|
Гіпермаркет Знань>>Українська література>>Українська література 8 клас>>Українська література: Володимир Сосюра «Любіть Україну!», «Сад» («В огні нестримної навали»), «Васильки»
ВОЛОДИМИР СОСЮРА (1898—1965)
Любіть Україну у сні й наяву,
вишневу свою Україну,
красу її, вічно живу і нову,
і мову її солов'їну.
Володимир Сосюра
6 січня 1898 року в містечку Дебальцеве на Донеччині в родині шахтаря Миколи Сосюри народився хлопчик, який згодом став одним з найяскравіших ліриків української літератури.
Дитячі роки майбутнього письменника минули в селищі Третя Рота (тепер м. Лисичанськ Луганської області), куди переїхала сім'я Сосюр. Про своїх батьків, які стали його першими вчителями, Володимир Миколайович з любов'ю напише у біографічному романі «Третя Рота».
Після закінчення сільської школи Володимир учився в ремісничому училищі, а потім в агрономічній школі. З одинадцяти років почав працювати на заводі, потім на шахті. Продовжував здобувати освіту на робітфаці Харківського інституту народної освіти.
З чотирнадцяти років почав писати вірші. Вперше Сосюра надрукував свої поезії в газеті «Селянська громада» та у збірці «Пісні крові» (1918), коли служив в армії Симона Петлюри. Вірші врятували Володимира Миколайовича від смерті, коли червоноармійці засудили його до страти, але почувши талановиті поезії юнака, відмінили вирок. У 20-і роки митець став одним з найпопулярніших і найулюбленіших ліриків. Особливою задушевністю відзначаються вірші, присвячені дружині поета Марії Гаврилівні.
За життя Сосюра видав понад вісімдесят поетичних збірок. Деякі з них: «Серце» (1930), «Люблю» (1939), «Ластівки на сонці», «Так ніхто не кохав» (1960), «Осінні мелодії» (1964). Найбільше працював Володимир Миколайович у жанрах патріотичної, пейзажної та інтимної лірики. А поетичне кредо найяскравіше висловлено в рядках:
Хороше любити. Хто цього не знає?
Бо любов — це світло, нелюбов — це тьма.
Тільки той щасливий, хто любов'ю сяє,
В світі ж без любові і життя нема.
У 1944 році Сосюра написав патріотичний вірш «Любіть Україну», за що був звинувачений у націоналізмі.
У 1963 році став лауреатом Державної премії України імені грараса Шевченка.
Помер Володимир Сосюра 8 січня 1965 року, похований на Байковому кладовищі в Києві. У прощальному слові Андрій Малишко назвав його українським Бонном, карооким сином України, який так натхненно славив патріотичні почуття, красу і ніжність.
Володимир Сосюра — це глибинно-бентежний березень і замріяно-прозорий вересень української поезії. Як не можна уявити весни без березневої безпосередності, а осені без вересневої щедрості, так не можна уявити нашої поезії без Володимира Сосюри (Михайло Стельмах).
«Такий я ніжний, такий тривожний...»
Ти весь, поете, в цих словах!
Твій кожен вірш, рядок твій кожний
Життя тривожністю пропах.
Максим Рильський
ДЛЯ ТИХ, ХТО хоче більше знати
Третя Рота
(Уривки з роману)
Батько мій був з походження (чоловіча лінія) француз,— правильно прізвище «Соссюр», навіть з приставкою «де»... Дід мій підписувався «Соссюр» і казав, що наше прізвище українізували писарі. Можливо, це так і було. Очевидно, мій предок,— чомусь мені здається, що він з південної Франції, Провансалю,— потрапив до Запорозької Січі, де писарі і записали його «Сосюрою».
По жіночій лінії батько був карачаєвець і українець, по чоловічій — теж українець. У нього під нижньою губою була еспаньйолка, а на підборідді волосся не росло. Вуса в нього були довгі, козацькі, запорозькі вуса! Задумливі, ніжно-суворі, світло-карі очі, орлиний ніс, високий лоб, тонкі брови. Він був стрункий, широкоплечий, з грудьми богатиря, трохи зігненими кавалерійськими ногами; ходив він ледь сутулячись і завжди дивився трохи вниз. Він був спокійний, мовчазний, чудесно малював, особливо аквареллю, пейзажі і любив малювати людські обличчя. Грав на гітарі і під її задумливий, срібний акомпанемент співав задушевних українських пісень. Писав вірші, але більше сатиричні.
Моя мама, як контраст до мого русявого татка, була чорна, майже циганка, мятежна і розкидана. Вона була красуня. її смугляві тонкі риси, темно-карі очі; чорні, аж жагучі, мов крила летючих птиць, красиво загнуті брови; нервові ніздрі майже класичного, з ледве помітною горбинкою носа завжди були в якомусь дивнім, хвилюючім русі. Мама була чудесно збудована. У неї було чорне, аж до синяви, волосся, і вона була як зоряна і пристрасна пісня. Вона дуже любила зорі і часто молилась і плакала під ними. В юності своїй вона працювала патронному заводі в її ріднім місті (сама вона з Кам'яного Броду). | загальноміськім балу одержала перший приз за красу. Там були претендентами і дочки багатіїв міста, а вона, звичайна робітниця, всіх їх перемогла. Татко нагадував мені похмурого козацького орла, мама — якусь смугляву птицю, що їй не сидиться на місці і все вона хоче кудись полетіти...
І
Ми йдемо полем. Батько й мати йдуть швидко і з обох боків, за руки, підіймають мене вгору, і мені так весело і так гарно, що, коли вони мене поставлять на землю, я благаю їх знову підіймати мене вгору... Це вражіння польоту так захоплювало мене, що я весь завмирав од щастя і обертався на птицю... Довго мене підіймали то вгору, то опускали вниз, і я переходив од радості до туги й навпаки. А потім татко переступив через рівчак з лівого боку дороги, простягнув руку до верби, зеленої й гомінкої, і зірвав з неї... вареника з вишнями. Вареник був такий смачний, соковитий і солодкий.
Мені був один рік.
Я потім часто просив татка піти зі мною до цієї верби за варениками. Але татко чомусь цього не робив...
Іноді вечорами у нас збирались гості, грали на гітарі... показували фокуси. А один худий і довгий конторщик ходив на руках і майже діставав до стелі ногами. Це було дуже смішно. Всі сміялись і аплодували йому...
Коли батько та їх гості, жінки й чоловіки, співали пісень, то їх обличчя ставали якимись особливими, гарними й задушевними, неначе тихий геній добра благословляв білими крилами чудесні душі стомлених трударів нашої землі... У жінок тремтіли сльози на довгих і сумних віях, а чоловіки були бліді, неначе їм чогось було жалко і перед кимсь соромно, і вони тоді ставали особливо гарними, і я їх усіх любив...
XX
...Вічно ДЗВОНИТЬ завод, кричать паровози, шумить за Дінцем ліс і летять у димній синяві вагончики за Дінець і на далекі шахти.
А вночі, коли вийдеш на гору, далеко внизу ти побачиш, мов яркий діамант, повний гулу й електрики завод і смутні каганці села. Це наше село Третя Рота. Як я люблю тебе, моє бідне замурзане село з вузенькими вікнами й долівками з глини, рушниками й вродливими дівчатами!.. Такі села є тільки в тебе, моя могутня Україно, мій цвіте чарівний і ніжний! Моє дихання й очі снять тобою... Твій синій вітер і золот1 вечірні верби, твої місячні ночі у дзвоні солов'їв і поцілунків, з довгими тінями яворів...
Третя Рота...
Співає телефон у полях, і по стовбовій дорозі летять авто, а в них сидять люди, в шубах і синіх окулярах. Обдерті й замурзані, ми бігаємо дИВИТИСь на них, за ними женуться наші крики й собаки... дехто хрипко і страшно кричить, і од його крику коні злякано несуть дядьків у бідних свитинах, з суворими і засмаглими лицями під золотими брилями... Це -- мої дядьки, це — моя Україна...
Яке це щастя, що я — українець, що я син моєї прекрасної і трагічної нації!
XXVIII
...Писали вірші й мій дід, і мій батько (українською й російською ровами), я теж почав писати вірші, не тому тільки, що писали їх мій дід і мій батько, а й тому, що взагалі люди можуть бути поетами, а я не можу. Що це значить?
Колись до нас на ярмарок приїхали акробати. Вони в балагані ходили на руках, я захоплено дивився на них і думав, вони ж ходять на руках, а вони такі ж люди, як і я. Значить, і я навчуся ходити на руках.
І я навчився ходити на руках.
Правда, я позвозив собі скроні до крові, мало не вибив правого ока, але навчився. Хлопці з мене сміялися, били мене, а я не звертав на них уваги й почував себе героєм. У чотирнадцять років я написав першого свого вірша. Коли почалася імперіалістична війна, злива патріотичних віршів у тодішніх журналах захопила й закрутила мене.
Я остаточно порішив бути поетом...
1. Розкажіть, який вплив на формування майбутнього письменника мали батьки.
2. Як розпочав свою трудову і літературну діяльність Сосюра?
3. Прокоментуйте подані висловлювання Михайла Стельмаха та Максима Рильського про талант Володимира Сосюри.
4. Чим вас найбільше вразив фрагмент із автобіографічного роману Володимира Сосюри «Третя Рота»? Які спогади про Третю Роту виніс митець у життя?
«Всім серцем любіть Україну свою...»
Провідна тема творчості Володимира Сосюри — любові до України та рідного народу — яскраво розкрита у поезіях «Любіть Україну» та «Сад».
Підходила до кінця Велика Вітчизняна війна. На хвилі патріотичного піднесення у 1944 році був написаний вірш „Любіть Україну”. У ньому поет створює ліричний образ «вишневої» України, яка постає у зримих картинах — у пісні, У квітці, у дитячій усмішці, у хвилях Дніпра, у солов'їній Мові. Та доля цього вірша виявилась драматичною. Тоталітарний режим, що панував на території СРСР, придушував "Будь-які прояви національного духу. Тож не дивно, що в 1951 році в газеті «Правда» з'явилася розгромна стаття, спрямована проти вірша Володимира Сосюри як нібито ворожого радянській людині. Хоч насправді поезія «Любіть Україну» . це патріотичний вияв душі митця.
Свої почуття громадянина висловлює Володимир Сосюра у вірші «Сад», написаному в 1928 році. У ньому поет змальовує тернистий шлях України до національного відродження Згадуючи, як вороги нищили Батьківщину, плюндрували, митець передає біль свого серця за допомогою символічного образу — саду.
ЛЮБІТЬ УКРАЇНУ
Любіть Україну, як сонце любіть,
як вітер, і трави, і води...
В годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди.
Любіть Україну у сні й наяву,
вишневу свою Україну,
красу її, вічно живу і нову,
і мову її солов'їну.
Без неї — ніщо ми, як порох і дим,
розвіяний в полі вітрами...
Любіть Україну всім серцем своїм
і всіми своїми ділами.
Для нас вона в світі єдина, одна,
як очі її ніжно-карі...
Вона у зірках, і у вербах вона,
і в кожному серця ударі,
у квітці, в пташині, в кривеньких тинах,
у пісні у кожній, у думі,
в дитячій усмішці, в дівочих очах
і в стягів багряному шумі...
Як та купина, що горить — не згора,
живе у стежках, у дібровах,
у зойках гудків, і у хвилях Дніпра,
у хмарах отих пурпурових,
в огні канонад, що на захід женуть
чужинців в зелених мундирах,
в багнетах, що в тьмі пробивають нам путь
до весен і світлих, і щирих.
Юначе! Хай буде для неї твій сміх,
і сльози, і все до загину...
Не можна любити народів других,
коли ти не любиш Вкраїну!..
Дівчино! Як небо її голубе,
люби її кожну хвилину...
Коханий любить не захоче тебе,
коли ти не любиш Вкраїну.
Любіть у труді, у коханні, в бою,
як пісню, що лине зорею...
Всім серцем любіть Україну свою,
і вічні ми будемо з нею!
1. Визначте тему вірша.
2. Розкажіть про історію створення поезії Володимира Сосюри та несправедливу критику щодо твору.
3. У яких образах постає Україна в уяві ліричного героя?
4. На підставі чого можна зробити висновок, що цей вірш написаний під час війни з фашистами?
5. Які порівняння використовує поет, щоб передати любов до рідного краю? Випишіть із тексту епітети, метафори і поясніть їх роль у творі.
6. Знайдіть у вірші й прочитайте афористичні рядки. Розкрийте їхній смисл.
7. Поясніть, як ви розумієте рядки:
Не можна любити народів других, коли ти не любиш Вкраїну!..
8. Сформулюйте основну думку поезії. У яких словах виражена?
9. Визначте віршовий розмір та спосіб римування твору.
10. Пригадайте, що таке анафора, дайте визначення її. Знайдіть, і процитуйте приклади анафори у вірші «Любіть Україну». З якою метою поет використовує цей художній засіб?
11. Вивчіть вірш «Любіть Україну» напам'ять.
САД
В огні нестримної навали
рубали, різали наш сад...
А ми дивилися назад
і за минулим сумували...
Руками власними тюрму
творили ми собі одвічну...
О, будьте прокляті, кому
назад повернуто обличчя!
Брати нас брали на штики
за слово, правдою повите...
Ви ж розумієте, — віки
не знали ми, чиї ми діти!..
Хтось застромив у серце шило
в чеканні марному весни...
В саду розкішному лишились
одні пеньки та бур'яни.
Кати на струни наші жили
тягли із рук, як сон, блідих...
І з нас співців собі купили,
щоб грати їм на струнах тих.
Ми йшли кривавими стежками,
нам тільки снився волі гук,
і похоронно над полями
кричав і плакав чорний крук...
Він нам кричав про волі гнів,
щоб ми повстати захотіли!..
Й кривавий дзьоб об струни-жили
в безкраїм розпачі точив...
Коли ж приходили раби
володарям на струнах грати,
серця не тисло від журби
і не обурювали ґрати...
А струни плакали... Не в бій,—
вони нас кликали в утому...
Та от — прийшов співець новий
і в струни вдарив по-новому.
І ми здригнули!.. Душі громом
залив музичний буревій,
що мчав, мов рокоти ріки,
що рвався в даль крізь піну шалу!..
І зацвіли старі пеньки,
і бур'яни травою стали...
Це в день було, коли той спів
так схвилював серця всім хорі...
А уночі вже сад шумів,
і крізь гілля сміялись зорі...
Так несподівано і скоро
наш сад повстав і зашумів...
Його рубали, а він ріс!
На місці зрубаного дуба росли нові!..
І навіть хмиз угору дерся!..
Краю мій!
Ми дочекалися весни,
ми вже підходимо до брами!..
Це ти, той сад, о краю мій,
колись порубаний катами!..
Над золотими берегами ти знов шумиш,такий рясний!..
1. Розкрийте зміст основного образу в поезії. Чим він зворушує?
2. За допомогою яких художніх засобів показано тернистий шлях нашого народу? Процитуйте відповідні рядки.
3. Прокоментуйте рядки:
Руками власними тюрму творили ми собі одвічну...
4. Чи сподівається поет на національне відродження рідногонароду? З чого це видно? Сформулюйте ідею твору.
5. Визначте віршовий розмір поезії.
«Такий я ніжний, такий тривожний...»
«Такий я ніжний, такий тривожний...». Ці слова Володимира Сосюри найкраще характеризують тонкого лірика, який зумів щирим поетичним словом передати найінтимніщі людські переживання, показати красу кохання і людських взаємин.
Пропонуємо вам прочитати одну з ліричних перлин —. поетичну мініатюру «Васильки», написану в 1958 році.
ВАСИЛЬКИ
Васильки у полі, васильки у полі,
і у тебе, мила, васильки з-під вій,
і гаї синіють ген на видноколі,
і синіє щастя у душі моїй.
Одсіяють роки, мов хмарки над нами,
і ось так же в полі будуть двоє йти,
але нас не буде. Може, ми квітками,
може, васильками станем — я і ти.
Так же буде поле, як тепер, синіти,
і хмарки летіти в невідомий час,
і другий, далекий, сповнений привіту,
з рідними очима порівняє нас.
1. Чи вдало, на вашу думку, дібраний образ польових квітів для вираження чистих почуттів закоханих?
2. Поміркуйте, за допомогою чого досягається мелодійність поетичного тексту.
3. Простежте, як синій колір з'являється і змінюється в різних поетичних образах. Поясніть, як ви розумієте вислів «І синіє щастя у душі моїй». Який художній засіб вжито у цьому рядку?
4. Визначте основну думку твору. Як поет говорить про безсмертя справжніх людських почуттів?
5. Склавши схему поезії «Васильки», визначте її віршовий розмір.
Інтимна лірика — це ліричні твори, в яких переважають мотиви кохання, глибоко розкривається внутрішній світ ліричного героя, його переживання і почуття.
Перевірте себе
Складіть схеми і визначте віршовий розмір поезій Володимира Сосюри за поданими уривками:
1. Я до тебе прийшов, моя мати,
Третя Рота, кохана моя...
(«Третя Рота»)
2. Учитель мій! Як ми тебе любили,
як слухали тебе в полоні юних мрій!
(«Учитель»)
3. Співали пташки голосисто
у сяйві з небесних вершин...
(«Співали пташки голосисто...»)
4. По полях пустинних їде гордовито
осінь жовтокоса на баскім коні.
(«Осінь»)
5. Падають тепло і глухо
яблука в нашім саду.
(«Чекання»)
6. Кращого не знаю, далі мої сині,
Як весну стрічати на моїй Вкраїні.
(«Солов'їні далі, далі солов'їні...»)
Радимо прочитати
Атом серця: українська поезія першої половини XX століття.— К., 1992 (розділ «Володимир Сосюра»).
В.Цимбалюк, Українська література, 8 клас
Надіслано читачами з інтернет-сайту
Підготовка до уроків і все це безкоштовно скачати чи готуватись онлайн, конспекти уроків, рефератів з української літератури, питання та відповідді.
Зміст уроку
 конспект уроку і опорний каркас
презентація уроку
акселеративні методи та інтерактивні технології
закриті вправи (тільки для використання вчителями)
оцінювання
Практика
задачі та вправи,самоперевірка
практикуми, лабораторні, кейси
рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
домашнє завдання
Ілюстрації
ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
реферати
фішки для допитливих
шпаргалки
гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати
Доповнення
зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
підручники основні і допоміжні
тематичні свята, девізи
статті
національні особливості
словник термінів
інше
Тільки для вчителів
ідеальні уроки
календарний план на рік
методичні рекомендації
програми
обговорення
Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.
Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.
|
