Реклама




В.Симоненко. Життєвий і творчий шлях. Презентація

Материал из Гипермаркет знаний

Перейти к: навигация, поиск

Гіпермаркет Знань>>Українська література>>Українська література 11 клас>> Українська література: «Сторінки життєвого і творчого шляху Василя Андрійовича Симоненка (1935 - 1963)»


Презентація до предмету Українська література 11 клас.

Тема «Сторінки життєвого і творчого шляху Василя Андрійовича Симоненка (1935 - 1963)».





   Тема уроку : «ВИТЯЗЬ МОЛОДОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ»
                                                                                                    Олесь Гончар
                        Сторінки життєвого і творчого шляху Василя Симоненка
                                                                          (1935- 1963)


Мета уроку: розкрити перед учнями велич життя, висоту ідеалів та естетику творчості геніального поета-шістдесятника;
      розвивати уважність, спостережливість, зосередженість, синтетико-  аналітичне мислення;
      виховувати любов до України, до краси поетичного слова.
Тип уроку: комбінований.
Форма проведення: усний журнал.
Обладнання:  виставка літератури, ілюстрації до творів, мультимедійні засоби наочності: комп’ютерна презентація, плакат-таблиця «Художня палітра                        Василя   Симоненка»,  ТЗН.
Епіграф:
                   Я не останній з могікан,
                   Я - син великого народу.            
                                              В.Діденко


                                                                                ЗМІСТ І СТРУКТУРА УРОКУ

Методична ремарка. Матеріал уроків про життєвий і творчий шлях Василя Симоненка подається блоком, тому учні, звиклі до такого методу роботи, умовно поділені на творчі гру¬пи: «біографи», «літературознавці», «літературні критики», «знавці теорії літератури». Вони по черзі «включаються» в роботу на уроці. Кожен виступ учня (уточнення, усне повідомлення, власне судження, повідомлення творчо-пошукового характеру) оцінюється вчителем чи учнями. Записи в зошити роблять у процесі уроку, відповідно до виступів. Проте кожен урок - це до певної міри імпровізація і «укласти» у конспект усе, що може бути сказане під час уроку, - неможливо, але слід завжди пам'ятати головне: уроки літератури - це мистецтво слова, де поєднується авторське бачення світу, особистість учитетя та вплив на почуття.

І. Організаційно-вступна частина
Сугестивне введення в тему. Урок розпочинається прослуховуванням пісні на слова В.Симоненка та музику А Пашкевича «Лебеді материнства».
Вступне слово учителя. У шістдесяті роки XX століття в українську літературу ввійшов молодий, талановитий поет, який згодом став символом правди художнього слова і незрадливої любові до України. Це – Ва¬силь Симоненко (псевдоніми: В.Щербань, С.Василенко, Симон). Його світлій пам'яті, його палкому і ніжному слову присвячений наш урок.
Олесь Гончар зазначав: «Серед літераторів трапляються й такі, без яких їхня доба могла би спо¬кійно обійтися, нічого істотного не втративши. А є такі , що стають виразниками свого часу, живими нервами його драм і борінь, відтворюють у собі самий дух епохи – її кровообіг проходить крізь них. Є такі, чия творчість стає мовби часткою нашого буття, часткою повітря, яким ми дихаєм, і тих ландшафтів, що нас чарують, і помислів, що ними живем. Симоненко такого типу поет По таких читач вивіряє свої емоції, свої заповітні думи». В.А.Симоненко – представник «Київської школи» шістдесятників.

ІІ. Перевірка виконання домашнього завдання
Фронтальна бесіда
1.Які історичні умови сприяли виникненню руху шістдесятників?
2.Хто з митців слова творив у той час?
3.Які особливості творчої манети були властиві поетам-шістдесятникам?

ІІІ. Перевірка раніше засвоєних знань
Загальна характеристика творчості поетів- шістдесятників.
 Основні тези повідомлення.
1.    Безмежна безкорислива любов до України.
2.    Гнівне викриття сваволі чиновників, бюрократів.
3.    Переосмислення ролі митця в суспільстві.
4.    Органічне злиття народнопісенного начала з філософським.
5.    Творче використання найновіших досягнень світової класичної літератури.
6.    Новаторство у пошуках поетичних форм, жанрів, засобів образотворення, тропіки, в проникненні у багатий внутрішній світ людини.
7.    Намагання поставити українську літературу в рівень світової літератури.


ІV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку та формування мотивації учіння
    Вчитель. Так вже склалося для України, що найкращим її дітям-квітам судилося несправедливо коротке життя: 47 років – Тарасу Шевченку та Василю Стусу , 42 –Лесі Українці, 38 – Павлу Грабовському і зовсім мало – 28 – Василю Симоненку. Полтавець родом, він закінчив свій короткий життєвий шлях у Черкасах, у Шевченковім краю.
8 січня 1935 року – 13 грудня 1963 року... Ці дати обрам¬ляють життя талановитого митця.
   Учень-знавець теорії літератури роз’яснює значення слова «талант» за літературознавчим слов¬ником.
ТАЛАНТ – видатні природні здібності, високий ступінь обдарування, творча обдарованість у мистецтві, характерними ознаками якої є сила художнього мислення, активність уяви, спостереж¬ливість, глибина пам'яті, багатство емоцій.
 (Презентація. Слайди 1-2).

V. Сприймання і усвідомлення учнями нового матеріалу.
Учні-біографи, користуючись плакатом-хронологією, власними пошуковими знахідками пере¬гортають сторінки поетового життя.

*ПЕРША СТОРІНКА  «Син мужицький. Золоте коріння» (Іван Драч).

Методична ремарка.Розповідь учнів про дитинство та юність поета (шкільні роки, навчання у Біївській початковій школі, у Єньківській школі, в Тарандинцівській середній школі, КДУ на факультеті журналістики, перші літературні спроби). Матеріал до цього та наступних сторінок уроку почерпнуто із статей: Неділько В. Я. Василь Симоненко //Нові імена в програмі української літератури.-К.,1993; Ткаченко А. Василь Симоненко: Нарис життя і творчості.-К.,1990; Жулинський М. Василь Симоненко //Жулинський М. Із забуття - в безсмертя. - К.,1990). Використання елементів інсценізації, виразне читання поезій, пов'язаних з аналізованим пе¬ріодом життя митця. (Презентація. Слайд 3).

 Фрагмент інсценізації.
 Учень. Йшли роки. Василько ріс, мужнів. Понад усе любив свого дідуся, який замінив йому батька, став надійним і мудрим порадником у житті (На лавці біля хати сидить дідусь, біля нього підліток – Василько).
Хлопчик. – Дідусю, розкажіть мені казку, дивну якусь.
Дідусь. – Еге, уже великий казками бавитися. Послухай краще мої настанови. (Читає поезію «Ти знаєш,що ти - людина?..» на фоні ліричної музики). Улюбленому дідусеві при¬святив автор поезію «Дід умер» (читання поезії).
Учениця. Блискавично промайнуло дитинство, і ось уже Василь – студент КДУ. А із серця про¬сяться на папір щирі вірші. І увіковічнюються в них до щему рідні люди – родичі, односельці, краяни. Вони ж бо і є народ. У рідних Біївцях жила сама самотою старенька бабуся Онися. Три сини-орли полягли на фронті, їй присвячує Василь Симоненко поетичний твір «Баба Онися».
Учень-декламатор (фрагменти поезії).


У баби Онисі три сина,
У баби Онисі синів нема.
На кожній її волосині
Морозом тріщить сивина
За те, що ми в космос знялися,
Що нині здорові й живі,
Я пам'ятник бабі Онисі
Воздвиг би на площі в Москві.
Щоб подвиг її над землею
У бронзі дзвенів віки,
Щоб всі, ідучи повз неї
Знімали в пошані шапки

  
   Звучить пісня «Десь під Курськом є старенька хата».
Виходить мати, наближається до сина. Він обнімає її. Потім читає поезію, присвячену мамі. Уривок з поезії «Матері».


В хаті сонячний промінь косо
На долівку ляга з вікна.
Твої чорні шовкові коси
Припорошила вже сивина.
Легкі зморшки обличчя вкрили –
Це життя трудового плід,
Але в кожному русі – сила,
В очах юності видно слід.
Я таку тебе завжди бачу,
Образ в серці такий несу –
Материнську любов гарячу
І твоєї любові красу.
Я хотів би, як ти, прожити,
Щоб не тліти, а завжди горіть,
Щоб уміти, як ти, любити,
Ненавидіть, як ти, уміть.

   
Мати (непомітно витирає сльози). – Спасибі тобі, соколику мій. Тільки ж бачу, ой як непросто прийдеться тобі на світі з такою душею.
Учень читає уривок з новели «Кривда».


   У Івася немає тата
   Не питайте тільки чому.
   Лиш від матері ласку знати
   Довелося хлопчині цьому.
   Є завітне в Івася одно –
   Хоче він, щоб узяв за руку
   І повів його батько в кіно.
  Ну, нехай би смикнув за вухо,
  Хай нагримав би раз чи два, –
  Все одно він би тата слухав
  І ловив би його слова.
  Раз Івась на толоці грався,
  Раптом глянув – сусід іде...

 
Сусід (проходячи поруч мовив до хлопця, підло усміхаючись):
Ти пустуєш тута,
А тебе вдома батько жде.
Івась (на мить занімів, стрепенувся і чимдуж помчав додому. До мами розгублено):  
–Дядько кажуть, приїхав тато,
Тільки чому ж його нема?!
 Мама, здригнувшись від болю, хоче пригорнути сина, але він виривається і втікає.


Він допізна сидів у коноплях,
Мов уперше вступив у гидь,
З оченят, від плачу промоклих,
Рукавом витирав блакить.
А вночі шугнув через грядку,
Де сусідів паркан стирчав,
Вибив шибку одну з рогатки
І додому спати помчав.
Бо ж немає тим іншої кари,
Хто дотепи свої в іржі
Заганяє бездумно в рани,
У болючі рани чужі.

  
 Звучить фрагмент пісні «Рідна мати моя» (сл. А.Малишка, муз.П.Майбороди)


* ДРУГА СТОРІНКА « Я хотів би, як ти, прожити,
                                 Щоб не тліть, а завжди горіть».
                                                      Василь Симоненко(«Матері») 

МЕТОДИЧНИЙ КОМЕНТАР. Акцентується увага на Черкаському періоді життєвого і творчого шляху Василя Симоненка: робо¬та в редакції газети «Черкаська правда» у м.Черкаси, згодом стає заввідділом пропаганди газети «Молодь Черкащини» у м.Черкаси, одружується. Важливим моментом у житті митця була одна подія – вихід першої збірки творів «Тиша і грім» у 1962р. (Презентація. Слайд 4).
Вчитель. Першою своєю збіркою поезій автор був незадоволений, хоча її досить схвально зуст¬ріли читачі та критика.
Слова звучать примусить сильно й гучно
Лише одна поетова душа. («Про поезію»).
Такий поет не міг не з’явитися – його покликав час. Після виходу першої збірки поезій в інтерв’ю українському радіо В.Симоненко сказав: «Ще так мало прожито і так мізерно мало зроблено. Хо¬четься бути людиною, хочеться робити гарне і добре, хочеться писати такі вірші,   які би мали право називатися поезією...»

Учень-декламатор. Уривок з поезія «Море радості»


Я із надій будую човен,
І вже немовби наяву
З тобою, ніжний, срібномовен,
По морю радості пливу.
О море радості безкрає,
Чи я тебе перепливу?
Якби того, що в мріях маю,
Хоч краплю мати наяві.

 
 Учень-дослідник. Подією в житті Василя Симоненка стало обговорення його поезій на твор¬чому вечорі в Будинку літераторів 8 січня 1963 року. Головував на цьому зібранні М.Т.Рильський, який високо оцінив творчість молодого поета Цей вечір був етапним у творчій долі митця. У 1963 році автор видає казку «Цар Плаксій і Лоскотон», друкує окремі твори: «Монархи», «Дума про діда», «Вино з троянд», «Кукурікали півні на рушниках», «Чорна підкова», «Головешка», «Мечі». У цьому ж році В.Симоненка прийнято до Спілки письменників України.
Учень-літературознавець. Зростання поетичної майстерності засвідчила наступна збірка поезій В.Симоненка «Земне тяжіння» (1964). Та, на превеликий жаль, поетові не судилося побачити її. Важко хворий, він лише тримав у руках верстку книги.
Я не помру, лиш серце в грудях стане,
Схолоне кров, а я навік засну.  («Немає смерті. І не ждіть – не буде»).

* ТРЕТЯ СТОРІНКА           «І   миті  жодної не можна повернути,
                                         Щоб заново, по-іншому, прожить».
                                                                      В.Симоненко («Минуле не вернуть»).

Вчитель. Весною 1960 р. у Києві з волі пробудженого хрущовською відлигою юнацтва був за¬снований клуб творчої молоді. Мета його: об'єднати духовні й фізичні зусилля мололого поко¬ління для розбудови оновленої України. І хоча В.Симоненко жив та працював у Черкасах, проте разом з Аллою Горською, Іваном Драчем, Ліною Костенко, Іваном Світличним, Василем Стусом став душею і окрасою клубу. Він охоче роз'їжджав по Україні як загальновизнаний поет, брав участь у літературних вечорах і творчих дискусіях, виступав перед молоддю, прагнучи пробудити в душах ровесників національну самосвідомість і жагу до національного відродження. Проте про¬світницька діяльність не задовільнила В.Симоненка. Від природи людина діла, він прагнув працювати результативно і бути впевненим в унеможливленні в майбутньому реставрації сталінщини на рідній землі. Скоро Василь прилучився до комісії, котра мала перевірити чутки про масові розстріли в енкаведистських катівнях і відшукати місця потаємних поховань жертв сталінського терору. Саме за участю В.Симоненка на основі незаперечних речових доводів були відкриті таємні братські могили жертв сталінізму на Лук’янівському та Василь¬ківському цвинтарях, у хащах Биківнянського лісу. За його ж участю тоді був написаний і відправлений до Київської міськради Меморандум з вимогою оприлюднити ці місця печалі й пе¬ретворити їх у національні Меморіали. Звичайно, керована вірними «ленінцями» Київська міськрада зігнорувала заклик поета до морального очищення перед померлими. І саме цей вчинок В.Симоненка слід вважати високим громадянським подвигом і водночас власноруч підписаним смертним вироком. Бо відтоді талановитий майстер слова опинився, за компартійною тер¬мінологією, «у сфері» особливого зацікавлення відповідних державних органів.
Учень-біограф. Сумно звучать слова, записані В.Симоненком до свого щоденника «Окрайці ду¬мок» 03.09.1963 року: «Друзі мої принишкли, про них не чути й слова... Друковані органи стали ще зухвалішими. «Літературна Україна» каструє мою статтю, «Україна» знущається над віршами. Ко¬жен лакей робить, що йому заманеться... До цього ще можна додати, що у квітні були зняті мої вірші у «Зміні», зарізані у «Жовтні», потім надійшли гарбузи з «Дніпра» й «Вітчизни». Скільки у цих рядках гіркоти й смутку!
Вчитель.У цивілізованому суспільстві завжди вважалося неписаним законом: тільки поетам Бог дарував право бути речниками рідного народу. У протруєній класовою ненавистю більшовицькій імперії, де всі загальнолюдські поняття поставлені з ніг на голову, право говорити від імені трудящих на¬хабно узурпували партійні вожді Аби позбутися будь-якої конкуренції в боротьбі за вплив на ма¬си, вони мобілізували всі ресурси пропагандистського, адміністративного та карального апаратів для дискредитації, обпльовування, а то й фізичного винищення справжніх народних речників. Не винятком був і Василь Симоненко, який потрапив у немилість черкаських стражів порядку. Вони морально були готові до того, як з ним вчинити. Уже ніколи й нікому точно не встановити, яка «душевна» розмова відбулася у них з Симоненком, але факт залишається фактом: тієї лиховісної ночі (влітку 1962 р.) Василь невідомо чому опинився у камері затриманих лінійного відділення міліції, але у м.Сміла за 30 км від Черкас.
Учень-дослідник. Скорботний репортаж у «Літературній Україні» 27.02.1992р. повідомляє: «Коли Василь (виз¬волений з ув’язнення друзями) сів на переднє сидіння поруч з шофером і закотив рукави сороч¬ки... всі руки були в синцях. А на тілі жодних слідів. Хоч били. Чим били, не знаю. Якісь товсті палиці, шкіряні і з піском чи що. Обробили професійно. І цілили по спині, попереку...» Це і призвело до важкої невиліковної недуги.  (Презентація. Слайд 5).


* СТОРІНКА ЧЕТВЕРТА               «Живе лиш той, хто не живе для себе,
                                                     Хто для других виборює життя».
                                                                                    В.Симоненко («Можливо, знову загримлять гармати»).

 
Учень-біограф. Щоденниковий запис 22 липня 1963 року: «Мабуть, почалося моє згасання. Фізично я майже безпорадний, хоч морально ще не зовсім виснажився. Думаючи про смерть, не почуваю ніякого страху Можливо, це тому, що вона ще далеко? Дивна річ: я не хочу смерті, але й особливої жа¬дібності до життя не маю...»
Учень-літературознавець. І відчуваючи кінець свого земного життя, Василь Симоненко прощає всім. (Звучить уривок з  поезії «Не докорю ніколи і нікому»).
Не докорю ніколи і нікому,
Хіба на себе інколи позлюсь,
Що в двадцять літ в моєму серці втома,
Що в тридцять – смерті в очі подивлюсь.
Так краще в тридцять повністю згоріти, Ніж до півсотні помаленьку тліть.
Учень-біограф. Страшний вірш... Поет не вгадав своєї смерті більше, як на один рік.
О 23 годині 13 грудня 1963 року на лікарняному ліжку в Черкасах навіки зупинилося серце Ва¬силя Симоненка.
Нелегко жилося сім’ї, а особливо мамі, талановитого митця, коли після опублікованого за кордоном щоденника «Окрайці думок»  та окремих поезій його ім’я було спаплюжено, а творчість замовчувалася. І лише у кінці вісімдесятих років великий Поет Василь Симоненко поступово почав реабілітовувати несправедливо забуте ім’я. (Презентація. Слайд 6).

VІ. Осмислення, узагальнення і систематизація знань
«Незакінчені речення»
1.«Замінив  батька, став надійним і мудрим порадником у житті В.Симоненка –...»
2. «Помста сусідові за насміхання над почуттями розкрита у новелі...»
3.«Високо оцінив творчість молодого поета ...»
4.«За участю В.Симоненка був написаний і відправлений до Київської міськради Меморандум з вимогою...»
5. «До важкої невиліковної недуги призвело...»
6. «Перша збірка митця називалася....»
7. «Щоденник «Окрайці думок» був опублікований...»

Узагальнувальне слово учителя. Ми перегорнули останню сторінку нашого усного журналу, з якого дізналися про життєпис талановитого майстра слова В.А.Симоненка. Не якимись формальними новаціями вразив нас митець, не оригінальним мере¬живом слів, а тією внутрішньою красою, істинністю почуттів, інтелектуальною наповнюваністю, щирим юнацьким поривом. Любов до Батьківщини – наскрізна тема всієї творчості Василя Симоненка. Ця священна любов озвучена його довічним заповітом, що золотими літерами сяють на надмогильній плиті:
«Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину».
          ("Лебеді материнства").
 Василь Симоненко сьогодні – символ   незнищеності   українського народу, символ правди і сумління. (Презентація. Слайд 7).

VІІ. Підведення підсумків уроку і повідомлення д/з.   
Оцінка діяльності на уроці, обгрунтування виставлених балів, педагогічні рекомендації щодо вдосконалення навчальної роботи, оголошення домашнього завдання.
1.    Опрацювати матеріал уроку та критичну л-ру.
2.    Написати твір-есе про життєвий і творчий шлях В. А.Симоненка (за бажанням).
3.    Скласти кросворд, криптограму, чайнворд до життєпису В.А.Симоненка (за бажанням).
4. Прочитати та проаналізувати поетичні твори, у яких розкрито образ України  («Лебеді материнства», «Грудочка землі», «Земле рідна, мозок мій світліє», «Україні»,  «Світ який - мереживо казкове», «Задивлюсь у твої зіниці», «Є тисячі доріг, мільйон людських стежинок», «О земле з переораним чолом», «В букварях ти наряджена і заспідничена»,  «Де зараз ви,кати мого народу?»)
5.    Ознайомитися з щоденником В.Симоненка «Окрайці думок».
ДОДАТОК. Плакат-таблиця.
ХУДОЖНЯ ПАЛІТРА ВАСИЛЯ СИМОНЕНКА


Лірика грома-
Сатиричні тво- Байки Казки
Новели
Щоденник
дянська,
ри, епітафії
«Окрайці ду-
інтимна мок»


Використана л-ра
Василь Симоненко. Поезії. – К.:Рад.школа, 1984. – 243с.
Поезія: Ліна Костенко. Василь Симоненко. Олександр Олесь. Василь Стус. 2-е вид доп. – К.: Наук, думка, 1999. – 272с.
Василь Симоненко. Поетична спадщина. – Харків: Ранок,1999. – 64с.
Симоненко В. Берег чекань. – К.: Наукова думка, 2001. – 244 с.
Нові імена в програмі української літератури. – К.:Освіта, 1993. – С.249 – 276.
Ткаченко А. Василь Симоненко: Нарис життя і творчості. – К : Наукова думка, 1990.
Шевченко А. Симоненко вчора й сьогодні//Дивослово. – 1999. – 12. – С.42-47.
Кононенко П. Василь Симоненко //Дніпрова хвиля. – К : Освіта, 1991. – С.699-703.
http://ru.wikipedia.org/wiki/Симоненко.





Надіслано вчителем української мови та літератури Семчук Д.Б. ліцею №3 м.Чернівці


Календарно-тематичне планування з української літератури, відео з української літератури онлайн, Українська література в школі скачати

Предмети > Українська література > Українська література 11 клас > Василь Симоненко. Розповідь про поета > Василь Симоненко. Розповідь про поета. Презентація уроку
Реклама
Просмотры
Реклама











Личные инструменты
��������...