KNOWLEDGE HYPERMARKET


Суспільно-політичний рух в Україні у другій половині ХІХ ст.Повні уроки

Гіпермаркет Знань>>Історія України>>Історія України 9 клас. Повні уроки>> Історія України:Суспільно-політичний рух в Україні у другій половині ХІХ ст.Повні уроки.

Содержание

Тема

Суспільно-політичний рух в Україні у другій половині ХІХ ст

Мета уроку

Описати в загальних рисах тенденції виникнення і існування політичного руху на теририторії України у другій половині ХІХ ст

Завдання уроку

  • навчитися критично і творчо мислити;
  • самостійно робити конспект лекції;
  • розвивати пізнавальний інтерес до матеріалу.
  • навчитися черпати інформацію з відеоматеріалів

Тип уроку

комбінований

План уроку

  • Викладка нового матеріалу
  • Підсумки
  • Домашнє завдання
  • Теми для обговорення у групі
  • Основні дати та терміни
  • Література

Хід уроку

  • Вступне слово вчителя.
  • Опитування домашнього завдання
  • Вивчення нового матеріалу. Бесіда. Розповідь. Читання матеріалу класом. Перегляд відео.
  • Дискусія, робота по групам. Висновок по темі
  • Домашнє завдання

Привітання вчителя, вступне слово, оголошення теми уроку (1-2 хв)

Декілька слів про тему минулого уроку і зв’язка з новим матеріалом, щоб сформувати хронологічну послідовність подачі матеріалу

Опитування домашнього завдання (10 – 15 хв)

  • Учитель перевіряє домашнє завдання або викликає до дошки учнів з позповіддю чи докладом
  • Учитель дякує за підготовку, вказує її недоліки, оголошує результати перевірки та оцінки.
  • Робить короткий підсумок і переходить до вивчення нового матеріалу

Вивчення нового матеріалу

  • Розповідь або читання матеріалу по черзі. Учні роблять конспект уроку.

1. Основні тенденції розвитку українського руху у другій половині ХІХ ст. 


Суспільно-політичне життя на українських землях у другій половині ХІХ ст.

Суспільно-політичне життя на українських землях у другій половині ХІХ ст.


Друга половина ХІХ ст. як у Європі, так і в Україні характеризувалася організаційним оформленням і виробленням ідейних основ визвольних рухів, що зародились у першій половині ХІХ ст. Кожен європейський визвольний рух розв’язував завдання, що стоять перед ним, у трьох головних напрямах: національному, загальнодемократичному та соціальному. У першому напрямі головним є боротьба за національну свободу, у другому – за демократичний устрій суспільства, права й свободи людини, у третьому – за соціальну справедливість. Діячів і напрями, що зводять вирішення всіх проблем до здобуття національної незалежності, називають націоналістами. Для послідовного демократа (тоді їх було прийнято називати лібералами) всі питання розв’язуються з вирішенням проблем прав і свобод людини. Діячі й напрями, що обстоювали принципи соціальної справедливості, називалися соціалістами, соціалістичними. Термін «соціаліст» у той період не відносилось до певного соціально-політичного вчення, яких було багато (марксисти, прудоністи, лассальянці, фабіанці та ін.), а розумівся широко – як обстоювання соціальної справедливості щодо бідних, знедолених, вихідців із простого люду. Об’єднавчим для всіх цих напрямів, течій було прагнення змінити життя на краще, змінити існуючий лад на справедливий, доцільний.


Боротьба за розв’язання цього спільного завдання збалансовувала ці течії, змушувала їх знаходити спільну мову. Проте це правило було вірним для більш або менш сформованих державних націй. Для бездержавних націй зосередження на соціальних проблемах або демократичних свободах часто вело до відриву від національних проблем, долучання їхніх діячів до загальноімперського руху. З іншого боку, зосередження на суто національних питаннях за відсутності національної самосвідомості звужувало соціальну базу руху і відривало його від народу. Отож, перед українським рухом стояла проблема виробити збалансовану у трьох площинах політичну платформу, що була б прийнятною для всіх прошарків українського суспільства. Крім того, слід було віднайти і організаційну форму руху. Над вирішенням цих завдань і працювали діячі українського руху протягом другої половини ХІХ ст.


2. Відродження українського національного руху наприкінці 50 – на початку 60-х рр.

Українська громада Петербурга Наприкінці 50-х рр. відбувається відродження українського національного руху. Поштовхом до цього відродження стала лібералізація суспільно-політичного життя в умовах підготовки скасування кріпацтва. Одним із центрів відродження національного руху стала столиця Російської імперії Петербург, в якому мешкала чимала українська громада. Тут завдяки фінансовій підтримці українських поміщиків-меценатів Тарновських і Ґалаґанів П.Куліш заснував друкарню для видання творів української літератури.


П.Куліш

П.Куліш


У ній друкувалися твори П.Куліша, І.Котляревського, Т.Шевченка, М.Вовчка та ін. Куліш спробував започаткувати видання альманаху «Хата» (1858 р.). Лібералізація суспільно-політичного життя сприяла проголошенню амністії членам Кирило-Мефодіївського братства, які в 1857 р. приїхали із заслання до Петербурга.


Кирило-Мефодіївське братство

Їм навіть дозволили обійняти високі посади: Костомаров став професором Петербурзького університету, Шевченко – академіком Академії мистецтв, Білозерський – чиновником однієї зі столичних канцелярій. Новий міністр освіти, українець родом Є.П.Ковалевський дав дозвіл на друкування «Кобзаря» Т.Шевченка, підтримав клопотання Білозерського про відкриття в Петербурзі журналу «Основа». Прагнучи якомога більше прислужитися своєму народові, українські діячі Петербурга 1859 р. створили першу українську громаду – культурно-освітню організацію, що мала на меті популяризацію національної ідеї через видання книжок, журналів, проведення вечорів. Окрім колишніх кирило-мефодіївців, до першої громади увійшли правник О.Ф.Кістяківський, завідувач друкарні Куліша, видавець популярних книжок Д.С.Каменецький, письменник М.Стороженко, друзі Т.Шевченка брати Лазаревські.


Власне, організацією першу громаду назвати важко, радше це було неформальне зібрання діячів українського руху. Вони збиралися на квартирі інженера Ф.І.Черненка або М.Костомарова. Шевченко приходив на зібрання дуже рідко, Куліш – досить часто. Але ця неформальна спільнота стала прикладом до наслідування і до розгортання нового етапу українського культурно-національного руху. Вже 1861 р. з’явилися громади в Києві, перегодом у Харкові, Полтаві, Чернігові та Одесі. Полем діяльності для громад стали недільні школи, що існували в 1859–1862 рр., наукові установи та видавнича справа. Редакційний та авторський склад «Основи» вирізнявся строкатістю. Редакторами були Білозерський, Костомаров, Куліш, секретарем редакції – Кістяківський. Вони організували в журналі представництво всіх українських громад, хоч самі в жодну з них не входили. Київську громаду в журналі представляли В.Антонович, Т.Рильський, Б.Познанський, П.Житецький та ін.; полтавську – О.Конинський, В.Кулик, П.Кузьменко, В.Лобода; харківську – В.Гнилосиров; чернігівську – Л.Глібов, С.Ніс, А.Вербицький та ін. Авторський колектив налічував понад 70 імен.


Т.Рильський

Т.Рильський


В.Білозерський

В.Білозерський

Цікаво знати

Перший номер журналу вийшов 12 січня 1861 р. Він був двомовним (друкувався українською і російською). У «Програмі» до журналу, видрукуваній В.Білозерським, передбачалося дев’ять постійних розділів. Програмні завдання журналу визначалися так: «Мета нашого видання – всебічне й неупереджене вивчення Південноросійського краю, усвідомлення його потреб, критичний погляд на себе в минулому і сучасному, громадська користь. Загальнолюдська просвіта, в застосуванні до місцевих умов краю, буде керівною ідеєю редакції». Тираж журналу становив у різний час від 800 до 1000 примірників. Вийшло всього 12 чисел 1861 р. та 10 чисел 1862 р. Від самого початку в редакції журналу позначилися розбіжності між Білозерським і Кулішем. До того ж журнал зазнавав нападок з боку російських видань.


Зрештою, брак коштів змусив припинити видання. У 60-ті рр. це було єдиним українським універсальним періодичним виданням, що прагнуло охопити всі загальноукраїнські проблеми – в культурі, економіці, політиці, освіті, науці, літературі, фольклорі, історії, міжнародних відносинах. Цим воно викликало до себе широкий інтерес і загальне визнання як провісника народного пробудження в Україні. Закриття часопису стало передоднем Валуєвського циркуляру (1963 р.), який заборонив українське слово і надовго перепинив духовний розвій української нації. І все ж таки, незважаючи на короткочасність життя, журнал справив величезний вплив на громадську свідомість. Він наочно показав, що існування української нації, культури, літератури було незаперечним фактом.

Домашнє завдання

1. Чим було зумовлено піднесення українського руху наприкінці 50-х на початку 60-х рр.?

2. В яких організаційних формах існував український рух і які його особливості?

3. З’ясуйте значення журналу «Основа» для розгортання українського руху.

Основні поняття і дати

1861 р., лютий царський маніфест про скасування кріпосного права в Росії.

1861 - 1862 рр. Видання в Петербурзі журналу «Основа».


Шовінізм – крайня форма націоналізму, проповідь національної виключності, протиставлення інтересів однієї нації інтересам усіх інших націй.

Суспільно-політичний рух – своєрідна форма вияву політичної активності людських мас; спільна діяльність, об'єднання людей, що різняться своїми ідейними засадами, цілями та способами досягнення, чисельністю, роллю у політичному житті, мірою відповідальності потребам суспільного поступу тощо.

Перегляд відео матеріалів



Список використаної літератури

  • Урок на тему "Суспільно-політичний рух в Україні у другій половині ХІХ ст " учителя історії гуманітарної гімназії,Борисейко Н.К. м. Рожище Волинська область

  • Відеофільм - авторська робота вчителя інформатики Володимир-Волинської ЗОШ №5
  • Урок на тему "Суспільно-політичний рух в Україні у другій половині ХІХ ст" вчителя історії м.Луцька ЗОШ №1 Супрун Л.С

  • Гісем О. В., Мартинюк О. О. Історія України. 6—9 класи: Наочний довідник. — Х.: * Вид-во «Ранок», 2009
  • Омсльченко І. Соціально-політична ситуація в Україні в першій половині XIX ст. //* * Нова політика. -2000
  • Малик Я. та ін. Історія української державності. - Львів,2005
  • Довідник з історії України. Т. 2. — К.: Генеза, 2003
  • О. К. Струкевич, Історія України, 9 клас, 2008
  • Історія України. Документи і матеріали . – Укладач Король. – К., 2001
  • youtube. com


Над уроком працювали Борисейко Н.К,Супрун Л.С,Муха О.


Поставить вопрос о современном образовании, выразить идею или решить назревшую проблему Вы можете на Образовательном форуме, где на международном уровне собирается образовательный совет свежей мысли и действия. Создав блог, Вы не только повысите свой статус, как компетентного преподавателя, а и сделаете весомый вклад в развитие школы будущего. Гильдия Лидеров Образования открывает двери для специалистов  высшего ранга и приглашает к сотрудничеству в направлении создания лучших в мире школ.

Предмети > Історія України > Історія України 9 клас