Загальне поняття про текст та його типи

Текст (від лат. textus — «тканина, сплетіння, з'єднання») виникає й існує тільки у процесі спілкування; це мовна одиниця, утілення комунікативного акту; це послідовність вербальних знаків.

Б.Н. Головін визначає текст як словесне усне чи писемне досягнення, що становить собою єдність якогось більш-менш завершеного змісту і форми , що формує і виражає цей зміст.

Таким чином, основними ознаками тексту є :

• 1) Членимість. Текст складається з декількох речень, являє собою комунікативну одиницю вищого рангу, у порівнянні з реченням . Однак це положення є дискусійним: репліку в діалозі деякі дослідники вважають текстом.
• 2) Значеннєва цілісність досягається тоді, коли добір матеріалу підкоряється задачі передати основну думку. Тобто , речення тексту повинні поєднуватися темою й ідеєю.
• 3) Зв’язність полягає в тім, що текст складається з речень, зв'язаних між собою за змістом і формально — за допомогою мовних засобів: повторюваних слів, особових і вказівних займенників, синонімів, антонімів, сурядних сполучеиків і т.п.

Будь-який текст умовно можна поділити три логічні частини: 

• зачин (початок розповіді);
• основна частина (розгортання думки чи подій у тексті);
• висновок (кінець розповіді).

Типи текстів
Тексти бувають: 
1.

• розмовно-побутовий; 

• художній; 

• науковий; 

• офіційно- діловий; 

• публіцистичний.
  

2. 

• усний;

• писемний.

3.

• текст- розповідь; 

• текст- опис; 

• текст- роздум.

4. 

• з ланцюговим зв'язком;

• з паралельним зв'язком.

Отже, за стилістичними ознаками тексти поділяються на розмовно-побутові, художні, наукові, офіційно- ділові та публіцистичні. За мовленням тексти поділяються на усні і писемні. За типом мовлення (або формою реалізації інформації) тексти поділяються на тексти-розповіді, тексти-описи і тексти-роздуми.