Особливості тексту-роздуму

Текст-роздум (або текст-міркування) — найчастіше це міркування героя (або автора) над тим чи іншим явищем, з обгрунтуванням, розкриттям причиново-наслідкових зв'язків.

Часто у зачині (початку) текста ставиться питання, на яке далі в логічній послідовності, доказово дається відповідь.

Тексти-роздуми найчастіше зустрічаються в науковому (зокрема, в науково-популярному) та публіцистичному текстах.

Напр.: 

Вважається, що коли у людини немає друзів, вона починає вести себе агресивно.
Свідки стверджують, що саме це й привело Володимира до злочину.
Можливо, так воно і було, але є, мені здається, ще якась причина, яка спричинила цьому лиху.


Роздум (міркування) — це вид тексту, в якому досліджують предмети і явища, виявляють їх внутрішні ознаки, доводять певні положення.

Роздуми — це умовиводи, що спираються на конкретні факти. Роздуми виникають унаслідок процесу мислення, коли з одного або декількох висловлювань виводиться інше висловлювання.

У роздумах розрізняють тезу (положення, істинність якого доводять), аргументи (судження, що обґрунтовують правильність тези) і демонстрацію (спосіб доведення, тобто послідовність аргументів і зв'язок між ними та тезою).

Редагуючи роздум, треба досягати того, щоб теза була відокремлена від аргументів, виключати аргументи, що не стосуються тези, ретельно перевіряти істинність аргументації.

Завдання ускладнюється тим, що редактор має справу не з доказами, так би мовити, в чистому вигляді, де всі їх частини лежать на поверхні, а з такими структурами, в яких докази часом відокремлені від тези багатьма абзацами. Цей вид тексту найскладніший і тому вимагає особливої уваги редактора, предметом турботи якого має бути не тільки логічна правильність роздуму, але і його доступність для читача.Насамперед редактор має з'ясувати те, чи справді роздум, який запропонував автор, необхідний.

Серед текстів-роздумів виокремлюють два різновиди: дедуктивні (в них рух думки відбувається від загального положення до його обґрунтування або до його демонстрації конкретними фактами) та індуктивні (в них думка рухається від одиничних, часткових фактів до загального висновку, загального положення).