Гіпермаркет Знань>>Українська література>>Українська література 10 клас>>Українська література:«Мазепа». Показ «страшної трагедії Мазепи» як трагедії всієї нації. Інтимна й пейзажна лірика митця

     У поезіях 30-х років Сосюра, художньо осмислюючи і далеке минуле рідного народу, й зовсім недавні часи братовбивчої війни, яка знекровила молоду українську державність, з гіркотою писав, що «руками власними тюрму творили ми в собі одвічну», що брати братів «брали на штики за слово, правдою повите». А головною причиною самознищення було національне, історичне безпам'ятство: «Ви ж розумієте — віки не знали ми, чиї ми діти!..» Як бачимо, шевченківська пересторога залишалася актуальною, повчальною, молодий поет знову нагадував її своїм краянам, бо ще свіжими були спогади про національну катастрофу, ще багатьом боліли рани, завдані нею. Як це не парадоксально, але Сосюра в цей час також задумувався над причинами трагедії 1919 — 1920 років, так само, як ними болів і Євген Маланюк, що опинився далеко за межами рідної України.

Не випадково у 1923 р. в журналі «Життя й революція» та в альманасі «Літературний ярмарок» з'являються перші уривки з поеми «М а з є п а» (над цим твором Сосюра працював упродовж тридцяти років, адже в умовах розгулу сталінщини опублікувати його не було ніякої змоги, бо постать гетьмана офіційно спотворювалася, а його дії вважалися зрадницькими).

     Юрій Барабаш у своєму дослідженні твору слушно вказував на стильову неоднорідність поеми. Якщо в першій частиш образ Мазепи окреслюється в романтичному плані, то в другій значна увага відведена філософському осмисленню історичних подій кінця XVII — початку XVIII ст. і ролі в них гетьмана, який рішуче виступив за відновлення козацької держави. Поет дотримується концепції патріотичної діяльності Мазепи і спростовує великодержавницькі — і царські, і комуністичні — версії «зрадництва» гетьмана. У поемі акцентується, що Мазепа ніколи не був зрадником рідного народу, а дбав про нього, намагався звільнити від московського колоніального пригнічення. Звичайно, поразка гетьмана наклала драматично-трагічний відсвіт на його образ у художньому трактуванні Сосюри.

Володимир Моренець оцінює цю поему як один з найконцептуальніших ліроепічних творів поета, У цьому зв'язку Юрій Барабаш відзначає, що Сосюра намагався збагнути насамперед не стільки, «може, Мазепу, як самого себе, розв'язати у своїй свідомості й у серці не лише застарілі історичні, а не менш болючі сьогоденні вузли. То була й щира сповідь, і відповідь недоброзичливцям, яка визрівала протягом десятиліть, і свого роду емоційна розрядка, і, якщо хочете, певна моральна компенсація,— у тому числі й за вимушене каяття». Критик останнім аргументом указував на вимушене самобичування автора, зумовлене черговим цькуванням, інспірованим властями.

Одне слово, поема «Мазепа» пройнята високим патріотичним пафосом. Цей твір Сосюри не тільки відкидав вульгарні стереотипи характеристики видатного сина України, а й заповнював істотну прогалину в нашій художній літературі про трагічну добу втрати решток козацької державності.

                                                        «Я для неї зірву оріон золотий»

     Усе ж Сосюра увірвався в поезію як співець ніжності і любові. Щирі, емоційно схвильовані мотиви, які передають складну гаму почуттів і переживань юної особистості, єднають лірику Сосюри з поезією Олександра Олеся, Миколи Вороного, Сергія Єсеніна. Проте в ній знаходимо й відголоски кривавих подій громадянської війни.

Інтимний світ героя лірики Сосюри — це настрої, почуття, переживання його молодого сучасника з робітничого середовища, котрий щиро вірив, що боровся за світ соціальної справедливості й завоював його. Про це сказано в «Червоній зимі»: «І радість лоскотно бентежить наші груди... Шикують злидні нас, юнак до юнака».

Звичайно, інтимна лірика Сосюри саме цими якостями відмінна від поезій Олександра Олеся чи раннього Павла Тичини, Максима Рильського, в яких йшлося про роздуми інтелектуальної особистості. Та продовження традицій класики, перегук з сучасниками також помітні, бо автор поезій «Коли потяг у даль загуркоче», «Білі акації будуть цвісти» та інших усім їхнім пафосом заперечив «теорії» та й практику «співців революції», які «героїзували» маси і обминали людину. Сосюра ж показує особистість свого часу, розкриває її внутрішній світ, за що й полюбили сучасники його лірику.

У вірші «Так ніхто не к о х а в » зворушливо передано глибину людського почуття. Як це й властиво юнакові, в яку б пору він не жив (пригадаймо ліричних героїв Катулла, Петрарки, ИІекспіра, Міцкевича, Франка, Олеся), сучасник Сосюри вважає, що це тільки він переживає таку любов. Він прагне переконати, що лише через «тисячі літ» «приходить подібне кохання». Гіперболізм у вираженні почуття відтінюється відповідними пейзажними штрихами: «В день такий розцвітає весна на землі, і земля убирається зрання». Юнак обіцяє зірвати для коханої «Оріон золотий». А може, це й не перебільшення, а втілення мрії про духовно розкрилену особистість, утвердження права людини на своє почуття.

Поезія «Ластівки на сонці» конкретизує образ ліричного героя: з його освідчення коханій видно, що їхнє почуття, зародившись у воєнну пору, цвіте і в мирні дні. Образом ластівок на сонці герой підкреслює красу зіниць «в радісних очах» дівчини. Власне, погляд коханої розкриває її душу, в неї «щастя і тривога на щоках холодних од очей цвіте».

     Як народна пісня залунала поезія «Коли потяг у даль загуркоче», незважаючи на кордони, в середині 20-х років вона співалася й на західноукраїнських землях. Популярність твору — у майстерності аналізу інтимного світу людини. Це виявляється у використанні спогаду героя для розкриття почуттів, що проймають серце людини. Гуркіт потяга нагадує героєві «дзвін гітари у місячні ночі, поцілунки й жоржини сумні», давно минулі «огні з-під опущених вій». Пролетіли літа, дівчина вийшла заміж, героя привітала слава, але він усе віддав би, щоб повернути колишнє. Світлий щем надає поезії тієї краси, яка переживає час, адже йдеться про загальнолюдське, про вічне.

У вірші «Катрусі на спомин» створено образ жінки «з привітним усміхом на радісних устах». Про почуття йдеться в натяках, воно асоціюється з музикою, з виконанням жінкою творів «і Гріга, і Шопена». Зустріч розбудила в душі героя спомини, він хоче створити про неї і для неї «сонет, як вечір золотий». І все. Але мікрообрази вірша такі місткі, так насичені настроєм, що дають змогу перейнятися переживаннями людини. А для лірики це найголовніше.

У поетів є часто улюблені героїні, які давали їм натхнення. Про них вони часом писали десятки, а то й сотні віршів. Так, Петрарка оспівав Лауру, Данте — Беатріче, Шекспір — смагляву леді. А для лірики Сосюри наскрізним є образ Марії. В однойменному вірші початку 30-х років ім'я коханої проходить через усі п'ять строф, причому ним — а це логічний акцент — закінчується кожна з них. Герой йде вулицями міста, сповнений почуттям до жінки. Йому хочеться в небо злетіти, мов птиця, його кличе зоря «у простори щасливі», її ім'я — за спогадом — нашіптують хвилі південного моря:

                                                І пісня в душі наростає і спіє,

                                                Мов вирватись хоче нестримно на волю.

                                                Весна вже прийшла, та дерева ще голі,

                                                Й гілля наді мною шепоче: «Маріє!»

                                «Всім серцем любіть Україну свою — і вічні ми будемо з нею!»

     Це образ з відомої поезії «Любіть Україну», але тема Вітчизни, тема рідного краю, його працьовитих людей, їхньої духовності була для творчості Сосюри центральною.

Вона втілена у віршах про рідну Донеччину, де промайнула юність автора. Рідній Україні поет присвячує свою пісню любові, але й освідчення гіркоти, що вона недалеко відійшла від «кволого «цоб» і «цабе» («Україно моя», 1927). Сосюра пише про світочів народу, які своєю діяльністю, часто жертовністю будили «сонних» краян, розбуджували їхню національну свідомість, заявляли перед світом про обділену долею рідну землю («І. П. Котляревському», «На могилі  Шевченка»).

З вірша «Смерті нема для творців!» (1927) постає образ передчасно померлого Василя Еллана — поета і громадського діяча революційної доби, того, «хто горів і згорів», але своєю творчістю, своїми ідеями «вічно веде нас вперед». Образ одного з «перших хоробрих» в нашій новітній поезії постає й у другому вірші — «Той молот б'є, а серце стало» (1927). Назва твору розшифровується образом з поезії Василя Еллана, взятим Сосюрою як епіграф: «Удари молота і серця, і перебої... і провал...» Спогад про поета викликав у автора згадки й про його друзів по підпіллю — письменників Гната Михайличенка й Василя Чумака, закатованих денікінською контррозвідкою.

Пафос вірша оптимістичний, може, значною мірою викликаний гаслами тих років, але він свідчить про пряму причетність Сосюри до збереження національних культурних традицій.

Поета тривожила шовіністична політика зросійщення українського народу, яка знову почала посилюватися в повоєнні роки. У віршах «О мово моя!», «Як не любити рідну мову» бентежні роздуми висловлюються в підтексті, через показ багатства і краси мови свого народу.

Одне слово, виявлення любові до рідного краю у поезії «Любіть Україну» було вистраждане Сосюрою. В романі «Третя Рота» він розкрив імпульси, .які спричинили появу твору. Були це не тільки численні факти цинічного, брутального ставлення і шовіністів, що завжди вороже ставилися до українства, і землячків-перевертнів, а й офіційні виступи компартійних чиновників, які під гаслами «інтернаціоналізації» знову посилили репресії щодо української культури.

У творі — любовно виписаний образ «вишневої» України. Компонентами цього образу є все те, що оточує нас з дитинства до смерті, що живе в нас, дає нам натхнення, надає самобутньої національної ментальності. Україна — «у зірках, і у вербах вона, і в кожному серця ударі». Україна — в її вічно живій і новій красі, в «солов'їній мові», «у пісні у кожній, у думі», «в дитячій усмішці, в дівочих очах».

Звідси й головна ідея поезії — любіть, оберігайте, возвеличуйте рідну Батьківщину:

                                                Любіть Україну у сні й наяву,

                                                Вишневу свою Україну,

                                                Красу її, вічно живу і нову,

                                                І мову її солов'їну.

Певна річ, така поезія стала перешкодою на новому витку зросійщення, розпочатому московськими великодержавниками на початку 50-х років. Тому й з'явилася розгромна стаття в «Правде», розпочалося цькування поета за вірш, написаний набагато раніше. Твір Сосюри був тільки приводом для нового погрому української культури.

Такі погроми відбувалися безперервно. Завжди мета деспотичного режиму була одна: знищити найяскравіші, наймужніші таланти, нагнати страху на інших, приборкати третіх, зробивши їх лакеями, підлабузниками, своїми « оспівувачами ».

Усе ж правди не вбити! Живе слово ніколи не вмирає, воно оживає після найлютіших репресій: свідченням цьому є тернистий шлях української літератури, зокрема й поява патріотичного твору Сосюри.

Були в поета зриви, художні прорахунки, про що йшлося вище, та все краще, створене ним, живе й сьогодні.

                                                                  Запитання і завдання
Схарактеризуйте життєвий і творчий шлях Сосюри, використавши роман «Третя Рота», автобіографічні вірші, спогади сучасників про поета.
Як ви розумієте образ: «Такий я ніжний, такий тривожний»? Використайте при відповіді твори поета, зокрема продекламуйте ваші улюблені вірші.
Що мав на увазі Михайло Стельмах, коли назвав Сосюру «березнем» і «вереснем» української поезії? Доведіть правильність цієї думки аналізом віршів поета, написаних на різних етапах його творчості.
Схарактеризуйте становлення Сосюри як поета. З'ясуйте вплив літературної традиції у цьому процесі, проведіть відповідні зіставлення, покажіть, до кого з попередників чи старших сучасників близький Сосюра.
Що вам сподобалося з лірики Сосюри? В чому виявляється самобутність стилю поета?
Які характерні риси притаманні інтимній ліриці Сосюри? Як розкривається образ ліричного героя в цих творах?
Розкрийте пафос поезії «Любіть Україну» в контексті патріотичної лірики Сосюри.
Проведіть зіставлення вірша «Любіть Україну» з патріотичними творами Олександра Олеся, Грицька Чупринки, Павла Тичини, Максима Рильського, Євгена Маланкжа, Миколи Зерова, Євгена Плужника.
Підготуйте реферат на тему: «Образ України в українській поезії XX століття». Використайте найновіші монографічні дослідження, статті, есе, надруковані у журналах «Вітчизна», «Сучасність», «Дзвін», «Березіль», «Слово і час».
Визначте місце Сосюри в літературному процесі епохи.

                                                     Список рекомендованої літератури

1. Барабаш Ю. Іван Мазепа — ще одна літературна версія // Київ.— 1988.— № 12.
2. Володимиру Сосюрі: Збірник, присвячений 60-річчю з дня народження і 40-річчю літературної діяльності поета.— К., 1958.
3. Гончар О. Жива сув'язь поколінь//Гончар О. Чим живемо: На шляхах до українського Відродження.— К., 1991.
4. Голос ніжності і правди: Спогади про Володимира Сосюру.— К., 1968.
5. Гришко В. Заборонений Сосюра.— Луцьк, 1992.
6. Гришко В. Серце «другого Володьки і заборонена любов // Українське слово: Хрестоматія...— Кн. 2.
7. Дзюба І. Національна культура як чинник майбуття України// Дивослово.—1999.—№ 12.
8. Захарова В. Володимир Миколайович Сосюра: Епоха та особистість // Особистість письменника на уроці літератури: Навчальний посібник.— Суми, 1997.
9. Зеров М. До джерел // Зеров М. Твори: У 2 т.— К„ 1990.— Т. 2.
10. Історія української літератури XX століття / За ред. Дончика В.— К., 1993.— Кн. 1.
11. Моренець В. Володимир Сосюра: Нарис життя і творчості.— К., 1990.
12. Сосюра В. Третя Рота.— К., 1988.
13. Ставицька Л. Учив співати вітер... : Мова української радянської поезії 20-х років.— К., 1990.
14. Шаховський С. Культура ліричного образу // Шаховсь-кий С. Лірика і лірики.— К., 1960.

Українська література 10 клас, Петро Хропко

_{Матеріали з української літератури онлайн, завдання та відповіді по класам, плани конспектів уроків з української літератури скачати}

Зміст уроку
 конспект уроку і опорний каркас                      
 презентація уроку 
 акселеративні методи та інтерактивні технології
 закриті вправи (тільки для використання вчителями)
 оцінювання 

Практика
 задачі та вправи,самоперевірка 
 практикуми, лабораторні, кейси
 рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
 домашнє завдання 

Ілюстрації
 ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
 реферати
 фішки для допитливих
 шпаргалки
 гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати

Доповнення
 зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
 підручники основні і допоміжні 
 тематичні свята, девізи 
 статті 
 національні особливості
 словник термінів                          
 інше 

Тільки для вчителів
 ідеальні уроки 
 календарний план на рік 
 методичні рекомендації 
 програми
 обговорення

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.