Особливості тексту-опису

Текст-опис — це текст, у якому послідовно подаються ознаки, характерні для людини, явища, зображуваного предмета або історичної епохи.

Описи дуже часто використовуються у художніх творах.

Напр.:
У давніх слов'ян Новий рік пов'язувався із землеробним календарем. 
З 10 століття вже християнська Русь святкувала його 1 березня, розпочинаючи сільськогосподарчі роботи, а через п'ять століть Новий рік перенесли на 1 вересня, знаменуючи кінець збору врожаю.
І лише з 1700 року за наказом Петра Першого християнське літосчислення ведеться з 1січня.


Усі дослідники наголошують на тому, що описовими нази-ваються тексти, в яких предмети (явища, події) зображують через перелічування ознак (властивостей, рис), характерних для них у певний момент. На початку або в кінці опису дають уявлення про предмет у цілому.

Редагуючи описовий текст, корисно виокремити частину, в якій дано загальну характеристику явища, і т. зв. "елементи опису", що характеризують окремі частини цього явища. Звичайно елементи опису наводять за певною системою: за важливістю, послідовністю розташу-вання тощо. Редагуючи описові тексти, треба домагатися того, щоб ознаки, які повідомляють у них, створювали уявлення про предмет у цілому.

А.Е. Мільчин поділяє ці тексти на аналітичні й синтетичні. В аналітичному описовому тексті опис іде від загальної характеристики об'єкта до характеристики його окремих частин. Об'єкт спочатку подають у загальному вигляді, а потім аналітично розчленовують на частини. У синтетичному описовому тексті загальну характеристику об'єкта подають після змалювання його окремих частин. Отже, тут частини складаються, синтезуються в цілі.

К.М. Накорякова наводить іншу класифікацію. Вона поділяє описи на статичні й динамічні. Динамічними можуть бути описи не тільки предмета в русі, але й предмета нерухомого. Активним у цьому випадку є спостерігач, який привертає нашу увагу до змін, що відбуваються з об'єктом, з предметом опису, надає описові активного характеру своїм ставленням до нього.

В описах завжди яскраво виявляється авторська індивідуальність. Мистецтво опису — це мистецтво деталі. Якщо в описах наукових деталь має бути точною, наперед обумовленою, доцільною, то в художній літера-турі деталь часто тим цінніша, чим вона несподіваніша. Опис дуже насичений риторичними фігурами; читач знайде в ньому порівняння, протиставлення, негативні характеристики, образне узагальнення по-баченого звертання до історії, анафооу. риторичне запитання. У синтаксичній структурі переважають строфи номінативного типу.