СЛОВНИК ОСНОВНИХ ТЕРМІНІВ ДО УРОКУ

Айсберг (з німецької – крижана гора) – великі брили материкового льоду, що дрейфують в Океані.

Альбедо – відбиваюча здатність поверхні.

Амплітуда коливань температур – різниця між найвищою і найнижчою температурою повітря. Розрізняють добову амплітуду  (різницю між найвищою і найнижчою температурою протягом доби), місячну (різницю середніх температур діб протягом місяця), річну  (різницю між найтеплішим і найхолоднішим місяцем року).

Атмосферний тиск — сила, з якою повітря тисне на земну поверхню. Вимірюють у міліметрах ртутного стовпчика, паскалях або барах.

Атмосферні опади — це вода, що випадає з хмар чи безпосередньо з повітря, у рідкому чи твердому стані.

Гори – великі ділянки земної поверхні, високо підняті над рівнем моря, які характеризуються різким коливанням висот.

Діючий вулкан – той, що вивергався хоч раз на пам’яті людства.

Клімат (від грец. кліма — нахил) – багаторічний режим погоди в даній місцевості.

Кліматичний пояс – територія з відносно однаковим кліматом.

Корисні копалини – мінерали та гірські породи, які використовує людина в своїй господарській діяльності.

Льодовик – велике рухоме скупчення льоду на поверхні суходолу.

Платформа – давня стійка вирівняна ділянка літосфери, яка лежить у центрі літосферної плити. У рельєфі їй відповідає рівнина.

Повітряні маси (ПМ) – значні об'єми повітря тропосфери з однорідними властивостями: температурою, тиском, вологістю, прозорістю тощо. Властивості повітряної маси визначаються природними умовами місцевості, над якою вона формується.

Погода — стан у тропосфері (нижньому шарі атмосфери) в даний час і в даній місцевості.

Пояс складчастості – відносно рухома ділянки літосфери. У рельєфі йому відповідають гори.

Стокові вітри – постійний вітер, який дме з полюсів у помірні широти.