Версия 12:16, 22 февраля 2010

Гіпермаркет Знань>>Історія України>>Історія України 7 клас>>Історія України: Київська держава за часів правління Ярославичів. Боротьба між Ярославичами за київський престол. Любецький з’їзд князів.

ПРАВЛІННЯ ЯРОСЛАВИЧІВ. ПОВСТАННЯ КИЯН У 1068-1069 рр.
Згідно з батьківським заповітом, після смерті Ярослава  Мудрого старший влади у державі син Ізяслав у 1054 р. посів київський престол, Святослав отримав Чернігівську землю, Всеволод -Переяславську, Ігор і В'ячеслав - відповідно Володимир-Волинський і Смоленськ. Так починає утверджуватися удільна система володіння руськими землями. Слабкість великокнязівської влади виявилася одразу ж, бо Святослав і Всеволод відмовлялися визнавати старшого брата володарем Русько держави. Не маючи сил протистояти їхньом; опору, Ізяслав у цьому ж 1054 р. погодився ні спільне з братами управління Руссю. Так виниі тріумвірат Ярославичів на чолі з Ізяславом який правив країною майже 20 років. Нова формі правління засвідчила послаблення центрально влади й посилення політичних центрів на міс цях. На основі традиційного територіальноп ядра Русі - Руської землі починають формува тися три князівства - Київське, Чернігівське і Переяславське.

Старші брати порушили заповіт. Спочатк; вони обмежили участь у державному житті мо лодших братів Ігоря та В'ячеслава, а після їхньої смерті прибрали до рук їхні володіння Несправедливо обділені родини молодших Ярославичів затаїли образу і згодом почали активи; боротьбу за владу. Вони та інші князі-сироти котрих позбавляли уділів, дістали назву ізгої. Кожен із братів Ярославичів прагнув насамперед задовольнити власні інтереси, мало дбаючи про державні справи. Бояри не змогли своєчасно оці нити й загрози з боку половців (кипчаків) - войовничих кочівників, котрі потіснили печенігії і з'явилися на південних рубежах Русі.

Улітку 1068 р. половці напали на Русь. У битв на р. Альті Ізяслав, Святослав і Всеволод зазнали нищівної поразки. Безпорадність Яро славичів у захисті краю викликала гострі невдоволення киян. Вони зібралися на віче і звернулися до великого князя з вимогою да ти зброю й коней для боротьби з половцями Оскільки той відмовився, 15 вересня розпоча лося повстання. Загони городян рушили до цен тру міста. Перелякавшись, Ізяслав і Всеволо^ втекли, а кияни, звільнивши ув'язненого полоцького князя Всеслава, проголосили його великим князем.

Однак новий володар Русі не спромігся н зміцнити центральну владу, ні зберегти її зг собою. Коли наступного року ізяслав підійшов з військом польського короля, Всеслав утік до Полоцька. Кияни зібрали віче і, визнаючи свою провину, запросили ; Святослава й Всеволода на великокнязівський стіл. Брати запропонували зайняти його Ізяславу. Той погодився, але поперед себе направив £о Києва сина Мстислава, котрий стратив 70 зачинщиків повстання, а шших осліпив. У травні 1069 р. до столиці вступив сам Ізяслав; тріумвірат поновився.

Заповіт Ярослава було порушено. Нова форма правління засвідчила слабкість центральної влади й виявилася неефективною.
Розвиток суспільних відносин, зокрема поява приватної власності на землю, потребував внесення змін до діючого законодавства. У 1072 р. Ізяслав, Святослав, Всеволод, бояри і вище духовенство на з'їзді затвердили овий збірник законів під назвою «Правда Ярославичів».

Вона скасовувала кровну помсту за вбивство, замінивши її грошо-штрафом, посилювала відповідальність за порушення законів, збільшувала розміри штрафів за вчинення збитків власності тощо. У «Правді Ярославичів» неоднаково оцінювалася вартість життя осіб, котрі належали до різних соціальних груп. Наприклад, убивство огнищанина (управителя) чи князівського тіуна (виконавця розпоряджень) каралося штрафом у 80 гривень, а залежного селянина -всього у 5 гривень. Водночас частково захищалися особисті й майнові права залежних селян, бо розвиток господарства залежав від забезпечення їх тягловою силою й знаряддям праці. Так, заборонялося їх катувати без дозволу княжого суду. За порушення цієї заборони винуватець сплачував 3 гривні. Встановлювався штраф за крадіжку або забиття коней смерда. Підтверджувався високий штраф (40 гривень) за вбивство смерда, котрий працював на державній землі.

«Правда Ярославичів» засвідчувала перетворення князівської влади на вищий орган нагляду за дотриманням норм соціального життя різних груп населення, уповноважений чинити «суд і правду».


Тим часом відносини між братами знову погіршилися. Святослав, прагнучи «більшої влади», підмовив Всеволода прогнати Ізяслава. Останній, не чекаючи їнього приходу, залишив столицю й подався по допомогу до Польщі. Навесні 1073 р. брати вступили до Києва. Верховна влада зосередилася у руках Святослава. Так припинив своє існування тріумвірат Ярославичів. Після смерті Святослава в 1076 р. влада перейшла до рук Всеволода, котрий наступного року, довідавшись про наступ Ізяслава на чолі поляків, поспішив передати її брату. В цей час виступили за повернення своїх володінь князі-ізгої Олег Святославич і Борис В'ячеславич. Вони першими в Русі звернулися по допомогу до половців. Отримавши її, розгромили під Черніговом Всеволода. На захист останнього став Ізяслав. У вирішальній битві у жовтні 1078 р. ізгої зазнали поразки: Борис поліг, а Олег утік до Тмутаракані. Загинув у ній і великий князь Ізяслав.

Всеволод стає єдиновладним володарем. Високоосвічений (знав 5 мов), тихий, стриманий, хоробрий і підступний, він до кінця свого життя (помер у 1093 р.) постійно займався розв'язанням двох проблем: не допустити розпаду держави на окремі князівства й забезпечити її надійний захист від спустошливих набігів половців. У цьому йому допомагав син Володимир (іменований Мономахом, бо його матір'ю була візантійська царівна Анна Мономах) - талановитий політик і полководець, котрий княжив у Чернігові.

Всеволод вів запеклу боротьбу з князями-ізгоями, котрі домагалися своїх уділів. Особливу активність виявляв Олег Святославич, прозваний за постійне запрошування половців і спустошення поселень Гори-славичем. Врешті-решт великий князь пішов на поступки. Олег утвердився у Тмутаракані, Давид Ігорович отримав Дорогобузьке князівство, брати Ростиславичі - Галичину з Теребовлею, Ярополк Ізяславич - Волинське князівство. Збільшилася кількість уділів і зросла їхня автономія.

Боротьба за владу послаблювала Русь, робила її південні землі вразливими до нападів половців.

Розуміючи небезпеку, яка нависла над державою  через постійні міжкнязівські  чвари,  нащадки Ярославичів після смерті великого князя Всеволо вирішили скликати князівський з'їзд. Він зібрався у Любечі у листопаді 1097 р. На з'їзді були присутні великий київський князь Святополк, переяславський князь Володимир Мономах, волинський князь Давид Ігорович, теребовлянський князь Василько Ростиславич, чернігівські князі Олег і Давид Святославичі. З'їзд проголосив новий порядок успадкування власності, ввівши поняття отчини — володіння, яке колись належало батькам. Таких отчин було визначено три — Київ, Чернігів і Переяслав. Вони переходили у спадкову власність старших Ярославичів. Володарем Русі визнавався той із них, хто мав своєю отчнною Київ. Інші князі отримували володіння на правах тимчасового користування із загальнородової власності Рюриковичів.

Проте відразу ж після з'їзду його ухвали було порушено. Давид Ігорович, бажаючи привласнити землі Василька Ростиславича, обмовив його у великого князя. Останній наказав ув'язнити Василька, якого згодом Давид осліпив. Цей вчинок обурив більшість князів. На їхню вимогу Святополк погодився покарати Давида. Почалися воєнні дії. У 1100 р. у Витичеві новий з'їзд князів ухвалив відібрати у Давида Волинь, а також закликав князів припинити чвари й об'єднатися у боротьбі з половцями.

Провідну роль в організації відсічі нападам кочівників відігравав Володимир Мономах. Об'єднавши дружини семи князів, 4 квітня 1103 р. у битві на р. Сутінь (Молочна ) він наголову розгромив ворога. Загинули 20 половецьких ханів, а переможцям дісталася велика здобич. Вони звільнили торків і печенігів, поневолених половцями, й розселили вздовж південних рубежів Русі. Нову перемогу над половцями Володимир здобув у березні 1111 р. біля м. Сугрова на р. Дон. Після цього тривалий час кочівники не наважувалися нападати на Русь.

Ухвали Любецького з'їзду князів утверджували в Русі спадкове володіння отчичів, обмежували кількість родин Рюриковичів, котрі могли претендувати на київський стіл, і згуртовували князів на боротьбу з кочівниками.

Правління Ярославичів ознаменувалося посиленням міжусобиць, послабленням єдиновладдя, зростанням політичної ролі місцевих князів.

ЗАСВОЇМО ПОНЯТТЯ 

АВТОНОМІЯ - самоуправління певної частини території держави.

ЗАПАМ'ЯТАЄМО ДАТИ
1054—1073 рр. - тріумвірат Ярославичів. 1008—1069 рр. - повстання міщан Києва.

1097 р. - Любецький з'їзд князів.
1103 р. - перемога руського війська над половцями на р. Сутінь.

ПЕРЕВІРИМО ЗНАННЯ
1. Тріумвірат виник: а) 1068 р.; б) 1054 р.; в) 1097р.
2. Хто такі князі-ізгої?
3. Чим було викликане повстання киян: а) безпорадністю Ізяслава в організації відсічі половцям; б) зростанням цін; а) голодом?
4. Коли було прийнято «Правду Ярославичів»: а) у 1072 р.; б) у 1073 р.; в) у 1103 р.?
5. Хто першим у Русі вдався до використання половців у міжусобицях: а) Святослав; б) Олег і Борис; в) Всеволод?
6. Назвіть ухвали Любецького з'їзду князів.
7. У 1103 р.: а) припинив існування тріумвірат: б) Володимир Мономах розгромив половців; в) відбувся з'їзд князів у Витичеві.
8. Чому виник тріумвірат Ярославичів?
9. Які наслідки мала поразка 1068 р. руського війська на р. Альта?
10. Про що свідчило скасування кровної помсти за вбивство?
11. Які поступки зробив Всеволод князям-ізгоям?
12. З'ясуйте сутність ухвали Любецького з'їзду про отчини.
13. Які ухвали прийняв з'їзд князів у Витичеві?
14. Що ви знаєте про битву на р. Сутінь?
15. Тріумвірат Ярославичів сприяв зміцненню чи послабленню центральної влади?
16. На основі опрацювання тексту підручника, ілюстративного матеріалу й додаткової літератури складіть оповідання «Повстання киян 15 вересня 1068 р.».
17. Доведіть, що «Правда Ярославичів» мала регулювати норми соціального співжиття різних груп населення.
18. Дайте власну оцінку ухвалам Любецького з'їзду князів.

ПОПРАЦЮЄМО З ДЖЕРЕЛАМИ
Ухвала Любецького з'їзду князів 1097 р.

І говорили вони (князі. - Авт.) один одному, кажучи: «Пощо ми губимо Руськую землю, самі проти себе зваду маючи? А половці землю нашу розносять і раді є, що межи нами війна донині. Відтепер з'єднаймося в одне серце і обережімо Руськую землю. Кожен хай держить отчину свою: Святополк - Київ Ізяславів; Володимир - Всеволодів [уділ]; Давид, і Олег, і Ярослав - Святославів [уділ]; [іншим хай будуть] городи, які їм роздав Всеволод: Давидові - Володимир; двом Ростиславичам: Перемишль - Володареві, а Теребовль - Василькові». І на цім вони цілували хреста: «А якщо відтепер хто на кого встане, то проти того будемо ми всі і чесний хрест».
                 Літопис Руський / За Іпатіївським списком переклав Леонід Махновець. - С.146.

«Слово о полку Ігоревім» про наслідки усобиць для Русі
Отоді за Олега Гориславовича
Сіялись-росли усобиці,
Гинули внуки Даждьбогові,
В княжих чварах віку позбавлялися,
Отоді в землі Руській
Не так ратаї гукали-покликали,
Як ворони крякали-кричали,
За трупи перекір маючи,
Чорні галки одна одну кликали,
На поживу вилітаючи в поле.
                 Слово про Ігорів похід / Переклад на українську мову Максима Рильського. - К., 1982. - С.14.

Перемога руського війська над половцями 4 квітня 1103 р.
І рушили вони (князі. - Авт.) на конях і в човнах, і прибули нижче від порогів, і стали в [урочищі] Протолчах і на Хортичім острові. І сіли вони на коней, а піші вої, висівши з човнів, ішли в поле чотири дні, і прийшли на [ріку] Сутінь...
І пішли полки половецькії, як бори, і не окинути було оком їх, а руси пішли супроти них. І великий бог вложив боязнь велику в половців, і страх напав на них і трепет перед лицем руських воїв. І умлівали вони самі, і коням їхнім не було спіху в ногах, а руси весело на конях і пішо побігли до них. Половці ж, побачивши, як руси кинулися на них, побігли, не зступившись, перед руськими князями, а наші погнали, рубаючи їх...
                 Літопис Руський / За Іпатіївським списком переклав Леонід Махновець. -С. 158-159.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ
1. Використовуючи зміст джерела, визначте основні рішення Любець-кого з'їзду 1097 р. та висловте власну думку щодо них.
2. Охарактеризуйте період політичної роздробленості в історії Київської Русі, застосовуючи історичні джерела.
3. Що, на вашу думку, стало визначальним у перемозі руського війська над половцями?

Радимо прочитати

Вовк Ю. Й. Історія України в кудожньо-історичних образах з найдавніших часів до середини XVI ст. - Тернопіль, 2005. -С. 131-137.

Іванченко Раїса. Гнів Перуна. - К., 1982.

Нижник Ігор. Доброслав. Повісті. - К., 1986. - С. 4-172.

Угляренко Петро. Довгий шлях до озер. - Ужгород. 1979.

Історія України 7 клас В.А.Смолій, В.А. Степанков
Вислано читачами інтернет-сайту

_{історія України скачати посібники, реферати з історії України за 7 клас уроки, історія завдання для учнів}

Зміст уроку
 конспект уроку і опорний каркас                      
 презентація уроку 
 акселеративні методи та інтерактивні технології
 закриті вправи (тільки для використання вчителями)
 оцінювання 

Практика
 задачі та вправи,самоперевірка 
 практикуми, лабораторні, кейси
 рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
 домашнє завдання 

Ілюстрації
 ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
 реферати
 фішки для допитливих
 шпаргалки
 гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати

Доповнення
 зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
 підручники основні і допоміжні 
 тематичні свята, девізи 
 статті 
 національні особливості
 словник термінів                          
 інше 

Тільки для вчителів
 ідеальні уроки 
 календарний план на рік 
 методичні рекомендації 
 програми
 обговорення

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.