Гіпермаркет Знань>>Історія всесвітня>>Всесвітня історія 9 клас>> Всесвітня історія: Франція у період Реставрації. Липнева революція і Липнева монархія. Політична роздробленість Німеччини. Втрата своїх позицій Австрією й посилення Прусії. Національна політика в Австрійській імперії.

Франція у період реставрації. Липнева революція і липнева монархія.

1. Франція у період Реставрації.

У 1814 р. на вимогу країн-переможців у Франції було відновлено династію Бурбонів. Але реставрація не означала повного відновлення існуючих раніше порядків і повернення Франції до старої абсолютної монархії. Навіть європейські монархи-реакціонери враховували можливість нового революційного вибуху. Ухвали Віденського конгресу зобов'язували Людовіка XVIII запровадити у Франції конституцію і не порушувати основи суспільного ладу, що сформувався у часи Республіки та Імперії. Тому новий король ще у 1814 р. визнав громадянську рівність усіх своїх підданих, ствердив права нових власників на майно, здобуте у період революції. У Франції було збережено наполеонівські кодекси, зокрема цивільний.

Проте численні дворяни-емігранти на чолі з графом Д'Артуа, що повернулись на батьківщину, вимагали відновлення колишніх станових привілеїв і повернення втрачених маєтків. Після «Ста днів» Наполеона у Франції почався справжній «білий терор». За підозрою у симпатіях до імператора, за участь у революційних подіях було заарештовано понад 70 тис. чол. У політичних справах 1815 р. було винесено 10 тис. обвинувачувальних вироків. У багатьох районах країни, особливо на півдні Франції, чинилися погроми і масові вбивства колишніх офіцерів наполеонівської армії, революціонерів та лібералів.

Документи свідчать

З «Хартії 1814 р.»

Король є верховний голова держави...
Законодавча влада здійснюється спільно королем, палатою перів і палатою депутатів від департаментів.
Закони вносяться королем...
Палати можуть просити короля подати закон з будь-якого питання та вказати, яким, на їхню думку, має бути зміст цього закону...
Жоден депутат не може бути допущеним в палату [перів], якщо йому не виповнилося сорока років і він не сплачує тисячу франків прямих податків...
Електорат (виборці), що беруть участь у виборах депутатів [нижньої палати], не можуть мати права голосу, якщо вони не сплачують прямих податків у розмірі триста франків і якщо їм ще не виповнилося тридцяти років.

Які вікові та майнові обмеження для депутатів парламенту та виборців встановлював цей документ?

Однак Людовік XVIII і його наближені розуміли, що їх завдання полягає у примиренні французів, що прожили чверть століття в країні у часи Республіки та Імперії, і тих дворян, що у цей час перебували за кордоном. Знаряддям цього примирення, на думку короля, мала стати дарована ним Конституція - «Хартія 1814 р.». Про повернення до абсолютизму не йшлося взагалі. Франція ставала конституційною монархією. Влада короля обмежувалась двопалатним парламентом, що, як і в Англії, складався з палати перів (довічно призначались королем) і палати депутатів. Проте для виборців встановлювався високий майновий ценз. Виборчі права здобули лише 90 тис. чол., а право бути обраними депутатами - 15 тис. чол.

Не дивно, що в обраній в 1815 р. палаті депутатів панували ультрарояліс-ти, які вважали себе більшими монархістами, ніж сам король. Людовік XVIII навіть змушений був розпустити цю «неперевершену палату». Нові вибори принесли перемогу поміркованим роялістам, і уряд став проводити більш гнучку, обережну політику.

Проте після смерті Людовіка XVIII у 1824 р., коли престол посів під іменем Карла X граф Д'Артуа, в країні знову посилюється реакція. На вимогу дворян парламент приймає закон про виплату компенсацій колишнім емігрантам за втрачені під час революції маєтки і майно. За рахунок платників податків, насамперед селянства, дворяни отримали відшкодування у розмірі майже 1 млрд франків. Пресу було поставлено під повний контроль уряду. Загальне невдоволення у суспільстві викликав закон про введення надзвичайно суворих покарань, до страти включно, за злочини проти католицької церкви. У цей час про Бурбонів справедливо казали, що за 25 років вигнання «вони нічому не навчились і нічого не забули».

Поміркуйте!
Як ви розумієте вислів «вони нічому не навчились і нічого не забули» стосовно Бурбонів?

Орієнтація уряду лише на інтереси дворян посилила невдоволення ліберальної буржуазії. Вона вимагала розширення кола виборців, обмеження впливу церкви на громадське життя та свободи преси. Частина лібералів стала схилятися до думки про необхідність зміни династії Бурбонів, яка занадто себе скомпрометувала. Цим вони намагались попередити нову революцію. «Пристойним» кандидатом на престол вважався близький родич королівської сім'ї герцог Луї-Філіпп Орлеанський<span id="fck_dom_range_temp_1268663287625_480" />. Герцог зовсім не походив на типового аристократа, уникав світських розваг, вів життя звичайного буржуа. Парижани пам'ятали, що він був сподвижником Лафайєта на початку революції 1789 р., а у фінансових колах його чудово знали як здібного маклера і гравця на фондовій біржі.

2. Липнева революція і Липнева монархія.

У 1829 р. король призначив прем'єр-міністром ультрарояліста герцога Поліньяка. Прихід до влади крайніх монархістів зумовив різке загострення політичної ситуації у країні. Посилились антиурядові виступи опозиційної преси, пожвавилась діяльність республіканського підпілля. Вибори 1830 р. принесли перемогу лібералам. Король вирішив розправитись з опозицією і 25 липня підписав чотири ордонанси (укази), підготовлені Поліньяком. Король не лише розпускав непокірну палату депутатів і повністю скасовував свободу друку, але й здійснював державний переворот. Усупереч конституції, без згодж парламенту, він ще більш обмежив виборче право, яке залишалося тількя великим землевласникам.

Оприлюднення «ордонансів Поліньяка» викликало обурення в Парижі. Ліберальна газета «Нація» закликала населення до опору урядові. 27 липня 1830 р. у Парижі спалахнуло збройне повстання, підняте республіканцями. У ньому брали участь друкарі, студенти, ремісники. Урядові війська за 3 дні втратили 2,5 тис. солдат. Захопивши палац Тюїльрі, повсталі підняли над ним триколірний прапор революції. Карл X був змушений зректися престолу на користь свого онука і втік до Англії.

Документи свідчать

Липневе збройне повстання 1830 р. розповідей очевидців

З раннього ранку все населення Парижа рухалося; загони з передмість Сен-Антуан і Сен-Марсо рушили в дорогу. Озброєні громадяни захопили ратушу, інші заволоділи баштою Нотр-Дам, прикріпили до неї триколірний прапор і вдарили в набат. Усе було готово до бою: весь порох та свинець, що лишилися у торгівців, були захоплені. Регулярний бій відбувався в усіх районах Парижа.

Чому, на вашу думку, збройне повстання в Парижі набуло масового характеру?

Протягом «трьох славетних днів» - 27-29 липня 1830р. - революція перемогла, але, в силу слабкості й неорганізованості республіканців, результатами народної перемоги скористались ліберали, які понад усе боялися проголошення республіки і втручання народу у державні справи. За підтримки французьких банкірів і ліберальної преси на чолі з редактором «Нації» А. Тьєром 31 липня палата депутатів затвердила Луї-Філіппа Орлеанського намісником держави, а 9 серпня проголосила його «волею народу королем французів». Тобто Луї-Філіпп вступав на престол не в силу законного права, а на основі нової Конституції «Хартії 1830 р.».

Історичний портрет

Тьєр Адольф (1797-1877) - французький державний діяч, історик, член Французької академії з 1833 р. За часів Паризької Комуни (1871) очолював табір версальців. У 1871-1873 рр. - президент Франції. Автор «Історії Французької революції».

Поміркуйте!
Порівняйте «Хартію 1830 р.» і «Хартію 1814 р.». Які верстви населення виграли від прийняття нового документа?

Конституція проголошувала недоторканність особи, свободу друку і зборів. Законодавчі права парламенту розширювались, а спадкові звання перів було скасовано. Проте майновий ценз для виборців було зменшено несуттєво. їхня чисельність зросла до 250 тис. чол., виборчі права поруч із землевласниками здобула лише верхівка французької буржуазії - фінансисти, біржовики, власники залізниць і шахт.

Липнева революція 1830 р. замінила дворянську монархію на буржуазну, привела до влади фінансову аристократію. Механізм держави лишився старим, змінився лише політичний режим. Відтепер і внутрішня, і зовнішня політика Франції спрямовувалась на задоволення потреб фінансової олігархії країни, до якої належав і сам король. Липневу монархію (1830—1848) називали «царством банкірів». Державний бюджет перетворився на джерело доходів фінансистів, які отримували через нього великі субсидії і позики. Банкіри заробляли на кредитах державі, постачанні армії, підрядах на будівництво фортець, портів і громадських споруд. Використовуючи особисті зв'язки з урядовцями, вони разом із самим королем успішно грали на фондовій біржі, спекулюючи державними облігаціями і акціями приватних компаній.

У результаті виняткової орієнтації Липневої монархії лише на інтереси фінансової аристократії в опозиції до неї невдовзі опинилися всі верстви суспільства. Першою виступила республікансько-демократична опозиція. Проте дві спроби республіканців підняти у Парижі повстання (1832 і 1834) були нещадно придушені урядовими військами. Одночасно уряд ввів заборонні закони про пресу. Республіканці знов перейшли у підпілля, заснувавши низку таємних революційних товариств. Одним із них було Товариство пір року на чолі з палким демократом, переконаним прибічником революційного терору і збройної боротьби Огюстом Бланкі.

Історичний портрет 

Бланкі Луї Огюст (1805-1881) - один із засновників терористично: тактики в робітничому русі, в 30-ті роки організатор і керівник таємних терористичних організацій. 1871 р. заочно обраний членом Паризької Комуни.

Невдоволенням «царством банкірів» користувалися й монархісти, які мріяли повернути престол поваленим династіям Бурбонів та Бона-партів. У опозицію до уряду перейшла навіть ліберальна буржуазія, ще вимагала розширення виборчих прав і боротьби з корупцією у державному апараті.

У 30-40-х роках XIX ст. у Франції розпочався промисловий переворот, який охопив насамперед легку промисловість. Країна продовжувала спеціалізуватись на випуску товарів широкого вжитку, зокрема предметів розкоші, які, як і раніше, користувались великою популярністю за кордоном. Великий попит на машини сприяв розвиткові металургії і машинобудування. З 1830 до 1848 р. кількість парових машин у Франції зросла у 8 разів. Економічному розвиткові країни сприяло велике залізничне будівництво, Б якому брали участь держава і приватні підприємці. Проте промисловий переворот був ще далеким до завершення, в країні переважали напівкустарні підприємства, де використовувалася ручна праця. В економічному розвитку Франція, як і раніше, відставала від Великої Британії.

Перевірте себе!

1. Чим монархія Бурбонів у період Реставрації відрізнялася від дореволюційної монархіїXVIII ст.?
2. Поясніть терміни: абсолютна монархія, роялісти, білий терор. Як вони між собою пов'язані?
3. Визначте причини Липневої революції 1830 р.
4. Поміркуйте, чому саме Луї-Філіппа Орлеанського проголосили «...королем французів».
5. Які товари, виготовлені у Франції, користувалися популярністю у жінок по всій Європі?
6. Чому Липневу монархію називали «царством банкірів» ?
7. Охарактеризуйте промисловий переворот у Франції. Чим він відрізнявся від аналогічного процесу у Великій Британії?

Дати і події

1814 р. - прийняття нової Конституції - «Хартії 1814 р.».
27-29 липня 1830 р. - Липнева революція.
1830-1848 pp. - Липнева монархія.

Політична роздробленність Німеччини. Втрата своїх позицій Австрією й посилання Прусії. Національна політика в Австрійській імперії.

1. Роздробленість Німеччини. Втрата своїх позицій Австрією і посилення Пруссії.

Після перемоги над Наполеоном, як би не бажали цього монархи Європи, відновити стару Священну Римську імперію німецької нації у складі майже трьох тисяч практично незалежних держав було неможливо. Цього не домагались ані Австрія, ані Пруссія, що вели між собою боротьбу за гегемонію на німецьких землях. За рішенням Віденського конгресу було створено нове державне утворення - Німецький союз. Його членами також стали король Англії (правитель Ганновера), король Данії (герцог Шлезвіга і Гольштейна) і король Нідерландів (великий герцог Люксембургу). Наймогутнішими державами Німецького союзу були Австрія і Пруссія. Союз був конфедеративною державою, що не мала центрального уряду, власного законодавства і збройних сил.

Поміркуйте!
Поясніть термін «конфедерація» стосовно Німецького союзу.

У 20-х роках XIX ст. у більшості німецьких держав, зокрема у Пруссії, запанувала феодально-абсолютистська реакція. Німецькі монархи намагались поновити як необмежену владу, так і станові привілеї дворянства. Зокрема у Кургессені курфюрст Вільгельм, що повернувся з вигнання, відновив панщину і цехи, скасував попередні закони і поновив у своїй невеличкій армії перуки і коси, які носили солдати у XVIII ст. Помірковані конституції було запроваджено лише у трьох саксонських герцогствах, у інших державах лише інколи збиралися дворянські ландтаги (місцеві парламенти), які не мали жодних повноважень. Такі ж провінційні ландтаги, що скликались за дозволом короля і мали лише дорадчий голос, у 1823 р. було введено у Пруссії. Менш значним був вплив дворянства у південно-західних німецьких державах - Баварії, Вюртемберзі і Бадені. У 1817-1820 рр. тут було прийнято конституції на зразок французької «Хартії 1814 р.».

За рівнем економічного розвитку німецькі держави значно поступались Англії і Франції. Виробництво зосереджувалось переважно на мануфактурах і ремісничих майстернях. У сільському господарстві переважали господарства поміщиків-дворян (юнкерів). Економічному розвиткові країни перешкоджала відсутність єдиного національного ринку, митні кордони між державами, різні грошові системи та відсутність єдиного торговельного законодавства. Лише у 30-х роках XIX ст., коли розвиток ринкових відносин у Німеччині помітно прискорився, уряди окремих держав були змушені піти назустріч вимогам буржуазії. У 1834 р. з ініціативи Пруссії 18 північнонімецьких держав утворили Митний союз. Першість Пруссії у цьому об'єднанні згодом вплинула на результат боротьби між нею і Австрією за політичне переважання в Німеччині. Митний союз став кроком до утворення національного внутрішнього ринку і сприяв швидкому промисловому піднесенню країни.

Історія винаходів
Сірники
У 1812 р. Шапсель винайшов перші самозапальні сірники, які були значно зручніші за кресало. У сонячний день такий сірник можна було запалити за допомогою випуклої лінзи, сфокусувавши на головці сонячне проміння, в інших випадках загоряння відбувалося при дотику з сірчаною кислотою. Такі сірники були дорогі і небезпечні. Хіміки замислились над створенням сірників із білого
фосфору. Він горів краще, ніж сірка, але при цьому виникла одна проблема: фосфор вигоряв дуже швидко і сірник не встигав загорітися.
У 1837 р. Шретер відкрив нетоксичний червоний фосфор, після чого хіміки замислилися над можливістю його використання в сірниках замість білого фосфору. Над цією проблемою працював знаменитий німецький вчений Бетхер.
Нові сірники давали стійке жовте полум'я, при горінні не утворювали диму і неприємного запаху, як це було із сірниками з білого фосфору. Цим винаходом люди користуються і в наш час.

У 1835 р. в Німеччині було відкрито першу залізницю, а на 1848 р. загальна протяжність залізничних колій становила вже 5,5 тис. км. Велике залізничне будівництво сприяло промисловому перевороту в країні, швидкому розвитку вугільної і металургійної промисловості у прусській Рейнській області, гірничої і текстильної промисловості в Саксонії і машинобудування в Берліні. Розвиток промисловості посилював економічний і соціальний вплив буржуазії, яка дедалі більше висловлювала невдоволення існуючим політичним ладом в німецьких державах, домагалась скликання представницьких установ і надання основних громадянських прав і свобод.

Поміркуйте!
У групах або в парі з товаришем поміркуйте, яким шляхом Німеччина могла об'єднатися в єдину державу.

2. Національна політика в Австрійській імперії.

Найбільшою за територією державою Німеччини залишалась Австрійська імперія. Після перемоги над Наполеоном австрійські Габсбурги повернули собі втрачені володіння, відновили владу в Північній Італії. Внутрішню і зовнішню політику імперії до революції 1848 р. фактично визначав її незмінний канцлер Меттерніх, який намагався не допустити в державі революційних і національних виступів, зберегти засади абсолютизму і владу дворянства.

Після краху імперії Наполеона Меттерніх вважав, що ізольованих держав більше немає: склалася їх спільність і всі держави пов'язані між собою інтересами. Саме він увів такі поняття, як «політика рівноваги у Європі», «політика європейської безпеки». Головне завдання Європи він вбачав у підтримці рівноваги у відносинах між країнами і всередині них, чого можна було досягти, на його думку, лише силою. Можливу революцію в Австрії він називав «хворобою», «вулканом», «пожежею» і шукав засоби, щоб цієї «пожежі» не допустити. Він розумів, що революція знищить те, що він за будь-яку ціну намагався зберегти. І робив все для охорони колишніх порядків.

Поміркуйте!
Як ми розуміємо термін «політична рівновага у Європі» зараз і як його розумів Меттерніх?

Австрія була багатонаціональною державою. Німці становили лише 20 % її населення, а решту - слов'яни, угорці, італійці, румуни та інші народи. При такій кількості різних національностей імперський уряд насильно підтримував встановлений порядок, всіляко протидіяв прагненню окремих народів до незалежності. Для цього Меттерніх не гребував використовувати політику національного розбрату і підбурювання одного народу проти іншого. В імперії проводилось насильницьке понімечення. Мова й культура поневолених народів знаходилися під забороною.

Господарство країни зберігало переважно аграрний характер. Промисловість розвивалась лише в окремих провінціях Австрії, Чехії, Штірії і Моравії. Промисловий переворот в Австрії почався в 1830-х роках, але поряд з нечисленними фабриками продовжували існування мануфактури і дрібні ремісничі майстерні. Угорщина залишалась сільськогосподарським районом імперії. Тут панувало велике поміщицьке господарство, а тисячі селян жили у феодальній залежності від поміщиків. Зберігалося кріпосне право, панщина і оброк. Особливо важким в Угорщині було становище словаків, хорватів, українців та румунів, які страждали як від німецьких чиновників, так і від угорських поміщиків. Останні тим самим перетворювали ці народи у власних ворогів і, водночас, у спільників Австрійської імперії.

Перевірте себе! 

1. Яку роль відіграв Митний союз у процесі об'єднання Німеччини?
2. Як відбувалося суперництво Австрії і Пруссії за першість серед німецьких держав?
3. Охарактеризуйте становище національних громад в Австрійській імперії.

Дати і події

1834 р. - 18 північнонімецьких держав під керівництвом Пруссії утворили Митний союз.
1815-1848 рр. - «режим Меттерніха» в Австрії.

С.О. Осмоловський, Т.В. Ладиченко. Всесвітня історія 9 клас
Вислано читачами з інтернет-сайту

_{Найбільша бібліотека з книгами і підручниками на скачку, збірка конспектів уроків, всесвітня історія уроки онлайн, завдання та відповіді з історії всесвітньої по класам}

Зміст уроку
 конспект уроку і опорний каркас                      
 презентація уроку 
 акселеративні методи та інтерактивні технології
 закриті вправи (тільки для використання вчителями)
 оцінювання 

Практика
 задачі та вправи,самоперевірка 
 практикуми, лабораторні, кейси
 рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
 домашнє завдання 

Ілюстрації
 ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
 реферати
 фішки для допитливих
 шпаргалки
 гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати

Доповнення
 зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
 підручники основні і допоміжні 
 тематичні свята, девізи 
 статті 
 національні особливості
 словник термінів                          
 інше 

Тільки для вчителів
 ідеальні уроки 
 календарний план на рік 
 методичні рекомендації 
 програми
 обговорення

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - форум.