Загальне поняття про фонетичну транскрипцію

Мовна матерія може мати дві фізичні форми: звукову і графічну. Графічне представлення мовлення можна здійснити двома способами: за допомогою буквеного запису — алфавіту, та за допомогою фонетичної транскрипції.

У фонетиці використовується графічний запис звуків знаками фонетичного алфавіту — транскрипції. Фонетичною транскрипцією називається такий спосіб запису живого мовлення, в якому з можливою точністю передається кожен звук з усіма відтінками звучання.

В основу фонетичної транскрипції української мови покладено алфавіт: кожен звук у більшості випадків позначається окремою буквою, усі слова пишуться з малої букви. У нашому курсі буде використовуватися спрощена фонетична транскрипція.

Текст, записаний спрощеною фонетичною транскрипцією:
[неишчеибéче соловéjко / влýз'і надводójу // неис'п’івájе чорнобрúва / стójа п’ідвеирбójу // неис'п’івájе / jак сиеротá / б’íлием с'в’íтом нýдит' // беизмилого бáт'ко / мати / jак чуж’íjі л'ýде // беизмилого сонцеи с'в’íтит' / jаквóрог с'м’іjéц': а // беизмилого скр'із' могúла // асéрдеин'ко бjéц': а //]

Графеми та діакритичні знаки спрощеної фонетичної транскрипції: 

• [ ] – звуки і текст, записані фонетичною транскрипцією, беруться в квадратні дужки;
  • / – коротка пауза між частинами речення; 
  • // – довга пауза в кінці речення;
  • [ý] – наголошена голосна [лýз'і]; 
  • [еи] – звук [е], наближений у вимові до звука [и], [неишчеибéче];
  • [ие] – звук [и], наближений у вимові до звука [е], [сиеротá]; 
  • [оу] – звук [о], наближений у вимові до звука [у], [гоулýбка]; 
  • [іи] – звук [і], наближений у вимові до звука [и], [īиншиj]; 
  • [зс] – звук [з] наближений у вимові до [с] [розспиетáти]; 
  • [дж] (на письмі дж), [дз] (на письмі дз) – африкати [джм’іл′], [дзéркало]; 
  • [j] – середньоязиковий звук [й] [неис'п’івájе ]; 
  • [с'] – м’якість приголосних [с'в’íтит']; 
  • [п’] – напівм’якість приголосних [п’ідвеирбójу]; 
  • [ц':] - подовження приголосних [бjец':а]