KNOWLEDGE HYPERMARKET


Стаття: Тема 31. Весняні свята.

Стаття до предмету Я і Україна, 2 клас
Тема: «Весняні свята.»

Найкраще весняне свято – Великдень      

З давніх-давен по довгій і затяжній зимі всі чекали весни, а з нею - і Великодніх свят. Великдень часто припадає на місяць квітень. Було таке повір'я, що як свято припаде на початок квітня, то буде рання весна, тепла і сонячна. Якщо свято випаде в другій половині квітня, то весна буде пізня і холодна. Часто це повір'я справджується.


Великоднім святам передує піст. Жінки, котрі цілу зиму пряли, виносили куделю з прядивом до комори, бо треба було братися за вишиття. Давно жінки пряли цілу зиму, щоб напрясти ниток на полотно. З нього шили сорочки, і на ньому, вже вибіленому, можна було вишивати. Така була традиція, що на Великдень треба було вбратися у все нове.

4500013-2kl-statti.jpg
Символ свята
Символом свята були писанки, де кожне село мало свої узори і кольори. Колись вивішували їх між образами разом із попарно зв'язаними качанами дорідної кукурудзи, передовсім на Поділлі, де основою урожаю була кукурудза. Було таке повір'я, що так Бог в'яже людей у подружні пари. Писанками обмінювалися під час свята зі щирими побажаннями здоров'я і добра. Були також яйця, пофарбовані одноколірними фарбами, які називали галунками або крашанками, й мати або бабуся у перший день свята, коли дочка вмивалася, клали до води галунку, щоби дівчина була гарною, як та галунка, а батько клав гроші, щоб багатою була.


Також фарбують на один колір яйця, зварені в лушпинні з цибулі. Розповідають, що в Китаї є також таке весняне свято, де один одному дарують фарбовані яйця в цибулинні на щастя і на добро. Є й друга легенда, яка розповідає, що Матір Божа пофарбувала яйця на різні кольори, щоб маленький Ісусик мав чим бавитися.


Святкове печиво
З Великодніми святами було пов'язане ще й традиційне печиво. Основним печивом була паска. Були господині, що дуже майстерно її оформляли. Жінки колись дотримувалися особливої традиції при замісі тіста. У той час не смів ніхто прийти до хати, бо тісто могло не вдатися.


Господиня молилася при замісі, і на замішаному тісті долонею робила знак хреста. Перед замісом мука повинна бути загрітою біля печі, її два рази просівали. Господиня вбирала чисту сорочку і довго мила руки. Усе, що робила, робила з молитвою. Якщо паска вдавалася, то була гордість господині на все село. Вдала паска - то був прогноз на цілий рік для цілої сім'ї. Верх паски перед випіканням прикрашали з тіста: наверх укладали хрест, як символ терпіння Христа, між раменами хреста укладали з тіста птички-зозульки, як символ довголіття. Кругом укладали колоски, сформовані з тіста, як символ урожаю.


Дотримувалися тої особливої церемонії не тільки при замісі тіста, але також і під час випікання. Поки паска була в печі, нікому не можна було в хаті сісти, бо паска теж могла б сісти. Дуже перестерігали, щоб ніхто з чужих не прийшов до хати. Як це був чоловік, то ще якось було простимо, але якщо це була жінка, то господиня хрестилася декілька разів, кропила хату свяченою водою, щоб злих духів відігнати, аби ті не наробили шкоди. Паски випікали тільки круглої форми: чим більша паска, тим дужче гордився сам господар, який дуже радо ніс її на рушнику до посвячення. Особливою гордістю кожної господині були баби. Випікали їх у спеціальних формах, які називалися бабниками. Ці форми були бляшаними або керамічними. Тісто на баби вимагало спеціальної уваги, бо складалося з дуже багатьох жовтків, розтертих з цукром, різних спецій (ванілі, шкірки з цитрини, теплого масла і дріжджів). Тісто мало бути дуже ніжним і приділялося йому багато уваги. У хаті мало бути дуже тепло, щоб тісто не застудити. Коли бабки пеклися, треба було тихенько ходити по хаті, не стукати дверми, щоби бабки не сіли, а пекли їх цілу піч. Для кожного в сім'ї була призначена одна бабка. І я на своєму господарстві для кожного призначала одну бабку. Подумайте тільки: хоч усі були з одного тіста, та одному бабка вдавалася, а комусь перекосилася, а декому навіть була пригоріла, що мене дуже журило, хоч не можна було вірити в зле, та це псувало добрий настрій. Щоби паска мала жовтий колір, до замісу вливали запарений окропом шафран. Це були пиляки рослин, які привозять з теплих країв.


2-3 пилячки давали достатній колір тісту. Чим хвалилися господині, то це тим, що їх паска в замісі мала шафран, бо він був дуже дорогий. Бабкове тісто було таким ніжним, бо давали до нього ще й копу жовтків (б0 штук), збитих із цукром. Це нам тепер не під силу. Як витягали «бабу» з печі, то треба було колисати на рушнику, поки не охолола, бо могла запастися. Верх баби посипали цукровою пудрою з ваніллю, поливали цукровою помадою і писали наверху кольоровим начервоно «Христос Воскрес» - або тільки дві букви «X. В.», а також посипали кольоровим мачком, який і тепер є у продажу. Обов'язково до великоднього печива належав ще й сирник, або сирна паска. На сирній пасці з гвоздики все укладали букви «X. В.». До традиційного печива ще належали випечені із тіста «баранчики», які в спеціальних формах випікають і тепер. Їх покривають білою помадою та зав'язують кольоровою стрічкою як символ покірності. Кондитери виробляли такі «баранчики» з білої помади. Їх можна було купити в кондитерських магазинах. Дотепер існує такий звичаї, що виробляють на Гуцульщині зі спеціально приготовленого сиру баранчики. Їх не печуть. Такими баранчиками обдаровують одне одного на щастя, «щоб овечки щасливо покотилися.»


Вироби з м'яса
Традиційними були також різні вироби з м'яса, такі, як печене порося з хроном у роті, якого з гордістю ніс господар святити: це був символ добробуту в його сім'ї. Готуючи різні страви, треба пам'ятати і про прикрашення столу. За два тижні до Великодня ставили у воду галузки черешні або вишні, яблуні чи груші. Якщо вони зацвіли до свята, то кожний господар мав надію на добрий урожай, а бджолярі - на прибуток бджолиних роїв.

4500013-2kl-statti2.jpg
На столі, застеленому сніжно-білим обрусом, це все пишалося б: паска і баба, прикрашена барвінком, сирник, кільце ковбаски... І горіла свічка, яку принесли по свяченню з церкви, як символ радісного свята. Якщо йдемо святити паску, то все складаємо в кошик, який називається пасківник.


Його зберігають з року в рік. У кошик вкладаємо пасочку, сир, масло, кільце ковбаски, що символізує добробут, яйця і писанки. Яйце - це земля, а жовток - це сонце. Свяченим яйцем ділимося на великодній сніданок, до якого всі постили. Господар підходить до кожного з побажаннями і словами «Христос воскрес!», а тоді цілує кожного. Тата, діда і маму цілували в руку, бо так вимагав звичай. Кладемо в кошик ще сіль - як символ мудрості, хрін - як символ терпіння Христа. На великодній сніданок не просимо нікого, мають бути самі тільки рідні. Свячене яйце нарізаємо на стільки частин, скільки є присутніх осіб. На столі горить свічка, щоб нагадувати про світлість цього дня. Усі страви прикрашають зеленими листочками петрушки, салату. Кожному на тарілку кладуть галузочку барвінку з весняною квіткою, бо барвінок - це символ Великодня.

Надіслано вчителем міжнародного ліцею „Гранд” Грищенко

Предмети > Я і Україна > Я і Україна 1 клас > Весняні свята > Весняні свята. Статті