Гіпермаркет Знань>>Історія всесвітня>>Всесвітня історія 11 клас>>Польща.

1. Встановлення комуністичного режиму
Територію Польщі було визволено від нацистських окупантів військами Червоної армії у 1944 р. Одночасно у визволенні Батьківщини брала участь і Армія Крайова, сформована довоєнним польським урядом, що знаходився у Лондоні. Одначе загони Армії Крайової були роззброєні радянськими військами, значну частину солдатів та офіцерів відправили до СРСР.

З червня 1944 р. на території Польщі діяли Польський комітет національного визволення, який перегодом назвав себе Тимчасовим урядом, що орієнтувався на Москву, та його збройні сили — Армія Людова.

28 червня 1945 р. відповідно до рішень Ялтинської конференції цей Тимчасовий уряд Польщі було перетворено на Тимчасовий уряд національного єднання, до складу якого увійшли Ст. Миколайчик та кілька представників лондонського уряду. Новий уряд визнали СРСР, США, Велика Британія. Одначе він, незважаючи на видимість коаліційного характеру, був прорадянсь-ким за своєю суттю.

Неприйняття прорадянського режиму викликали збройний опір патріотичних сил Польщі. У країні розгорнулася неоголо-шена громадянська війна. її запеклість посилила присутність великої кількості радянських радників і спеціалістів, що сприймалося значною частиною населення як обмеження суверенітету країни і спричиняло закономірний протест.
Загалом у лавах національного підпілля боролися проти влади 150 тис. осіб, а загальна кількість тих, котрі загинули з обох сторін, становила 30 тис. Рясно пролита кров посилила політичне протистояння у країні.
Вибори до сейму, щоразу відкладались і відбулися лише в січні 1947 р. Урядовому блокові протистояла ПСЛ (Польська селянська партія) на чолі зі Ст. Миколайчиком, який після повернення до країни швидко оволодів ситуацією у селянському русі. На межі 1945—1946 рр. ПСЛ стала найзначнішою за чисельністю і впливом у суспільстві партією. Вона виступала за дієвий суверенітет Польщі, проти присутності радянських військ і частин НКВС, за справді демократичний розвиток країни. Позиція ПСЛ дістала серйозну підтримку громадськості, але важелі влади, бюрократичний апарат лишалися під контролем комуністів, внаслідок чого результати виборів було грубо сфальсифіковано. "Офіційно" урядовий блок здобув 80,1% голосів, ПСЛ — 10,3%. Підтасування результатів- було очевидним. Унаслідок грубого тиску на ПСЛ та її лідера, Ст. Миколайчик мусив у жовтні 1947 р. емігрувати на Захід, а партію було фактично розгромлено. Серед комуністичних лідерів В. Гомулхи і Б. Берута посилилася боротьба за владу. Переміг останній.

Болеслава Берута, одного з найбільш послідовних провідників сталінізму в Польщі, було обрано 1947 р. президентом Польської Республіки і головою Державної ради.
У грудні 1948 р. створено нову комуністичну партію — Польську об'єднану робітничу партію (ПОРП).

2. Кризи 50—60-х рр.
До 1956 р. в країні сформувалася командно-адміністративна система управління економікою. Диктаторський режим Б. Берута призвів до посилення беззаконня, корупції, зловживань владою. Погіршувалися умови праці трудящих, різко зменшилася заробітна платня за зростання споживчих цін. Це викликало невдоволення владою, дедалі настійливіше у різних прошарках населення лунали вимоги демократизації польського суспільства.

Драматичні події стались у м. Познань. 28 червня 1956 р. спалахнув страйк на заводі Цигельського, робітники висунули вимоги економічного характеру, підтримані й іншими підприємствами Познані. Одначе згодом події вийшли за межі економічного страйку. Робітники роззброїли охорону в'язниці, заволоділи зброєю, атакували приміщення суду, прокуратури, воєводського управління державної безпеки. Політбюро ІДК ПОРП винесло рішення про застосування військ. Влада вчинила у місті криваву бойню. Загинули 55 осіб, вмерли від Поранень ще 19, поранення й каліцтва дістали 575.
На тлі познанської бойні різко погіршилося загальне політичне становище у країні. 21 жовтня 1956 р. В. Гомулку, давнього опонента Б. Берута, було обрано першим секретарем ЦК ПОРП. Його повернення до влади зі схваленням зустріли сотні тисяч поляків. Польща до певної міри позбувалася опікування Москви. Кремлівські лідери не ризикнули чинити опір настроям більшості.  .
Нова влада припинила репресії у країні; швидкими темпами почали розвиватися легка і харчова промисловості, торгівля, сфера послуг. Було припинено насильницьку колективізацію, до 85% землі залишилось у приватній власності. Відбувалася лібералізація в культурі та духовному житті. Уряд прагнув нормалізувати відносини з церквою.
Однак у 60-ті рр. знову посилилися застійні явища в економіці, прогресивні реформи загальмувались. Соціалізм не приніс народові благ, що виголошувались, виникли перші ознаки кризи.
Потужний вибух громадського невдоволення стався після оголошення 12 грудня 1970 р. рішення про підвищення цін на основні продовольчі товари. На суднобудівних підприємствах Гданська, Гдині, Щецина розпочалися страйки, під час яких робітники Гданська організували демонстрацію до місцевого комітету ПОРП з вимогою скасувати рішення про підвищення цін. Робітників підтримало студентство, одначе влада, застосувавши сили регулярних військ і міліції, придушила виступ страйкарів.
Трагічний підсумок подій на Балтійському узбережжі — 44 загиблих і понад 1 тис. поранених. Ці події викликали загальне заворушення у країні. В. Гомулка і Ю. Циранкевич мусили піти у відставку. Першим секретарем ЦК ПОРП було обрано Е. Герека.
Е. Герек зумів дещо стабілізувати становище у країні. Поліпшилось економічне становище, збільшилися заробітна платня, соціальні виплати. Але це піднесення тривало недовго.
У другій половині 70-х рр. соціально-економічне становище Польщі різко погіршилося внаслідок впливу зовнішніх і внутрішніх факторів. Зокрема, загальносвітова економічна криза середини 70-х рр. негативно вплинула на економіку країни. В умовах зростаючої соціальної напруженості почали оформлюватись опозиційні сили. З обранням 1978 р. папою римським краківського архієпископа Кароля Войтили (Іоанна-Павла II) різко зріс вплив католицької церкви, яка негативно ставилася до політики ПОРП.
Через постійне зниження життєвого- рівня у липні—серпні 1980 р. розпочалися страйки, центром яких знову стали міста Балтійського узбережжя — Гданськ, Гдиня, Щецин. Уряд змушений був піти на переговори і підписати угоди зі страйковими комітетами. Влада дала згоду на створення незалежних профспілок. Вони мали стати альтернативою офіційним професійним об'єднанням, у яких великий вплив мала ПОРП.

3. Створення "Солідарності"
На хвилі страйкового руху в Гданську виникла незалежна профспілка "Солідарність", яку очолив один із керівників страйкового комітету електрик суднобудівного підприємства Лех Валенса.
Протягом короткого часу "Солідарність" перетворилася; на масовий рух, в якому брали участь мільйони людей, у тому числі, й члени ПОРП. Цей рух став виявом загальнонаціонального протесту проти політичної системи. "Солідарність" перетворилася на центр, довкола якого згрупувались усі демократичні сили Польщі.
Боротьба між ПОРП І "Солідарністю" досягла апогею у вересні 1981 р., коли Л. Валенсу обрали лідером незалежної профспілки на загальнонаціональній конференції. У московського керівництва залишився останній надійний захисник "засад соціалізму в Польщі" — Войцех Ярузельський. 18 жовтня 1981і р. він заступив на посаді лідера ПОРП С. Каню, який втратив контроль над ситуацією. Обіймаючи також посаду голови уряду та міністра оборони, В. Ярузельський сконцентрував у своїх руках всю повноту влади в країні.
У ніч проти 13 грудня 1981 р. Ярузельський створив "Військову раду національного спасіння", а Державна рада оголосила воєнний стан у країні. Було заборонено збори, мітинги, страйки, закрито кордони країни, заарештовано керівників "Солідарності" на чолі з Л. Валенсою, а також "Комітету робітничої оборони".
воєнний стан було знято 1983 р. Влітку того ж року до країни прибув із візитом Іоанк-Павло II. Уряд навіть дозволив Д. Валенсі зустрітися з ним. Приїзд папи римського пожвавив національно-демократичний рух у країні. Одначе власті не збиралися йти на компроміс. Деяке пожвавлення економіки, скасування карткової системи не супроводжувалися навіть спробою проведений реформ. Політична нестабільність зберігалися.

4. Круглий стіл 1989 р. і встановлення демократичного ладу
Лютий—квітень 1989 р. стали поворотними в історії Польщі. В цей час відбулося засідання "круглого столу", де з одного боку в дискусіях узяли участь ПОРП та її прибічники, а з іншого — опозиція і католицькі кола. Було досягнуто угоди про визнання за опозицією права на відкриту діяльність, легалізацію "Солідарності", про реформу парламенту і виборчого закону.
Вибори у червні 1989 р. до сейму та в сенат продемонстрували глибоке неприйняття польськими громадянами комуністичної системи. Із 100 місць у сенаті "Солідарність" здобула 99. І хоча у другому турі активність виборців знизилася, загальна поразка ПОРП стала неминучою. У січці 1990 р. ПОРП було перетворено на Соціал-демократію Республіки Польща (СДРП), яка стайа на позиції парламентської демократії та ринкової економіки. В її .лавах залишилося лише 50 тис. членів.
9 грудня 1990 р, на президентських виборах переміг лауреат Нобелівської премії Лех Валенса. Надзвичайне піднесення у .польському суспільстві викликав візит папи Іоанна-Павла II у серпні 1991 р.
Остаточного удару по комуністичній системі було завдано 27 жовтня 1991 р., коли на вільних виборах до парламенту перемогу здобуло прав о центристське угруповання.

5. Економічні реформи
Перед урядом "Солідарності" на чолі з Т. Мазовецьким стояли дуже складні економічні проблеми, успадковані від колишньої системи. Уряд запропонував програму кардинальної реорганізації економіки, яка базувалася на швидкому переході до ринкової економіки, зміцненні фінансової системи, рівності всіх форм власності та умов їх розвитку.
Нова економічна політика, що здійснювалась під керівництвом міністрафінансів Лешека Бальцеровича, дістала назву "шокової терапії". Було ліквідовано державний контроль над цінами, розпочалася приватизація державної власності, в економіку почали залучати іноземний капітал. Ці заходи привели до стабілізації ринку: магазини наповнювалися різноманітними товарами, зникло поняття дефіциту! злотий став конвертованим. Перебудова економіки стикалася з серйозними труднощами: впав життєвий рівень населення, виникло масове безробіття (на початку 1992 р. — 2 млн). Слабка соцІалЄна захищеність трудящих призвела до акцій протесту. Чимало людей розгубилося, втратило життєві орієнтири. Особливо погіршилося становище робітників текстильної промисловості, розташованої навколо Лодзі, а також вугільної та металургійної на півдні країни.
Рівень життя сільських жителів, які становили 1993 р. близько третини економічно активного населення, знизився на 30—40%, тобто набагато більше, ніж у інших соціальних прошарків. Раніше селяни самі збували свою продукцію, одначе за відсутності дефіциту подібній практиці настав край.
І все ж таки, незважаючи на досить похмуру загальну картину, Польща рухалась уперед. Вона була першою з країн Східної Європи, яка до 1993 р. видісталася зі спаду. Інфляція за 1992 р. впала до рівня 48%. Польща спромоглася стабілізувати свою валюту, не використовуючи коштів, виділених для цієї мсти МВФ. Зростання обсягу виробництва ВНП, що почалось у 1992 р., тривало і прискорилось у наступні роки.

Серед факторів зростання польської економіки у другій половині 90-х рр. слід визначити активізацію інвестиційної діяльності та зовнішньої торгівлі, пов'язану з економічним пожвавленням і сприятливою кон'юнктурою на ринках розвинених країн. У 90-тІ рр. Польща твердо стала на рейки ринкових перетворень і досягла на цьому шляху певних успіхів. Близько 60% ВНН Польщі створюється у приватному секторі.
З 1995 р. новим президентом Польщі є А. Квасневський, лідер СДРП, переобраний на новий термін 2000 р. Парламентську більшість після виборів 2001 р. теж складають соціал-демократи.
Нове керівництво Польщі не бачить альтернативи ринковій економіці, одначе прагне посилити соціальний захист трудящих.

6. Відносини України та Польщі
Польща та Україна — дружні сусідні держави, стратегічні партнери, які мають гарні політичні, економічні,торговельні відносини.
Польща першою з держав світу визнала незалежність України і встановила з нею дипломатичні зносини. Регулярним став обмін державними візитами. У 1992 р. між Україною та Польщею було укладено Угоду про добросусідство, дружні відносини та співпрацю. Президенти України та Польщі мають регулярні зустрічі, під час яких обговорюють важливі питання як двосторонніх відносин, так і міжнародні проблеми, що становлять взаємний інтерес. На цих зустрічах підкреслювалося, що відносини Польщі та України кожна сторона визначає як пріоритетні. Президента А. Квасневського інколи жартома називають "адвокатом України перед Європою".
Чергова зустріч президентів обох держав, яка відбувалася разом із бізнесовими елітами України, Польщі та Литви у Дніпропетровську в травні 2001 р., підтвердила, що, попри деякі труднощі, українсько-польські відносини мають обнадійливі перспективи.

Перевірте себе
1. Які сили боролися за визволення Польщі?
2. Назвіть етапи встановлення комуністичного режиму в Польщі.
3. Визначте роль Ст. Миколайчика у повоєнній Історії Польщі,
4. Які події стались у Польщі 1956 р., 1970 р., 1980 р.7 Якими були їхні причини й наслідки?
5. Назвіть результати засідання "круглого столу".
6. Що принесла Польщі "шокова терапія"?
7. Як складаються відносини між Україною та Польщею на сучасному етапі?

Виконайте завдання
1. Зробіть хронологічний ланцюжок подій.
Визволення Польщі
Прихід до влади "Солідарності"
1) створення Тимчасового уряду національного єднання;
2) драматичні події в Познані;
3) створення "Солідарності";
4) трагічні події на Балтійському узбережжі;
5) проведення "круглого столу";
6) оголошення воєнного стану.

2. Визначте, про кого йдеться.
1) Краківський архієпископ, папа римський
2) Голова лондонського еміграційного уряду, лідер селянської партії
3) Міністр фінансів, автор "шокової терапії"

3. Визначте причини та учасників неоголошеної громадянської війни в Польщі в 40-х рр.

Проблеми для обговорення у групі
1. Чому події в Польщі в 40-х рр. прибрали такий трагічний, кривавий характер?
2. Як сталося, що "Солідарність" сгала головною опозиційною силою тоталітарному режимові?
3. У чому полягає цінність досвіду проведення реформ у Польщі?

Робота з джерелами

Із виступу міського голови Львова Куббіди на конференції "Україна- Польща: роль та місце в європейській інтеграції"
"В історії братніх українського і польського народів с чимало прикладів щирого добросусідства, спільної боротьби за спільні ідеали, однак є й чимало сторінок, які не повинні служити нам прикладом, історію не перепишеш. Але минуле не повинне затіняти майбутнє.

Польща, яка віддавна однозначно визначилася з власними гео пал і тич ними оріїнгкрамн, суттєва псслршяа Україні в її прийнятті до Ради Європи та Центральноєвропейської ініціативи і принципово підтримує нае у приєднанні до Угоди про вільну торгівлю у Центральній Європі (ЦЕФТА). Натомість Україна займає принципово прихильну позицію стосовно вступу Польщі в НАТО, вбачаючи у поступальній інтеграційній ході Польщі перспективи реалізації свого європейського покликання.

За останні роки українці й поляни багато зробили для подолання певних негативних стереотипів у взаєминах, що складалися століттями.

На жаль, сьогодні з різних причин динаміка розвитку національним економік дедалі більше різниться, що може, зрештою, спричинитися до полиичинх розбіжностен.

Звертаючись, зокрема, до наших братів-поляків. хочу сказаіи: ми повинні дбайливо берегти спільно напрацьований "позитивний спадок", не витрачати даремно енергію на неконструктивні ідеї чи акції. Відповідально і достойно ставитися до майбутнього.

Адже на великій шахівниці світу ми приречені бути поруч рівновеликими фігурами одного кольору.

Ми — дві великі християнські держави у центрі Європи, і творячи майбутнє, повинні виходити у взасминах із християнських моральних засад, загально які де ькич вартостей демократичного суспільства".

Запитання до джерела
Які чинники сприяють розвиткові українсько-польських відносин, а які — протидіють?

Запам'ятайте дати:
• Червень 1945 р. — створення Тимчасового уряду національного єднання.
• Лютий-кеітень 1989 р. — засідання "круглого столу".
• 1995 р., 2000 р. — обрання А. Квасневського президентом Польщі.

Ладиченко Т.В. Всесвітня історія 11 клас

Вислано читачами з інтернет-сайту

_{Вся всесвітня історія онлайн, конспекти, реферати всесвітньої історії, календарно-тематичний план згідно шкільної програми}

Зміст уроку
 конспект уроку і опорний каркас                      
 презентація уроку 
 акселеративні методи та інтерактивні технології
 закриті вправи (тільки для використання вчителями)
 оцінювання 

Практика
 задачі та вправи,самоперевірка 
 практикуми, лабораторні, кейси
 рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
 домашнє завдання 

Ілюстрації
 ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
 реферати
 фішки для допитливих
 шпаргалки
 гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати

Доповнення
 зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
 підручники основні і допоміжні 
 тематичні свята, девізи 
 статті 
 національні особливості
 словник термінів                          
 інше 

Тільки для вчителів
 ідеальні уроки 
 календарний план на рік 
 методичні рекомендації 
 програми
 обговорення

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.