Дієслово як частина мови

Іменник і дієслово належать до центральних частин мови, оскільки для цих слів основними є ролі головних членів речення – підмета і присудка.

Дієслово називає дію або стан предмета і відповідає на питання що робити? що зробити?

Що робити? 
створювати  
застеляти
 виховувати
розповідати
зітхати
бачити
вчитися
працювати
пекти
нести 

Що зробити?
створити
застелити 
виховати
розповісти
зітхнути
побачити
навчитися
напрацюватися
спекти
принести


Читаючи, звертайте увагу на суфікси, префікси і чергування звуків, характерні для дієслова. 

В українській мові дієслово має 5 типових форм. Запам’ятайте терміни на їх позначення і зверніть увагу на типові для кожної форми закінчення і суфікси – за ними можна розпізнати ці форми:

• 1) неозначена форма (інфінітив): писа-ти, говори-ти, літа-ти, гримі-ти, мерзну-ти, дивува-ти;
• 2) способові форми: (він) пиш-е, писа-в-Ø, напиш-е, буде+писа-ти, писати-ме, писа-в-Ø+би, хай+пиш-е;
• 3) дієприкметник: пиш-уч-ий, любл-яч-ий; пожовті-л-ий, посиві-л-ий; писа-н-ий, підписа-н-ий; залюбл-ен-ий, бач-ен-ий; вимии-т-ий, коло-т-ий;
• 4) форми на –но/–то: написа-но, зробле-но,прожи-то, випи-то;
• 5) дієприслівник: пиш-учи, любл-ячи, підписа-вши, полюби-вши

Дієслівні форми – це однокореневі слова з різними граматичними ознаками.

Взявши інфінітив за вихідну форму, можна за певними правилами утворити всі інші типи форм. Напр.: форми від інфінітива писати:
писа-ти 

пиш-е
писа-в
напиш-е 
буде+писати 
писати-ме 
писа-в+би 
хай+пише

пиш-уч-ий
підписа-н-ий 
писа-н-ий

підписа-но 
писа-но

пиш-учи
написа-вши

Дієслівні форми мають відмінні та спільні ознаки.

Відмінні ознаки визначаються: 
• за типом питання;
• за характером змінюваності;
• за роллю в реченні. 


Форма дієслова: інфінітив (що робити? що зробити?), способові (що робив? що роблю? що робитиму? що робив би? що робімо?), змінюється за способами, часами, особами, числами, родами, дієприкметник (який (-а, -е, -і)?), форма на -но, -то (що зроблено?), дієприслівник (що роблячи? що зробивши?)

Спільними ознаками для всіх типів дієслівних форм є такі: 

  а) вид – недоконаний і/або доконаний, що встановлюється питанням: 
що робити? – недоконаний вид, який виражає незавершену дію: співати, відвідувати, переконувати
що зробити? – доконаний вид, який виражає завершену дію: заспівати, відвідати, переконати 

Наприклад, дієприслівники на -учи (ючи), -ачи (ячи) творяться від основ недоконаного виду; а дієприслівники на -вши (ши) – від основ доконаного виду.

  б) перехідність/неперехідність, що встановлюється за наявністю або відсутністю при дієслові прямого додатка: 

  готувати кого – що? відповіді (питання, страви)

  готує кого – що? відповіді (питання, страви) 

  заготовлено кого – що? відповіді (питання, страви) 

  готуючи кого – що? відповіді (питання, страви) 

  не готувати кого – чого? відповідей (питань, страв)

  не готує кого – чого? відповідей (питань, страв) 

  не заготовлено кого – чого? відповідей (питань, страв) 

  не готуючи кого – чого? відповідей (питань, страв) 

Це приклади форм зі значенням перехідності.

Дієслівні форми: іти, спав, побіжить, засміється, сумуючи, є неперехідними, оскільки від них не можна поставити питань до іменника/займенника кого – що?, кого – чого?, отже, вони не мають при собі в реченні прямих додатків.

Значення перехідності/неперехідності виражає спрямованість/неспрямованість дії на якийсь об’єкт. Перехідність/неперехідність у формах інфінітива є важливою умовою правила творення дієприкметників. Тренувальні вправи навчать вас чітко розпізнавати ці ознаки в інфінітивах дієслів.

Форми на –но/–то завжди перехідні: збудовано (кого –що?) – школу, не куплено (кого – чого?) – хліба.

в) роль присудка в реченні – для переважної більшості дієслівних форм.

Резюме для самоперевірки: 

Що ми вже знаємо про дієслово? 

•  називає дію/стан предмета;
• відповідає на питання що робити? що зробити? 
• має п’ять форм: інфінітив, особову форму, дієприкметник, форми на –но/–то, дієприслівник. Всі форми є однокореневими словами; 
• особові дієслова і дієприкметник – це змінювані форми дієслова;
• інфінітив, форми на –но/то і дієприслівник – це номінативні форми дієслова;
• особові дієслова змінюються за особами і цим відрізняються від дієприкметників, які змінюються за родами, числами і відмінками подібно до прикметників;
• всі інфінітиви закінчуються на –ти (–ть); 
• дієприслівники закінчуються на -учи (-ючи), -ачи (-ячи), вши (-ши)
• безособові форми закінчуються на -но/-то; 
• усім без винятку формам дієслова властива ознака виду – недоконаного і/або доконаного. Вид можна визначити питанням: що робити? – (недок.), що зробити? – (недок.);
• інфінітив, особові форми, форми на -но/-то і дієприслівник мають ознаку перехідності/неперехідності; – перехідні форми можуть мати при собі прямий додаток, неперехідні – не можуть мати прямого додатка. Це встановлюється можливістю/неможливістю поставити від дієслова питання. Зн. в. кого – що?  Род. в. кого – чого?
• форми на -но/-то завжди перехідні;
• переважна більшість форм (крім дієприслівника) може виконувати роль присудка в реченні ;
• для творення правильної форми дієприкмектника необхідно знати дві ознаки вихідної основи: вид і перехідність/ неперехідність;
• для творення правильної форми дієприслівника необхідно знати, якого виду вихідна основа.