Просмотр — Гипермаркет знаний

KNOWLEDGE HYPERMARKET
Іван Карпенко-Карий «Сто тисяч»
У вас нет разрешения на действие «исправление этой страницы» по следующей причине:
Запрошенное действие могут выполнять только участники из группы giper.
Вы можете просмотреть и скопировать исходный текст этой страницы:
ІВАН КАРПЕНКО-КАРИЙ (1845—1907)<br>Сцена — мій кумир, театр — священний храм для мене.<br>''Іван Карпенко Карий''<br>&nbsp;<br>Яскравою сторінкою в історії української культури XIX ст. є професійний український театр корифеїв(Корифей — заспівувач, зачинатель; найвидатніший з перших діячів у якійсь галузі науки, мистецтва, літератури), куди входила ціла плеяда талановитих майстрів сцени (Іван Карпенко-Ка-рий, Марко Кропивницький, Михайло Старицький, Микола Садовський, Панас Саксаганський, Марія Заньковецька, Марія Садовська та ін.), чиї імена увійшли в золотий фонд історії вітчизняного мистецтва. Цей театр був створений у 1882 році Марком Кропивницьким і завоював велику популярність не лише в Україні, а й за її межами. Його виступи в Москві, Санкт-Петербурзі, Одесі перетворювалися на свята української культури.<br>Важливу роль у театрі корифеїв відіграла родина Тобіле-вичів, яка дала світові неиеревершених драматургів, акторів, організаторів професійних театральних труп (колективів). Це відомий український драматург і актор Іван Карпович Тобілевич (Карпенко-Карий), театральні режисери й актори Панас Карпович Тобілевич (Панас Саксаганський), Микола Карпович Тобілевич (Микола Садовський), Марія Карпівна Тобілевич (Марія Садовська-Барілотті). Театральні псевдоніми Тобілевичі взяли від батька і матері: Іван обрав собі псевдонім, складений з імені батька Карпа та прізвища улюбленого героя з п'єси Тараса Шевченка «Назар Стодоля» Гната Карого (Карий); Микола і Марія взяли дівоче прізвище матері (Са-довські), а Панас — назву містечка Саксагань, де народилася мати (Саксаганський).<br>Вважають, що найталановитішим у сім'ї був Іван, який своїми драматичними творами сягнув вершин світового театрального мистецтва.<br>Народився Іван Тобілевич 29 вересня 1845 року в селі Арсе-нівці поблизу Єлисаветграда (сучасного Кіровограда) в родині управителя поміщицьких маєтків. Мати мала великий вплив на дітей і прищепила їм любов до українських народних пісень, звичаїв та обрядів, театральних вистав, віршів Тараса Шевченка.<br>Десятирічним Іван розпочав навчання в Бобринецькому повітовому училищі. Проте через матеріальну скруту в родині підлітку довелося перервати навчання. Кілька років Іван Карпович працював канцеляристом і писарем у повітовому суді.<br>З 1864 року, після переїзду до Бобринця, Іван Тобілевич активно включився в театральний рух. Він засновує драматичний гурток, до якого запрошує Марка Кропивницького, ставить вистави українською мовою.<br>У 1865 році Іван Тобілевич переїздить до Єлисаветграда, де дістає посаду секретаря поліційного управління, організовує Драматичний гурток, інсценізує українські та російські п'єси.<br>У тогочасній Росії українська культура зазнавала усіляких утисків, царські укази забороняли українське друковане слово, а згодом — і організацію українських вистав. Іван Тобілевич брав активну участь у громадському русі на захист національної культури. На його квартирі збиралися передові Діячі української культури, які обговорювали важливі питання соціального і національного життя в Україні. У зв'язку з Цим його звільнили з роботи.&nbsp; <br> 

1883 року, коли в Україні виникає професійний театр, ІВаіі Тобілевич входить у театральну трупу Михайла Старицького під псевдонімом Карпенко-Карий. Тепер він мав змогу повністю віддатися театральній діяльності. Однак у 1884 році Тобілевичу було заборонено жити в Україні, піддано поліційному наглядові на три роки. Він оселився в містечку Новочеркаську. Саме тут Іван Карпович написав драми «Бурлака», «Безталанна» «Наймичка»; комедію «Мартин Бору ля».<br> З 1887 року Іван Карпенко-Карий жив на Кіровоградщині на власному хуторі Надія (назвав так на честь покійної дружини).<br> Хутір Надія став літературно-мистецьким осередком, куди часто з'їжджалися друзі Тобілевича. Тут він написав сатиричні комедії «Сто тисяч» (1889), «Суєта» (1899), «Хазяїн» (1900), історичну трагедію «Сава Чалий» (1899).<br> 15 вересня 1907 року видатний український драматург і актор помер у Берліні, куди поїхав на лікування. Похований Іван Карпенко-Карий поблизу хутора Надія. Згодом син драматурга Юрій відкрив тут літературно-меморіальний музей на честь батька. 

&nbsp;Для тих, хто хоче більше знати<br> Карпенко-Карий був не лише талановитим драматургом, а й прекрасним актором. Він створив високохудожні сценічні образи: Возного («Наталка Полтавка» Івана Котляревського), Назара Стодолі й Гната Карого («Назар Стодоля» Тараса Шевченка), Герасима Калитки і Пузиря із своїх п'єс «Сто тисяч» і «Хазяїн». Він невтомно працював над своїми ролями, відшліфовуючи кожен епізод до найменших деталей. Його гра була позбавлена штучної декоративності, а відзначалася простотою і життєвою правдою, проникненням у внутрішній світ героїв.<br> 1.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Розкажіть про український професійний театр корифеїв, назвіть його представників.<br> 2.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Що вам відомо про родовід Івана Тобілевича? Хто з його братів та сестер був пов'язаний з театральним мистецтвом?<br> 3.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Яку освіту здобув Іван Карпович? Чому він так рано почав працювати? За що був звільнений з роботи?<br> 4.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Які драматичні твори написав Карпенко-Карий? У яких жанрах?<br> 5.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Що ви знаєте про сценічну діяльність Івана Карпенка-Карого?<br> 6.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Які п'єси цього драматурга ви читали, бачили на сцені, слухали по радіо? Яке вони справили на вас враження?<br> 

Влада грошей над людиною<br> &nbsp;<br> На хуторі Надія Іван Карпенко-Карий у 1889 році написав п'єсу «Гроші», яка згодом здобула популярність під назвою «Сто тисяч». Через рік комедія була інсценізована. Головну роль Герасима Калитки у п'єсі виконував автор. 

В основу п'єси покладено реальний факт. На той час на півдні України активно діяли шахраї, які продавали замож-ним селянам фальшиві гроші. У п'єсі «Сто тисяч» виведено образ господаря, який, прагнучи швидко розбагатіти, потрапляє у трагікомічну ситуацію.<br>У комедії Івана Карпенка-Карого порушено проблему влади грошей та її згубного впливу на людину, коли в гонитві за багатством особа стає бездуховною, втрачає тверезий глузд, людську подобу, нормальну родину, її життя позбавляється смислу.<br>Тема влади грошей над людиною є «вічною» у світовому мистецтві, її висвітлювали французький драматург Жан Батіст Мольєр, російський прозаїк Микола Гоголь та інші. Карпенко-Карий виявив себе у комедії «Сто тисяч» глибоким знавцем людської натури, майстром діалогу, створив національний і водночас загальнолюдський образ.<br> 

СТО ТИСЯЧ<br>Комедія в 4 діях<br>(Скорочено)<br>Дійові люди<br>Герасим Никодимович Калитка — багатий селянин.<br>Параска — жінка його.<br>Роман — син їхній.<br>С а в к а — кум Герасима, селянин.<br>Бонавентура — копач.<br>Невідомий — єврей.<br>Г є р ш к о — фактор1.<br>М о т р я — наймичка.<br>К л и м — робітник.<br><u></u> 

<u>Дія перша Ява І</u><br>В хаті яку хвилину нема нікого; входить Невідомий.<br>''Невідомий.''&nbsp; Нікого нема... Охо-хо-хо! Трудно теперечки жить на світі. А через чево і трудно? Через того, що багато розумних понаставало... Усі торгують, а покупателі только глазами купують, і торговлі нема — один убиток. Так я сібє ви-Думал новую комерцію: хорошій будєт гендель2, єжелі удаст-ся... Попробуєм!..<br><u>&nbsp;Ява II</u><br> Роман і Невідомий.<br> ''Невідомий''. Здрастуйте вам.<br> ''Роман.'' Здоров.<br> ''Невідомий.'' Це хата Герасима Никодимовича Калитки?<br> ''Роман.'' Це.<br> ''Невідомий.'' А де ж сам хазяїн?<br> ''Роман''. Вони в город поїхали, сьогодня повинні буть назад.<br> ''Невідомий.'' Яз ним відался, і он сказал, щоб я приїхав.<br> ''Роман.'' Може, й вони через годину будуть...<br> <u>Ява IV</u><br> Копач і Роман.<br> ''Копач. ''Ха-ха-ха! Замєть — це пройдисвіт! Я їх багато бачив, у мене опит і практіка. Я на них насмотрєлся... Командо-вал зводом, так пров'янт1 і фураж2 часто получав, знаю їх, да і они меня знають! Тепер літ тридцять в одставке, по світу вольно я ходжу і в очі сміливо усім гляжу... Стихи... Ха-ха-ха! А батько купчу й досі ще не совершив?<br> ''Роман.'' Ще в городі.<br> ''Копач.'' Хотів поздравити його з приобрєтєнієм земельки... А Прасковєя Івановна?..<br> ''Роман''. У попа.<br> ''Копач.'' Так! Торрічеллієва пустота3. Хе-хе-хе! Ти цього не знаєш — це з фізики. В такім разі — адіо! К обіду я прийду. (Пішов.)<br> <u>Ява VI</u><br> Герасим і Роман.<br> ''Г є р а с и м''. А ви чого тут збіглись, роботи нема, чи що?<br> ''Роман''. Та я розірвав рукав... Мотря зашила.<br> ''Герасим.'' А мати ж де?<br> ''Роман.'' Пішли до попа...<br> ''Герасим''. Знайшла празник. Іди ж до роботи, бо там ротги пороззявляють та й стоятимуть. Нехай коней розпряжуть, а&nbsp;&nbsp;&nbsp; збрую зараз однеси в комору, щоб якої реміняки не порізали батоги.<br>''Роман.'' Добре. Тут єврей якийсь питав вас і Копач. (Вийшов.) Герасим (один). Єврей — то діло, а Копач — морока! Хі! С Богу, справився з ділами: совершив купчу, і земельки прибавилось. І бумага зелена, мов земля, укритая рястом!.. Ох, земелько, свята земелько — Божа ти дочечко! Як радісно тебе загрібати докупи, в одні руки... Приобрітав би тебе без ліку. Легко по своїй власній землі ходить. Глянеш оком навколо — усе твоє: там череда пасеться, там орють на пар, а тут зазеленіла вже пшениця і колосується жито: і все то гроші, гроші, гроші... Кусочками, шматочками купував, а вже і у мене набралося: тепер маю двісті десятин — шматочок кругленький! Але що ж це за шматочок! Он у Жолудя шматочок — так-так! — однієї шпанки1 ходить дванадцять тисяч; чотири чи п'ять гуртів випасається скоту. Та що? Свиней одних, мабуть, з тисяча, бо то ж зимою тілько біля свиней шість чоловік день при дні працює!.. І яким побитом Жолудь достав таку силу грошей — не зрозумію... Я сам пам'ятаю, як Жолудь купував баранців, сам їх різав, торгував м'ясом у різницях, а тепер — багатир. Де ж воно набралося? Не іначе, як нечистим путьом! Тут недоїдаєш, недопиваєш, день при дні працюєш, жінка з діжі рук не виймає — і тілько ж всього-навсього двісті десятин, а то ж, мабуть, і в десять тисяч не вбереш. Не спиться мені, не їсться мені... Під боком живе панок Смоквинов, мотається і туди й сюди, заложив і перезаложив — видко, що замотався: от-от продасть, або й продадуть землю... Ай, кусочок же! Двісті п'ятдесят десятин, земля не перепахана, ставок рибний, і поруч з моєю, межа з межею. Що ж, копиталу не хватає... Маю п'ять тисяч, а ще треба не багато, не мало — п'ятнадцять тисяч! Де ти їх візьмеш? Прямо, як іржа, точить мене ця думка! Де їх взять?.. Де?.. Хіба послухать єврейчика, піти на одчай, купить за п'ять тисяч — сто тисяч фальшивих і розпускать їх помаленьку: то робітникам, то воли купувать на ярмарках... Мужик не дуже-то шурупає в грошах, йому як розмальована бу-мажка, то й гроші. Страшно тілько, щоб не влопатись... Обіщав єврей сьогодні привезти напоказ. Може, це він уже й заходив. Цікаво дуже бачити фальшиві гроші.<br><u>Ява VII</u><br>Савка і Герасим.<br>''С а в к а''. Здрастуйте, куме! Добре, що я вас дома застав. Герасим. А навіщо ж то я вам так пильно потрібен? Савка. Відгадайте! Шкода, не відгадаєте... Грошей позичте, куме! Карбованців з сотню, до Семена.<br>''Герасим.'' Яж кажу, що так!.. Виходить: недовго думавши — давай! Хіба у мене банк, чи що?<br> ''С а в к а. ''Та до кого ж ти і вдаришся? Єврей злупе такого проценту, що ніяк не викрутишся потім.<br> ''Герасим.'' Хто ж тепер, куме, не лупить? Лупи тга дай.<br> ''С а в к а.'' То вже лупіть краще ви, куме, та дайте.<br> ''Герасим.'' Нема! Хоч носа відкрути, то й десятки зайвої не витрусиш — всі віддав за землю.<br> ''С а в к а.'' Де ж ті гроші, куме?<br> ''Герасим. ''Та Господь їх знає. Я й сам не раз, н&lt;е два над цим думав.<br> ''С а в к а''. Чув я, що Жолудь нечисті гроші має, від самого, не при хаті згадуючи, сатани, то, може, й другі так само достали.. . Тілько ж де вони з ним познайомились і як? От щсо цікаво! Все ж і я не полохливого десятка, пішов би до нього в гсості у саме пекло: надокучило отак раз у раз позичати, нехайі би дав, іродів син! Чи душу йому, луципірові, треба, то нехай іби брав, бо без душі, мабуть, легше, як без грошей. Я вам, куте, признаюсь, що сам ходив під Івана Купайла, як мені каззано, на роздоріжжя... Повірте, звав, нехай Бог простить,, Гната безп'ятого! Так що ж — не вийшов, тілько налякав.<br> ''Герасим.'' Цікаво! Розкажіть, будь ласка...<br> ''С а в к а.'' Знаєте, за третім разом, як я гукнув: вийдш до мене, безп'ятий, я тобі в ніжки уклонюся, до смерті слугоїю твоїм буду... А він — і тепер моторошно — зайцем мимо дмене — тільки фа! аж свиснув, та — хо-хо-хо! То я тікав з того» місця, мало дух з мене не виперло... Прости Господи! Дві неділі слабів: бувало, тілько що шерхне, так увесь і затремтю і і волосся на голові підніметься. На превелику силу одшептала .Гаври-лиха.<br> ''Герасим.'' Не надіявся, куме, що ви такі сміливі бу/ли.<br> ''С а в к а.'' Ну, а що ж його робить, коли грошей треба , день у день! От і тепер: післязавтрього строк платить Жолудю зза землю, держу там у нього шматочок, а тут не вистача. Догоівір же такий: як грошей в строк не віддам — хліб зостанеться зза Жо-лудьом без суда. Так що там балакать! От, єй, правду вам ікажу. куме: якби знав, що за цим разом дасть, знову пішов бш кликать, так грошей треба.<br> ''Герасим''. Сміливі, сміливі ви, куме... З вами і не таксі діла можна робить.<br> ''С а в к а.'' Ха! Чого там бояться? Страшно тілько без грошей а з грішми, сказано ж, і чорт не брат.<br> ''Герасим'' (набік). Треба це на ус закрутить.<br> ''С а в к а.'' Куме! Та, може ж, таки найшлася б у вас там«&nbsp;яка сотняга? Позичте! Батьком буду величать.<br>''Г є р а с и м.'' Що його робить? Хіба от що: я, знаєте, сам позичив оце у Хаскеля для домашнього обіходу; тілько платю п'ять процентів у місяць. Коли дасте п'ять процентів, то я поділюся з вами, так уже, для кума.<br>''С а в к а.'' П'ять?.. Та що маєш робить... І за це велике спасибі, давайте.<br>''Г є р а с и м. ''Принесіть же мені запродажню запись на воли.<br>''С а в к а. ''Як? Хіба ж я вам воли продав?<br>Герасим. Вийде так, ніби продали... Ніби! Розумієте? А я ті самі воли віддам вам до Семена, а на Семена ви віддасте мені сто карбованців, і запродажню я розірву, а як не віддасте, то я візьму воли... Так коротча справа.<br>''С а в к а.'' Це добра справа!.. То й воли до вас вести, чи як?<br>''Герасим.'' Ні. Ви підіть у волость, то писар знає і напише таку запродажню як слід, а ви запродажню1 принесете мені, то я вам гроші дам.<br>''С а в к а.'' Та візьміть, куме, векселя2, навіщо вам ця плутанина?<br>''Герасим.'' Ні, куме, я переконався, що запродажня на-дежніше векселя...<br>''С а в к а.'' Так... Ну, добре. То вже ж, мабуть, завтра принесу. А ви дома будете завтра?<br>''Герасим.'' Дома.<br>''С а в к а.'' Так... Прощайте. {Набік.) Е, куме, мабуть, і в тебе нечисті гроші, і в тебе душа вже не своя. (Зітха, виходить.)<br>''Герасим'' (сам). Одважний чоловік! До чорта ходив і на все піде за гроші, а я візьму з нього вексель. Найшов дурня! Продай воли — бери гроші... не віддаси грошей — давай воли, бо то ж мої, я вже їх купив, я вже не буду править грошей, а воли давай. Так надежніше.<br><u>Ява VIII</u><br>Герасим і Невідомий.<br>''Невідомий.'' Здрастуйте вам.<br>''Герасим. ''Здрастуй. (Набік.) Той самий єврей... аж мороз поза шкурою пішов. Ну що?<br>''Невідомий'' (озирається). А нічого... Герасим.&nbsp; Приніс? Невідомий. Є. Герасим (зітхнув). Показуй.<br>''Невідомий'' (оглядається кругом, загляда у вікно, потім виймає гроші, все нові, несе до столу, розклада на столі). Теперечки пізнавайте, почтенний, де тут фальшиві, а де настоящі?<br>''Г є р а с и м'' (довго розгляда, придивляється на світ). От так штука! От так штука! Не вгадаю! (Розгляди.) Не вгадаю!<br>Невідомий (знову зазира у вікно). І ніхто не вгадає. Я присягну на Біблію, що всякий прийме. Ето робота первий сорт. Ми не робимо такої дряні, як другі... їх роблять у англи-чан, і англичанин їх возить, а я у нього агентом1.<br>''Г є р а с и м.'' Ну й зроблені, ну й зроблені — прямо настоящі,<br>і не кажи. Як дві каплі води, всі однакові... руб—руб, три—три&nbsp;&nbsp;&nbsp; <br>однаковісінькі! Покажи ж, будь ласка, котра фальшива?<br>''Невідомий.'' Оце одна — руб, а це друга — три.<br>''Г є р а с и м.'' Оці-о? Оці? Та ти давай мені таких грошей хоч лантух — прийму. Як же ти їх розбираєш?<br>''Невідомий.'' Ми?.. Ето секрет. Нащо вам усе знать? Товар нравиться — візьміть, не правиться — не беріть. Ми не нуждаємся в покупателях; ми їх розпустили і розпускаємо, може, міліон, і всі благодарять... Ви знаєте, теперечки етіх дєнєг скрізь доволі, може, і у вас у кишені єсть такі самі.<br>''Г є р а с и м.'' Ну, так! Звідкіля вони у мене візьмуться? Хіба дав хто, справді? Ану, глянь. (Показує свої гроші.)<br>''Невідомий'' (розгляди). Как нема, коли є!.. От одна трьох-рубльовая, от друга... Хе-хе-хе! Ето усе нашей фабрики.<br>''Г є р а с и м.'' Свят, свят, свят. Та ти брешеш?<br>''Невідомий''. Побєй меня Бог.<br>''Г є р а с и м''. Диво! От так штука! Оце, кажеш, фальшиві? Це я взяв від Жолудьова прикажчика. Виходить, їх і у Жолудя доволі є... Он як люди багатіють. Я їх помітю, надірву краї... От тілько одно мені дивно: чом же ти сам не торгуєш на ці гроші, а тілько другим наділяєш?<br>''Невідомий.'' Ви все любопитнічаєте. Ну, а отчего ви не продайоте фальшивих дєнєг? Відіте, у всякого своя комерція. У нас фабрика на весь світ, другой такой фабрики нема; ми продаиом тисячу за п'ятдесят рублєй... Разві ето не торговля, по-вашему? Ми заробляємо міліони, а люди в двадцять раз больше... Ну, а якби ми самі за еті дєньги товари купували? Хто б тоді так дешево робив гроші?<br>''Герасим.'' І то правда. (Розгляди гроші.) Не надивуюсь! Настоящі, натуральні! Помітю й ці. (Надрива краї.)<br>''Невідомий.'' У нас порядок; фірма почтєнная, товар з Лондона прямо ідьот в кожаних мішках; єжелі возьмьотє, то скажіть — сколько вам нужно, я буду телеграму пускать У Адессу, і англичанин сам вивезеть їх на нашу станцію.<br>''Герасим.'' Розпалилась до них моя душа. Сто тисяч візьму!<br>''Невідомий.'' Нехай вам Бог помагає! А коли вивезти?<br>''Герасим. ''Сьогодня у нас субота... У понеділок можна?<br>''Невідомий.'' Можна, зачем не можна — усе можна!<br>''Герасим.'' А ці дві бумажки ти дай мені, може я пробу зроблю, куплю на них що-небудь.<br>''Невідомий.'' Навіщо, коли у вас свої є? А мєжду прочім, візьміть... Так у понедєльнік увечері ви будете на вокзалі у тому місці, де для мужчін і для дам,— розумієте?<br>''Герасим''. Розумію.<br>''Невідомий. ''Прощайте. (Іде.) Дай вам Бог з моєї легкої руки зробиться міліонером!<br>''Герасим. ''Спасибі!<br>Невідомий виходить.<br>''Герасим'' (сам). Тепер коли б розмінять фальшиві гроші в казначействі... Самому страшно, щоб не влопаться... Хіба кума взять у компаньйони? Що ж, коли він чорта не побоявся, то не побоїться казначея, щоб розміняти гроші. Кращого компаньйона, як кум, не знайти!..<br>

1.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Розкажіть, які реальні події з життя лягли в основу п'єси «Сто тисяч».<br>2.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Яким чином Калитка хотів розбагатіти?<br>3.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Як Невідомому вдалося ввійти у довіру до Калитки?<br>4.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Виразно прочитайте монолог Калитки з VI яви першої дії. Які риси характеру Герасима тут розкриваються? Яка його найзаповітніша мрія? Чи щирою була його любов до землі? Чому в мові Калитки так багато пестливих слів?<br>5.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Як Герасим ставиться до свого кума Савки? З чого це видно?<br>6.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Посилаючись на текст, висловіть свою думку: Калитка любить землю як трудівник чи як власник?<br>7.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Визначте зав'язку конфлікту, який лежить в основі п'єси.<br><u></u>

<u>Дія друга Ява І</u><br>Перед світом, в хаті.&nbsp; Копач то ходить по хаті, то сіда на лаві.<br>''Копач.'' Боковенька... Боковенька... Боковенька... Не дає мені спокою цей предмет... Боковенька, копили1, кам'яна фигура... Там гроші, іменно там. Там моя судьба... Копили, оскардами висічені... сьогодня цілу ніч снилась кам'яна фигура. Ох Боковенька, Боковенька.<br><u>Ява II</u><br>''Г є р а с и м'' (за коном). Вставайте ж, вставайте! Не мніться Чепіга зайшла, пора скотину порать.<br>''Копач.'' Еге! Герасим вже по хазяйству гасає — невсипущий.<br>Входить Герасим.<br>''Герасим.'' О, і ви вже встали? Чого так рано? Полежали б ще.<br>''Копач.'' Не спиться. Почув, що ви встали, то й я піднявся. А знаєте, що я придумав?<br>''Герасим.'' А що?<br>''Копач''. Ви б зробили калакольчик у ту хату. Тут вірьовка над ліжком. От прокинулись, пора вставать — зараз дзінь, дзінь, дзінь; сам ще лежиш, а там встають.<br>''Герасим.'' Та це чортзна-що! Я буду лежать, то всі будуть лежать. (Загляда у двері.) Чи не поснули знову, щось тихо у тій хаті? От вам і дзвінок, і вигадає ж, скажи на милость. Ану, ану!<br>''Копач.'' Оце саме добра пора копать: не душно, холодком можна Бог знає скільки викопать. Воно ще рано, тілько на світ благословиться.<br>''Герасим. ''Та де воно вам рано? Вони надолужать: то вми-ваннячком, то взуваннячком або як почнуть Богу молиться, то й сонце зійде. Хоч би ж молилось, а то стоїть, чухається та шепче собі губами, аби простоять більше без роботи. Вже ж я їм і отченаша даю! Як затоплю, то зараз і на землі. (Одчиняє двері навстіж і стоїть на дверях.) Кажете рано? Вже світ білий, кури піднімаються. Так і хазяйство проспиш! Стара, а стара! Параско, пора до коров, чого ви там мнетесь? Ану, ану! Хлопці, гайда з хати! Тілько коти в таку пору сидять у хаті на печі, а робітники та собаки надворі повинні буть. Це хто вийшов? Клим! Ти що ото несеш під пахвою? А йди сюди, я полапаю. (Входить Клим.)<br><u>Ява III</u><br>Ті ж і Клим.<br>''Клим.'' Що? Хліба взяв окраєць, поки до обіда, то їсти захочеться.<br>''Герасим.'' І тобі не гріх? Неділя свята, а ти ні світ ні зоря вже й жереш! Не пропадеш, як до обіда попостиш хоч раз У тиждень. Однеси хліб назад. Стара, Параско!<br>Ява IV<br>Ті ж і Параска.<br>Параска (на дверях, з дійницею в руках). Чого ти ґвалтуєш?<br>Герасим. Що це в тебе за порядки? Диви! Хто хоче, той і бере без спросу, мабуть, ти хліба не запираєш?<br>Параска. Оце вигадав! Де ж таки, щоб хліб був не запертий, нехай Бог милує, все заперто.<br>Герасим. Один візьме, другий візьме — так і хліба не настачиш! Де ти взяв хліба?<br>К л и м. Та я ще вчора за вечерею заховав окраєць.<br>Герасим. Чуєш, Параско! Хліб крадуть у тебе з-під носа, гарна хазяйка! Чого ж Мотря глядить?<br>Параска. Ну, а що ж я зроблю, коли хватають, як на зарванській вулиці? Чи чуєш, Мотре, вже хліб крадуть, скоро самим нічого буде їсти... (Пішла.)<br>Герасим. Це так, це так! Однеси зараз назад — гріх у неділю снідать.<br>К л и м. Якби я спав у неділю, то й не снідав би, а то з цієї пори до обіду на ногах не ївши охлянеш.<br>Герасим. Бійся Бога! Хіба ти з'їси до обіду півхліба?<br>К л и м. Атож! Бога треба бояться, щоб не з'їсти до обіду півхліба.<br>Герасим. Одріж собі скибку, подавись ти нею, а то однеси назад.<br>К л и м. Поживишся скибкою, як собака мухою. (Пішов.)<br>Герасим (до Копача). Така з'їжа, така з'їжа, що й сказать не можна! Повірите: з млина привезуть пуд тридцять борошна, не вспієш оглянуться — вже з'їли. Настане день, то роботи не бачиш, а тільки чуєш, як губами плямкають.<br>Копач. Сарана.<br>Герасим. Гірш! Повірите, що у них тілько й думка — як би до сніданку, а після сніданку все погляда на сонце: коли б скоріше обідать. Чи воно таке ненажерливе, чи Господь його знає! По обіді: сюди тень, туди тень — давай полуднувать, та Ще коли б хоч їли скоріше, а то жує та й жує, прямо душу з тебе вимотує: хліб з'їдає і час гаїть! Він собі чавкає, а сонце не стоїть, котиться наниз; йому ж того тілько й треба, аби мерщій До вечері.<br>Копач. Хе-хе-хе! Ви опит великий в цім ділі маєте.<br>Герасим. Та ні, ви те візьміть: ти мізкуєш, ти крутиш головою: де того взять, де того; як обернуться, щоб земельки прикупить, та за думками і не їсться тобі, і не спиться тобі... Мене&nbsp; ці думки зовсім ізсушили... До того додумаєшся, що іноді<br><br>&nbsp;<br><br>&nbsp;<br>&nbsp;<br>гроші! Ввік вічний не розбереш: чи вони фальшиві, чи вони настоящі.<br>С а в к а. Не віриться мені, щоб такі гроші були. Я пам'ятаю, як один панок наробив фальшивих грошей, аж з Варшави привозив майстрів, а тілько випустив, зараз і піймався.<br>Г є р а с и м. Ну, а якби були такі гроші, що всяке прийме, то ви б згодились достать таких грошей?<br>С а в к а. Я? З охотою. Коли люди багатіють, то чом же нам не попробувать щастя... Надокучили прокляті злидні!.. Тілько горе моє — грошей нема; а без грошей же не достанеш і фальшивих бумажок. Та й де вони є отакі, як це ви кажете?<br>Г є р а с и м. Є... Є... куме... Та ви зараз від мене прийняли на десять рублів фальшивих бумажок.<br>С а в к а (випгяга гроші з кишені). Що це ви, куме... Господь з вами! Мені так страшно стало, як тоді, коли ходив викликать безп'ятого... (Розгляда.) Де ж вони тут? Це ви на глум мене піднімаєте?.. Гроші всі натуральні, як є!<br>Г є р а с и м. Отже, побий мене Бог, між ними є фальшиві: і таких грошей можна купить, скільки хочеш... Пристанете в компанію? Купимо сто тисяч.<br>С а в к а. Стривайте, куме, помовчіть, нехай я опам'ятаюсь, бо з мене мало дух не випре... Сто тисяч! (Тре голову, потім тяжко зітхає.) Ні... куме, може, ви жартуєте зо мною?<br>Г є р а с и м. Не до жартів мені, куме, самому. Бодай я завтра сонця не побачив, коли жартую!<br>С а в к а. Покажіть же мені, котра настояща, а котрі фальшиві.<br>Г є р а с и м. Угадайте самі.<br>С а в к а (розглядає). Не вгадаю.<br>Г є р а с и м. Оце вони! Ну як таких грошей не купить? (Виймає з пачки три бумажки по три і одну рубльовку.)<br>С а в к а. Ніколи в світі б не подумав, що це фальшиві.<br>Г є р а с и м. Отже, невважаючи на те, що гроші зроблені Дуже добре, все-таки перше, ніж купить таку суму, їдьте ви, куме, хоч зараз в казначейство і розміняйте ці гроші: як казна-чей прийме, то всяке прийме...<br>С а в к а. А як казначей не прийме та протокола зроблять, га?<br>Г є р а с и м. Е, куме, ви чорта не боялись, а протокола боїтесь.<br>С а в к а. Тото-бо й є, що чорт не такий страшний, як його Малюють, а протокол...<br>Г є р а с и м. Дурниця! Скажете, що ви продали незнакомо-МУ чоловікові воли і між іншими грішми взяли й ці, а я посвідчу, що іменно так, то й край.<br>&nbsp;<br><br>&nbsp;<br>здається, наче хто вхопив тебе за ноги і крутить кругом себе! д вони до того байдужі, тілько й думають: їсти і спать — і ^^ руть, і жеруть, як з немочі, а сплять, як мертві.<br>Копач (зітхнувши). Щасливі люди... Я й сам від думок не сплю...<br>Ява VII<br>Ті ж і С а в к а.<br>С а в к а. Здрастуйте, з неділею будьте здорові.<br>Г є р а с и м. Спасибі, будьте і ви здорові.<br>С а в к а. А ви з старою, як сизі голуби, і досі буркочете?<br>Г є р а с и м. Еге!.. Нема нікого, то ми собі удвох...<br>С а в к а. Нагадали молодощі і буркотали?<br>Г є р а с и м. Іди, Парасю, по своєму ділу, а у нас своє.<br>Параска. Бодай ти пропав! (Вийшла.)<br>С а в к а. Бач — «Парасю». Любо й слухать, то все достатки роблять. А ми з старою тілько лаємось і все через гроші: того нема, другого нема — і раз у раз гир-гир-гир, гар-гар-гар! Оце й зараз посварились: виряджав її до церкви, а вона й напосіла: у других, каже, фургони, любо глянуть, а я на возі, який ти хазяїн, каже. Така мене злість взяла, що мало не потяг віжками, а все гроші...<br>Г є р а с и м. Я, слава Богу, і фургони маю, та моя стара не хоче їздить. Каже, потрудюсь пішечком для Божого храму, а скотинка нехай одпочине.<br>С а в к а. От через те вам і Бог дасі Охо-хо-хо! Приніс же я за-продажню... А Роман куди збирається їхать?<br>Г є р а с и м (лічить гроші). Хочу свинку і кнурця купить у Пузиря, хвалять завод... (Перелічивши, лічить другий раз.) Що то гроші, куме! Свині завідські, коні завідські, вівці завідські... (Дає гроші.)<br>С а в к а. І де вони набрали таку силу грошви? Вже, куме, хоч ви мені що хочете кажіть, а я знаю, що більше ніде було достать грошей, тілько од нечистого. їх дід, кажуть, знався з нечистим, він як умирав, то доти не вмер, поки стелю не розібрали. (Хова гроші.)<br>Г є р а с и м. То було колись. А тепер, куме, такі люди пона-ставали, що чорт, не при хаті згадуючи, боїться і носа показать між них... Шкода: і душі не візьме, і грошей не дасть, бо чоловік його обмане... Тілько вдариться до доброго аблаката, то той таку машину підведе, що у чорта очі на роги повилазять. Ні, куме, тепер не ті часи... (Таємниче.) Люди самі уміють робити гроші краще від чорта.<br>С а в к а. Тобто фальшиві?<br>Г є р а с и м&nbsp;&nbsp; (озирається, запира двері). Еге. Та ще й<br>&nbsp;<br>Герасим. Навіщо?<br>Параска. У церкву поїду з Мотрею.<br>Герасим. Ще що вигадай! До церкви можна й пішки піти, тут недалеко — три верстви.<br>Параска. Туди три та назад три, то вже шість.<br>Герасим. Люди в Київ ходять за чотириста верстов, а ти не хочеш потрудиться для Божого дому й шість верстов — ай-ай-ай, а ще й богомольна! Важко вже тобі пішки піти до Божого дому шість верстов... Худобу ганять в празник гріх. Блажен чоловік, іже скоти милує.<br>Параска. Що ж, тобі більше коней жаль, ніж жінки?<br>Герасим. Скотина гроші коштує, вона цілий тиждень робить на нас, а в неділю, що мала б відпочить, гони в церкву. Це не по-Божому і не по-хазяйськи.<br>Параска. Та й я ж цілісінький тиждень на ногах і роблю, не покладаючи рук!<br>Герасим. То ти, а то коняка... Ти собі робиш, а коняка тобі. Та й знову — робота до роботи не приходиться. Хіба ти борону або плуга тягаєш? От якби ви вдвох з Мотрею крумера1 попотягали, то інша річ... Не дам коней. Пожалій скотину раз, вона тобі послуже десять раз... Іди пішки, Господь прийме твої труди і дасть тобі здоров'я.<br>Параска. Та чи ти ж з розумом? Всяке знає, що ми хазяїни неабиякі, а я буду тьопаться стільки світу пішки до церкви.<br>Герасим. Отото-бо й є, що хазяїни, і кожний скаже, що це по-хазяйськи: скотинка одпочива, а хазяйка пішки. Іди, іди, Параско, пішки. Бог прийме твої труди... а коні одпочинуть — завтра робота...<br>Параска. Сором людям в очі дивиться! Та ми ж пішки поспіємо на шапкобрання. Так буде, як у ту неділю: люди з церкви,а ми в церкву.<br>Герасим. Не мніться, то поспієте і на херувими... а коней гріх ганять у неділю.<br>Параска. А бодай ти пропав з своїми кіньми разом!<br>Герасим. Параско! Не лайся, щоб я часом ради неділі не дав тобі по потилиці.<br>Параска. Бий, бодай тобі руки посохли! І ззамолоду з синяків не виходила, бий і на старість! Ух! Харциз2 — коняку жаліє, а жінку бить збирається... Тьфу!<br>Г є р а с и м.&nbsp; От же вдарю!<br>Параска.&nbsp; Бий, бий, я не тікаю!<br>Кру мер&nbsp; -&nbsp;&nbsp; знаряддя для розпушування грунту. <br>X а р ц и з&nbsp;&nbsp; -&nbsp;&nbsp; розбійник, злодій,<br>&nbsp;<br><br><br><br>Сцени зі спектаклю1 «Сто тисяч».<br>Калитка — Богдан Бенюк,&nbsp;&nbsp;&nbsp; Бонавентура — Віталій<br>Савка — Василь Мазур&nbsp;&nbsp;&nbsp; Розстальний<br>С а в к а. Добре, їду! Тілько договір краще грошей! Скілько ви мені дасте, як купите?<br>Герасим. А скілько хочете?<br>Савка. Скілько? Від кожної тисячі, що купите, мені сто карбованців.<br>Герасим. Багато буде. Я ж таки буду гроші свої крівні те-рять, а ви тілько поміч мені дасте. Візьміть п'ятдесят від тисячі.<br>Савка. Ні, куме! Коли вже труситься, то хоч знать за віщо.<br>Герасим. А, нехай буде по-вашому. Отоді, куме, заживем, га?<br>Савка. Заживем! Об землю злидні, а розторгувавшись, ще прикупимо... А тим часом гаяться нічого: давайте мені цих безбілетних окрімно, а замість їх дайте настоящих десять. {Обмінюють гроші.) Може, й це такі? Хе-хе-хе!<br>Герасим. Ні, більше десятки нема.<br>Савка. Прощайте, зараз їду до Жолудя, а звідтіля у город. (Пішов.)<br>Герасим. Нехай вам Бог помагає і щастить на добреє діло... Якась полегкість на серці, і наче душа моя почуває удачу. Коли б Господь поміг, тоді земелька Смоквинова наша!..<br>Ява XI<br>Герасим і Параска. Параска. Звели і нам коней запрягти.<br>1 Постановка 1992 року Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка (м. Київ).<br>&nbsp;<br>Роман. Підстовба1 зламалась, то я заніс до коваля, а поки зварить — зайшов додому.<br>Г є р а с и м. Чорт на вас настачить, катюги, залізо ламають! Чого ти так запізнився, мабуть, упівночі приїхав від Пузирів?<br>Роман. Та задержали.<br>Г є р а с и м. Ну, ну, розказуй: як приймали, чим частували? Чи уподобались дівчата? Га?<br>Роман.&nbsp; У них були гості: пани якісь, офіцери.<br>Г є р а с и м. Хе-хе-хе! І ти рядом з панами, з офіцерами? Он куди Калитка заліз!.. Що то гроші!<br>Роман. Та мене, тату, у горниці і не кликали, я на кухні й обідав.<br>Ге р а с и м. Оце гарно... А сто чортів їх матері — хазяйського сина і в хату не закликали! Ну, а Бонавентура ж що?<br>Роман. Бодай той Бонавентура сказився! Тільки під'їхав під крильце, а він зараз зіскочив з фургона й почав кумедію приставлять: вірші читає, по-турецькому, чи що, балака. Люди аж за животи беруться та регочуть, а він рад, що на посміх здався, та ще гірше! Тут вийшов і Пузир. Теж регоче і закликає його у хату. Бонавентура, показуючи на мене, каже: «Кличте ж і його, це Калитчин син - хазяїн гарний...» А Пузир одказує: голяк масті, чирва світить! Нехай, каже, розпряга коні та йде у застольну, там і пообідає, у мене гості не такі, щоб рядом його посадить.<br>Г є р а с и м. Ах ти ж погань! Мужва реиана! Давно лизала панам руки, за верству шапки скидала, а тепер розжилася, кум-панію з панами водить і зараз морду пиндючить перед своїм братом! Ах ти ж Пузир з горохом! Та я як позичав князеві гроші, то рядом сидів... Чого ж ти там зостався? Було б круть — і додому.<br>Роман. Ждав Бонавентури, думав свиней купить... Свині завідські, остроухі, гарні свині, я бачив.<br>Г є р а с и м. Та нехай їм чорт з їх завідськими свинями, коли вони самі гірш свиней.<br>Роман. Бачив я й дочок Пузиревих — ходили з офіцерами на проходку. Одягнені по-панячи й ходять з вихилясами — на-стоящі панночки.<br>Г є р а с и м. Чортзна-що, покручі! Роботи з неї ніякої, знаю я: все подай, все прийми, від дзеркала вірьовкою не відтягнеш, надвір — не то зимою, а й літом — виходе тільки на шпацір2! На біса нам білоручки, дармоїди... Стривай лишень, хтось, ли-<br>Підстовба — залізний пристрій у плузі. На шпацір — на прогулянку (нім.)<br>&nbsp;<br>Герасим. Ах ти ж відьма чортова, то ти мене оце дратувать заходилась, та я... (Кидається на Параску, хватає за очіпок.)<br>Входить Копач. Калитка цілує Параску.<br>1.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Розкажіть, як Калитка ставиться до своїх наймитів. З чого це<br>видно?<br>2.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Як Герасимові вдалося домовитися з кумом, щоб той роз<br>міняв гроші в банку? Яка риса характеру Калитки розкри<br>вається в цьому діалозі?<br>3.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Людей якого типу автор змальовує в образі Савки? Як ви ста<br>витесь до них?<br>4.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Хто такий Бонавентура? Як ви думаєте, для чого він введений<br>у п'єсу?<br>5.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Як Герасим ставиться до своєї дружини? Які прислів'я вживає?<br>Дія третя<br>Декорація та ж.<br>Ява І<br>Герасим одягнутий лежить на лаві, спить; а потім Роман.<br>Герасим (сонний, бормоче). Став рибний! Риба все линина... лини, карасі... (Стогне.)<br>Входить Роман.<br>Роман. Ого, батько сплять і досі. Що за знак? Чи не випили, буває, вчора? Тільки вони не охочі гулять, хіба хто могори-ча поставив, а на свої не будуть пить. Від своєї, кажуть, у грудях пухне. Навідаюсь потім, вчора приїхав пізно і не бачився ще з батьком. (Виходить.)<br>Герасим (сонний, бормоче, так бува в кошмарі). Ва-ва-ва! О-о-о-ші! Го-ом, го-ом! (Балака ясніше.) Кругом, кругом усе моє. (Спить тихо, потім знову те саме.) Е-е-а-ам, а-а-ам. (Говорить хутко.) Не дам, не дам, не дам! (Стогне.) У-у-у! (Схоплюється.) Господи, помилуй! (Оглядається кругом.) Спав... Тьфу! Снилось, що кум гроші однімав. (Витира піт.) Аж упрів, так боровся, не давав. А робітники, мабуть, сплять. (Біжить до дверей, одчиняє і кричить.) Хлопці, вставайте! Чепіга зайшла!<br>Ява II<br>Входить Роман.<br>Роман. Де там Чепіга, вже сонце зійшло, давно всі на роботі. Герасим. Ото диви, як заснув! Побудив усіх, а сам тілько прикурнув — і до цієї пори проспав. А ти ж чого це дома?<br>&nbsp;<br>розумний. Ні, братику, потягайся ще зо мною. Хе-хе-хе! Я не то що&gt; я й єврея сьогодня обманив: поки мішок розшили — дзвінок, він вийняв пачку, глянув я на неї — гроші... всередині колотиться, а сам думаю, як би його обманить; другий дзвінок<br>&nbsp;&nbsp;&nbsp; &nbsp;єврей зашамотався,&nbsp; бере мішок,&nbsp; не дає...&nbsp; Давай гроші,<br>каже. Слово за слово, а тут — третій; я тоді йому тиць замість п'ятьох та тілько три тисячі! Ха-ха-ха! Отак ушквар! А він, не лічивши, прямо в вагон.<br>Входить Параска.<br>Ява IX<br>Від жінки Калитка дізнався, що до нього прибігав Гершко і казав, щоб Герасим завтра в обідню пору був у Смоквинова з грішми, бо землю перекуповує Жолудь. Поглянувши на мішок, Герасим сміється. Параска хоче знати, що він привіз, але той розлютився і мало не побив її.<br>ЯваХ<br>Герасим, а потім С а в к а.<br>Герасим. От цікаве бісове насіння, так і загляда, а євреєм перелякала на смерть... Жолудь землю перекуповує!.. Ха-ха-ха! Завтра чуть світ однесу йому гроші, переилатю по десять рублів на десятині, а не попустю, щоб Жолудь купив.<br>Входить Савка.<br>С а в к а. Ну, куме, нігде нічичирк! Давайте мені моє, та поки глуха північ, я собі піду.<br>Герасим. Куме, де ви дінете таку силу грошей? Нехай у мене будуть на схові.<br>Савка. Ні, так не буде! Я знайду, де своє сховать, а ви ховайте своє.<br>Герасим. Візьміть собі яку тисячу, бо зараз попадемось, а решту через год.<br>Савка. Куме!.. Давайте моє мені... З мене печінка мало не витрусилась, поки це діло скінчилось, та щоб я не мав у руках свого заробітку, а заглядав вам у вічі, як цуцик? Вам цього хочеться, я знаю вас добре, бачу, куди ви гнете, але гляньте сюди! (Вийма ніж з-за халяви.) Бачите? Не розпалюйте ж мене, бо тут вам і амінь, коли почнете крутить.<br>Герасим (вийма з-за халяви ніж.) А ви думаєте, що я без запасу? Ха-ха-ха! Тілько знаєте, це все чортзна-що! (Хова но-лса.) Це я для дороги мав... здіймайте лиш свитку, закривайте Вікно та будемо ділиться...<br>Закривають вікна свитами.<br>&nbsp;<br>бонь, під'їхав. (Біжить до вікна.) Чи не кум Савка вернувся? І ноги затрусились. Іди по своєму ділу. (Роман вийшов.)<br>Ой Пузирі! Глядіть, щоб ви не полопались, а замість вас Калитку розіпре грошвою... Отоді я вам покажу, як хазяйнувать! Я не буду панувать, ні! Як їв борщ та кашу, так і їстиму, як мазав чоботи дьогтем, так і мазатиму, а зате всю землю навкруги скуплю! Ідеш день — чия земля? Калитчина!.. Ідеш два — чия земля? Калитчина. Ідеш три — чия земля? Калитчина!.. Диханіє спирає... а скотини, а овець розведу — земля під товаром буде стогнать... Отоді і я скажу про Пузиря: голяк масті, чирва світить!..<br>1.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Прокоментуйте зміст прислів'я: «Чужими руками добре жар<br>загрібати». Як ви думаєте, кого з персонажів воно характеризує<br>і в якому епізоді?<br>2.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Розкажіть, як реагував Калитка, вислухавши розповідь Ро-<br>мана про те, як його прийняли в Пузиря. Знайдіть відповідний<br>епізод в тексті.<br>3.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Чому Герасим негативно висловився про Пузиря, хоча перед<br>цим йому заздрив?<br>4.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Знайдіть у тексті рядки, в яких виражена найзаповітніша<br>мрія Калитки. Чи погоджуєтесь ви з його думкою? Обґрунтуйте<br>свою відповідь.<br>Дія четверта<br>Декорація та ж. Ява VII<br>Входить тихо Герасим, а за ним Савка несе на плечах здоровий шкіряний мішок1.<br>Герасим. Ідіть же ви, куме, розпряжіть коней і поставте їх біля фургона.<br>Савка. Ходім удвох.<br>Герасим. От тобі й маєш... А хто ж буде біля грошей?<br>Савка. Хіба ж їх хто візьме тут?<br>Герасим. Е, куме, на гріх майстра нема! Краще я тут посидю — береженого й Бог береже.<br>Савка. І одходить од грошей не хочеться, так би й держався за мішок. (Вийшов.)<br>Ява VIII<br>Герасим сам. Світить свічку, засвітив, поставив, глянув на мішок, поцілував його.<br>Герасим. Отепер Пузир нехай скаже: голяк масті, чирва світить! Ще поміряємось — хто голяк. Він думає, що дуже<br>1 У шкіряних мішках в ті часи перевозили гроші.<br>&nbsp;<br>перекинулась в єврея і отуманила нас так, що ми не роздивились і прийняли бумагу чисту за гроші.<br>Параска. А Господи, Господи! Бач, яке нещастя скоїлось; чула моя душа, що з ним щось недобре діється. Та чого ж він побіг?<br>С а в к а. Я й сам до пам'яті ніяк не прийду, всередині все колотиться.<br>Голос Копача.&nbsp; «Поможіть, рятуйте!»<br>С а в к а. Чуєте? Хтось кричить!..<br>Параска. Ох, куме, голубчику, у мене й руки, і ноги тремтять,— ходім.<br>Ява XII<br>Копач (несе Герасима на плечах). Та поможіть-бо! Помагають і кладуть Герасима на ліжко.<br>Параска. Що з ним, що з ним, скажіть на милість Божу?<br>Копач. Це, я вам скажу, реприманд1! Качайте його, отак, отак! (Качає Герасима.) Ну, реприманд!<br>Параска. Та що воно? Що? Ради Бога, скажіть: що то за болість така?<br>Копач. Та яка там болість! Стривайте, я розкажу, а ви тим часом тріть груди, добре тріть. Так, так... ви мене слухайте... стоп! (Прислухається до серця.) Тріть, тріть, тріть... Опит — велікоє діло... Серце наче ворушиться... А-а. Та й перелякав же ти мене, Никодимович, мало не вмер від страху, ну й йому б не жить на світі, якби не мій опит.<br>С а в к а. Кажіть, що трапилось?<br>Копач. Все по порядку — коло одного центра. Ножа! (Дають ножа.) Івановна, лийте йому води ложкою в рот. (Наливають води.) Ковтнув, єй-бо, ковтнув. Не журіться! Щастя маєте, Що я ліг в клуні спать. Ліг, знаєте, я в клуні спать, і так мене один предмет заняв, що я й задрімав з думкою про нього; коли Це сниться мені, що Роман позабирав копили кам'яні,— пам'ятаєте? Я вам розказував? Що на Боковеньці? Позабирав ті копили та й повісив надо мною їх. Тілько що оце сниться, аж Щось мене по носі чирк, чирк... я рукою лапнув вгору, піймав за ногу, нога гойднулась, задриґала і вирвалась, та як захарчить. Я схопився, мов несамовитий, але зараз опам'ятався, запалив сірничок, дивлюся — і в очах потемніло! На перекладині висить Никодимович.<br>Параска. Боже мій, Боже мій, яке тяжке нещастя!<br>'Репрйманд — тут: несподіванка.<br>&nbsp;<br><br><br><br>Я хотів як краще, бо у вас ніколи грошей не було, то зараз що-небудь і виявиться... а коли ви так боїтесь то беріть собі, Бог з вами.<br>Савка. Не журіться, я зумію заховать, аби було що. {Підходить до мішка.)<br>Г є р а с и м. То вам п'ять тисяч? Савка. Десять... десять... кажу вам, десять... не розпалюйте мене!<br>Г є р а с и м. Та не кричіть-бо! Беріть, беріть десять... {Набік.) Щоб тебе за печінку взяло. (Вийма з мішка пачки по тисячі, навхрест оперезані бумагою, а кум розглядає.) Савка. Стривайте... куме, гляньте...<br>Іван Карпенко-Карий у ролі Калитки<br>Герасим. А що? Савка.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Та це не гроші, це чистісінька бумага! Герасим. Як?<br>Савка. Чиста бумага! От так машину підвела єврейська голова, тільки на трьох пачках спереду і ззаду наклеєні гроші, а то все чиста бумага.<br>Герасим {хвата пачку одну за другою, перегляди.) Бумага!.. Обманив!.. Куме, він же гроші давав, я сам бачив! {Хвата знов бумажки, розрива і кида.) Сама бумага... чистісінька бумага!.. {Несамовито.) Ха-ха-ха! Сто тисяч! Ха-ха-ха!<br>Савка. От же збожеволіє! Куме, заспокойтесь, що з воза впало, те пропало.<br>Герасим озирається, хватає пояс на лаві і біжить з хати.<br>Савка. Куме, куме! Куди ви? Господь з вами! Схаменіться, що з воза впало, те пропало. {Входить Параска.)<br>Ява XI<br>Савка і&nbsp; Параска.<br>Параска. Що тут таке? Боже мій милостивий, кажіть, куме, куди він побіг, чого він так галаснув?<br>Савка. Сором признаться. Гляньте: оце добро ЇМ купили за п'ять тисяч.<br>Параска. Як?<br>Савка. Так. Обманив нас єврей, дав чистих бумажок замість грошей. А може, то й не єврей був, може, нечиста сила<br>&nbsp;<br>8.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Яку роль відіграють інші персонажі у розкритті характеру<br>Калитки? Як вони про нього висловлюються?<br>9.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Розкажіть, яким ви уявляєте Герасима Калитку. Як допо-<br>внює ваше уявлення про цього героя фото Івана Карпенка-Каро-<br>го у ролі Калитки (с. 198)?<br><br>10.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Які засоби сатири застосовано у п'єсі «Сто тисяч»? Знайдіть<br>у тексті приклади макаронічної мови персонажів (суміш слів із<br>різних&nbsp;&nbsp; мов),&nbsp;&nbsp; іронії&nbsp;&nbsp; (прихована&nbsp;&nbsp; насмішка),&nbsp;&nbsp; гротеску&nbsp;&nbsp; (пе<br>ребільшення при сатиричному зображенні).<br>11.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Як ви думаєте, чи руйнує душу людини потяг до надмірного<br>збагачення? Як це виражено у п'єсі «Сто тисяч»?<br>12.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Складіть план характеристики Герасима Калитки за п'єсою Іва<br>на Карпенка-Карого. Випишіть цитати, які розкривають цей образ.<br>13.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Поясніть, до якого літературного жанру належить твір «Сто<br>тисяч» і за якими ознаками ви це визначили.<br>14.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Чи актуальна п'єса «Сто тисяч» нині? Чи зустрічаються в<br>наш час люди, для яких головне в житті — гроші? Як ви ДУ-<br>маєте, чи щасливі такі люди?<br>15.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Чи бачили ви виставу за п'єсою «Сто тисяч» у театрі чи по<br>телебаченню? Якщо так, висловіть свої враження, якщо ні —<br>радимо вам&nbsp; переглянути&nbsp; цю виставу в Національному ака-<br>демічному драматичному театрі імені Івана Франка в Києві.<br>А поки що розгляньте фото (с. 192) та опишіть сцени зі спектак-<br>лю «Сто тисяч» у виконанні провідних акторів цього театру.<br>Особливості драматичного твору<br>Усі літературні твори поділяються на три великі роди: епос, лірику та драму.<br>Витоки драми як літературного роду мали місце у фольклорі та обрядових дійствах, що супроводжувались співом, танцями і пантомімою. У давньогрецькій культурі обрядові дійства пов'язувались із вшануванням бога рослинного світу Діоніса, проведенням гучних карнавалів. В Україні веселі обряди супроводжували народні свята, коли виконувалися веснянки, колядки, щедрівки, весільні, купальські пісні тощо. Вертепні драми передували появі театральних вистав.<br>Які ж особливості драматичного твору?<br>У драматичному творі дійова особа розкриває себе сама (через вчинки, монологи) або в спілкуванні з іншими персонажами (через діалоги). Окремі висловлювання персонажів у монологах чи діалогах називаються репліками (від лат.— «розкриваю»). Авторське пояснення в тексті драматичного твору, що стисло характеризує місце дії, жести, інтонацію, внутрішній стан героя називається ремаркою (від фр. «помітка»).<br>Зверніть увагу на те, що в ремарках дієслова мають форму теперішнього часу: створюється таке враження, немовби дія в О єсі відбувається тепер, на наших очах.<br>&nbsp;<br>Копач. Но! Опит — велікоє діло! Я зараз вийняв перочин-ний ніж і перерізав пояса... і Никодимович упав на землю. Гляньте — дише. (Герасим поворушився і спазматично в себе потягнув повітря.) Підводьте, підводьте.<br>Підводять Герасима, він ще потягнув у себе повітря і ніби позіхає, дрижить і витирає піт.<br>Параска (плаче). Старий, старий!<br>Герасим. Де я? (Спазми.)<br>Копач. Пийте воду. (Подає. Герасим. п'є.) Що з вами? Що це ви вигадали?<br>С а в к а. Та годі, куме! Буде здоров'я, будуть і гроші, а я навіки од них одрікаюсь, ніколи в світі не буду хотіть більше, ніж Бог дає. Такої пригоди ніколи не ждав.<br>Копач. Які гроші?<br>С а в к а. Он гляньте, як нас обманили.<br>Копач. А-а! Зразу догадався! Опит — велікоє діло! На тім тижні в городі була така сама оказія. І багато видурили?<br>Савка. П'ять тисяч...<br>Герасим (захлинається повітрям). Ой... Ой!..<br>Копач. Бризкайте водою. (Бризкають. Герасим піднімається.) Та годі вам, Никодимовичу, убиваться. Заспокойтесь нащот грошей! От поїдемо на Боковеньку, там є гроші, там є сила грошей, вірте, що достанем. Мені само ировідєніє указує цей путь... Примети які: скала, копил так і копил так, а посередині кам'яна фигура... Не я буду...<br>Герасим. Обікрали... ограбили... Пропала земля Смок-винова! Нащо ви мене зняли з вірьовки? Краще смерть, ніж така потеря. (Ридає.)<br>Завіса.<br>1.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Підготуйтеся до читання за особами X яви четвертої дії. Яку<br>роль відіграє діалог між Герасимом і Савкою у цій яві для роз<br>витку дії та характеристики персонажів п'єси? Зверніть увагу<br>на ремарки, художні деталі.<br>2.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Як ви думаєте, чому Калитка не хотів зразу віддати кумові<br>обіцяні десять тисяч карбованців? Що призвело персонажів до<br>такого морального падіння?<br>3.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Як розв'язується конфлікт у п'єсі? Визначте кульмінацію та<br>розв'язку.<br>4.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Які почуття викликають у вас фінальна сцена і останні слова<br>Калитки?<br>5.&nbsp;&nbsp;&nbsp; До якого висновку підводить автор п'єси? Визначте її ідею.<br>6.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Що спільного й відмінного в образах Герасима, Савки і Копа<br>ча? Як ці персонажі взаємодоповнюють один одного?<br>7.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Чим можна пояснити появу таких людей, як Калитка? Чому<br>ми з них сміємося і в чому їм співчуваємо? <br>&nbsp;<br>Трагікомедія — драматичний твір, у якому втілені риси як комедії (змалювання через комічні ситуації), так і трагедії (здебільшого смерть головного героя).<br>1.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Назвіть особливості драматичного твору.<br>2.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Дослідіть та зазначте відмінності між комедією, трагедією,<br>трагікомедією.&nbsp;&nbsp; Прочитайте&nbsp;&nbsp; визначення&nbsp;&nbsp; цих&nbsp;&nbsp; літературних<br>жанрів. Зверніть увагу, який герой гине в трагедії чи трагіко-<br>медії. Чому п'єсу «Сто тисяч» не можна назвати трагедією, ад<br>же в ній основний герой пробує покінчити життя самогубством?<br>До якого драматичного жанру ви її віднесете? Чому?<br>3.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Повторіть за текстом статті основні поняття, пов'язані з дра-<br>матичним твором, звернувши увагу на вказані терміни:<br>&nbsp;<br>У драматичному творі, де життя героїв відображається у формі їх безпосередньої дії, важливого значення набуває розкриття характерів персонажів за їхніми вчинками, думками, переживаннями.<br>Літературний характер (від гр. «риса, особливість») — це персонаж художнього твору, що представляє певний людський тип з притаманними йому індивідуальними рисами, які зумовлюють стиль поведінки, ставлення до життя.<br>У комедії «Сто тисяч» змальовано яскравий характер нагро-маджувача землі, заможного селянина, що намагається збагатитися будь-яким способом.<br>Схарактеризувати певний художній образ — значить зібрати про нього матеріал з усього твору, систематизувати його і висловити своє ставлення до персонажа, дати йому власну оцінку.<br>Орієнтовний план характеристики Герасима Калитки може бути таким:<br>1.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Герасим Калитка — заможний селянин, що прагне розбагатіти.<br>2.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Пристрасть Калитки до грошей, до нагромадження землі.<br>3.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Найзаповітніша мрія персонажа — стати великим землевласником.<br>4.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Нечесність, лицемірність Калитки.<br>5.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Розкриття характеру Калитки у стосунках із Савкою.<br>6.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Бездушність Герасима стосовно дружини Параски і сина Романа.<br>7.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Ставлення&nbsp; Калитки&nbsp; до&nbsp; наймитів (скупість,&nbsp;&nbsp; прискіпливість,<br>Жорстокість).<br>8.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Душевна порожнеча, обмеженість, неосвіченість Герасима.<br>9.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Позитивні риси характеру Калитки (працелюбність, невтом<br>ність, цілеспрямованість).<br>10.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Особливості мови персонажа.<br>11- Актуальність образу для нашого часу.<br>&nbsp;<br>&nbsp;<br>Крім того, драматичні твори призначені для постановки на сцені. Кожна п'єса ділиться на дії, а дії — на картини і яви, пов'язані зі зміною декорацій та появою на сцені дійових осіб; між діями є перерви (антракти).<br>Вистава триває не більше чотирьох годин. Використовуються і сценічні засоби розкриття образів: гра акторів, декорація, звукове та світлове оформлення.<br>У драматичному творі важливу роль відіграє конфлікт (суперечка, зіткнення характерів), що є основою сюжету. Сюжет у п'єсі завжди напружений, інтрига (розвиток основних подій у драмі) характеризується стрімким розвитком подій, загостренням драматичних ситуацій.<br>Жанри драматичних творів<br>Драматичні твори за особливістю конфлікту поділяються на три групи, або жанри: трагедію, комедію та драму.<br>В основі трагедії лежить гострий і непримиренний конфлікт, між дійовими особами іде напружена боротьба, вони потрапляють у безвихідне становище і найчастіше гинуть. Герої трагедії борються за високі людські ідеали.<br>У комедії зображуються комічні ситуації, висміюються і засуджуються негативні риси в характерах людей та в суспільному житті.<br>Жанровими різновидами комедії є побутова комедія, лірична комедія, сатирична комедія, комічна опера, комедія водевіль.<br>Драма як літературний жанр — це п'єса соціального чи побутового характеру з серйозним конфліктом, що розвивається в постійній напрузі.<br>Деякі драматичні твори поєднують особливості різних жанрів (наприклад, комедії і трагедії). Такий твір називається трагікомедією, наприклад п'єса Івана Карпенка-Карого «Сто тисяч».<br>Особливістю цієї комедії є й те, що вона сатирична, тобто викривальна. У ній гостро висміюються негативні явища в нашому житті.<br>Драматичний твір — це твір художньої літератури, в якому навколишня дійсність відображається у формі безпосередньої дії персонажів.<br>Комедія (від гр. «весела процесія з музикою, танцем і співами») — драматичний твір, у якому засобами гумору і сатири зображується смішне у житті та висміюються й розвінчуються негативні суспільні та побутові явища.<br>Трагедія — драматичний твір, у якому зображено зіткнення непримиренних життєвих суперечностей, а герої потрапляють у безвихідне становище, вступають у боротьбу з нездоланними силами і, як правило, гинуть.<br>&nbsp;<br><br>Любо на волі дихнути. Іван Франка<br>У цьому розділі<br>- ви ознайомитесь із творами українських прозаїків Михайла Коцюбинського, Осипа Назарука, Володимира Дрозда;<br>&nbsp;- відкриєте неповторний світ «химерної» прози;<br>&nbsp;- переконаєтесь, що для гармонійного розвитку людини необхідна свобода особистості.<br>Про епос<br>У епічних творах основними способами зображення подій, явищ, людей є розповідь та опис. Для епосу характерні такі ознаки: відтворення подій у часі, зображення людини через її вчинки, поведінку, особливості мовлення, авторську характеристику, оцінки інших персонажів, описи різних подій, фактів, здебільшого прозова мова.<br>Розрізняють три жанрові форми епосу: малу (оповідання, новела, казка, легенда, притча, нарис, анекдот), середню (повість), велику (роман, епопея). В основі сюжету епічного твору малої форми лежить розповідь про одну подію з життя героя, середньої — кілька подій з життя персонажа в зіткненні з долями інших людей, великої — багатопланова розповідь, яка розкриває історію життя героїв, характер певної епохи через події та явища часу.<br>&nbsp;<br>Доберіть із тексту п'єси цитати, які характеризують цей образ, і підготуйтеся до розповіді у класі за поданим планом.<br>&nbsp;<br>&nbsp;<br>Перевірте себе<br>&nbsp;<br>1.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Які біографічні відомості про видатного українського драматур-<br>га Івана Карпенка-Карого ви запам'ятали?<br>2.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Що цікавого про родину Тобілевичів і український театр кори-<br>феїв ви дізналися?<br>3.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Які ознаки трагікомедії має п'єса «Сто тисяч»?<br>4.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Як у п'єсі висвітлено проблему влади грошей над людиною?<br>5.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Схарактеризуйте Герасима Калитку як нагромаджувача землі.<br><br>6.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Висвітліть проблему бездуховності людини, засліпленої пра-<br>гненням наживи (за п'єсою «Сто тисяч»).<br>7.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Другорядні дійові особи п'єси (Савка, Копач, Параска, Роман,<br>Невідомий), їх роль у п'єсі.<br>8.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Засоби сатиричного змалювання персонажів у комедії «Сто тисяч».<br>9.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Що таке комедія і трагікомедія?<br><br>10.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Що таке драматичний твір? Які його особливості?<br>11.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Які жанри драматичних творів ви знаєте?<br>12. Моє ставлення до Калитки.<br><br>Для тих, хто хоче більше знати<br>Хутір Надія<br>У південному українському степу серед широких рівнинних просторів, помережаних балками, — мальовничий оазис. У долині спокійної річечки Комишуватої Сугоклеї і досі стоїть селянська хата, споруджена ще в 1871 році, а навколо неї хитають зеленими кронами яблуні, груші, вишні, дуби, тополі.<br>Це хутір Надія, меморіальна садиба Івана Карпенка-Карого — одного з організаторів і керівників славнозвісного українського театру корифеїв, талановитого драматурга-реаліста, обдарованого актора, прогресивного громадського діяча. Тут минули останні двадцять років його життя (1887—1907), тут він написав найкращі свої п'єси, займаючись водночас хліборобською працею, тут знаходив душевний спокій і відпочинок. У затишній садибі не раз збиралися видатні ДІЯЧІ українського театру — сестра Марія Садовська-Барілотті і брати Микола Садовський та Панас Саксаганський, а також Марко Кропив-ницький, Марія Заньковецька, Михайло Старицький, Ганна Затирке-вич-Карпинська. Точилися жваві розмови про шляхи розвитку рідної культури, читалися й обговорювалися нові п'єси, такі потрібні для збагачення сценічного репертуару, декламувалися твори Шевченка, мріялося про щире і величне.<br>А перед від'їздом на згадку господареві гості висаджували дуби, які й досі повертають нас до тієї пори, нагадують про велетнів вітчизняної культури (Петро Хропко).<br>
Возврат к странице Іван Карпенко-Карий «Сто тисяч».
Источник — «http://edufuture.biz/index.php?title=%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD_%D0%9A%D0%B0%D1%80%D0%BF%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE-%D0%9A%D0%B0%D1%80%D0%B8%D0%B9_%C2%AB%D0%A1%D1%82%D0%BE_%D1%82%D0%B8%D1%81%D1%8F%D1%87%C2%BB»
При использовании материалов ресурса
ссылка на edufuture.biz обязательна (для интернет ресурсов - гиперссылка).
edufuture.biz 2008-© Все права защищены.
Сайт edufuture.biz является порталом, в котором не предусмотрены темы политики, наркомании, алкоголизма, курения и других "взрослых" тем.
Разработка - Гипермаркет знаний 2008-
Ждем Ваши замечания и предложения на email:
По вопросам рекламы и спонсорства пишите на email:
Акція для всіх передплатників кейс-уроків 7W!
