|
Гіпермаркет Знань>>Історія всесвітня>>Всесвітня історія 6 клас>>Римський період грецьких міст-держав Північного Причорномор’я. Боспорське царство. Пізні скіфи на Дніпрі та в Криму. Сармати.
Римський період грецьких міст-держав Північного Причорномор'я
У І ст. до н. е. відбувалася напружена боротьба між Римом і Понтійським царством Мітридата VI. У ході трьох війн Рим вийшов переможцем. Переслідуючи армію Мітридата, римляни в 65 р. до н. е. вперше опинилися на землях Північного Причорномор'я. Вони спорудили тут укріплені табори для своїх легіонів, які стали постійними стоянками.
Під час Мітридатових війн (89-63 pp. до н. е.) античні міста на узбережжі Понту Евксинського були постачальниками сировини, продовольства, воїнів для армії Мітридата. Тривала війна підірвала господарство грецьких колоній. Серед населення поширювалися ворожі настрої проти понтійського царя. Зрештою, античні міста повстали проти Мітридата. У вирішальний момент його зрадив син Фарнак, і це було останньою краплею в боротьбі з Римом. У 63 р. до н. е. Мітридат утратив останню надію на продовження боротьби і заподіяв собі смерть у Пантікапеї.
Після війни грецькі міста Північного Причорномор'я ввійшли до складу Римської держави. Для них розпочався новий період життя. Римляни розмістили в цих містах гарнізони.
У побут колоністів увійшла римська культура, а згодом — християнство, яке поширилось у Римі та його провінціях. Пожвавлюється розвиток господарства. У містах відновлюють укріплення. В Ольвії у Верхньому місті побудували фортецю з могутніми стінами.
Херсонес після поразки та загибелі Мітридата VI залишився під владою його наступників. Але волелюбні херсонесці прагнули звільнитися від гноблення й звернулися по допомогу до Риму. У І ст. н. е. римляни розмістили в Херсонесі гарнізон, який утримував під контролем південний берег Криму, зокрема міста Феодосію, Пантікапей. Херсонес став морською базою для римського флоту.
Через античні міста-колонії Північного Причорномор'я на півдні теренів сучасної України поширюється культура античного Риму. її вплив глибоко позначився на подальшому розвитку місцевих народів, у тому числі на формуванні культури предків слов'ян.
Пізні скіфи на Дніпрі та в Криму
Ми з вами стоїмо посеред широкого українського степу. Висока трава коливається під вітром, що віє до нас від Дніпра. Якщо озирнутися навкруги, ми побачимо високі кургани, що височіють над степом досить далеко один від одного. Це сліди поховання знатних скіфів — володарів цих земель. Триває IV ст. до н. е.
Згадаймо, що відбувається в цей час в інших країнах Стародавнього світу. У Китаї формується імперія Цінь, в Індії — держава Мауріїв. Рим веде завоювання Італії (Самнітські війни), Александр Македонський розпочав Східний похід. Набирає силу Карфагенська держава.
Як ви вже знаєте, скіфи населяли степи на північ від Чорного моря із VII ст. до н. е. до III ст. н. е. У VII-VI ст. до н. є. вони разом із кіммерійцями здійснили походи в Малу Азію, завдали поразки перській армії Дарія І в VI ст. до н. е., заманивши його в безмежні степи Причорномор'я. Відтоді в скіфській державі розпочалося культурне та господарче піднесення.
Найвищого розквіту скіфи досягли в IV ст. до н. е. за правління царя Атея. Цей час збігається з правлінням македонського царя Філіппа II. Певний час обидва царі були союзниками в боротьбі проти фракійців. Але після перемоги над спільним ворогом відносини між ними загострилися. У 339 р. до н. е. між скіфами та македонцями відбулася битва біля річки Дунаю, у якій перемогли македонці. Дев'яносторічний Атей загинув. Проте скіфи не були остаточно розгромлені. Полководець Александра Македонського Зопіріон у 331 р. до н. е. вдерся в скіфські землі з тридцятитисячною армією і зазнав цілковитої поразки.
Спочатку македонська армія взяла в облогу м. Ольвію, та, не здобувши його, рушила додому, проте на зворотному шляху була вщент розбита скіфами. Македонська воєнна слава була заплямована такою поразкою. Тим часом Александр воював проти персів (того року він виграв у Дарія III битву під Гавгамелами і заволодів Вавилоном).
З III ст. до н. е. починається послаблення й занепад скіфської держави. Воно було спричинене кліматичними змінами (почастішали посухи). До того ж із заходу вторглися кельти, а зі сходу — племена сарматів. Скіфська держава припинила своє існування. Скіфська культура справила величезний вплив на праслов'ян. Розвиток релігії, мистецтва, ювелірної майстерності позначився на пізній культурі місцевих народів.
Алани — сарматські племена іранського походження.
Готи — плем'я давніх германців — вихідців зі Скандинавії, яке в І ст. до. н. е. розселилось у пониззі Вісли.
Гуни — об'єднання кочових племен Центральної Азії, що в IV ст. н. е. вдерлися на територію Європи.
Зброярство — вид ремесла; виготовлення зброї.
Сармати
У III ст. до н. е. зі сходу на землі скіфів насувалися нові прибульці — войовничі племена сарматів, або савроматів. їхня назва походить від іранських слів «саоромант», що означає «підперезаний мечем».
Розквіт їхньої могутності припадає на І ст. н. е., коли вони утворили великий союз племен.
Сармати широко розселились у степах Причорномор'я в II—І ст. до н. е. Другою хвилею була поява на цих землях сарматських племен язигів і роксоланів у І ст. н. є. Ці степовики витіснили з території середньої течії Дніпра племена Зарубинецької культури, які були предками слов'ян.
Наступна хвиля сарматського вторгнення на землі Причорномор'я припала на II ст. н. е. Племена аланів вирушили на захід до кордонів Римської імперії. Тоді ж відбулося вторгнення готів. У III ст. н. е. вони витіснили сарматів із причорноморських степів. У IV ст. н. е. сармати були розбиті гунами і разом із готами відійшли за Дунай.
Сармати були войовничим народом, уся влада в їхньому суспільстві була зосереджена в руках воєнної знаті й передавалась у спадщину. Сарматські жінки були майстерними вершницями, а мечем і луком володіли не гірше від чоловіків. У бою сарматки билися разом із чоловіками, не поступаючись їм силою та майстерністю. Сармати перевершували скіфів жорстокістю та презирством до смерті. Як писав про сарматів римський історик Корнелій Тацит: «Коли вони з'являються кінними загонами, ніякий інший стрій не може чинити їм опору». Рабовласництво в сарматів не було розвинене — своїх полонених вони здебільшого продавали грекам, лише частину використовували в господарстві. Основним заняттям сарматів було скотарство, вони розводили велику рогату худобу, коней та овець; володіли ремеслами: ткацтвом, зброярством, виготовленням ліпного та шкіряного посуду; рибалили. Важливе значення в їхньому господарстві мала торгівля з грецькими містами Причорномор'я.
С.О Голованов, С.В. Костирко "Історія стародавнього світу. 6 клас"
Вислано читачами з інтернет-сайту
Матеріали з всесвітньої історії 6 класу, завдання та відповіді з історії по класам, плани конспектів уроків з всесвітньої історії
Зміст уроку
 конспект уроку і опорний каркас
презентація уроку
акселеративні методи та інтерактивні технології
закриті вправи (тільки для використання вчителями)
оцінювання
Практика
задачі та вправи,самоперевірка
практикуми, лабораторні, кейси
рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
домашнє завдання
Ілюстрації
ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
реферати
фішки для допитливих
шпаргалки
гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати
Доповнення
зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
підручники основні і допоміжні
тематичні свята, девізи
статті
національні особливості
словник термінів
інше
Тільки для вчителів
ідеальні уроки
календарний план на рік
методичні рекомендації
програми
обговорення
Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.
Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.
|
