Гіпермаркет Знань>>Українська література>>Українська література 3 клас>>Українська література: Чарівні казки.

 ЧАРІВНІ КАЗКИ

У 2 класі ти читав казки про тварин. Тепер пропонуємо тобі поринути у світ чарівних ка¬зок, їх герої мають надзвичайну силу, а за допомогою чарів відбуваються дивовижні перетворення.

Читати казки треба розповідним тоном, наспівно передаючи віршовані повтори. З особливою, таємничою, інтонацією потрібно читати зачин.

* * *
Казка — вигадка, та в ній —
в шкаралупі золотій —
зерня сховане смачне.
Хто дістане, той почне
думу думать про життя,
збудить в серці почуття,
мов торкнеться до вогню —
вийде сміло на борню
за добро і проти зла!
В казці — сила немала...
Валентин Бичко

КИРИЛО КОЖУМ'ЯКА

Українська народна казка

Колись був у Києві князь. І був коло Києва змій. Щороку посилали цьому змієві дань: давали або молодого парубка, або дівчину^ Ото прийшла черга вже й до дочки самого князя. Нічого робити,— коли да¬вали городяни, треба і князеві давати. Послав князь свою дочку в дань змієві. А дочка була така хороша, що й сказати не можна. То змій її й полюбив. От во¬на раз до нього підлестилась та й питається:

— Чи є,— каже,— на світі такий чоловік, щоб тебе подужав?
— Є,— каже,— такий у Києві над Дніпром. Як затопить у хаті, то дим аж під небеса стелиться, а як

вийде на Дніпро мочити кожі (бо він кожум'яка), то не одну несе, а дванадцять разом, і як набрякнуть вони водою в Дніпрі, то я візьму та й учеплюсь за них — чи витягне-то він їх? А йому байдуже: як поцупить, то й мене з кожами трохи на берег не витягне. От того чоловіка тільки мені й страшно.

Князівна і взяла собі те на думку й думає, як би їй вісточку додому подати і на волю до батька діста¬тись. А при ній не було ні душі,— тільки один голу¬бок. Вона вигодувала його, ще як у Києві була. Думала-думала, а далі написала до отця:

— Отак і так,— пише,— у вас, батенько, є в Києві чоловік, на ймення Кирило, на прізвище Кожум'яка. Благайте ви його через старих людей, чи не схоче він із змієм побитися, чи не визволить мене, бідну, з неволі. Благайте його, панотченьку, і словами, і подарунками, щоб не образився він за яке незвичайне слово!

Написала так, прив'язала під крильцем голубові та й випустила у вікно. Голубок злинув під небо та й полетів додому, на подвір'я до князя. А діти саме бігали по подвір'ю та й побачили голуба.

— Татусю, татусю! — кажуть.— Чи бачиш — голубок від сестриці прилетів?
Князь спершу зрадів, а далі подумав та й засумував:

— Це ж уже проклятий змій загубив, видно, мою дитину!

А далі поманив до себе голубка, глядь, аж під крильцем карточка. Він за карточку. Читає, аж доч¬ка пише: так і так. Ото зараз покликав до себе всю старшину:
— Чи є у вас такий чоловік, що прозивається Кирилом Кожум'якою?

— Є, князю. Живе над Дніпром.

— Як же б до нього приступитись, щоб не образився та послухав?
Ото сяк-так порадились та й послали до нього малих дітей. Ті як прийшли, як почали просити, як

стали навколішки та як заплакали, то й сам Кожум'яка не витерпів, заплакав та й каже:
— Ну, це уже для вас зроблю. Пішов до князя.

— Давайте ж,— каже,— мені дванадцять бочок смоли і дванадцять возів конопель!
Обмотавсь коноплями, обсмолився смолою добре, взяв булаву таку, що, може, в ній пудів* десять, та й пішов до змія.
А змій йому й каже:

— А що, Кирило? Прийшов битися чи миритися?
— Де вже миритися? Битися з тобою, з іродом проклятим!
От і почали вони битися — аж земля гуде. Що розбіжиться змій та вхопить зубами Кирила, то так кусок смоли і вирве. А Кирило його здоровенною
булавою як улупить, то так і вжене в землю. А змій, як вогонь, горить,— так йому жарко, і поки збігає до Дніпра, щоб напитися, та вскочить у воду, щоб охоло¬дитися трохи, то Кожум'яка вже й обмотався коноплями та смолою добре обсмолився. Ото вискакує змій з води і що розженеться проти Кожум'яки, то він йо¬го булавою луп та луп, аж луна йде!

Бились-бились, аж іскри скачуть. Розігрів Кирило змія ще краще, як коваль леміш* у горні: аж пирхає, аж захлинається проклятий, а під ним земля тільки стогне.
А по горах народ стоїть, як неживий, зціпивши руки, жде, що то буде! Коли ж зміюка — бу-бух! Аж земля затряслась. Народ, стоячи на горах, так і сплеснув руками.
От так Кирило! От так Кожум'яка!
От Кирило, вбивши змія, визволив князівну й відвів князеві. Князь уже не знав, як йому й дякувати.
І вже з того часу й почало зватися те урочище, де він жив, Кожум'яками.


Пуд — міра ваги, близько 16 кг. 
Леміш — частина плуга.

У які часи відбуваються події, описані у казці?
Чому Кирило погодився битися із змієм?
Прочитай рядки казки, які показують силу і мужність
богатиря.

Попрацюйте разом! У якій частині казки передано найбільшу напругу бою? Як це відтворено на малюнку? Знайдіть у казці зачин, основну частину, кінцівку. Підго¬туйтеся стисло переказати казку.
Які слова з тексту засвідчують, що це чарівна казка? До слів поцупить, злинув, благайте доберіть слова, близькі за значенням.

Прислів'я 
Чия відвага, того й перемога.

КРИВЕНЬКА КАЧЕЧКА

Українська народна казка

Були собі дід та баба, та не було у них дітей. От вони собі сумують, а далі дід і каже бабі:
— Ходім, бабо, в ліс по грибки!

От пішли. Бере баба грибки, коли дивиться, у кущику гніздечко, а в гніздечку качечка сидить. От баба і каже дідові:
— Дивись, діду, яка гарна качечка! А дід каже:
— Візьмемо її додому, нехай вона у нас живе.
Стали її брати, коли дивляться, аж у неї ніжка пе¬реломлена. Вони взяли її тихенько, принесли додо¬му, зробили їй гніздечко, обложили його пір'ячком і посадили туди качечку, а самі знов пішли по грибки.
Вертаються, аж дивляться, а в них так прибрано, хліба напечено, борщик зварений. От вони до сусідів:
— Хто це? Хто це? Ніхто нічого не знає.
Другого дня знов пішли дід і баба по грибки. Приходять додому, аж у них і вареники зварені, і почи-ночок* стоїть на віконці.
Вони знову до сусідів:
— Чи не бачили кого? Кажуть:
— Бачили якусь дівчину, від криниці воду несла. Така, кажуть, гарна, тільки трошки кривенька.
От дід і баба думали-думали: «Хто б це був?» — ніяк не вгадають. А далі баба дідові каже:
— Знаєш що, діду? Зробимо так: скажемо, що йдемо по грибки, а самі заховаємося та й будемо вигля¬дати, хто до нас понесе воду.
Так і зробили.

Стоять вони за коморою, коли дивляться, аж із їхньої хати виходить дівчина з коромислом: така гарна, така гарна, тільки що кривенька трошки. Пішла вона до криниці, а дід і баба тоді в хату, дивляться, аж у гніздечку нема качечки, тільки повно пір'ячка. Вони тоді взяли гніздечко та й укинули в піч, воно там і згоріло.
Коли ж іде дівчина з водою. Ввійшла в хату, побачила діда й бабу та зараз до гніздечка — аж гніздечка немає. Вона тоді як заплаче. Дід і баба до неї кажуть:
— Не плач, галочко! Ти будеш у нас за дочку; ми будемо тебе любити і жалувати, як рідну дитину.
А дівчина каже:
— Я довіку жила б у вас, якби ви не спалили мого гніздечка та не підглядали за мною, а тепер,— каже,— не хочу! Зробіть мені, діду, кужілочку*А" й ве¬ретенце*, я піду від вас.
Дід і баба плачуть, просять її зостатися, вона не схотіла.
От дід тоді зробив їй кужілочку й веретенце; вона взяла, сіла надворі й пряде. Коли ж летить каченят табуночок, побачили її й співають:

Онде наша іва, 
онде наша діва,
 на метеному дворці, 
на тесаному стовпці.
Кужілочка шумить, 
веретенце дзвенить. 
Скиньмо по пір'ячку, 
нехай летить з нами!

А дівчина їм відказує:

Не полечу з вами: 
як була я в лужку, 
виломила ніжку, 
а ви полинули, 
мене покинули!
От вони їй скинули по пір'ячку, а самі полетіли далі. Коли летить другий табуночок, і ці теж:

Онде наша іва, 
онде наша діва, 
на метеному дворці, 
на тесаному стовпці.
Кужілочка шумить, 
веретенце дзвенить. 
Скиньмо по пір'ячку,
 нехай летить з нами!

А дівчина їм відказує:

Не полечу з вами: 
як була я в лужку, 
виломила ніжку, 
а ви полинули, 
мене покинули!

Коли ж летить третій табуночок, побачили дівчину і зараз:

Онде наша іва, 
онде наша діва, 
на метеному дворці, 
на тесаному стовпці.
Кужілочка шумить, 
веретенце дзвенить. 
Скиньмо по пір'ячку, 
нехай летить з нами.

Скинули їй по пір'ячку, дівчина увертілася в пір'ячко, зробилась качечкою і полетіла з табунчиком. А дід і баба знов зостались самі.

Починочок — від починок — пряжа, намотана на веретено.

Кужілочка — від кужілка — частина прядки у вигляді кілка, на який намотують пряжу. 

Веретенце — від веретено — дерев'яний пристрій для ручного прядіння.

Попрацюйте разом! Прочитайте казку. З чого дивувалися дід з бабою? Що вони згодом з'ясували? Чому дівчина не схотіла більше в них залишатися? Що у цій казці схвалюється, а що — засуджується? Знайдіть у казці повтори. Як ви вважаєте, з якою метою їх ужито? З якою інтонацією їх треба читати? Простежте, які ознаки чарівності є у цій казці. Хто є головним героєм казки?
Розгляньте малюнки. Підготуйте за ними стислу розповідь.

Загадка
  Плавала, купалася, сухенькою зосталася.

Прислів'я
За добро добром платять.

КОБИЛЯЧА ГОЛОВА

Українська народна казка
Сказала б казки — не вмію, сказала б приказки — не вмію, сказала б небилиці — так багато плутаниці.
Ну, казки, хоч не вміючи, а треба сказать.
Були собі дід та баба. От і в діда дочка, і в баби дочка. От баба пускає їх на досвітки* прясти. Дідова ж дочка пряде, а бабина все нічого не робить, а як прийдуть додому, то ще й обмовить ту.
Ну, баба й зненавиділа дідову дочку та й каже до Діда:
— Поведи свою дочку, де хоч, там її і дінь, щоб вона в нас дурно хліба не їла!
От дід — нічого робить — і повів. Веде та й веде, та завів її в ліс — аж там стоїть ха¬та пуста.
Він її у ту хату й увів.
— Сиди ж ти, дочко, тут, а я піду дровець нарубаю. Та й пішов.
Прив'язав колодочку до віконечка, а сам подався додому.
То оце вітер війне, а колодочка — стук-стук, стук-стук!
А дівчина:
— Це ж мій батечко дрівця рубає!
Сидить вона собі, шиє та й не вийде подивитися, що воно стука.
Аж ось уже стала й ніч.
Коли це — стукотить-грюкотить — кобиляча голова біжить.
— Дівко, дівко, одчини! Вона й одчинила.
— Дівко, дівко, пересади через поріг! Вона й пересадила.
— Дівко, дівко, дай вечерять! Вона й вечерять дала.
— Дівко, дівко, постели. Вона й послала.

— Дівко, дівко,— просить,— положи мене спать! Вона й поклала.
— Дівко, дівко, заглянь мені в ліве вухо, а в праве виглянь!
Вона заглянула, а там — і лавки, і двори, і будинки великі, і всяка всячина.
От як виглянула в праве вухо — й така стала гарна!
Згодом вийшла вона заміж за хорошого парубка, і живуть собі гарно.
Діждалися свята, вона й каже до свого чоловіка:
— Поїдьмо та й поїдьмо до мого батька в гості.
— То й поїдьмо,— каже чоловік. Поїхали.
От як приїхали, а мачуха аж перелякалась, як по¬бачила, що вона така стала, та й каже дідові:
— Поведи та й поведи мою дочку, куди свою водив! Він узяв та й повів.
Веде та й веде — коли ліс, а в лісі пуста хата стоїть. Він взяв та туди її й завів:
— Отут тобі, дочко, жить! Та й пішов собі.
А вона досиділа аж до вечора, коли це стукотить-грюкотить — кобиляча голова біжить.
— Дівко, дівко, одчини! А вона:
— Не велика пані, сама одчиниш. Вона й одчинила.
— Дівко, дівко, пересади через поріг.
— Не велика пані, сама перелізеш! Вона й перелізла.
— Дівко, дівко, дай вечерять.
— Не велика пані, й сама візьмеш! Вона й повечеряла.
— Дівко, дівко, постели спать.
— Не велика пані, й сама постелиш.
— Дівко, дівко, заглянь мені в ліве вухо, а в праве виглянь.
Вона й заглянула. А там — самий ліс, такий густий

та темний — оком не проглянеш. Тут де не взявся вовк, ухопив її та й поніс не знать куди.
От, а в діда була собачка маленька. То оце вона лежить на призьбі та:
— Дзяв-дзяв! Дідова дочка — як ясочка, а бабиної дочки і слуху не чуть!
То баба:
— А, капосна собака, як дражниться!
Та піде й прожене собачку з призьби і поб'є. То баба в хату, а собачка знову на призьбу та:
— Дзяв-дзяв! Дідова дочка — як ясочка, а бабиної дочки і слуху не чуть!
От баба й каже дідові:
— Піди, діду, довідайся, що воно за знак, що твоя дочка приїздить у гості, а моєї і слуху не чуть.
Дід і пішов довідатися.
Коли приходить він туди — аж тільки хата пуста в лісі стоїть.

Плутаниці, зненавиділа, призьбі, дражниться.

Досвітки — зібрання молоді для розваг і роботи.

Попрацюйте разом! Прочитайте перші три речення казки. Пригадайте, чи траплявся вам раніше та¬кий початок. З якою інтонацією його слід читати? Якими зображено в казці бабину і дідову дочок? А бабу і діда? Свої міркування підтверджуйте рядками з тексту. Чи можна цю казку назвати чарівною? Доведіть свою думку. Що в ній схвалюється, а що — засуджується? Повправляйтесь у виразному читанні діалогів.


О.Я.Савченко. Читанка 3 клас

Надіслано читачами з інтернет-сату

_{Реферати української літератури, домашня робота, підготовка до уроків і все це безкоштовно скачати чи готуватись онлайн. Конспекти, шкільний план, відкритий урок з української літератури}

 акселеративні методи на уроці                         національні особливості
 виділити головне в уроці - опорний каркас             нічого собі уроки
 відеокліпи                                            нова система освіти
 вправи на пошук інформації                            підручники основні допоміжні
 гумор, притчі, приколи, приказки, цитати              презентація уроку
 додаткові доповнення                                  реферати
 домашнє завдання                                      речовки та вікторизми
 задачі та вправи (рішення та відповіді)               риторичні питання від учнів
 закриті вправи (тільки для використання вчителями)    рівень складності звичайний І
 знайди інформацію сам                                 рівень складності високий ІІ 

 ідеальні уроки                                      рівень складності олімпійський III
 ілюстрації, графіки, таблиці                          самоперевірка
 інтерактивні технології                               система оцінювання
 календарний план на рік                               скласти пазл з різних частин інформації
 кейси та практикуми                                   словник термінів 
 комікси                                               статті
 коментарі та обговорення                            тематичні свята
 конспект уроку                                        тести
 методичні рекомендації                                шпаргалка 
 навчальні програми                                    що ще не відомо, не відкрито вченими

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.