Гіпермаркет Знань>>Історія всесвітня>>Всесвітня історія 10 клас>>Всесвітня історія 10 клас>> Всесвітня історія: Світ на початку ХХ століття. Повні уроки

1. Основні економічні та суспільно-політичні особливості світової ситуації на початку ХХ століття.
Початок ХХ ст. – один з найскладніших періодів у всесвітній історії. В цей час людство досягло величезних успіхів в технічному прогресі, мало справу з боротьбою передових країн за перерозподіл світу – час Першої світової війни, в цей період відбулася найбільша у XX ст. економічна криза 1929 – 1933 рр., і цей час пов'язаний із встановленням тоталітарних режимів в ряді країн Європи.
Період першої половини ХХ ст. характеризується завершенням формування індустріального суспільства у провідних державах світу, які поділили світ на сфери впливу. Так остаточно оформилися величезні колоніальні імперії і колоніальна політика досягла апогею. У колоніях та напівколоніях (в основному, країни Азії і Африки) проживало 1367 млy. чол. або 79% населення землі.
У XIX ст. наймогутнішою державою світу була Британська імперія, її влада поширювалась на третю частину Землі. Другою за величиною колоніальною імперією була Франція. А вже на початку XX ст. у них з'явилися серйозні конкуренти – США й Німеччина.
У 1900 р. понад дві третини світового промислового виробництва припадало на частку лідерів індустріального розвитку, таких як США, Німеччина, Велика Британія і Франція – це забезпечило їм панівні позиції у світовій економіці і політиці і загострило суперечності між цими країнами.
Натомість у Російській імперії частка промислового виробництва становила лише 40 % загального обсягу вироблюваної продукції.
Отже, за соціально-економічним розвитком країни в ХХ ст. умовно можна поділити на три групи. Передову групу очолювали Англія, Франція, США, далі йшли країни Центральної і Південно-Східної Європи, Іспанія, Росія, останніми були держави Латинської Америки, Азії й Африки. Німеччина, Італія, Японія, значно випереджали країни другої групи, але перша група рівними їх не визнавала. Тож вони стали відверто проявляти свої прагнення здобути і собі частку світового панування.
У 1900-1903 pp. відбулась світова економічна криза. Саме вона дала поштовх модернізованому розвитку капіталізму, прискоренню процесів впровадження нової техніки і технологій, концентрації виробництва. Великого розвитку досягла і швидко зайняла передові позиції машинобудівна промисловість. США зайняли першість в сфері виплавки сталі, що набувала все більших обертів. Поширювались нові джерела енергії, такі як електрика й нафта. Розвивалися галузі транспорту і зв'язку.
В економічному відношенні період початку ХХ століття – це державно-монополістичний (імперіалістичний) капіталізм, наслідком становлення якого стало зростання економічної ролі держави у житті країни. Держава вже не тільки завдяки законам створювала умови для економічного розвитку країни, а й сама ставала власником чи співвласником засобів виробництва. До її власності стали входити заводи, фабрики, залізниці тощо.
Складним було в цей час положення Російської імперії. Після падіння імперії Романових у лютому 1917 р., звільнений російський народ переживав нову революцію, тривалу громадянську війну і в 1922 р. опинився у складі нового суспільного утворення – великої держави – Союзу Радянських соціалістичних Республік (СРСР).
2. Періодизація першої частини новітньої історії – початку ХХ століття.
1914 - 1918 рр. - Перша світова війна (між країнами Троїстого союзу і блоку Антанти).
1918 - 1923 рр. - період післявоєнної нестабільності. Криза посилює революційні процеси в Європі, загострюється класова боротьба, набувають поширення демократичні та робітничі рухи. Встановлюються диктатури в ряді таких країн: Італія, Угорщина, Радянська Росія. Створено Версальсько-Вашингтонську систему повоєнного врегулювання.
1924 - 1929 рр. - період економічної стабілізації. Долаються наслідки війни – стабілізуються фінанси, поновлюється  виробництво; запроваджуються такі нові методи виробництва, як конвеєр, стандартизація деталей. Наслідком таких зрушень стало економічне піднесення – «золоті 20-ті». У цей же час встановлюється диктаторський режим в Югославії.
1929 - 1933 рр. - період «великої депресії». Економічно розвинуті країни охоплює найсильніша в історії Європи XX століття криза. Причинами її стали перевиробництво, надмонополізація виробництва, а також неконтрольований з боку держави розвиток капіталізму – нерівномірність у розподілі національних багатств, незначне втручання держави у відносини між працею і капіталом. В цей же період встановлено диктатури в Німеччині і Болгарії. В СРСР розпочалася індустріалізація і проводилась колективізація сільського господарства.
1933 - 1939 рр. - період назрівання Другої світової війни. Країни, не задоволені результатами Першої світової війни: Німеччина, Італія, Японія, СРСР починають нову боротьбу за перерозподіл світу. Посилюється державне втручання в економіку. Проводяться ліберальні реформи в США, Англії, Канаді та в скандинавських країнах. А в Німеччині, Італії, СРСР посилюється державне регулювання економіки, що призвело до остаточного утвердження соціалістичного строю та тоталітарних диктатур. Також встановлено диктатури в Іспанії і Румунії. Вирішити мирним шляхом суперечки, що назрівали, було неможливо, і світ було втягнуто у Другу світову війну 1939 – 1945 рр.

Всесвітня історія. Підручник для загальноосвітніх навчальних закладів. Ладиченко Т.В., Осмоловський С.О. – "Генеза", Київ, 2010.
Всесвітня історія. Підручник для загальноосвітніх навчальних закладів. Полянський П.Б. – "Генеза", Київ, 2010.

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.