Гіпермаркет Знань>>Історія всесвітня>>Всесвітня історія 9 клас>>Франція у період Консульства й Імперії. Кодекси Наполеона. Війни Наполеона. Континентальна блокада. Російський похід Наполеона. Битви під Лейпцигом і Ватерлоо. “100 днів” Наполеона.

Франція у період консульства і імперії. Кодекси Наполеона. Війна Наполеона.

Внутрішня політика Наполеона Бонапарта в період Консульства

Переворот 9 листопада 1799 р. привів до встановлення у Франції військової диктатури, що орієнтувалася на інтереси нової французької буржуазії і пов'язаного з нею командного складу республіканської армії. У диктатурі правлячі кола країни вбачали захист як від спроб реставрації монархії, так і від демократичних прагнень народних мас. Захопивши владу, Бонапарт силою закріпив вигідні підприємницьким колам перетворення часів революції та скасував усі демократичні інститути та революційні завоювання. Він не зазіхав на основні здобутки революції: знищення феодальних відносин, перерозподіл земельної власності та зміну її характеру, а лише жорстко упорядкував новий лад і вжив заходів для його подальшого стабільного розвитку.

Перший консул зосередив у своїх руках командування армією, призначення на вищі військові й цивільні посади, керівництво внутрішньою і зовнішньою політикою. Законодавча влада навмисно розподілялася між Державною радою, Трибунатом і Законодавчим корпусом, що дозволяло перщому консулові контролювати їх діяльність. Місцеве самоврядування було остаточно знищено, у департаментах порядкували ставленики першого консула - префекти, а мери міст і сільських громад призначались як чиновники.

Бонапарт встановив жорсткий поліцейський режим. Було закрито 60 газет із 73-х, а решту поставлено під суворий контроль держави, запроваджувалася цензура. У пресі було заборонено навіть згадувати про революцію. Міністром поліції було призначено Фуше, який охопив усю країну системою поліцейського нагляду. Колишні революціонери, ідейні нащадки якобінців, переслідувались і висилались у колонії Франції.

Одним з найважливіших засобів зміцнення своєї влади Бонапарт вважав релігію. У 1801 р. він уклав договір із папою Пієм VII, за яким католицтво проголошувалося «релігією більшості французів». Натомість папа визнавав нових власників розпроданих церковних земель і право французького уряду призначати вище католицьке духівництво країни.

У 1802 р. повноваження Бонапарта як першого консула стали пожит-тєвими, він здобув право затверджувати мирні договори і призначати собі наступника. Тоді ж було створено Консульську гвардію (в майбутньому -знамениту Стару гвардію Наполеона) і засновано нову державну відзнаку - орден Почесного легіону. Зміцнивши свою владу, в 1804 р. Бонапарт домігся проголошення себе імператором.

Документи свідчать

Органічний сенатус-консульт. 18 березня 1804 р.

Керівництво республікою доручається імператору, який отримує титул імператора французів.
Наполеон Бонапарт, теперішній перший консул республіки, є імператором французів.

Проте це не означало повернення до монархії XVIIIст. Згідно з рішенням Сенату, перший консул консул республіки проголошувався імператором французів, тобто ставав пожиттєвим монархом держави нібито за бажанням і згодою всієї французької нації. Це був початок становлення нової в історії Європи, вже не дворянської, а буржуазної, монархії.

Та поступово у Франції зникали останні залишки республіканізму. Термін "республіка" зникає із вжитку, скасовується революційний і відновлюється григоріанський календар, залежні від Франції республіки перетворюються на королівства. У 1808 р. було створено "імперське дворянство", вище військове командування та иновництво Франції здобуло гучні дворянські титули.

Кодекси Наполеона

Значну увагу імператор Наполеон І приділяв упорядкуванню старих і розробці нових норм права, що закріплювали буржуазні перетворення в країні та зміцнювали режим його особистої влади. У Франції було розроблено нові Торговельний, Карний і Цивільний кодекси. Останній, що набув чинності в 1807 p., мав особливо важливе значення, він згодом дістав назву Кодекс Наполеона. Цей збірник законів остаточно ліквідовував становий поділ суспільства та дворянські привілеї, стверджував принцип громадянського рівноправ'я, стояв на сторожі приватної власності і законодавчо закріплював свободу буржуазного підприємництва.

Документи свідчать

З Цивільного кодексу Наполеона «Про власність»

Власність - це право повним чином користуватися речами за власним розсудом так, щоб це користування не заборонялося законом та регламентом.
Ніхто не може бути змушений поступитися своєю власністю, якщо це не відбувається з причини суспільної користі та за справедливу й попередню винагороду.
Власність на майно, як рухоме, так і нерухоме, дає право на все, що це майно виробляє, а також на те, що природно або штучно поєднується в цьому майні в якості приєднання. Це право називається «правом приєднання».

Які суспільні верстви були особливо зацікавлені в прийнятті Цивільного кодексу?

Війни наполеонівської Франції в Європі

Захопивши владу, Бонапарт негайно відновив воєнні дії проти сил антифранцузької коаліції. Вдало скориставшись незгодами між союзниками і виходом з війни Росії, він вдруге вступає в Північну Італію і в 1800 р. завдає австрійцям нищівної поразки під Маренго. За Люневільським миром 1801 р. австрійці були знову змушені визнати загарбання французів у Бельгії, Німеччині та Італії, а в 1802 р. мир підписала й Англія. Остання зобов'язувалася залишити захоплені Єгипет і Мальту, а французи - не порушувати кордони в Європі.

Проте обидві сторони розглядали цей мир як тимчасову угоду. Англійці продовжували утримувати Мальту, а Франція здійснювала нові загарбання. Приводом для відновлення воєнних дій став розстріл за наказом Наполеона одного з родичів королівської династії Бурбонів. У 1805 р. утворюється третя антифранцузька коаліція у складі Англії, Австрії, Росії і Неаполітанського королівства.

Вважаючи основним своїм суперником Велику Британію, Наполеон зосередив у Булоні, на березі Ла-Маншу, 130-тисячну армію, яку мали переправити через протоку 2300 плоскодонних суден. Успішній десантній операції заважав лише англійський флот. Незважаючи на кількісну перевагу французів та їхніх союзників - іспанців, адміралу Нельсону вдалося вщент розгромити франко-іспанський флот біля мису Трафальгар (Іспанія) у жовтні 1805 р. І хоча в цій битві знаменитий англійський флотоводець загинув, сподівання Наполеона на можливість висадки десанту в Англії було безнадійно поховано.

Дізнавшись про просування до східних кордонів Франції австрійської і російської армій, Наполеон блискавично переводить свої головні сили за Рейн, змушує капітулювати австрійську армію під Ульмом і невдовзі займає Відень. Вирішальна битва між французькою і об'єднаною австро-російською арміями сталася в Чехії біля селища Аустерліц у грудні 1805 р. Російський імператор Олександр І, всупереч порадам головнокомандувача М. Кутузова, вирішив дати бій за австрійським планом, складеним із значними прорахунками і помилками. У результаті союзники зазнали поразки, Австрія підписала з Францією принизливий мирний договір. Австрійські Габсбурги були змушені відмовитися від верховного суверенітету над німецькими державами і титулу імператорів Священної Римської імперії. З частини німецьких держав було утворено Рейнський союз під протекторатом Франції. Тоді ж французи встановили контроль над Венецією і західним узбережжям Адріатичного моря.

Історичний портрет

Кутузов Михайло Іларіонович (1745-1813) - російський полководець, генерал-фельдмаршал (1812). Учень О. Суворова. Учасник російсько-турецьких воєн. У 1805 р. командував об'єднаними силами Росії та Австрії у війні з Наполеоном. У 1806-1807 pp. - київський військовий губернатор. У 1811 р. - головнокомандувач російської армії в Молдавії. З серпня 1812 р. - головнокомандувач російської армії.

Воєнні дії продовжувала Росія. У 1806 р. вона уклала союзний договір з Пруссією, до якого згодом приєднались Англія і Швеція. Так утворилася четверта антифранцузька коаліція. Проте вона проіснувала недовго. У жовтні 1806 р. Наполеон і маршал Даву вщент розгромили прусську армію під Ієною іАуерштедтом, і через тиждень після початку війни коаліція перестала існувати.

Континентальна блокада. Російський похід Наполеона. Битви під Лейпцигом і Ватерлоо. "100 днів" Наполеона.

1. Континентальна блокада

У захопленій столиці Пруссії - Берліні - Наполеон підписав декрет про континентальну блокаду, заборонивши всім союзним і залежним від Франції державам торгувати з Англією. Втративши надію на вторгнення в Англію, Наполеон вирішив «задушити» її економічно, закривши для неї європейські ринки.

Оголошення континентальної блокади надавало війні загальноєвропейського характеру. До економічних санкцій проти Англії мусили приєднатись усі європейські країни - без них блокада втрачала сенс. Наполеон наказав конфісковувати нейтральні кораблі, що заходили в порти Англії та її колоній. До аналогічних заходів вдався і британський уряд.

Тим часом у Східній Пруссії продовжувалися воєнні дії. Витримавши натиск французів під Прейсиш-Ейлау, російська армія в 1807 р. зазнала поразки під Фрідландом. За Тільзітським миром 1807 р. Росія визнавала всі завоювання Наполеона та змушена була приєднатися до континентальної блокади. На Пруссію Наполеон наклав величезну контрибуцію і значно скоротив її територію. На віднятих у Пруссії польських землях утворювалося герцогство Варшавське, що згодом стане плацдармом для нападу на Росію.

Поміркуйте!
Чому Тільзітський мир був невигідним для Росії?

Однією з країн, що відмовилася приєднатися до континентальної блокади, була Португалія. Спроба Наполеона силою змусити цю державу підкоритися своїй волі успіху не мала - на її боці виступила Англія, і вторгнення французів було відбито. Наполеон рушив на Іспанію, позбавив престолу іспанських Бурбонів і передав його своєму брату Жозефу. Проте на боротьбу проти французьких загарбників піднявся весь іспанський народ. По всій країні палав вогонь партизанської війни - герильї. Французи так і не спромоглися повністю підкорити волелюбну Іспанію і змушені були постійно тримати там 250-тисячну армію.

Труднощами французів в Іспанії скористався австрійський уряд, що прагнув реваншу за програні раніше війни. У 1809 р. Австрія і Англія сформували п'яту антифранцузьку коаліцію. Цього разу, охоплені патріотичним піднесенням, австрійські війська билися завзято і завдали супернику величезних втрат. Лише з великими труднощами в липні 1809 р. Наполеонові вдалося перемогти австрійську армію біля Ваграма. За Шенбруннським мирним договором Австрія втрачала величезні території та вихід до моря. Як раніше Росія, Австрія також була змушена-приєднатися до континентальної блокади.

У 1808-1811 рр. імперія Наполеона досягла вершини своєї могутності. Та в цей же час намітився й початок її внутрішньої кризи, стала очевидною нездійсненність наполеонівських планів встановлення панування у всій Європі. Війни виснажували сили Франції. Щорічні набори до армії викликали зростаюче невдоволення народу, а високі податки на її утримання -обурення буржуазії. Ставало очевидним, що політика континентальної блокади зазнала провалу. Англійські товари продовжували контрабандно надходити в європейські країни, і навіть сам імператор таємно купував в Англії сукно для своєї армії. Посилювалося невдоволення народів Європи, що потерпали від поборів і постачання солдатів у французьку армію.

Історичний портрет

Талейран Шарль Моріс (1754-1838) - французький дипломат, міністр закордонних справ у 1797-1799 рр. (за Директорії), 1799-1807 рр. (у період Консульства й Імперії). У 1814-1815 рр., за Людовіка XVIII, очолював уряд Франції. Голова французької делегації на Віденському конгресі 1814-1815 рр.

Навіть найближче оточення Наполеона - міністр закордонних справ Талейран, міністр поліції Фуше, маршал Мюрат та брати імператора - висловлювали незадоволення безперервними війнами, які заважали правлячим колам Франції спокійно користуватися славою і здобутим багатством. Вони передбачали, що імперія, втягнута в нескінченні війни, рано чи пізно зазнає краху. Англія - найсильніша морська і промислова держава -залишалася недоступною для Наполеона, а величезна Російська імперія відновлювала і зміцнювала свої сили.

2. Російський похід Наполеона

У червні 1812 р., зібравши 640-тисячну «Велику армію», Наполеон рушив на Росію. Незважаючи на чисельну перевагу ворога, російські війська, відступаючи, зуміли з'єднатися поблизу Смоленська. Наполеон рвався до Москви, сподіваючись, що захоплення другої російської столиці змусить Олександра І капітулювати.

Поміркуйте!
Чому Наполеон, незважаючи на невдоволення свого оточення, продовжував завойовницькі війни?

Призначений головнокомандувачем, видатний полководець М. Кутузов вирішив дати бій на підступах до Москви біля села Бородіно, щоб послабити і зупинити армію Наполеона і водночас зберегти боєздатність російських військ. Бородінська битва, що почалася 7 вересня 1812 р., стала визначною подією воєнної історії. Російські війська змогли утримати поле бою і завдати французам значних втрат. Із 135-тисячної армії французи втратили вбитими і пораненими близько 60 тис. чол., а росіяни із 120-тисячної армії - 40 тис. чол.

Намагаючись зберегти послаблену під Бородіно армію, Кутузов прийняв рішення залишити Москву без бою. Французькі війська зайняли російську столицю. У місті розпочалися грабунки, зайнялися пожежі, що спустошили дві третини міста. Проте очікуваної пропозиції миру Наполеон не здобув. Невдалими були і власні спроби імператора вести переговори з російським царем і Кутузовим. Росіяни отримували нові й нові підкріплення, а французькі війська танули, не маючи можливості здобувати фураж і продовольство.

У жовтні 1812 р. «Велика армія» безславно залишила Москву. Спроба Наполеона пробитися до південних районів країни була невдалою. У битві під Малоярославцем російські війська відкинули французів на розорену ними раніше Смоленську дорогу. Відступаючи під ударами російських частин і партизанських загонів, страждаючи через голод і сувору зиму, французи зазнали великих втрат під час переправи через р. Березину. Із 640 тис, що перейшли влітку кордон Росії, назад у грудні 1812 р. повернулося лише ЗО тис. солдатів і офіцерів. Кинувши напризволяще залишки своєї деморалізованої армії, Наполеон з гвардійцями поспішив у Париж побоюючись, що звістка про поразку викличе в столиці повстання.

Документи свідчать

3 мемуарів офіцера «Великої армії» Ноеля

Ось якими були результати цієї необгрунтованої війни! Ось до чого може призвести божевільна пиха однієї людини. Вояків, які колись заходили переможцями майже до всіх міст Європи, які відважно захистили Францію від усіх її зовнішніх ворогів, втягнуті нині в цю згубну для них кампанію з єдиною метою завоювання. Я проклинаю пиху! Мені страшно було подумати про можливі наслідки того, що сталося, я пригадую товаришів, що прийшли до Росії, - і більшість з них не повернеться на Батьківщину.

Яку головну причину загибелі «Великої армії» називає офіцер Ноель у своїх мемуарах?

3. Битва під Лейпцигом

Поразка Наполеона. Поразка французів у Росії і вступ армії М. Кутузова на територію Пруссії стали сигналом до утворення шостої антифранцузької коаліції. Крім Англії і Росії, до неї увійшли Пруссія, Іспанія, Португалія, Швеція і останньою - Австрія, уряд якої понад усе боявся нового розгрому. Провівши черговий набір до армії, Наполеон чинив відчайдушній опір союзникам на території Німеччини. У жовтні 1813 р. під Лейпцигом відбулася чотириденна «битва народів». У ній проти французької армії (190 тис. чол.) билися війська Росії, Пруссії, Австрії і Швеції (300 тис. чол.). Наполеон був розгромлений і, втративши половину армії та майже всю артилерію, відступив.

У січні 1814 р. союзні війська перетнули кордон Франції. Сподівання Наполеона на суперечки між союзниками і розпад коаліції не справдились. У березні 1814 р. у містечку Шомон головні учасники коаліції - Росія, Англія, Австрія і Пруссія уклали договір про ведення війни до повної перемоги. Спроби імператора зібрати нову армію успіху не мали. Після того як союзники, не зустрівши опору, зайняли Париж, під тиском власного оточення Наполеон у Фонтенбло зрікся престолу. Йому залишили імператорський титул, тисячу гвардійців і в довічну власність о. Ельба біля узбережжя Італії, який і став місцем його заслання.
На вимогу союзників Сенат проголосив королем Франції брата страченого Людовіка XVI, графа Прованського, що вступив на престол під іменем Людовіка XVIII. На реставрації династії Бурбонів особливо наполягали англійці. З Францією було укладено Паризький мир, за яким вона поверталася до кордонів 1792 р. З усіх територіальних приєднань імперії залишили лише Ніццу і Савойю.

4. «Сто днів» Наполеона

Після реставрації Бурбонів 20 тис. офіцерів наполеонівської армії й багато урядовців були позбавлені своїх посад. До Франції масово поверталися дворяни-емігранти, що вимагали повернення родових маєтків і спадкових привілеїв. Оточення короля домагалося відновлення абсолютизму, а церква відкрито засуджувала тих, хто під час революції придбав землі монастирів. Тривога охопила і селян, яким загрожувала не лише втрата землі, а й поновлення колишніх феодальних повинностей.

Довідавшись про загальне невдоволення в країні, 1 березня 1815 р. на чолі своїх гвардійців Наполеон висадився на півдні Франції і рушив на Париж. Вислані проти імператора війська перейшли на його бік, а Людовік XVIII із сім'єю ледве встиг втекти із столиці. 20 березня Наполеон вступив у Париж. Але, прийшовши до влади вдруге, він не довго тримав її у своїх руках - лише сто днів. Було негайно створено нову, сьому коаліцію в тому ж складі, що й попередня.

Прагнення імператора розбити союзників по частинах не здійснились. 18 червня наполеонівська армія була остаточно розгромлена англо-прусськими військами під містечком Ватерлоо поблизу Брюсселя. Полонений імператор вдруге зрікся престолу, після чого був засланий у Південну Атлантику на острів Св. Єлени, де й помер у 1821 р. Крах наполеонівської імперії в черговий раз засвідчив неспроможність авантюристичних спроб завоювати світове панування і знищити незалежність народів Європи.

Через 19 років після смерті імператора французи отримали право перевезти його рештки на землю Франції. Поховання відбулося 15 грудня 1840 р. Незважаючи на заметіль, Наполеона проводжав майже весь Париж. Його залишки, подібно до поховань єгипетських фараонів, замурували в шість домовин, які помістили у великий саркофаг із червоного граніту в паризькому Будинку інвалідів.

Поміркуйте!
Чому французи з такими почестями поховали Наполеона Бонапарта в 1840 р.?

Перевірте себе! 

1. Охарактеризуйте внутрішню політику Наполеона часів Консульства.
2. Поясніть відмінність між імператорською владою Наполеона і владою інших монархів Європи.
3. Проаналізуйте кодекси Наполеона. Обговоріть у парі: у чиїх інтересах вони були прийняті та чи знайшли підтримку в суспільстві?
4. Чому Росія та Австрія були змушені приєднатися до континентальної блокади?
5. Чи знаєте ви, в яких творах мистецтва (література, живопис) яскраво зображені події боротьби іспанського народу проти французьких окупантів.
6. Чому найближче оточення Наполеона було незадоволене його політикою у 1808-1811 рр.?
7. Використавши додаткові джерела, підготуйте розповіді про військові події 1812 р. у Росії від імені різних героїв: французького офіцера, російського солдата тощо. Уявіть, що вони розповідають їх своїм онукам через багато років.
8. Обговоріть питання про причини та наслідки поразки наполеонівської імперії.

Дати і події

Жовтень 1805 р. - битва біля мису Трафальгар
Грудень 1805 р. - битва під Аустерліцом.
1807 р. - прийняття Цивільного кодексу Наполеона.
7 вересня 1812 р. - битва під Бородіном.
Жовтень 1813 р. - «битва народів» під Лейпцигом.
18 червня 1815р.- битва під Ватерлоо

С.О. Осмоловський, Т.В. Ладиченко. Всесвітня історія 9 клас
Вислано читачами з інтернет-сайту

_{Книги та підрчники згідно календарного планування, всесвітня історія скачати, повний перелік тем по класам, готові джомашні завдання}

Зміст уроку
 конспект уроку і опорний каркас                      
 презентація уроку 
 акселеративні методи та інтерактивні технології
 закриті вправи (тільки для використання вчителями)
 оцінювання 

Практика
 задачі та вправи,самоперевірка 
 практикуми, лабораторні, кейси
 рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
 домашнє завдання 

Ілюстрації
 ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
 реферати
 фішки для допитливих
 шпаргалки
 гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати

Доповнення
 зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
 підручники основні і допоміжні 
 тематичні свята, девізи 
 статті 
 національні особливості
 словник термінів                          
 інше 

Тільки для вчителів
 ідеальні уроки 
 календарний план на рік 
 методичні рекомендації 
 програми
 обговорення

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - форум.