Тема: робота зі словником. Мета уроку: навчитися правильно працювати зі словником. Тип уроку: урок – лекція.
Лексикологія (гр. lexicon - словник + grapho - пишу) - розділ мовознавства, що займається питаннями укладання словників та їх вивчення. Словники заслужено називаю супутниками цивілізації. Їх місце серед інших книг на правому фланзі. Словники - скарби національної мови, наші друзі і помічники. Чим раніше школяр заведе дружбу з ними, навчиться ними користуватися, тим ширше буде його кругозір, грунтовніше знання. Борг вчителя - допомогти йому в цьому.
Розрізняються словники двох типів: енциклопедичні і філологічні (лінгвістичні). У перших пояснюються реалії (предмети, явища), наводяться відомості про різні події. Це Мала радянська енциклопедія, Велика радянська енциклопедія, Дитяча енциклопедія, політичний словник, філософський словник. По друге, пояснюються слова, тлумачаться їх значення. Лінгвістичні словники у свою чергу поділяються на два типи: двомовні (рідше багатозначні), тобто перекладні, якими ми користуємося при вивченні іноземної мови, в роботі з іноземним текстом (українсько-англійський словник і т.д.) І одномовні, які діляться на тлумачні та аспектні. У тлумачних словниках розкривається значення слова з усіх боків (семантика, вимова, вживання). Аспектні словники присвячені якійсь одній галузі лінгвістики, однієї її галузі. Їх ще називають галузевими словниками. Найважливішим типом одномовного лінгвістичного словника є тлумачний словник, що містить слова з поясненням їх значень, граматичною та стилістичною характеристикою.
У світі створено чимало словників, що дивують своїм обсягом і багатством змісту. Але чи не найвидатніший з них - «Тлумачний словник живої мови» Володимира Івановича Даля. Особливо велике значення словника для української культури, освіти.
За оцінкою академіка В.В. Виноградова, «як скарбниця влучного народного слова Словник Даля буде супутником не тільки літератора, філолога, але і всякої освіченої людини, що цікавиться мовою». Виноградов В.В. В.І. Даль так говорив про свою роботу: «Словник названий толковим, тому що він не тільки переводить одне слово другим, але й толкує, пояснює подробиці значення слів і понят». Перше видання Тлумачного словника В.І.Даля вийшло в 1863-1866 роках. У першому виданні Словника було вміщено близько 200.000 слів. З них 80.000 слів він зібрав самостійно. Друге видання вийшло у 1880-1882 роках .
Поклавши в основу словника народну мову, Даль прагнув довести непотрібність більшої частини іншомовних слів. Даль дуже широко дає приклади при поясненні того чи іншого слова. «У числі прикладів прислів'я та приказки, займають перше місце; їх понад 30 тисяч». У 1935-1940 роках вийшов чотиритомний «Тлумачний словник російської м ови» за редакцією професора Д.М.Ушакова. У його складанні, крім редактора, брали участь найвизначніші радянські вчені: В.В. Виноградов, Г.О. Винокур, Б.А. Ларін, СІ. Ожегов, Б.В. Тамашевскій. Словник включає близько 85.000 слів. Автори внесли лексику, представлену в художніх творах, в публіцистиці XIX і XX ст. Широко включаються слова радянської епохи. Вперше широко і послідовно введені в словник фразеологічні одиниці. Так, при слові «вода» вказується двадцять одне поєднання з цим словом, наприклад: воду товкти (в ступі), як у воду опущений, кінці в воду, нерозлийвода та інші.
У словнику вказуються основні граматичні форми слів. Даються вказівки на правильну вимову слів. Крім тлумачних словників значне місце займає аспектичні словники, які присвячені який-небудь однієї галузі лінгвістики. Існує кілька груп аспектних словників, серед яких виділяються словники антонімів, омонімів, паронімів, синонімів . Словники антонімів включають широковживаними в сучасній мові антоніми, об'єднані в пари. У словникових статтях розкривається їх значення, говоритися про стилістичне і переносне вживанні антонімів, а також приклади з творів художньої літератури, що ілюструють вживання антонімів. У 1968 р. було видано словник-довідник Ю.А. Бєльчикова і М.С.Панюшевой «Важкі випадки вживання однокореневих слів», який можна вважати першим досвідом створення словника паронімів. У ньому міститься близько 200 пар (груп) однокореневих слів, у вживанні яких у практиці мови спостерігається змішання: абонент - абонемент, емігрант - іммігрант, одягти - надіти.
У сучасній лексикографії існує кілька словників синонімів. Вони покликані відобразити синонімічні зв'язки між словами. Хоча в цих словниках також зберігається алфавітний порядок, всередині алфавіту слова (і обороти) зібрані в синонімічні групи або ряди, наприклад: чаклун, чарівник, маг, і т.д. У орфографічних словниках слова розташовані в алфавітному порядку. Читач у словниках знаходить відповідь на питання, як пишеться те чи інше слово. Орфографічні словники бувають 2-х видів: довідкові і пояснювальні. Обидва види словників необхідні: вони виконують різні функції. Довідкові орфографічні словники фіксують норми правопису слів, служать джерелом знаходження норми для попередження помилки під час письма У пояснювальних орфографічний словниках, крім фіксації правописної норми, показані умови вибору орфограмм, які є в слові. Такі словники вчать застосовувати правила на практиці, перевіряти свої рішення про вибір орфограми в словнику. Серед перших видань орфоепічного словника можна виділити «Словник наголосів для працівників радіо та телебачення» Ф. Агеєнко і М. Зарва, що вийшов в 1960 р. У словнику широко представлені, поряд з загальними іменниками, імена власні (особисті імена та прізвища, географічні назви, назви органів друку, літературних та музичних творів тощо). Елементарні відомості про походження запозиченої лексики містяться в словниках іншомовних слів. У цих словниках зазвичай даються вживані в даній мові і у цю епоху запозичені слова, наукові та технічні терміни, повідомляються, з якої мови вони взяті, і описуються значення іноземних слів. Найбільш відомий у нас «Словник іноземних слів» за редакцією І.В. Лехина і інші словники іноземних слів.
Існують словники, спеціально орієнтовані на практичне використання мови. У них містяться відомості про найбільш поширені помилки, неточності у вживанні слів, зворотів і граматичних конструкцій, даються лінгвістично обгрунтовані рекомендації та правила нормативного слововживання. Такі словники складаються на основі ретельного відбору лексичного матеріалу: у них містяться найбільш уживані слова, а також слова, частіше за інших зустрічаються в мовній практиці учнів.
Список використаних джерел: Урок на тему : "Українська література" Шумейло А.Р. учитель української мови та літератури, сш №98, м. Київ Урок на тему : «Робота зі словником» учителі українська література сш №125 м.Харків Савченко О.Я. Читанка Підручник для навч.закл. К.: Освіта, 2002.- 311с. Вашуленко М.С., Мельничайко О.І.Рідна мова 3 клас : Підручник для навч.закл. - К.: Освіта 2003. - 295c. Соловко А.В. ,. Словники світу . Т.: Богдан 2007. - 400с. Степанчук Р.О. Історія словників . К: Веселка» 2004.- 245 с.
Відредаговано і надіслано Дідковська І.П.
----
Над уроком працювали
Шумейло А.Р.
Дідковська І.П.
Поставить вопрос о современном образовании, выразить идею или решить назревшую проблему Вы можете на Образовательном форуме, где на международном уровне собирается образовательный совет свежей мысли и действия. Создав блог, Вы не только повысите свой статус, как компетентного преподавателя, но и сделаете весомый вклад в развитие школы будущего. Гильдия Лидеров Образования открывает двери для специалистов высшего ранга и приглашает к сотрудничеству в направлении создания лучших в мире школ.
