Шпаргалки до предмету Історія України, 7 клас
Тема: «Соціальна структура суспільства. Панівні верстви населення, їхнє повсякденне життя.»

Хронологія
 
бл. 1460 – 1530 рр.    Роки життя князя Костянтина Івановича Острозького      
1458 р.    Остаточний поділ Київської митрополії на Київську та Московську      
1435 р.    Перший з відомих документів, який започатковував закріпачення українських селян      
1490 р.    Селянське повстання на Буковині та Галичині під проводом Мухи      
1356 р.    Надання магдебурзького права Львову     

Основні поняття та терміни

Шляхта – родова українська знать, аристократія. Слово шляхта позначає групу людей відомого та благородного походження. Шляхта була верхівкою суспільства, її елітою. Протягом багатьох століть виконувала роль політичного провідника українського народу, виразника й захисника його національних інтересів. Представники цієї верстви здійснювали державне керівництво, ставили певні політичні цілі, сприяли розвиткові культури та освіти, підтримували церкву й живили в народі чуття національної самобутності.

Магнати – наймогутніші та впливові землевласники, здебільшого князі.

Цех становив собою самоврядну громаду вільних ремісників однієї чи кількох фахів, очолену виборним старшиною – цехмістром. Окрім майстрів, до цеху входили їхні помічники – підмайстри (товариші), а також учні (виростки, хлоп’ята). Кожен цех мав свій письмовий статут, затверджений королем або власником приватного міста. Статут визначав як особливості виробництва, так і загалом спосіб життя ремісників.

Маґдебурзьке право – право, за яким міста звільнялися від управління і суду великих землевласників та створювали органи місцевого самоврядування на зразок німецького міста Маґдебурга.

Кріпацтво – система правових норм, що встановлювала залежність селянина від феодала. Кріпосне право включало до себе прикріплення селян до землі, право феодала на працю і майно селянина, на відчужування його як з землею, так і без неї, позбавлення селянина права розпоряджатися нерухомим майном, спадщиною, виступати в суді та ін.

Воєвода керував оповіщенням і збором шляхетського ополчення своєї території; головував на сеймиках, що скликалися ним для обирання кандидатів на земські уряди; здійснював нагляд за цінами, вагами і мірами в королівських містах.

Каштелян (від «castellum» – «град, замок») – управитель замкової округи, якому корився весь місцевий боярсько-рицарський люд. Незабаром основні його функції перейдуть до старост.

Фільварок (польське folwark, від нім. Vorwerk – хутір, ферма) – у Польщі, Литві, Україні та Білорусі у 14–19 ст. багатогалузеве господарство, де сировина не тільки вироблялася, а й перероблялася на винокурнях, у чинбарнях і млинах. Ґрунтувалося на дармовій праці кріпосних селян. Продукція фільварків вивозилася на ринки. В українських землях фільварки вперше з’явилися в Галичині у 15 ст. У більшості українських земель, що входили до складу Литви, фільваркова система господарювання почала запроваджуватися зі серед. 16 ст.

Надіслано вчителем міжнародного ліцею „Гранд” Петруком Б.В.