СЛОВНИК ОСНОВНИХ ТЕРМІНІВ ДО УРОКУ

Амплітуда коливань температур – різниця між найвищою і найнижчою температурою по¬вітря. Розрізняють добову амплітуду  (різницю між найви¬щою і найнижчою температурою протягом доби), місячну (різницю середніх температур діб протягом місяця), річну  (різницю між найтеплішим і найхолоднішим місяцем року).

Атмосферна циркуляція – горизонтальні та вертикальні переміщення повітряних мас.

Атмосферний тиск — сила, з якою повітря тисне на земну поверхню. Вимірюють у міліметрах ртутного стовпчика, паскалях або барах.

Атмосферні опади — це вода, що випадає з хмар чи безпосередньо з повітря, у рідкому чи твердому стані.

Вітер – горизонтальне переміщення повітря з області високого тиску в область низького тиску.

Західне перенесення – постійний вітер, який дме з тропіків у помірні широти.

Клімат (від грец. кліма — нахил) – багаторічний режим погоди в даній місцевості.

Кліматичний пояс – територія з відносно однаковим кліматом.

Кліматотвірні чинники  – причини, що впливають на формування клімату певної території.

Пасат (від ісп. пасаде — поширення) – постійний вітер, який дме з тропіків на екватор.

Повітряні маси (ПМ) – значні об'єми повітря тропосфери з однорідними властивостями: тем¬пературою, тиском, вологістю, прозорістю тощо. Власти¬вості повітряної маси визначаються природними умовами місцевості, над якою вона формується.

Погода — стан у тропосфері (нижньому шарі атмосфери) в даний час і в даній місцевості.

Сонячна радіація – випромінення сонцем тепла та світла.

Фізико-географічне положення – розташування території на Землі відносно різних природних об’єктів.