Конспект уроку і опорний каркас з предмету Географія 6 клас. Повні уроки.

Тема: "Внутрішня будова Землі. Поняття "земна кора", "літосфера"."

Розділ ІІІ. О Б О Л О Н К И       З Е М Л І

§16. Зовнішні та внутрішні оболонки Землі

     Вивчаючи нашу планету, вчені давно помітили, що Земля складається з кількох  внутрішніх за зовнішніх оболонок, що взаємодіють та проникають одна в одну.
     Зовнішні оболонки Землі. Якщо б космічні прибульці летіли до нас у гості, спершу вони б помітили навколо нашої планети повітряну оболонку – атмосферу (з грецької “атмос” – повітря, пара), яку утримує Земля силою свого тяжіння.
     Спускаючись нижче, космічні гості були б здивовані тим, що нашу планету назвали Землею, адже майже ¾ її поверхні вкриває вода. Це гідросфера (з грецької “гідро” – вода) – водна оболонка Землі. Вона вбирає в себе всю воду в рідкому, твердому та газоподібному станах, що існує на поверхні нашої планети, її надрах, у повітрі та в живих організмах.
     Перед приземленням представники інопланетної цивілізації впевнилися б, що вони не єдині живі істоти у Всесвіті. Земля заселена великою кількістю організмів, які утворюють біосферу (з грецької “біос” – життя) – оболонку життя, в якій воно існує у всіх проявах.
     Опустившись на поверхню планети, посланці з космосу відчули б, що вона тверда, тому що вкрита літосферою (з грецької “літос” – камінь) – твердою оболонкою Землі. Вона складається з величезної маси гірських порід, як на суходолі, так і на дні морів та океанів.

     Перебуваючи в гостях на нашій планеті, космічні мандрівники через певний час помітили б, що всі зовнішні оболонки Землі тісно пов’язані між собою. На їх стику виникла географічна оболонка, в межах якої виникло життя й розвивається людське суспільство. Її складовими є нижній шар атмосфери, верхній шар літосфери, а також вся гідросфера та біосфера. Саме цю оболонку земляни називають природою. Вона є об’єктом вивчення фізичної географії.
     З бурхливим розвитком цивілізації зріс тиск людини на природу. Так виникла ноосфера (з грецької “ноос” – розум) – оболонка розуму, тобто сфера взаємодії природи й людини. Завдання землян – жити з гармонії з природою, пізнавати її закони, щоб зберегти нашу планету для прийдешніх поколінь у придатному для життя стані.
     Методи вивчення надр Землі. Потрапити глибоко в надра планети космічним гостям навряд би вдалося. Адже й самим землянам це поки що не під силу. Мабуть тому першими, хто відправляв своїх героїв у підземне царство були письменники-фантасти. Їх герої подорожували вглиб Землі пішки по глибоким тріщинам, або у фантастичних снарядах, опускалися в надра згаслими вулкани. А там бачили доісторичних тварин, що зникли сотні мільярдів років в поверхні планети, або ж іншу людську цивілізацію, що створила штучне Сонце. Але все це лише фантазії.

     Вчені-геологи, щоб дізнатися більше про надра бурять свердловини, збираючи зразки гірських порід. Однак поки що не існує такого бура, який дозволив би зануритися з Землю достатньо глибоко. Надглибинними  вважають свердловини, які сягають 6 км. А найглибші з них подолали відмітку у 12 км! Проте навіть такі значення є невеликими для нашої планети. Якщо порівняти її розміри з яблуком, то найглибші свердловини ледь подряпають його шкірку. Занурюватися глибше не вдається через високу температуру: на кожні 33 м опускання вона зростає на 1ОС. Тому ще в давні часи виникла хибна уява про те, що всі надра планети знаходяться у розплавленому стані. Щоб це довести, давньогрецький вчений Емпедокл (V ст. до н.е.) навіть намагався проникнути в кратер діючого вулкана, але загинув у ньому.
     Сучасні уявлення про внутрішню будову Землі склалися в результаті вивчення землетрусів. Під час їх виникнення коливання швидко поширюються в різні боки від осередку поштовхів та за півгодини здатні пройти всю планету наскрізь. З’ясувалося, що крізь тверду речовину коливання проходять дуже швидко, а у розрідженому середовищі значно уповільнюються. Так було з’ясовано, що всередині планета має шарувату будову. До того ж більше в середині Землі речовини твердої через великий тиск.
     Внутрішні оболонки Землі. Наша планета складається з трьох основних внутрішніх оболонок: земної кори, мантії та ядра.
     Земна кора – невелика верхня тверда частина планети. Вона складає лише 1% об’єму Землі. Під материками земна кора товща – 30-75 км, під океанами – значно тонша – 5-15 км. Ми живемо на поверхні земної кори. Земна кора складається з мінералів та гірських порід. З неї людина видобуває корисні копалини, які використовує у своїй діяльності.
     Глибше, від земної кори до глибини 2900 км, знаходиться мантія – найбільша за об’ємом (83%) та масою (2/3) частина нашої планети. На її поверхні температура становить близько 1000ОС, а тиск у 60 тис. разів більший, ніж на поверхні Землі. У нижніх шарах мантії температура зростає до 3800ОС, а тиск – до 1,3 млн. атмосфер. Тривалий час вважали, вся мантія перебуває у твердому стані. Проте, у 20-х рр. ХХ ст. було виявлено, що на глибині 150-200 км від поверхні Землі значно уповільнюються коливання під час землетрусів. Тобто там знаходиться речовина у пластичному, напіврідкому стані. Цю оболонку назвали астеносфера (з грецької “астенес” – слабий, м’який). Над та під нею коливання поширюються дуже швидко. Відкриття астеносфери дало змогу зрозуміти природу багатьох внутрішніх процесів Землі. Вважають, що верхні шари мантії складаються з порід, що насичені силіцієм та магнієм, внутрішні – збагачені важкими елементами, подібними за складом до залізистих метеоритів.
     Глибше мантії, в центрі нашої планети, знаходиться важке земне ядро, або центросфера. Воно займає 16% об’єму та 1/3 маси. Ядро відчуває величезний тиск (1,4-3,6 млн. земних атмосфер) та має температуру від 4000ОС до 6000ОС (як на поверхні Сонця). На глибині 2900-5000 км знаходиться зовнішнє ядро, яке перебуває у рідкому стані. Можливо, пересування його речовини викликає магнітне поле Землі. Ще глибше, до самого центру планети простягається внутрішнє ядро. Його речовина дуже гаряча і тверда. Про склад ядра відомо мало. Вважають, що воно складається з різних металів, зокрема сполук заліза й нікелю.

     Висновки:
1.    Земля складається з кількох  внутрішніх за зовнішніх оболонок.
2.    Зовнішніми оболонками нашої планети є атмосфера, гідросфера, біосфера, літосфера. В результаті їх взаємодії виникла географічна оболонка.
3.    Основними методами дослідження надр Землі є надглибинне  свердлування та вивчення швидкості поширення коливань під час землетрусів. Ці методи показали, що наша планета має в середині шарувату будову. Вона складається з земної кори, мантії та ядра.
4.    Майже всі внутрішні оболонки Землі перебувають у твердому стані. Лише частина верхньої мантії – астеносфера – є пластичною, а зовнішнє ядро – рідким.

Питання для самоконтролю:
1.    Які ви знаєте зовнішні оболонки Землі?
2.    В чому полягають труднощі вивчення внутрішньої будови нашої планети?
3.    Як нині досліджують надра Землі?
4.    Назвіть та схарактеризуйте внутрішні оболонки Землі.
5.    Що таке астеносфера? Як вона була відкрита?      
        

Загальна географія, 6 клас.

Надіслано викладачами Міжнародного ліцею Гранд

С.Г. Кобернік, Р.Р. Коваленко

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.