KNOWLEDGE HYPERMARKET


Тема 20. Ярослав Стельмах
 
(2 промежуточные версии не показаны)
Строка 19: Строка 19:
<br>Ми поклали вудки в наметі, виходимо, аж тут і акордеоніст наш повертається. Глянув я на його вуд¬ку... Здоровенна! Грузило як кулак, гачок — хоч аку¬ли лови.<br>— І довго ти її обирав, таку? — питаю.<br>— Ні,— відповідає,— в одну секунду. Оце тільки єдина й лишилась.<br>— Зрозуміло,— Митько докидає.— Тепер усьому табору риби вистачить на тиждень.<br>— Ну чого ви до хлопця причепилися? — Тут Наталка підбігає.— Не слухай їх, Славку, це вони од зазд¬рощів.<br>— Звичайно, од заздрощів,— Митько їй.— Та з таким приладдям прямісінька дорога на Тихий океан. Він акул грузилом по голові бив би, а потім гачком оцим витягав.<br>Славко насупився.<br>— Я,— каже,— тебе зараз по голові грузилом, якщо не відчепишся.<br>Він засунув вудку під ліжко й подався копати черви.  
<br>Ми поклали вудки в наметі, виходимо, аж тут і акордеоніст наш повертається. Глянув я на його вуд¬ку... Здоровенна! Грузило як кулак, гачок — хоч аку¬ли лови.<br>— І довго ти її обирав, таку? — питаю.<br>— Ні,— відповідає,— в одну секунду. Оце тільки єдина й лишилась.<br>— Зрозуміло,— Митько докидає.— Тепер усьому табору риби вистачить на тиждень.<br>— Ну чого ви до хлопця причепилися? — Тут Наталка підбігає.— Не слухай їх, Славку, це вони од зазд¬рощів.<br>— Звичайно, од заздрощів,— Митько їй.— Та з таким приладдям прямісінька дорога на Тихий океан. Він акул грузилом по голові бив би, а потім гачком оцим витягав.<br>Славко насупився.<br>— Я,— каже,— тебе зараз по голові грузилом, якщо не відчепишся.<br>Він засунув вудку під ліжко й подався копати черви.  
-
<br>
+
<br>  
** *<br>Десь так надвечір одзиває мене Митько й каже:<br>— Слухай, я таке придумав! Ніколи не здогадаєшся. І ніхто не здогадається. От казанок варить*! Аж не віриться іноді, що людина таке може придумати!<br>— Цікаво!<br>— Правда, правда. Іноді аж сам дивуюсь — і звідки я такий розумний?<br>— Та говори вже швидше, що ти базікаєш!<br>— Слухай,— повторив Митько.— Сьогодні, після вечері, але до відбою, ми підемо на річку, виберемо на березі зручненьке місце, з якого завтра ловитимемо, і кинемо у воду приманку. За ніч на нашу приманку назбирається сила-силенна риби, і взавтра, на зма¬ганні, ми з цього місця наловимо стільки, що нікому й не снилось. Ну і, звісно, станемо чемпіонами табору.<br>— Ух ти! — кажу.— От молодець!<br>— А ти ж думав!
** *<br>Десь так надвечір одзиває мене Митько й каже:<br>— Слухай, я таке придумав! Ніколи не здогадаєшся. І ніхто не здогадається. От казанок варить*! Аж не віриться іноді, що людина таке може придумати!<br>— Цікаво!<br>— Правда, правда. Іноді аж сам дивуюсь — і звідки я такий розумний?<br>— Та говори вже швидше, що ти базікаєш!<br>— Слухай,— повторив Митько.— Сьогодні, після вечері, але до відбою, ми підемо на річку, виберемо на березі зручненьке місце, з якого завтра ловитимемо, і кинемо у воду приманку. За ніч на нашу приманку назбирається сила-силенна риби, і взавтра, на зма¬ганні, ми з цього місця наловимо стільки, що нікому й не снилось. Ну і, звісно, станемо чемпіонами табору.<br>— Ух ти! — кажу.— От молодець!<br>— А ти ж думав!
Строка 31: Строка 31:
<br>Ми знов закинули гачки, але риба так і не клювала. І не тільки в нас — ні в кого. Лише Сергій Анатолійо¬вич спіймав одного пічкурика, але він ловив не для змагання, а просто для себе.<br>Декотрим така риболовля скоро набридла, і вони пішли собі назад у табір, а дехто, тобто Митько, Слав¬ко, ще три хлопці і я, сиділи й сиділи, хоч сонце вже пекло аж-аж. А Славко все примовляв:<br>— Ловись, рибко, велика й маленька! Ловись, рибко, велика й маленька!<br>Зрештою Митько заявив:<br>— Я читав, що деякі заводи спускають у річку отруйні виробничі відходи й від цього вся риба дохне. Мабуть, і на нашій річці десь є такий завод. Даремно ми стараємось.<br>— Знаєш що, Митю,— сказав я, коли до кінця зма¬гання лишилося кілька хвилин.— Я, здається, здога¬дався, чому кльову немає.<br>-Ну?<br>— А тому, що ми всі накидали таку силу-силенну приманки, що в цьому місці риба просто об'їлася за ніч.<br>Митько подумав-подумав і каже:<br>— А що, правильно! Якби ж це тільки ми кинули, то вона й ловилась би, А так...<br>І тут Славко як закричить:<br>— Риба! У мене! Ура!<br>Ми помчали на той крик, дивимось — лежить на землі Славко і сміється од щастя. Але, як з'ясувало¬ся, він не од щастя сміявся: просто Славко придавив рибину животом, і вона його лоскотала. Зрештою хлопець підвівся, і ми побачили: борсається у траві кара¬сик із долоню завбільшки.<br>— Оце здорово! — Вітька гукає.— Глядіть, як він його спіймав!<br>Дивимось ми: гачок, отой самий здоровенний гачок, карасика за хвіст зачепив.<br>— Це він, коли закидав,— Сергій Анатолійович пояснює,— рибу й зачепив випадково. Таке іноді буває. Але ж усе-таки спіймав! Значить, переможець — Слав¬ко! Переможець і кращий рибалка табору!  
<br>Ми знов закинули гачки, але риба так і не клювала. І не тільки в нас — ні в кого. Лише Сергій Анатолійо¬вич спіймав одного пічкурика, але він ловив не для змагання, а просто для себе.<br>Декотрим така риболовля скоро набридла, і вони пішли собі назад у табір, а дехто, тобто Митько, Слав¬ко, ще три хлопці і я, сиділи й сиділи, хоч сонце вже пекло аж-аж. А Славко все примовляв:<br>— Ловись, рибко, велика й маленька! Ловись, рибко, велика й маленька!<br>Зрештою Митько заявив:<br>— Я читав, що деякі заводи спускають у річку отруйні виробничі відходи й від цього вся риба дохне. Мабуть, і на нашій річці десь є такий завод. Даремно ми стараємось.<br>— Знаєш що, Митю,— сказав я, коли до кінця зма¬гання лишилося кілька хвилин.— Я, здається, здога¬дався, чому кльову немає.<br>-Ну?<br>— А тому, що ми всі накидали таку силу-силенну приманки, що в цьому місці риба просто об'їлася за ніч.<br>Митько подумав-подумав і каже:<br>— А що, правильно! Якби ж це тільки ми кинули, то вона й ловилась би, А так...<br>І тут Славко як закричить:<br>— Риба! У мене! Ура!<br>Ми помчали на той крик, дивимось — лежить на землі Славко і сміється од щастя. Але, як з'ясувало¬ся, він не од щастя сміявся: просто Славко придавив рибину животом, і вона його лоскотала. Зрештою хлопець підвівся, і ми побачили: борсається у траві кара¬сик із долоню завбільшки.<br>— Оце здорово! — Вітька гукає.— Глядіть, як він його спіймав!<br>Дивимось ми: гачок, отой самий здоровенний гачок, карасика за хвіст зачепив.<br>— Це він, коли закидав,— Сергій Анатолійович пояснює,— рибу й зачепив випадково. Таке іноді буває. Але ж усе-таки спіймав! Значить, переможець — Слав¬ко! Переможець і кращий рибалка табору!  
-
<br>А через кілька днів на стіні в їдальні ще й фо¬тознімок Славків прикріпили — поруч із знімком<br>Черевика, нашого кращого бігуна, і колективним знімком першого загону — переможців у конкурсі пісні. Ще й підписали: «В'ячеслав Денисюк — кращий спортсмен-рибалка І зміни». Правда, фото було без рибки. Митько сказав:<br>— Таке рибище й на знімку не вмістилось би!<br>Зате Славко вмістився весь: стоїть із футляром від акордеона в лівій руці, вудкою у правій і посміхається.<br><br>Теліжиться — плететься.<br><br><u>Попрацюйте разом! Простежте за текстом, як роз¬горталися події: зачин, основна частина, кінцівка. Знайдіть і прочитайте, як змінювався настрій Митька протягом описаних подій. Чим це було зумовлено? Як поводив себе Славко?<br>Розгляньте малюнки. Які епізоди на них зображено? Чи впізнали ви дійових осіб?<br>Що було для вас в оповіданні несподіваним? Що — смішним?<br>Будьте дослідниками! Проаналізуйте мову головних дійових осіб. Як вона їх характеризує?<br>Виберіть для інсценізації діалог і підготуйтесь розіграти його у класі.<br><br></u>''О.Я. Савченко. Читанка 3 клас.<br><br>Надіслано читачами з інтернет-сайту<u></u>''<u><br><br><br></u><br><br>
+
<br>А через кілька днів на стіні в їдальні ще й фо¬тознімок Славків прикріпили — поруч із знімком<br>Черевика, нашого кращого бігуна, і колективним знімком першого загону — переможців у конкурсі пісні. Ще й підписали: «В'ячеслав Денисюк — кращий спортсмен-рибалка І зміни». Правда, фото було без рибки. Митько сказав:<br>— Таке рибище й на знімку не вмістилось би!<br>Зате Славко вмістився весь: стоїть із футляром від акордеона в лівій руці, вудкою у правій і посміхається.<br><br>Теліжиться — плететься.<br><br><u>Попрацюйте разом! Простежте за текстом, як роз¬горталися події: зачин, основна частина, кінцівка. Знайдіть і прочитайте, як змінювався настрій Митька протягом описаних подій. Чим це було зумовлено? Як поводив себе Славко?<br>Розгляньте малюнки. Які епізоди на них зображено? Чи впізнали ви дійових осіб?<br>Що було для вас в оповіданні несподіваним? Що — смішним?<br>Будьте дослідниками! Проаналізуйте мову головних дійових осіб. Як вона їх характеризує?<br>Виберіть для інсценізації діалог і підготуйтесь розіграти його у класі.<br><br></u>''О.Я. Савченко. Читанка 3 клас.<br><br>Надіслано читачами з інтернет-сайту<u></u>''<u><br><br><br></u><br><br>  
 +
 
 +
<sub>Книги української літератури онлайн, підручники, [[Гіпермаркет Знань - перший в світі!|конспект]] на допомогу вчителю та учням. Українська література обучатись онлайн</sub>
 +
 
 +
<br>
 +
 
 +
'''<u>Зміст уроку</u>'''
 +
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] конспект уроку і опорний каркас                     
 +
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] презентація уроку
 +
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] акселеративні методи та інтерактивні технології
 +
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] закриті вправи (тільки для використання вчителями)
 +
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] оцінювання
 +
 +
'''<u>Практика</u>'''
 +
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] задачі та вправи,самоперевірка
 +
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] практикуми, лабораторні, кейси
 +
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
 +
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] домашнє завдання
 +
 +
'''<u>Ілюстрації</u>'''
 +
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
 +
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] реферати
 +
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] фішки для допитливих
 +
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] шпаргалки
 +
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати
 +
 +
'''<u>Доповнення</u>'''
 +
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
 +
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] підручники основні і допоміжні
 +
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] тематичні свята, девізи
 +
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] статті
 +
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] національні особливості
 +
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] словник термінів                         
 +
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] інше
 +
 +
'''<u>Тільки для вчителів</u>'''
 +
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] [http://xvatit.com/Idealny_urok.html ідеальні уроки]
 +
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] календарний план на рік
 +
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] методичні рекомендації
 +
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] програми
 +
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] [http://xvatit.com/forum/ обговорення]
-
<sub>Книги української літератури онлайн, підручники, [[Гіпермаркет Знань - перший в світі!|конспект]] на допомогу вчителю та учням. Українська література обучатись онлайн</sub>
 
-
<br>
 
Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, [http://xvatit.com/index.php?do=feedback напишите нам].  
Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, [http://xvatit.com/index.php?do=feedback напишите нам].  
Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - [http://xvatit.com/forum/ Образовательный форум].
Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - [http://xvatit.com/forum/ Образовательный форум].

Текущая версия на 15:02, 29 октября 2009

Гіпермаркет Знань>>Українська література>>Українська література 3 клас>>Українська література: Ярослав Стельмах

         ЯРОСЛАВ СТЕЛЬМАХ (1949-2001)


Ярослав Стельмах народився в Києві у сім'ї видатного українського письменника Михайла Стельмаха. З дитинства захоплю¬вався книжками, любив театр. Його повісті, п'єси, оповідання добре відомі дітям. Герої творів — твої сучасники, допитливі хлопчики й дівчатка.


Читаючи, зверни увагу, що в оповіданнях багато діалогів. Вони допомагають виразніше уявити дійових осіб, їх став¬лення один до одного та до описуваних подій.

ЛОВИСЬ, РИБКО!


(Уривок з повісті «Найкращий намет»)
Не минуло й тижня, як у таборі проводився конкурс пісні, а вже на дверях їдальні висіло оголошення:


Увага!


Завтра після сніданку відбудеться змагання на звання кращого рибалки табору. Запис у Сергія Анатолійовича.
Митькові це оголошення дуже сподобалось. Він аж підстрибнув од радості.


— Оце я розумію,— каже.— На кращого рибалку табору! От де себе можна проявити!
— А ти збираєшся взяти участь?
— Аякже! Я змалечку рибалю. І так, і на мормйшку, і на донку, і на спінінг! Так що як хто й отримає перше місце, то тільки я.
тільки я тебе щось жодного разу з вудкою не бачив.
— Тому що я рибу вудити рано-рано ходжу. Аж ніч іще. Навіть вечір.
— Тоді, звичайно. Але...

Але тут із дверей вискочила Ірина Василівна й затягла нас у їдальню.


— Коли ви вже слухатись будете! — каже.— Усі вже їдять давно.
— А вудочки де брать? — ми в неї питаємо.
— Та в Сергія ж Анатолійовича.
Сергій Анатолійович сидить у будиночку, де складено весь спортивний інвентар*- Нас побачив — по¬смутнішав трохи:
— Вам що?
— Нам вудочки.
— Ех, а я сподівався, що хоч там вас не буде. Вибрали ми вудочки, крокуємо до свого намету,
а навстріч Славко. І знову ж заскиглив:
— Ну от... Ви вже, а я ще ні... І не скаже ніхто... Товариші називається... Ну й люди...
— Ти про що це?
— Про вудочки. Ви вже взяли...
— І ти теж ловитимеш?
— А що, я гірший? Що, тільки вам можна? Я теж хочу!
— Ой, держіть мене втрьох! — Митько сміється.— Мало тобі призу за пісню? Ще й за рибу хочеш? Та ти ж вудлище в руках не втримаєш! Вийди краще на бе¬рег та гами свої на акордеоні заграй — зразу вся риба догори животами спливе.
— От я скажу, які ви...— запхикав Славко й пішов геть.


Ми поклали вудки в наметі, виходимо, аж тут і акордеоніст наш повертається. Глянув я на його вуд¬ку... Здоровенна! Грузило як кулак, гачок — хоч аку¬ли лови.
— І довго ти її обирав, таку? — питаю.
— Ні,— відповідає,— в одну секунду. Оце тільки єдина й лишилась.
— Зрозуміло,— Митько докидає.— Тепер усьому табору риби вистачить на тиждень.
— Ну чого ви до хлопця причепилися? — Тут Наталка підбігає.— Не слухай їх, Славку, це вони од зазд¬рощів.
— Звичайно, од заздрощів,— Митько їй.— Та з таким приладдям прямісінька дорога на Тихий океан. Він акул грузилом по голові бив би, а потім гачком оцим витягав.
Славко насупився.
— Я,— каже,— тебе зараз по голові грузилом, якщо не відчепишся.
Він засунув вудку під ліжко й подався копати черви.


    • *
      Десь так надвечір одзиває мене Митько й каже:
      — Слухай, я таке придумав! Ніколи не здогадаєшся. І ніхто не здогадається. От казанок варить*! Аж не віриться іноді, що людина таке може придумати!
      — Цікаво!
      — Правда, правда. Іноді аж сам дивуюсь — і звідки я такий розумний?
      — Та говори вже швидше, що ти базікаєш!
      — Слухай,— повторив Митько.— Сьогодні, після вечері, але до відбою, ми підемо на річку, виберемо на березі зручненьке місце, з якого завтра ловитимемо, і кинемо у воду приманку. За ніч на нашу приманку назбирається сила-силенна риби, і взавтра, на зма¬ганні, ми з цього місця наловимо стільки, що нікому й не снилось. Ну і, звісно, станемо чемпіонами табору.
      — Ух ти! — кажу.— От молодець!
      — А ти ж думав!


Після вечері ми набрали в їдальні повні кишені хліба, і потім Митько довго розминав його з глиною в десь роздобутій мисці.
— Це,— каже,— приманка буде, бо інакше хліб течі¬єю знесе, а так глина його триматиме на одному місці.
Уже добряче стемніло, і ми заспішили до річки, щоб повернутися до відбою.


Тільки-но ступили на лісову стежку, як навстріч нам дві постаті. Ми ледь устигли відскочити за кущі. Чуємо:
— За ніч рибка й збереться там, де ми макухи наки¬дали, а вранці й на голі гачки кидатиметься. Так що будь певен — ми більше за всіх наловимо!
— Ти бач!?— здивувався Митько.— Це ж Вітька з Вовкою. Навіть макухи десь дістали. Розумники!
— Значить, і вони те ж саме, що й ти, придумали?
— Ти ж чув...
Наближаємось до берега і ще здалеку чуємо: шу-бовсь, шубовсь! — у воду. І якась тінь над річкою.
— Ну й ну! — кажу.— Іще хтось приманку кидає.
— Бачу! — Митько у відповідь.— Ну й народ!
Вибрали ми зручненьке місце, закинули нашу глину з хлібом і назад гайнули, але ж не самою стежкою, а вздовж неї, лісом. Дорогою нам іще двоє стрілися.
— І ці туди ж! — Друг мій каже.— Друзі називається!
А хвилин за тридцять після відбою, як усі поснули, чую — Генка заворушився, з ліжка встає. Взув сандалі, понишпорив у тумбочці — і ходу з намету. Митько теж підхопився і за ним слідом. За якийсь час повертається.
— І Генка до річки побіг, — От би не подумав!
— Що ж то завтра буде, Митю,— я шепчу.— Усі, ви¬являється, такі розумні, як і ти!
— Розумні! Безсовісні, а не розумні! Обманщики! Він іще довго щось бурмотів, лаючи всяких там
пройдисвітів*, які різними хитрощами намагаються посісти перше місце. Потім затих, мабуть, заснув. Я ще трохи полежав, а тоді заснув теж.


Інвентар — тут: приладдя.
Казанок варить — тут: розумна голова.
Пройдисвіт — хитра, здатна на нечесні вчинки людина.

Попрацюйте разом!
Чи зрозуміли ви, де і коли відбуваються події?
Назвіть дійових осіб оповідання. Хто вони? Від чийого імені ведеться розповідь?
Чому Митькові дуже сподобалось оголошення? Підготуйтесь до читання в особах першої частини оповідання. Знайдіть у тексті слова, які підказують інтонацію і темп читання.
Позмагайтеся, хто швидше знайде абзаци з такими висло¬вами: посмутнішав трохи; сила-силенна риби; Генка заворушився.


* * *
А назавтра, по сніданку, вишикувалися ми всі, учасники змагання, й подалися на річку. Попереду Сергій Анатолійович із відром, а ззаду Славко з акор¬деоном своїм у футлярі теліжиться*.
— Ти навіщо акордеон тягнеш? — його питаю.
— А це тільки футляр!

— Він у футляр рибу складатиме,— Вітька сміється.— Усе-таки більше влізе, ніж у відро.
Тільки-но завидніла попереду вода, як народ щодуху кинувся вперед — займати свої здобрені приманкою місця. За мить кожен сидів на власному місці, мов усе життя лише з нього й ловив.
А Юрко з Вітькою ледь не побилися.
— Це,— обоє кричать,— моє місце!
— То ж вони обидва тут рибу вчора приманювали,— хихотів Митько.
Лиш один Славко ходив, мов сирітка, уздовж берега, але його звідусіль гнали.
Зрештою хлопець знайшов якусь місцинку побдаль, приготував вудку і вмостився на футлярі.
— На землі,— каже,— сидіти — застудитись можна. А на футлярі — ніколи! І ноги не заболять.
Аж тепер ми зрозуміли, нащо він його на річку тягнув.


Підійшов і Сергій Анатолійович.
— Ач, як вам не терпиться,— каже.— Змагання триватимуть дві години, бо о дванадцятій у таборі чи¬татимуть лекцію на міжнародну тему. Приготувались! — він подивився на годинник.— Почали!
— Ну, тримайся! — поплював на гачок Митько й за¬кинув вудку.— Тепер устигай витягати!
Проте, як виявилося, триматися було не так уже й потрібно. Навіть зовсім ні до чого було триматися, бо ми просиділи хвилин із сорок, і за цей час ні в кого й разу не клюнуло.
— Що ж це таке? — занепокоївся зрештою Митько.— Нічого не розумію!
Він іще почекав, а тоді почав бігати від одного рибалки до другого й питати:
— Ну як, клює? А в тебе?
Навіть до Славка підбігав. Але той сидів на своєму футлярі, дивився непорушно на поплавець і повторював:
— Ловись, рибко, велика й маленька! Ловись, риб¬ко, велика й маленька!
— Ти краще за своїм поплавцем слідкуй,— порадив Митькові Сергій Анатолійович.— А то тільки людям заважаєш.


Митько посидів трохи над своєю вудочкою, а тоді знову став бігати й питати:
— Ну як, клює? Га? А в тебе?
Отак він бігав і питав, аж поки не зачепив ногою на¬шу коробочку з горохом, і вона булькнула у воду.
— Ех ти ж, розтелепа! — розсердився я.—Добігавсь! Із тобою рибу лише полохати, а не ловити! Що тепер на гачок насаджувати!
Але тут Сергій Анатолійович підвівся:
— Візьміть у мене кілька черв'яків. Та й скоро вже кінчатимемо.


Ми знов закинули гачки, але риба так і не клювала. І не тільки в нас — ні в кого. Лише Сергій Анатолійо¬вич спіймав одного пічкурика, але він ловив не для змагання, а просто для себе.
Декотрим така риболовля скоро набридла, і вони пішли собі назад у табір, а дехто, тобто Митько, Слав¬ко, ще три хлопці і я, сиділи й сиділи, хоч сонце вже пекло аж-аж. А Славко все примовляв:
— Ловись, рибко, велика й маленька! Ловись, рибко, велика й маленька!
Зрештою Митько заявив:
— Я читав, що деякі заводи спускають у річку отруйні виробничі відходи й від цього вся риба дохне. Мабуть, і на нашій річці десь є такий завод. Даремно ми стараємось.
— Знаєш що, Митю,— сказав я, коли до кінця зма¬гання лишилося кілька хвилин.— Я, здається, здога¬дався, чому кльову немає.
-Ну?
— А тому, що ми всі накидали таку силу-силенну приманки, що в цьому місці риба просто об'їлася за ніч.
Митько подумав-подумав і каже:
— А що, правильно! Якби ж це тільки ми кинули, то вона й ловилась би, А так...
І тут Славко як закричить:
— Риба! У мене! Ура!
Ми помчали на той крик, дивимось — лежить на землі Славко і сміється од щастя. Але, як з'ясувало¬ся, він не од щастя сміявся: просто Славко придавив рибину животом, і вона його лоскотала. Зрештою хлопець підвівся, і ми побачили: борсається у траві кара¬сик із долоню завбільшки.
— Оце здорово! — Вітька гукає.— Глядіть, як він його спіймав!
Дивимось ми: гачок, отой самий здоровенний гачок, карасика за хвіст зачепив.
— Це він, коли закидав,— Сергій Анатолійович пояснює,— рибу й зачепив випадково. Таке іноді буває. Але ж усе-таки спіймав! Значить, переможець — Слав¬ко! Переможець і кращий рибалка табору!


А через кілька днів на стіні в їдальні ще й фо¬тознімок Славків прикріпили — поруч із знімком
Черевика, нашого кращого бігуна, і колективним знімком першого загону — переможців у конкурсі пісні. Ще й підписали: «В'ячеслав Денисюк — кращий спортсмен-рибалка І зміни». Правда, фото було без рибки. Митько сказав:
— Таке рибище й на знімку не вмістилось би!
Зате Славко вмістився весь: стоїть із футляром від акордеона в лівій руці, вудкою у правій і посміхається.

Теліжиться — плететься.

Попрацюйте разом! Простежте за текстом, як роз¬горталися події: зачин, основна частина, кінцівка. Знайдіть і прочитайте, як змінювався настрій Митька протягом описаних подій. Чим це було зумовлено? Як поводив себе Славко?
Розгляньте малюнки. Які епізоди на них зображено? Чи впізнали ви дійових осіб?
Що було для вас в оповіданні несподіваним? Що — смішним?
Будьте дослідниками! Проаналізуйте мову головних дійових осіб. Як вона їх характеризує?
Виберіть для інсценізації діалог і підготуйтесь розіграти його у класі.

О.Я. Савченко. Читанка 3 клас.

Надіслано читачами з інтернет-сайту





Книги української літератури онлайн, підручники, конспект на допомогу вчителю та учням. Українська література обучатись онлайн


Зміст уроку
1236084776 kr.jpg конспект уроку і опорний каркас                      
1236084776 kr.jpg презентація уроку 
1236084776 kr.jpg акселеративні методи та інтерактивні технології
1236084776 kr.jpg закриті вправи (тільки для використання вчителями)
1236084776 kr.jpg оцінювання 

Практика
1236084776 kr.jpg задачі та вправи,самоперевірка 
1236084776 kr.jpg практикуми, лабораторні, кейси
1236084776 kr.jpg рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
1236084776 kr.jpg домашнє завдання 

Ілюстрації
1236084776 kr.jpg ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
1236084776 kr.jpg реферати
1236084776 kr.jpg фішки для допитливих
1236084776 kr.jpg шпаргалки
1236084776 kr.jpg гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати

Доповнення
1236084776 kr.jpg зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
1236084776 kr.jpg підручники основні і допоміжні 
1236084776 kr.jpg тематичні свята, девізи 
1236084776 kr.jpg статті 
1236084776 kr.jpg національні особливості
1236084776 kr.jpg словник термінів                          
1236084776 kr.jpg інше 

Тільки для вчителів
1236084776 kr.jpg ідеальні уроки 
1236084776 kr.jpg календарний план на рік 
1236084776 kr.jpg методичні рекомендації 
1236084776 kr.jpg програми
1236084776 kr.jpg обговорення


Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.