Фішки для допитливих з предмету Українська мова, 3 клас
Тема: "Розвиток уявлень про текст. Тема і мета тексту. Заголовок"

РОЗПОВІДЬ ПРО ХУДОЖНИЦЮ.

( Використовуємо слайди презентації)
Катерина Василівна Білокур
( 1900 – 1961)

Ось що розказує про себе сама художниця:

          "Рік мого народження 1900. Народилася в селі Богданівці  на Полтавщині в сім'ї селянина-бідняка. Освіти не маю ніякої. Тоді було мені, може, вісім, а може й дев'ять, як мені купили буквар, от я без нічиєї допомоги й навчилася з нього читати. Ну, дід і батько порадились — нащо ж, мовляв, Катрю в школу посилати, коли вона й сама учиться, не буде рвати ні чобіт, ні свити, а ще вона потроху на веретені пряс¬тиме і грамоти навчиться. Ото така моя школа... Пряла, шила, ткала і взагалі виконувала всяку сільську роботу. Малювати  мені забороняли, кажуть: "Катре, навчишся трохи читати і бу¬де з тебе, а малювати, то куди нам до того. От кравцювання — то річ корисна", — і я заходилася кравцювати, бо тут було мені більше можливості нишком малювати, аніж на польовій роботі.
         А в душі було, що прийде той час — не буду боятися і буду малювати, хоч на старості літ, а хоч на один час я бу¬ду художником і все. Ой, якби ви знали, яке це для мене чарівне слово — художник. "
        Перші роботи художниці не збереглися. Це були малюн¬ки, виконані вуглинкою з печі чи сажею на шматочках полот¬на. Згодом вона сама навчилася виготовляти фарби із трав, цибулі, бузини, калини, буряка.
        Усе життя користувалася пензлями власного виготовлен¬ня—з декількох тхорячих чи котячих ворсинок, кінської гриви чи хвоста, вишневих гілочок, але дуже тонких. Тільки вони дозволили Катерині так філігранно виписувати деталі.
          В автобіографії художниця пише : "У 1934 році я сказа¬ла своїм рідним — батьку та матері, що я буду вчитися малювати і буду не тільки в неділю, а й у будні — кожен день малювати. "Чи ж ти, Катре, насміхаєшся чи збиткуєшся?" — запитали мене батько. "Ні, — кажу, — справді буду вчитися малювати". "А який же бісів батько тебе буде вчити?" "Сама буду вчитись", — відповідаю їм. І от учуся я малювати по сей день. І вже мої бідні старенькі батько і мати не б'ють мене, не лають і нічого мені не кажуть..."
        До безтями прагнула Катерина малювати, щодень, щомиті, але бу¬ли заборони від батьків, тому вона і вибирається в неблизь¬ку для неї подорож у Канів, до Кобзаря, і в сльозах сповідується перед ним, найріднішим: "На могилі не було нікого. І мені вже така воля була! Скільки хотіла, стільки й плакала! Як живому, Шевченку розказувала, що як я хочу стати художником, але ж на цих доріжечках як не терен, то колючки, то камінці гострі."
-    Сьогодні ми розглянемо одну з її картин, яка нази¬вається "Квіти за тином". Більшість з цих квітів росли в садибі Катерини Білокур, не було тільки конвалії і, щоб намалювати її, худож¬ниця ходила за 30 кілометрів під Пирятин "аж там дістала."
          Квітів вона ніколи сама не рвала і нікому робити цього не дозволяла. "Квіти, як і люди, — живі, мають душу! Не рвіть, хай цвітуть, на радість людям і сонцю" —повчала ху¬дожниця. Тому і йшла вона з мольбертом на поле, в сад, до річки і там малювала з натури. Довгою була ця робота, але Ка¬терина Василівна нікого і ніколи не допускала до незакінчених картин, як і в свою майстерню. Більше того, їй доводило¬ся наймати хлопчаків, щоб ті стерегли її, коли вона малювала, щоб бодай ніхто не перервав її творчого задуму .
         "Сідаю біля стеблини з квіткою і пишу з натури. Зірвана квітка — вже не квітка. А я беру ослінчик, фарби, пензлик, сідаю біля кущика — і малюю собі. Кожну квіточку я за¬пам'ятовую і майже без помилок наношу на папір чи полот-но, бо кожна квіточка не тільки в моїм серці, а і в очах: зімкну повіки — і бачу, яку хочу" .
   4.  РОБОТА З КАРТИНОЮ КАТЕРИНИ БІЛОКУР.
       РОЗГЛЯД І АНАЛІЗ КАРТИНИ «КВІТИ ЗА ТИНОМ».
-    Уважно розгляньте картину "Квіти за тином".
-    Що зображено на картині?
-    Квіти. Буяння природи.
-    Де вони ростуть?
-    У яку пору року цвітуть ці квіти?
-    Квіти різних пір року.
-    Який день?
-    Сонячний, теплий.
-    Як зображені квіти?
-    Виписувалась кожна прожилочка, листочки, цяточки на кожній з квіточок.
-    Які почуття викликає картина?
-    Радісні.


Надіслано Попович Н.C. вчителем Міжнародного ліцею "Гранд"