Гіпермаркет Знань>>Українська література>>Українська література 9 клас>> Українська література: «Гайдамаки». Складність історичної долі українського народу. Сюжетні лінії твору, кульмінаційні вершини
«Гайдамаки»
Історична основа поеми
В основі поеми Т. Шевченка «Гайдамаки» (Гайдамака — слово тюркського походження, від «гайда» — гнати) — події, пов'язані з гайдамацьким рухом в Україні у XVIII ст., зокрема з найбільшим повстанням 1768 р., яке увійшло в історію під назвою Коліївщина. У 60-х роках поміщики почали активно запроваджувати панщину, скасовуючи для селян «слободи», знищуючи волелюбні традиції населення Середнього Подніпров'я. Указом польського короля зрівнювалися права протестантів і православних із католиками, що загострило обстановку. У лютому 1768 р. шляхта створила Барську конфедерацію (Конфедерації — тимчасові військово-політичні об'єднання польської шляхти, що виникали в ХУІ-ХУІІІ ст. внаслідок загострення боротьби шляхетських магнатів за розширення своїх привілеїв, зміцнення впливу католицької церкви.), яка рішуче виступила проти будь-яких поступок православному населенню. Конфедерати громили містечка й села Правобережжя, нещадно розправлялися із селянами, які поверталися до православ'я, карали православних священиків, руйнували й палили православні церкви.
Коліївщина була відповіддю на жорстокі дії конфедератів. Навесні 1768 р. в Мотронинському монастирі на кількох таємних нарадах було ухвалено рішення про початок масового виступу проти польсько-шляхетського панування на Правобережній Україні. Очолив повстання запорожець полковник Максим Залізняк. Починаючи з Холодного Яру, гайдамацький рух поширився на Медведівку, Жаботин, Смілу, Черкаси, Корсунь, Богуслав, про що в «Гайдамаках» Т. Шевченко писав: Горить Сміла, Смілянщина Кров'ю підпливає. Горить Корсунь, горить Канів, Чигирин, Черкаси... І кров полилася Аж у Волинь.
Під Уманню, оплотом польської шляхти, на бік повсталих перейшов сотник надвірного війська Іван Гонта з козаками. 10 червня гайдамаки здобули Умань, рушили на Білоцерківщину, Поділля, Брацлавщину, Волинь. Налякане загальнонародним масштабом виступів, російське командування розгромило повстання, підступно схопивши керівників Залізняка і Ґонту. Гонта прийняв мученицьку смерть, Залізняка засудили на заслання. У містечку Кодня на Волині, яке стало символом жорстокої розправи над мирним населенням, сотні людей вішали, четвертували й садили на палі. Пам'ять про Кодню та героїв-гайдамаків збереглася в народному епосі — думах, історичних піснях, у художній літературі.
Основними джерелами для написання поеми були: • народні легенди, перекази, пісні про гайдамаків; • спогади очевидців, розповіді учасників повстання, зокрема діда Івана, якими цікавився малий Тарас ще в дитинстві («І мені, малому, не раз довелось //За титаря плакать»); • історичні праці та художні твори українських, російських і польських учених і письменників про Коліївщину, зокрема «Історія русів». За жанром це перша в українській літературі революційно-романтична історико-героїчна соціальна поема, у якій поєдналися романтизм і реалізм відображення народної стихії.
Тема і композиція твору
Тема «Гайдамаків» — боротьба українського народу проти польсько-шляхетського панування в Україні, змалювання широкої картини народного повстання 1768 р. під назвою Коліївщина на чолі з Максимом Залізняком та Іваном Гонтою.
Твір має складну композицію: лірично-філософський вступ, історичний вступ «Інтродукція», десять розділів, «Епілог». Тарас Шевченко написав також «Передмову» до поеми, яка фактично була післямовою, жартівливе звертання до передплатників «Панове субскрибенти!» та «Примітки». У поемі багато авторських відступів, роздумів: ліричних, філософських, якими часто переривається розповідь.
Лірично-філософський вступ «Все йде, все минає — і краю немає...» — глибокий роздум автора над сутністю життя, про вічні зміни в природі й людському суспільстві. Поет озвучує своє творче мистецьке кредо, ідейно-естетичні принципи письменника. Знаючи, що сучасники, письменні й друковані, стануть його відмовляти від мужицької мови, будуть радити не писати мертвими словами про громаду в сіряках, а співати, «коли хочеш грошей // Та ще й слави, того дива, // Співай про Матрьошу, // Про Парашу, радость нашу, // Султан, паркет, шпори...» (Матрьоша, Параша — персонажі російських міщанських романсів.), Т. Шевченко, використовуючи іронію, заперечує такий підхід до змалювання життя українського народу: «Спасибі за раду. // Теплий кожух, тілько шкода // Не на мене шитий...//Вибачайте...//Я слухать не буду...» Він ставить собі інші завдання: правдиво змалювати славну сторінку історії України — гайдамаччину, щоб нащадки знали про ці героїчні й трагічні події.
Гайдамацькі ножі — язичницькі символи сили і влади — освячуються перед початком повстання, «...против ночі Маковія...» Шевченко змалював у поемі всі аспекти народного життя: • історичний (збройна боротьба за волю); • соціально-побутовий (ідея добробуту й справедливості); • психологічно-етичний (кохання і сім'я); • релігійний (протистояння конфесій і віри). У поемі «Гайдамаки» дві сюжетні лінії (у таблиці СЛ): • перша — гайдамацьке повстання на чолі з Максимом Залізняком та Іваном Гонтою; • друга — кохання Яреми й Оксани.
Короткий зміст поеми й елементи сюжету подано в таблиці.
Зміст поеми "Гайдамаки", ії сюжет
Розділи, частини
| Короткий зміст, сюжет
|
Лірично-філософський вступ
| Роздуми над плинністю часу, вічними змінами в природі і в людському суспільстві («Все йде, все минає»); означення своїх ідейно-естетичних цінностей як митця; звернення до гайдамаків
|
Інтродукція
| Характеристика політичного стану в суспільстві, розкриття причин повстання — експозиція першої СЛ
|
Галайда
| Знайомство з наймитом Яремою, його коханою дівчиною Оксаною — експозиція другої СЛ
|
Конфедерати
| Напад конфедератів на Лейбу, вимагання в нього грошей; Лейба вказує на титаря у Вільшаній, який зберігає церковні гроші, і його дочку Оксану — зав'язка
|
Титар
| Зустріч Яреми з Оксаною в гаю; конфедерати закатували титаря, Оксану забрали — розвиток подій
|
Свято в Чигирині
| Туга поета за гетьманським ладом в Україні; гайдамаки зібралися в Чигирині перед повстанням — «...зібралися; старий, малий,//Убогий, багатий //Поєднались...» — освятити ножі; елементи драматичного твору (полілоги старшин, запорожця, кобзаря, гайдамаки) — розвиток подій
|
Треті півні
| Початок загальнонародного повстання («Гомоніла Україна,// Довго гомоніла...»); Ярема стає гайдамакою — розвиток подій
|
Червоний бенкет
| Розгортання повстання («Задзвонили в усі дзвони //По всій Україні;//Закричали гайдамаки: "Гине шляхта, гине!"»); Ярема дізнається про смерть титаря і полон Оксани, записується в гайдамаки; тужить за коханою — розвиток подій
|
Гупалівщина
| Загальнонародний характер повстання («Жінки навіть з рогачами //Пішли в гайдамаки»); Ярема з гайдамаками мандрує повстанською Україною; зустріч із підлітком з Керелівки — розвиток подій
|
Бенкет у Лисянці
| Гонта і Залізняк на чолі повстання; жорстока помста гайдамаків («Кари ляхам, кари!»); бенкет серед трупів; зустріч із Лейбою, який показує, де Оксана; Ярема рятує Оксану — кульмінація другої СЛ
|
Лебедин
| Оксана перебуває в Лебедині під наглядом черниці; вінчання Яреми й Оксани — розв'язка другої СЛ
|
Гонта в Умані
| Продовження повстання («..минає літо, // А Україна, знай, горить»); страшні наслідки руйнування; трагедія Ґонти — убивство синів — кульмінація першої СЛ
|
Епілог
| Наслідки повстання («Посіяли гайдамаки // В Україні жито, // Та не вони його жали») — розв'язка першої СЛ; основне джерело написання поеми — народні перекази; долі керівників повстання — за народною версією
|
Образи-персонажі поеми
Головним героєм є повсталий народ (про це свідчить і назва поеми), який конкретизується в індивідуальних образах-персонажах Яреми, Ґонти, Залізняка, Волоха, кобзаря, запорожця та ін. Шевченко розвіяв міф багатьох істориків про гайдамаків як розбійників, лиходіїв, що в жадобі крові втратили людські якості («На ґвалт України // Орли налетіли...»). Для змалювання образів Залізняка і Ґонти Т. Шевченко використовував фольклорні джерела, зокрема перекази, пісні. Величним і одночасно простим постає Максим Залізняк у народній пісні «Гей, літа орел», названий орлом сизим, отаманом, а гайдамаки — орлята, хлоп'ята, сини його, діти. Залізняк — хоробрий, стійкий воїн, нещадний до ворогів, відданий народові. За народними джерелами письменник подає і смерть ватажків: невідомо, як і де загинув Гонта; а Залізняк: «Умер неборака. // Нудьга його задавила //На чужому полі, //В чужу землю положила». Душа поета болить, що «нема Ґонти; нема йому //Хреста, ні могили»; що нащадки не ставлять собі запитань, «де Ґонти могила, //Мученика праведного//Де похоронили?//Де Залізняк, душа щира, // Де одпочиває?». Вражає і байдужість сучасників до історичного минулого України: «А онуки? їм байдуже, // Жито собі сіють».
В поемі привабливими рисами змальовано Івана Ґонту. Найповніше його характер розкривається в розділі «Гонта в Умані». Він — один із керівників повстання, трагедійний образ ідеального героя-патріота, який заради вірності присязі, ідеям повстання жертвує найдорожчим в ім'я свободи батьківщини. У сцені дітовбивства Шевченко відходить від історичної правди, проте тут вражає художня правда — довершені психологічні сцени страждань героя, який має вибирати між вірністю присязі та життям власних дітей.
Ярема, якому гайдамаки дали прізвище Галайда, ставши повстанцем, борцем за справедливість, відчув, що в боротьбі за волю у нього «виросли крила, // Що неба дістане, коли полетить»: народне повстання розігнуло пригноблену людину. Вражає чистота й глибина його любові до Оксани. Поет особливо ліризував ті місця, де показано стосунки закоханих, використовуючи весь арсенал народнопоетичних засобів образотворення: сцена зустрічі в гаю на тлі прекрасної української природи, багатої на звуки й барви (розділ «Титар» — «Зорі сяють... // Горить білолиций; // Верба слуха соловейка, //Дивиться в криницю»); лірична пісня Яреми «У гаю, гаю», з якої постає ніжна, поетична душа юнака; внутрішні монологи хлопця про свою сирітську долю, проте освітлену образом коханої («сирота Ярема — сирота багатий»); пестлива, експресивна лексика в устах молодих (серце, пташко, моя ти зоре, сизокрилий, рибко, зоріла, поворкуєм, серце моє, доле моя, соколе мій милий). Удалим композиційним прийомом є те, що найліричніший розділ «Титар» подано в обрамленні жорстоких знущань шляхтичів над народом, катувань Оксаниного батька (попередній розділ «Конфедерати»). Ця антитеза підсилює експресивне змалювання подій.
Авраменко О. М., Дмитренко Г. К., Українська література, 9 клас Надіслано читачами інтернет-сайту
Матеріали з української літератури, планування з української літератури, завдання та відповіді по класам, плани конспектів уроків з української літератури 9 класу
Зміст уроку
конспект уроку і опорний каркас
презентація уроку
акселеративні методи та інтерактивні технології
закриті вправи (тільки для використання вчителями)
оцінювання
Практика
задачі та вправи,самоперевірка
практикуми, лабораторні, кейси
рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
домашнє завдання
Ілюстрації
ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
реферати
фішки для допитливих
шпаргалки
гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати
Доповнення
зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
підручники основні і допоміжні
тематичні свята, девізи
статті
національні особливості
словник термінів
інше
Тільки для вчителів
ідеальні уроки
календарний план на рік
методичні рекомендації
програми
обговорення
Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.
Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.
|