Тема. Життєвий і творчий шлях Антона Чехова.

Коли я пишу, я цілком розраховую на читача, вважаючи, що брак суб'єктивних елементів він додасть  сам.
Вмію коротко говорити про довгі речі.
А. П.Чехов


Мета: презентувати учням особистість Антона Чехова, висвітлити провідні теми творчості письменника, розвивати вдумливе ставлення учнів до почутого і прочитаного, виховувати інтерес до творчості Чехова.

Обладнання: комп’ютер, слайд-фільм за темою.
Тип уроку: вивчення нового навчального матеріалу (урок-презентація).

Зміст роботи

I. Оголошення теми  та цілей уроку.

ІІ. Сприйняття та засвоєння нових знань.

1. Слово вчителя з елементами бесіди.
Ім'я Антона Павловича Чехова завжди асоціюється з російським інтелігентом. У це поняття вкладається не тільки його початкове, фахове значення — «освічена людина, яка займається творчою, розумовою діяльністю», а й моральний відтінок — людина бездоганна, делікатна у стосунках із людьми, людина твердих моральних принципів. Таким і був Антон Чехов.
—    Чи знайоме вам це ім'я?
—    Які твори письменника ви читали? Яке враження вони на вас справили?
—    Яких героїв ви запам 'ятали ?
—    Який образ письменника склався в вашій уяві?
 

2. Звернення до портрета А. П. Чехова.
Вдивіться в обличчя цієї людини: спокійне, доброзичливе, м'яке... Здається що зараз він тихим і лагідним голосом почне говорити з нами. З ним можна просто поспілкуватись, і він скаже щось дуже важливе і потрібне не одразу всьому людству, як, приміром, Достоєвський чи Толстой, а тільки тобі самому, тому що він ставиться до читача як до рівного, визначаючи і поважаючи в ньому неповторну індивідуальність, його право на власну думку, власну позицію.
Що ж нам відомо про цю людину?


3. Рольова гра.
Учень-письменник : «Я, А. П. Чехов, народився 17 січня 1860 р. у Таганрозі. Учився спочатку в грецькій школі при церкві царя Костянтина, потім у Таганрозькій гімназії. У 1879 р. вступив до Московського університету на медичний факультет. Взагалі про факультети мав тоді слабке поняття і обрав медичний факультет — не пам'ятаю, за якими міркуваннями, але у виборі фаху потім не розчарувався. Вже на першому курсі почав друкуватися у щотижневих журналах і газетах, і ці заняття літературою вже на початку восьмидесятих років мали постійний, професійний характер. У 1888 р. отримав Пушкінську премію. У 1890 р. відвідав Сахалін, щоб потім написати книгу про нашу колонію заслання і каторгу... За 20 років літературної діяльності я написав понад 300 друкованих аркушів повістей та оповідань. Писав я й театральні п'єси».
Ця дуже скромна, майже протокольна автобіографія була написана Чеховим у жовтні 1899 року.
—    Факти і дати — річ незаперечна. Але чи можна скласти повне враження про письменника, знаючи тільки важливі події його життя?
—    Чи зможемо ми, скориставшись цими сухими відомостями, зрозуміти: як могло статися, що хлопчик, котрий виховувався у несприятливих умовах, за дуже короткий термін стає не просто талановитим письменником, а зразком інтелігентної людини?

4. Звернення до епістолярної спадщини Чехова.
Щоб стати справді вихованою людиною, писав Чехов до брата Миколи у 1886 році, «потрібна безперервна денна та нічна праця, вічне читання, студіювання, воля ... Тут дорога кожна мить...». У поняття «праця» письменник вкладав не фізичну роботу, а важчу — моральну.
Глибокі роздуми над життям своїх близьких та власною долею привели Чехова до думок узагальнюючого характеру, що виявилося в його листі до О. С. Суворіна (7 січня 1889 року): « Напишіть-но оповідання про те, як молода людина, син кріпака, в минулому крамар, хорист, гімназист і студент, вихований на чиношануванні, цілуванні попівських рук, схилянні перед чужими думками, вдячний за кожний шматок хліба, багаторазово січений, який ходив по уроках без калош, бився, мучив тварин, полюбляв обідати у заможних родичів, лицемірив перед Богом і людьми без усілякої на те причини, тільки із усвідомлення своєї нікчемності,— напишіть, як ця молода людина видавлює з себе краплями раба, і як вона прокинувшись одного прекрасного ранку, відчуває, що в її жилах тече вже не рабська кров, а справжня людська».
«Видавити з себе краплями раба...» Чи могли б ми це зробити?

5.    Звернення до теми.
•    Робота з епіграфами до уроку.
•    Презентація особистості і творчості А. П. Чехова (слайд-фільм).
Розповідають  біографи
Слайд 1.

Зображення: портрет А. Чехова роботи І. Браза.
Текст. Антон Павлович Чехов (1860—1904). Народився 29 січня 1860 р. у Таганрозі в сім'ї дрібного торговця. Вважав себе українцем, оскільки походив із Малоросії і був кріпаком.
 

Слайд 2.

Зображення: портрети батьків письменника.
Текст. Мати — Євгенія Яківна — прекрасна оповідачка. Від неї май-бутній письменник чув про захоплюючі подорожі по Росії і успадкував талант оповідача.
Батько — Павло Єгорович — дрібний крамар — володів мистецтвом гри на скрипці, співів, малювання. Був людиною суворою, іноді жорстокою.

Слайд 3.

Зображення: сімейний портрет Чехових.
Текст. Родина була великою: старші брати — Олександр і Микола, молодші — Іван і Михайло та сестра Марія. Діти рано ставали дорослими і самостійними, адже потрібно було працювати у батьковій крамниці. Павло Єгорович прагнув дати своїм дітям освіту. Згодом сім'я розорилася і переїхала до Москви.

Слайд 4.

Зображення: юнацький портрет Чехова.
Текст. Майбутній письменник з дитинства любив читати, відвідувати театр, рано почав писати. У 15 років веде рукописний журнал «Заика». 1879 р. — закінчив Таганрозьку гімназію і вступив на медичний факультет Московського університету. У пошуках заробітку пише коротенькі оповідання, фейлетони, пародії для журналів «Будильник», «Сверчок», «Осколки» та ін. під псевдонімом Антоша Чехонте.

Слайд 5.

Зображення: Чехов-лікар.
Текст. Закінчивши Московський університет, з 1884 р. А. Чехов працює лікарем. Свій фах він не полишає до кінця життя, проте і письменницькою діяльністю займається із захопленням. 1886—1887 рр. — найплідніший час Чехова-письменника — створено понад 100 оповідань. Побачили світ його збірки оповідань «Казки Мельпомени» (1884), «Строкаті оповідання» (1886), які одразу отримали схвалення у читацьких колах.

Слайд 6.

Зображення: Московський художній театр. Прем'єра п'єси «Чайка».
Текст. А. П. Чехов випробовує свій талант у драматургії. З успіхом проходять вистави водевілів «Ведмідь» (1888), «Пропозиція» (1888), «Весілля» (1889). І в цьому жанрі Чехов експериментує: так з'явилася новаторська драма «Чайка» (1896), прем'єра якої в Олександрійському театрі у Петербурзі провалилася. Проте бурхливі овації публіки «Чайка» отримала у демократичному МХАТі 18 грудня 1898 р., адже глядачі побачили на сцені «живу психологію, дивну мову, живу дію».

Слайд 7.

Зображення: А. П. Чехов на тлі пам'ятника О. О Пушкіну.
Текст. 1888 р. — Академія наук нагородила А. П. Чехова Пушкінською премією за збірку оповідань «У сутінках».
Слайд 7.
Зображення: простори острову Сахалін.
Текст. Острів Сахалін — місце заслання і каторги. Сюди вирушив письменнику 1890р., щоб на власні очі побачити пекло людського життя і розповісти про це всім. Такз'явилася книга «Острів Сахалін» (1893—1894) про гнітючі страждання людей.

Слайд 8.

Зображення: Чехов у садибі в Мелехові.
Текст. Тут письменник прожив сім років. Садибу в Мелехові Чехов купив у 1892 р., сам упорядкував сад, виростив улюблені троянди. Життя його складалося з лікарської практики, садівництва та письменництва. В Мелехові народилися повість «Палата № 6» (1892), п'єси «Чайка», «Дядя Ваня» (1897) та численні оповідання. Але здоров'я письменника похитнулося — загострилася набута ще в студентські роки і невиліковна на той час хвороба — сухоти.

Слайд 9.

Зображення: портрет О. Л. Кніппер.
Текст: Чехов зустрів свою долю в особі Ольги Леонардівни Кніппер — актриси Московського художнього театру. Весілля відбулося у 1901 році.

Слайд 10.

Зображення: А. Чехов і Л. Толстой
Текст. Письменникові потрібен південний клімат, тому, за порадою лікарів, він оселяється в Ялті, де на «Білій дачі» з 1898 р. минули останні роки його життя. Сюди до нього приїжджають дружина, друзі, видатні люди, серед яких Л. Толстой, Ф. Шаляпін, М. Горький, І. Бунін, О. Купрін, І. Левітан. Долаючи хворобу, Чехов ні на мить не полишав писати. Плодом його творчості стали оповідання «Дама з собачкою» (1899), «Анна на шиї» (1899), «Наречена» (1903), п'єса «Вишневий сад» (1904).

Слайд 12.

Зображення: пам'ятник Чехову у Москві.
Текст. Здоров'я погіршувалося... Навесні 1904 р. Чехов їде на лікування до Німеччини. Про останні хвилини життя згадує дружина письменника: «Прийшов лікар, дав якісь ліки, а Антон Павлович звелів подати шампанського, сів і якось значуще, голосно сказав німецькою «Я помираю». Потім узяв келих, повернув до мене обличчя, усміхнувся своєю чарівною посмішкою, сказавши: «Давно я не пив шампанського...» — спокійно випив усе до дна, тихо ліг на лівий бік і заснув назавжди

Слайд 13.

15 липня 1904 р. Чехова не стало. Поховано великого російського письменника на Новодівочому кладовищі у Москві.

 ІІІ. Підсумки уроку.
 IV. Домашнє завдання. Прочитати оповідання «Людина у футлярі», підготуватись до характеристики образу Бєлікова.


Література
 1. Богдан Л.С.  Зарубіжна література. Розгорнуте календарне планування із зар. літ. За програмою 2001 року. 10 клас: Посібник для учителя.- Харків:Веста:Видавництво „Ранок”, 2003.
       2.    Cеманова М.Л. Чехов-художник. – М., — 1976.
       3.    Чудаков А.П. Антон Павлович Чехов. – М., 1987..
http://uк.wікіреdіа.оrg/
 
Надіслано вчителями  Міжнародного ліцею "Гранд"