Гіпермаркет Знань>>Українська література >>Українська література: Українська середньовічна література XI -XV ст. Розвиток писемності. Найдавніші рукописні книги Київської Русі (Остромирове Євангеліє, Ізборник Святослава).

План-конспект уроку з курсу «Українська література 9 клас» з теми «Українська середньовічна література XI-XV ст. Розвиток писемності».

Тема уроку: Українська середньовічна література XI -XV ст. Розвиток писемності.    Найдавніші рукописні книги Київської Русі.

Мета уроку: ознайомити учнів з особливостями розвитку української середньовічної літератури XI-XV ст., найдавнішими рукописними книгами цього періоду; розвивати спостережливість, уважність, аналітичне мислення; виховувати любов і повагу давньої словесної творчості.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Обладнання: виставка літератури, згідно теми уроку, ілюстрації, відеофрагмент, мультимедійні засоби наочності (презентація).

                                                  Зміст і структура уроку

І. Організаційно-вступна частина.

ІІ.Перевірка домашнього завдання; актуалізація і корекція опорних знань.

Репродуктивна бесіда

1.Яка вагома подія дала поштовх розвитку писемності, культури, зовнішньої політики у Київській Русі? (Прийняття християнства).
2.Хто заснував першу школу у Києві для дітей вищих верств суспільства? (Князь Володимир Великий).
3.Хто відкрив першу бібліотеку на теренах Київської Русі та сприяв збагаченню держави книгозбірнями? (Князь Ярослав Мудрий?)
4.Коли з’явилися перші рукописні датовані книги? (З середини Х ст.)

ІІІ.Повідомлення теми та мети уроку; мотивація навчальної діяльності.

Постановка виконавських завдань
1.Визначити особливості створення та написання давніх датованих рукописних книг (тематика, матеріал, з якого їх виготовляли, особливості шрифтів, переписувачі, укладачі).
2.З’ясувати значення давніх книг для сучасного покоління.

ІV. Сприйняття та засвоєння навчального матеріалу

План

1.Письменство Київської Русі. Особливості створення та написання перших книг у Київській державі.
2. Остромирове Євангеліє (1056–1057).
3. Ізборник Святослава (1073).
4. Ізборник  (1076).
5.Значення давніх книг для сучасного покоління.

                          Письменство Київської Русі. Особливості створення та написання перших книг у Київській державі.

Основою літературної або писемної мови Київської Русі була жива давньоруська мова, що сформувалася, як вважають вчені, із праслов’янської мови спершу в усному, а згодом, ще задовго до прийняття християнства, у писемному варіантах. Її використовували для написання ділових паперів (договори руських князів з греками), складали уснопоетичні твори і твори нецерковної літератури, цією мовою користувалися люди у спілкуванні.

Із введенням християнства на Русь прийшла церковнослов’янська (або ще книжно-слов’янська, староболгарська) мова, яка наприкінці Х ст. була близькою до давньослов’янської. Це була мова церкви і школи, застосовувалася не тільки в церковних книгах, а й частково у світській літературі (літописах, повчаннях тощо). Аж до XVIII ст. церковнослов’янська мова була засобом міжслов’янського літературного спілкування.

У взаємодії обох мовно-літературних типів (староруської, або давньоруської, з одного боку, та церковнослов’янської - з іншого) творилося письменство Київської Русі, яке за два з половиною століття (кінець Х - середина XIII ст., до поневолення монголо-татарами) досягло високого розвитку.
Основою для письма в Київській Русі був дорогий пергамент.

Книги в ті сиві часи багато і високохудожньо орнаментувались геометричним, рослинним або тваринним орнаментом, кольоровими заставками, мініатюрами. Для оправи використовували дерев’яні дощечки, обтягнуті пергаментом (спеціально обробленою телячою шкірою), дорогою тканиною, прикрашеною іноді сріблом та золотом. Найдавнішими рукописними кириличними пам’ятками є яскраво орнаментовані Остромирове Євангеліє (1056-1057), Реймське євангеліє (перша частина з XI ст.), що його вивезла до Франції дочка Ярослава Мудрого Анна, Ізборники Святослава (1073 і 1076), Новгородська мінея (1095-1097), Мстиславове євангеліє (1115), знамениті написи на стінах Софійського собору в Києві, численні новгородські, смоленські, тверські берестяні грамоти.
Особливості написання давніх книг:

-устав -літери мали майже квадратну форму, кожна з них була ніби вписана в квадрат і писалася окремо від іншої. Слова не розділялися. Букви писалися чорним залізистим чорнилом, а заглавні літери, заставки, кінцівки виводились спеціальним червоним чорнилом — кіновар’ю (звідси й походить назва “красная строка”);
- півустав (друга половина XIV ст.) - напівокругле похиле письмо, в якому букви (з метою прискорення самого процесу написання та економії матеріалу) витягуються вгору, лінії з прямих стають ламаними;
- скоропис (розвивається паралельно з півуставом) - літери набувають овальної форми.

                        Розповідь (учнів та учителя)  супроводжується демонстрацією слайдів та відеофрагментами.

Остромирове Євангеліє (1056–1057) (оригінал ХI ст.)- одна з найстаріших пам’яток старослов'янського письменства, яка створена на Русі. Вона містить євангельські читання для неділі і свят. Її вважали найдавнішою датованою рукописною книгою до виявлення в 2000 році Новгородського кодексу. Переписана ця книга з староболгарського оригіналу, як гадають, у Києві дияконом Григорієм для новгородського посадника Остромира, який в написі книги названий «близьким» (родичем) князя Ізяслава Ярославича.

Євангеліє написане уставом, причому розмір букв поступово зростає до кінця книги (від 5 мм до 7 мм). Текст написаний у два стовпчика по 18 рядків на площі близько 20x24 см. Численні багатобарвні ініціали, фігурні заставки, зображення євангелістів (Іоана, Луки і Марка), що виконані з вражаючою майстерністю; в тексті вживається кіновар хорошого, але не вищої якості: є листи з зашитимі розрізами і з дірками, які були до написання тексту. Ініціали, які яскраво розфарбовані нетускніючими фарбами(зеленою, червоною, блакитною і білою) і обведені чистим (накладним) золотом — найпомітніша особливість художнього оформлення Остромирового Євангелія.

Зберігався рукопис у Софійському соборі в Новгороді. Вперше було виявлено в 1701 році (зазначено в описі одного з храмів московського Кремля). У 1720 році відіслано, поряд з іншими старими книгами, за наказом Петра I, в Санкт-Петербурзі. Потім сліди його губляться до 1805 року, коли воно було виявлено серед речей у гардеробі покійної Катерини II. Олександр I розпорядився передати книгу в Імператорскую публічну бібліотеку (нині Російська національна бібліотека ім. М.Салтикова-Щедріна, Санкт-Петербург), де вона зберігається і донині.

Рукопис був прикрашений перетином-окладом з коштовним камінням, з-за чого мало не загинув: в 1932 році його, розбивши вітрину, викрав водопровідник. На щастя, зловмисник, відірвавши палітурку, закинув рукопис в шафу (за іншими даними - на шафу), де її незабаром знайшли. Заново переплітати не стали. Ця книга – джерело вивчення тогочасної мови, на основі його матеріалу були створені сучасні граматики і словники старослов'янської мови.
Ізборник Святослава (1073)– перша рукописна книга енциклопедичного змісту. Це список з болгарського оригіналу, що являє собою переклад з грецького (до нашого часу не зберігся) для болгарського царя Симеона Київську копію зроблено за вказівкою синів Ярослава Мудрого  Святослава Ярославича, а можливо, й Ізяслава Ярославича. Книга  містить понад 380 статей щонайменше сорока авторів з християнського богослов’я, філософії, логіки, поетики, граматики, етики, історії, ботаніки, зоології, медицини, мінералогії, фізики, математики, астрономії тощо. Основну частину збірника складають “Відповіді Анастасія Синаіта” – зведення виписок зі Святого Писання та творів найавторитетніших візантійських богословів: Кирила Олександрійського, Іустина Філософа, Василя Великого, Григорія Ніського, Іоанна Златоуста, Кирила Єрусалимського, Іоанна Лєствічника, Діодоха, Орігена, Марка Чернеця, Максима Ісповідника, Нила Синайського та багатьох інших. Книга великого формату, написана на пергаменті гарним уставним письмом, вирізняється мистецтвом оздоблення різнобарвними заставками, малюнками, ініціалами з використанням фарб і золота. Незвичайним є зображення символів євангелістів: янгола, орла, лева, які трапляються лише у Мстиславовому євангелії Тут бачимо символи зодіака: стрільця, діву, рака, козерога тощо. Привертає увагу вихідна мініатюра, що зображує замовника книги Святослава Ярославича з княгинею та синами.

Ізборник  (1076) – визначна пам’ятка духовної культури Київської Русі  – містить статті релігійно-моралістичного характеру, багато з них – твори оригінальної літератури. Найбільше місце в ньому займають Афанасієві відповіді, Стословець, Премудрість Ісусова сина Сірахова та ін. Переписав книгу "грішний Іоанн", про що свідчить його приписка. Однак він був не просто писарем, а редактором-упорядником, який намагався полегшити читачам розуміння складних філософських понять. Щодо джерел книги Іоанн зазначає: "избърано из мьногъ книгъ княжихъ". Тут, вірогідно, згадано бібліотеку Софійського собору. Частину творів, що увійшли до Ізборника, перекладено безпосередньо з грецької мови, але деякі уривки були взяті з більш ранніх київських перекладів, зокрема з Ізборника 1073 р. У кінці книги є дата її написання - 6584 р. (тобто 1076 р.) і зазначено, що це було князювання Святослава Ярославича - князя Руської землі, тобто Київщини. Саме завдяки цій приписці не виникає жодного сумніву, що Ізборник написано у Києві за часів Святослава Ярославича. Книга відіграла велику роль у формуванні основ національного державотворення на українських землях.

V. Узагальнення і систематизація знань

Бесіда.
Яке значення давніх книг для сучасного покоління?

Експрес-опитування
1.Першу бібліотеку при Софійському соборі відкрив... (Ярослав Мудрий).
2.Одна з перших датованих рукописних книг давньої української літератури... (Остромирове Євангеліє).
3. Книга енциклопедичного змісту, у якій порушуються проблеми християнського богослов’я … (Ізборник Святослава).
4. Ізборник Святослава містить... стптей (понад 380).
5.Місце переписування давніх книг.... (Монастирі).
6.Переписувачі книг, члени білого духовенства... (Священики).

VІ. Підсумки уроку. Оцінювання та самооцінювання знань.

VІІ. Повідомлення домашнього завдання:

1.Опрацювати теоретичний матеріал підручника, стор 42-50.
2. Прочитати біблійні притчі про створоення світу, про Адама та Єву, про всесвітній потоп, про Вавилонську вежу та про Мойсея.
3.Індивідуальне пошукове завдання про переклади Біблії українською мовою.

Надіслано вчителем української мови та літератури Семчук Д.Б. ліцею №3 м.Чернівці

_{Онлайн бібліотека з підручниками і книгами, плани конспектів уроків з української літератури, завдання з української літератури 9 класу скачати}