Гіпермаркет знань>>Українська література >> Українська література: Микола Хвильовий. Життєвий і творчий шлях

План-конспект уроку з курсу «Українська література 11 клас» з теми «Біографія Миколи Хвильового».                   
                                           


                                       БІОГРАФІЯ   МИКОЛИ  ХВИЛЬОВОГО
       

ТЕМА: "Я - нова людина нашого часу"./ Огляд життєвого шляху Миколи Хвильового/

Навчальна МЕТА: ознайомити учнів з основними фактами біографії М.Хвильового, показати формування його як митця. Визначити місце й роль письменника в українській літературі. Навчити розуміти слово автора.

Виховна МЕТА: виховувати інтерес і повагу до особи письменника та його творчості. Формувати високі моральні якості: любов до рідного слова, до України, працелюбність, людяність, почуття обов’язку та бережливе ставлення до культурної спадщини.

Пізнавальна МЕТА: надати можливість учням пізнати світ творчого "я" письменника у поєднанні з історією.

Наочність: портрети М.Хвильового, твори в 2-х томах, відеокасети з сюжетами історичного розвитку України початку ХХст.

Музичне оформлення: музичні записи Баха, Моцарта, Бетховена, групи "Нова колекція", музичні записи І.Чернявського.

Використана література:

1. Нові імена в програмі з української літератури.Посібник для вчителя /Упоряд. В.Я.Неділько.- К.: Освіта,1993.- 351с.
2. Українська література /Під ред. П.П.Кононенко.- К.: Вища шк.,1993.- с.288-294.
3. Письменники Радянської України. 20-30 роки. / Упоряд. С.А.Крижа-
нівський.- К.: Рад.письменник,1989.- 407с.
4. Хвильовий М. Твори у 2-х томах.- К.: Дніпро,1990.- Т.1- 650с.,Т.2-925с.  
5. Дніпрова хвиля: Хрестоматія творів, нововведених до шк.програм.- К.: Освіта,1993.- 672с.


                                    П Л А Н     З А Н Я Т Т Я

І. Вступне слово викладача.

ІІ. Основна частина заняття.
     1. Такий незнаний та таємний...
     2. Біографічні відомості.
     3. Вільна академія пролетарської літератури.
     4. Улюблене число - 13.

ІІІ. Висновки. Закріплення вивченого матеріалу.

ІУ. Домашнє завдання: написати творчу роботу на одну з тем:

     1."...Так от: загубилась людина в стосах паперу, і ніхто не бачить її"
     2." Так споконвіку було.
           Одні упирались з ганчіркою в руці,
           а другі тяглася до стяга зорі
           і йшли за хвостами комет,
           горіх розкусивши буття."

                                        З М І С Т      З А Н Я Т Т Я

Епіграф: "Істинно Хвильовий. Сам хвилюється й інших хвилює, дратує,
                щипає, кусає... Аскет. Жорстокий. Гордий. Суворий. Лагідний.
                Ніжний. Худий.Опасистий. Блондин. Брюнет. Шатен.Мрійник.
                   Загубив своє "я" і шукає його, як Дон-Квізадо. Шукав, і опи-
                нився в обіймах старої просвітянської літератури, й кинувся
                на боротьбу з нею. Розклавіатурився... Роздерся на дві поло-
                вини: одна б’ється з просвітянською літературою, а друга
                стоїть перед обличчям неоспіваного пролетаріатуту. Перше
                половина жоната, друга - парубок.
                   Третя його половина дульцінує життя то в один бік, то в
                другий, то спереду, то ззаду."
                                                                              (В.Коряк)

Викладач. Микола Григорович Хвильовий... Такий незнаний та таємничий, такий збуджуючий та хвилюючий, філософ та поет...
Микола Григорович, глибоко вникаючи в психологію персонажів, прагне збудити в читача певне почуття, викликати психологічну настроєність, змусити його переживати разом з героями твору. Відтворювати хвилювання його навчило життя...

Хвильовий. Родився я у клуні,
                      В степах мантачив сміх,
                      Виховувався в буйних
                      Просторах золотих.

Викладач. Біографія М.Хвильового досить незвична і трагічна, і складна для розуміння.
Народився Микола Григорович Фітільов 13 грудня 1893 року в селищі Тростянець на Харківщині у родині вчителів...

Хвильовий. "Батько ніколи не говорив по-українськи, зате бабуся не тільки говорила, а й в глухі слобожанські вечори розказувала мені багато казок про домовиків, лісовиків і т.д. Од бабусі - українська мова, від батька - народницький "душок"... Дякуючи батькові, я рано перечитав російських класиків, добре ознайомився з Діккенсом, Гюго, Флобером, Гофманом і т.д."

Викладач. Від природи допитливий, запальний, непосидючий, хлопчик любив полемізувати, вступати в суперечку не тільки з ровесниками, а й зі старшими, учителями. Микола закінчив початкову школу, потім продовжив навчання в гімназії. Та за свій характер з гімназії був виключений. Згодом екстерном склав іспити і одержав атестат.

Хвильовий. І дні пішли за днями,
                         Себе я гартував,
                     Відкрились інші брами,
                     Інакше заспівав.
                     Тепер іду новітній
                     І лине буйний спів.
                     Я вам, заводи рідні,
                     Несу вінок з огнів.

Викладач. Після розлучення батьків Микола залишається з матір’ю. Йому довелося шукати роботу, щоб якось прокормити родину.

Хвильовий. "Майже до оголошення війни я працював на Півдні вантажником, підвозчиком, різноробочим. Війна і мобілізація мене протверезила. Тоді мені виповнилося 21 рік - рік призиву. Я повинен був іти на військову службу." "Цей період свого життя я можу характеризувати як період повного духовного занепаду."

Викладач. Лише в  1916 році наступив перелом - Хвильовий зіткнувся з новими людьми, потрапивши в газову команду. Він включається в активну політичну боротьбу, веде агітацію проти війни,став задумуватися над долею України. Після революції повернувся на Україну до матері і включився до культурно-освітньої роботи.

Хвильовий. Не шкодуй, моя мила мати,
Твоїм серцем я всіх наділив,
Подивися на ранок, мій радо,
Після грому і зоряних злив.    

Учень-1. У 1918 р. Хвильовий організував повстанський загін, який боровся проти військ Скоропадського та УНР. Одного разу потрапив у полон, однак втік буквально перед розстрілом. Другий раз від смерті його врятувала "молоденька, чорноока комуністка", яка пізніше стала йому дружиною і прототипом героїні відомого оповідання "Кіт у чоботях".

Учень-2. Сонце! Я такий же романтик, як і ти,
                і до мойого серця
                завжди нового
                свіжого, свіжого, наче липовий цвіт
                босоніжки - феї!- золото ліризму
                під жаги зітхання
                з криком!
                                 з криком!
                                                  упадуть!
            Я зачарований стояв -
            симфонія досвітня почалася.

Викладач. Мріялось і вірилось, що наступає жадана епоха вільної творчості, епоха, якої ще не знала Україна від часів царського узурпаторства. Молоді поети перебували у стані пошуку нових шляхів  оновлення.

Хвильовий. Що нам морок, що нам смуток?
Ми йдемо - наперекір,
Ми - весни найперші гуси,
Наші дні - червоний вир.

Учень-3. Зупинимося на деяких визначних датах життя М.Хвильового.

1921 - працює на заводах Харкова, веде політичну пропаганду; під псевдонімом Хвильового влітку було опубліковано книжечку "В електричний вік", збірка "Молодість".
1922 - збірка "Досвітні симфонії".
1923 - збірка новел "Сині етюди".
1924 - збірка новел "Осінь".
1925 - разом з М.Яловим та О.Досвітнім закладають підвалини нової літературної організації ВАПЛІТЕ.
І ось у ці часи у Хвильового виникає питання:"Як вивести нашу "хохляндію" на великий історичний тракт?"

Викладач. Микола Хвильовий з групою своїх однодумців, об’єднаних у ВАПЛІТЕ, стали речниками української націоналістичної буржуазії в літературі, - наголошували І.Микитенко та І.Кириленко.

Талановиті митці були серйозно стривожені розмиванням художніх критеріїв, сумнозвісним масовізмом, що призводив до рівня всього нашого письменства. На цих проблемах зосередилися учасники дискусії 1925-1928 років, їх з різних позицій торкалися у другій половині 20-х років чи не всі літературні часописи. Найпослідовнішими захисниками високих естетичних вимог були автори журналів "Життя і революція" та "ВАПЛІТЕ". Не лише в загальних дискусійних статтях, але і в їхніх рецензіях, що торкалися конкретних літературних новинок, проблеми художності, жанрової і стильової довершеності займали в цей час центральне місце.

Представники ВАПЛІТЕ висунули свої принципи, виходячи з тогочасних суспільних подій та духовного відродження української нації. Насамперед це вільний розвиток різноманітних стильових течій без будь-якої дискримінації. Надійним засобом протистояння вульгаризаторським та ліквідаторським домаганням має стати життєлюбне світобачення, висока професійна майстерність. Найменші спроби спрощення в мистецтві проголошувалися неприйнятними та шкідливими. Ставилися вимоги і до формування світосприйняття нового читача, формування духовної потреби народу за найвищими етичними та ідейно-естетичними критеріями. Члени Вільної академії закликали до орієнтування на кращі зразки світової літератури, починаючи з античної й закінчуючи сучасною. Статут ВАПЛІТЕ давав широке право своїм членам користуватися всіма художньо-літературними формами, як уже вживаними в світовій літературі, так і цілком новими. На сторінках їхнього журналу друкувалися твори європейських поетів та прозаїків.

М. Хвильовий закликає підіймати національне мистецтво до рівня світових зразків. А для цього необхідно орієнтуватися на "психологічну Європу". Хвильовий започаткував романтичну течію в літературі, став новатором в українській прозі. Його твори захоплювали, інтригували, манили до себе читачів. Хвилювала його романтична віра у щасливе майбутнє, заперечливе ставлення до міщанства, пасивності та відчудженості.
Але після того, як з партійних трибун прозвучав вислів:"Гоголі нам не потрібні!", угасає оптимізм письменника. Незабаром дискусія літературна переросла в соціальну і національну.

Хвильовий. Від Котляревського , Гулака, Метлинського через "братчиків", до нашого часу включно українська інтелігенція, за винятком кількох бунтарів, страждала і страждає на культурне позадництво.

Сталін. В той час, як західноєвропейський пролетаріат із захопленням дивиться на прапор, що повіває над Москвою, український комуніст Хвильовий не має нічого сказати на користь "Москви", як тільки закликати українських діячів тікати якомога швидше геть від Москви...

Викладач. Наступає перший період - 1929-1934 - перша "п’ятирічка" репресій. Селяни були загнані в колгоспи, багатші "розкуркулені". Сім мільйонів хліборобів заморено штучно створеним голодом, сотні тисяч інтелігенції, мозок нації, розстріляно або заслано в табори каторжної праці. Одночасно провадилось систематичне нищення письменників, зокрема тих, що - на думку окупантів України - могли стати у проводі нації.
На організаторів ВАПЛІТЕ - М.Хвильового, Досвітнього, Ялового та ін. - летіли нападки з усіх боків. Вони пишуть спокутувального листа, аби врятувати журнал і ВАПЛІТЕ. Тільки ніщо вже не могло допомогти.

Учень-1. (Читає поезію Яра Славутича "Епілог")

Рясних вінків не клали вам,
Жалоби в сурми не сурмили.
Не знати жонам і синам,
Де ваші сховані могили.

                Чи в дикім пралісі гниють
                Співних батьків шляхетні кості,
                Чи їхній попіл дальню путь
                Колує в синій високості.

Хто знає? Їхній зваглий дух
Не захитався перед катом,
Чи в колі нашептів заглух
І впав негідним і проклятим.

                Прости їм, Боже, як вони
                Неправду чесними вустами
                Рекли в обладі сатани,
                Що їх терпінь послабив тами.

Але блажений, вічний рай
Пошли тому, хто стрів затято
Льохів тортури, темні вкрай,
І йшов під кулю, як на свято.

                Тому, хто гордий маєстат
                Своєї власної погорди
                Нехибно склав,- і бліднув кат,
                Лункі вчуваючі акорди -

Слова, що мислей і чуття
Коштовну, ковану окрасу
Несли над зарвами буття,
Вели над урвищами часу.

                О, душ могутні владарі
                Гряде пропам’ятна заплата.
                В обнятій радістю порі,
                Коли сестра віднайде брата.

Коли батьки зберуть синів,
Коли людьми назвуться люди,
Висока слава щасних днів
Про вас ніколи не забуде!

Учень-2. Романтики зромуміли, що "сині далі" та "загірні комуни", які так вабили до себе, - лише марево, що враз зникає, коли хочеш до нього наблизитися. А замість нього панують зло, жорстокість, бруд страшної реальності. Починається роздвоєння особистості митця. Він заходить у конфлікт із самим собою і з владою, кидає виклик усьому суспільству, стаючи по суті Дон Кіхотом.

Учень-3.  У травні 1933 року заарештовують Михайла Ялового. Микола Хвильовий приголомшений. На Україні поширюється голод. На вулицях міст трупи померлих від голоду, доведені до розпачу і безнадії селяни масово тікають із сіл, частішають випадки людоїдства і самогубства... Микола Хвильовий гарячково шукає пояснень, виходу. Але не знаходить. Саме тоді він вирішує своїм самогубством застерегти від катастрофічно швидко наростаючої хвилі політичних звинувачень, масового голоду і репресій, потрясти і своїх друзів, і своїх опонентів, згуртувати сили, щоб протистояти небезпеці.

Учень-4. Не випадково, навпаки - усвідомлено було обрано 13-е число для самогубства. 13 грудня Микола Хвильовий народився, в 13-е число він був закоханий. Він хотів і цим числом, яке в народі вважається нещасливим, посилити символічне значення і трагічне звучання свого останнього вчинку в житті. Не випадково він зібрав у себе друзів - вони мали засвідчити продуманість, виваженість цього кроку, зберегти цю трагічну подію в своїй пам’яті і в пам’яті поколінь, прочитати його предсмертні записки і передати їх тим, хто розпочав арештом Ялового "розстріл цілої генерації".

Хвильовий. Арешт Ялового - це розстріл цілої генерації... За що?

                     За те, що ми були найщирішими
                     комуністами? Нічого не розумію.
                     За Генерацію Ялового відповідаю
                     перш за все я, Микола Хвильовий.
                     "Отже", як говорить Семенко..
                     ясно.
                     Сьогодні прекрасний сонячний день.
                     Як я люблю життя - ви й не
                     уявляєте. Сьогодні 13. Пам’ятаєте,
                     як я був закоханий в це число?
                     Страшенно боляче.
                     Хай живе комунізм.
                     Хай живе соціалістичне будівництво.
                     Хай живе комуністична партія.

Учень-3. Вранці 13 травня 1933 року Микола Хвильовий збирає у себе на квартирі найближчих друзів - Миколу Куліша, Олеся Досвітнього, Григорія Епіка, Івана Дніпровського, Михайла Йогансена, Івана  Сенченка, частує чаєм, жартує, грає на гітарі, декламує "Бесы" О.Пушкіна... Через деякий час виходить до своєї робочої кімнати.

Лунає постріл.

/Пропоную зробити відеосюжет на поезію Івана Дніпровського/

"Умер! Хто каже: вмер?"
Умер! Хто каже: вмер? Він - спить,
Він тільки, наш друг коханий,
Біля стола, і - капотить,
Велика кров з малої рани.

                А біля нього по боках
                Уже кружляє хижа  зграя:
                Махає шаблею Анарх,
                Кричить в істериці Аглая.

Закрийте двері! Чебрецем
Закрийте рану. В цьому кріслі
Таке ясне його лице,
Такі тепер прозорі мислі.
Хай так і спить він - до суда.

                Гряде, гряде, як дзвін чугуни.
                Усе пізнає, всім воздасть -
                Безжальний трибунал Комуни.

Не підкупити, не зламать
Суда червоної Вкраїни -
Хоч би купців фальшива рать
Несла все золото торгашів.

                Він допитає стать і стан.
                Зізнання дасть і друг, і ворог,
                І ні одна дрібна деталь
                Не випаде з очей суворих.

Він допитає Куліша
Од першострічі до обриву:
Як мучилась його душа,
Вставала й падала. Як в зливу.

                Ішли вони обоє. Як
                Шипами й тернами повитий
                Холодний, лисий, темний шлях
                Прослався їм. Як знамениті

Письменники, що страшно так
Життя і труд кохали палко -
Вони згубили ясний шлях
І з храму муз пішли в біргалку...

Викладач. Творче "я" художника, як і багатьох митців, змушене було роздвоюватися під тиском політизованих вказівок як писати, про що писати і для чого писати. Втрачалося необхідне для письменника відчуття внутрішньої свободи.

Самогубство Миколи Хвильового повинно було, як він передбачав, застерегти партію, уряд країни, літературних опонентів від дальшого розвитку репресій та деформування мистецтва.

Як людина, він хоче жити, але як художник,  як творець і духовний провідник своєї генерації, він не може існувати, бо задихається в нестерпно важкій атмосфері насильства над творчою уявою.

Учень-5. /поезія І.Дніпровського/

...Він умер тому, що вмирав на
наших очах протягом кількох років.
Умирав же він тому, що був рожденний вождем.
Як вождем, він страждав, що література йде хибним шляхом.

Як вождь він бувбезсилий перебороти обставини.
Він не міг примирити непримиренне.
Відповідав за всіх і був позбавлений змоги справедливо
                   розподілити всім ролі.

Він мучився за свою генерацію, яку любив найбільше
і яку політикани ставили в найгірше становище...
Він метався між двома таборами.
Його злами не приймає табір перший.

Його поведінку не ухвалював другий.
Наскрізь хворе оточення.
Нещасливе родинне життя.
Брак великого рятівничого.
Кохання надзвичайної жінки.

Сіре, безнадійне становище українських письменників...
Він умирав і як художник.
...Сонячна душа розкривалась.
Вона кричала з третього поверху "слова",
вона блукала нічними вулицями столиці, від пивнички до пивнички...

Учень-4.  Одмити сплячого од лжі,
                Вдягти його в одежу чисту.
                І положити на межі
                Епоху розколу - урочисто.
                Не пиво скверне і вино
                На нім - це кров героя й жертви.
                Покласти його в пантеон,
                Де мирно сплять одні безсмертні.
                Зібрати всі його слова
                До одного - алмазні зерна.
                І сіять, сіять, посівать
                По всіх повітах і губерніях...

Запитання на закріплення вивченого матеріалу.

1. Що зацікавило вас у біографії Миколи Хвильового?
2. В яких умовах формувався характер і світогляд письменника?
3. Як Хвильовий ставився до подій в житті нашої країни 1914-1917?
4. Розкрийте його ставлення до революції та громадянської війни.
5. Що вам відомо про літературну творчість М.Хвильового?
6. Розкажіть про літературну дискусію 1925-1928р. та участь в ній Хвильового.
7. Чому письменник покінчив життя самогубством?
Заняття завершуємо роз’ясненням домашнього завдання /Творча робота/.

                         

Надіслала викладач будівельного технікуму транспортного будівництва Ясинуватський Муравльова Оксана Володимирівна, Донецька обл., м. Ясинувата

_{Онлайн бібліотека з підручниками і книгами, плани конспектів уроків з української літератури, завдання з української літератури 11 класу скачати}