Гіпермаркет Знань>>Історія всесвітня>>Всесвітня історія 9 клас>>Всесвітня історія 9 клас>> Всесвітня історія: Французьке суспільство наприкінці ХVІІІ ст. Доба Просвітництва. Причини та початок Французької революції. Декларація прав людини і громадянина. Конституція 1791 р.

ФРАНЦУЗЬКЕ СУСПІЛЬСТВО НАПРИКІНЦІ ХVІІІ ст

1. Французький абсолютизм. У другій половині XVII - на початку XVIII ст. (за часів правління Людовіка XIV) абсолютизм у Франції досяг свого апогею. Цей період часто називали «золотою добою», «добою Людовіка XIV», а його самого «король-сонце». Влада монарха надзвичайно зросла. Особа короля майже обожествлялася, а урочистий придворний церемоніал, нескінченні святкування і спорудження нової пишної королівської резиденції у Версалі мали символізувати торжество абсолютизму. «Держава - це я», - казав король.

Нескінченні війни та витрати на утримання королівського двору повністю поглинали державні кошти. З 54 років самостійного правління Людовіка XIV 33 роки пройшли у війнах. Податки і постійні війни значно підірвали економічне становище держави. Зростало невдоволення народу, буржуазії і дворянства. Навіть спроби талановитого міністра фінансів Кольбера не змогли вивести Францію з важкого економічного стану. Він активно проводив політику меркантилізму, намагався захистити французьку економіку протекціоністськими митами, заохочував створення великих мануфактур, надавав їм різні пільги і привілеї.

Після смерті Людовіка XIV престол перейшов до його правнука - Людовіка XV (1715-1774). За його правління Франція продовжувала вести війни, які не були потрібні ні народу, ні державі, а лише ускладнювали становище країни. У результаті Семилітньої війни, яку Франція вела проти Англії та Пруссії, вона втратила майже всі свої колонії у Північній Америці та Індії.

Фінансова криза в державі посилювалася величезними витратами На утримання придворної аристократії, яку складали майже 4 тис. дворян зі своїми сім'ями і слугами. Весь свій час король присвячував балам, полюванням, виставам та іншим розвагам. Людовіку XV приписували слова: «Після Нас хоч потоп» і «На мій вік вистачить».

2. Економічний розвиток Франції у другій половині XVIII ст. Із середини XVIII ст. у Франції прискорився розвиток промисловості, торгівлі й сільського господарства. Населення країни зросло в 1790 р. до 26 млн чол., з яких майже 85 % проживало в селах. Селянам належало близько 40 % землі, але вони були лише її користувачами, оскільки права власності залишались у дворян. Хоча кріпаків у країні майже не залишилося, селяни продовжували виконувати численні феодальні повинності. За користування ділянкою вони мусили платити сеньйору грошовий внесок - ценз, вносити оброк - шампар - від чверті до половини врожаю, а іноді виконувати панщину. Великих збитків селянським господарствам завдавало право дворян полювати да орних землях, сплата державі численних задатків і церковної десятини. В окремих провінціях Франції, зокрема на Північному Заході, поступово зростала кількість замож-дзх селянських господарств.

У 70-80-х роках XVIII ст. дворяни, що втрачали свої прибутки, значно збільшили побори _з селян, відновили давно забуті середньовічні повинності й домоглися відторгнення на :зою користь третини селянських угідь. Невдоволення владою і феодальними порядками серед селян дедалі посилювалось.

Франція залишалася сільськогосподарською країною, проте промисловість в її економіці відігравала дедалі більшу роль. Зросла :іількість великих централізованих мануфактур, на яких подекуди почали застосовуватися машини. Прискорювалося формування національного ринку, розвивалася внутрішня і зовнішня торгівля.

З. Становий поділ французького суспільства. З розвитком капіталістичних відносин поступово зростає і роль торговельно-лромислових кіл, посилюється їх економічний асоціальний вплив. Протеподальшому розвитку промисловості й торгівлі перешкоджав абсолютизм, становий поділ суспільства і залишки феодалізму. Економічний прогрес за ґрунті капіталістичних відносин вимагав знищення феодальних прав дворян на землю, скасування цехової системи в містах і монопольних дривілеїв окремих близьких до королівського двору компаній. Утворенню Единого французького ринку заважали залишки феодальної роздробленості: відсутність єдиної системи мір і ваги та внутрішні мита.

Величезне невдоволення більшості населення викликали громадянська нерівність і становий поділ суспільства.Привілейовані стани - духівництво і дворянство - були звільнені від сплати податків і могли займати вищі посади в державному управлінні, судах і армії. До третього cтану (96 % населення) належали не тільки селяни, ремісники і наймані робітники, а й купці, банкіри і власники мануфактур. Заможні буржуа, що володіли неабиякими статками, виявляли незадоволення тим, що в суспільстві їх вважали людьми нижчого ґатунку.

ПОМІРКУЙТЕ!      
Чому заможні буржуа та банкіри, які були значно багатшими за графів та маркізів, належали до третього стану разом з бідними ремісниками?

Королівська влада і привілейовані стани чинили опір будь-яким спробам реформувати систему влади, міцно трималися за своє становище і спадкові права. Проте в другій половині XVIII ст. проти абсолютизму у Франції піднімається могутня хвиля опозиції. її очолила багата буржуазія - промисловці, торговці й фінансисти. Цю опозицію підтримували народні низи, які потерпали від голоду, безробіття, постійних нестатків. До неї була готова приєднатись і незначна частина дворян, що займалися підприємництвом та мали намір підтримати третій стан у боротьбі за громадянське рівноправ'я.

ДОБА ПРОСВІТНИЦТВА

1. Доба Просвітництва. Значну роль у формуванні нового мислення відіграла революція в розумі людей. На зміну середньовічному світогляду з його вірою у божественні права монарха і назавжди встановлений суспільний устрій прийшло нове світобачення. XVIII століття в Європі прийнято називати добою Просвітництва, або «добою розуму». Це був час поширення освіти серед найрізноманітніших прошарків населення, коли звичні уявлення про оточуючий людину світ зазнавали докорінних змін. Філософія Просвітництва базувалася на безмежній вірі в могутність розуму, | в можливості прогресу, ґрунтувалася на повазі до науки і жвавому інтересі до оточуючого світу.

У XVIII ст. у Франції з'являються численні словники з багатьох галузей науки (у 1750 р. їх було вже понад 600), багатотомні видання: «Природнича історія» Бюффона, «Енциклопедія наук мистецтв і ремесел» філософа Дідро і математикаД'Аламбера. З останньої французи дізнавалися про значення слів «депутат», «конституція», «деспотія», «привілеї» та ін. Видання «Енциклопедії» то дозволялося, то заборонялося. Якщо раніше бібліотеки мали лише монастирі й аристократи, то тепер - письменники, чиновники, буржуазія і навіть звичайні крамарі.

ІСТОРИЧНИЙ ПОРТРЕТ
Дідро Дені (1713-1784) - французький філософ, просвітитель, письменник, ідеолог революційної французької буржуазії. Разом з Д'Аламбером видавав «Енциклопедію» (1751-1780). Почесний іноземний член Петербурзької академії наук.

Д'Аламбер Жан Лерон (1717-1783) - французький просвітитель, філософ, математик. Один із творців «Енциклопедії».

У багатьох французьких містах влаштовувалися книжкові аукціони. Оскільки уряд і церкванещаднопереслідували вільнодумство, книжки часто ввозились із-за кордону у валізах з подвійним дном, а майже в усіх великих містах Франції існували таємні друкарні та склади нелегальної літератури. Письменність серед населення значно зросла, і заборонені книжки, що таврували абсолютизм і феодальні порядки, читали вже навіть візники, служниці, а інколи і селяни. Поширення подібної літератури у Франції переконувало населення країни у віджилості існуючих порядків та необхідності звільнення від духовного гніту, посилювало обурення абсолютизмом, прискорювало революційний вибух.

Провідниками Просвітництва у Франції стала блискуча плеяда видатних мислителів, письменниківівчених: Вольтер (Франсуа Аруе), Шарль Луї де Монтеск'є, Жан-Жак Руссо, Дені Дідро, Габріель Маблі, Жан Лерон Д'Аламбер.

ІСТОРИЧНИЙ ПОРТРЕТ
Вольтер (спр. ім'я Марі Франсуа Аруе; 1694-1778) - французький письменник, філософ, історик, іноземний почесний член Петербурзької академії наук. Видатний діяч доби Просвітництва. У своїх творах виступав проти тиранії, клерикалізму та деспотизму. Автор численних наукових праць, поем, п'єс, повістей. Твори Вольтера істотно вплинули на російську й українську суспільну та літературну думку.

Монтеск'є Шарль Луї де (1689-1755) -французький правознавець, філософ, просвітитель, письменник. У 1705 р. закінчив католицький колеж. Прихильник теорії природного права і суспільного договору, критикував теологічне тлумачення історичного процесу. Прихильник конституційної монархії.

З гострою критикою абсолютизму, паразитизму королівського двору і католицької церкви виступив Вольтер. Його перу належить безліч філософських та історичних праць, політичних трактатів і памфлетів, успіху яких сприяли легкий стиль автора, дотепність і логічність викладу. Вольтер був прибічником «освіченої монархії», скасування станових привілеїв дворянства, обмеження впливу церкви на духовне життя суспільства. Проте, висміюючи церковне вороже ставлення до прогресу, культури і релігійний фанатизм, він усе ж вважав релігію гарантом порядку в суспільстві. «Якби Бога не було, - казав він, - то його слід було б вигадати». Також Вольтер відкидав думки про можливість обмеження приватної власності.

Шарль Луї де Монтеск'є у своїй знаменитій праці «Про дух законів» (1748) уперше висунув і обґрунтував тезу про необхідність поділу влади в державі на законодавчу, виконавчу і судову. Саме це, на його думку, унеможливлювало будь-яке зловживання владою, прояви деспотизму. Монтеск'є був прихильником обмеженої конституційної монархії і гарантованого права на приватну власність.

Найпередовіші на той час суспільно-політичні думки висловлював Ж.-Ж. Руссо. Він, слідом за англійськими левелерами та філософом Дж. Локком, обґрунтував теорію природних, здобутих від народження прав людини, виступав за рівність людей у формуванні державної влади. Завдання будь-якої держави, на його думку, полягало в захисті природжених прав людей. Політичним ідеалом Руссо була демократична республіка дрібних власників із безпосередньою участю народу в управлінні державою.

Ідеї французьких просвітителів несли в собі величезний революційний потенціал. Водночас вони відіграли велику роль у розвитку духовної культури Франції та інших країн Європи та Америки.

ІСТОРИЧНИЙ ПОРТРЕТ
Руссо Жан-Жак (1712 - 1778) - французький філософ-просвітитель, письменник, один з авторів «Енциклопедії». Критикував феодально-абсолютистськии лад, обстоював ідеї республіки. Вимагав ліквідації великої приватної власності й заміни її дрібною. Дотримувався теорії договірного походження держави.

Перевірте себе!

1.    Як Людовік XIV і Людовік XV говорили про себе і державу?
2.    Охарактеризуйте економічний розвиток Франції у другій половині XVIII ст.
3.    Охарактеризуйте станову структуру французького суспільства.
4.    Чому, на вашу думку, другу половину XVIII ст. назвали добою Просвітництва?
5.    Використавши додаткові джерела, напишіть історичні портрети найвідо-міших французьких просвітителів.
6.    З курсу історії України пригадайте, чи мала вплив ідеологія Просвітництва на передових мислителів України того часу.

ПРИЧИНИ ТА ПОЧАТОК ФРАНЦУЗЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ.

1. Причини Французької революції. Наприкінці XVIII ст. у правлячих колах Франції дедалі активніше обговорювалося питання про те, як вилікувати явно хворе суспільство, вдихнути у нього нові сили. Було очевидно, що треба змінювати внутрішню політику країни, методи і стиль управління державою, шукати шляхи заохочення розвитку економіки й оздоровлення фінансів.

ІСТОРИЧНИЙ ПОРТРЕТ
Людовік XVI (1754-1793) - король Франції з династії Бурбонів, скинутий під час революції 1789-1799 рр., засуджений Конвентом 21 січня 1793 р. до страти.

Марія Антуанетта (1755-1793) - французька королева, дружина Людовіка XVI (з 1770 р.), дочка Марії Терезії. Під час якобінської диктатури страчена за вироком революційного трибуналу.

Певні сподівання покладалися на молодого короля Людовіка XVI, що вступив на престол після смерті діда в 1774 р. Знаючи про важке фінансове становище країни, король відмовився від грошового подарунка на честь коронації, відправив у відставку ненависних народу урядовців, а головне -призначив міністром фінансів талановитого економіста Жака Тюрго. Протягом двох років Тюрго провів найбільш очікувані у Франції реформи: скасував внутрішні мита, цехові привілеї в містах, монополію держави на продаж хліба, але його спроба обмежити витрати королівського двору викликала лютий опір придворного оточення на чолі з королевою Марією Антуанеттою. Під впливом дружини Людовік XVI відправив Тюрго у відставку. Це був крах останніх сподівань на можливість мирного реформування Франції без революційних потрясінь.

Ситуація в країні тим часом продовжувала ускладнюватись. У другій половині 80-х років XVIII ст. країну охопила надзвичайно важка економічна криза, викликана напливом дешевих англійських товарів. Десятки мануфактур збанкрутіли, а їх працівники залишилися без роботи. Декілька років поспіль Франція переживала неврожаї, в країні ширився голод, а тим часом чиновники наживалися на бідуваннях народу, продаючи хліб утридорога. Держава опинилася на межі банкрутства, її внутрішній борг сягнув 4,5 млрд ліврів. Король не мав чим платити службовцям, армії, а банкіри відмовлялися давати нові позики без серйозних гарантій.

У 1789 р. за порадою нового міністра фінансів швейцарця Жака Неккера король наважився зібрати Генеральні штати, що не скликались у Франції з 1614 р. Лише представники всіх станів, на думку Неккера, могли дати згоду на нові позики і податки. Це свідчило про те, що абсолютна монархія вже не була здатна сама управляти країною і змушена знову вдатися до підтримки станів, як і за часів Середньовіччя. Генеральні штати скликали в королівській резиденції - Версалі - 5 травня 1789 р. За традицією вони складалися з трьох палат - представників духівництва, дворянства і непривілейованого третього стану. Хоча кількість депутатів від третього стану було збільшено вдвічі, його участь наперед обмежувалася другорядною роллю, оскільки зберігався становий принцип голосування. Привілейовані стани - духівництво і дворянство - завжди мали два голоси проти одного від третього стану.

Проте французька буржуазія, що становила більшість представників третього стану, зовсім не збиралася задовольнятися становищем статистів, слухняних виконавців королівської волі. І почувши, що Людовік XVI вимагає схвалення чергової позики в 80 млн ліврів, але при цьому застерігає проти будь-яких спроб реформ у країні, лідери буржуазії виступили з відкритим протестом. У червні 1789 р. представники третього стану проголосили себе Національними зборами, тобто представниками всієї французької нації, здатними говорити від імені всього народу. Вони були праві, бо духівництво і дворянство становили лише 4 % населення країни.

2. Перші кроки революції. Король не наважився розігнати непокірних депутатів і лише наказав закрити приміщення для засідання. Тоді депутати на чолі з Жаком Байї перебралися в порожній зал для гри у м'яч у Версалі й дали клятву, що не розійдуться, доки у Франції не буде вироблено конституцію.
Один із депутатів, граф Мірабо, заявив, що члени зборів, як обранці народу, можуть залишити свої місця, лише поступаючись силі багнетів. Це було перше проголошення принципу незалежності законодавчої влади від виконавчої. Незабаром до депутатів третього стану приєдналися ліберальне дворянство і духівництво на чолі з родичем короля - герцогом Філіппом Орлеанським.

ПОМІРКУЙТЕ!      
Чи може діяти принцип незалежності законодавчої влади від виконавчої в умовах абсолютної монархії?

9 липня Національні збори проголосили себе Установчими, тобто продекларували своє право на встановлення в країні нового державного ладу та прийняття конституції. Тоді король вирішив вдатися до сили. У Версаль і Париж почали стягуватися війська. Звістка про це посилила хвилювання у столиці Франції, як і чутки про можливе державне банкрутство. У Парижі відбувались масові мітинги, а 13 липня у місті почалося повстання. Народ увірвався до арсеналу, захопив гармати та рушниці. Його представники утворили Постійний комітет для організації народного ополчення, яке згодом дістало назву Національна гвардія. Невдовзі її очолив знаменитий учасник війни за незалежність Сполучених Штатів Америки маркіз Лафайєт.

ІСТОРИЧНИЙ ПОРТРЕТ
Лафайєт Марі Жозефде (1757-1.834) - маркіз, французький політичний діяч. 1780 р. за участь у війні за незалежність північноамериканських колоній Англії 1775-1783 рр. дістав чин генерала армії. У 1789-1791 рр. і підчас Липневої революції 1830 р. командував Національною гвардією. Прибічник конституційної монархії. У період Реставрації - один із лідерів опозиції.

На ранок 14 липня в Парижі поширилися чутки про те, що на місто націлені гармати королівської фортеці Бастилії. Старовинна фортеця-в'язниця, похмурий восьмибашто-вий замок, була ненависним символом королівської влади. У її казематах ув'язнювали тих, хто виступав проти монархів і католицької церкви. Саме до неї і рушив великий натовп городян, національних гвардійців і солдатів, що прилучилися до повстання. Комендант фортеці відмовився здати Бастилію, але після відчайдушного штурму вона була взята приступом. В'язні фортеці здобули довгоочікувану свободу.

Коли короля повідомили, що Бастилія впала, він вигукнув: «Та це ж бунт!». Йому відповіли: «Ні, володарю, це не бунт, а революція». Озброївшись кайлами і ломами, парижани відразу почали руйнувати Бастилію. Через рік її повністю знищили, а через століття - у 1880 р. - День здобуття Бастилії, перший день Французької революції, став національним святом Франції, який і зараз щорічно відзначають 14 липня.

ПОМІРКУЙТЕ!
Обговоріть у групі, чому французи, в чиїй історії було багато важливих подій, революцій і війн, і досі взяття Бастилії вважають національним святом.

Перемога парижан над монархією стала сигналом до вибуху по всій країні. У містах відбувалися «муніципальні революції», у ході яких народ нищив органи королівської влади і створював муніципалітети - органи місцевого самоврядування. У країні розгорнувся і могутній селянський рух. Тисячі дворян, лякаючись справедливого народного гніву, змушені були тікати за межі Франції.

Проте головним здобутком подій 14 липня стало перетворення Установчих національних зборів у справжній орган державної влади.
Там панували представники великої буржуазії і ліберального дворянства -зовий мер Парижа Ж. Байї, маркіз Лафайєт, граф Мірабо і відомий у майбутньому політик Ж. Сійєс - прихильники конституційної монархії.

ІСТОРИЧНИЙ ПОРТРЕТ
Мірабо Оноре Габрієльде (1749-1791) - діяч Французької революції, граф. Депутат Генеральних штатів (1789) від третього стану. Лідер великої буржуазії.

Уже в серпні 1789 р. депутати прийняли декілька важливих рішень: було скасовано церковну десятину та особисті повинності селян. Проте обтяжливі поземельні платежі селян на користь поміщиків підлягали викупу. Депутати твердо стояли на сторожі приватної власності, хоч це й була власність дворян. Згодом законодавчо було встановлено і суму, яку селяни мали сплатити землевласникам, -20-кратну вартість річних повинностей.

ДЕКЛАРАЦІЯ ПРАВ ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА. КОНСТИТУЦІЯ 1791 р.

1. Декларація прав людини і громадянина. 26 серпня 1789 р., взявши за приклад амери канську Декларацію незалежності, Установчі збори прийняли Декларацію прав людини громадянина. Періпа ж стаття стверджувала: «Люди народжуються і залишаються вільними і рівними в правах», що раз і назавжди скасовувало у Франції поділ суспільства на стани, на привілейованих і непривілейованих його членів. Декларація проголошувала принцип народного суверенітету, стверджуючи, що джерелом будь-якої влади є лише народ, вся нація. У документі проголошувались також свобода слова, думки, друку, віросповідання,право громадян на вибір будь-яких занять, недоторканність особи і приватної власності. Декларація стала своєрідним маніфестом громадянських прав і свобод в Європі, взірцем для багатьох майбутніх європейських конституцій.

----
ДОКУМЕНТИ СВІДЧАТЬ
Декларація прав людини і громадянина. 26 серпня 1789 р.
Представники французького народу, утворивши Національні збори, зазначили, що неуцтво та забуття прав людини або нехтування ними є чи не єдиною причиною суспільних негараздів і зіпсованості правління. Тому вирішили викласти це у святковій Декларації природних, беззаперечних і священних прав людини, щоб ця Декларація, постійно перебуваючи в колі зору всіх членів громадянського союзу, завжди нагадувала про їхні права та обов'язки. Щоб дії законодавчої та виконавчої гілок влади, котрі у будь-який час можна було б співставити з метою кожного політичного інституту, сприймалися з більшою повагою, щоб вимоги громадян, котрі ґрунтуються на простих і безсумнівних принципах, спрямовувалися на дотримання конституцій.

З огляду на вищезазначене, Національні збори перед обличчям та егідою Верховної істоти визнають та проголошують такі права людини і громадянина.

Стаття 1
Люди народжуються і залишаються вільними та рівними в правах. їх відмінності можуть ґрунтуватися лише на загальній потребі.

Стаття 2
Метою будь-якого політичного союзу є забезпечення природних та невід'ємних прав людини: свободи, власності, безпеки та опору гнобленню.

Стаття 3
Джерелом суверенної влади є нація. Жодна установа чи особистість не може утримувати владу в своїх руках без бажання нації.

Стаття 4
Свобода полягає в можливості робити все, що не шкодить іншому: таким чином дотримання природних прав кожної людини обмежується лише тими межами, котрі забезпечують іншим членам суспільства користування тими ж правами. Межі ці визначаються лише законом.

Які права людини і громадянина в документі вважаються природними і невід'ємними?
Поясніть, як ви розумієте статтю 4, яка стверджує, що свобода полягає в можливості робити все, що не шкодить іншому.
----

Невдовзі депутати самі порушили декларований ними принцип громадянського рівноправ'я. Буржуа не наважилися надати право голосу най-біднішим верствам населення, бо вважали, що ті не здатні свідомо брати участь у державному житті. Всіх громадян Франції було поділено на «активних» і «пасивних», тих, що мали право голосу, і тих, що позбавлялись виборчих прав. Вони надавалися лише тим французам, які сплачували державні податки.

----
ІСТОРИЧНИЙ ПОРТРЕТ
Демулен Каміль Бенуа (1760-1794) - діяч Французької революції. Депутат Конвенту,боровся проти жирондистів. Прихильник Дантона.
Марат Жан Поль (1743-1793) - діяч Французької революції, один з вождів якобінців, учений і публіцист, лікар за фахом. З вересня 1789 р. видавав газету «Друг народу», в якій викривав плани монархістів. Разом з Робесп'єром брав участь у підготовці повстання 31 травня -2 червня 1793 р., яке призвело до встановлення якобінської диктатури. Убитий роялісткою Ш. Корде.
----

Революція викликала надзвичайне піднесення громадянської активності, утворення різноманітних політичних клубів, товариств, газет. Найпопулярнішим серед них було Товариство друзів конституції, більш відоме як Якобінський клуб, бо займало місце бібліотеки колишнього монастиря Св. Якова. На початку Якобінський клуб об'єднував верхівку Установчих зборів, прибічників конституційної монархії. Більш радикальним і відкритим для простого люду був Клуб кордельєрів, який очолювали відомі згодом діячі революції - адвокат Жорж Дантон і журналіст Каміль Демулен. Емблемою клубу недарма було «всевидюче око» народу. Велику популярність здобула газета «Друг народу», яку видавав відомий публіцист Марат.

Велика буржуазія, що керувала в Установчих зборах, і надалі проводила вигідну лише для себе політику. У 1789-1791 рр. в її інтересах було остаточно скасовано монопольні права цехів, внутрішні мита, дозволено вільну торгівлю хлібом, запроваджено єдину систему оподаткування тощо. Прийнятий декрет про запровадження цивільного устрою церкви дозволив конфіскувати її величезні маєтки і розпродати їх. Виручені гроші йшли на погашення державного боргу, що було вигідно власникам державних облігацій. Французька | буржуазія охоче купувала багаті церковні землі, вкладаючи в нерухомість усі свої вільні кошти. Священики переводилися на платню, ставали державними службовцями. Декретом Установчих зборів було введено цивільний шлюб та громадянську реєстрацію актів народження дитини. У Франції, першій з європейських країн, було дозволено розлучення подружжя.

Важливе значення для подальшого розвитку країни мала проведена адміністративна реформа. Замість колишніх середньовічних провінцій країну було поділено на більш компактні й зручні для управління департаменти з досить значними правами самоврядування. Такі ж отримали і всі паризькі округи (райони).

Здобувши владу, велика буржуазія вжила заходів для свого захисту від королівської влади та злиденної більшості населення країни, яке на цей час не отримало практично нічого. Згідно з прийнятим у вересні 1789 р. декретом, проти «зборищ заколотників» дозволялося застосовувати зброю. До «заколотників» прирівнювалися страйкуючі робітники мануфактур і навіть перші профспілкові організації.

Після тривалих зволікань та затримок з боку Людовіка XVI у вересні 1791 р. Установчі збори прийняли КонституціюФранції. Першу її частину становила Декларація прав людини і громадянина, а друга визначала побудову і повноваження органів державної влади й управління. Вища законодавча влада мала належати Законодавчим зборам, які обиралися на підставі загального виборчого права, але лише «активними» громадянами. Виконавча влада залишалася за королем, який самостійно формував уряд і керував його діяльністю. Конституція не поширювалася на французькі колонії, де всупереч Декларації зберігалося рабство.
----
ДОКУМЕНТИ СВІДЧАТЬ
Конституція Франції. З вересня 1791 р.
Конституція забезпечує такі громадянські права:
- усі громадяни мають вільний доступ до місць і посад незалежно від будь-яких відмінностей, окрім тих, що постають з їхніх чеснот та можливостей;
-    усі податки належним чином розподіляються поміж усіх громадян відповідно до їх статків;
-    однакові правопорушення матимуть однакове покарання незалежно від особистісних відмінностей;
-    з власної волі пересуватися, залишатися на місці або покидати його без остраху бути затриманим або ув'язненим інакше, як за законом, передбаченим Конституцією;
-    з власної волі висловлюватись в усній та письмовій формі, друкувати, а також іншим чином поширювати свої думки, що не буде піддано жодній попередній цензурі або перевірці до їх публікації, а також проведення обрядів того віросповідання, до якого людина належить;
-    вільно збиратися в громадських місцях, зберігаючи спокій та без зброї, дотримуючись поліцейських законів;
-    вільно звертатись до усталених органів влади з петиціями, підписаними окремими громадянами.

Поясніть, які попередні закони було скасовано статтею Конституції, яка передбачала, що за одні й ті ж самі злочини всі громадяни Франції будуть покарані однаково.
----

Перевірте себе!

1.    Проаналізуйте реформи Ж. Тюрго.
2.    Користуючись додатковими джерелами, визначте роль Марії Антуанетти в житті Франції наприкінці XVIII ст.
3.    Які причини спонукали депутатів від третього стану проголосити себе Національними зборами?
4.    Проаналізуйте діяльність Установчих національних зборів.
5.    Порівняйте Декларацію незалежності СІЛА з Декларацією прав людини і громадянина (ставлення до прав і свобод особистості, до визначення джерела влади).
6.    Що заважало продуктивній роботі Установчих зборів на користь народу?
7.    Охарактеризуйте форми виявлення громадянської активності у Франції.
8.    Визначте історичне значення прийняття Конституції 1791 р.
----
ДАТИ І ПОДІЇ
5 травня 1789 р. - скликання Генеральних штатів.
9 липня 1789 р. - проголошення Установчих зборів.
14 липня 1789 р. - взяття Бастилії.
26 серпня 1789 р. - прийняття Декларації прав людини і громадянина.
З вересня 1791 р. - перша Конституція Франції.



С.О. Осмоловський, Т.В. Ладиченко. Всесвітня історія 9 клас
Вислано читачами з інтернет-сайту

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.