Конспект з предмету Етика 8 клас
Тема: Роль етики у нашому суспільстві.

Надіслано Туряницею О., вчителем Етики.

Тема уроку: «Роль етики у нашому суспільстві»
Мета:

•  сформувати в учнів розуміння ролі етики у нашому суспільстві;

•  розкрити значення етики у міжнародному бізнесі; 

•  розвивати логічне та просторове мислення, формувати етичний світогляд;

•  виховувати творчу активність, самостійність у формуванні нових знань, сприяти професійній орієнтації учнів.

Обладнання: комп’ютер, підручники, інформація зі списком літератури та адресою сайтів, слайди.
Тип уроку: комбінований.
Хід уроку:
Привітання (3 хв) – настрій на позитив.
Притча «Розум чи авторитет?»
Одного разу учень сказав Учителю:
— Учитель, я придумав багато вдосконалень і поліпшень для підприємства, у якому працюю, але хазяїн не слухає мене.
— Розкажи докладніше.
І учень розповів про ситуацію, що склалася у його компанії і про ті пропозиції, які він намагався донести до свого начальника. Про те, як бос, не дослухавши його до кінця жодного разу, переривав розмову й, пославшись на термінові справи, тікав або кудись їхав. Про те, як всі доповіді й письмові пропозиції поверталися до нього з позначкою: "Нагадай наприкінці року" або "Зараз не час".
— Усе, що ти пропонуєш, звучить розумно, — насупився Вчитель. — Виклади це на папері.
Наступного ранку учень приніс Учителю свої пропозиції, записані на двадцятьох аркушах дорогого і хорошого паперу. Учитель поставив під останнім аркушем свій підпис, і учень відніс папери хазяїнові, цього разу вже від імені Вчителя.
Увечері він прибіг радісний і сказав, що всі пропозиції прийняті із вдячністю, а також поклав перед Учителем досить велику суму грошей, сказавши, що це — подяка начальника за мудрі поради.
— Чому ти радієш? — запитав Учитель. — Йому не потрібен розум, йому потрібен авторитет. Ця компанія не гідна тебе.
Учитель віддав всі гроші учневі й порадив організувати своє підприємство.
КОНСПЕКТ УРОКУ:
Головне, бережіться зради і легковажності.
З легковажності народжується зрада.
(Нар. мудрість)

Діловий етикет посідає особливе місце в мистецтві поведінки. У цьому етикеті немає крайнощів і застарі¬лих формальностей, він не ускладнює, а спрощує та робить життя приємнішим. Його правила засновані на таких моральних категорі¬ях, як:

•  Ввічливість;

•  тактовність; 

•  коректність; 

•  порядність.

Володіння правила¬ми етикету усуває скутість, дає змогу не скривдити ді¬лового партнера незграбним словом або дією, і водночас — не втратити власне достоїнство й престиж фірми. Засвоєння стереотипів поведінки, запропонованих етикетом, дає можливість установити сприятливий психологічний клімат ділового спілкування, що ро¬бить бізнес успішним і приємним.
Якщо, порушуючи ті або інші норми пове¬дінки у побуті й у суспільстві, ви ризикуєте насамперед своєю репутацією вихованої лю¬дини, то в бізнесі такі помилки можуть кош¬тувати великих грошей і кар'єри. Відомий майстер і вчитель у сфері ділових відносин Дейл Карнегі стверджував, що успіх людини у фінансових справах на п'ятнадцять відсотків залежить від її професійних знань і на вісімдесят п'ять — від її вміння спілкувати¬ся з людьми.
Дійсно, будь-який бізнес — це скоординовані дії великої кількості людей, і ефективність цих дій безпосередньо залежить від їхньої здатності налагоджувати стосунки.
У багатьох вітчизняних бізнесменів-початківців зривається безліч вигідних угод, особ¬ливо з інофірмами, через те, що вони не зна¬ють правил ділового етикету. А ще частіше їх «підставляють» різні консультанти, секретар¬ки. У більшості «нових українців» поганий смак помітно в одязі, манерах поведінки.
У результаті «нові українці», їхні консуль¬танти й секретарки стають предметом мов¬чазної та безсторонньої критики з боку пар¬тнерів. Підприємці, які поважають себе й честь своєї фірми, після першої ж зустрічі припиняють усі переговори. А причина цьо¬го — поведінка «нових українців», оцінити яку можна словами зі знаменитої казки про бабу, що «ні ступити, ні сказати не вміє».
Як переконує досвід налагодження підпри¬ємцями зовнішньоекономічних зв'язків, на¬ші бізнесмени також досить своєрідно розу¬міють цінності цивілізованого ринку, що ґрунтуються на таких моральних категоріях, як шляхетність, надійність, порядність, солі-дарність.
Численні фірми мають у багатьох країнах такий принцип: «Прибуток — вище за все, але честь вища від прибутку». А в багатьох нових українських бізнесменів інші принципи: «Прибуток будь-якою ціною», «У комерції все дозволено», «Гроші не пахнуть».
Відповідно етика нового класу бізнесменів в Україні — явище складне й суперечливе. На нього впливають різні сили, різні етичні тра-диції й системи цінностей, бо в українському бізнесі зайнята велика кількість людей різ¬них національностей, різного віросповідання й різних етичних поглядів, із різним еконо¬мічним базисом. Крім того, в український бізнес наприкінці 90-х років ХХ ст. прийшли громадяни закордонних держав, діяльність яких заснована на канонах західної етики. Контакти з ними формують досить своєрідне переплетення національних українських рис із загальносвітовими, що почасти все-таки полегшує включення українського бізнесу в систему світових етичних норм ділової пове¬дінки.
До чого це призводить? Насамперед до ущербності вітчизняного бізнесу. Причини цього очевидні:
• Комплекс «неповноцінності», покірність, острах ризикувати по-великому. Психологія не переможця, а того, хто завжди зазнає по¬разки до початку гри.
• Рабська агресивність, нездорове бажання «розтоптати», принизити, невміння шукати компроміси.
• Відсутність іміджу ділової людини, під¬приємця, що виражається в стилі мислення, манері одягатися, поводитися.
• Прагнення до обмеження конкуренції, монополізму, опорі на «блат».
Особливо згубно впливає на розвиток віт¬чизняного бізнесу його «нечесне» ведення. От наприклад, Кклька років тому нова київська фірма уклала угоду з однією польською ком¬панією на поставку дорогого паркету. Перед відправленням польські експерти провели перевірку деякої частини товару. Під час одержання товару, звиклі до чесної гри, вони зробили оплату без перевірки всього ванта¬жу. А після розвантаження виявилося, що за¬мість першокласного товару їм «підсунули» недорогий і зовсім не якісний паркет. Поль¬ська компанія була змушена відправити ма-шини з вантажем за свій кошт назад. Звичай¬но ж, вона прийняла рішення більше не пра¬цювати з нашими підприємцями. Через численні зв'язки польської компанії про цей ви¬падок довідалося багато підприємців із різ-них країн. Через кілька місяців київська фір¬ма «розвалилася», тому що вже не могла знайти партнерів.
Отже, порушення етичних правил і норм призвело до розриву ділових зв'язків і пере¬творилося на втрату ринків збуту.
Що ж робити? Необхідно сформувати моральні норми, прийняті в усьому цивілізованому світі в сфе¬рі бізнесу, а для цього потрібно дотримувати¬ся таких умов:
• нормативно закріпити найзагальніші соці¬ально прийнятні стандарти поведінки, що рег¬ламентують діяльність підприємця. Наприк-лад, повага до права власника або принцип «у розподілі прибутку повинні брати участь усі ті, хто брав участь у його створенні»;
• створити політичну й економічну волю, а саме волю слова, вільну конкуренцію, волю ціноутворення, суверенітет споживача тощо;
• створювати професійні об'єднання під¬приємців. Вони повинні стати незалежним арбітром під час оцінювання рівня мораль¬ності своїх членів і застосовувати, у випадку порушення групової моралі, найжорсткіші за¬ходи.
Крім цього, кожен бізнесмен повинен опа¬нувати навички коректної поведінки, для чо¬го потрібно дотримуватись:
• правил відрекомендування й знайомства;
• правил налагодження ділових контактів;
• правил поведінки на переговорах;
• вимог до зовнішнього вигляду, манер, ді¬лового одягу;
• вимог до мови;
• культури службових документів.
Правила етикету можуть відрізнятися на різних фірмах і в галузях виробництва. Люди зобов'язані знати ці особливості в кожному конкретному випадку. Крім того, глобаль¬ність економічних зв'язків зобов'язує їх вив¬чити правила гарного тону в інших країнах. Підприємці з України часто не володіють ін¬формацією про західну систему менеджмен-ту, про його принципи та досвід, зазнаючи труднощів у процесі ухвалення рішення, у відстоюванні своїх прав, а найголовніше — у завоюванні довіри закордонних партнерів.
Який же існує кодекс спілкування в цивілізованому світі? Він представлений пані Вівіан Кей, керів¬ником групи стратегічних досліджень бізнесу. Такий кодекс містить низку певних правил:
• необхідно проникати в суть ділових від¬носин країни, з якою ведеться бізнес;
• у діловій переписці використовувати іме¬на людей або назви організацій, які предста¬вили вас партнерові;
• дотримуватися стилю одягу до відповід¬ного випадку;
• під час ділових переговорів підкреслюва¬ти оригінальні риси вашої пропозиції, що від¬різняють вас від інших аналогічних фірм;
• фіксувати свою увагу на цілях партнера й на вашій допомозі у досягненні цих цілей.
Міжнародний Інститут Ділової Етики (In¬ternational Business Ethics Institute) сформулю¬вав чотири сфери, у яких повинні діяти ком¬панії, щоб усталити свою репутацію. По-пер¬ше, це чесна робота з інвесторами й спожива¬чами. По-друге, поліпшення ситуації всере¬дині колективу — підвищення відповідаль¬ності й умотивованості співробітників, зни¬ження плинності кадрів, підвищення продук¬тивності тощо. По-третє, професійна робота над репутацією, оскільки погіршення репута¬ції неминуче позначиться на результатах ро¬боти компанії. По-четверте, грамотна робота з нормативними актами й фінансами — тіль¬ки суворе дотримання «духу» і «букви» зако¬ну уможливлює створення довгострокового майбутнього для фірми.
Григорій Барський, американський бізнес¬мен: «В усьому світі є конкретне поняття ді¬лової етики й обов'язковості. У США, нап¬риклад, у моді поняття “техаське рукостис¬кання”, коли сторони просто домовляються про якусь справу. Якщо хтось порушив умови договору, ніхто не буде більше вести з ним бізнес».
Зрештою, ділова етика — це культура життя і співпраці з людьми, це така організація людських колективів, за якої кожен здатен творчо, максимально самовіддано виконувати посильну справу.
Сучасне життя сповнене швидких змін, несе в собі чимало суперечливого. Такий стан не може тривати довго, його здолати можуть лише люди, наділені почуттям глибокої відповідальності за долю сучасників, які володіють ґрунтовними знаннями виконуваної справи, етикою управління, опираючись на досвід попередників і культурні надбання як свого народу, так і людства в цілому.