Версия 20:55, 16 декабря 2010

Гіпермаркет Знань>>Біологія>>Біологія 7 клас. Повні уроки >> Біологія: Родина Злаки. Повні уроки

'

Мета: охарактеризувати родину злакових та підкреслити їх важливість для людства.

Хід роботи:

1 Розказати про основні риси злакових.

2 Описати роль злакових у рослинному покриві Землі.

3 Розказати про культурні сорти злакових.

4 Охарактеризувати основні злакові культури.

Злаки відносяться до монотипного порядку Poales. Вони займають особливе місце і в системі квіткових, і в рослинному покриві Землі. Ця родина поєднує типові рослини, що запилюються вітром з сильно редукованими квітками. Квітка складається з двох квіткових лусок, двох плівочок – ладікул (їх роздивляються як результат редукції внутрішнього кола оцвітини), зазвичай трьох пиляків та маточки з дволопатевим рильцем. 

                                                                                         Мал. 1 Різноманіття злакових.

Квітки зібрані у колоски, що мають колоскові луски, схожі на квіткові, але зазвичай більші. У одному колоску може бути від одного до двадцяти квіток. Колоски в свою чергу утворюють різні суцвіття: колос, початок, волоть та ін. Іноді колоски бувають клейстогамними (самозапилення, яке відбувається у нерозкриваючихся квітках). У деяких злаків зустрічаються вівіпарні (живо родячи) колоски, що утворюють зародкові бруньки, які висипаються на землю та утворюють нові рослини.

Будова вегетативних органів також своєрідна. У більшості злаків стебло порожнисте – соломина, хоча є представники з не порожнистим стеблом (кукурудза). Листя лінійне, іноді згорнуте навпіл, іноді згорнуте у трубочку та запушене. 

                                                                                            Мал. 2 Будова стебла злакових.

Злаки – однорічні, а частіше багаторічні трави. Останні активно галузяться та утворюють клони. Клони можуть розділятись на самостійні групи пагонів, таким шляхом відбувається вегетативне розмноження рослин.

Розрізняють дві підродини злаків: справжні злаки та бамбукові. У бамбукових пагони більш менш здеревілі і можуть сягати висоти 40 метрів. Крім того, пагони у них галузяться, що для злаків мало характерно. 

                                                                                                Мал. 3 Цукровий очерет.

Справжні злаки.

Злаковники – біом, що поєднує рослинні суспільства з домінуванням злаків, у минулому займав до 30% площі суходолу планети. У наш час їх площа скоротилась до 20%, так як значна частина злаковників заміщена сільськогосподарськими землями.

Більша частина злаковників первинна, тобто сформувалась природним шляхом. Це степи, альпійські луки, савани. У останньому випадку до трав’янистого покриву з домінуванням злаків додається рідкий полог дерев та кущів. Крім того, існують вторинні злаковники – луки, які сформувались на місті лісів, зрубаних людиною. Такі злаковники зберігаються до тих пір, доки їх використовує людина: косить траву, випасає худобу. У іншому разі такі луки заростають лісом.

Така велика роль злаків у рослинному покриві Землі пояснюється тим, що вони добре пристосовані до відчуження рослинної маси і швидко відростають після цього (тобто мають високу отавність). Через це формування євразійських степів та американських прерій сталося за участі копитних тварин – фітофагів, без яких і сьогодні ці суспільства існувати не можуть. У наш час цих диких фітофагів замінила домашня худоба, яка за великої кількості може нанести шкоди травостою, викликати його збіднення. 

Злаки відрізняються великою стійкістю до вогню, який являється звичайним явищем серед спекотних степів та саван.  Нарешті у злаків дуже цікава вигідна морфологія. Листя у них вузьке і розташоване під гострим кутом до сонячного проміння, що збільшує фото синтезуючу поверхню. Злаки активніше за інші трави можуть засвоювати елементи мінерального живлення. Це дозволяє їм домінувати у самих різних умовах – від річкових мілин до сухих пустель. 

Особливо високий фотосинтез у злаків природних пустель та саван. У середньому біологічна продуктивність таких суспільств виявляється у два рази вищою, ніж у посівів у тих самих умовах, і це без затрат на обробку грунту та добрива.

Хлібні злаки.

Хліб та зерно, що використовується для його випічки – основа живлення людства. 

Зернове господарство – одна з перших галузей землеробства, але не сама перша, бо вирощування культурних рослин людство почало з бульбо кореневих рослин (картопля, буряк). Поява зерна злаків, як продукту,  що довго зберігається та концентрує в собі велику кількість калорій, було одним з самих сильних стимулів розвитку цивілізації. За довгу історію вирощування злаки дуже змінились. Землеробці завжди були зацікавлені в отриманні сортів, які відрізнялись би дружним розвитком та здатністю пригнічувати бур’яни. Однак, після того, як людина отримала можливість обробляти великі площі землі тракторами, вносити добрива та пестициди, напрямок селекції змінився. Сорти злаків почали відрізнятись все більшою високою врожайністю, але ставали все вибагливішими до забезпечення живленням та вологою та нестійкими до хвороб а також комахам – фітофагам. Вони мали низьку конкурентну здатність та легко витіснялись бур’яном.

У наш час поступово змінився напрям селекції. Людство повернулось до сортів, що дають помірно високий врожай та не потребують багато добрив і стійкі до шкідників.

Відео 1. Рисові поля.

Характеристика основних злакових культур:

1 Пшениця м’яка походить з Абиссинії, відома за п’ять тисяч років до н. е. У Європі культивується з кам’яного віку. Головна продовольча культура, розповсюджена по всьому світу. Має озимі та ярові форми.

2 Пшениця тверда – походить з Передньої Азії, одна з найдревніших культур, як і м’яка пшениця. Займає друге місце по розповсюдженню у світі, має озимі та ярові форми та високий вміст білків та клейковини.

Відео 2 Так збирають пшеницю.

3 Жито посівне – походить з Малої Азії, культурні сорти виникли від бур’янопольового жита, зараз існує лише у культурі. У Європі відоме з Бронзового віку, вперше з’явилось на Україні за 2-3 тисячі років до н. е. Має озимі та ярові форми, причому озимі складають 99% всіх посівів. Жито – сама зимостійка культура.

4 Ячмінь культурний – походить з Абиссінії, відомий у культурі  десь 6 тисяч років. У Європі це одна з найдревніших зернових культур. Це сама швидко спіла  зернова культура серед усіх зернових. Вирощується круп’яна та кормова форми. У Європі переважають пивоварені ячмені.

5 Овес – походить з Китаю, вперше згадується у IV столітті до н. е. Культивується для отримання зерна, крупи, а також як кормова культура.

                                                                                              Мал. 5 Кормові злакові.

Крім хлібних злаків у господарстві людини дуже важливі кормові злаки, які висівають на трав’яних полях . Це – вівсяниця лугова, лисохвіст луговий, тимофіївка лугова та ін.  

Відео 3. Обробка цукрового очерету.

Слід відмітити також цукровий очерет, плантації якого дають 2/3 світової продукції цукру.