Гіпермаркет Знань>>Історія всесвітня>>Всесвітня історія 7 клас>>Італійські міські республіки. Папська область, Південна Італія та Сицилія. Мусульманська Іспанія. Реконкіста і утворення Іспанського королівства.

1. Італійські міські республіки
1. Покажіть на карті Апенніиський півострів.
2. Яка держава знаходилася на Апсннінському півострові до 476 року?
3. Які варварські королівства було засновано на її території?
4. Покажіть на карті державу Римського Папи. Як вона називалася?

Після падіння Західної Римської імперії на багаті землі Італії зазіхали лапгобар-ди й візантійці, франки та араби, нормани й німці. Країна складалася з численних незалежних герцогств, графств, маркізатів та єнископств.

Починаючи з IX ст., переважно в Північній і Середній Італії інтенсивно розвиваються міста. Вони досить швидко багатіли завдяки посередницькій торгівлі між Сходом і Заходом, ремісничому виробництву, кредитно-грошовим операціям. Так, Венеція, Генуя, Піза мали сильний флот та вели жваву торгівлю з країнами Середземномор'я. Деякі міста славшійся окремими ремеслами. Мілан, наприклад, став центром зброярства, у Павії були найкращі кушніри, Лукка була відома виготовленням якісного сукна, Венеція - виробами зі скла.

Спочатку італійські міста перебували під владою сеньйорів, переважно єпископів. На межі XI—XII ст. у містах Північної та Середньої Італії одноосібне правління поступилося незалежним комунам, які очолювала колегія консулів (радників). Вона обиралася, зазвичай, на рік.

Поступово міста-комуни підпорядкували собі сільську округу, перетворивши селянські громади на колективного васала. Наймогутніпіі з них стали міськими республіками зі своїм законодавством та адміністрацією, власним військом. правом карбувати монету, збирати мито тощо. У містах-республіках чітко розрізнялися такі групи населення: феодальна знать (гранди), середні та дрібні феодали (капітани, вальвасебри), торгівці й ремісники (поиолапи), підмайстри та наймані робітники (плебс).

Вивчаємо джерела

XII ст. Німецький хроніст Оттбн Фрейзингенський про італійські міста-реснубліки

Вони гак прагнуть свободи, що для того, аби уникнути зловживань постійної влади, тут правлять консули, а не сеньйори... Завдяки цьому вся ця земля [ Італія] розділена , на безліч міст-держав, з-поміж яких кожне примушує довколишніх жителів підпо-  Д рядковуватися собі... Вони не соромляться посвячувати в рицарі і наділяти найвищими посадами юнаків найнижчого звання, навіть з числа ремісників, що займаються гідним зневаги ручним ремеслом, тобто таких людей, яких в інших країнах женуть. як чуму, і не допускають до почестей та культури. Завдяки цьому вони [італійці] за багатством і могутністю перевищують інші держави світу.

1. Як, на вашу думку, ставиться автор до міст-республік?

2. Кому належить влада в містах-республіках? Чому?

3. Як пояснює автор багатство й могутність цих міст?

Деякі міста-республіки перетворилися на справжні середньовічні держави європейського зразка. Ідеться, передусім, про Венецію, Геную і Флоренцію. Законодавчим органом у Венеції була Велика рада, до якої входили представники знатних родин, а всю повноту адміністративної і військової влади зосередив у своїх руках дож, який обирався іюжиттєво. Генуя та Флоренція були комунами з консульським правлінням.

В італійських комунах вирувато внутрішнє політичне протистояння, у якому зійшлися два угруповання — гвельфи та гібелгни. Їхня поява пов'язана з боротьбою італійських комун проти німецьких імператорів. Гвельфи орієнтувалися на союз із папою, а гібеліпи підтримували імператора. Проте основу конфлікту між гвельфами та гібелінами, ідо тривав понад два століття, становила не тільки прихильність до папи чи імператора, а, передусім, економічне суперництво, гостра конкуренція у внутрішній та зовнішній торгівлі. Опорою гвельфів переважно були купці, ремісники, банкіри, які виступали за розвиток торгівлі й республіканський устрій, а гібелінів — феодали-гранди, прихильники земельної власності та монархії.

Із розвитком міського ремесла й торгівлі посилювалися позиції поііо.іанів, які поділялися на «гладких», тобто заможних, і «худих», або бідних. Вони добивалися участі в управлінні комунами. Щоб зберегти свої позиції, знатні роди (нобілітет) передавали виконавчу владу одній особі, зазвичай, першому консулові. Наприкінці XII ст. консульське управління в багатьох містах було повністю ліквідовано. Влада там перейшла до подести, якого запрошувані з іншого міста. Це був платний чиновник комуни, якого обирали, як правило, на рік. Незважаючи на протидію нобілітету, у Флоренції, Мілані та інших містах пополанська верхівка стала відігравати провідну роль в управлінні містом.

Розквіт пополанської демократії припадає на XIV ст. Однак насправді основні важелі впливу перебували в руках «гладких». Це не могло не позначитися на їхніх стосунках із «худими», невдоволення яких призвело до низки міських повстань. Серед них чи не найбільшим за розмахом було повстання чбміїі (чесальників вовни та інших найманих робітників), що спалахнуло в ліпші 1378 р. у Флоренції. Повсталі вимагали підвищення заробітної платні, надання місць в органах управління, організації нового цеху найманих робітників тощо.

Чомпі захопили штурмом палац подести і сформували новий уряд із представників «гладких» і «худих» пополанів. На чолі Флоренції став вихідепь із чомпі Мікеле ді Ландо. Було створено три нові цехи — один для чомпі і два для дрібних ремісників.

Однак вимогу про підвищення заробітної платні не виконали. Тоді чомпі створили власний уряд, який отримав назву «Вісім святих божого народу». Ллє Мікеле ді Ландо став на бік «гладких» пополанів. які готували проти чомпі змову. Він зібрав ополчення всіх цехів і вони розправилися з повсталими.

У XV ст. міські республіки гак зміцніли, що зважилися розпочати боротьбу за переділ Італії. Передусім вони прагнули заволодіти торговими шляхами. Багаті міста наймати військові загони іноземців (кондотьєрів) і завойовувати слабші. Так, Генуя контролювала більшу частину Лігурійського узбережжя. Флоренція — велику частину Тоскани, а Венеція заволоділа значною територією Північної Італії.

Політичні перипетії зумовили зміну республіканського ладу в окремих містах-державах синьйорією, а в інших -тиранією. Нерідко тиранами ставали багаті купці, підприємці та банкіри. Так, 1434 р. до влади у Флоренції прийшов багатші банкір Кошмо Медічі, який і став повноправним володарем міста.

Флоренція стала сильною державою в роки правління його внука Лоренцо Пишного (1469 1492). Він був вправним дипломатом, досвідченим політиком, поетом і тонким шанувальником мистецтва. Свою владу рід Медічі вже передавав у спадок, але це не зробило Італію сильнішою за інші європейські держави.

Папська область

Після того, як наприкінці IX ст. франкські правителі втратили владу в Італії, панський престол опинився без сильної королівської опіки і став залежати віл місцевих аристократичних родин. Влада пап ослабла. Однак у XIII ст. ситуація змінилася і за понтифікату Інокентія III папська держава суттєво зміцнилася іі розширилася, хоча її економічне становище було набагато гіршим, ніж Північної Італії.

У 1143 р. торгівці й ремісники спробували створити в Римі комуну. Вони захопили урядові будівлі на Капітали й проголосили республіку. Ідейним натхненником Римської республіки став релігійний діяч Арнольд Брешіанський. Його палкі виступи були спрямовані проти світської влади пап і збагачення духовенства. Повстання придушив німецький імператор Фрідріх І Барбаросса. Влада в місті знову перейшла до рук пани. Лрнольда Брешіанського повісили, тіло спалили, а попіл розвіяли над Тібром.

Через 200 років у травні 1317 р. пополани знову повстали, їх очолив вихідець із міських низів, сич корчмаря Кола ді Рієнцо, який назвав себе «трибуном свободи, миру і справедливості». Він закликав усі міста Італії згуртуватися навколо Риму. Але це не знайшло відгуку серед італійських міст, які понад усе цінували власну незалежність. Народ також не підтримав «трибуна», який діяв як диктатор. Наприкінці 1347 р. римська знать зуміла повернути собі владу в місті. Кола ді Рієнцо був змушений покинути Рим.

У другій половині ХІ\'ст. Папська область опинилася в залежності від кондотьєрів та їхніх загонів. Вони придушували повстання в містах, які прагнули здобути незалежність. До смут призводила й Велика схизма, коли на троні опинялося по двоє, а іноді й по троє пап одночасно. Папи втратили свій колишній авторитет і відмовилися від претензій па верховну владу над світськими правителями. Наприкінці XV ст. Папська область перетворилася на звичайну італійську державу. її існування було однією з перешкод на шляху до об'єднання Італії.

Південна Італія та Сицилія

У 1130 р. нормандський герцог Рожер II, який володів Півднем Італії та Сицилією, отримав від папи титул короля. Так виникло Смиилійське королівство. Формально Рожер II та ііого спадкоємці вважалися васалами папи, але насправді Сицилійське королівство було цілковито незалежною державою.

Сицилійське королівство стало сильною і централізованою державою Італії за правління Фрідріха II Штауфена (1208-1250), який запровадив у королівстві єдину адміністративну систему, позбавив феодалів і міста політичної самостійності, заборонив знаті носити зброю та вести приватні війни.

Брат французького короля Карл Анжуйський у середині XIII ст. розпочав боротьбу за сицилійський трон. У1268 р. він проголосив себе володарем Сицилійського королівства. Безчинства і вседозволеність французів, а також зростання податків призвели 1282 р. до всенародного повстання під назвою -«Сицилійська вечірня».
 
Легенда оповідає, що під час великого весняного свята неподалік від Палермо відбувалися народні гуляння. Крім місцевого населення, були тут і французькі вояки. Один із них причепився до п&іермської дівчини, обличчя якої прикривала вуаль (сицилійки носили вуаль під впливом східних традицій). Він брутально заявив, що палермські жінки ховають у своїх широких сукнях зброю і зірвав з дівчини вуаль. Обурення присутніх і стало приводом до збройного виступу проти ненависних чужоземців. Умовним сигналом до повстання став церковний дзвін, який кликав до вечірньої молитви, тому воно й отримало назву «Сицилійська вечірня».

Повсталі за одну ніч вирізали увесь французький гарнізон у Палермо. Далі повстання перекинулося на інші міста Синилії. Потужний виступ проти французів призвів до відокремлення країни, однак незалежною вона була недовго. У 1302 р. Сицилія ввійшла до складу Арагонською королівства на Піренейському півострові. Па території Південної Італії виникла нова держава - Неаполітанське королівство, яке зберегла за собою Лнжуйська династія. У 1442 р. Неаполітанське королівство також перейшло до Арагону. Тож Сицилія та Неаполітанське королівство знову опинилося разом, проте на цей раз під владою іспанських правителів.

Арабська Іспанія

Пригадайте, де розташовувалося Вестготське королівство, коли і внаслідок чого воно було утворене. Покажіть королівство вестготів на карті.

Наприкінці VII ст. араби відвоювали від візантійців Північну Африку й вийшли до Атлантичного океану. Вони зуміли навернути в іслам місцеві берберські племена. У 710 р. загін арабів здійснив набіг на Іспанію через протоку, яку в давнину називали Геракловими Стовпами. Прибережна скеля, до якої пристали кораблі завойовників, отримала назву Джебель аль-Тарік, тобто Гора Таріка. Саме таке ім'я мав арабський полководець, який першим переправився через протоку. Згодом ця протока, що відокремлює Європу від Північної Африки, за його ж іменем отримала дещо змінену назву — Гібралтар.

Під час цього набігу араби обмежилися плюндруванням прибережної території, а вже 711 р. значно сильніше військо арабів та берберів під командуванням Джебель аль-Таріка переправилося через протоку і вторглося в Іспанію. У першіїі же великій битві вестготське військо зазнало нищівної поразки. За кілька років араби й бербери (християни називали їх маврами) захопили більшу частину Іспанії та просунулися вглиб Франкського королівства, однак були зупинені Карлом Мартеллом.

На перших порах мусульманська Іспанія, яку називали аль-Андалус, входила до складу Арабського халіфату. Коли в халіфаті владу захопили Аббасиди, Абдаррах-ман із династії Омейядів 756 р. заснував в Іспанії емірат зі столицею в Кордові. Формально він визнавав владу халіфату Аббасидів у Багдаді, але згодом аль-Андалус став незалежною арабською державою, яка в X ст. досягла вершини політичної могутності. Тут було створено дієву адміністрацію, податки дозволяли утримувати армію найманців і військовий флот. Правителі використовували східні церемоніал та моду на одяг і страви, запрошували арабських поетів і співців.

Араби збагатили різні сфери життя іспанців. В арабській Іспанії почали вирощувати рис, цукрову тростину, гранатові дерева, бавовну тощо. Було розширено систему зрошувальних каналів, що покращувало землеробство. Особливого розмаху досягло виноградарство. Розвивалося і скотарство, передусім вівчарство. Селяни брали в оренду від великих землевласників ділянки землі й вносили за користування ними грошову плату. У містах процвітали різні ремесла: виготовлення тканин, виробництво зброї, скла, предметів розкоші, обробка шкіри.

Економічні успіхи супроводжувалися культурним піднесенням: розвивалася наука, відкривалися бібліотеки та навчальні заклади, що вважалися чи не найкращими в тогочасній Європі.

На півночі Піренейського півострова маври так і не змогли підкорити гірські райони Астурії, де існували невеличкі християнські держави. Звідси й розпочалося повернення захоплених арабами земель, яке отримало назву Реконкіста (з їси. — відвоювання). Початком Реконкісти, що розтяглася майже на вісім століть, вважається битва 718 р. біля містечка Ковадонга, у якій іспанці-християни розбили арабський загін.

На початку XI ст. в арабській Іспанії розгорілися міжусобні чвари. Вони призвели до розпаду аль-Андалусу на кілька десятків самостійних князівств. Занепад мусульманської державності суттєво полегшив процес Реконкісти. На відвойованих землях утворювалися нові незалежні держави, з-поміж яких особливо вирізнялися Кастилія, Арагои і Португалія. Правителі них держав почали планомірно Гі активно наступати на арабів і витісняти їх усе далі на південь Піренейського півострова. У1085 р. було відвойовано м. Толедо, яке стало столицею Кастилії.

Вивчаємо джерела

XI ст. «Загальна хроніка Іспанії» про взяття Толедо королем Альфонсо VI

Цього (1085) року зібрав король Альфонсо велике військо... і пішов на Толедо, як цс бувало раніше, і почав облогу міста. Маври добре укріпили Толедо, і було обнесене місто мурами, і надійно захищала його річка Тахо. Але скупчилося в Толедо безліч люду, і вичерпалися припаси, і змушені були маври здати його королю Альфонсо...

І звернулися маври до короля з проханням, щоб дозволив їм залишитися в місті, і щоб зберегли вони свої будинки і майно, і все те, чим вони володіють. І король дон АльфоНСО дозволив їм жити... і наказав він, щоб сплачували маври ті ж самі податки, які стягували з них мавританські королі, і, крім того, оголосив він, що головна мечеть має довічно належати маврам...

Крім цього, оселилися в Толедо люди, які сповідували християнську віру, і осіли вони тут надійно, і було їх стільки, що чисельністю перевищували вони колишнє населення міста.

1. Про яку подію йдеться в тексті?

2. Що змусило мешканців Толедо відкрити королю Альфонсо ворота міста?

3. Що свідчить про те, що король толерантно поставився до маврів? Зачитайте.

Завершення Реконкісти та утворення Іспанського королівства

Процеси Реконкісти особливо активізувалися у XII - XIII ст. У другій половині XII ст. араюнці заволоділи Сарагосою. У1147 р. було взято Лісабон, що згодом став столицею 11 орту галії. На початку XIII ст. кастильці завоювали наіібільші мавританські князівства Кордову та Севілью. У другій половині XIII ст. в руках маврів на Піренейському півострові залишилася тільки Гранада, що вже не становило серйозної загрози дія християнських держав. Реконкіста призупинилася наприкінці XV ст.

Кортеси - (ісп. — королівський двір) — за феодалізму органи станового представництва в країнах Піренейського півострова. Спочатку в кортесах засідали тільки дворяни й духовенство. Згодом право посилати своїх депутатів отримали й міста. У роботі кортесів Кастилії брало участь також вільне селянство, тоді як у Арагоні ця категорія населення не мала свого представництва.

Реконкіста сприяла політичній організації іспанських держав. У ході визвольної боротьби виникли місцеві закони, зросла політична роль дворянства та городян, здобула привілеї знать, що стало основою для формування станово-представницьких установ — кортесів. Вони давали дозвіл на збирання податків, вирішували питання успадкування трону, брали участь у підготовці законів тощо.

У 1479 р. інфанта Кастилії Ізабелла вийшла заміж за принца Арагону Фердинанда. Цей династичний шлюб об'єднав дві держави в єдине Іспанське королівство, хоча обидві складові зберегли свої закони й кортеси. Правління Фердинанда та Ізабелли проходило під девізом «Один важливий так само, як інший», що є символом владної рівноправності. Цей історичний напис було висічено над тронами «католицького подружжя» в замку Алькасар у Сеговії.

Титул католицьких королів подарував Ізабеллі та Фердинандові Папа Римський. Він був винятково символічним для країни, де все ще тривала Реконкіста, яка здійснювалася під гаслом боротьби християнства з ісламом. Усе духовне життя Іспанії опинилося під контролем інквізиції. Почалося насильне навернення іншовірців у християнство, а також переслідування і відселення непокірних, що загальмувало розвиток економіки Іспанії.

У 1492 р. після тривалої облоги військо католицьких королів завоювало Гранаду. Південь Піренейського півострова було приєднано до Іспанського королівства. Португалія продовжувала залишатися самостійною.

Отже, наприкінці XV ст. завершилось і відвоювання, і об'єднання території Іспанії в єдину державу.

1. Визначте, які події відбулися в 718,756,1282,1479 і 1492 роках.
2. Поясніть значення понять і термінів: дож, гвельфи, гібеліни, тиранія, синьйорія. Папська область, «Сицилійська вечірня», реконкіста, кортеси.
3. Визначте, які чинники негативно вплинули на розвиток Папської держави.
4. Поясніть, чому на території Північної та Середньої Італії держави створювалися переважно у формі міст-ресиублік.
5. Покажіть на карті нові незалежні держави, які утворилися внаслідок Реконкісти.
6. Поясніть причини і наслідки Реконкісти.
7. У чому виявлявся вплив церкви на розвиток Іспанії?
8. Уявіть, що ви — гід групи туристів у Флоренції. Про які події з історії міста ви б обов'язково розповіли?
9. Опишіть одну з пам'яток арабської культури в Іспанії.

І. М. Ліхтей Історія середніх віків 7 клас

Вислано читачами інтернет-сайту

_{Збірка конспектів уроків по всім класам, реферати з всесвітньої історії 7 класу, книги та підручники згідно каленадарного плануванння із всесвітньої історії 7 класу}

Зміст уроку
 конспект уроку і опорний каркас                      
 презентація уроку 
 акселеративні методи та інтерактивні технології
 закриті вправи (тільки для використання вчителями)
 оцінювання 

Практика
 задачі та вправи,самоперевірка 
 практикуми, лабораторні, кейси
 рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
 домашнє завдання 

Ілюстрації
 ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
 реферати
 фішки для допитливих
 шпаргалки
 гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати

Доповнення
 зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
 підручники основні і допоміжні 
 тематичні свята, девізи 
 статті 
 національні особливості
 словник термінів                          
 інше 

Тільки для вчителів
 ідеальні уроки 
 календарний план на рік 
 методичні рекомендації 
 програми
 обговорення

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.