KNOWLEDGE HYPERMARKET


Суспільно-політичне життя на українських землях у складі Австро-Угорщини (1915-1917 рр.)

Гіпермаркет Знань>>Історія України>>Історія України 10 клас>> Історія України: Суспільно-політичне життя на українських землях у складі Австро-Угорщини (1915-1917 рр.)

УКРАЇНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО І ВІЙНА У 1915-1916 РОКАХ

Згадай: 1. Яким було ставлення наддніпрянських українців до Російської і Австро-Угорської імперій на початку Першої світової війни?  2. Чим визначалося ставлення до воюючих сторін населення Західної України?<br><u><br>Участь української інтелігенції в діяльності громадських товариств для допомоги жертвам війни</u> <br><br>Царський уряд не розраховував на тривалу війну. Урядові тилові служби виявилися не готовими забезпечити армію боєприпасами, продовольством, спорядженням, достатньою кількістю госпіталів, не зуміли організовано прийняти біженців, нагодувати, розмістити їх, надати медичну допомогу. Ось чому після поразок російської армії в 1915 р. уряд змушений був допустити громадські організації до справи забезпечення армії продовольством і спорядженням, до опіки над госпіталями, над біженцями та населенням прифронтової зони. Виник ряд впливових організацій, зокрема Воєнно-промисловий комітет, Союз міст, Союз земств та ін., які для виконання покладених на них завдань отримували державні субсидії. В цих організаціях брала участь і українська інтелігенція, прагнучи з їхньою допомогою полегшити страждання, які принесла війна землякам. Йшлося, таким чином, не про допомогу царизму у веденні ним несправедливої війни, а про допомогу жертвам цієї війни.<br>Особливо посилилась активність української інтелігенції у 1915 р., коли після відступу російських військ з Галичини антиукраїнські настрої всередині російських урядових кіл трохи послабшали. Влітку було дано дозвіл на утворення в Києві «Товариства допомоги населенню Півдня України, що постраждало від воєнних дій». Товариство поставило за мету опіку над біженцями та допомогу заарештованим і висланим в Росію галичанам та іншим жертвам російської окупації в Західній Україні. Тоді ж українські діячі стали співпрацювати з Комітетом Південно-Західного фронту Всеросійського союзу міст. Через деякий час комітет, очолений відомим діячем Товариства українських поступовців (ТУП) Ф. Штейнгелем, майже повністю опинився під контролем поступовців. Члени комітету використовували надані йому державні кошти на організацію дитячих будинків для дітей-сиріт. По суті ці будинки стали українськими школами. Допомогу з фондів комітету одержували біженці й поранені українці.<br><br><u>Національний рух у Наддніпрянській Україні</u> <br><br>Антиукраїнська політика царського уряду, особливо яскраво продемонстрована під час російської окупації Галичини, сприяла наростанню антиросійських настроїв у Наддніпрянщині. Наприкінці вересня 1914 р. Рада ТУПу зібралась на нове засідання, на якому більш рішуче було заявлено про нейтральну позицію організації у війні. На засіданні була прийнята декларація, яка застерігала «проти шовіністичного осліплення і захоплення псевдовизвольним чадом», зривала машкару з того «удавано патріотичного трансу, в який упала ледь не вся громадськість Росії, навіть недержавних націй», закликала до боротьби з реакцією і урядом за справжню волю, особливо використовуючи «ганебні події окупації Галіцїї».<br>Незгода з офіційною оцінкою війни як «народної», «визвольної» назрівала і в кадетській партії. На з'їзді партії у лютому 1916 р.з критикою ЦК виступив, серед інших, делегат від м.Лубни Д. М. Дяченко. «Щоб війна провадилась заради малих народностей, - виголосив у промові на з'їзді Д. М. Дяченко,- це неправда!»<br>Велике враження на громадськість Росії справив відкритий лист єпископа Никона під назвою «Орли і ворони», написаний 4 червня 1915 р., у якому автор гостро критикував «чорних круків» серед російського духовенства й адміністрації, які були ініціаторами русифікації Галичини. В 1915-1916 рр. на адресу вищих російських урядовців і депутатів Державної Думи були надіслані петиції відомих письменників і громадських діячів з<br>вимогами надати свободу українському слову і друку, повернути із заслання всіх українців, засуджених за політичними справами, погодитися на надання Україні автономії.<br>З вимогою надати Україні національно-культурні права, у т. ч. права автономії, у грудні 1916 р. знову виступило Товариство українських поступовців. При цьому вкотре було оголошено про нейтралітет українців у світовій війні.<br><br><u>Українські молодіжні гуртки й організації</u> <br><br>Помітно активізували в роки Першої світової війни свою діяльність українські молодіжні організації. У грудні 1914 р. в Харкові ЦК Українського соціалістичного колективу, який представляв молодіжні організації, видав відозву, в якій однією з вимог була перебудова Росії в демократичну федеративну республіку на засаді національно-територіальної автономії в етнографічних кордонах автономії.<br>У квітні 1915 р. в Харкові відбувся з'їзд представників української молоді Лівобережної України, на якому була заснована організація «Юнацька спілка». До неї увійшли головним чином учні вищих навчальних закладів Харкова. Спілка стояла на позиціях автономії України, хоча деякі гуртки «Юнацької спілки» закликали до відкритої терористичної боротьби проти Росії і допомоги Німеччині та Австро-Угорщині. Так, полтавська організація «Юнацької спілки» в травні 1916 р. випустила прокламацію до селян, в якій містився заклик саботувати заходи царського уряду, спрямовані на продовження війни, добиватися перемоги Німеччини та Австро-Угорщини. «На випадок, коли Росія буде переможена в сій війні, - говорилося у листівці, - Україна одержить самостійність із рук прихильних нам культурних завойовників».<br>Нелегальні гуртки студентів і учнів для пропаганди українських ідей були створені також у Києві, Бєлгороді, Новочеркаську, Петрограді. У Петрограді активно діяли центральний орган українських студентів «Головна Рада» та «Інформаційне бюро», яке видавало студентський друкований орган «Український студент».<br>




<br>ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ <br>1. Серед істориків існують два підходи до оцінки участі української інтелігенції в діяльності Союзу міст, Союзу земств, Воєнно-промислових комітетів та інших організацій. Одні вважають, що це була допомога жертвам війни і мала гуманітарний характер, інші оцінюють діяльність української інтелігенції як співучасть з царизмом у веденні несправедливої загарбницької війни. Обґрунтуйте власну точку зору.<br>2. У якому напрямі розвивався український національний рух у Наддніпрянській Україні в 1915-1916 рр.? Чим був викликаний цей розвиток?<br>3. Які причини викликали наростання українського молодіжного руху? У чому воно проявлялося?<br>4. Розкрий основні напрями діяльності СВУ у 1915-1916 рр. і дай оцінку цій діяльності.<br><br>ДОКУМЕНТИ<br>1. Петиція до Державної Думи (6 лютого 1916 р.)<br>... Ми, представители 30-миллионного украинского народа в России, обращаемся... к народному представительству всех граждан Российской Империи в Государственной Думе... в критическую минуту перелома огромного значення не только для украинского народа, но в минуту, которая будет решающей вообще в судьбе великой русской нации и русского государства... Поэтому мы не только в интересах украинского народа, но также и в большем интересе русского государства й русской нации желаем исполнения следующих наших требований..: <br><br>1. Украинский народ в России равноправен с русским народом.<br>2. Свободное пользование украинским языком, как необходимым на Украине, по крайней мере в начальних школах.<br>3. Свобода украинской прессы и книгопечатания вообще.<br>4. Свободная деятельность украинских просветительских культурных обществ.<br>5. Вообще государственно-законного установлення гарантий культурно-национального развития украинского народа в Русском государстве.<br>Подготовлена деятелями украинского социал-демократического движения по тексту, составленному М.С. Грушевским. Была отпечатана в Москве в редакции журнала «Украинская жизнь» и разослана для сбора подписей в Киев, Екатеринослав, Полтаву, Чернигов, Винницу, Одессу, Харьков.<br>Український археографічний збірник:<br>Археографічна комісія Української Академії Наук. -Т. І.-К., 1926. - С 324-326.<br>2. Звернення III конференції гуртків «Юнацької спілки» Лівобережної України (10.ХІІ.1916 р.)<br>Перед Юнацькою спілкою ... стає завдання вказати шлях до волі українському народові й стати на чолі визвольного руху. Конференція ... визнає це завдання й високо піднімає блакитно-жовтий прапор Самочинної України... Конференція вважає, що тільки шляхом об'єднання всіх українських працівників в боротьбі за долю України можна досягти її визволення... Автономія України, аграрна реформа й восьмигодинний робітничий день... повинні вимагати ми в інтересах українського працюючого люду.<br>Центральний державний історичний архів України. -Фонд Київського губернського жандармського управління<br>(274). - Оп.4.- Спр.583.-Арк.52.<br><br>ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ ДО ДОКУМЕНТІВ <br>1. Документ № 1.<br>Петиція до Державної Думи від 6 лютого 1916 р. є одним із багатьох документів, з якими різні верстви українського народу зверталися до вищих державних органів Російської імперії. Охарактеризуй ці вимоги і дай відповідь на запитання, чому уряд Російської імперії відмовлявся їх виконати.<br>2. Документ № 2.<br>Охарактеризуй основні програмні вимоги III конференції гуртків «Юнацької спілки» Лівобережної України. Наскільки обґрунтованим було прагнення Спілки «стати на чолі визвольного руху»? Відповідь обґрунтуй.<br>



Новітня історія України 10 клас, Ф. Г. Турченко



Місце української економіки у господарському житті Російської імперіїта Австро-Угорської монархії

Читаймо для розуміння<br>На основі тексту складіть стислі, з двох-трьох речень характеристики, які визначали би місце української промисловості в господарському житті Російської імперіїта Австро-Угорської монархії. Обґрунтуйте свою думку фактами з тексту.<br>Початок ХХ ст. позначився в українських землях розгортанням процесу індустріалізації, що передбачало подальший розвиток великої машинної індустрії та створення нової структури економіки. Найбільш потужно ці процеси розгортались у Наддніпрянській Україні, де частка промисловості в загальному обсязі продукції всього народного господарства становила 48,3% (у середньому по Російській імперії 40%). Тут працювало понад 8 тис. фабрик, заводів, шахт та інших промислових підприємств, більш ніж 800 тис. робітників.<br>Унаслідок індустріалізації поступово склалася певна спеціалізація промислових районів: сформувалися три найпотужніші за обсягом промислового виробництва регіони: Правобережжя, що давало 46,5% всього обсягу, Лівобережжя — 30,5%, Південь — 23%.<br>Південь став визначним центром базових галузей економіки: вугільної, залізорудної, металургійної, машинобудівної. На початку століття металургійна промисловість поставала у вигляді великих механізованих підприємств — заводів комбінованого типу — з доменними, мартенівськими печами та прокатними цехами, з власною системою вугільних шахт і залізорудних копалень.<br>вугільна промисловість<br>Правобережжя залишалося міцним осередком розвитку легкої, харчової промисловості. Лівобережна Україна була центром харчової та машинобудівної промисловості. З часом і ці осередки промислового виробництва набули загальноро-сійського значення.<br>Активно розвивалась на той час транспортна система. Зокрема, загальна довжина залізничних колій сягала 8,5 тис. км і становила п'яту частину всієї мережі Росії. Вони з'єднували промислові центри з морськими портами. Потреби залізниці забезпечували паровозобудівні заводи у Харкові й Луганську. На Миколаївському суднобудівному заводі будувались пароплави, які перевозили вантажі на річкових і морських комунікаціях імперії. На азово-чорноморські порти припадала майже третина товарів, вивезених через європейські порти Росії.<br><brметалургійні заводи


У межах загальноімперської економіки Україна виступала як головна вугільно-металургійна база, найпотужніший виробник цукру та провідний регіон товарного зерна. До Першої світової війни українська промисловість становила 24,3% загальноімперської, даючи понад 70% продукції всієї видобувної промисловості Росії в цілому.<br>А от частка українського виробництва в обробній промисловості Російської імперії становила лише 15%. Слабо розвивалися текстильна, хімічна, поліграфічна та ін. галузі легкої промисловості. Металообробні підприємства, розташовані в українських землях, не забезпечували найелементарніших потреб населення. Навіть дріт і цвяхи у Наддніпрянщину завозили з Росії.<br>На західноукраїнських землях промисловість розвивалась повільніше. На початку ХХ ст. у Східній Галичині нараховувалося 700 промислових підприємств, де працювало 300 тис. робітників. Найбільш потужно тут розвивався видобуток нафти. У 1900 р. тут видобували понад 325 тис. тон нафти, а через три роки її видобуток зріс у 6 разів, що становило 5% від світового видобутку. Але цісарська влада не заохочувала перероблення нафти на місцях. Вивізне мито на неперероблену нафту було нижчим, ніж на нафтопродукти. Тому на місцях видобутку перероблялася лише третина від загальної кількості сирої нафти, а решта відправлялась для перероблення до Австрії та інших провінцій монархії.<br>На початку ХХ ст. пожвавився розвиток більшості галузей харчової промисловості, насамперед цукрової, борошномельної, спиртогорілчаної тощо. Працювало п'ять полотняних фабрик, орієнтованих на потреби внутрішнього ринку.<br>Щорічно в районі Карпат вирубували 10 млн куб. м деревини. Дві третини її у вигляді сировини або напівфабрикатів вивозилися для подальшого перероблення у промислово розвинені райони Австро-Угорщини, а решту переробляли на 100 місцевих невеликих лісопильних заводах (у середньому по 20 робітників).<br>У краї видобували 64% солі Австро-Угорської монархії. Одначе на неї було введено державну монополію і високу ціну. Внаслідок такої політики західноукраїнське населення потерпало від «соляного голоду», а сіль вивозилася на продаж за кордон. У краї видобували також озокерит (гірський віск) для виготовлення мастил, церковних свічок, ізоляційних матеріалів в електротехніці, буре вугілля, основним споживачем якого була місцева залізниця. У Закарпатті видобували граніт, мармур, вапняк, гончарну та білу вогнетривку глину, що використовувалася для виготовлення фарфорового й фаянсового посуду.<br>У західні провінції Австро-Угорщини вивозилося з українських земель багато продукції тваринного походження, птахівництва, шкірсировини, масла, жири тощо. Значну частку експорту складала велика рогата худоба. За межі краю щорічно поставлялося 50 тис. голів великої рогатої худоби, 300 тис. голів свиней, значну кількість продукції вівчарства.<br>Загалом в експортній продукції західноукраїнських земель сировина становила 90%. Водночас західноукраїнські землі були ринком збуту товарів, що виготовлялися за її межами. Із західних провінцій Австро-Угорської монархії до Галичини, Буковини, Закарпаття завозилася дешева фабрично-заводська продукція, яка витісняла з ринку місцеві вироби.<br>На це був орієнтований і розвиток транспорту. На початку ХХ ст. довжина залізничних колій у краї сягала понад 4 тис. км. Проте залізничне будівництво не викликало масштабного розвитку важкої індустрії (як це було в Росії), а лише сприяло пожвавленню виробництва промислової продукції, головно лісопере-робної та будівельної. Водночас залізниця розширила можливості Австро-Угорщини у вивезенні із західноукраїнських земель сировини та завезенні в регіон товарів із західних провінцій.<br>Читаймо для розуміння<br>Підкресліть у тексті опорні слова або запишіть їх у зошит. Після закінчення сформулюйте на основі цих слів короткий план тексту та перекажіть його суть.<br>На початку XX ст. визначальним для сільського господарства Наддніпрянської України було зростання товарного, підприємницького виробництва. Найшвидше сільське господарство розвивалося на Півдні, де поміщицькі господарства перейшли на вдосконалену техніку і механізація охоплювала дедалі більше виробничих процесів у хліборобстві. Цьому сприяв розвиток виробництва вітчизняної сільгосптехніки. Поступово зростала кількість парових молотарок, жаток, сівалок, віялок, культиваторів, парових двигунів. Розширювались орні землі та посіви. Прогрес у рослинництві характеризувався переходом до багатопільної системи рільництва, розширенням площ озимини, застосуванням сівозмін із посівами кормових культур і травосіяння, використанням мінеральних добрив. Одначе такі нововведення не набули масового характеру. Головною системою рільництва залишалося трипілля, а в степовій частині зберігався переліг.<br>У цілому раціонально та інтенсивно розвивалася лише незначна частина господарств — підприємницьких поміщицьких і селянських (близько 39,4% від загальної кількості господарств).<br>На Правобережжі та Лівобережжі України зміни відбувалися з розширенням посівів цукрового буряку. З використанням тогочасної сільськогосподарської техніки тут господарювала невелика кількість селянських господарств. Наприклад, на Лівобережжі 40% плугів іще були дерев'яними.<br>Провідним напрямом у розвитку сільського господарства було вирощування зернових культур, під які відводилося понад 90% усіх посівних площ. Україна була основним регіоном Російської імперії, де вирощували пшеницю, ячмінь, жито, овес, гречку. На початку ХХ ст. вона забезпечувала 22% збору хліба імперії. Під технічні культури відводилося лише 3,8% посівних площ, під овочі й картоплю — 3,8%, решта йшла під кормові та інші культури. Серед технічних культур перше місце посідав цукровий буряк. У 1900 р. 78% площ, зайнятих цією культурою, були в Наддніпрянщині й давали 82% валового збору цієї культури в Росії. Важливими технічними культурами Наддніпрянщини були льон і тютюн. Вирощували багато картоплі, яка посіла важливе місце в харчуванні, стала сировиною для промислового ґуральництва, виробництва крохмалю. З 1870 по 1900 рр. посіви картоплі збільшилися майже втричі.<br>У цілому товарність сільського господарства підросійських земель залишалася низькою і дорівнювала лише третині валової продукції Наддніпрянщини. Причинами були екстенсивний розвиток сільського господарства, низький технічний рівень, перевага зернових культур над іншими, що виснажувало українські ґрунти. Крім того, більшість поміщицьких господарств, не маючи коштів, засобів, досвіду, вели господарство у формі відробітків* (праця за гроші зі своїм реманентом, за борг або проценти з боргу, за землю і житло, за право пасти худобу на полях поміщика тощо) чи брали землю в оренду. Якщо ж урахувати, що селянин сплачував викупні платежі, численні податки та виконував натуральні повинності, то цілком зрозуміло, що на початку ХХ ст. в аграрному секторі переважало найбідніше селянство, нездатне до запровадження якісних змін у веденні господарства.



Iu7.jpeg<br>На західноукраїнських землях сільське господарство домінувало в економіці краю (понад 2/3 валової продукції). Багатогалузеве сільське господарство було орієнтовано на внутрішній та зовнішній ринки. На початку ХХ ст. його товарність зростала. У торговому балансі господарств провідна роль відводилась рослинництву, паралельно з ним успішно розвивалось і тваринництво.<br>У структурі посівів провідним напрямом було вирощування зернових культур (майже 60% усіх посівних площ). У Східній Галичині переважав вівсяно-житній, а в Закарпатті та Північній Буковині домінував вівсяно-кукурудзяний напрям. Щодо пшениці, то вона посідала третє місце у посівній площі краю. Врожайність зернових була вищою, ніж у Наддніпрянщині, і сягала 10 ц/га. Водночас у краї відчувався дефіцит зерна. Населення західноукраїнських земель споживало хліба удвічі менше, ніж у Наддніпрянщині, та покривало нестачу товарного хліба імпортом. Під технічні культури (коноплі, льон, тютюн, цукровий буряк, хміль) відводилося лише 1% усіх посівних площ.<br>Водночас у цьому регіоні селяни відчували гострий дефіцит орної землі, оскільки зберігалося поміщицьке землеволодіння (40% усіх орних земель краю).<br>Iu8.jpeg<br>Потужно розвивалось у краї тваринництво. Окремі селяни виставляли на продаж до сотні голів рогатої худоби, коней, овець, свиней.<br>


Н.М. Гупан, О.І. Пометун, Г.О. Фрейман Історія України 10 клас

Надіслано читачами з інтернет-сайту




Якщо виходити із загальносвітових тенденцій формування модерних націй і створення незалежних держав, викликаних епохою модернізації, то найголовнішим історичним завданням України на початку ХХ ст. було відновлення свого державного статусу (становища).<br>Поміркуйте<br>Чи були передумови для подолання бездержавного статусу і створення української держави?<br>Передумови подолання бездержавного статусу України спиралися на життєві реалії. Попри всі перешкоди і складності Україна впевнено йшла шляхом індустріалізації, яка створювала необхідну матеріальну основу націотворення. Формувалася нова соціальна структура. Прагнучи знайти шляхи до самозбереження українців, національна інтелігенція сформулювала українську ідею, покликану об'єднати всіх українців, висунула власне бачення майбутнього свого народу - «український проект». Формування модерної української нації і відродження української державності - дві найважливіші складові «українського проекту».<br>Таким чином, на початку ХХ ст. в Україні змагалися дві тенденції: з одного боку, денаціоналізація, асиміляція українців; з іншого - їх перетворення в модерну націю, що ставить завдання створення власної держави.<br>З першим історичним завданням України — перетворення її народу в модерну націю і створення власної держави - було тісно пов'язане друге завдання - возз'єднання України, подолання її територіальноїрозчлено-ваності.<br>

Поміркуйте<br>Чому для успішного націотворення і державотворення необхідно було подолати територіальну роз'єднаність України?<br>

Поміркуйте<br>Чи були на початку XX ст. підстави сподіватися на подолання територіальної роз'єднаності України?<br>Історія відкривала перспективу успішного подолання територіальної розчленованості України.<br>Це питання мало два аспекти: внутрішньоукраїнський і зовнішньополітичний. Українці повинні були, по-перше, самі прагнути об'єднання, а по-друге, об'єднанню всіх українських земель воєдино мала сприяти міжнародна ситуація.<br>Щодо прагнення до об'єднання, то воно в українстві ніколи не зникало. У ХІХ ст., на початку українського національного відродження, інтелігенція виробила ідею соборності - єдності українців усіх регіонів, незалежно від того, у складі якої держави й адміністративно-територіальної одиниці вони перебували. У ХХ ст. ідея соборності - невід'ємна складова української ідеї - вийшла з вузького кола українських інтелектуалів і почала набувати масового характеру і в підросійській, і в підавстрійській Україні.<br>Другий, зовнішньополітичний аспект возз'єднання українських земель був пов'язаний з відносинами між Російською і Австро-Угорською імперіями. Наближення війни між ними відкривало перспективу краху цих імперій і відродження на їх руїнах нових незалежних держав. Нові держави в модерну епоху виникали, як правило, в результаті воєн між багатонаціональними державами, наростання внутрішніх суперечностей всередині них, а також національних революцій.<br>Третім історичним завданням України на шляху націотворення і державотворення було врегулювання міжнаціональних відносин.<br>В Україні здавна жили й співпрацювали представники багатьох народів. У демократичному суспільстві, в якому забезпечені громадянські і національні права людей, багатонаціональний характер країни виховує у громадян почуття толерантності, сприяє обміну життєвим і виробничим досвідом, допомагає взаємному культурному збагаченню. Іншою була ситуація в імперських державах: і західноукраїнське, і східноукраїнське населення було об'єктом не лише соціального, а й національного гніту.<br>Історично склалося так, що за національним складом село було переважно українським, місто - багатонаціональним, здебільшого російським і єврейським, а на західноукраїнських землях - польським, єврейським, німецьким, румунським, угорським. У сільському господарстві працювало 90 % українців. Поза сільським господарством у Наддніпрянській Україні працював лише кожен десятий українець, у той час як поляків -майже половина, росіян - 82 %, євреїв - 97,5 %. Територіальна цілісність - необхідна передумова успішного соціально-політичного і національно-культурного розвитку будь-якого народу. Відсутність територіальної цілісності заважала формуванню природних народногосподарських зв'язків між Наддніпрянщиною і Західною Україною, створювала перешкоди на шляху спілкування людей по обидва боки російсько-австрійського кордону, обміну культурним і виробничим досвідом. Історія знає випадки, коли на ґрунті одного етносу формувалися дві нації, наприклад серби і хорвати. Досягнення єдності, соборності України стало в ХХ ст. однією з найважливіших передумов формування модерної української нації і, у кінцевому підсумку, самозбереження українців.<br>&nbsp;Українці в містах становили меншість -близько третини населення. Концентрувалися вони передусім на околицях. Між містом і селом існував мовний бар'єр. Село розмовляло українською мовою, місто - переважно російською, а на заході - польською, німецькою та угорською.<br>У Галичині зберігалося польське культурне, господарське і політичне домінування поляків, на Буковині - румунське і німецьке, у Закарпатті -угорське.<br>Існувала дилема: чи призведуть ці суперечності в умовах бурхливих мо-дернізаційних змін ХХ ст. до гострих міжнаціональних конфліктів, чи різні етноси України знайдуть спільну мову і підтримають прагнення українців до самозбереження, вироблять разом з ними спільне бачення майбутнього України, погодяться визнати Україну своєю спільною Батьківщиною?<br>

Поміркуйте<br>Чому питання про міжнаціональний мир в Україні мало для її майбутнього доленосне значення?<br>У широкому розумінні йшлося не лише про толерантне ставлення представників одного етносу до іншого. Життя підказувало етнічним українцям і представникам інших народів, які століттями жили поряд на території України, що заради спільного майбутнього необхідно йти шляхом взаємного зближення. Цьому сприяли традиції проживання на спільній території, спільне економічне життя, спільне історичне минуле. У перспективі все це зближення мало привести до формування в Україні модерної нації на по-ліетнічній (багатоетнічній) основі - української політичної нації. Ядром політичної нації, як правило, є етнос, який становить більшість.<br>( Підсумки й узагальнення )<br>Таким чином, на початку ХХ ст. перед населенням України стояло багато складних завдань. Найважливішим залишалося відновлення державної незалежності й територіальної цілісності, налагодження нормальних відносин між українцями і представниками інших етнічних спільнот України. Лише за умови вирішення цих історичних завдань відкривалися перспективи розв'язання всіх інших.<br>Але здобуття Україною незалежності було можливе лише за умови істотного послаблення чи повного краху імперій, між якими вона була розділена, - Російської і Австро-Угорської, а також за сприятливої для неї міжнародної ситуації.<br>( Перевірте себе )<br>1. Які висновки щодо географії розселення українців і адміністративного статусу українських земель можна зробити, аналізуючи карту «Українські землі на початку XX ст.»?<br>2. Охарактеризуйте найважливіші завдання, які стояли перед українським народом на початку XX ст.<br>3. Чому і як відсутність незалежності й територіальної цілісності гальмувала розвиток України?<br>

Ф.Г. Турченко Історія України 10 клас

Надіслано читачами з інтернет-сайту<br>



Історія України 10 клас, історія України підручник, підручники з історії

Зміст уроку</u>
1236084776 kr.jpg конспект уроку і опорний каркас
1236084776 kr.jpg презентація уроку
1236084776 kr.jpg акселеративні методи та інтерактивні технології
1236084776 kr.jpg закриті вправи (тільки для використання вчителями)
1236084776 kr.jpg оцінювання

<u>Практика</u>
1236084776 kr.jpg задачі та вправи,самоперевірка
1236084776 kr.jpg практикуми, лабораторні, кейси
1236084776 kr.jpg рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
1236084776 kr.jpg домашнє завдання

<u>Ілюстрації</u>
1236084776 kr.jpg ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
1236084776 kr.jpg реферати
1236084776 kr.jpg фішки для допитливих
1236084776 kr.jpg шпаргалки
1236084776 kr.jpg гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати

<u>Доповнення</u>
1236084776 kr.jpg зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
1236084776 kr.jpg підручники основні і допоміжні
1236084776 kr.jpg тематичні свята, девізи
1236084776 kr.jpg статті
1236084776 kr.jpg національні особливості
1236084776 kr.jpg словник термінів
1236084776 kr.jpg інше

<u>Тільки для вчителів</u>
1236084776 kr.jpg ідеальні уроки
1236084776 kr.jpg календарний план на рік
1236084776 kr.jpg методичні рекомендації
1236084776 kr.jpg програми
1236084776 kr.jpg обговорення

<br>


Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.



Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.</metakeywords>