|
Правопис простих і складних прислівників
Правопис простих прислівників досить складний. Головне у правописі прислівників – як вони пишуться: одним словом, через дефіс або кількома словами, виконуючи при цьому роль єдиного члена речення – обставини.
Написання прислівника регулюється такими факторами:
- а) від якої частини мови утворений прислівник,
- б) від його способу словотвору,
- в) якої будови прислівник: простий, складний чи складений.
Правопис простих прислівників, утворених від прикметників (прикметник – прислівник).
Від прикметників прислівники творяться трьома способами:
- 2. префіксально-суфіксальним;
- 3. злиттям прийменника з короткою формою прикметника.
1. суфіксальним, за допомошою суфіксів о, е: радісн-ий – радісн+о, добр-ий –добр+е
якщо прислівник утворений від вищого/найвищого ступенів порівняння якісних прикметників, він зберігає у собі суфікси/префікси ступенювання: вищ-ий – вищ-е, найвищ-ий – найвищ-е; голосніш-ий – голосніш+е ; найголосніш- ий – найголосніш – е
взагалі, прислівники зберігають особливості написання прикметникових основ: туманн-ий – туманн +о, незлічен-ий – незлічен+о.
2. префіксально-суфіксальним способом за допомогою по-ому (по-и).
Ці прислівники пишуться через дефіс: рідн-ий – по-рідн-ому, українськ-ий – по- українському/по-українськи вовч-ий – по-вовчому/по-вовчи наш – по –нашому свій – по-своєму.
Прислівники, утворені:
- від прикметників із суфіксом -ськ-, а також
- від прикметників, похідних від назв тварин, мають варіантні форми: по-ому / по-и: по- французькому/ по-французьки, по-собачому – по-собачи. Прислівники утворюються також і від присвійних займенників тим самим формантом: по-ому(єму): мій – по-моєму, ваш –по-вашому.
3. злиттям прийменника з короткою формою прикметника; вони пишуться разом: з-далеку- здалеку, с-тиха – стиха, за молоду- замолоду.
Це давні форми відмінювання прикметників, які у сучасній українській мові збереглися тільки у прислівниках.
Правопис простих прислівниках, утворених від іменників ( іменник – прислівник).
Особливість прислівників відіменникових полягає в тому, що всі вони утворилися на базі прийменникових словоформ іменників, злиттям прийменника з формою іменника: з гори – бігти згори; після завтра – прийду післязавтра; по волі – йти поволі.
Фактично прийменник перетворився на префікс у прислівнику, і такі слова пишуться разом: ввечері, скраю, попідтинню, спідлоба, позавчора, навздогін, безвісти, зроду, напам'ять і под.
Такі прислівники слід відрізняти від сполучень прийменників з іменниками, які, звичайно, пишуться окремо.
Пор.:
Іменники
Прислівники
подарувати книгу на пам'ять (на добру пам’ять)
вивчити вірш напам’ять (як?)
гратися у купі піску (у великій купі)
іти укупі (тобто разом) (як?)
прийти назустріч з поетом (на цікаву зустріч)
машина мчить назустріч (куди?)
Часто між прийменником та іменником можна вставити означення.
Іноді відрізнити прислівник від іменника допомагає наголос. Пор.:
навіки- на віки, надворі – на дворі, набік – на бік, насміх – на сміх, заочі – за очі.
Частина прислівників (прислівникові сполучення), утворених від прийменникових словоформ іменників, пишеться окремо, незважаючи на те, що вони, як правило, вживаються у ролі обставин. Їх слід запам’ятати, або, при потребі, звертатися до "Українського правопису", §30. Це прислівникові сполучники типу:
Щодо прислівникових сполучень слід бути уважним: вони вживаються й як іменники, й як прислівники, але при цьому мають - різні значення. Пор.:
Візьміть на (ваш) вибір ,(тобто на ваш смак)
Продавати (як?) на вибір (на вибір – це спосіб продажу)
Прислівники на-гора і по-латині пишуться через дефіс.
Запам‛ятайте: в кінці прислівників пишемо и:
- після твердих приголосних: догори, восени, навкруги, верхи, рачки;
- в кінці прислівників з префіксом по-: по-англійськи, по-чеськи, по-ведмежачи;
- пишемо і після м‛яких та пом‛якшених приголосних: вгорі, донині, наприкінці, вночі.
Правопис простих прислівників, утворених від числівників (числівник → прислівник).
Прислівники, утворені від прийменникових словоформ числівників злиттям прийменника з числівником, пишуться разом: в+перше → вперше, у+трьох → утрьох, за+одно → заодно, в+двоє → вдвоє.
Слід відрізняти прислівники (пишуться разом) від подібних прийменникових числівників, які пишуться окремо. Пор.:
Числівники
Прислівники
У двох квартирах світилося.
Пішли удвох (як?)
На четверо учнів - один комп‛ютер.
Поділити яблуко начетверо (як?)
Прислівники, що починаються на по-, пишуться:
- через дефіс: по-перше, по-п‛яте;
- окремо: по двоє, по троє.
Правопис простих прислівників, утворених від прислівників (прислівник → прислівник).
- а) Відприслівникові прислівники, які утворюються префіксальним способом пишуться разом: назавжди, забагато, відколи, повсюди;
- б) Прислівники, утворені словотвірними частками аби-, де-, сь, ні-, ані-, чи-, що-, як-, чим, пишуться разом: абикуди, десь, дедалі, ніколи, анітрохи, чимало, щодалі, якраз, чимдуж.
- в) Прислівники, утворені частками хтозна-, казна-, будь-, небудь-, -то, пишуться через дефіс: хтозна-куди, казна-коли, будь-як, куди-небудь, десь-то.
Через два дефіси пишуться прислівники з часткою не посередині слова: як-не-як, коли-не-коли, де-не-де, хоч-не-хоч, а також прислівник будь-що-будь.
1. Складні прислівники, утворені способом основоскладання пишуться разом:
в різні боки — врізнобіч
обома руками — обіруч
в один час — водночас
на самий перед — насамперед.
Винятки: тим часом, все одно, все рівно пишуться окремо.
2. Складні прислівники, утворені повторенням тих самих незмінюваних слів, або слів-синонімів чи слів-антонімів пишуться через дефіс : ген-ген, зроду-віку, більш-менш, ледве-ледве, тишком-нишком, видимо-невидимо.
Винятки: не сьогодні-завтра, без кінця-краю, з діда-прадіда, з давніх-давен пишуться окремо (прийменник) і через дефіс (синоніми, антоніми).
3. Складні прислівники, утворені повторенням різних форм змінюваних слів, пишуться окремо: з боку на бік, плече до плеча.
Винятки: пліч-о-пліч, віч-на-віч, всього-на-всього – пишуться через два дефіси .
Написання "не" з прислівниками.
- 1) З більшою кількістю прислівників "не" пишеться окремо не тут, не треба, не можна, не жаль, не по-людськи, не по-моєму, не сьогодні, не вперше.
- 2) "не" пишеться разом, якщо прислівник без частки "не" не вживається: невдовзі (немає вдовзі) не невпинно (немає впинно), аналогічно нещадно, неквапом, несамовито, нехотя і под.
- 3) В інших випадках "не" пишеться разом або окремо залежно від змісту речення:
а) якщо до прислівника з "не" є синонім, пишеться разом – : недоброзичливо (вороже), недобре (погано), нелегко (важко);
б) якщо в змісті речення є протиставлення - окремо: – іти було не легко (а важко); нам було не страшно (ми не боялися).
|
