Гіпермаркет Знань>>Історія всесвітня>>Всесвітня історія 8 клас>>Революція XVІІ ст. і промисловий переворот в Англії. Англія напередодні революції. Карл І.

Переддень революції

На межі XVI—XVII ст. в Англії відбувалися важливі зміни. Нові дворяни -джентрі - розводили на огороджених землях овець і отримували великі прибутки від продажу вовни та м'яса. Ці «грошові люди» були тісно пов'язані з капіталістичним укладом господарства і прагнули повного знищення феодальних порядків. У селі існував також помітний прошарок фермерів. Більшість із них використовувала працю найманих сільськогосподарських робітників - учорашніх селян, зігнаних з землі в ході огороджувань. Селяни вже давно не виконували натуральних повинностей, а замість них сплачували лендлордам гроші. З одного боку, це послаблювало їхню залежність, а з іншого -було вигідно лендлордам: у нових умовах вони віддавали перевагу грошовому оброку. Відносини на селі швидко втрачали феодальний характер.

Стрімко розвивалася внутрішня і зовнішня торгівля. Завдяки відособленому острівному розташуванню територія Англії швидко перетворилася на єдиний ринок. Зовнішня торгівля зосередилась у руках потужних Ост-Індської, Московської та інших компаній. Бони орудували величезними капіталами, значна частина яких йшла на подальше розширення мануфактурного виробництва, насамперед сукнарства, металургії і кораблебудування. Торгово-підприємницькі кола набували дедалі більшої ваги. Ім потрібні були нові умови для повного переведення господарства на капіталістичний лад.

Прибічникам змін протистояли ті, хто виступав за збереження старих порядків, - аристократія, феодальне дворянство й англіканська церква. Бони становили опору англійської монархії та користувались отриманими від неї численними пільгами. Зберегти свої привілеї і гарантовані ними прибутки, не допустити подальшого посилення молодої буржуазії - цього прагнули противники перетворень. Запоруку свого успіху вони бачили в правлячій династії Стюартів. Корона всіляко підтримувала старе дворянство, надаючи йому монопольні права на випуск того чи іншого товару. Але це перешкоджало вільній конкуренції, стримувало розвиток торгівлі й промисловості, сковувало ділову ініціативу буржуазії. її невдоволення віджилим свій вік устроєм вилилось у форму релігійного протесту проти англіканської церкви.

Підприємці й нові дворяни набували дедалі більшої ваги в економічному житті. Вони не хотіли витрачати свої гроші на постійні внески в англіканську церкву і тому дедалі помітніше схилялися до пуританізму. Пуритани наполягали на очищенні церкви від дорогих обрядів і таїнств, від влади єпископів і церковних судів. Бони хотіли скасувати підпорядкування церкви королю і передати управління нею в руки виборних колегій. Як і інші протестанти, пуритани закликали віруючих до працьовитості й ощадливості. Свої чесноти вони підкреслювали навіть зовнішнім виглядом: вдягались у строгий темний одяг з білим комірцем, чоловіки коротко стриглися під горщик. Пуритани різко виступали проти всіляких розваг, навіть театру.

На початку ХVІІст. у пуританізмі виділилися дві течії. Пресвітеріани вважали, що єпископів і священиків необхідно змістити, а на чолі кожної 156 общини віруючих поставити обраного на 1-2 роки старійшину-пресвітера. До цього крила належала верхівка джентрі й купецтва. Другу течію пуританізму складали індепенденти (від англ. - незалежний), які виступали проти втручання держави у справи релігії, за вільне самоврядування релігійних общин. Сюди входили середня й дрібна буржуазія, рядові городяни й селяни.

Монарх і парламент

У 1625 р. на англійський престол зійшов Карл І Стюарт (1625-1649). Як і його батько, Яків І, Карл не любив пуритан і виявляв віротерпимість до католиків. Одружившись із французькою принцесою, він навіть дозволив служити для неї в палаці католицькі меси. Це викликало в англійському суспільстві тривожні чутки про можливе повернення католицизму.

У зовнішній політиці перші Стюарти також нехтували інтересами англійської буржуазії. Вони шукали союзу з католицькими Іспанією та Францією, хоча саме ці країни робили все, аби перекрити шляхи англійській морській торгівлі. Негативне ставлення викликали й постійні побори Карла І. До того ж король не звертав уваги на парламент і наділяв важливими повноваженнями своїх придворних. Поступово монарх і парламент перетворювалися на два протиборчі центри. Навколо них гуртувалися ворожі одна одній сили.

У 1628 р. парламент склав „Петицію про право” - документ із переліком вимог незадоволених. Йшлося про захист приватної власності, прав і свобод англійців від свавілля корони й церкви, про заборону вводити нові податки без згоди парламенту. У відповідь Карл І розігнав парламент. Упродовж наступних одинадцяти років він правив одноособово, спираючись на своїх фаворитів — намісника Ірландії графа Страффорда та архієпископа Вільяма Лода. Перший, прозваний за свою жорстокість «чорним графом», викачував гроші з поневоленої Ірландії, а другий безжально переслідував пуритан. Чимало з останніх були змушені втекти з країни. Еміграція в Америку кількох десятків тисяч торговців і промисловців-пуритан викликала скорочення виробництва і масове безробіття в Англії. У країні ставало дедалі неспокійніше.

За таких умов загострилося становище в Шотландії. Ще з 1603 р. вона була пов'язана з Англією особистою унією: в обох країнах одночасно правили Стюарти. Шотландці прагнули повернути собі незалежність. Після спроби насильно ввести на їхній території порядки англіканської церкви вони почали в 1639 р. війну проти Англії. Для збирання коштів на її ведення Карлу І довелося скликати парламент. Попри очікування, депутати не дали королю дозволу на стягування нових податків. Усього після двох тижнів роботи Карл І розпустив парламент, названий через це «Коротким».

Ведення затяжної війни вимагало чималих грошей. У 1640 р. король скликав новий парламент. Його депутати одразу висунули перед монархом ряд вимог і заявили, що не дозволять себе розігнати. Цей парламент пропрацював цілих 13 років і отримав назву «Довгий». Він передав Карлу І Велику ремон-страцію (протест) - звинувачення проти зловживань королівської влади. Початок діяльності Довгого парламенту став початком Англійської революції.

Невдовзі парламент розпустив суди, створені для розправ з невдоволе-ними, і скасував незаконні податки. Він наполіг на арешті Страффорда і Лода за звинуваченням у «державній зраді». Під тиском багатотисячного натовпу, що прибув на підтримку парламенту, король віддав наказ про страту своїх фаворитів. Саме в ці дні на лондонських вулицях, у вирі бурхливих подій, народилися нові слова. Тих, хто підтримував короля, носіїв шовковий та оксамитовий одяг і довгі локони, назвали «кавалерами», а людей у простому пуританському одязі з короткою стрижкою — «круглоголовими».

Карл спробував заарештувати парламентських лідерів, але лондонці сховали їх. У супроводі загону з 400 воїнів король особисто прибув до парламенту з вимогою видати йому заколотників. Непокірні парламентарі відповіли відмовою. Тим часом вулиці Лондона знову заповнили озброєні, рішуче налаштовані натовпи. Нездатний ані вплинути на парламент, ані навести порядок у своїй столиці король залишив її. Він вирушив на північ країни - туди, де йому ще зберігали вірність, аби зібрати там військо. У серпні 1642 р. Карл І підняв свій бойовий прапор: так почалася війна проти парламенту. Перший мирний (парламентський) період англійської революції завершився. Вона вступила у свій другий етап — громадянську війну.

Громадянська війна

Парламент підтримували в основному жителі більш розвинених східних графств - купці й фінансисти, міські ремісники й торговці, джентрі й селяни. У його руках знаходилися флот і основні порти Англії, але парламентське ополчення складалося з розрізнених, погано навчених і слабко озброєних загонів.

На боці короля стояли знать, феодальне дворянство Півночі, англіканське духовенство. Його військо було набагато досвідченішим і краще підготовленим, ніж парламентські сили. Тому початок війни склався вдало для Карла І: він ледве не захопив Лондон. Успіхам короля сприяло й те, що парламентські генерали уникали рішучих дій, а сам парламент, де переважали пресвітеріани, намагався примиритися з королем і періодично вступав з ним у переговори. Індепенденти, як в армії, так і в парламенті, вимагали активізації бойових дій і рішучої перемоги над силами монархії. Протиріччя між ними та пресвітеріанами дедалі загострювались.

_{Домашнє завдання запитання та відповіді, підручники скачати безкоштовно, онлайн уроки, реферати}

Зміст уроку
 конспект уроку і опорний каркас                      
 презентація уроку 
 акселеративні методи та інтерактивні технології
 закриті вправи (тільки для використання вчителями)
 оцінювання 

Практика
 задачі та вправи,самоперевірка 
 практикуми, лабораторні, кейси
 рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
 домашнє завдання 

Ілюстрації
 ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
 реферати
 фішки для допитливих
 шпаргалки
 гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати

Доповнення
 зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
 підручники основні і допоміжні 
 тематичні свята, девізи 
 статті 
 національні особливості
 словник термінів                          
 інше 

Тільки для вчителів
 ідеальні уроки 
 календарний план на рік 
 методичні рекомендації 
 програми
 обговорення

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.