Гіпермаркет Знань>>Історія всесвітня>>Всесвітня історія 11 клас>>Всесвітня історія 11 клас. Повні уроки>> Всесвітня історія: Франція.Повні уроки

Тема Франція

Мета: Описати стан економіки країни у післявоєнній час, внутрішню і зовнішню політику.

Структура уроку

1. Опитування домашнього завдання

2. Бесіда. Розповідь. Читання матеріалу класом. Перегляд відео.

3. Дискусія робота  по групам

4. Домашнє завдання 

ХІД УРОКУ

ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Друга світова війна і окупація країни завдали великої шкоди французькій економіці. Хоча людські втрати і масштаби руйнувань були меншими, ніж у роки Першої світової війни, більшість підприємств не працювало (більше 60%), існувала карткова система, не вистачало сировинних, продовольчих ресурсів. Масовим було безробіття. Процвітали «чорний ринок» і спекуляція, дорожнеча (ціни зросли у 6 разів). Промислове виробництво у країні скоротилось втричі, а сільськогосподарське – вдвічі. Нараховувалось близько 600 тис. безробітних. У колоніях розгорнулась могутня національно-визвольна боротьба: була проголошена незалежність Демократичної Республіки В`єтнам; у Лаосі, Камбоджі розгорілась партизанська боротьба; Сирії, Лівані відбувались сутички місцевого населення з французькими військами.

Після війни спочатку у Франції був узятий курс на пропорційний розвиток всього комплексу галузей. Цей курс перечив принципу інтеграції, оскільки передбачав самозабезпечення Франції всіма видами продукції замість участі в міжнародному розподілі праці. Цей курс були економічно недоцільний, тому що передбачав подальший розвиток  тих традиційних галузей, продукція яких не мала попиту на світовому ринку. А ці галузі складали до 40% французької промисловості.

             Політична атмосфера характеризувалася величезним впливом сил руху Опору, бурхливим зростанням демократичних і антифашистських сил. Провідну роль почали відігравати комуністична (ФКП) і соціалістична (СФІО) партії, Народно-республіканський рух (МРП). На перших післявоєнних виборах у жовтні 1945 р. в Установчі збори ФКП набрала найбільшу кількість голосів і п’ять її представників увійшли в уряд, який очолив Шарль де Голль. Всі три політичні партії виступали за створення у Франції парламентської республіки. Де Голль, не будучи прихильником жодної з партій, виступив за створення президентської республіки. Ці та інші протиріччя змусили де Голля піти у відставку. 

1. Четверта республіка

            У 1946 р. було прийнято конституцію Четвертої республіки. Франція проголошувалась «неподільною, світською, демократичною і соціальною республікою». У країні вводилось загальне виборче право, рівноправність чоловіків і жінок. До звичайних політичних прав були додані права на працю, відпочинок, соціальне забезпечення, освіту. Також проголошувались права трудівників на участь у керівництві підприємства, право на профспілкову і політичну діяльність, право на страйк.

У конституції передбачалась можливість націоналізації, усуспільнення власності, якщо вона набувала “рис національної суспільної служби або фактичної монополії».

Урівнювались у правах громадяни Франції і колоній. «Французька імперія» замінялась терміном «Французький союз». Франція зобов`язувалась уникати «всілякої системи колонізації», обіцяла «не вести війн з метою завоювання і ніколи не застосовувати свої збройні сили проти слободи будь-якого народу».

            Країна проголошувалась парламентською республікою. Головну роль у житті країни повинен був відігравати двопалатний парламент, який обирав президента з обмеженими повноваженнями.

            Напруги в суспільстві додавали невдалі колоніальні війни в Індокитаї (1946-1954 рр.), Алжирі (1954-1962 рр.), в інших куточках колоніальної імперії Франції. Франція опинилась перед лицем загальнонаціональної кризи. Прощання з колоніальним минулим для Франції було тривалим і болючим. Франція змушена була залишити Індокитай, надати незалежність Марокко, Тунісу, але з Алжиром вона розставатись не бажала. Це і стало причиною глибокої кризи.

            Війна внесла розкол у французьке суспільство: одна частина населення виступала за припинення війни, інша (ультра і військова верхівка) – за її продовження. Скориставшись таким становищем, у країні на політичну арену вийшли крайні сили. У 1956 р. комуністи набрали більшість на виборах у парламент. Після критики культу особи Сталіна і змін в СРСР вони поправили авторитет, підірваний зовнішньополітичними акціями Сталіна. У той же час в Алжирі ультра і армійська верхівка відкрито здійснювали підготовку до державного перевороту.

            У таких складних умовах голова уряду Коті звернувся до національного героя Франції генерала де Голля з проханням очолити уряд.

            На тлі політичної боротьби, завдяки американській допомозі, економічне становище в країні до 1949 р. нормалізувалось. У цьому ж році була відмінена карткова система. У 1948 р. досягнуто довоєнного рівня виробництва в промисловості, а у 1950 р. – у сільському господарстві.  Зовнішня політика Франції часів Четвертої республіки була повністю підпорядкована США і логіці «холодної війни». Франція була членом НАТО і вела активні колоніальні війни (Індокитай, Північна Африка, Мадагаскар), намагаючись втримати залишки своєї колоніальної імперії.

 2. Становлення П`ятої республіки. Шарль де Голль

1958 р. став переломним в історії Франції. 1 червня 1958 р. де Голль отримав надзвичайні повноваження і відразу розпустив парламент. У вересні на референдумі французи схвалили конституцію, розроблену де Голлем. За новою конституцією були розширені права президента, який обирався на 7 років.

            Найбільшою партією став деголлівський Союз за нову республіку. Друге місце посіли прихильники де Голля, які не увійшли в Союз – незалежні. Ці дві партії зайняли домінуюче становище в парламенті. У грудні 1958 р. де Голля було обрано президентом.

де Голль

            Головною проблемою П’ятої республіки відразу, звичайно, став Алжир. Головним своїм завданням де Голль вважав відновлення величі Франції. Вона вбачалась йому у вигляді могутньої держави з сильною владою, яка проводить незалежну політику. Колоніалізм він вважав перешкодою для вирішення цього питання. 16 вересня 1959 р. де Голль вперше в своїй промові урочисто визнав за алжирським народом право на самовизначення. Це був мужній крок. У відповідь в Алжирі 24 січня 1960 р. французькі офіцери підняли заколот. Завдяки рішучим діям заколот ультра було придушено. 22 квітня 1961 р. там же вибухнув ще більш небезпечний заколот, який очолив генерал Шаль. Заколотники захопили владу на значній частині алжирської території і заарештували представників уряду. У самій Франції знайшлись прихильники Шаля. Президент де Голль діяв твердо і рішуче. Заколот було придушено, а керівники заарештовані. У березні 1962 р. була досягнута Евіанська угода про припинення вогню. У тому ж році Алжир став незалежною державою. Рішуча позиція де Голля і підтримка більшості населення дали змогу Франції позбутись колоніального минулого. 

            Стабілізації в країні сприяло завершення у 60-ті роки модернізації французької економіки. Значну роль у цьому процесі відіграла держава, яка взяла на себе всі витрати на формування новітніх галузей економіки і визначення стратегічних напрямів розвитку. Державний сектор виробляв 10% промислової продукції. 10 найбільших (з 25) промислово-фінансових груп отримували значні державні дотації. Були закладені основи енергетичної незалежності Франції за рахунок будівництва атомних електростанцій (дають 25% електроенергії країни).  Водночас у країні накопичилась низка проблем. 

            У березні 1968 р. розпочались студентські заворушення. Студенти виступали за демократизацію освіти і забезпечення реальних прав людини. Уряд силою вирішив придушити студентський рух, що стало детонатором масових безпорядків. У Сорбонну було введено поліцію. У відповідь студенти оголосили війну поліції. В ніч з 10 на 11 травня студенти захопили латинський квартал Парижу і збудували барикади. У Париж було стягнуто 2/3 сил жандармерії і служби безпеки, які штурмували барикади студентів. Під час сутичок було поранено до тисячі чоловік. Після цього студентські заворушення поширились на всю країну. У цей момент студентів підтримали профспілки і комуністи, почавши загальний страйк. Влада на деякий час була паралізована. Поступово дії студентів набирали екстремістського характеру в зв’язку з поширенням анархістських, троцькістських і маоїстських ідей та ідей "нових лівих". Тоді де Голль вдався до рішучих дій: «Реформам – так, безпорядкам – ні!».

                        Наслідками "студентської революції" стали демократизація освіти ("Закон про вищу освіту"), перелом у політичних поглядах французів, втягнення у політичну боротьбу нових соціальних прошарків суспільства (жінок і іммігрантів). поширення лівоекстремістських ідей, організацій у різних країнах світу: в Італії – «Червоні бригади», у ФРН «Фракція Червоної армії» і т.д.

            У квітні 1969 р. де Голль пішов у відставку. На референдумі про місцеве самоврядування французи виступили проти позицій президента.

3. Франція після де Голля

            У 1969 р. на дострокових виборах президентом Франції було обрано Жоржа Помпіду. Він, враховуючи настрої у країні, послабив державну регламентацію соціально-економічного життя, розширив соціальне законодавство. Були покращені відносини з США. У 1973 р. Франція зняла вето на прийняття Великобританії в ЄЕС.

             У 1974 р. після несподіваної смерті Помпіду, президентом був обраний Валері Жискар д’Естен. У період його правління було завершено перегрупування політичних сил.

Валері Жискар д’Естен

На президентських виборах 1981 року переміг соціаліст Франсуа Міттеран (фр. Francois Mitterrand). У перші два роки уряду утворилася 12% інфляція і девальвація франка. У 1995 році вибраний новий президент Жак Ширак (фр. Jacques Chirac). Французькі лідери все частіше зв'язують майбутнє Франції для подальшого розвитку Європейського союзу. Франція є одним з партнерів-засновників Європейського союзу, а також найбільшою ділянкою всіх партнерів. За термін перебування як президент, Міттеран підкреслював важливість європейської інтеграції і виступав за ратифікацію Маастріхтського договору (фр. Maastricht Treaty) на європейському економічному і політичному союзі з французькими виборцями вузько затвердженого у вересні 1992 року.

            Ліві сили – ФСП і ФКП охопила криза. На президентських виборах 1995 р. перемогу одержав Жак Ширак. Перемога не була легкою – ліві знайшли у собі сили і навіть набрали більшість у першому турі. Жак Ширак, ставши президентом, відразу оголосив про відновлення Францією ядерних випробувань, чим накликав на себе хвилю протестів як у самій Франції, так і за кордоном.

            Ж.Ширак відважився розпустити парламент і призначив нові вибори з метою забезпечити собі підтримку у проведенні непопулярних реформ. Але сподівання не справдилися. На виборах 1997 р. перемогу здобули соціалісти і Шираку довелося призначити прем’єр-міністром соціаліста Л.Жоспена.

            Президентські вибори 2002 р. стали важливим рубежем у розвитку Франції. Франція опинилась перед вибором: продовжити свій «особливий шлях» (широкі соціальні програми, «жорсткий» державний контроль над бізнесом тощо) чи наслідувати англо-саксонську (США, Англія та ін.) модель (лібералізація соціально-економічних процесів), яка співпадає більш з рекомендаціями інституцій ЄС.

            Результати першого туру президентських виборів були шоком для французької та світової громадськості. У другий тур президентських виборів вийшли Ж.Ширак і лідер французьких націоналістів Ле Пен, за якого голосувала третина виборців. Хоча Ширак переміг у другому турі (за проголосувало 82% виборців), сам факт популярності ультраправих ідей, відверто расистських, шовіністичних у країні зі стійкими демократичними традиціями свідчить про серйозні проблеми у розвитку Франції.

Ле Пен

            Серйозною проблемою стало старіння населення Франції і відповідно скорочення чисельності працездатного населення, яке вже було нездатне забезпечувати бюджет для здійснення зростаючих соціальних виплат. Спроба змінити вік виходу на пенсію викликало бурю соціальних протестів.

Ж.Ширак

            У зовнішній політиці Ж.Ширак продовжує традиційний курс, започаткований де Голлем. Франція є одним з головних двигунів європейської інтеграції. Прагне обмежити вплив США в регіоні. 

Підсумки

            За період з Другої світової війни Франція пройшла складний шлях розвитку. Четверта республіка виявилась не тією моделлю французької держави, яка б сприяла подоланню проблем і забезпечила поступ країни. Розпад французької колоніальної імперії потягнув за собою і кризу Четвертою республіки. Визначну роль у становленні нової моделі французької держави належить Ш. де Голлю. Закладені ним підвалини П`ятої республіки витримали випробування часом. На теперішній час Франція одна з провідних країн світу, один з головних рушіїв європейської інтеграції.

Домашнє завдання:

1.    Які наслідки Другої світової війни для Франції?

2.    Які політичні сили стали домінуючими у перші повоєнні роки і чому?

3.    Охарактеризуйте реформи періоду Тимчасового режиму.

4.    Визначте основні визначальні риси Четвертої республіки.

5.    Поясніть вираз: «Алжир вбив Четверту республіку».

6.    Перерахуйте здобутки Франції періоду президентства Шарля де Голя.

7.    Охарактеризуйте зовнішньополітичний курс Голля.

8.    Стосовно подій травня 1968 р. Ф.Міттеран (тоді депутат парламенту, згодом, президент Франції) заявив: «Молодь не завжди права, але суспільство, яке карає її, не праве завжди». Прокоментуйте цей вислів.

9. Скласти розгорнутий план на тему: «Франція після де Голля».

Запам’ятайте дати:

1946 - 1958 годы - Четвертая Республика.

1958 год - начало Пятой Республики.

1958 - 1969 годы - президентство Шарля де Голля.

1969 - 1974 годы - президентство Жоржа Помпиду.

1974 - 1981 годы - президентство Валери Жискар д'Эстена.

1981 - 1995 годы - президентство Франсуа Миттерана.

1997 год - президентом Франции становится Жак Ширак.

2000 год - сборная Франции по футболу выиграла Чемпионат Мира, обыграв сборную Бразилии.

Список використаної літератури:

1.За основу взятий  тематичний план вчителя історії м.Луцька ЗОШ №1 Козелець В.В.

2.За основу взятий урок з Всесвітньої історії Яковлева Дениса Александровича (Росія) 

3.Ладиченко Т.В., Осмоловський С.О. Всесвітня історія. - 2010 рік 

4.Щупак І.Я., Морозова Л.В. Всесвітня історі. - 2010 рік 

5.П.Б. Полянський  Всесвітня історія 10 клас. - 2010 рік

6.Рожик М.Є , Ерстенюк М.І., Пасічник М С., Сухий О М., Федик 1. Бірюльов І.М. Всесвітня історія. Частина перша. Нові часи.- 2010 рік

8.Е. Хобсбаум Вік крайнощів: Історія світу, 1914-1991. - 2009 рік

Скомпоновано та відредактовано Муха О.

Над уроком працювали

Муха О.

Козелець В.В.

Поченко Н.І.

Поставить вопрос о современном образовании, выразить идею или решить назревшую проблему Вы можете на Образовательном форуме, где на международном уровне собирается образовательный совет свежей мысли и действия. Создав блог, Вы не только повысите свой статус, как компетентного преподавателя, но и сделаете весомый вклад в развитие школы будущего. Гильдия Лидеров Образования открывает двери для специалистов  высшего ранга и приглашает к сотрудничеству в направлении создания лучших в мире школ.