Гіпермаркет Знань>>Зарубіжна література>>Зарубіжна література 10 клас>> Зарубіжна література: Засоби змалювання „діалектики душі”.Втілення різних шляхів пошуків сенсу буття в долі Андрія Болконського

«ІСТИНА НЕ ОСЯГАЄТЬСЯ РОЗУМОМ...»
П'єр після дуелі карається тим, що мало не вбив людину, розмірковує над питаннями життя і смерті, сенсу людського буття. На деякі запитання герой знаходить відповідь після зустрічі з масоном Баздєєвим, який переконав П'єра в тому, що спільна мета життя людей насправді існує, що правду й істину не бачать люди, вражені моральною сліпотою. Починається масонський період шукань П'єра, який приводить його до розуміння гармонії буття. І все ж лише через страждання — війну, страшну пожежу в Москві, кров і сльози, французький полон — П'єр пізнає істину. Толстой показує, що істину можна пізнати лише на власному досвіді. Як каже старий масон П'єру, істина «не осягається розумом, а осягається життям». Це не означає, що Толстой зовсім не довіряв розуму. Адже його улюблені герої постійно аналізують всі події свого життя з позиції вищих людських цінностей. Думка і життя — різні категорії, а Толстому потрібно було довести, що вони нерозривно пов'язані. Пам'ятаємо, чим людина живе перш за все — думками, чи почуттями і бажаннями? Ось чому Толстой дуже любив вирази Афанасія Фета: «розум розуму» і «розум серця», і перевагу віддавав «розумному серцю». Робота «думки без серця», за Толстим, ніколи не приведе людину до найважливішого знання — знання смислу свого життя, необхідного для відчуття щастя.

«БАЖАННЯ СЛАВИ»
Герої «Війни і миру» П'єр Безухов і Андрій Волконський — різні типажі, але їх об'єднує прагнення знайти істину. Духовний і життєвий шлях князя Андрія позначений драматичними подіями.
У романі зло найчастіше пов'язане з вищим світським товариством, бо для Толстого — це не просто дворянство, до якого він і сам належав, а певне узагальнення. За Толстим, є природні об'єднання людей і штучні, в яких люди консолідуються за рахунок спільних інтересів. Пам'ятаєте, як починається перший том? З вечірки  в салоні фрейліни Анни  Павлівни Шерер, де збираються «вершки» петербурзького суспільства. Навіщо приїздять сюди ці люди? Щоб вирішити свої особисті проблеми, але правила пристойності диктують таку поведінку, яка приховує справжні інтереси. А якщо немає спільних інтересів, а є тільки власний, — діяльність такої особи найчастіше спрямована не на добрі справи. Для Толстого вище товариство — це «модель» штучної людської спільноти, це особливий світ, позбавлений моральних основ.

За своїм походженням і вихованням князь Андрій належить до вищої російської аристократії. Але він ще й «аристократ духу» — людина найвищих духовних запитів і устремлінь. Він не прихильний до знаті, його ж дружина не поділяє цих почуттів. Тому від мирного життя (в якому миру немає, оскільки немає взаєморозуміння) князь Волконський іде на війну, мріючи про славу:
«Хочу слави, хочу бути відомим людям, лише для цього я живу. Я ніколи нікому не скажу цього, але Боже мій! Що ж мені робити, коли я нічого не люблю, крім слави, любові людської».
Князь Андрій прагне здійснити подвиг — це мить торжества та відчуття загальної любові до себе. За це він ладен віддати життя своє і навіть своїх близьких. При цьому князь розуміє неприродність такого бажання, але нічого вдіяти не може. Сяйво слави випромінює його потаємний кумир Наполеон, його блискуча військова кар'єра розбурхує почуття й не дає спокою.

У свідомості героя постає образ-символ «мій Тулон». Під час штурму Тулона, в якому укріпилися повстанці-роялісти, відзначився молодий капітан артилерії Національної гвардії Бонапарт. За відвагу і вдалі військові маневри він одержав чин бригадного генерала. Цей перший крок на шляху від невідомості до світової слави він здійснив у двадцятичотирирічному віці. Мрії князя Андрія піднесені й ідеальні, він чекає на свій Тулон. Невідповідність життя цим високим пориванням змушує героя страждати.

Перший урок у цій війні — Шенграбенська битва. Несподівано для всіх відвагу, рішучість і героїзм виявив непримітний, скромний капітан Тушин, який побоюється начальства й не усвідомлює, що саме він є справжнім героєм, який вирішив хід битви. Волконський сприймає цей урок болісно: йому вперше відкривається невідповідність форми і сутності життєвих явищ.
Своєрідним «Тулоном» для князя стала Аустерліцька битва. Коли російські солдати почали тікати під натиском французів, Волконський схопив полкове знамено і кинувся назустріч ворогу, закликавши за собою солдат. Виявилось, що довгоочікуваний момент подвигу притлумлює дріб'язкова суєта: біганина, непорозуміння, розгубленість і озлобленість. Князь Андрій бачить лише, як б'ються попереду на батареї російський артилерист і француз. Раптом він відчуває сильний біль у голові.

«Що це? Я падаю? У мене ноги підломлюються», — подумав він і впав на спину. Він розплющив очі, сподіваючись побачити, чим кінчилася боротьба французів з артилеристами, й бажаючи знати, вбито чи ні рудого артилериста, взято чи врятовано гармати. Але він нічого не бачив.
Цей епізод дуже важливий у творі. Поразка в Аустер-лицькій битві — катастрофа і для російської армії, передбачувана головнокомандуючим Кутузовим, і особиста катастрофа для Волконського. Князь вчинив подвиг, але він нічого не змінив у загальному ході битви. Проте ця катастрофа оголила для героя сутність буття. В його свідомості відбувається злам, коли він, поранений, падає на спину горілиць і все ще прагне побачити, як розвиваються події.

Над ним уже не було нічого, крім неба — високого неба, не ясного, а проте безмірно високого, з тихо повзучими по ньому сірими хмарками. «Як тихо, спокійно і урочисто, зовсім не так, як я біг, — подумав князь Андрій, — не так, як ми бігли, кричали й билися; зовсім не так, як з лютими і зляканими обличчями тягли один у одного банника1 француз і артилерист, — зовсім не так повзуть хмарки по цьому високому безконечному небі. Як же я не бачив раніш цього високого неба? І який я щасливий, що пізнав його нарешті. Так! Усе пусте, все омана, крім цього безконечного неба».

Так героєві відкривається нетлінність загального плину життя, яке символізується вічним для всіх людей небом. Нові переживання у передчутті близької смерті зруйнували цінності, які здавалися справжніми, і герой тільки тепер пізнав смисл життя у його повноті — «війну і мир», безконечне Небо і маленького Наполеона. Бо там, на Праценській горі, тяжко поранений Волконський бачить свого кумира. Бонапарт об'їжджає поле битви, роздивляючись убитих і поранених, вказує на князя Андрія й говорить: «Ось прекрасна смерть». Тобто сам Наполеон, великий майстер ефектних сцен, відзначив, як гідно й красиво завершує свій земний шлях Волконський. Але князь тепер байдужий до оцінки свого колишнього кумира. Наполеон видається йому «маленькою, нікчемною людиною» порівняно з «високим безконечним небом». Для пораненого несуттєво, хто стоїть над ним, він радіє тільки, що це люди, які можуть допомогти йому вижити. Він тепер мріє про життя, яке нещодавно ладен був віддати за мить слави. І вперше князеві відкрилася цінність родинного щастя, спілкування з рідними й друзями, він збагнув сенс людського життя.
'Банник -- циліндричної форми щітка, на довгому держаку для прочищання і змащування дула гармати.
 
А Наполеон постав у розпаленій уяві пораненого обмеженим, егоїстичним, жорстоким, неспроможним розуміти цінність життя кожної людини.
Тихе життя і спокійне родинне щастя в Лисих Горах уявлялось йому. Він уже втішався цим щастям, коли раптом з'являвся Наполеон із своїм байдужим, обмеженим і щасливим від нещастя інших поглядом, і починалися сумніви, муки, і лише небо обіцяло заспокоєння.

Але родинне щастя не судилося героєві. Андрій Волконський повертається додому в ті хвилини, коли народжується його син, і це теж ключовий момент роману. Про пологи княгині письменник говорить із високим пафосом: «Таїнство, найурочистіше в світі...» За Толстим, кожна людина може стати причетною до вічного й великого, і — не розумом, а безпосередньо, не через зв'язки і стосунки з великими історичними особами, а через життя і смерть, любов і природу, страждання і щастя. Князь раптом бачить те, чого раніше не помічав, — дитинність, безпорадність, розгубленість дружини, і він уперше поривається захистити її. Але молода княгиня помирає, нібито караючи чоловіка за його зверхність, холодність, гордовитість, що віддаляють високі устремління від звичайного життя.
Два роки по тому Волконський живе в своєму маєтку Богу-чарові. Він мріяв про тихе, спокійне життя, але його глибин-ність не відкривалася героєві. Князь — людина високої духовності, що прагне до краси, гармонії, досконалості, однак він завжди відчуває прірву між ідеалом і реальністю, між ідеєю досконалості і недосконалою дійсністю. Його світосприйняттю бракує простоти, яка, на думку Толстого, необхідна, щоб розуміти й любити життя.
Князя Андрія навідує в Богучарові П'єр, що переживає масонський період і відчуває захоплення перед можливостями реального добра, любові, моральності, які йому відкриваються. Безухов тішиться тим, як легко робити добро, й не знає, що управителі всі його розпорядження, спрямовані на поліпшення життя селян, сприймають як примхи й нічого не роблять заради справи.

Захопленість П'єра наштовхується на похмуру відчуженість князя Андрія. П'єр розповідає, що відколи став масоном, збагнув упорядкованість світоустрою, чого не бачив, будучи «в миру» (масонство для П'єра на певний час також стало своєрідним монастирем, як полк — для Миколи Ростова). Перед героями твору постає важливе питання: усі події в світі взаємопов'язані чи є ланцюгом випадкових і розрізнених фактів? Од того, як Волконський і Безухов вирішать для себе це питання (причому не лише розумом, а й почуттями), залежить їхній внутрішній світ, душевна рівновага.

Сказане князем справляє враження, що він розв'язав це питання негативно. Волконський стверджує, що не хоче жодних ілюзій, самообманів, тому дотримується сухої логіки, прагне вникати лише в суть фактів. Але він не підозрює, що його хід думок у чомусь хибний, нелогічний. Розмова з П'єром прояснює цю нелогічність. Знаменитий діалог Андрія і П'єра — ще одне відкриття письменника.

Висловлення своїх похмурих думок іншій людині, сприйняття інших думок та емоцій виводить із безвиході, тому що це справжнє спілкування, діалог. А в такому діалозі співбесідники дослухаються до «правди Цілого», і правда належить тому, хто якнайменше прагне осягти її, бо не ставить за мету утвердити свою думку як остаточну. Волконський і Безухов мають спільну мету — розкрити смисл життя людини й людства загалом. Вони обидва здатні ставитися критично до своїх висновків, запитувати себе: «чи не безглуздя все те, про що я думаю?» Лінійне, однобоке мислення неминуче призводить до хибного результату. В діалозі легше віднайти істину. Наприклад, П'єр переконує князя:
— Треба жити, треба любити, треба вірити, що живемо не сьогодні лише на цьому клаптику землі, а жили й житимемо вічно там, — він показав на небо. ...Князь Андрій зітхнув і променистим, дитячим, ніжним поглядом глянув на розчервоніле, захоплене, але все ж несміливе перед старшим другом, ІГсрове обличчя. -- Справді, якби це так було! — сказав він. — Одначе, ходім сідати, -додав князь Андрій і, сходячи з порома, подивився на небо, яке показав йому П'єр, і вперше після Аустерліца він побачив те високе, вічне небо, яке він бачив, лежачи на Аустерліцькому полі, і щось давно заснуле, щось найкраще, що було в ньому, раптом радісно й молодо прокинулося в його душі.
За словами автора, спілкування з П'єром стало епохою в житті князя Андрія — їхні діалоги допомогли розкрити драматизм і наповненість життя.

Зарубіжна література. 10 клас. За заг. ред. В.Я. Звиняцьковського

Вислано читачами з інтернет-сайту

_{Планування зарубіжної літератури, підручники та книги іззарубіжної літератури, курси та завдання для 10 класу}

Зміст уроку
 конспект уроку і опорний каркас                      
 презентація уроку 
 акселеративні методи та інтерактивні технології
 закриті вправи (тільки для використання вчителями)
 оцінювання 

Практика
 задачі та вправи,самоперевірка 
 практикуми, лабораторні, кейси
 рівень складності залач: звичайний, високий, олімпійський
 домашнє завдання 

Ілюстрації
 ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
 реферати
 фішки для допитливих
 шпаргалки
 гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати

Доповнення
 зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
 підручники основні і допоміжні 
 тематичні свята, девізи 
 статті 
 національні особливості
 словник термінів                          
 інше 

Тільки для вчителів
 ідеальні уроки 
 календарний план на рік 
 методичні рекомендації 
 програми
 обговорення

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.