Гіпермаркет Знань>>Українська література>>Українська література 4 клас>>Українська література: Г. Бойко. Консультант. В. Марсюк. За що хвалять. В Струтинський. Казка про хлопчика Абихто. М. Сингаївський. Дощ із краплі починається
Твоє життя - це захоплюючий, неповторний світ. Нічого немає цікавішого, ніж сама людина: її вчинки, слова, мрії, думки, почуття... Ти вже читав казки, вірші, оповідання, повісті про світ дітей і дорослих, що весь час змінюється. У цьому розділі, який завершує «Читанку», ти ознайомишся з творами різних жанрів. - Людина починається з добра - Пригоди і захоплення твоїх ровесників У народі кажуть: «Добре ім'я — найбільше багатії ство». Як ти розумієш ці слова? Про кого так говорять? Які твори про добре ставлення дорослих і дітей до інших людей, до тварин ти вже читав? Хто їх автори? Тут ти прочитаєш нові твори на цю тему. Читаючи, поміркуй, що схвалює, а що засуджує автор. Яких героїв ти хотів би наслідувати? Пригадай твори Василя Сухомлинського. Про що вони? Що ти знаєш про життя і творчість цього педагога і письменника?
УСМІШКА Був сонячний травневий ранок. На зелених луках, що починалися одразу ж за селом, розквітнули жовті кульбабки, дзвеніли бджоли й джмелі, в блакитному небі грав на срібних струнах жайворонок. Цієї тихої ранкової хвилини з хати вийшла маленька дівчинка. У неї були блакитні очі, біле, мов спіла пшениця, волосся. Вона почимчикувала зеленими луками. Побачила барвистого метелика й усміхнулась, їй стало так радісно, що захотілося, аби цілий світ бачив її усмішку. Усміхалася дівчинка й тупала за метеликом. Він летів повагом, не поспішаючи. Коли це дівчинка побачила діда. Він ішов їй назустріч. Погляд його був похмурий, брови насуплені, в очах — злість. Дівчинка несла назустріч дідові усмішку. Вона сподівалася: ось зараз і він усміхнеться. Невже в такий радісний день можна бути похмурим і непривітним? Уже в глибині її душі піднялася маленька хвиля страху, але вона усміхалась, вона несла назустріч дідові свою усмішку й закликала його: «Усміхніться й ви, дідусю!» Та дід не усміхнувся. Погляд його залишався похмурим, брови — насупленими, очі — злими. Страх оволодів серцем дівчинки. Усмішка погасла на її лиці. І тої ж хвилини їй здалося, що затьмарився, спохмурнів цілий світ. Зелений луг посірів. Жовті сонечка кульбабок перетворилися на фіолетові плями, блакитне небо стало блідим, а срібна пісня жайворонка тремтіла, мов той струмок, що ось-ось помре. Дівчинка заплакала. За хвилину дід уже був далеко. Вона бачила тепер його спину, але й спина здавалася їй злою і непривітною. Дівчинка йшла собі луками далі. її серце затремтіло, коли вона побачила — знову назустріч хтось іде. Придивляється — аж то бабуся, з ціпком старенька дибає. Дівчинка насторожилась і запитливо глянула в її очі. Бабуся усміхнулась. І такою доброю та щирою була усмішка, що цілий світ навколо дівчинки знову ожив, заграв, заспівав, переливаючись різними барвами. Мов маленькі сонця, знову заясніли кульбабки, задзвеніли бджоли й джмелі, заграв на срібних струнах жайворонок.
Василь Сухомлинський
Чому змінювався настрій дівчинки? Простеж за текстом, як описано ці зміни. Знайди у тексті зачин, основну частину, кінцівку. Підготуйся розповісти прочитане так, ніби це трапилося з тобою. Поміркуйте разом над значенням виділених речень. У чому головна думка оповідання?
ЗАДАЧІ ТРАПЛЯЮТЬСЯ РІЗНІ Математичні задачі бувають різні — і прості, і складні. А ще трапляються й хитрющі, і навіть підступні. Треба добре пометикувати, щоб розв'язати таку. Якось з великими труднощами клас розв'язав таку задачу про ковзани і санки. — То що, якби не умова задачі, ви б і не знали, скільки коштують санки? — спитала вчителька. — А звідки нам знати? — здвигнув плечима Вітя. — Як звідки? — насупила брови Галина Іванівна.— У кого є санки, підніміть руки!.. А ціни санок ви не знаєте. Отже, батьки купляли їх без вас? — Ні, я з татом ходив,— гукнув Вітя. — А я з мамою,— додав Борис. — І я,— промовив Сергій. — А ціни ви не знаєте? — похитала головою вчителька. І раптом почувся голос Олега Шугая. — Я знаю. — Молодець, Олежко,— зраділа Галина Іванівна.—Ну, а скільки коштує пляшка молока чи кефіру? — перевела вона розмову на інше. Клас мовчав. — Скільки батьки заплатили за вашу шкільну форму? Ніхто ані пари з вуст. — А скільки коштує хлібина? — учителька трохи помовчала.— Ну й ну! Про тістечка й морозиво я не питаю, бо певна, що знаєте. Що, Олежко, і ти не можеш відповісти? — Можу,— ледь чутно, але твердо сказав Олег Шугай. — А чого ж йому не знати, він щодня по магазинах ходить,— хихикнув Борис. Дехто з учнів і собі захихотів. — То що ж, по-твоєму, Борисе, допомагати мамі — це смішно? Учні насторожились. — Допомагати можна, чого ж... Але з сумкою — це... це вже не чоловіча справа,— розгубився Борис.— І взагалі — він мамин мазунчик... Цілує її вранці, я сам бачив! У класі запала тиша. Мовчала і Галина Іванівна. Зрештою сказала: — Ні, Борисе, з тобою не можна погодитись.— Вона пройшлася між рядами парт, пильно вдивляючись у кожного.— Я і мій брат змалку теж допомагали мамі. І по хліб, бувало, сходимо, і в хаті приберемо. Що ж тут смішного? А тепер мій брат — генерал... І про поцілунки. Я теж бачила, як Олег ніжно прощається з мамою. Видно, що він хороший син, любить маму. Я б хотіла, щоб усі хлопці нашого класу були такі... Вдома Олегові було дуже сумно. Гуляти не хотілося. Коли прийшла з роботи мама, він не підхопився, як завжди, не почав її розпитувати і про свої шкільні справи нічого не сказав. На кухні мама здивувалась. — Олежко, а чого посуд не помито? — Гарячої води не було... — А хліба чого немає? — Забув... — тихо відповів син із своєї кімнати. Мама зітхнула, але більше нічого не сказала. ...Вранці разом вийшли з дому. Коли їхали в ліфті, мама хотіла поправити синові комірець плаща, але Олег мовчки відсунувся вбік. — Що з тобою, синку? — Нічого... На розі вулиць, де щоранку вони прощалися, постояли. — Бувай здоровий, Олежко... Олег, не підводячи голови, сумно проказав: — Мамо, а з мене хлопці у класі сміються... — Чого це? — Що я з сумкою ходжу... Ну і те... коли ми прощаємось. — А-а-а,— мати насторожилася.— І що ж ти вирішив, мій хороший син? Олег мовчав. Мати ступила крок. — Ну, бувай, я пішла. — Стій, мамочко! — Олег шарпнувся до неї, підвівся на носках і чоломкнув у щоку.— Приходь раніше, не запізнюйся! Олександр Єфімов Пометикувати, здвигнув, захихотів, насторожились, чоломкнув.
Чи здогадався ти, про які різні задачі йдеться в оповіданні? Які знання Олега виявились у розмові із вчителькою? Чому Олегові було сумно? Які почуття переживав хлопчик? Попрацюйте разом! Прочитайте в особах другу частину твору. Доведіть, що Олег не змінив свого ставлення до мами. Складіть план прочитаного. Підготуйтесь переказати оповідання, придумайте його продовження.
ЯК ТИ З МАТІР'Ю ГОВОРИШ? Ти чемний, і простий, Але дозволь мені почути, і ніжний, і ласкавий. як ти з матір'ю говориш. В тобі добра Ти геній і герой, не ріки — море. ти ріки повертаєш Але дозволь мені почути, і зсуваєш гори, як ти з матір'ю говориш. Але дозволь одне У тебе поклики ясні, почути — у тебе є мета, як ти з матір'ю говориш, висока і прозора...
Дмитро Чередниченко
Які рядки у вірші повторюються? Що цим хотів підкресли-$ ти поет? Розмовляйте з мамою так, щоб ніколи не засмутити її недобрим словом! Прислів'я На сонці тепло, а біля матері добре. У дитини заболить пальчик, а у матері — серце. БАБУСЯ Ти тільки вслухайся: бабуся!., бабунечка!.. бабусенька!.. Яке ніжне, красиве, лагідне, пестливе й тепле слово! А чому? А тому, що бабуся — це мамина або татова мама, отже, вона: — прожила на світі удвічі більше твоїх мами чи тата, бо вона — їхня мама; — бачила у житті удвічі більше твоїх мами чи тата, бо вона — їхня мама; — і ти, мабуть, удвічі дорожчий для неї, бо ти — дитина її дитини; — бо ти — її онучатко, дівчатко чи хлоп'ятко; — бо ти — її пташенятко, ластів'ятко, козенятко, го луб'ятко, нехай іноді навіть — і телятко чи поросятко; — але ти — її дитиночка-кровиночка. Бо правду кажуть у народі: — Діти — це діти, а справжні діти — це онуки! З журналу «Барвінок»
Бабунечка, бабусенька, удвічі дорожчий, онучатко.
Чи погоджуєшся ти з думкою автора про те, що слово бабуся ніжне, красиве, лагідне, пестливе і тепле? Яким його відчуваєш ти? Розпитай про мамину чи татову маму у старших членів родини. Підготуй розповідь про своїх бабусь і дідусів. Пригадай вірші Грицька Бойка, що ти читав раніше. Чому їх називають гумористичними?
КОНСУЛЬТАНТ Весною біля школи — На дно насипте гною, усім знайшлося діло: а зверху треба глину! самі ямки копали Та корінь засипайте і деревця садили. мерщій, Катюшо, Людо,— Один Мишко тинявся бо яблунька засохне, і потирав долоні: бо яблук тут не буде! він був за консультанта у нашому загоні. промовила Катюша.— До кожного підходив, Бо це, як хочеш знати, повчав нас без упину: не яблунька, а груша! Грицько Бойко
Яку людську рису підмітив і висміяв поет? Чиї слова ти прочитаєш повчально, а чиї — з насмішкою? Як можна продовжити вірш? ЗА ЩО ХВАЛЯТЬ? Я бігаю швидше Наталка все няньчиться сусідки Наталки, з меншеньким братом. нічого не бачить До моря щоліта вона, крім скакалки. я іду у табір, Я свиснути можу — що кожний оглухне, вона ж тільки знає - над книжкою пухне. Водити машину
За що її хвалять вже вчить мене тато,
і вдома, і в школі? Василь Марсюк
Чого ніяк не може зрозуміти хлопчик? А що б ти відповів на його запитання?
КАЗКА ПРО ХЛОПЧИКА АБИХТО Казна-коли, казна-де жив хлопчик Абихто. Прокидався будь-коли, вмивався абияк, знехотя, аби ніхто не сварив, снідав і йшов куди-небудь. Гуляв аби з ким, аж доки не обридало. Повертався додому, думав: «Будь-що-будь, будь-як-небудь...» Якось хлопчика запитали: «Ким ти хочеш бути?» Він неохоче відповів: «А мені все одно. Ким-небудь». Так і виріс хлопчик Абихто. Виріс, та так ніким і не став. І стали називати його просто: Ніхто. Чи нікого не нагадує тобі цей хлопчик? Валентин Струтинський
Поміркуйте разом над виділеними реченнями. Як би ви хотіли змінити текст?
ДОЩ ІЗ КРАПЛІ ПОЧИНАЄТЬСЯ Все — із доброго чи злого —
починається з малого. Листя виросте з листочка,
з нитки витчеться сорочка.
З насіння чи бруньки — гілка,
з гілки — дудочка-сопілка. Хліб — з маленької зернини,
дощ — із чистої краплини.
Навіть річечка-ріка
починається з струмка.
День турботою почнеться,
все довкола усміхнеться.
Проганяй мерщій дрімоту —
і рукам давай роботу.
І роби невтомно, вміло,
хоч мале, та добре діло. Микола Сингаївський У яких рядках висловлено головну думку вірша? Поміркуй, як можна втілити пораду поета у своєму щоденному житті. Вивчи вірш напам'ять. Чи уважно ти читав? Які імена дітей трапились тобі у прочитаних творах? Кого з героїв творів тобі хотілося б наслідувати? У чому саме? Якими словами ти збагатив свій словник? З якого твору це речення: Ні разу вона не була на футболі? Хто написав цей твір?
Савченко О.Я. Читанка 4 клас
Вислано читачами з інтернет-сайту
Зміст уроку
конспект уроку і опорний каркас
презентація уроку
акселеративні методи та інтерактивні технології
закриті вправи (тільки для використання вчителями)
оцінювання
Практика
задачі та вправи,самоперевірка
практикуми, лабораторні, кейси
рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
домашнє завдання
Ілюстрації
ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
реферати
фішки для допитливих
шпаргалки
гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати
Доповнення
зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
підручники основні і допоміжні
тематичні свята, девізи
статті
національні особливості
словник термінів
інше
Тільки для вчителів
ідеальні уроки
календарний план на рік
методичні рекомендації
програми
обговорення
Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.
Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.
|