Гіпермаркет Знань>>Українська література>>Українська література 4 клас>>Українська література: Л. Українка. Біда навчить.

Пригадай, які твори Лесі Українки ти читав. Що ти знаєш про життя поетеси?
Біда навчить.
Був собі горобець. І був би він нічого собі горобчик, та тільки біда, що дурненький він був. Як вилупився з яйця, так з того часу нітрошки не порозумнів. Нічого він не тямив: ані гніздечка звити, ані зерна доброго знайти,— де сяде, там і засне; що на очі навернеться, те і з'їсть. Тільки й того, що завзятий був дуже,— є чого, нема чого, а він вже до бійки береться. Одного разу літав він із своїм товаришем, теж молодим горобчиком, по дворі в одного господаря. Літали вони, гралися, по смітничку громадили* та й знайшли три конопляні зернятка. От наш горобчик і каже:
—    Мої зернятка! Я знайшов!
А чужий і собі:
—    Мої! Коли мої! Коли мої!
І почали битися. Та так б'ються, та так скубуться аж догори скачуть, аж пір'я з них летить. Бились, бились, поки потомились; сіли один проти одного, над; побились і сидять, та вже й забулись, за що була бійка. Коли згадали: а де ж зернятка? Зирк, аж зернят вже й нема! По дворі ходить курка з курчатами, квокче та промовляє:
—    Дурні бились, а розумні поживились
—    Що ти кажеш? — питають горобці.
—    Та то я дякую вам, що ви такі дурні! От поки ви
здуру бились, то я з своїми курчатами поснідала вашими зернятками! Що то сказано, як хто дурний!.. Ніко
му було вас бити та вчити! Якби вас хто взяв у добро науку, то, може б, з вас птахи були!..
Чужий горобчик розсердився за таку мову.
—    Вчи своїх дурних курчат розуму, а з мене й мого розуму   досить! —   підскочив,   тріпнув   крильцем, цвірінькнув та й геть полетів. А наш горобчик зостався і замислився.
«А правда,— думав він,— краще бути розумним. От курка розумна, собі наїлася, а я мушу голодний сидіти».
Подумав, подумав та й почав просити курку:
—    Навчіть мене розуму, пані матусю! Ви ж такі розумні!
—    Е, ні! — каже курка.— Вибачай, серденько! Маю я й без тебе клопоту доволі,— он своїх діточок чималенько, поки-то всіх до ума довести! Шукай собі інших учителів! — та й пішла собі в курник.

Громадили — тут: греблися, порпалися.

Чи уважно ти читав: скільки зерняток знайшли горобчики? Хто сказав ці слова: Вибачай, серденько?

• • • 
      Зостався горобчик сам.
      —    Ну що робить? Треба кого іншого питати, бо вже
      я таки не хочу без розуму жити! — і полетів у гай.
      Прилетів у гай, коли бачить — сидить зозуля на калині та все: «Ку-ку! Ку-ку!» От він до неї:
      —    Тіточко, що я вас проситиму! Навчіть мене розу
      му! У вас же нема своїх дітей: а то курки просив, то вона каже, що в неї й так багато клопоту.
      —    А я тобі от що скажу,— відповіла зозуля,— як у мене свого клопоту нема, то чужого я й сама не хочу! От не мала б роботи, чужих дітей розуму вчити! Се не моє діло! А от коли хочеш знати, скільки тобі літ жити, то се я можу тобі сказати.
      —    Аби ти була жива,  а за мене не турбуйся! — відрізав горобець і полетів геть.
      Полетів він геть, аж на болото, а там ходив бузько і жаб ловив. От підлетів горобчик до нього та й каже несміливо:
      —    Пане, навчіть мене розуму. Ви ж такі розумні...
      —    Що, що, що? — заклекотів бузько.— Тікай-но ти, поки живий! Я вашого брата!..
      Горобчик мерщій від нього, ледве живий від страху. Бачить він: сидить на ріллі ґава і сумує. От він до неї:
      —    Дядино, чого ви так зажурились?
      —    Сама не знаю, синочку, сама не знаю!
      —    Чи не можете, дядиночко, мене розуму навчити?
      —    Та ні, синочку, я й сама його не маю. А от коли вже так хочеш, то полети до сови: вона, кажуть, вельми розумна-розумна, то, може, вона тобі що поради:
      А я до того розуму не дуже, Бог з ним!
      —    Прощавайте, дядино! — сказав горобчик.
      —    Щасливо!
      Полетів горобчик питати, де сова сидить; сказала йому, що вона в сухому дубі в дуплі мешкає. От в туди,— бачить: справді, сидить сова в дуплі, тільки спить. Горобчик до неї:
      —    Пані! Чи ви спите? Пані! Пані!
      Сова як кинеться, як затріпоче крилами:
      —    Га? Що? Хто? — кричить, витріщивши очі.
      Горобчик і собі трошки злякався, а все-таки хоче  свого дійти.
      —    Та се я, горобець...
      —    Горобець? Який горобець? Не бачу! Чого притирився*? І яка вас лиха година по дневі носить? Осе напасть! І вдень не дадуть заснути...
      І сова знов заснула. Горобчик не посмів її вдруге б дити, сів собі на дубі та й почав ждати ночі. Ждав ждав, аж йому обридло. Коли се, як стало темніти, пр кинулась сова та як заведе: «Гу-у-у! Гу-гу-гу-у-у...» Горобчик аж отерп зо страху: хотів уже втікати, та якось утримався. Вилізла сова з дупла, глянула на горобчика, а очі в неї світять! Страх та й годі!..
      —    Ти тут чого? — спитала.
      —    Та я, вибачайте, моя пані, ще зранку тут сиджу...
      —    І чого?
      —    Та чекаю, поки ви встанете...
      —    Та ж я встала! Ну, чого тобі треба? Чого стримиш?
      —    Я хотів би вас просити, вибачайте ласкаво, чи не могли б ви мене розуму навчити? Адже ви такі мудрі...
      —    Не на те я мудра, щоб дурнів розуму навчати! Хто дурнем вродився, той дурнем і згине. Тікай-но ти, а то я голодна! — гукнула сова та як засвітить очима...
      Горобчик миттю як схопиться, полетів світ за очі, десь у гущавину заховався та там і проспав аж до самого ранку. Спить горобчик, та так міцно, коли се у нього над головою щось як заскрегоче: «Че-че-че!» Горобчик прокинувся, аж дивиться: сидить на сучку сорока-білобока та так скрегоче, аж очі заплющила.
      —    З ким ви, панянко, так розмовляєте? — спитав її горобець.
      —    А тобі що до того? Чи ба, який цікавий! А хоч би й з тобою!
      —    Та я дуже радий, як зо мною. Я б вас просив, моя
      панно, щоб ви мене розуму навчили.
      —    А нащо тобі, мій молодчику, розум? Без розуму легше в світі жити та таки й веселіше! А ти, голубчику, ліпше красти вчися, от як я, то тоді й розуму не треба.
      З великого розуму не тяжко й з глузду зсунутись; ти ось поговори зо мною, то я тебе навчу, як і без розуму прожити...— і заскреготала сорока, та що далі, то все
      хутчіш та дрібніш...
      —    А бодай тобі заціпило, скреготухо! — крикнув горобчик.— Ото глушить! Цур тобі! — та скоріш від неї геть.
      Сів собі горобчик на полі та й думає: «Де я того розуму навчуся? Скільки світу злітав, а щось небагато навчився, хіба вже воно так і зостанеться...» Зажурився він, поглядає сумно довкола, а по полю чорний крук ходить та так поважно.
      «Ну, ще в сього поспитаю; се вже востаннє»,— подумав горобчик.
      —    Навчіть мене розуму! — звернувся він просто до крука.— Я вже давно його шукаю, та ніяк не знайду.
      —    Розум, молодче, по дорозі не валяється,— мови поважно крук,— не так-то його легко знайти! А я тоб от що скажу: поки біди не знатимеш, то й розуму не матимеш. От тобі моя наука. А тепер іди: мені ніколи.

Притирився — прийшов.

     Чи уважно ти читав: з ким спочатку зустрівся горобчик - із зозулею чи совою? Кого горобчик називав дядиною, а кого — моя пані?

* * *
Полетів горобчик, засмутився. «Що то мені так* наука?» — гадає собі; однак більше ні в кого розуму не питав,— обридло вже. Посумував трохи, що мусить без розуму жить, а потім і забув. Почав знову гуляти веселенько. Ні гадки йому.
І не зоглядівся горобчик, як і літечко минуло. Настала осінь з вітрами холодними, з дощами дрібними, а дедалі й сніжок став перепадати. Біда горобчикові,— холод, голод! Вночі, де не сяде, спати не може, так холодний вітер і пронизує; вдень їсти нічого, бо все зібрано в клуні, а якщо й знайде, то за сваркою втеряє. От і почав наш горобчик до розуму приходити,— годі сваритися! Куди горобці летять, і він за ними; що вони знайдуть, то і він поживиться, та все без сварки, без бійки, то горобці його й не женуть від себе,— а перше, то й близько не підпускали. Побачив горобчик, як інші пташки в теплих гніздечках сидять, почав він і собі придивлятись, як-то гнізда будуються. Почав він пір'ячко до пір'ячка збирати, соломку до соломки складати та гніздечко звивати. Так статкує наш горобчик, так дбає! Дедалі всі горобці почали його поважати; куди зберуться на раду, то й його кличуть, він так вславився між ними своїм розумом.
Перезимував він зиму щасливо, а на весну вже став великим та мудрим горобцем; сидів він у гніздечку не сам, а з горобличкою, і четверо яєчок в гніздечку лежало.
Як виклюнулись гороб'ята, то горобцеві новий клопіт — годувати діточок, та вкривати, та глядіти, та од хижого птаства боронити,— не до гуляння було!
А вже що господарський був горобець, то, було, аж сусіди-горобці дивуються: «Які ви, пане сусідоньку, мудрі! І де ви того розуму навчились?» — питають, було, його. А він тільки голівкою кивне.

- Біда навчила, - каже.    

Леся Українка

      Цвірінькнув, чималенько, скрегоче, заскреготала, зоглядівся, птаства.

      Що змусило горобчика шукати розуму? Перелічи, з ким мав розмову горобчик. Чому ніхто не зміг навчити його розуму? Якими рисами наділила авторка казки співрозмовників горобчика?
      Коли птахи почали поважати горобчика? Вдома склади план і підготуйся до стислого переказу казки.
      Попрацюйте    разом!   Спробуйте сформулювати головну думку казки. Підготуйтесь до читання казки в особах. Доберіть до слів притирився, вельми, відрізав, заціпило близькі за значенням.
Визначте позитивні й негативні якості характеру головного героя казки.

Савченко О.Я. Читанка 4 клас

Вислано читачами з інтернет-сайту

_{Шкільні предмети, презентація уроків і оцінювання знать}

Зміст уроку
 конспект уроку і опорний каркас                      
 презентація уроку 
 акселеративні методи та інтерактивні технології
 закриті вправи (тільки для використання вчителями)
 оцінювання 

Практика
 задачі та вправи,самоперевірка 
 практикуми, лабораторні, кейси
 рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
 домашнє завдання 

Ілюстрації
 ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
 реферати
 фішки для допитливих
 шпаргалки
 гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати

Доповнення
 зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
 підручники основні і допоміжні 
 тематичні свята, девізи 
 статті 
 національні особливості
 словник термінів                          
 інше 

Тільки для вчителів
 ідеальні уроки 
 календарний план на рік 
 методичні рекомендації 
 програми
 обговорення

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.