|
Конспект уроку до предмету Українська мова, 6 клас
Тема: «Схема розбору прикметника як частини мови»
Мандрівка в країну Прикметника
Тема: Прикметник як частина мови: загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль.
Мета:
Поглибити і систематизувати знання учнів про прикметник, формувати вміння відрізняти прикметник від інших частин мови, визначати рід, число, відмінок та синтаксичну роль прикметників. Розвивати усне і писемне мовлення, вимовну і слухову культуру, логічне мислення, пам’ять. Виховувати любов до рідної землі, батьківської оселі, материнської мови, народних традицій.
1. Обладнання уроку:
Узагальнюючі схеми, індивідуальні картки, підручники.
Література: „Граматика української мови в таблицях і схемах”, „Дивослово” №9 за 99 р., збірник вправ.
Тип уроку: урок-мандрівка у казкову країну Прикметника.
Хід уроку
1. Вступне слово вчителя.
Сьогодні ми починаємо вивчати відому всім частину мови – прикметник. Завдання нашого уроку: повторити ті відомості про прикметник, які ви маєте з молодших класів. Урок проходитиме у вигляді мандрівки у чарівну країну прикметника. Різні несподіванки і пригоди чекають на вас. Отож, будьте уважні, кмітливі, дружні, щоб змогти витримати будь-які випробування. Вирушаємо в путь!
Чекайте, чекайте! До нас поспішає листоноша з телеграмою.
„Любі шестикласники! Допоможіть! На нашу країну напав Кощій Безсмертний, вигнав із домівок всіх прикметничат і не дозволяє повернутися. Виручте, будь ласка.”
– Допоможімо, дітки? Бідні прикметничата так злякалися, що збились докупи і не можуть потрапити на свої місця.
2. Робота з текстом
(з довідки вставити пропущені слова)
Я пригадую щасливі картини безтурботного дитинства. Бачу стару хатину під солом’яною кришею, рівненьку стежину і палахкотіння червоних мальв.
Я любила струнке стебло, лапате листя і яскраві розкішні квіти.
Довідка: струнке, щасливі, яскраві, розкішні, стару, безтурботного, солом’яного, червоних, рівненьку, лапате.
– На які питання відповідають пропущені слова? Що означають? Яка це частина мови?
– Визначте усно рід (якщо це однина), число, відмінок словосполучень.
Синтаксичний розбір першого речення (колективно). Який висновок можна зробити?
3. Робота з підручником.
– Вас запрошує до себе в гості спільник Кощія – граф Параграф ... Але на порозі свого графства просить відгадати загадки. Перепустка – це відгадка-прикметник.
Загадки-жарти
– Який журавель не літає? (колодязний)
– Яким гребенем не розчісуються? (півнячим)
– Який вузол не можна розв’язати? (залізничний)
– З якого посуду ніколи не їдять? (з порожнього)
Робота з підручником за опорною таблицею. Усне повідомлення на лінгвістичну тему „Прикметник як частина мови”.
Вправа 211 (усно)
Робота за опорною таблицею на дошці: порівняльна характеристика іменників та прикметників.
– На які питання відповідає?
– Що означає?
– Як змінюється?
– Яким членом речення виступає?
– А чи вмієте ви узгоджувати іменники з прикметниками? – цікавиться Кощій Безсмертний.
Вправа 213 (Ів. – лісовий, ІІв. – новий)
4. Турнір Кощія.
Хто переможе у турнірі, той візьме участь у параді частин мови.
а) Індивідуальна робота з картками. Дібрати і записати прикметники до іменників. Гра „Хто швидше?”
б) Творчий диктант (дібрати антоніми):
легкий – важкий, старе – нове, свіжий – черствий, широка – вузька, високий – низький, темна – світла
в) Культура мовлення.
Як правильно сказати: сила богатирська чи багатирська?
5. Парад частин мови
проводимо у вигляді графічного диктанту: іменник позначаємо цифрою 1, прикметник – 2 (вчитель диктує слова, а учні записують цифрами).
Ів ІІв
зелений 2 сніг 1
зелень 1 сніжна 2
ліс 1 сніжок 1
лісовий 2 низина 1
зима 1 низький 2
зимонька 1 мужній 2
зимові 2 мужність 1
голубінь 1 осінній 2
голубина 2 осінь 1
Записи в учнів: 211-211-212 121-122-121
6. Підсумок.
– А щоб повернутися додому, нам треба підвести підсумок, виставити оцінки.
– Яка частина мови називається прикметником?
– Що означає прикметник?
– Які граматичні ознаки прикметника?
– Яка синтаксична роль?
7. Диференційоване домашнє завдання:
скласти і записати казку „Нові пригоди Прикметника” (високий рівень знань), вправа 215 (для учнів достатнього рівня знань).
Підсумковий урок із теми "прикметник"
Тема. Мовні скарби прикметника.
Мета. Перевірити рівень знань, умінь і навичок, здобутих при вивченні теми «Прикметник»; учити застосовувати теоретичні знання на практиці при розпізнаванні прикметника, визначенні його граматичних ознак; правильно вживати прикметник у мовленні; знаходити вивчені орфограми та пояснювати їх; розвивати пізнавальний інтерес до символів українського народу, його традицій; виховувати почуття поваги до своєї країни, народу.
Обладнання: ілюстрації, картки з програмовим завданням; тести; таблиця-схема до теми «Прикметник», очікувані результати (схема у вигляді соняшника).
Епіграф до уроку. Вийду в поле, стану серед жита,
Задивлюся в небо голубе.
Земле рідна, скільки буду жити,
Стільки і любитиму тебе.
М.Луків
Хід уроку
Установчо-мотиваційний етап
Сьогодні у нас незвичайний урок.
Сьогодні ми зробимо ще один крок
В країну прекрасну, країну чудову,
Що нас так чекає й збагачує мову.
Рідна земля… Україна – край, де ми народилися. Її багатство – це безкрайні лани пшениці, вишневі сади, квітучі поля льону, калинові гаї. Кожен народ має свої святині, свої символи. Є вони і в українського народу. Калина, верба, тополя, барвінок, мальви, чорнобривці, соняшник… Вони віддавна уособлюють красу України, духовну міць її народу, засвідчують любов до рідної землі.
Отож, повторюючи і узагальнюючи знання з цієї теми, ми дізнаємося багато цікавого ще про один символ України – соняшник.
Операційно-пізнавальний етап
Невичерпна народна скарбниця
- А який він – соняшник?
(епітети які можна дібрати?)
- А які загадки ви підготували?
- Що знаємо ми про прикметник?
Інтерактивна гра «Я знаю, що …»
Прикметник – це самостійна частина мови ...( учні ланцюжком продовжують перелік граматичних особливостей прикметника).
Складання узагальнюючої таблиці.
Творчо-дослідницький етап
Гра «Так чи ні» (на уважність; проводить учень)
1. Прикметник – це службова частина мови? (Ні)
2. Прикметник означає дію? (Ні)
3. Відповідає на питання чий? який? (Так)
4. У реченні виступає додатком? (Ні)
5. Чи згодні ви з тим, що прикметник має два ступені порівняння? (Ні) (Нульовий, вищий, найвищий)
6. Прикметник має три розряди? (Так)
7. Кожен прикметник має повну і короткі форми? (Ні)
8. Ступені порівняння мають дві форми (Так)
9. Прикметник не змінюється за відмінками? (Ні)
10.Прикметник змінюється за числами й родами? (Так)
Системно-узагальнюючий етап
Робота з текстами
І група – виписати прикметники і вказати розряди (якісний, відносний і присвійний)
Соняшник – неодмінна прикмета сільських городів. І в той час же час – це рідкісне, осяйне диво природи, незвичайний феномен рослинного світу.
«Стоїть гарний, як соняшник у цвіту», - кажуть у народі. А й справді, чи є щось виразніше, красивіше, коли соняшник цвіте!
Золоточубий соняшник – це не тільки предмет нашого постійного зачудування навколишнім світом, це неповторний і прекрасний символ України.
ІІ група – виписати словосполучення прикметників з іменниками, вказати рід, число, відмінок.
Квітка сонця – це квітка нашої держави. Краса соняшника, його поживні властивості додали слави «сонячній квітці» у нашому народі. Вона й мислиться, як незмінний і всюдисущий наш супутник, як окраса сільських обійсть, як бажаний і ласкавий зустрічний подорожній, як оберіг домашнього затишку.
ІІІ група – виписати якісні прикметники, утворити всі ступені порівняння.
На високому стеблі квітка з золотими пелюстками. Вона схожа на сонце. Тому і називають квітку соняшником.
Спить уночі соняшник, схиливши ніжні пелюстки. Та вранці, тільки сходить зірниця, пелюстки тремтять. То соняшник жде сходу сонця, радіє йому: «Добрий день, сонечко, я так довго чекав тебе!»
Вдень сонце підіймається все вище, і вище, пливе по небу.
Диктант для шпигуна
Клас поділений на команди. Тексти диктантів прикріплюють до стін. Кожний із членів команди по черзі стає шпигуном. Підходить до тексту, читає, запам’ятовує, повертається до команди, диктує. Переможе та команда, яка швидко і грамотно запише всі слова.
Золоточубий, зів’ялі, світло-коричневі, жовтогарячий, ясночолий, дивовижне, сонцесяйне, оранжево-жовті, пишноголовий, українські.
Гра «Чомучка»
Групи учнів обмінюються підготовленими вдома запитаннями, які починаються зі слова «Чому...?»
Ігрова ситуація (інтерв’ю у соняшника )
- Ви помітили, яке гарне у мене ім’я? У ньому є «сонечко» в усіх європейських мовах: одні кажуть «сонячна квітка», другі - «повернений до сонця», треті - «той, що дивиться на сонце». Росіяни кажуть под-солнух, білоруси - воротисонце, українці – соняшник, а ще – сонях, солноворот.
- Ім’я у тебе справді сонячне, а до того ж – прозоре, зрозуміле кожному. Виходить, що ти не чужинець?
- Ні, я чужинець, мексиканець. Іспанці привезли мене в Європу як дивовижну квітку, яка повертає голову за сонцем. У 1510 році мене посіяли в Мадрідському ботанічному саду серед інших квітів і милувалися мною. Так я – квітка – увійшла в моду спочатку в Іспанії, а потім в інших землях Європи. Мене дарували вельможам і світським дамам, мене ставили в дорогоцінні вази, прикрашали мною сади і палаци. Садівники намагалися зробити все для того, щоб я – квітка – ставала все пишнішою, запашнішою.
- А як ти, «сонячно квітко», потрапила до нас?
- Цар Петро І навчався в Голландії корабельної справи, коли побачив мене. Він надіслав моє насіння до Петербурга, наказавши вирощувати цю «заморську квітку» в квітниках. Так «заморська квітка» потрапила спочатку на панські клумби, а потім на селянські городи.
Розвиток зв’язного мовлення
Учні зачитують твори, підготовлені вдома, називають прикметники, ставлять у початковій формі.
Зразок твору Соняшник
Одного разу дівчинка пробігла повз квітник і розсипала соняшникове насіння. Пройшов час, випав дощик, засвітило сонечко й обігріло зернятко. І воно проросло. На товстому міцному стеблі похитувалась велика важка квітка з чорною серединкою посеред жовтих пелюсток.
Квіти сторонилися незнайомки, бо раніше в квітнику вона не росла. Троянди не хотіли з нею розмовляти, насміхаючись, перешіптувались між собою.
Прополюючи квітник, дівчинка милувалася яскравими трояндами, а на соняшник не звертала уваги. Та квітка швидко росла й тягнулась своєю голівкою до сонечка. Соняшник протягом дня повертав голову за сонцем. А воно своїм гарячим промінням висушувало тендітні пелюстки троянди, які поступово в’янули і опадали.
І скоро від розкішної квітки залишилося лише стебло з колючками. А соняшник дозрів, і його насінням ласували і діти, і пташки.
Інтерактивна вправа
Стилістичний сміхограй
(виправити помилки у вживанні прикметників, записати відредагований варіант)
І група
Вибачте, хотів написати краткіший лист, а вийшов довжкіший.
ІІ група
У нашому класі тепер новесенький класний керівник.
ІІІ група
Спочатку я сперечався з мамою, а потім зрозумів, що вона завжди правіша.
Бліц-контроль
Індивідуальна робота на картках.
Легенда про соняшник
Дуже давно, коли ще ні нас не було на світі, ні дідів, ні прадідів, Сонце сходило на Землю зі своїми дітьми – доньками. Вдень Сонечкові донечки жили на землі, а ввечері йшли на небо. Одного разу веселились вони в гайку, а коли стало Сонце сідати, стали і дівчатка збиратись додому.
Уже далеченько відійшли вони від гаю, аж молодша донька згадала, що забула свій віночок. Повернулася вона. Але на тому місці віночка вже не було. Зате сидів там красивий хлопець. І заговорив він з донькою Сонця словами, солодшими за мед. Просив красуню залишитися з ним, обіцяв любити її все життя, запевняв, що в нього їй буде краще, ніж у батька – Сонця. І дівчина згодилася… жити на Землі, де співають солов’ї , цвіте калина та існує любов.
Даремно кликало Сонце доньку додому. Даремно, застерігаючи, сердилося, що на Землі її чекає важке життя. Залишилася донька з коханим. І почалося для неї буденне життя з постійними клопотами. Юнак більше трудився, ніж говорив ніжні слова. А нерідко й зовсім забував про них.
- Ти багато працюєш, я мало тебе бачу, скучаю за тобою. Ти, мабуть, мене вже не кохаєш? – з тяжкою тугою в серці звернулася до земного красеня дочка Сонця.
- Ми, люди на Землі, бачимо щастя не тільки в коханні, а й в труді, - відповів хлопець.
- Тоді навчи і мене трудитись і я стану земною, бо я дуже кохаю тебе.
Юнак промовчав, а красуня ще більше засумувала за батьком-Сонцем та сестрами. Забула про свою гордість і хотіла вже повернутися в батькове царство, але Сонце не змогло забрати дочку, бо вона вже вросла в землю.
Тільки змочило Сонце красуню своїми сльозами, і стала вона квіткою, яка з тугою за батьківщиною завжди повертається головою до сонця.
З того часу і називають люди цю рослину Соняшником.
Підсумок уроку.
Взаємооцінювання роботи груп (за схемою).
- Чи збулись ваші очікування?
Підберіть спільнокореневі слова до соняшник.
Акровірш
У всіх людей одна святиня.
Куди не глянь, де не спитай.
Рідніше їм своя пустиня,
Аніж земний в пустині рай.
Їм красить рідний край.
Нема без кореня рослини,
А нас, людей, нема без Батьківщини.
Заключне слово вчителя.
Домашнє завдання
1.Дібрати 3 запитання до теми «Прикметник», які розпочинаються словом «Чому?».
2.Підготуватися до конкурсу шпаргалок.
3.Випереджальні завдання. Пригадати і записати прислів’я, приказки, загадки про числівник.
Про мене
Тетяна Примак
учитель української мови та літератури Володарськ-Волинської гімназії Житомирської області Україна
Тема. Написання прізвищ прикметникової форми.
Мета: з’ясувати особливості творення прізвищ прикметникової форми; навчити школярів застосовувати правила; виробити вміння правильно вживати їх в усному і писемному мовленні; сприяти зміцненню орфографічних навичок; виховувати гордість за своє прізвище, за яким стоять усі покоління роду кожного з учнів.
Тип уроку: урок формування практичних умінь і навичок із використанням інноваційних технологій.
Обладнання: різнокольорові картки для роботи в групах; картки із текстами, словами; фото світлини (пам’ятники М.Грушевському, Т.Шевченку, Б.Хмельницькому в Києві).
Епіграф: Прізвище – мелодія віків, у котру
вплелися перекази й легенди,
розповіді й казки про добрих чарівників.
А.Коваль
Х І Д У Р О К У
1. Організаційний момент.
2. Завдання уроку.
3. Очікувані результати.
4. Актуалізація опорних знань учнів.
а) Гра-аукціон «Я знаю, що…»
Учні по черзі називають усі відомості про прикметник.
б) Гра «Чомучка»
Школярі мали випереджальні завдання: підготувати по 5 запитань із вивченої теми, які розпочинаються словом «Чому…?»
Робота в парах. Взаємоопитування. Взаємооцінювання.
в) «Диктант для шпигуна».
Учні працюють у групах. Слова для диктанту прикріплені в різних місцях класу. Кожен по черзі підходить до аркуша, на якому написані слова, читає, запам’ятовує, повертається до групи, диктує. Переможе та група, яка швидко і грамотно запише всі слова.
5. Ознайомлення учнів із темою уроку.
Оголошення епіграфа уроку й робота з ним.
- Чому прізвище – це «мелодія віків»?
- Чому А.Коваль наголошує, що у нього вплелися перекази, легенди, казки?
- Яких «добрих чарівників» він мав на увазі?
- А звідки походять ваші прізвища? (учні готували випереджальне завдання – спробувати пояснити походження свого прізвища. Воно походить: від імені, від географічної назви, від роду діяльності, від назви предмета, ознаки, явища).
Слово вчителя. Прізвище – це зафіксоване в документах родинне найменування. Ім’я служить для виділення особи, по батькові вказує на зв’язок з батьком, а прізвище об’єднує членів однієї родини і дає змогу відрізнити їх від представників інших родин. Прізвище треба берегти, не ганьбити негідними вчинками, бо за ним стоять усі покоління вашого роду.
6. Усвідомлення теоретичного матеріалу в процесі виконання практичних завдань творчого характеру.
а) Творче дослідження. Робота в групах із текстами.
Текст для І групи
Оскільки назви населених пунктів повторюються, а до того ж мають по кілька близьких варіантів найменування, установити точно, від назви якого населеного пункту утворене прізвище, буває важко, а іноді – неможливо.
Прізвище Коцюбинський могло походити від назв сіл Коцюбинці й Коцюбинчики; Вербицький – від назви сіл Верба, Верби, Вербичі. Отже, установити щось точно без додаткових відомостей про конкретну родину важко.
А.Коваль
Текст для ІІ групи
У часи Катерини ІІ за великі заслуги перед державою до основного прізвища такої людини додавали найменування, яке нагадувало про ці заслуги (найчастіше це були воєнні заслуги). Так, Суворову за перемогу під Римником було присвоєно звання Римникського, а в паперах писалося Суворов-Римникський.
У 18 ст. таким способом були утворені подвійні найменування: Рум’янцев-Задунайський, Долгорукий-Кримський, Муравйов-Амурський.
У Кутузова виявилося аж три прізвища: Голенищев (предок Василь Голенище), Кутузов (давній засновник роду Кутуза), Смоленський (за боротьбу з Наполеоном він дістав почесний титул князя Смоленського).
А.Коваль
Текст для ІІІ групи
Українські прізвища спочатку одержали феодали, здебільшого за назвою своїх земель: Бистрицький, Острівний, Рогатинський. Згодом – міщани: Килимник, Пивовар, Олійник. Кріпаки довго не мали прізвищ. Лише під кінець 18 ст. родові прізвища мали всі українці. Значна кількість їх утворена від імен. відомо, що від імені іван існує 130 прізвищ: Іванів, Іваньків, Іванюк, Іванівський, Іваненко… Деякі з них утворені від жіночих імен: Катеринчук, Ганусин, Мариїсів.
Г. Передрій
Аналіз мовних явищ на основі тексту.
б) Робота з підручником.
Опрацювання таблиць п.48.
Вправа-загадка 439.
Колективне виконання.
Видатний художник намалював портрет знаменитого російського поета, щоб викупити з кріпацтва геніального українця.
в) «Мозковий штурм».
Кожна група працює зі світлинами пам’ятників М.Грушевському, Б.Хмельницькому, Т.Шевченку.
Учні складають колективну розповідь про цих людей, відмінюють їх прізвища.
7. Підбиття підсумків уроку.
- Над якою темою ми працювали?
- Які види роботи вам сподобалися?
- Як працювали групи?
- Оцініть роботу кожного учня в групі, виставте поурочний бал.
- Чи збулись ваші очікування?
8. Домашнє завдання.
Надіслано вчителем міжнародного ліцею „Гранд” Горецькою І.І.
Предмети > Українська мова > Українська мова 6 клас > Схема розбору прикметника як частини мови > Схема розбору прикметника як частини мови. Конспект уроку і опорний каркас
|
