KNOWLEDGE HYPERMARKET


Розділ 12. Візьму перо і спробую...
Строка 1: Строка 1:
-
''' ВІЗЬМУ ПЕРО І СПРОБУЮ'''
+
'''[[Гіпермаркет Знань - перший в світі!|Гіпермаркет Знань]]&gt;&gt;[[Українська література|Українська література]]&gt;&gt;[[Українська література 3 клас|Українська література 3 клас]]&gt;&gt;Українська література: '''<metakeywords>українська література, 3 клас, урок, Розділ 12. Візьму перо і спробую...</metakeywords>
-
<metakeywords>українська література, урок, 3 клас,Розділ 12. Візьму перо і спробую...</metakeywords><br><u>Ти вже багато дізнався про життя і творчість письменників. Чи звернув ти увагу, що творчі люди з дитинства дуже багато читають, цікавляться природою, люблять малювати?..</u>
 
-
<u><br>Як же розвинути в собі творчі здібності? Вчися спостерігати, прислухайся і запам'ятовуй влучні слова, уявляй прочитане і почуте, не обминай увагою незвичайне. Спробуй по-своєму змінити, доповнити, продовжити прочитане, але так, щоб це було цікаво!</u><br>***<br>Я бачу, як обрій розтав у імлі,<br>а човен, мій човен, пливе до землі.<br>А хвиля шепоче чарівні слова,<br>свої таємниці мені розкрива.<br>Валентин Струтинський  
+
'''&nbsp;ВІЗЬМУ ПЕРО І СПРОБУЮ'''
 +
   
-
<br>ДИВНА ЗВИЧКА  
+
<br><u>Ти вже багато дізнався про життя і творчість письменників. Чи звернув ти увагу, що творчі люди з дитинства дуже багато читають, цікавляться природою, люблять малювати?..</u>
 +
   
-
<br>Що б мені не говорили<br>хтось з батьків чи вчителів,—<br>я на все шукаю рими,<br>ніби хтось мене завів...<br>Скаже тато: — Як уроки? —<br>Я йому: — Летять сороки!<br>Скаже мама: — Ти поїв? —<br>Я їй тут же: — Сто корів!<br>Вчитель каже: — Йди до дошки! —<br>Я і тут: — Варення ложка! —<br>Вчитель: — Що учив ти вдома? —<br>Яу відповідь: — Солому!<br>— Ставлю «два»! — підводить очі.<br>— Ква! — кажу я, хоч не хочу...<br>Зрозуміло: мама — в сльози, каже:<br>— Ти мене тривожиш!..<br>Ось і лікарю мене вчора показали.<br>Але він сказав: — Мине.<br>Хвилювання — зайві.<br>Хай хлопчак побільше спить...<br>Ну а я йому за мить:<br>— Зайві хвилювання?<br>— Знайде Коля Ваню!<br>Мама — в сльози знов:<br>— Пробачте! —<br>Ну а лікар їй: — Не плачте! —<br>І злякався раптом сам —<br>адже в риму він сказав!..<br><br>Вже й мені<br>це все набридло,<br>та чомусь до голови<br>знову лізуть<br>рими й рими,<br>хто б і що б не говорив...<br><br>Ви питаєте: що ж буде?<br>Я і сам багато думав<br>і скажу вам по секрету:<br>мабуть, буду я поетом!<br>Анатолій Костецький<br><br><br><u>Який, на твою думку, цей вірш - гумористичний, повчальний?<br>Які рими видались тобі смішними, несподіваними?</u><br><br>ЯК НЕЗНАЙКО СКЛАДАВ ВІРШІ<br><br>Після того як з Незнайка не вийшло художника, він вирішив зробитися поетом і складати вірші. В нього був один знайомий поет, який жив на вулиці Кульбаби. По-справжньому цього поета називали Пудик. Але, як відомо, поети дуже люблять красиві імена. От і Пудик, коли зробився поетом, прибрав собі інше ім'я і став зватися Квітик.  
+
<u><br>Як же розвинути в собі творчі здібності? Вчися спостерігати, прислухайся і запам'ятовуй влучні слова, уявляй прочитане і почуте, не обминай увагою незвичайне. Спробуй по-своєму змінити, доповнити, продовжити прочитане, але так, щоб це було цікаво!</u><br>***<br>Я бачу, як обрій розтав у імлі,<br>а човен, мій човен, пливе до землі.<br>А хвиля шепоче чарівні слова,<br>свої таємниці мені розкрива.<br>Валентин Струтинський
 +
   
-
<br>Одного разу Незнайко прийшов до Квітика й сказав:<br>— Слухай, Квітику, навчи мене складати вірші. Я теж хочу бути поетом.<br>— А в тебе здібності є? — запитав Квітик.<br>— Звичайно, є. Я дуже здібний.<br>— Це треба перевірити,— сказав Квітик.— Ти знаєш, що таке рима?<br>— Рима? Ні, не знаю.<br>— Рима — це коли двоє слів закінчуються однако¬во,— пояснив Квітик.— Наприклад, будка — вудка, коржик — моржик. Зрозумів?<br>— Зрозумів.<br>— Ну, скажи риму на слово «палка».<br>— Корзинка,— відповів Незнайко.<br>— Ну яка ж це рима: палка — корзинка! Ніякої ри¬ми в цих словах нема.<br>— Чому нема? — сказав Незнайко.— Слова ж закін¬чуються однаково.<br>— Цього мало,— сказав Квітик.— Треба, щоб слова були схожі, щоб виходило складно. Ось послухай: пал¬ка — галка, пічка — свічка, книжка — мишка...<br>— Зрозумів, зрозумів! — закричав Незнайко.— Палка — галка, пічка — свічка, книжка — мишка. От здорово! Ха-ха-ха!<br>— Ну, придумай риму на слово «пакля»,— сказав Квітик.<br>— Шмакля,— відповів Незнайко.<br>— Яка шмакля! — здивувався Квітик.— Хіба є таке слово?<br>— А хіба нема?<br>— Звичайно, нема.<br><br>— Ну, тоді рвакля.<br>— Що це за рвакля така? — знову здивувався Квітик.<br>— Ну, це коли рвуть що-небудь, то виходить рвакля,— пояснив Незнайко.<br>— Не бреши,— сказав Квітик.— Такого слова не буває. Треба добирати такі слова, що бувають, а не вигадувати.<br>— А коли я не можу підібрати іншого слова?<br>— Значить, у тебе немає здібностей до поезії.<br>— Ну, придумай сам, яка тут рима,— сказав Незнайко.<br>— Зараз придумаю,— відповів Квітик.  
+
<br>ДИВНА ЗВИЧКА
 +
   
-
<br>Він став посеред кімнати, склав на грудях руки, голову схилив набік і почав думати. Потім підняв голову вгору і думав, дивлячись на стелю. Потім узявся руками за підборіддя, опустив голову вниз і став думати, дивлячись на підлогу. А проробивши це, він став ходити по кімнаті й тихенько бубоніти:<br>— Пакля, бакля, вакля, дакля, макля, мракля...Він довго так бубонів, потім сказав: — Тьху! Що це за слово? Це якесь таке слово, що до нього немає рими!<br>— Ну от! — зрадів Незнайко.— Сам вигадуєш слова, що не мають рими, а кажеш, що я нездібний.<br>— Ну, здібний, здібний, тільки відчепись од мене,— відповів Квітик.У мене вже голова заболіла. Старайся, щоб була думка й рима, ось тобі й вірші.<br>— Невже це так просто? — здивувався Незнайко.<br>— Звичайно, просто. Головне здібності мати. Незнайко прийшов додому й одразу взявся складати<br>вірші. Цілісінький день він ходив по кімнаті, дивився то на підлогу, то на стелю, брався руками за підборіддя і щось бурмотів собі під ніс. Нарешті вірш був гото¬вий, і він сказав:<br>— Послухайте, братці, якого вірша я склав.<br>— Ану, ану, про що той вірш? — зацікавилися всі.<br>— Це я про вас склав,признався Незнайко.Ось про Знайка слухайте:<br>Знайко йшов гулять на річку,<br>перестрибнув через овечку.<br>— Що? — закричав Знайко.— Коли це я стрибав че¬рез овечку?<br>— Ну, це тільки у віршах так говориться, для ри¬ми,— пояснив Незнайко.<br>— Так ти що, задля рими вигадуватимеш на мене всілякі нісенітниці? — спалахнув Знайко.<br>— Звичайно,— відповів Незнайко.— Навіщо ж мені вигадувати правду? Правда, вона й так є.<br>— От спробуй ще, тоді знатимеш! — погрозив Знайко.— Ану, що ти там про інших склав?<br>— Ось послухайте про Поспішайка, — сказав Незнайко.<br>Поспішайко був голодний,
+
<br>Що б мені не говорили<br>хтось з батьків чи вчителів,—<br>я на все шукаю рими,<br>ніби хтось мене завів...<br>Скаже тато: — Як уроки? —<br>Я йому: Летять сороки!<br>Скаже мама: Ти поїв? —<br>Я їй тут же: — Сто корів!<br>Вчитель каже: — Йди до дошки! —<br>Я і тут: — Варення ложка! —<br>Вчитель: — Що учив ти вдома? —<br>Яу відповідь: — Солому!<br>— Ставлю «два»! — підводить очі.<br>Ква! — кажу я, хоч не хочу...<br>Зрозуміло: мама в сльози, каже:<br>Ти мене тривожиш!..<br>Ось і лікарю мене вчора показали.<br>Але він сказав: Мине.<br>Хвилювання зайві.<br>Хай хлопчак побільше спить...<br>Ну а я йому за мить:<br>— Зайві хвилювання?<br>Знайде Коля Ваню!<br>Мама в сльози знов:<br>Пробачте! <br>Ну а лікар їй: — Не плачте! —<br>І злякався раптом сам —<br>адже в риму він сказав!..<br><br>Вже й мені<br>це все набридло,<br>та чомусь до голови<br>знову лізуть<br>рими й рими,<br>хто б і що б не говорив...<br><br>Ви питаєте: що ж буде?<br>Я і сам багато думав<br>і скажу вам по секрету:<br>мабуть, буду я поетом!<br>Анатолій Костецький<br><br><br><u>Який, на твою думку, цей вірш - гумористичний, повчальний?<br>Які рими видались тобі смішними, несподіваними?</u><br><br>ЯК НЕЗНАЙКО СКЛАДАВ ВІРШІ<br><br>Після того як з Незнайка не вийшло художника, він вирішив зробитися поетом і складати вірші. В нього був один знайомий поет, який жив на вулиці Кульбаби. По-справжньому цього поета називали Пудик. Але, як відомо, поети дуже люблять красиві імена. От і Пудик, коли зробився поетом, прибрав собі інше ім'я і став зватися Квітик.
 +
-
він прас холодний.<br>— Братці! закричав Поспішайко.— Що він про мене вигадує! Ніколи я холодної праски не ковтав.<br>— Та ти не галасуй,— відповів Незнайко.— Це я просто для рими сказав, що прас був холодний.<br>— Та я взагалі праски не ковтав ні холодної, ані гарячої! — кричав Поспішайко.<br>— А я і не кажу, що ти проковтнув гарячу, так що можеш заспокоїтись. Ось послухайте краще вірш про Якосьбудька.  
+
<br>Одного разу Незнайко прийшов до Квітика й сказав:<br>— Слухай, Квітику, навчи мене складати вірші. Я теж хочу бути поетом.<br>— А в тебе здібності є? запитав Квітик.<br>Звичайно, є. Я дуже здібний.<br>— Це треба перевірити,— сказав Квітик.— Ти знаєш, що таке рима?<br>— Рима? Ні, не знаю.<br>— Рима — це коли двоє слів закінчуються однако¬во,— пояснив Квітик.— Наприклад, будка — вудка, коржик — моржик. Зрозумів?<br>— Зрозумів.<br>— Ну, скажи риму на слово «палка».<br>— Корзинка,— відповів Незнайко.<br>— Ну яка ж це рима: палка — корзинка! Ніякої ри¬ми в цих словах нема.<br>— Чому нема? — сказав Незнайко.— Слова ж закін¬чуються однаково.<br>— Цього мало,— сказав Квітик.— Треба, щоб слова були схожі, щоб виходило складно. Ось послухай: пал¬ка — галка, пічка — свічка, книжка — мишка...<br>— Зрозумів, зрозумів! закричав Незнайко.— Палка — галка, пічка — свічка, книжка — мишка. От здорово! Ха-ха-ха!<br>Ну, придумай риму на слово «пакля»,— сказав Квітик.<br>— Шмакля,— відповів Незнайко.<br>— Яка шмакля! — здивувався Квітик.— Хіба є таке слово?<br>— А хіба нема?<br>— Звичайно, нема.<br><br>— Ну, тоді рвакля.<br>— Що це за рвакля така? — знову здивувався Квітик.<br>— Ну, це коли рвуть що-небудь, то виходить рвакля,— пояснив Незнайко.<br>— Не бреши,— сказав Квітик.— Такого слова не буває. Треба добирати такі слова, що бувають, а не вигадувати.<br>— А коли я не можу підібрати іншого слова?<br>— Значить, у тебе немає здібностей до поезії.<br>— Ну, придумай сам, яка тут рима,— сказав Незнайко.<br>— Зараз придумаю,— відповів Квітик.
 +
   
-
<br>В Якосьбудька під подушкою<br>лежить солодкая пампушка.  
+
<br>Він став посеред кімнати, склав на грудях руки, голову схилив набік і почав думати. Потім підняв голову вгору і думав, дивлячись на стелю. Потім узявся руками за підборіддя, опустив голову вниз і став думати, дивлячись на підлогу. А проробивши це, він став ходити по кімнаті й тихенько бубоніти:<br>— Пакля, бакля, вакля, дакля, макля, мракля...— Він довго так бубонів, потім сказав: — Тьху! Що це за слово? Це якесь таке слово, що до нього немає рими!<br>— Ну от! — зрадів Незнайко.— Сам вигадуєш слова, що не мають рими, а кажеш, що я нездібний.<br>— Ну, здібний, здібний, тільки відчепись од мене,— відповів Квітик.— У мене вже голова заболіла. Старайся, щоб була думка й рима, ось тобі й вірші.<br>— Невже це так просто? — здивувався Незнайко.<br>— Звичайно, просто. Головне — здібності мати. Незнайко прийшов додому й одразу взявся складати<br>вірші. Цілісінький день він ходив по кімнаті, дивився то на підлогу, то на стелю, брався руками за підборіддя і щось бурмотів собі під ніс. Нарешті вірш був гото¬вий, і він сказав:<br>— Послухайте, братці, якого вірша я склав.<br>— Ану, ану, про що той вірш? — зацікавилися всі.<br>— Це я про вас склав,— признався Незнайко.— Ось про Знайка слухайте:<br>Знайко йшов гулять на річку,<br>перестрибнув через овечку.<br>— Що? — закричав Знайко.— Коли це я стрибав че¬рез овечку?<br>— Ну, це тільки у віршах так говориться, для ри¬ми,— пояснив Незнайко.<br>— Так ти що, задля рими вигадуватимеш на мене всілякі нісенітниці? — спалахнув Знайко.<br>— Звичайно,— відповів Незнайко.— Навіщо ж мені вигадувати правду? Правда, вона й так є.<br>— От спробуй ще, тоді знатимеш! — погрозив Знайко.— Ану, що ти там про інших склав?<br>— Ось послухайте про Поспішайка, — сказав Незнайко.<br>Поспішайко був голодний,
 +
   
-
<br>Якосьбудько підійшов до свого ліжка, заглянув під подушку й сказав:<br>— Брехня! Ніякої пампушки тут немає.<br>— Ти нічого не розумієш у поезії,— відповів Незнайко.— Це для рими так говориться, що лежить, а насправді не лежить. Ось ще про Пілюльку склав.<br>— Братці! — закричав Пілюлька.— Треба припинити це знущання! Невже ми будемо спокійно слухати, що він тут бреше на всіх?<br>— Досить! — закричали всі.— Ми не хочемо більше слухати! Це не вірші, а якісь дражнилки.  
+
він прас холодний.<br>— Братці! — закричав Поспішайко.— Що він про мене вигадує! Ніколи я холодної праски не ковтав.<br>— Та ти не галасуй,— відповів Незнайко.— Це я просто для рими сказав, що прас був холодний.<br>— Та я взагалі праски не ковтав — ні холодної, ані гарячої! — кричав Поспішайко.<br>— А я і не кажу, що ти проковтнув гарячу, так що можеш заспокоїтись. Ось послухайте краще вірш про Якосьбудька.
 +
   
-
<br>Тільки Знайко, Поспішайко і Якосьбудько кричали:<br>— Нехай читає! Прочитав про нас, то хай і про інших читає.<br>— Не треба! — кричали інші.— Ми не хочемо.<br>— Ну, якщо ви не хочете, то я піду прочитаю сусідам,— сказав Незнайко.<br>— Що? — закричали тут усі.— Ти ще підеш перед сусідами нас соромити? Тільки спробуй! Можеш тоді й додому не приходити.<br>— Ну, гаразд, братці, не буду,— згодився Незнайко.— Тільки ви не сердьтеся на мене.<br>Відтоді Незнайко більше не складав віршів.<br>Микола Носов<br><br><u>Попрацюйте разом! Чи знаєте ви, з якої книжки цей уривок? Про кого в ній розповідається? Який подібний твір ви читали у другому класі? Хто його автор? Як Квітик пояснював, що таке рима? Як зрозумів його Незнайко? А як би ви пояснили?<br>Зверніть увагу на імена героїв казки. Про які риси характеру вони свідчать?<br>Знайдіть у тексті уривки, де описано, як «думали» Квітик і Незнайко.<br>Чому друзі образились на Незнайкові вірші? Підготуйтесь до читання тексту в особах. Скільки буде читців?<br><br></u>Прислів'я<br>Умій сказати, умій і змовчати.<br><br>СЛУХАЛА ЛИСИЧКА СОЛОВ'Я  
+
<br>В Якосьбудька під подушкою<br>лежить солодкая пампушка.
 +
   
-
<br>Слухала Лисичка Солов'я.<br>Думала Лисичка: «Ну, а я?<br>Маю черевички<br>й шовкові спіднички.<br>Чим же гірша пісенька моя?»<br>Ти, Лисичко, хитра, та дарма.<br>Вбралася ти гарно, а німа.<br>Що ті черевички<br>й шовкові спіднички,<br>як у тебе голосу нема.<br>Іван Світличний<br><br><u>Якою ти уявляєш Лисичку?<br>Прочитай, що поет говорить про спів Лисички. Чи пого-джуєіЙся ти з його думкою?</u><br><br>Роз'єднай слова і прочитай прислів'я.<br>Якаголовонька, такайрозмовонька.&nbsp;<br><br>Умій у звичайному побачити незвичайне!<br><br>КОРІНЕЦЬ  
+
<br>Якосьбудько підійшов до свого ліжка, заглянув під подушку й сказав:<br>— Брехня! Ніякої пампушки тут немає.<br>Ти нічого не розумієш у поезії,— відповів Незнайко.— Це для рими так говориться, що лежить, а насправді не лежить. Ось ще про Пілюльку склав.<br>— Братці! — закричав Пілюлька.— Треба припинити це знущання! Невже ми будемо спокійно слухати, що він тут бреше на всіх?<br>— Досить! — закричали всі.— Ми не хочемо більше слухати! Це не вірші, а якісь дражнилки.
 +
   
-
<br>Корінець, корінець —<br>де початок, де кінець?<br>Мов пружина, скручений,<br>з деревом розлучений.<br>Дідусь надибав корінця<br>і погукав:<br>— Андрійку!<br>На що подібна штука ця? —<br>А я кажу:<br>— На змійку!<br>Дав ножика мені дідусь,<br>і я стружу — не одірвусь.<br>Тонкий підправив хвостик,<br>зробив голівку плоску,<br>їй вставлю очі-камінці,<br>язик роздвою на кінці.<br><br>І всі кричать:<br>— В Андрійка,<br>погляньте, справжня змійка!<br>Тамара Коломієць  
+
<br>Тільки Знайко, Поспішайко і Якосьбудько кричали:<br>— Нехай читає! Прочитав про нас, то хай і про інших читає.<br>— Не треба! — кричали інші.— Ми не хочемо.<br>— Ну, якщо ви не хочете, то я піду прочитаю сусідам,— сказав Незнайко.<br>— Що? — закричали тут усі.— Ти ще підеш перед сусідами нас соромити? Тільки спробуй! Можеш тоді й додому не приходити.<br>— Ну, гаразд, братці, не буду,— згодився Незнайко.— Тільки ви не сердьтеся на мене.<br>Відтоді Незнайко більше не складав віршів.<br>Микола Носов<br><br><u>Попрацюйте разом! Чи знаєте ви, з якої книжки цей уривок? Про кого в ній розповідається? Який подібний твір ви читали у другому класі? Хто його автор? Як Квітик пояснював, що таке рима? Як зрозумів його Незнайко? А як би ви пояснили?<br>Зверніть увагу на імена героїв казки. Про які риси характеру вони свідчать?<br>Знайдіть у тексті уривки, де описано, як «думали» Квітик і Незнайко.<br>Чому друзі образились на Незнайкові вірші? Підготуйтесь до читання тексту в особах. Скільки буде читців?<br><br></u>Прислів'я<br>Умій сказати, умій і змовчати.<br><br>СЛУХАЛА ЛИСИЧКА СОЛОВ'Я
 +
   
-
<br><u>Звідки взялася в Андрійка справжня змійка? Завдяки чому, на твою думку, хлопчику вдалося зробити гарну іграшку?</u><br><br>ЛІСОВЕ КОРІННЯ  
+
<br>Слухала Лисичка Солов'я.<br>Думала Лисичка: «Ну, а я?<br>Маю черевички<br>й шовкові спіднички.<br>Чим же гірша пісенька моя?»<br>Ти, Лисичко, хитра, та дарма.<br>Вбралася ти гарно, а німа.<br>Що ті черевички<br>й шовкові спіднички,<br>як у тебе голосу нема.<br>Іван Світличний<br><br><u>Якою ти уявляєш Лисичку?<br>Прочитай, що поет говорить про спів Лисички. Чи пого-джуєіЙся ти з його думкою?</u><br><br>Роз'єднай слова і прочитай прислів'я.<br>Якаголовонька, такайрозмовонька.&nbsp;<br><br>Умій у звичайному побачити незвичайне!<br><br>КОРІНЕЦЬ
 +
   
-
<br>Яке химерне лісове коріння!<br>Попід ногами скрізь його сплетіння.<br>Ось корінець, мов каченя бокате*:<br>є дзьоб і вічка, й білі ноженята.<br>А цей мов равлик, цей немов лисиця,<br>цей випуклий — смішна залітна птиця.<br>Так можна цілий день ходити по діброві<br>і зустрічати постаті казкові.<br>Дива та й годі у великім лісі —<br>химерно пружні корінці сплелися.<br>Валентина Ткаченко&nbsp;<br><br>Бокатий який має великі боки.&nbsp;<br><br><u>Які дива побачила поетеса в лісі?<br>Знайди у вірші порівняння. Які образи вони створюють?&nbsp;<br>Чи доводилось тобі бачити подібне?<br><br></u>ПОЛЬОВІ ДЗВІНОЧКИ  
+
<br>Корінець, корінець —<br>де початок, де кінець?<br>Мов пружина, скручений,<br>з деревом розлучений.<br>Дідусь надибав корінця<br>і погукав:<br>— Андрійку!<br>На що подібна штука ця? —<br>А я кажу:<br>— На змійку!<br>Дав ножика мені дідусь,<br>і я стружу не одірвусь.<br>Тонкий підправив хвостик,<br>зробив голівку плоску,<br>їй вставлю очі-камінці,<br>язик роздвою на кінці.<br><br>І всі кричать:<br>— В Андрійка,<br>погляньте, справжня змійка!<br>Тамара Коломієць
 +
   
-
<br>Піднімає джміль фіранку*,<br>Каже: — Доброго вам ранку!<br>Як вам, бджілко, ночувалось<br>Чи дощу не почувалось?<br>Виглядає бджілка з хатки: —<br>У дзвіночку добре спатки.<br>Цей дзвіночок — як намет.<br>Тільки дощ — як кулемет.  
+
<br><u>Звідки взялася в Андрійка справжня змійка? Завдяки чому, на твою думку, хлопчику вдалося зробити гарну іграшку?</u><br><br>ЛІСОВЕ КОРІННЯ
 +
   
-
<br>Ліна Костенко<br><br>Фіранка — занавіска.<br><br><u>Уяви картину, описану у вірші. Що в ній казкового? Знайди рими. Яка з них тебе здивувала? Пофантазуй! Придумай розповідь «Клопоти бджілки, яка живе у дзвіночку».</u><br><br>УДВОХ ІЗ ПЕСИКОМ<br><br>Чогось мені невесело,<br>хоч маю вдома песика.<br>Він дивиться розумно,<br>але мені з ним сумно.<br><br>Я міг би скрипку взяти<br>і весело заграти —<br>не граються мені<br>етюди та пісні.<br><br>Я міг би злізти звично<br>на стінку гімнастичну,<br>гойдатись на канаті,<br>що у моїй кімнаті.<br><br>Але мені не милі<br>всі речі у квартирі.<br>Сказали батько й мати,<br>щоб друзів не пускати,<br>бо живемо заможно,<br>до нас ходить не можна.<br><br>Сиджу, дивлюсь на песика.<br>Чогось мені невесело,<br>Василь Марсюк<br><br><u>Прочитай вірш. Що ти хотів би змінити?<br>Придумай оповідання про хлопчика: де він живе, який на вигляд, що одного разу з ним трапилося.</u><br><br>ВІТРЯЧОК  
+
<br>Яке химерне лісове коріння!<br>Попід ногами скрізь його сплетіння.<br>Ось корінець, мов каченя бокате*:<br>є дзьоб і вічка, й білі ноженята.<br>А цей мов равлик, цей немов лисиця,<br>цей випуклий — смішна залітна птиця.<br>Так можна цілий день ходити по діброві<br>і зустрічати постаті казкові.<br>Дива та й годі у великім лісі —<br>химерно пружні корінці сплелися.<br>Валентина Ткаченко&nbsp;<br><br>Бокатий — який має великі боки.&nbsp;<br><br><u>Які дива побачила поетеса в лісі?<br>Знайди у вірші порівняння. Які образи вони створюють?&nbsp;<br>Чи доводилось тобі бачити подібне?<br><br></u>ПОЛЬОВІ ДЗВІНОЧКИ
 +
   
-
<br>Вітрячок весело обертався на високому пагорбку, мов горобчик, вимахував крильцями, висвистував свою довгу й одноманітну пісеньку:<br>Я швидесенький Вітряк,<br>обертаюсь так і сяк.<br>І мене ніхто й на мить<br>не посміє зупинить!<br>І раптом Вітрячок зупинився.<br>— Дивно,— проказав він уголос,— що це зі мною трапилося?<br>— Нічого особливого,— озвався поряд дядько Вітер,— просто я ліг на шовкову траву відпочити.<br>— Ти хто такий?<br>— Той, хто допомагає тобі обертатися. Звуся я Вітер.<br>— Не чув про такого! — невдоволено проказав Вітрячок.<br>— До речі, від мене походить і твоє ім'я: Вітрячок. Правда, схожі?<br>Та я зараз!.. Та я...<br>— Якщо ти, Вітрячку, збираєшся залякати мене, тоді я змушений буду полетіти геть. А ти служитимеш сідалом для галок і горобців.<br>— Та я... Я, дядьку Вітре, хотів би вибачитися перед вами за свої слова... Перепочили трошки, то, може, продовжимо свою роботу? До того ж у мене навіть пісня нова народилася:<br>Ми — єдина сім'я:<br>дядько Вітер і я,<br>і ніхто зупинить<br>нас не зможе й на мить!<br>З того часу...<br>Ігор Січовик<br><br><u>З якою інтонацією треба читати слова Вітрячка? А Вітру? Які слова читатимеш невдоволено, які — здивовано, а які — з вибаченням?<br>Спробуй проспівати пісеньку Вітрячка.&nbsp;<br>Придумай продовження казки.</u><br><br>Склади речення, у яких були б слова, що римуються.<br>Продовж ланцюжки римованих слів:<br>квіти діти, ...&nbsp;<br>гілка — білка, ...<br>картина малина, ...&nbsp;<br>казка в'язка, ...<br>листочок — місточок, ...&nbsp;<br>співають — грають, ...<br>ліс — приніс, ...&nbsp;<br>мак — рак, ...<br><br><u>Прочитай вірш. Доповни його словами, що римуються. Розкажи, що зображено на малюнку.</u><br><br>ВЕСНЯНІ КВІТИ  
+
<br>Піднімає джміль фіранку*,<br>Каже: — Доброго вам ранку!<br>Як вам, бджілко, ночувалось<br>Чи дощу не почувалось?<br>Виглядає бджілка з хатки: —<br>У дзвіночку добре спатки.<br>Цей дзвіночок як намет.<br>Тільки дощ як кулемет.
 +
   
-
<br>Весна чарівниця,<br>неначе ... ,<br>наказ свій послала,<br>щоб краса ....<br>І проліски, і травка,<br>й зелена ... ,<br>і кульбаба рясна,<br>й фіалочка....<br>Всі квіти весняні веселі ....<br>З-під листя виходять<br>голівки ...<br>од сну зимового<br>до сонця ...&nbsp;!<br>Олена Пчілка<br><br><u>Уяви картини, описані у віршах. Спробуй передати їх у малюнках. Які фарби тобі знадобляться?</u>  
+
<br>Ліна Костенко<br><br>Фіранка занавіска.<br><br><u>Уяви картину, описану у вірші. Що в ній казкового? Знайди рими. Яка з них тебе здивувала? Пофантазуй! Придумай розповідь «Клопоти бджілки, яка живе у дзвіночку».</u><br><br>УДВОХ ІЗ ПЕСИКОМ<br><br>Чогось мені невесело,<br>хоч маю вдома песика.<br>Він дивиться розумно,<br>але мені з ним сумно.<br><br>Я міг би скрипку взяти<br>і весело заграти —<br>не граються мені<br>етюди та пісні.<br><br>Я міг би злізти звично<br>на стінку гімнастичну,<br>гойдатись на канаті,<br>що у моїй кімнаті.<br><br>Але мені не милі<br>всі речі у квартирі.<br>Сказали батько й мати,<br>щоб друзів не пускати,<br>бо живемо заможно,<br>до нас ходить не можна.<br><br>Сиджу, дивлюсь на песика.<br>Чогось мені невесело,<br>Василь Марсюк<br><br><u>Прочитай вірш. Що ти хотів би змінити?<br>Придумай оповідання про хлопчика: де він живе, який на вигляд, що одного разу з ним трапилося.</u><br><br>ВІТРЯЧОК
 +
   
-
<u></u><br>ЗАХІД СОНЦЯ  
+
<br>Вітрячок весело обертався на високому пагорбку, мов горобчик, вимахував крильцями, висвистував свою довгу й одноманітну пісеньку:<br>Я швидесенький Вітряк,<br>обертаюсь так і сяк.<br>І мене ніхто й на мить<br>не посміє зупинить!<br>І раптом Вітрячок зупинився.<br>— Дивно,— проказав він уголос,— що це зі мною трапилося?<br>— Нічого особливого,— озвався поряд дядько Вітер,— просто я ліг на шовкову траву відпочити.<br>— Ти хто такий?<br>— Той, хто допомагає тобі обертатися. Звуся я Вітер.<br>— Не чув про такого! — невдоволено проказав Вітрячок.<br>— До речі, від мене походить і твоє ім'я: Вітрячок. Правда, схожі?<br>— Та я зараз!.. Та я...<br>— Якщо ти, Вітрячку, збираєшся залякати мене, тоді я змушений буду полетіти геть. А ти служитимеш сідалом для галок і горобців.<br>— Та я... Я, дядьку Вітре, хотів би вибачитися перед вами за свої слова... Перепочили трошки, то, може, продовжимо свою роботу? До того ж у мене навіть пісня нова народилася:<br>Ми — єдина сім'я:<br>дядько Вітер і я,<br>і ніхто зупинить<br>нас не зможе й на мить!<br>З того часу...<br>Ігор Січовик<br><br><u>З якою інтонацією треба читати слова Вітрячка? А Вітру? Які слова читатимеш невдоволено, які — здивовано, а які — з вибаченням?<br>Спробуй проспівати пісеньку Вітрячка.&nbsp;<br>Придумай продовження казки.</u><br><br>Склади речення, у яких були б слова, що римуються.<br>Продовж ланцюжки римованих слів:<br>квіти — діти, ...&nbsp;<br>гілка — білка, ...<br>картина — малина, ...&nbsp;<br>казка — в'язка, ...<br>листочок — місточок, ...&nbsp;<br>співають — грають, ...<br>ліс — приніс, ...&nbsp;<br>мак — рак, ...<br><br><u>Прочитай вірш. Доповни його словами, що римуються. Розкажи, що зображено на малюнку.</u><br><br>ВЕСНЯНІ КВІТИ
 +
   
-
<br>Небо мов у вогні. ставок,<br>Запалала блакить... наш город<br>І здається мені: і садок,<br>все палає, горить,— У вогнисті вінки<br>луки, поле, одяглися квітки!<br><br>Марія Познанська<br><br>ОЧЕРЕТ  
+
<br>Весна чарівниця,<br>неначе ... ,<br>наказ свій послала,<br>щоб краса ....<br>І проліски, і травка,<br>й зелена ... ,<br>і кульбаба рясна,<br>й фіалочка....<br>Всі квіти весняні веселі ....<br>З-під листя виходять<br>голівки ...<br>од сну зимового<br>до сонця ...&nbsp;!<br>Олена Пчілка<br><br><u>Уяви картини, описані у віршах. Спробуй передати їх у малюнках. Які фарби тобі знадобляться?</u>
 +
   
-
<br>Як гарно і тихо навколо!<br>Сховалися зорі... Світає...<br>Гаряче рожеве півколо<br>поволі виходить з-за гаю.<br>Вітрець не гойдає травичку,<br>рясний очерет не колише...<br>...Ой! Гуси злетіли на річку<br>і крильми розбризкали тишу.<br>Лідія Компанієць<br><br><u>Прочитай, як поет пояснив, звідки взялася жирафа. Спробуй пофантазувати про те, як виникла ця тварина.</u><br><br>ЖИРАФА  
+
<u></u><br>ЗАХІД СОНЦЯ
 +
   
-
<br>Звідки взялася жирафа?<br>...А була на те причина,<br>бо звичайна конячина<br>дуже вже цікава стала —<br>в кожну дірку заглядала:<br>«Що та як?» — усіх питала,<br>свого носа всюди пхала,<br>всім цікавилась надмірно —<br>шия й витяглась манірна...<br>і тепер<br>ота невдаха —<br>не конячка, а жирафа.<br>Василь Войтович<br><br>ЩО ТАКЕ ШКОЛА ПІД ГОЛУБИМ НЕБОМ?  
+
<br>Небо — мов у вогні. ставок,<br>Запалала блакить... наш город<br>І здається мені: і садок,<br>все палає, горить,— У вогнисті вінки<br>луки, поле, одяглися квітки!<br><br>Марія Познанська<br><br>ОЧЕРЕТ
 +
   
-
<br>Теплий літній вечір. На голубому небі спалахує перша зірочка. Щодня до мене приходять діти... Ми сідаємо під столітнім дубом. Замовкає село, засинає степ, із саду долинають таємничі звуки, спить озеро. Увесь світ навколо нас спить, лише зірочка в небі мерехтить та цвіркун співає.  
+
<br>Як гарно і тихо навколо!<br>Сховалися зорі... Світає...<br>Гаряче рожеве півколо<br>поволі виходить з-за гаю.<br>Вітрець не гойдає травичку,<br>рясний очерет не колише...<br>...Ой! Гуси злетіли на річку<br>і крильми розбризкали тишу.<br>Лідія Компанієць<br><br><u>Прочитай, як поет пояснив, звідки взялася жирафа. Спробуй пофантазувати про те, як виникла ця тварина.</u><br><br>ЖИРАФА
 +
   
-
<br>Це і є наша Школа під Голубим Небом. Діти прихо¬дять у світ казки. У ці прекрасні літні вечори ми стаємо поетами — складаємо казки. Все, що ми бачи¬мо, здається нам у ці дивовижні години казкою.  
+
<br>Звідки взялася жирафа?<br>...А була на те причина,<br>бо звичайна конячина<br>дуже вже цікава стала —<br>в кожну дірку заглядала:<br>«Що та як?» — усіх питала,<br>свого носа всюди пхала,<br>всім цікавилась надмірно —<br>шия й витяглась манірна...<br>і тепер<br>ота невдаха —<br>не конячка, а жирафа.<br>Василь Войтович<br><br>ЩО ТАКЕ ШКОЛА ПІД ГОЛУБИМ НЕБОМ?
 +
   
-
<br>Василь Сухомлинський  
+
<br>Теплий літній вечір. На голубому небі спалахує перша зірочка. Щодня до мене приходять діти... Ми сідаємо під столітнім дубом. Замовкає село, засинає степ, із саду долинають таємничі звуки, спить озеро. Увесь світ навколо нас спить, лише зірочка в небі мерехтить та цвіркун співає.
 +
   
-
<br><u>Давно вже немас серед нас великого Вчителя — Василя Олександровича Сухомлинського. Але у Павлиській школі, якою він багато років керував, діти продовжують створювати казки.<br>Прочитайте казки учнів початкових класів. Поміркуйте над їх змістом.</u><br><br>КАЗКИ УЧНІВ ПАВЛИСЬКОЇ ШКОЛИ<br><br>РОСИНКИ-ПЕРЛИНКИ<br><u>Чи знаєте ви, друзі, де береться роса? Ні? Тоді встаньте рано-вранці і розпитайте в сонечка. Мені воно розповіло таку пригоду.</u><br><br>Був у хмаринки день народження. Усіх своїх друзів запросила вона на свято. Сонечко вбралося найкраще. На голову вдягло золоту корону, а на шию — намисто з росинок-перлинок. І так воно танцювало і веселилось, що нитка порвалась і все намисто розгубилось між квітами і травами.  
+
<br>Це і є наша Школа під Голубим Небом. Діти прихо¬дять у світ казки. У ці прекрасні літні вечори ми стаємо поетами — складаємо казки. Все, що ми бачи¬мо, здається нам у ці дивовижні години казкою.
 +
   
-
<br>З того часу кожного дня сонечко встає дуже рано і старанно збирає свої росинки-перлинки.  
+
<br>Василь Сухомлинський
 +
   
-
<br>Владислав Курка, учень 2 класу  
+
<br><u>Давно вже немас серед нас великого Вчителя — Василя Олександровича Сухомлинського. Але у Павлиській школі, якою він багато років керував, діти продовжують створювати казки.<br>Прочитайте казки учнів початкових класів. Поміркуйте над їх змістом.</u><br><br>КАЗКИ УЧНІВ ПАВЛИСЬКОЇ ШКОЛИ<br><br>РОСИНКИ-ПЕРЛИНКИ<br><u>Чи знаєте ви, друзі, де береться роса? Ні? Тоді встаньте рано-вранці і розпитайте в сонечка. Мені воно розповіло таку пригоду.</u><br><br>Був у хмаринки день народження. Усіх своїх друзів запросила вона на свято. Сонечко вбралося найкраще. На голову вдягло золоту корону, а на шию — намисто з росинок-перлинок. І так воно танцювало і веселилось, що нитка порвалась і все намисто розгубилось між квітами і травами.
 +
   
-
<br>ЯК ГОРОБЧИК У ВИРІЙ ЛІТАВ  
+
<br>З того часу кожного дня сонечко встає дуже рано і старанно збирає свої росинки-перлинки.
 +
   
-
<br>Був собі горобчик. Звали його Чивом. Якось він почув розмову качок.<br>— Вже холодно, треба летіти у вирій,— сказав вожак Кряка.<br>— Так, так, так,— закричали інші качки на знак згоди.<br>Чив підлетів ближче:<br>— А що це таке вирій? — запитав горобчик.<br>— Це такий край, де завжди тепло,— відповів Кряка.<br>— А мухи там є? — знову запитав Чив.<br>— Є, є, є! — закричали інші качки.<br>— А коли ви летите? — запитав горобчик.<br>— Сьогодні ввечері,— сказав вожак.<br>— Можна я полечу з вами?<br>— Можна. Але знай, що дорога буде<br>Настав вечір. Чив прилетів до річки. Качки були готові до польоту. Всі дружно знялися і полетіли.<br>Горобчик летів останнім, бо був у ключі найменшим. На півдорозі їх застав вітер. Та такий сильний, що качки летіли з малою швидкістю, але Чив не встигав. Він втомився і вирішив перепочити. А коли буря вщухла, повернувся назад. Відтоді він у вирій не літає, а зимою шукає поживу біля людських осель.  
+
<br>Владислав Курка, учень 2 класу
 +
   
-
<br>Іван Пономарьов, учень 3 класу  
+
<br>ЯК ГОРОБЧИК У ВИРІЙ ЛІТАВ
 +
   
-
<br>Пригадайте назву розділу. Як ви її розумієте? У яких творах жартівливо, з усмішкою розповідається про те, як складають вірші? Хто їх автори? Продовжте речення: У віршах має бути не лише рима, ай...<br>Поміркуйте над тим, як уява допомагає побачити нове у відомому, незвичайне у звичайному. Наведіть приклади із сво¬го досвіду.<br><br><u>Прислухайтеся до голосу природи! Спробуйте скласти власні казки!<br>Підготуйтесь до останнього уроку з «Читанкою»</u><br><br><u>Перегляньте зміст. Яким розділом розпочинається підручник, а яким завершується?<br>Який розділ розпочинається віршем «Дивосвіт, дивосвіт.,.»? Знайдіть його. Пригадайте, які поети розкрили вам світ природи і дитинства у своїх творах.<br>Підготуйтесь прочитати виразно вірші, які вам найбільше сподобались.<br>У творах яких жанрів розповідається про пригоди з життя ваших ровесників? Хто їх автори?<br>Малюнки до яких творів вам найбільше сподобались? Чому? Підготуйтесь і проведіть вікторину Найуважніший читач.</u><br><br>Бажаю вам радісного літа і зустрічей з цікавими книжками!  
+
<br>Був собі горобчик. Звали його Чивом. Якось він почув розмову качок.<br>— Вже холодно, треба летіти у вирій,— сказав вожак Кряка.<br>— Так, так, так,— закричали інші качки на знак згоди.<br>Чив підлетів ближче:<br>— А що це таке вирій? — запитав горобчик.<br>— Це такий край, де завжди тепло,— відповів Кряка.<br>— А мухи там є? — знову запитав Чив.<br>— Є, є, є! — закричали інші качки.<br>— А коли ви летите? — запитав горобчик.<br>— Сьогодні ввечері,— сказав вожак.<br>— Можна я полечу з вами?<br>— Можна. Але знай, що дорога буде<br>Настав вечір. Чив прилетів до річки. Качки були готові до польоту. Всі дружно знялися і полетіли.<br>Горобчик летів останнім, бо був у ключі найменшим. На півдорозі їх застав вітер. Та такий сильний, що качки летіли з малою швидкістю, але Чив не встигав. Він втомився і вирішив перепочити. А коли буря вщухла, повернувся назад. Відтоді він у вирій не літає, а зимою шукає поживу біля людських осель.
 +
   
-
<br>  
+
<br>Іван Пономарьов, учень 3 класу
 +
 +
 
 +
<br>Пригадайте назву розділу. Як ви її розумієте? У яких творах жартівливо, з усмішкою розповідається про те, як складають вірші? Хто їх автори? Продовжте речення: У віршах має бути не лише рима, ай...<br>Поміркуйте над тим, як уява допомагає побачити нове у відомому, незвичайне у звичайному. Наведіть приклади із сво¬го досвіду.<br><br><u>Прислухайтеся до голосу природи! Спробуйте скласти власні казки!<br>Підготуйтесь до останнього уроку з «Читанкою»</u><br><br><u>Перегляньте зміст. Яким розділом розпочинається підручник, а яким — завершується?<br>Який розділ розпочинається віршем «Дивосвіт, дивосвіт.,.»? Знайдіть його. Пригадайте, які поети розкрили вам світ природи і дитинства у своїх творах.<br>Підготуйтесь прочитати виразно вірші, які вам найбільше сподобались.<br>У творах яких жанрів розповідається про пригоди з життя ваших ровесників? Хто їх автори?<br>Малюнки до яких творів вам найбільше сподобались? Чому? Підготуйтесь і проведіть вікторину Найуважніший читач.</u><br><br>Бажаю вам радісного літа і зустрічей з цікавими книжками!
 +
 +
 
 +
<br>
 +
   
<br>''О.Я. Савченко. Читанка 3 клас.<br><br>Надіслано читачами з інтернет-сайту''
<br>''О.Я. Савченко. Читанка 3 клас.<br><br>Надіслано читачами з інтернет-сайту''
<br>
<br>
-
  акселеративні методи на уроці                        [[Image:1236084776 kr.jpg]] національні особливості
+
 
 +
Книги з української літератури, Гіпермаркет Знань - перший в світі!|скачати підручники, конспект на допомогу вчителю та учням. Українська література обучатись
 +
онлайн
 +
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] акселеративні методи на уроці                        [[Image:1236084776 kr.jpg]] національні особливості
  [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] виділити головне в уроці - опорний каркас            [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] [http://xvatit.com/nichego-sebe-uroki/ нічого собі уроки]
  [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] виділити головне в уроці - опорний каркас            [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] [http://xvatit.com/nichego-sebe-uroki/ нічого собі уроки]
  [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] відеокліпи                                          [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] нова система освіти
  [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] відеокліпи                                          [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] нова система освіти
Строка 94: Строка 134:
<br> <br><br><br><br><br><br>
<br> <br><br><br><br><br><br>
<br><br><br><br><br><br><br><br><br><br>
<br><br><br><br><br><br><br><br><br><br>
 +
Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку,
 +
[http://xvatit.com/index.php?do=feedback напишите нам].
 +
 +
Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь -
 +
[http://xvatit.com/forum/ Образовательный форум].

Версия 11:34, 6 октября 2009

Гіпермаркет Знань>>Українська література>>Українська література 3 клас>>Українська література:


 ВІЗЬМУ ПЕРО І СПРОБУЮ



Ти вже багато дізнався про життя і творчість письменників. Чи звернув ти увагу, що творчі люди з дитинства дуже багато читають, цікавляться природою, люблять малювати?..



Як же розвинути в собі творчі здібності? Вчися спостерігати, прислухайся і запам'ятовуй влучні слова, уявляй прочитане і почуте, не обминай увагою незвичайне. Спробуй по-своєму змінити, доповнити, продовжити прочитане, але так, щоб це було цікаво!

***
Я бачу, як обрій розтав у імлі,
а човен, мій човен, пливе до землі.
А хвиля шепоче чарівні слова,
свої таємниці мені розкрива.
Валентин Струтинський



ДИВНА ЗВИЧКА



Що б мені не говорили
хтось з батьків чи вчителів,—
я на все шукаю рими,
ніби хтось мене завів...
Скаже тато: — Як уроки? —
Я йому: — Летять сороки!
Скаже мама: — Ти поїв? —
Я їй тут же: — Сто корів!
Вчитель каже: — Йди до дошки! —
Я і тут: — Варення ложка! —
Вчитель: — Що учив ти вдома? —
Яу відповідь: — Солому!
— Ставлю «два»! — підводить очі.
— Ква! — кажу я, хоч не хочу...
Зрозуміло: мама — в сльози, каже:
— Ти мене тривожиш!..
Ось і лікарю мене вчора показали.
Але він сказав: — Мине.
Хвилювання — зайві.
Хай хлопчак побільше спить...
Ну а я йому за мить:
— Зайві хвилювання?
— Знайде Коля Ваню!
Мама — в сльози знов:
— Пробачте! —
Ну а лікар їй: — Не плачте! —
І злякався раптом сам —
адже в риму він сказав!..

Вже й мені
це все набридло,
та чомусь до голови
знову лізуть
рими й рими,
хто б і що б не говорив...

Ви питаєте: що ж буде?
Я і сам багато думав
і скажу вам по секрету:
мабуть, буду я поетом!
Анатолій Костецький


Який, на твою думку, цей вірш - гумористичний, повчальний?
Які рими видались тобі смішними, несподіваними?


ЯК НЕЗНАЙКО СКЛАДАВ ВІРШІ

Після того як з Незнайка не вийшло художника, він вирішив зробитися поетом і складати вірші. В нього був один знайомий поет, який жив на вулиці Кульбаби. По-справжньому цього поета називали Пудик. Але, як відомо, поети дуже люблять красиві імена. От і Пудик, коли зробився поетом, прибрав собі інше ім'я і став зватися Квітик.



Одного разу Незнайко прийшов до Квітика й сказав:
— Слухай, Квітику, навчи мене складати вірші. Я теж хочу бути поетом.
— А в тебе здібності є? — запитав Квітик.
— Звичайно, є. Я дуже здібний.
— Це треба перевірити,— сказав Квітик.— Ти знаєш, що таке рима?
— Рима? Ні, не знаю.
— Рима — це коли двоє слів закінчуються однако¬во,— пояснив Квітик.— Наприклад, будка — вудка, коржик — моржик. Зрозумів?
— Зрозумів.
— Ну, скажи риму на слово «палка».
— Корзинка,— відповів Незнайко.
— Ну яка ж це рима: палка — корзинка! Ніякої ри¬ми в цих словах нема.
— Чому нема? — сказав Незнайко.— Слова ж закін¬чуються однаково.
— Цього мало,— сказав Квітик.— Треба, щоб слова були схожі, щоб виходило складно. Ось послухай: пал¬ка — галка, пічка — свічка, книжка — мишка...
— Зрозумів, зрозумів! — закричав Незнайко.— Палка — галка, пічка — свічка, книжка — мишка. От здорово! Ха-ха-ха!
— Ну, придумай риму на слово «пакля»,— сказав Квітик.
— Шмакля,— відповів Незнайко.
— Яка шмакля! — здивувався Квітик.— Хіба є таке слово?
— А хіба нема?
— Звичайно, нема.

— Ну, тоді рвакля.
— Що це за рвакля така? — знову здивувався Квітик.
— Ну, це коли рвуть що-небудь, то виходить рвакля,— пояснив Незнайко.
— Не бреши,— сказав Квітик.— Такого слова не буває. Треба добирати такі слова, що бувають, а не вигадувати.
— А коли я не можу підібрати іншого слова?
— Значить, у тебе немає здібностей до поезії.
— Ну, придумай сам, яка тут рима,— сказав Незнайко.
— Зараз придумаю,— відповів Квітик.



Він став посеред кімнати, склав на грудях руки, голову схилив набік і почав думати. Потім підняв голову вгору і думав, дивлячись на стелю. Потім узявся руками за підборіддя, опустив голову вниз і став думати, дивлячись на підлогу. А проробивши це, він став ходити по кімнаті й тихенько бубоніти:
— Пакля, бакля, вакля, дакля, макля, мракля...— Він довго так бубонів, потім сказав: — Тьху! Що це за слово? Це якесь таке слово, що до нього немає рими!
— Ну от! — зрадів Незнайко.— Сам вигадуєш слова, що не мають рими, а кажеш, що я нездібний.
— Ну, здібний, здібний, тільки відчепись од мене,— відповів Квітик.— У мене вже голова заболіла. Старайся, щоб була думка й рима, ось тобі й вірші.
— Невже це так просто? — здивувався Незнайко.
— Звичайно, просто. Головне — здібності мати. Незнайко прийшов додому й одразу взявся складати
вірші. Цілісінький день він ходив по кімнаті, дивився то на підлогу, то на стелю, брався руками за підборіддя і щось бурмотів собі під ніс. Нарешті вірш був гото¬вий, і він сказав:
— Послухайте, братці, якого вірша я склав.
— Ану, ану, про що той вірш? — зацікавилися всі.
— Це я про вас склав,— признався Незнайко.— Ось про Знайка слухайте:
Знайко йшов гулять на річку,
перестрибнув через овечку.
— Що? — закричав Знайко.— Коли це я стрибав че¬рез овечку?
— Ну, це тільки у віршах так говориться, для ри¬ми,— пояснив Незнайко.
— Так ти що, задля рими вигадуватимеш на мене всілякі нісенітниці? — спалахнув Знайко.
— Звичайно,— відповів Незнайко.— Навіщо ж мені вигадувати правду? Правда, вона й так є.
— От спробуй ще, тоді знатимеш! — погрозив Знайко.— Ану, що ти там про інших склав?
— Ось послухайте про Поспішайка, — сказав Незнайко.
Поспішайко був голодний,


він прас холодний.
— Братці! — закричав Поспішайко.— Що він про мене вигадує! Ніколи я холодної праски не ковтав.
— Та ти не галасуй,— відповів Незнайко.— Це я просто для рими сказав, що прас був холодний.
— Та я взагалі праски не ковтав — ні холодної, ані гарячої! — кричав Поспішайко.
— А я і не кажу, що ти проковтнув гарячу, так що можеш заспокоїтись. Ось послухайте краще вірш про Якосьбудька.



В Якосьбудька під подушкою
лежить солодкая пампушка.



Якосьбудько підійшов до свого ліжка, заглянув під подушку й сказав:
— Брехня! Ніякої пампушки тут немає.
— Ти нічого не розумієш у поезії,— відповів Незнайко.— Це для рими так говориться, що лежить, а насправді не лежить. Ось ще про Пілюльку склав.
— Братці! — закричав Пілюлька.— Треба припинити це знущання! Невже ми будемо спокійно слухати, що він тут бреше на всіх?
— Досить! — закричали всі.— Ми не хочемо більше слухати! Це не вірші, а якісь дражнилки.



Тільки Знайко, Поспішайко і Якосьбудько кричали:
— Нехай читає! Прочитав про нас, то хай і про інших читає.
— Не треба! — кричали інші.— Ми не хочемо.
— Ну, якщо ви не хочете, то я піду прочитаю сусідам,— сказав Незнайко.
— Що? — закричали тут усі.— Ти ще підеш перед сусідами нас соромити? Тільки спробуй! Можеш тоді й додому не приходити.
— Ну, гаразд, братці, не буду,— згодився Незнайко.— Тільки ви не сердьтеся на мене.
Відтоді Незнайко більше не складав віршів.
Микола Носов

Попрацюйте разом! Чи знаєте ви, з якої книжки цей уривок? Про кого в ній розповідається? Який подібний твір ви читали у другому класі? Хто його автор? Як Квітик пояснював, що таке рима? Як зрозумів його Незнайко? А як би ви пояснили?
Зверніть увагу на імена героїв казки. Про які риси характеру вони свідчать?
Знайдіть у тексті уривки, де описано, як «думали» Квітик і Незнайко.
Чому друзі образились на Незнайкові вірші? Підготуйтесь до читання тексту в особах. Скільки буде читців?

Прислів'я
Умій сказати, умій і змовчати.

СЛУХАЛА ЛИСИЧКА СОЛОВ'Я



Слухала Лисичка Солов'я.
Думала Лисичка: «Ну, а я?
Маю черевички
й шовкові спіднички.
Чим же гірша пісенька моя?»
Ти, Лисичко, хитра, та дарма.
Вбралася ти гарно, а німа.
Що ті черевички
й шовкові спіднички,
як у тебе голосу нема.
Іван Світличний

Якою ти уявляєш Лисичку?
Прочитай, що поет говорить про спів Лисички. Чи пого-джуєіЙся ти з його думкою?


Роз'єднай слова і прочитай прислів'я.
Якаголовонька, такайрозмовонька. 

Умій у звичайному побачити незвичайне!

КОРІНЕЦЬ



Корінець, корінець —
де початок, де кінець?
Мов пружина, скручений,
з деревом розлучений.
Дідусь надибав корінця
і погукав:
— Андрійку!
На що подібна штука ця? —
А я кажу:
— На змійку!
Дав ножика мені дідусь,
і я стружу — не одірвусь.
Тонкий підправив хвостик,
зробив голівку плоску,
їй вставлю очі-камінці,
язик роздвою на кінці.

І всі кричать:
— В Андрійка,
погляньте, справжня змійка!
Тамара Коломієць



Звідки взялася в Андрійка справжня змійка? Завдяки чому, на твою думку, хлопчику вдалося зробити гарну іграшку?

ЛІСОВЕ КОРІННЯ



Яке химерне лісове коріння!
Попід ногами скрізь його сплетіння.
Ось корінець, мов каченя бокате*:
є дзьоб і вічка, й білі ноженята.
А цей мов равлик, цей немов лисиця,
цей випуклий — смішна залітна птиця.
Так можна цілий день ходити по діброві
і зустрічати постаті казкові.
Дива та й годі у великім лісі —
химерно пружні корінці сплелися.
Валентина Ткаченко 

Бокатий — який має великі боки. 

Які дива побачила поетеса в лісі?
Знайди у вірші порівняння. Які образи вони створюють? 
Чи доводилось тобі бачити подібне?

ПОЛЬОВІ ДЗВІНОЧКИ



Піднімає джміль фіранку*,
Каже: — Доброго вам ранку!
Як вам, бджілко, ночувалось
Чи дощу не почувалось?
Виглядає бджілка з хатки: —
У дзвіночку добре спатки.
Цей дзвіночок — як намет.
Тільки дощ — як кулемет.



Ліна Костенко

Фіранка — занавіска.

Уяви картину, описану у вірші. Що в ній казкового? Знайди рими. Яка з них тебе здивувала? Пофантазуй! Придумай розповідь «Клопоти бджілки, яка живе у дзвіночку».

УДВОХ ІЗ ПЕСИКОМ

Чогось мені невесело,
хоч маю вдома песика.
Він дивиться розумно,
але мені з ним сумно.

Я міг би скрипку взяти
і весело заграти —
не граються мені
етюди та пісні.

Я міг би злізти звично
на стінку гімнастичну,
гойдатись на канаті,
що у моїй кімнаті.

Але мені не милі
всі речі у квартирі.
Сказали батько й мати,
щоб друзів не пускати,
бо живемо заможно,
до нас ходить не можна.

Сиджу, дивлюсь на песика.
Чогось мені невесело,
Василь Марсюк

Прочитай вірш. Що ти хотів би змінити?
Придумай оповідання про хлопчика: де він живе, який на вигляд, що одного разу з ним трапилося.


ВІТРЯЧОК



Вітрячок весело обертався на високому пагорбку, мов горобчик, вимахував крильцями, висвистував свою довгу й одноманітну пісеньку:
Я швидесенький Вітряк,
обертаюсь так і сяк.
І мене ніхто й на мить
не посміє зупинить!
І раптом Вітрячок зупинився.
— Дивно,— проказав він уголос,— що це зі мною трапилося?
— Нічого особливого,— озвався поряд дядько Вітер,— просто я ліг на шовкову траву відпочити.
— Ти хто такий?
— Той, хто допомагає тобі обертатися. Звуся я Вітер.
— Не чув про такого! — невдоволено проказав Вітрячок.
— До речі, від мене походить і твоє ім'я: Вітрячок. Правда, схожі?
— Та я зараз!.. Та я...
— Якщо ти, Вітрячку, збираєшся залякати мене, тоді я змушений буду полетіти геть. А ти служитимеш сідалом для галок і горобців.
— Та я... Я, дядьку Вітре, хотів би вибачитися перед вами за свої слова... Перепочили трошки, то, може, продовжимо свою роботу? До того ж у мене навіть пісня нова народилася:
Ми — єдина сім'я:
дядько Вітер і я,
і ніхто зупинить
нас не зможе й на мить!
З того часу...
Ігор Січовик

З якою інтонацією треба читати слова Вітрячка? А Вітру? Які слова читатимеш невдоволено, які — здивовано, а які — з вибаченням?
Спробуй проспівати пісеньку Вітрячка. 
Придумай продовження казки.


Склади речення, у яких були б слова, що римуються.
Продовж ланцюжки римованих слів:
квіти — діти, ... 
гілка — білка, ...
картина — малина, ... 
казка — в'язка, ...
листочок — місточок, ... 
співають — грають, ...
ліс — приніс, ... 
мак — рак, ...

Прочитай вірш. Доповни його словами, що римуються. Розкажи, що зображено на малюнку.

ВЕСНЯНІ КВІТИ



Весна — чарівниця,
неначе ... ,
наказ свій послала,
щоб краса ....
І проліски, і травка,
й зелена ... ,
і кульбаба рясна,
й фіалочка....
Всі квіти весняні веселі ....
З-під листя виходять
голівки ...
од сну зимового
до сонця ... !
Олена Пчілка

Уяви картини, описані у віршах. Спробуй передати їх у малюнках. Які фарби тобі знадобляться?



ЗАХІД СОНЦЯ



Небо — мов у вогні. ставок,
Запалала блакить... наш город
І здається мені: і садок,
все палає, горить,— У вогнисті вінки
луки, поле, одяглися квітки!

Марія Познанська

ОЧЕРЕТ



Як гарно і тихо навколо!
Сховалися зорі... Світає...
Гаряче рожеве півколо
поволі виходить з-за гаю.
Вітрець не гойдає травичку,
рясний очерет не колише...
...Ой! Гуси злетіли на річку
і крильми розбризкали тишу.
Лідія Компанієць

Прочитай, як поет пояснив, звідки взялася жирафа. Спробуй пофантазувати про те, як виникла ця тварина.

ЖИРАФА



Звідки взялася жирафа?
...А була на те причина,
бо звичайна конячина
дуже вже цікава стала —
в кожну дірку заглядала:
«Що та як?» — усіх питала,
свого носа всюди пхала,
всім цікавилась надмірно —
шия й витяглась манірна...
і тепер
ота невдаха —
не конячка, а жирафа.
Василь Войтович

ЩО ТАКЕ ШКОЛА ПІД ГОЛУБИМ НЕБОМ?



Теплий літній вечір. На голубому небі спалахує перша зірочка. Щодня до мене приходять діти... Ми сідаємо під столітнім дубом. Замовкає село, засинає степ, із саду долинають таємничі звуки, спить озеро. Увесь світ навколо нас спить, лише зірочка в небі мерехтить та цвіркун співає.



Це і є наша Школа під Голубим Небом. Діти прихо¬дять у світ казки. У ці прекрасні літні вечори ми стаємо поетами — складаємо казки. Все, що ми бачи¬мо, здається нам у ці дивовижні години казкою.



Василь Сухомлинський



Давно вже немас серед нас великого Вчителя — Василя Олександровича Сухомлинського. Але у Павлиській школі, якою він багато років керував, діти продовжують створювати казки.
Прочитайте казки учнів початкових класів. Поміркуйте над їх змістом.


КАЗКИ УЧНІВ ПАВЛИСЬКОЇ ШКОЛИ

РОСИНКИ-ПЕРЛИНКИ
Чи знаєте ви, друзі, де береться роса? Ні? Тоді встаньте рано-вранці і розпитайте в сонечка. Мені воно розповіло таку пригоду.

Був у хмаринки день народження. Усіх своїх друзів запросила вона на свято. Сонечко вбралося найкраще. На голову вдягло золоту корону, а на шию — намисто з росинок-перлинок. І так воно танцювало і веселилось, що нитка порвалась і все намисто розгубилось між квітами і травами.



З того часу кожного дня сонечко встає дуже рано і старанно збирає свої росинки-перлинки.



Владислав Курка, учень 2 класу



ЯК ГОРОБЧИК У ВИРІЙ ЛІТАВ



Був собі горобчик. Звали його Чивом. Якось він почув розмову качок.
— Вже холодно, треба летіти у вирій,— сказав вожак Кряка.
— Так, так, так,— закричали інші качки на знак згоди.
Чив підлетів ближче:
— А що це таке вирій? — запитав горобчик.
— Це такий край, де завжди тепло,— відповів Кряка.
— А мухи там є? — знову запитав Чив.
— Є, є, є! — закричали інші качки.
— А коли ви летите? — запитав горобчик.
— Сьогодні ввечері,— сказав вожак.
— Можна я полечу з вами?
— Можна. Але знай, що дорога буде
Настав вечір. Чив прилетів до річки. Качки були готові до польоту. Всі дружно знялися і полетіли.
Горобчик летів останнім, бо був у ключі найменшим. На півдорозі їх застав вітер. Та такий сильний, що качки летіли з малою швидкістю, але Чив не встигав. Він втомився і вирішив перепочити. А коли буря вщухла, повернувся назад. Відтоді він у вирій не літає, а зимою шукає поживу біля людських осель.



Іван Пономарьов, учень 3 класу



Пригадайте назву розділу. Як ви її розумієте? У яких творах жартівливо, з усмішкою розповідається про те, як складають вірші? Хто їх автори? Продовжте речення: У віршах має бути не лише рима, ай...
Поміркуйте над тим, як уява допомагає побачити нове у відомому, незвичайне у звичайному. Наведіть приклади із сво¬го досвіду.

Прислухайтеся до голосу природи! Спробуйте скласти власні казки!
Підготуйтесь до останнього уроку з «Читанкою»


Перегляньте зміст. Яким розділом розпочинається підручник, а яким — завершується?
Який розділ розпочинається віршем «Дивосвіт, дивосвіт.,.»? Знайдіть його. Пригадайте, які поети розкрили вам світ природи і дитинства у своїх творах.
Підготуйтесь прочитати виразно вірші, які вам найбільше сподобались.
У творах яких жанрів розповідається про пригоди з життя ваших ровесників? Хто їх автори?
Малюнки до яких творів вам найбільше сподобались? Чому? Підготуйтесь і проведіть вікторину Найуважніший читач.


Бажаю вам радісного літа і зустрічей з цікавими книжками!





О.Я. Савченко. Читанка 3 клас.

Надіслано читачами з інтернет-сайту


Книги з української літератури, Гіпермаркет Знань - перший в світі!|скачати підручники, конспект на допомогу вчителю та учням. Українська література обучатись онлайн

1236084776 kr.jpg акселеративні методи на уроці                        1236084776 kr.jpg національні особливості
1236084776 kr.jpg виділити головне в уроці - опорний каркас            1236084776 kr.jpg нічого собі уроки
1236084776 kr.jpg відеокліпи                                           1236084776 kr.jpg нова система освіти
1236084776 kr.jpg вправи на пошук інформації                           1236084776 kr.jpg підручники основні допоміжні
1236084776 kr.jpg гумор, притчі, приколи, приказки, цитати             1236084776 kr.jpg презентація уроку
1236084776 kr.jpg додаткові доповнення                                 1236084776 kr.jpg реферати
1236084776 kr.jpg домашнє завдання                                     1236084776 kr.jpg речовки та вікторизми
1236084776 kr.jpg задачі та вправи (рішення та відповіді)              1236084776 kr.jpg риторичні питання від учнів
1236084776 kr.jpg закриті вправи (тільки для використання вчителями)   1236084776 kr.jpg рівень складності звичайний І
1236084776 kr.jpg знайди інформацію сам                                1236084776 kr.jpg рівень складності високий ІІ 

1236084776 kr.jpg ідеальні уроки                                     1236084776 kr.jpg рівень складності олімпійський III
1236084776 kr.jpg ілюстрації, графіки, таблиці                         1236084776 kr.jpg самоперевірка
1236084776 kr.jpg інтерактивні технології                              1236084776 kr.jpg система оцінювання
1236084776 kr.jpg календарний план на рік                              1236084776 kr.jpg скласти пазл з різних частин інформації
1236084776 kr.jpg кейси та практикуми                                  1236084776 kr.jpg словник термінів 
1236084776 kr.jpg комікси                                              1236084776 kr.jpg статті
1236084776 kr.jpg коментарі та обговорення                           1236084776 kr.jpg тематичні свята
1236084776 kr.jpg конспект уроку                                       1236084776 kr.jpg тести
1236084776 kr.jpg методичні рекомендації                               1236084776 kr.jpg шпаргалка 
1236084776 kr.jpg навчальні програми                                   1236084776 kr.jpg що ще не відомо, не відкрито вченими


















Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.