61. Поняття про природні комплекси.

KNOWLEDGE HYPERMARKET

 		Версия 13:34, 18 ноября 2010 (просмотреть исходный код)
User9  (Обсуждение | вклад)
 (Новая страница: «'''Гіпермаркет Знань>>Географія>>[[Г...»)
← Предыдущая правка
		Версия 13:46, 18 ноября 2010 (просмотреть исходный код)
User9  (Обсуждение | вклад) 
Следующая правка →
		
Строка 5:
Строка 5:
 '''<metakeywords>Поняття про природні комплекси.</metakeywords>'''    '''<metakeywords>Поняття про природні комплекси.</metakeywords>'''  
  
  + <br> '''§54. Природні комплекси та їх екологічні проблеми'''<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; '''Природні компоненти та їх взаємодія у природних комплексах.''' Взаємозв’язки у природі існують не лише на рівні всієї географічної оболонки. Вони простежуються й на значно менших територіях. Не можливо собі уявити місцевість, де існували б лише рослини, або повітря чи гірські породи, а інші складові були б відсутні. На будь-якій ділянці нашої планети існують всі компоненти (з латинської – складові) природи: гірські породи, рельєф, атмосферне повітря, поверхневі та підземні води, ґрунти, рослини й тварини. Всі вони впливають один на другий. Поєднання природних компонентів на певній території створює величне розмаїття природних комплексів нашої планети, кожному з яких притаманні свої ознаки, процеси та закономірності розвитку.&nbsp;&nbsp;
  
- §54. Природні комплекси та їх екологічні проблеми<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; Природні компоненти та їх взаємодія у природних комплексах. Взаємозв’язки у природі існують не лише на рівні всієї географічної оболонки. Вони простежуються й на значно менших територіях. Не можливо собі уявити місцевість, де існували б лише рослини, або повітря чи гірські породи, а інші складові були б відсутні. На будь-якій ділянці нашої планети існують всі компоненти (з латинської – складові) природи: гірські породи, рельєф, атмосферне повітря, поверхневі та підземні води, ґрунти, рослини й тварини. Всі вони впливають один на другий. Поєднання природних компонентів на певній території створює величне розмаїття природних комплексів нашої планети, кожному з яких притаманні свої ознаки, процеси та закономірності розвитку.&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; <br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; Отже, природний комплекс (ПК) – це ділянка земної поверхні, яка вирізняється поєднанням певних природних компонентів, які нероздільно пов’язані між собою. <br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; Зміна одного з природних компонентів обов’язково призводить до зміни всіх інших, а врешті й до зміни всього природного комплексу на інший ПК. Наприклад, вирубування лісу не лише впливає на рослинність, але й призводить до зміни лісових тварин на мешканців відкритих просторів. Зведення дерев пливає на рівень ґрунтових вод та мікроклімат місцевості. Врешті-решт, природних комплекс лісу замінюється природним комплексом луків.&nbsp;&nbsp; <br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; Природні комплекси розрізняють за їх розмірами та умовами утворення. Найбільшим природним комплексом на нашій планеті є географічна оболонка. Її компонентами є всі зовнішні оболонки Землі. <br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; Проте, вам вже відомо що географічна оболонка неоднорідна, тобто в її межах можна виділити більш дрібні природні комплекси, кожний з яких має свої межі поширення, вирізняється єдністю і зовнішнім виглядом. Частина природного комплексу, яку можна побачити зовні, називається ландшафтом (з німецької – «краєвид»). Якщо з високого місця подивитися довкола, все, що ми побачимо, — це ландшафт. Назва&nbsp;&nbsp; ландшафтів&nbsp;&nbsp; найчастіше відображає пануючий тип рослинності: степ, ліс, лука, болото і т. і.<br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; Зональні та азональні природні комплекси. Кожний природний комплекс можна уявити як своєрідну страву з меню нашої планети. Цю страву приготувала сама природа з наявних компонентів з додаванням приправи у вигляді сонячного тепла і вологи. Все це замішано у різних пропорціях і варіантах. Смак страв пе-реважно залежить від співвідношення кількості тепла і во¬логи, їх надходження пов'язане з географічною широтою. Але бувають і винятки. Так, наявність на поверхні суходо¬лу гірських систем порушує широтний порядок розміщен¬ня природних комплексів.<br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; Отже,&nbsp;&nbsp; умовно&nbsp;&nbsp; всі&nbsp;&nbsp; природні&nbsp;&nbsp; комплекси&nbsp;&nbsp; Землі&nbsp;&nbsp; можна поділити на дві основні групи:&nbsp;&nbsp; зональні – це ті, що сформувалися&nbsp;&nbsp; внаслідок&nbsp;&nbsp; закономірної&nbsp;&nbsp; зміни компонентів природи від екватора до полюсів, та азональні – ті, що утворилися з порушенням зональної закономірності в результаті відмінностей у будові земної кори та у рельєфі. Залежно від особливостей місцевих умов (гірських порід, зволоження, висоти над рівнем моря) виділяють, наприклад, такі азональні комплекси, як оазиси в пустелях, за¬плавні луки в долинах річок тощо.<br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; Найбільшими азональними природними комплексами в межах гео¬графічної оболонки є материки й океани, їх утворення зу¬мовлено будовою земної кори. На материках і в океанах виділяють менші за рангом азональні природні комплекси. Так, на материках сформувалися різні гірські та рівнинні природні країни, а у Світовому океані – природні комплекси окремих океанів, морів, заток, проток тощо. <br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; Залеж¬но від географічної широти, на материках і в Океані, від екватора до полюсів дзеркально повторюються зональні природні комплекси – географічні&nbsp; пояси. Їх назви співпадають з найменуванням кліматичних поясів: екваторіальний, субекваторіальний, тропічний, субтропічний, помірний, субарктичний (субантарктичний), арктичний (антарктичний).&nbsp; Проте географічні пояси передбачають не лише клімат певної території, але й всі інші природні компоненти. На материках в межах географічних поясів виділяють природні зони. <br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; Природні зони – великі природні комплекси Землі. Значними за площею природними комплексами є природні зони. Вони являють собою великі природні комплекси, що мають спільні кліматичні умови, ґрунти, рослинність і тваринний світ. Формування природних зон насамперед зумовлено ти¬пом клімату. Його зміни одразу позначаються на характері рослинного покриву. Саме тому назви природних зон збігаються з пануючим типом рослинності. Напри¬клад, зона мішаних лісів, степів, пустель тощо.<br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; У тому, що на материках є різні при¬родні зони, можна переконатися, здійснивши уявну подорож вздовж одного з меридіанів з півночі на південь (див. карту «Географічні пояси та природні зони світу»). Помітно, що природні зони на всіх материках закономірно змінюються у напрямі від екватора до полюсів, відповідно до географічної широти та залежно від кліматичних умов. Ця закономірність дістала назву широтної зо¬нальності. Широтна зональність є наслідком куляс¬тості Землі. Здійснимо мандрівку основними природними зонами світу від екватора до полюсів.<br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; Вологі еква¬торіальні ліси. В районі екватора, де панує теплий та вологий протягом року екваторіальний клімат утворилася зона вологих еква¬торіальних лісів. Сильні зливи трапляються щодня. Тому на червоно-жовтих ґрунтах розвиваються непролазні хащі з різних за висотою дерев. Тут панує вічне літо, тому листя рослини скидають не всі зразу, а по-черзі. Через це ліси називають вічнозеленими. Дерева зустрічаються різної висоти: найвищі (понад 80 м) – світлолюбні, більш низькі (40-60 м) – менш вибагливі до світла, невисокі дерева, що люблять затінок і т. д. Під пологом екваторіального лісу панують сутінки та немає трави. Натомість дерева перевиті гнучкими стеблами ліан, які, спираючись на високі стовбури, виносять своє листя до сонця. Прямо на гілках дерев квітнуть численні яскраві орхідеї. Серед тварин більшість живе на гілках дерев. Це різноманітні мавпи, папуги, жуки, метелики, мурашки. Їм вистачає їжі протягом всього року. <br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; Вологі екваторіальні ліси дуже страждають від людської діяльності. Їх вирубують, спалюють й на місці лісу виникають поля. Це дуже небезпечне явище для всього світу, адже вологі екваторіальні ліси дають понад 20% всього кисню в атмосферу, за що їх називають “зеленими легенями нашої планети”.<br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; Савани. З просуванням від екватора в бік тропіків ліси все рідшають та все більші простори займають високі трави. Це савани. Клімат поступово змінюється на субекваторіальний. Тут тепло весь рік, проте буває сезон дощів та сезон засухи (пригадайте чому). Чим далі від екватора, тим триваліший сухий сезон: від трьох до дев’яти місяців на рік. Живі істоти змушені пристосовуватися до перенесення засухи. На червоно-бурих ґрунтах ростуть товсті баобаби, які перед сухим сезоном накопичують у стовбурі воду й скидають листя; зонтичні акації, під якими немає затінку, через те, що для зменшення випарування води, вони повертають листя ребром до сонця; та чисельні трави, які суцільним шаром вкривають землю. Господарями саван є великі травоїдні істоти: слони, жирафи, носороги, зебри, буйволи, антилопи. На них полюють хижаки: леви, тигри, гепарди. Недоїдками та мертвечиною задовольняються “санітари” саван: шакали, гієни, грифи. Природні комплекси саван страждають від людської діяльності. Через надмірне розорювання ґрунтів та випасання худоби вони поступово перетворюються у пустелі.<br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; Пустелі. У тропічних широтах, а також у віддалених від океанів частинах субтропічного та помірного географічних поясів виникли пустелі. Опади тут велика рідкість: їх не буває по кілька років поспіль. Вдень поверхня розжарюється до +50ОС, а вночі температури повітря знижується майже до нульової відмітки. І так щодоби. Це призводить до процесу фізичного вивітрювання (пригадайте, як і чому відбувається цей процес). В наслідок цього скелі розпадаються на великі брили, а ті, в свою чергу, на пісок та глину, які перевіює сильний вітер, утворюючи височенні бархани. Ґрунти дуже бідні – тропічні пустельні та сіроземи. Суцільного рослинного покриву немає. Виживають лише ті рослини, які здатні добувати вологу з підземних вод, маючи довге коріння, та з маленькими листочками, що майже не випаровують вологи. Це верблюжа колючка, саксаул, полин, різні кактуси. З тварин переважають змії, ящірки, черепахи з сухою шкірою. Деякі запасають воду в своєму тілі (верблюди), інші швидко бігають від оазису до іншого оазису в пошуках води (антилопи). Численні гризуни (миші, тушканчики) рятуються від спеки у нірках. Деякі тварини впадають в літню сплячку. Людина поступово освоює пустелі. У місцях видобутку корисних копалин значно змінені неповторні природні комплекси. В інших місцях на зрошенні вирощують бавовник, дині, кавуни.&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; <br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; Степи. У центральних частинах Євразії та Північної Америки в межах субтропічного та помірного природного поясів сформувалася природна зона степів – безкрає царство трав на дуже родючих чорноземних ґрунтах. Опадів тут небагато. Літня спека чергується з прохолодною зимою. Степи оживають на весні. Після танення снігу з’являється багато квітів: тюльпани, іриси, півонія. З початком літньої спеки, вони відцвітають. Настає час ковили – рослини з довгими вузькими листочками. До осені всі трави вигорають й лише чути тихий гуркіт. Це вітер жене перекотиполе, яке розкидає степом своє насіння. Серед тварин панують невеликі гризуни (полівки, миші, хом’яки, ховрахи, байбаки), які харчуються насінням рослин. На них полюють хижі птахи (степовий орел, боривітер) та змії. Степи найбільше постраждали від людської діяльності через родючі ґрунти й збереглися лише у заповідниках. В минулому понад 2/3 території України також займали степи. Нині вони поступилися місцем полям, на яких колоситься пшениця та дозріває соняшник.<br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; Ліси помірного поясу. У більш вологих частинах помірного поясу, розміщених у певній&nbsp; близькості до узбережжя Океану, сформувалося кілька лісових природних зон. У більш теплих та вологих умовах виникла зона широколистяних лісів на бурих та сірих лісових ґрунтах. Тут переважають бук, дуб, граб, липа, клен. При просуванні на північ, вони чергуються з хвойними деревами: сосною, ялиною, модриною. Так формується зона мішаних лісів на дерново-підзолистих ґрунтах. У найбільш прохолодних та більш посушливих частинах помірного поясу залишаються найбільш витривалі до зимових морозів хвойні дерева: модрина, кедр, сосна, які ростуть на малородючих підзолистих та мерзлотно-тайгових ґрунтах. Це зона тайги, або хвойних лісів. У лісових природних зонах помірного поясу живе багато травоїдних істот: лось, олень, козуля, тетерук, глухар. На них полюють хижаки: вовк, лисиця, рись. Всеїдними істотами лісів є бурий ведмідь, дикий кабан. Зустрічається багато звірів з цінним хутром, зокрема соболь та горностай. Лісові ландшафти зазнали значної зміни в наслідок господарської діяльності людини. Їх великі площі зведені під міста, дороги, ріллю. Багато лісу знищується під час заготівлі деревини. Північна частина України заходить в зону мішаних лісів. Значна її частина постраждала від аварії на Чорнобильній АЕС.<br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; Тундра. С просуванням на північ зима стає більш протяжною й морозною, літо більш коротким та прохолодним. Лісова рослинність змінюється поступово тундрою – заболоченими безлісими просторами. Тундра формується в умовах субарктичного клімату. Опадів тут небагато, проте через низькі температури вони мало випаровуються й територія заболочується. Часто земля промерзає на кілька метрів вглиб. В таких складних умовах виживають лише карликові дерева, які ростуть на бідних тундрово-глеєвих ґрунтах. Це карликова береза (ледь сягає 12 см) та полярна верба (до 5 см). Під час сильних вітрів вони низько пригинається до землі. На болотах зустрічають ягідні чагарники: чорниці, журавлина, морошка. Росте багато мохів та лишайників. Ними живляться травоїдні істоти: північний олень, вівцебик, маленькі гризуни. Більшість тварин для маскування линяють кілька разів на рік: зимою їх хутро та пір’я стає білим, влітку – сірим або коричневим. Це песець, заєць-біляк, біла сова, біла куріпка. Через видобуток корисних копалин наростає плив людини на зону тундри. Особливо це небезпечно для лишайників, які ростуть вкрай повільно та є дуже чутливими до чистоти повітря.<br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; Арктичні пустелі. За лінією північного полярного кола, де панує суворий арктичний клімат, виникла зона арктичних пустель. Рослин тут дуже мало: окремими плямами ростуть лишайники, мохи та водорості. Ґрунти зовсім відсутні. Майже все життя тварин пов’язане з водою. Там можна знайти поживу, та й не так холодно, як на суходолі. Над усіма панує білий ведмідь. Він годинами може чатувати біля лунки на здобич: тюленя або крупну рибу. Не гребує й мертвечиною. На прибережних скелях трапляються “пташині базари”. Тут оселяються птахи різних видів: чайки, крячки, кайри, гаги. Всі вони харчуються рибою, на яку полюють на узбережжі.<br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; Отже, кожна природна зона сформувалася в певних кліматичних умовах. Для кожної з зон характерні свій тип ґрунтів, рослинність та тваринний світу.&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; <br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; Малі природні комплекси. Прикладами більш дрібних, ніж природні зони, комплексами можуть бути яр, озеро, річкова долина. Природні комплекси Землі дуже швидко змінюються під впливом господарської діяльності людини: розорюван¬ня земель, видобування корисних копалин, вирубування лісів, освоєння шельфової зони. Все це призводить до пе¬ретворення або навіть руйнування окремих природних комплексів. Як наслідок утворюються так звані антро¬погенні (від грецької «антропос» – людина) комплекси. Це – поля, сади, міста, кар'єри, шляхи сполучення, водосховища, ставки тощо. Для збе¬реження рівноваги в природі необхідно дуже обережно ставитись до використання її багатств та ресурсів.&nbsp;&nbsp; <br>Висновки: <br>1.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Природний комплекс (ПК) – це ділянка земної поверхні, яка вирізняється поєднанням певних природних компонентів, які нероздільно пов’язані між собою.<br>2.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Найбільшим природним комплексом Землі є географічна оболонка. В її межах виділяють зональні та азональні природні комплекси. Найбільшими азональними природними комплексами є материки і океани. До зональних природних комплексів належать географічні пояси та природні зони. Вони закономірно повторюються від екватора до полюсів за правилом широтної зональності.<br>3.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Основними природними зонами світу є: вологі екваторіальні ліси, савани, пустелі, степи, широколистяні та мішані ліси, тайга, тундра, арктичні пустелі. Для кожної з них характерні свої клімат, ґрунти, рослинність та тваринний світ.<br>4.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Природні комплекси Землі зазнали значного впливу людської діяльності. Вони часто замінені антропогенними комплексами: полями, садами, містами, кар'єрами, водосховищами тощо.<br>Питання для самоконтролю:<br>1.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Що таке природні компоненти? Назвіть їх.<br>2.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Що таке природний комплекс?<br>3.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Який природний комплекс є найбільшим на планеті й чому?<br>4.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Назвіть найбільші азональні та зональні природні комплекси.<br>5.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Що таке природна зона? Як на Землі та чому змінюються природні зони?<br>6.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Назвіть основні природні зони світу та покажіть їх на карті. В яких основних природних зонах розміщена територія України? <br>7.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Які комплекси називають антропогенними? Назвіть їх приклади.&nbsp; <br><br>Виконайте практичне завдання:<br>Дайте характеристику будь-якої з природних зон за типовим планом:<br>&nbsp;&nbsp;&nbsp; географічне положення, <br>&nbsp;&nbsp;&nbsp; тип клімату, <br>&nbsp;&nbsp;&nbsp; тип ґрунтів, <br>&nbsp;&nbsp;&nbsp; приклади типових для зони рослин, <br>&nbsp;&nbsp;&nbsp; приклади типових для зони тварин, <br>&nbsp;&nbsp;&nbsp; екологічні проблеми.&nbsp;&nbsp; <br><br><br><br><br><br>&nbsp;<br><br><br><br><br>&nbsp;<br><br><br><br><br>Загальна географія, 6 клас.<br><br>Надіслано викладачами Міжнародного ліцею Гранд<br><br>С.Г. Кобернік, Р.Р. Коваленко + [[Image:as171.jpg]]&nbsp;&nbsp;&nbsp; <br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; Отже,'''природний комплекс''' (ПК) – це ділянка земної поверхні, яка вирізняється поєднанням певних природних компонентів, які нероздільно пов’язані між собою. <br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; Зміна одного з природних компонентів обов’язково призводить до зміни всіх інших, а врешті й до зміни всього природного комплексу на інший ПК. Наприклад, вирубування лісу не лише впливає на рослинність, але й призводить до зміни лісових тварин на мешканців відкритих просторів. Зведення дерев пливає на рівень ґрунтових вод та мікроклімат місцевості. Врешті-решт, природних комплекс лісу замінюється природним комплексом луків.&nbsp;&nbsp; 
  +  
  + [[Image:as172.jpg]]<br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; Природні комплекси розрізняють за їх розмірами та умовами утворення. Найбільшим природним комплексом на нашій планеті є географічна оболонка. Її компонентами є всі зовнішні оболонки Землі. <br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; Проте, вам вже відомо що географічна оболонка неоднорідна, тобто в її межах можна виділити більш дрібні природні комплекси, кожний з яких має свої межі поширення, вирізняється єдністю і зовнішнім виглядом. Частина природного комплексу, яку можна побачити зовні, називається ландшафтом (з німецької – «краєвид»). Якщо з високого місця подивитися довкола, все, що ми побачимо, — це ландшафт. Назва&nbsp;&nbsp; ландшафтів&nbsp;&nbsp; найчастіше відображає пануючий тип рослинності: степ, ліс, лука, болото і т. і.<br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; Зональні та азональні природні комплекси. Кожний природний комплекс можна уявити як своєрідну страву з меню нашої планети. Цю страву приготувала сама природа з наявних компонентів з додаванням приправи у вигляді сонячного тепла і вологи. Все це замішано у різних пропорціях і варіантах. Смак страв пе-реважно залежить від співвідношення кількості тепла і вологи, їх надходження пов'язане з географічною широтою. Але бувають і винятки. Так, наявність на поверхні суходо¬лу гірських систем порушує широтний порядок розміщен¬ня природних комплексів.<br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; Отже,&nbsp;&nbsp; умовно&nbsp;&nbsp; всі&nbsp;&nbsp; природні&nbsp;&nbsp; комплекси&nbsp;&nbsp; Землі&nbsp;&nbsp; можна поділити на дві основні групи:&nbsp;&nbsp; зональні – це ті, що сформувалися&nbsp;&nbsp; внаслідок&nbsp;&nbsp; закономірної&nbsp;&nbsp; зміни компонентів природи від екватора до полюсів, та азональні – ті, що утворилися з порушенням зональної закономірності в результаті відмінностей у будові земної кори та у рельєфі. Залежно від особливостей місцевих умов (гірських порід, зволоження, висоти над рівнем моря) виділяють, наприклад, такі азональні комплекси, як оазиси в пустелях, за¬плавні луки в долинах річок тощо.<br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; Найбільшими азональними природними комплексами в межах географічної оболонки є материки й океани, їх утворення зумовлено будовою земної кори. На материках і в океанах виділяють менші за рангом азональні природні комплекси. Так, на материках сформувалися різні гірські та рівнинні природні країни, а у Світовому океані – природні комплекси окремих океанів, морів, заток, проток тощо. <br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; Залежно від географічної широти, на материках і в Океані, від екватора до полюсів дзеркально повторюються зональні природні комплекси – географічні&nbsp; пояси. Їх назви співпадають з найменуванням кліматичних поясів: екваторіальний, субекваторіальний, тропічний, субтропічний, помірний, субарктичний (субантарктичний), арктичний (антарктичний).&nbsp; Проте географічні пояси передбачають не лише клімат певної території, але й всі інші природні компоненти. На материках в межах географічних поясів виділяють природні зони. <br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; Природні зони – великі природні комплекси Землі. Значними за площею природними комплексами є природні зони. Вони являють собою великі природні комплекси, що мають спільні кліматичні умови, ґрунти, рослинність і тваринний світ. Формування природних зон насамперед зумовлено ти¬пом клімату. Його зміни одразу позначаються на характері рослинного покриву. Саме тому назви природних зон збігаються з пануючим типом рослинності. Наприклад, зона мішаних лісів, степів, пустель тощо.<br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; У тому, що на материках є різні природні зони, можна переконатися, здійснивши уявну подорож вздовж одного з меридіанів з півночі на південь (див. карту «Географічні пояси та природні зони світу»). Помітно, що природні зони на всіх материках закономірно змінюються у напрямі від екватора до полюсів, відповідно до географічної широти та залежно від кліматичних умов. Ця закономірність дістала назву широтної зональності. Широтна зональність є наслідком кулястості Землі. Здійснимо мандрівку основними природними зонами світу від екватора до полюсів.<br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; '''Вологі екваторіальні ліси. '''В районі екватора, де панує теплий та вологий протягом року екваторіальний клімат утворилася зона вологих еква¬торіальних лісів. Сильні зливи трапляються щодня. Тому на червоно-жовтих ґрунтах розвиваються непролазні хащі з різних за висотою дерев. Тут панує вічне літо, тому листя рослини скидають не всі зразу, а по-черзі. Через це ліси називають вічнозеленими. Дерева зустрічаються різної висоти: найвищі (понад 80 м) – світлолюбні, більш низькі (40-60 м) – менш вибагливі до світла, невисокі дерева, що люблять затінок і т. д. Під пологом екваторіального лісу панують сутінки та немає трави. Натомість дерева перевиті гнучкими стеблами ліан, які, спираючись на високі стовбури, виносять своє листя до сонця. Прямо на гілках дерев квітнуть численні яскраві орхідеї. Серед тварин більшість живе на гілках дерев. Це різноманітні мавпи, папуги, жуки, метелики, мурашки. Їм вистачає їжі протягом всього року. 
  +  
  + [[Image:as173.jpg]]<br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; Вологі екваторіальні ліси дуже страждають від людської діяльності. Їх вирубують, спалюють й на місці лісу виникають поля. Це дуже небезпечне явище для всього світу, адже вологі екваторіальні ліси дають понад 20% всього кисню в атмосферу, за що їх називають “зеленими легенями нашої планети”.<br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; '''Савани.''' З просуванням від екватора в бік тропіків ліси все рідшають та все більші простори займають високі трави. Це савани. Клімат поступово змінюється на субекваторіальний. Тут тепло весь рік, проте буває сезон дощів та сезон засухи (пригадайте чому). Чим далі від екватора, тим триваліший сухий сезон: від трьох до дев’яти місяців на рік. Живі істоти змушені пристосовуватися до перенесення засухи. На червоно-бурих ґрунтах ростуть товсті баобаби, які перед сухим сезоном накопичують у стовбурі воду й скидають листя; зонтичні акації, під якими немає затінку, через те, що для зменшення випарування води, вони повертають листя ребром до сонця; та чисельні трави, які суцільним шаром вкривають землю. Господарями саван є великі травоїдні істоти: слони, жирафи, носороги, зебри, буйволи, антилопи. На них полюють хижаки: леви, тигри, гепарди. Недоїдками та мертвечиною задовольняються “санітари” саван: шакали, гієни, грифи. Природні комплекси саван страждають від людської діяльності. Через надмірне розорювання ґрунтів та випасання худоби вони поступово перетворюються у пустелі.
  +  
  + [[Image:as174.jpg]]<br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; '''Пустелі.''' У тропічних широтах, а також у віддалених від океанів частинах субтропічного та помірного географічних поясів виникли пустелі. Опади тут велика рідкість: їх не буває по кілька років поспіль. Вдень поверхня розжарюється до +50ОС, а вночі температури повітря знижується майже до нульової відмітки. І так щодоби. Це призводить до процесу фізичного вивітрювання (пригадайте, як і чому відбувається цей процес). В наслідок цього скелі розпадаються на великі брили, а ті, в свою чергу, на пісок та глину, які перевіює сильний вітер, утворюючи височенні бархани. Ґрунти дуже бідні – тропічні пустельні та сіроземи. Суцільного рослинного покриву немає. Виживають лише ті рослини, які здатні добувати вологу з підземних вод, маючи довге коріння, та з маленькими листочками, що майже не випаровують вологи. Це верблюжа колючка, саксаул, полин, різні кактуси. З тварин переважають змії, ящірки, черепахи з сухою шкірою. Деякі запасають воду в своєму тілі (верблюди), інші швидко бігають від оазису до іншого оазису в пошуках води (антилопи). Численні гризуни (миші, тушканчики) рятуються від спеки у нірках. Деякі тварини впадають в літню сплячку. Людина поступово освоює пустелі. У місцях видобутку корисних копалин значно змінені неповторні природні комплекси. В інших місцях на зрошенні вирощують бавовник, дині, кавуни.&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;
  +  
  + [[Image:as175.jpg]]&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; <br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; '''Степи.''' У центральних частинах Євразії та Північної Америки в межах субтропічного та помірного природного поясів сформувалася природна зона степів – безкрає царство трав на дуже родючих чорноземних ґрунтах. Опадів тут небагато. Літня спека чергується з прохолодною зимою. Степи оживають на весні. Після танення снігу з’являється багато квітів: тюльпани, іриси, півонія. З початком літньої спеки, вони відцвітають. Настає час ковили – рослини з довгими вузькими листочками. До осені всі трави вигорають й лише чути тихий гуркіт. Це вітер жене перекотиполе, яке розкидає степом своє насіння. Серед тварин панують невеликі гризуни (полівки, миші, хом’яки, ховрахи, байбаки), які харчуються насінням рослин. На них полюють хижі птахи (степовий орел, боривітер) та змії. Степи найбільше постраждали від людської діяльності через родючі ґрунти й збереглися лише у заповідниках. В минулому понад 2/3 території України також займали степи. Нині вони поступилися місцем полям, на яких колоситься пшениця та дозріває соняшник.
  +  
  + [[Image:as176.jpg]]<br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; '''Ліси помірного поясу.''' У більш вологих частинах помірного поясу, розміщених у певній&nbsp; близькості до узбережжя Океану, сформувалося кілька лісових природних зон. У більш теплих та вологих умовах виникла зона широколистяних лісів на бурих та сірих лісових ґрунтах. Тут переважають бук, дуб, граб, липа, клен. При просуванні на північ, вони чергуються з хвойними деревами: сосною, ялиною, модриною. Так формується зона мішаних лісів на дерново-підзолистих ґрунтах. У найбільш прохолодних та більш посушливих частинах помірного поясу залишаються найбільш витривалі до зимових морозів хвойні дерева: модрина, кедр, сосна, які ростуть на малородючих підзолистих та мерзлотно-тайгових ґрунтах. Це зона тайги, або хвойних лісів. У лісових природних зонах помірного поясу живе багато травоїдних істот: лось, олень, козуля, тетерук, глухар. На них полюють хижаки: вовк, лисиця, рись. Всеїдними істотами лісів є бурий ведмідь, дикий кабан. Зустрічається багато звірів з цінним хутром, зокрема соболь та горностай. Лісові ландшафти зазнали значної зміни в наслідок господарської діяльності людини. Їх великі площі зведені під міста, дороги, ріллю. Багато лісу знищується під час заготівлі деревини. Північна частина України заходить в зону мішаних лісів. Значна її частина постраждала від аварії на Чорнобильній АЕС.
  +  
  + [[Image:as177.jpg]]<br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; '''Тундра.''' С просуванням на північ зима стає більш протяжною й морозною, літо більш коротким та прохолодним. Лісова рослинність змінюється поступово тундрою – заболоченими безлісими просторами. Тундра формується в умовах субарктичного клімату. Опадів тут небагато, проте через низькі температури вони мало випаровуються й територія заболочується. Часто земля промерзає на кілька метрів вглиб. В таких складних умовах виживають лише карликові дерева, які ростуть на бідних тундрово-глеєвих ґрунтах. Це карликова береза (ледь сягає 12 см) та полярна верба (до 5 см). Під час сильних вітрів вони низько пригинається до землі. На болотах зустрічають ягідні чагарники: чорниці, журавлина, морошка. Росте багато мохів та лишайників. Ними живляться травоїдні істоти: північний олень, вівцебик, маленькі гризуни. Більшість тварин для маскування линяють кілька разів на рік: зимою їх хутро та пір’я стає білим, влітку – сірим або коричневим. Це песець, заєць-біляк, біла сова, біла куріпка. Через видобуток корисних копалин наростає плив людини на зону тундри. Особливо це небезпечно для лишайників, які ростуть вкрай повільно та є дуже чутливими до чистоти повітря.
  +  
  + [[Image:as178.jpg]]<br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; '''Арктичні пустелі.''' За лінією північного полярного кола, де панує суворий арктичний клімат, виникла зона арктичних пустель. Рослин тут дуже мало: окремими плямами ростуть лишайники, мохи та водорості. Ґрунти зовсім відсутні. Майже все життя тварин пов’язане з водою. Там можна знайти поживу, та й не так холодно, як на суходолі. Над усіма панує білий ведмідь. Він годинами може чатувати біля лунки на здобич: тюленя або крупну рибу. Не гребує й мертвечиною. На прибережних скелях трапляються “пташині базари”. Тут оселяються птахи різних видів: чайки, крячки, кайри, гаги. Всі вони харчуються рибою, на яку полюють на узбережжі.
  +  
  + [[Image:as179.jpg]]<br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; Отже, кожна природна зона сформувалася в певних кліматичних умовах. Для кожної з зон характерні свій тип ґрунтів, рослинність та тваринний світу.&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; <br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; Малі природні комплекси. Прикладами більш дрібних, ніж природні зони, комплексами можуть бути яр, озеро, річкова долина. Природні комплекси Землі дуже швидко змінюються під впливом господарської діяльності людини: розорюван¬ня земель, видобування корисних копалин, вирубування лісів, освоєння шельфової зони. Все це призводить до пе¬ретворення або навіть руйнування окремих природних комплексів. Як наслідок утворюються так звані антро¬погенні (від грецької «антропос» – людина) комплекси. Це – поля, сади, міста, кар'єри, шляхи сполучення, водосховища, ставки тощо. Для збе¬реження рівноваги в природі необхідно дуже обережно ставитись до використання її багатств та ресурсів.&nbsp;&nbsp; <br>'''Висновки: '''<br>1.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Природний комплекс (ПК) – це ділянка земної поверхні, яка вирізняється поєднанням певних природних компонентів, які нероздільно пов’язані між собою.<br>2.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Найбільшим природним комплексом Землі є географічна оболонка. В її межах виділяють зональні та азональні природні комплекси. Найбільшими азональними природними комплексами є материки і океани. До зональних природних комплексів належать географічні пояси та природні зони. Вони закономірно повторюються від екватора до полюсів за правилом широтної зональності.<br>3.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Основними природними зонами світу є: вологі екваторіальні ліси, савани, пустелі, степи, широколистяні та мішані ліси, тайга, тундра, арктичні пустелі. Для кожної з них характерні свої клімат, ґрунти, рослинність та тваринний світ.<br>4.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Природні комплекси Землі зазнали значного впливу людської діяльності. Вони часто замінені антропогенними комплексами: полями, садами, містами, кар'єрами, водосховищами тощо.<br>'''Питання для самоконтролю:'''<br>1.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Що таке природні компоненти? Назвіть їх.<br>2.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Що таке природний комплекс?<br>3.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Який природний комплекс є найбільшим на планеті й чому?<br>4.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Назвіть найбільші азональні та зональні природні комплекси.<br>5.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Що таке природна зона? Як на Землі та чому змінюються природні зони?<br>6.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Назвіть основні природні зони світу та покажіть їх на карті. В яких основних природних зонах розміщена територія України? <br>7.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Які комплекси називають антропогенними? Назвіть їх приклади.&nbsp; <br><br>'''Виконайте практичне завдання:'''<br>Дайте характеристику будь-якої з природних зон за типовим планом:<br>-&nbsp;&nbsp; географічне положення, <br>-&nbsp;&nbsp;&nbsp; тип клімату, <br>-&nbsp;&nbsp;&nbsp; тип ґрунтів, <br>-&nbsp;&nbsp;&nbsp; приклади типових для зони рослин, <br>-&nbsp;&nbsp;&nbsp; приклади типових для зони тварин, <br>-&nbsp;&nbsp;&nbsp; екологічні проблеми.&nbsp;&nbsp; <br><br><br><br><br><br>&nbsp;<br><br><br><br><br>&nbsp;<br><br><br><br><br>Загальна географія, 6 клас.<br><br>Надіслано викладачами Міжнародного ліцею Гранд<br><br>С.Г. Кобернік, Р.Р. Коваленко 
  
 <br>    <br>  

Версия 13:46, 18 ноября 2010
Гіпермаркет Знань>>Географія>>Географія 6 клас. Повні уроки >>Географія: Поняття про природні комплекси. 

 
 

 §54. Природні комплекси та їх екологічні проблеми

     Природні компоненти та їх взаємодія у природних комплексах. Взаємозв’язки у природі існують не лише на рівні всієї географічної оболонки. Вони простежуються й на значно менших територіях. Не можливо собі уявити місцевість, де існували б лише рослини, або повітря чи гірські породи, а інші складові були б відсутні. На будь-якій ділянці нашої планети існують всі компоненти (з латинської – складові) природи: гірські породи, рельєф, атмосферне повітря, поверхневі та підземні води, ґрунти, рослини й тварини. Всі вони впливають один на другий. Поєднання природних компонентів на певній території створює величне розмаїття природних комплексів нашої планети, кожному з яких притаманні свої ознаки, процеси та закономірності розвитку.  
    
     Отже,природний комплекс (ПК) – це ділянка земної поверхні, яка вирізняється поєднанням певних природних компонентів, які нероздільно пов’язані між собою. 
     Зміна одного з природних компонентів обов’язково призводить до зміни всіх інших, а врешті й до зміни всього природного комплексу на інший ПК. Наприклад, вирубування лісу не лише впливає на рослинність, але й призводить до зміни лісових тварин на мешканців відкритих просторів. Зведення дерев пливає на рівень ґрунтових вод та мікроклімат місцевості. Врешті-решт, природних комплекс лісу замінюється природним комплексом луків.   

     Природні комплекси розрізняють за їх розмірами та умовами утворення. Найбільшим природним комплексом на нашій планеті є географічна оболонка. Її компонентами є всі зовнішні оболонки Землі. 
     Проте, вам вже відомо що географічна оболонка неоднорідна, тобто в її межах можна виділити більш дрібні природні комплекси, кожний з яких має свої межі поширення, вирізняється єдністю і зовнішнім виглядом. Частина природного комплексу, яку можна побачити зовні, називається ландшафтом (з німецької – «краєвид»). Якщо з високого місця подивитися довкола, все, що ми побачимо, — це ландшафт. Назва   ландшафтів   найчастіше відображає пануючий тип рослинності: степ, ліс, лука, болото і т. і.
      Зональні та азональні природні комплекси. Кожний природний комплекс можна уявити як своєрідну страву з меню нашої планети. Цю страву приготувала сама природа з наявних компонентів з додаванням приправи у вигляді сонячного тепла і вологи. Все це замішано у різних пропорціях і варіантах. Смак страв пе-реважно залежить від співвідношення кількості тепла і вологи, їх надходження пов'язане з географічною широтою. Але бувають і винятки. Так, наявність на поверхні суходо¬лу гірських систем порушує широтний порядок розміщен¬ня природних комплексів.
     Отже,   умовно   всі   природні   комплекси   Землі   можна поділити на дві основні групи:   зональні – це ті, що сформувалися   внаслідок   закономірної   зміни компонентів природи від екватора до полюсів, та азональні – ті, що утворилися з порушенням зональної закономірності в результаті відмінностей у будові земної кори та у рельєфі. Залежно від особливостей місцевих умов (гірських порід, зволоження, висоти над рівнем моря) виділяють, наприклад, такі азональні комплекси, як оазиси в пустелях, за¬плавні луки в долинах річок тощо.
     Найбільшими азональними природними комплексами в межах географічної оболонки є материки й океани, їх утворення зумовлено будовою земної кори. На материках і в океанах виділяють менші за рангом азональні природні комплекси. Так, на материках сформувалися різні гірські та рівнинні природні країни, а у Світовому океані – природні комплекси окремих океанів, морів, заток, проток тощо. 
     Залежно від географічної широти, на материках і в Океані, від екватора до полюсів дзеркально повторюються зональні природні комплекси – географічні  пояси. Їх назви співпадають з найменуванням кліматичних поясів: екваторіальний, субекваторіальний, тропічний, субтропічний, помірний, субарктичний (субантарктичний), арктичний (антарктичний).  Проте географічні пояси передбачають не лише клімат певної території, але й всі інші природні компоненти. На материках в межах географічних поясів виділяють природні зони. 
     Природні зони – великі природні комплекси Землі. Значними за площею природними комплексами є природні зони. Вони являють собою великі природні комплекси, що мають спільні кліматичні умови, ґрунти, рослинність і тваринний світ. Формування природних зон насамперед зумовлено ти¬пом клімату. Його зміни одразу позначаються на характері рослинного покриву. Саме тому назви природних зон збігаються з пануючим типом рослинності. Наприклад, зона мішаних лісів, степів, пустель тощо.
     У тому, що на материках є різні природні зони, можна переконатися, здійснивши уявну подорож вздовж одного з меридіанів з півночі на південь (див. карту «Географічні пояси та природні зони світу»). Помітно, що природні зони на всіх материках закономірно змінюються у напрямі від екватора до полюсів, відповідно до географічної широти та залежно від кліматичних умов. Ця закономірність дістала назву широтної зональності. Широтна зональність є наслідком кулястості Землі. Здійснимо мандрівку основними природними зонами світу від екватора до полюсів.
     Вологі екваторіальні ліси. В районі екватора, де панує теплий та вологий протягом року екваторіальний клімат утворилася зона вологих еква¬торіальних лісів. Сильні зливи трапляються щодня. Тому на червоно-жовтих ґрунтах розвиваються непролазні хащі з різних за висотою дерев. Тут панує вічне літо, тому листя рослини скидають не всі зразу, а по-черзі. Через це ліси називають вічнозеленими. Дерева зустрічаються різної висоти: найвищі (понад 80 м) – світлолюбні, більш низькі (40-60 м) – менш вибагливі до світла, невисокі дерева, що люблять затінок і т. д. Під пологом екваторіального лісу панують сутінки та немає трави. Натомість дерева перевиті гнучкими стеблами ліан, які, спираючись на високі стовбури, виносять своє листя до сонця. Прямо на гілках дерев квітнуть численні яскраві орхідеї. Серед тварин більшість живе на гілках дерев. Це різноманітні мавпи, папуги, жуки, метелики, мурашки. Їм вистачає їжі протягом всього року. 

     Вологі екваторіальні ліси дуже страждають від людської діяльності. Їх вирубують, спалюють й на місці лісу виникають поля. Це дуже небезпечне явище для всього світу, адже вологі екваторіальні ліси дають понад 20% всього кисню в атмосферу, за що їх називають “зеленими легенями нашої планети”.
     Савани. З просуванням від екватора в бік тропіків ліси все рідшають та все більші простори займають високі трави. Це савани. Клімат поступово змінюється на субекваторіальний. Тут тепло весь рік, проте буває сезон дощів та сезон засухи (пригадайте чому). Чим далі від екватора, тим триваліший сухий сезон: від трьох до дев’яти місяців на рік. Живі істоти змушені пристосовуватися до перенесення засухи. На червоно-бурих ґрунтах ростуть товсті баобаби, які перед сухим сезоном накопичують у стовбурі воду й скидають листя; зонтичні акації, під якими немає затінку, через те, що для зменшення випарування води, вони повертають листя ребром до сонця; та чисельні трави, які суцільним шаром вкривають землю. Господарями саван є великі травоїдні істоти: слони, жирафи, носороги, зебри, буйволи, антилопи. На них полюють хижаки: леви, тигри, гепарди. Недоїдками та мертвечиною задовольняються “санітари” саван: шакали, гієни, грифи. Природні комплекси саван страждають від людської діяльності. Через надмірне розорювання ґрунтів та випасання худоби вони поступово перетворюються у пустелі.

     Пустелі. У тропічних широтах, а також у віддалених від океанів частинах субтропічного та помірного географічних поясів виникли пустелі. Опади тут велика рідкість: їх не буває по кілька років поспіль. Вдень поверхня розжарюється до +50ОС, а вночі температури повітря знижується майже до нульової відмітки. І так щодоби. Це призводить до процесу фізичного вивітрювання (пригадайте, як і чому відбувається цей процес). В наслідок цього скелі розпадаються на великі брили, а ті, в свою чергу, на пісок та глину, які перевіює сильний вітер, утворюючи височенні бархани. Ґрунти дуже бідні – тропічні пустельні та сіроземи. Суцільного рослинного покриву немає. Виживають лише ті рослини, які здатні добувати вологу з підземних вод, маючи довге коріння, та з маленькими листочками, що майже не випаровують вологи. Це верблюжа колючка, саксаул, полин, різні кактуси. З тварин переважають змії, ящірки, черепахи з сухою шкірою. Деякі запасають воду в своєму тілі (верблюди), інші швидко бігають від оазису до іншого оазису в пошуках води (антилопи). Численні гризуни (миші, тушканчики) рятуються від спеки у нірках. Деякі тварини впадають в літню сплячку. Людина поступово освоює пустелі. У місцях видобутку корисних копалин значно змінені неповторні природні комплекси. В інших місцях на зрошенні вирощують бавовник, дині, кавуни.        
        
     Степи. У центральних частинах Євразії та Північної Америки в межах субтропічного та помірного природного поясів сформувалася природна зона степів – безкрає царство трав на дуже родючих чорноземних ґрунтах. Опадів тут небагато. Літня спека чергується з прохолодною зимою. Степи оживають на весні. Після танення снігу з’являється багато квітів: тюльпани, іриси, півонія. З початком літньої спеки, вони відцвітають. Настає час ковили – рослини з довгими вузькими листочками. До осені всі трави вигорають й лише чути тихий гуркіт. Це вітер жене перекотиполе, яке розкидає степом своє насіння. Серед тварин панують невеликі гризуни (полівки, миші, хом’яки, ховрахи, байбаки), які харчуються насінням рослин. На них полюють хижі птахи (степовий орел, боривітер) та змії. Степи найбільше постраждали від людської діяльності через родючі ґрунти й збереглися лише у заповідниках. В минулому понад 2/3 території України також займали степи. Нині вони поступилися місцем полям, на яких колоситься пшениця та дозріває соняшник.

     Ліси помірного поясу. У більш вологих частинах помірного поясу, розміщених у певній  близькості до узбережжя Океану, сформувалося кілька лісових природних зон. У більш теплих та вологих умовах виникла зона широколистяних лісів на бурих та сірих лісових ґрунтах. Тут переважають бук, дуб, граб, липа, клен. При просуванні на північ, вони чергуються з хвойними деревами: сосною, ялиною, модриною. Так формується зона мішаних лісів на дерново-підзолистих ґрунтах. У найбільш прохолодних та більш посушливих частинах помірного поясу залишаються найбільш витривалі до зимових морозів хвойні дерева: модрина, кедр, сосна, які ростуть на малородючих підзолистих та мерзлотно-тайгових ґрунтах. Це зона тайги, або хвойних лісів. У лісових природних зонах помірного поясу живе багато травоїдних істот: лось, олень, козуля, тетерук, глухар. На них полюють хижаки: вовк, лисиця, рись. Всеїдними істотами лісів є бурий ведмідь, дикий кабан. Зустрічається багато звірів з цінним хутром, зокрема соболь та горностай. Лісові ландшафти зазнали значної зміни в наслідок господарської діяльності людини. Їх великі площі зведені під міста, дороги, ріллю. Багато лісу знищується під час заготівлі деревини. Північна частина України заходить в зону мішаних лісів. Значна її частина постраждала від аварії на Чорнобильній АЕС.

     Тундра. С просуванням на північ зима стає більш протяжною й морозною, літо більш коротким та прохолодним. Лісова рослинність змінюється поступово тундрою – заболоченими безлісими просторами. Тундра формується в умовах субарктичного клімату. Опадів тут небагато, проте через низькі температури вони мало випаровуються й територія заболочується. Часто земля промерзає на кілька метрів вглиб. В таких складних умовах виживають лише карликові дерева, які ростуть на бідних тундрово-глеєвих ґрунтах. Це карликова береза (ледь сягає 12 см) та полярна верба (до 5 см). Під час сильних вітрів вони низько пригинається до землі. На болотах зустрічають ягідні чагарники: чорниці, журавлина, морошка. Росте багато мохів та лишайників. Ними живляться травоїдні істоти: північний олень, вівцебик, маленькі гризуни. Більшість тварин для маскування линяють кілька разів на рік: зимою їх хутро та пір’я стає білим, влітку – сірим або коричневим. Це песець, заєць-біляк, біла сова, біла куріпка. Через видобуток корисних копалин наростає плив людини на зону тундри. Особливо це небезпечно для лишайників, які ростуть вкрай повільно та є дуже чутливими до чистоти повітря.

     Арктичні пустелі. За лінією північного полярного кола, де панує суворий арктичний клімат, виникла зона арктичних пустель. Рослин тут дуже мало: окремими плямами ростуть лишайники, мохи та водорості. Ґрунти зовсім відсутні. Майже все життя тварин пов’язане з водою. Там можна знайти поживу, та й не так холодно, як на суходолі. Над усіма панує білий ведмідь. Він годинами може чатувати біля лунки на здобич: тюленя або крупну рибу. Не гребує й мертвечиною. На прибережних скелях трапляються “пташині базари”. Тут оселяються птахи різних видів: чайки, крячки, кайри, гаги. Всі вони харчуються рибою, на яку полюють на узбережжі.

     Отже, кожна природна зона сформувалася в певних кліматичних умовах. Для кожної з зон характерні свій тип ґрунтів, рослинність та тваринний світу.                 
     Малі природні комплекси. Прикладами більш дрібних, ніж природні зони, комплексами можуть бути яр, озеро, річкова долина. Природні комплекси Землі дуже швидко змінюються під впливом господарської діяльності людини: розорюван¬ня земель, видобування корисних копалин, вирубування лісів, освоєння шельфової зони. Все це призводить до пе¬ретворення або навіть руйнування окремих природних комплексів. Як наслідок утворюються так звані антро¬погенні (від грецької «антропос» – людина) комплекси. Це – поля, сади, міста, кар'єри, шляхи сполучення, водосховища, ставки тощо. Для збе¬реження рівноваги в природі необхідно дуже обережно ставитись до використання її багатств та ресурсів.   
Висновки: 
1.    Природний комплекс (ПК) – це ділянка земної поверхні, яка вирізняється поєднанням певних природних компонентів, які нероздільно пов’язані між собою.
2.    Найбільшим природним комплексом Землі є географічна оболонка. В її межах виділяють зональні та азональні природні комплекси. Найбільшими азональними природними комплексами є материки і океани. До зональних природних комплексів належать географічні пояси та природні зони. Вони закономірно повторюються від екватора до полюсів за правилом широтної зональності.
3.    Основними природними зонами світу є: вологі екваторіальні ліси, савани, пустелі, степи, широколистяні та мішані ліси, тайга, тундра, арктичні пустелі. Для кожної з них характерні свої клімат, ґрунти, рослинність та тваринний світ.
4.    Природні комплекси Землі зазнали значного впливу людської діяльності. Вони часто замінені антропогенними комплексами: полями, садами, містами, кар'єрами, водосховищами тощо.
Питання для самоконтролю:
1.    Що таке природні компоненти? Назвіть їх.
2.    Що таке природний комплекс?
3.    Який природний комплекс є найбільшим на планеті й чому?
4.    Назвіть найбільші азональні та зональні природні комплекси.
5.    Що таке природна зона? Як на Землі та чому змінюються природні зони?
6.    Назвіть основні природні зони світу та покажіть їх на карті. В яких основних природних зонах розміщена територія України? 
7.    Які комплекси називають антропогенними? Назвіть їх приклади.  

Виконайте практичне завдання:
Дайте характеристику будь-якої з природних зон за типовим планом:
-   географічне положення, 
-    тип клімату, 
-    тип ґрунтів, 
-    приклади типових для зони рослин, 
-    приклади типових для зони тварин, 
-    екологічні проблеми.   





 




 




Загальна географія, 6 клас.

Надіслано викладачами Міжнародного ліцею Гранд

С.Г. Кобернік, Р.Р. Коваленко 

 
Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам. 
Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.

Источник — «http://edufuture.biz/index.php?title=61._%D0%9F%D0%BE%D0%BD%D1%8F%D1%82%D1%82%D1%8F_%D0%BF%D1%80%D0%BE_%D0%BF%D1%80%D0%B8%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D1%96_%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D0%BF%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B8.»
Предмети > Географія > Географія 6 клас
@@ Строка 5: / Строка 5: @@
 '''<metakeywords>Поняття про природні комплекси.</metakeywords>'''
+<br> '''§54. Природні комплекси та їх екологічні проблеми'''<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; '''Природні компоненти та їх взаємодія у природних комплексах.''' Взаємозв’язки у природі існують не лише на рівні всієї географічної оболонки. Вони простежуються й на значно менших територіях. Не можливо собі уявити місцевість, де існували б лише рослини, або повітря чи гірські породи, а інші складові були б відсутні. На будь-якій ділянці нашої планети існують всі компоненти (з латинської – складові) природи: гірські породи, рельєф, атмосферне повітря, поверхневі та підземні води, ґрунти, рослини й тварини. Всі вони впливають один на другий. Поєднання природних компонентів на певній території створює величне розмаїття природних комплексів нашої планети, кожному з яких притаманні свої ознаки, процеси та закономірності розвитку.&nbsp;&nbsp;
-§54. Природні комплекси та їх екологічні проблеми<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; Природні компоненти та їх взаємодія у природних комплексах. Взаємозв’язки у природі існують не лише на рівні всієї географічної оболонки. Вони простежуються й на значно менших територіях. Не можливо собі уявити місцевість, де існували б лише рослини, або повітря чи гірські породи, а інші складові були б відсутні. На будь-якій ділянці нашої планети існують всі компоненти (з латинської – складові) природи: гірські породи, рельєф, атмосферне повітря, поверхневі та підземні води, ґрунти, рослини й тварини. Всі вони впливають один на другий. Поєднання природних компонентів на певній території створює величне розмаїття природних комплексів нашої планети, кожному з яких притаманні свої ознаки, процеси та закономірності розвитку.&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; <br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; Отже, природний комплекс (ПК) – це ділянка земної поверхні, яка вирізняється поєднанням певних природних компонентів, які нероздільно пов’язані між собою. <br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; Зміна одного з природних компонентів обов’язково призводить до зміни всіх інших, а врешті й до зміни всього природного комплексу на інший ПК. Наприклад, вирубування лісу не лише впливає на рослинність, але й призводить до зміни лісових тварин на мешканців відкритих просторів. Зведення дерев пливає на рівень ґрунтових вод та мікроклімат місцевості. Врешті-решт, природних комплекс лісу замінюється природним комплексом луків.&nbsp;&nbsp; <br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; Природні комплекси розрізняють за їх розмірами та умовами утворення. Найбільшим природним комплексом на нашій планеті є географічна оболонка. Її компонентами є всі зовнішні оболонки Землі. <br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; Проте, вам вже відомо що географічна оболонка неоднорідна, тобто в її межах можна виділити більш дрібні природні комплекси, кожний з яких має свої межі поширення, вирізняється єдністю і зовнішнім виглядом. Частина природного комплексу, яку можна побачити зовні, називається ландшафтом (з німецької – «краєвид»). Якщо з високого місця подивитися довкола, все, що ми побачимо, — це ландшафт. Назва&nbsp;&nbsp; ландшафтів&nbsp;&nbsp; найчастіше відображає пануючий тип рослинності: степ, ліс, лука, болото і т. і.<br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; Зональні та азональні природні комплекси. Кожний природний комплекс можна уявити як своєрідну страву з меню нашої планети. Цю страву приготувала сама природа з наявних компонентів з додаванням приправи у вигляді сонячного тепла і вологи. Все це замішано у різних пропорціях і варіантах. Смак страв пе-реважно залежить від співвідношення кількості тепла і во¬логи, їх надходження пов'язане з географічною широтою. Але бувають і винятки. Так, наявність на поверхні суходо¬лу гірських систем порушує широтний порядок розміщен¬ня природних комплексів.<br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; Отже,&nbsp;&nbsp; умовно&nbsp;&nbsp; всі&nbsp;&nbsp; природні&nbsp;&nbsp; комплекси&nbsp;&nbsp; Землі&nbsp;&nbsp; можна поділити на дві основні групи:&nbsp;&nbsp; зональні – це ті, що сформувалися&nbsp;&nbsp; внаслідок&nbsp;&nbsp; закономірної&nbsp;&nbsp; зміни компонентів природи від екватора до полюсів, та азональні – ті, що утворилися з порушенням зональної закономірності в результаті відмінностей у будові земної кори та у рельєфі. Залежно від особливостей місцевих умов (гірських порід, зволоження, висоти над рівнем моря) виділяють, наприклад, такі азональні комплекси, як оазиси в пустелях, за¬плавні луки в долинах річок тощо.<br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; Найбільшими азональними природними комплексами в межах гео¬графічної оболонки є материки й океани, їх утворення зу¬мовлено будовою земної кори. На материках і в океанах виділяють менші за рангом азональні природні комплекси. Так, на материках сформувалися різні гірські та рівнинні природні країни, а у Світовому океані – природні комплекси окремих океанів, морів, заток, проток тощо. <br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; Залеж¬но від географічної широти, на материках і в Океані, від екватора до полюсів дзеркально повторюються зональні природні комплекси – географічні&nbsp; пояси. Їх назви співпадають з найменуванням кліматичних поясів: екваторіальний, субекваторіальний, тропічний, субтропічний, помірний, субарктичний (субантарктичний), арктичний (антарктичний).&nbsp; Проте географічні пояси передбачають не лише клімат певної території, але й всі інші природні компоненти. На материках в межах географічних поясів виділяють природні зони. <br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; Природні зони – великі природні комплекси Землі. Значними за площею природними комплексами є природні зони. Вони являють собою великі природні комплекси, що мають спільні кліматичні умови, ґрунти, рослинність і тваринний світ. Формування природних зон насамперед зумовлено ти¬пом клімату. Його зміни одразу позначаються на характері рослинного покриву. Саме тому назви природних зон збігаються з пануючим типом рослинності. Напри¬клад, зона мішаних лісів, степів, пустель тощо.<br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; У тому, що на материках є різні при¬родні зони, можна переконатися, здійснивши уявну подорож вздовж одного з меридіанів з півночі на південь (див. карту «Географічні пояси та природні зони світу»). Помітно, що природні зони на всіх материках закономірно змінюються у напрямі від екватора до полюсів, відповідно до географічної широти та залежно від кліматичних умов. Ця закономірність дістала назву широтної зо¬нальності. Широтна зональність є наслідком куляс¬тості Землі. Здійснимо мандрівку основними природними зонами світу від екватора до полюсів.<br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; Вологі еква¬торіальні ліси. В районі екватора, де панує теплий та вологий протягом року екваторіальний клімат утворилася зона вологих еква¬торіальних лісів. Сильні зливи трапляються щодня. Тому на червоно-жовтих ґрунтах розвиваються непролазні хащі з різних за висотою дерев. Тут панує вічне літо, тому листя рослини скидають не всі зразу, а по-черзі. Через це ліси називають вічнозеленими. Дерева зустрічаються різної висоти: найвищі (понад 80 м) – світлолюбні, більш низькі (40-60 м) – менш вибагливі до світла, невисокі дерева, що люблять затінок і т. д. Під пологом екваторіального лісу панують сутінки та немає трави. Натомість дерева перевиті гнучкими стеблами ліан, які, спираючись на високі стовбури, виносять своє листя до сонця. Прямо на гілках дерев квітнуть численні яскраві орхідеї. Серед тварин більшість живе на гілках дерев. Це різноманітні мавпи, папуги, жуки, метелики, мурашки. Їм вистачає їжі протягом всього року. <br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; Вологі екваторіальні ліси дуже страждають від людської діяльності. Їх вирубують, спалюють й на місці лісу виникають поля. Це дуже небезпечне явище для всього світу, адже вологі екваторіальні ліси дають понад 20% всього кисню в атмосферу, за що їх називають “зеленими легенями нашої планети”.<br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; Савани. З просуванням від екватора в бік тропіків ліси все рідшають та все більші простори займають високі трави. Це савани. Клімат поступово змінюється на субекваторіальний. Тут тепло весь рік, проте буває сезон дощів та сезон засухи (пригадайте чому). Чим далі від екватора, тим триваліший сухий сезон: від трьох до дев’яти місяців на рік. Живі істоти змушені пристосовуватися до перенесення засухи. На червоно-бурих ґрунтах ростуть товсті баобаби, які перед сухим сезоном накопичують у стовбурі воду й скидають листя; зонтичні акації, під якими немає затінку, через те, що для зменшення випарування води, вони повертають листя ребром до сонця; та чисельні трави, які суцільним шаром вкривають землю. Господарями саван є великі травоїдні істоти: слони, жирафи, носороги, зебри, буйволи, антилопи. На них полюють хижаки: леви, тигри, гепарди. Недоїдками та мертвечиною задовольняються “санітари” саван: шакали, гієни, грифи. Природні комплекси саван страждають від людської діяльності. Через надмірне розорювання ґрунтів та випасання худоби вони поступово перетворюються у пустелі.<br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; Пустелі. У тропічних широтах, а також у віддалених від океанів частинах субтропічного та помірного географічних поясів виникли пустелі. Опади тут велика рідкість: їх не буває по кілька років поспіль. Вдень поверхня розжарюється до +50ОС, а вночі температури повітря знижується майже до нульової відмітки. І так щодоби. Це призводить до процесу фізичного вивітрювання (пригадайте, як і чому відбувається цей процес). В наслідок цього скелі розпадаються на великі брили, а ті, в свою чергу, на пісок та глину, які перевіює сильний вітер, утворюючи височенні бархани. Ґрунти дуже бідні – тропічні пустельні та сіроземи. Суцільного рослинного покриву немає. Виживають лише ті рослини, які здатні добувати вологу з підземних вод, маючи довге коріння, та з маленькими листочками, що майже не випаровують вологи. Це верблюжа колючка, саксаул, полин, різні кактуси. З тварин переважають змії, ящірки, черепахи з сухою шкірою. Деякі запасають воду в своєму тілі (верблюди), інші швидко бігають від оазису до іншого оазису в пошуках води (антилопи). Численні гризуни (миші, тушканчики) рятуються від спеки у нірках. Деякі тварини впадають в літню сплячку. Людина поступово освоює пустелі. У місцях видобутку корисних копалин значно змінені неповторні природні комплекси. В інших місцях на зрошенні вирощують бавовник, дині, кавуни.&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; <br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; Степи. У центральних частинах Євразії та Північної Америки в межах субтропічного та помірного природного поясів сформувалася природна зона степів – безкрає царство трав на дуже родючих чорноземних ґрунтах. Опадів тут небагато. Літня спека чергується з прохолодною зимою. Степи оживають на весні. Після танення снігу з’являється багато квітів: тюльпани, іриси, півонія. З початком літньої спеки, вони відцвітають. Настає час ковили – рослини з довгими вузькими листочками. До осені всі трави вигорають й лише чути тихий гуркіт. Це вітер жене перекотиполе, яке розкидає степом своє насіння. Серед тварин панують невеликі гризуни (полівки, миші, хом’яки, ховрахи, байбаки), які харчуються насінням рослин. На них полюють хижі птахи (степовий орел, боривітер) та змії. Степи найбільше постраждали від людської діяльності через родючі ґрунти й збереглися лише у заповідниках. В минулому понад 2/3 території України також займали степи. Нині вони поступилися місцем полям, на яких колоситься пшениця та дозріває соняшник.<br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; Ліси помірного поясу. У більш вологих частинах помірного поясу, розміщених у певній&nbsp; близькості до узбережжя Океану, сформувалося кілька лісових природних зон. У більш теплих та вологих умовах виникла зона широколистяних лісів на бурих та сірих лісових ґрунтах. Тут переважають бук, дуб, граб, липа, клен. При просуванні на північ, вони чергуються з хвойними деревами: сосною, ялиною, модриною. Так формується зона мішаних лісів на дерново-підзолистих ґрунтах. У найбільш прохолодних та більш посушливих частинах помірного поясу залишаються найбільш витривалі до зимових морозів хвойні дерева: модрина, кедр, сосна, які ростуть на малородючих підзолистих та мерзлотно-тайгових ґрунтах. Це зона тайги, або хвойних лісів. У лісових природних зонах помірного поясу живе багато травоїдних істот: лось, олень, козуля, тетерук, глухар. На них полюють хижаки: вовк, лисиця, рись. Всеїдними істотами лісів є бурий ведмідь, дикий кабан. Зустрічається багато звірів з цінним хутром, зокрема соболь та горностай. Лісові ландшафти зазнали значної зміни в наслідок господарської діяльності людини. Їх великі площі зведені під міста, дороги, ріллю. Багато лісу знищується під час заготівлі деревини. Північна частина України заходить в зону мішаних лісів. Значна її частина постраждала від аварії на Чорнобильній АЕС.<br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; Тундра. С просуванням на північ зима стає більш протяжною й морозною, літо більш коротким та прохолодним. Лісова рослинність змінюється поступово тундрою – заболоченими безлісими просторами. Тундра формується в умовах субарктичного клімату. Опадів тут небагато, проте через низькі температури вони мало випаровуються й територія заболочується. Часто земля промерзає на кілька метрів вглиб. В таких складних умовах виживають лише карликові дерева, які ростуть на бідних тундрово-глеєвих ґрунтах. Це карликова береза (ледь сягає 12 см) та полярна верба (до 5 см). Під час сильних вітрів вони низько пригинається до землі. На болотах зустрічають ягідні чагарники: чорниці, журавлина, морошка. Росте багато мохів та лишайників. Ними живляться травоїдні істоти: північний олень, вівцебик, маленькі гризуни. Більшість тварин для маскування линяють кілька разів на рік: зимою їх хутро та пір’я стає білим, влітку – сірим або коричневим. Це песець, заєць-біляк, біла сова, біла куріпка. Через видобуток корисних копалин наростає плив людини на зону тундри. Особливо це небезпечно для лишайників, які ростуть вкрай повільно та є дуже чутливими до чистоти повітря.<br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; Арктичні пустелі. За лінією північного полярного кола, де панує суворий арктичний клімат, виникла зона арктичних пустель. Рослин тут дуже мало: окремими плямами ростуть лишайники, мохи та водорості. Ґрунти зовсім відсутні. Майже все життя тварин пов’язане з водою. Там можна знайти поживу, та й не так холодно, як на суходолі. Над усіма панує білий ведмідь. Він годинами може чатувати біля лунки на здобич: тюленя або крупну рибу. Не гребує й мертвечиною. На прибережних скелях трапляються “пташині базари”. Тут оселяються птахи різних видів: чайки, крячки, кайри, гаги. Всі вони харчуються рибою, на яку полюють на узбережжі.<br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; Отже, кожна природна зона сформувалася в певних кліматичних умовах. Для кожної з зон характерні свій тип ґрунтів, рослинність та тваринний світу.&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; <br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; Малі природні комплекси. Прикладами більш дрібних, ніж природні зони, комплексами можуть бути яр, озеро, річкова долина. Природні комплекси Землі дуже швидко змінюються під впливом господарської діяльності людини: розорюван¬ня земель, видобування корисних копалин, вирубування лісів, освоєння шельфової зони. Все це призводить до пе¬ретворення або навіть руйнування окремих природних комплексів. Як наслідок утворюються так звані антро¬погенні (від грецької «антропос» – людина) комплекси. Це – поля, сади, міста, кар'єри, шляхи сполучення, водосховища, ставки тощо. Для збе¬реження рівноваги в природі необхідно дуже обережно ставитись до використання її багатств та ресурсів.&nbsp;&nbsp; <br>Висновки: <br>1.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Природний комплекс (ПК) – це ділянка земної поверхні, яка вирізняється поєднанням певних природних компонентів, які нероздільно пов’язані між собою.<br>2.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Найбільшим природним комплексом Землі є географічна оболонка. В її межах виділяють зональні та азональні природні комплекси. Найбільшими азональними природними комплексами є материки і океани. До зональних природних комплексів належать географічні пояси та природні зони. Вони закономірно повторюються від екватора до полюсів за правилом широтної зональності.<br>3.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Основними природними зонами світу є: вологі екваторіальні ліси, савани, пустелі, степи, широколистяні та мішані ліси, тайга, тундра, арктичні пустелі. Для кожної з них характерні свої клімат, ґрунти, рослинність та тваринний світ.<br>4.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Природні комплекси Землі зазнали значного впливу людської діяльності. Вони часто замінені антропогенними комплексами: полями, садами, містами, кар'єрами, водосховищами тощо.<br>Питання для самоконтролю:<br>1.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Що таке природні компоненти? Назвіть їх.<br>2.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Що таке природний комплекс?<br>3.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Який природний комплекс є найбільшим на планеті й чому?<br>4.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Назвіть найбільші азональні та зональні природні комплекси.<br>5.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Що таке природна зона? Як на Землі та чому змінюються природні зони?<br>6.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Назвіть основні природні зони світу та покажіть їх на карті. В яких основних природних зонах розміщена територія України? <br>7.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Які комплекси називають антропогенними? Назвіть їх приклади.&nbsp; <br><br>Виконайте практичне завдання:<br>Дайте характеристику будь-якої з природних зон за типовим планом:<br>&nbsp;&nbsp;&nbsp; географічне положення, <br>&nbsp;&nbsp;&nbsp; тип клімату, <br>&nbsp;&nbsp;&nbsp; тип ґрунтів, <br>&nbsp;&nbsp;&nbsp; приклади типових для зони рослин, <br>&nbsp;&nbsp;&nbsp; приклади типових для зони тварин, <br>&nbsp;&nbsp;&nbsp; екологічні проблеми.&nbsp;&nbsp; <br><br><br><br><br><br>&nbsp;<br><br><br><br><br>&nbsp;<br><br><br><br><br>Загальна географія, 6 клас.<br><br>Надіслано викладачами Міжнародного ліцею Гранд<br><br>С.Г. Кобернік, Р.Р. Коваленко
+[[Image:as171.jpg]]&nbsp;&nbsp;&nbsp; <br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; Отже,'''природний комплекс''' (ПК) – це ділянка земної поверхні, яка вирізняється поєднанням певних природних компонентів, які нероздільно пов’язані між собою. <br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; Зміна одного з природних компонентів обов’язково призводить до зміни всіх інших, а врешті й до зміни всього природного комплексу на інший ПК. Наприклад, вирубування лісу не лише впливає на рослинність, але й призводить до зміни лісових тварин на мешканців відкритих просторів. Зведення дерев пливає на рівень ґрунтових вод та мікроклімат місцевості. Врешті-решт, природних комплекс лісу замінюється природним комплексом луків.&nbsp;&nbsp;
+[[Image:as172.jpg]]<br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; Природні комплекси розрізняють за їх розмірами та умовами утворення. Найбільшим природним комплексом на нашій планеті є географічна оболонка. Її компонентами є всі зовнішні оболонки Землі. <br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; Проте, вам вже відомо що географічна оболонка неоднорідна, тобто в її межах можна виділити більш дрібні природні комплекси, кожний з яких має свої межі поширення, вирізняється єдністю і зовнішнім виглядом. Частина природного комплексу, яку можна побачити зовні, називається ландшафтом (з німецької – «краєвид»). Якщо з високого місця подивитися довкола, все, що ми побачимо, — це ландшафт. Назва&nbsp;&nbsp; ландшафтів&nbsp;&nbsp; найчастіше відображає пануючий тип рослинності: степ, ліс, лука, болото і т. і.<br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; Зональні та азональні природні комплекси. Кожний природний комплекс можна уявити як своєрідну страву з меню нашої планети. Цю страву приготувала сама природа з наявних компонентів з додаванням приправи у вигляді сонячного тепла і вологи. Все це замішано у різних пропорціях і варіантах. Смак страв пе-реважно залежить від співвідношення кількості тепла і вологи, їх надходження пов'язане з географічною широтою. Але бувають і винятки. Так, наявність на поверхні суходо¬лу гірських систем порушує широтний порядок розміщен¬ня природних комплексів.<br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; Отже,&nbsp;&nbsp; умовно&nbsp;&nbsp; всі&nbsp;&nbsp; природні&nbsp;&nbsp; комплекси&nbsp;&nbsp; Землі&nbsp;&nbsp; можна поділити на дві основні групи:&nbsp;&nbsp; зональні – це ті, що сформувалися&nbsp;&nbsp; внаслідок&nbsp;&nbsp; закономірної&nbsp;&nbsp; зміни компонентів природи від екватора до полюсів, та азональні – ті, що утворилися з порушенням зональної закономірності в результаті відмінностей у будові земної кори та у рельєфі. Залежно від особливостей місцевих умов (гірських порід, зволоження, висоти над рівнем моря) виділяють, наприклад, такі азональні комплекси, як оазиси в пустелях, за¬плавні луки в долинах річок тощо.<br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; Найбільшими азональними природними комплексами в межах географічної оболонки є материки й океани, їх утворення зумовлено будовою земної кори. На материках і в океанах виділяють менші за рангом азональні природні комплекси. Так, на материках сформувалися різні гірські та рівнинні природні країни, а у Світовому океані – природні комплекси окремих океанів, морів, заток, проток тощо. <br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; Залежно від географічної широти, на материках і в Океані, від екватора до полюсів дзеркально повторюються зональні природні комплекси – географічні&nbsp; пояси. Їх назви співпадають з найменуванням кліматичних поясів: екваторіальний, субекваторіальний, тропічний, субтропічний, помірний, субарктичний (субантарктичний), арктичний (антарктичний).&nbsp; Проте географічні пояси передбачають не лише клімат певної території, але й всі інші природні компоненти. На материках в межах географічних поясів виділяють природні зони. <br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; Природні зони – великі природні комплекси Землі. Значними за площею природними комплексами є природні зони. Вони являють собою великі природні комплекси, що мають спільні кліматичні умови, ґрунти, рослинність і тваринний світ. Формування природних зон насамперед зумовлено ти¬пом клімату. Його зміни одразу позначаються на характері рослинного покриву. Саме тому назви природних зон збігаються з пануючим типом рослинності. Наприклад, зона мішаних лісів, степів, пустель тощо.<br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; У тому, що на материках є різні природні зони, можна переконатися, здійснивши уявну подорож вздовж одного з меридіанів з півночі на південь (див. карту «Географічні пояси та природні зони світу»). Помітно, що природні зони на всіх материках закономірно змінюються у напрямі від екватора до полюсів, відповідно до географічної широти та залежно від кліматичних умов. Ця закономірність дістала назву широтної зональності. Широтна зональність є наслідком кулястості Землі. Здійснимо мандрівку основними природними зонами світу від екватора до полюсів.<br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; '''Вологі екваторіальні ліси. '''В районі екватора, де панує теплий та вологий протягом року екваторіальний клімат утворилася зона вологих еква¬торіальних лісів. Сильні зливи трапляються щодня. Тому на червоно-жовтих ґрунтах розвиваються непролазні хащі з різних за висотою дерев. Тут панує вічне літо, тому листя рослини скидають не всі зразу, а по-черзі. Через це ліси називають вічнозеленими. Дерева зустрічаються різної висоти: найвищі (понад 80 м) – світлолюбні, більш низькі (40-60 м) – менш вибагливі до світла, невисокі дерева, що люблять затінок і т. д. Під пологом екваторіального лісу панують сутінки та немає трави. Натомість дерева перевиті гнучкими стеблами ліан, які, спираючись на високі стовбури, виносять своє листя до сонця. Прямо на гілках дерев квітнуть численні яскраві орхідеї. Серед тварин більшість живе на гілках дерев. Це різноманітні мавпи, папуги, жуки, метелики, мурашки. Їм вистачає їжі протягом всього року.
+[[Image:as173.jpg]]<br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; Вологі екваторіальні ліси дуже страждають від людської діяльності. Їх вирубують, спалюють й на місці лісу виникають поля. Це дуже небезпечне явище для всього світу, адже вологі екваторіальні ліси дають понад 20% всього кисню в атмосферу, за що їх називають “зеленими легенями нашої планети”.<br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; '''Савани.''' З просуванням від екватора в бік тропіків ліси все рідшають та все більші простори займають високі трави. Це савани. Клімат поступово змінюється на субекваторіальний. Тут тепло весь рік, проте буває сезон дощів та сезон засухи (пригадайте чому). Чим далі від екватора, тим триваліший сухий сезон: від трьох до дев’яти місяців на рік. Живі істоти змушені пристосовуватися до перенесення засухи. На червоно-бурих ґрунтах ростуть товсті баобаби, які перед сухим сезоном накопичують у стовбурі воду й скидають листя; зонтичні акації, під якими немає затінку, через те, що для зменшення випарування води, вони повертають листя ребром до сонця; та чисельні трави, які суцільним шаром вкривають землю. Господарями саван є великі травоїдні істоти: слони, жирафи, носороги, зебри, буйволи, антилопи. На них полюють хижаки: леви, тигри, гепарди. Недоїдками та мертвечиною задовольняються “санітари” саван: шакали, гієни, грифи. Природні комплекси саван страждають від людської діяльності. Через надмірне розорювання ґрунтів та випасання худоби вони поступово перетворюються у пустелі.
+[[Image:as174.jpg]]<br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; '''Пустелі.''' У тропічних широтах, а також у віддалених від океанів частинах субтропічного та помірного географічних поясів виникли пустелі. Опади тут велика рідкість: їх не буває по кілька років поспіль. Вдень поверхня розжарюється до +50ОС, а вночі температури повітря знижується майже до нульової відмітки. І так щодоби. Це призводить до процесу фізичного вивітрювання (пригадайте, як і чому відбувається цей процес). В наслідок цього скелі розпадаються на великі брили, а ті, в свою чергу, на пісок та глину, які перевіює сильний вітер, утворюючи височенні бархани. Ґрунти дуже бідні – тропічні пустельні та сіроземи. Суцільного рослинного покриву немає. Виживають лише ті рослини, які здатні добувати вологу з підземних вод, маючи довге коріння, та з маленькими листочками, що майже не випаровують вологи. Це верблюжа колючка, саксаул, полин, різні кактуси. З тварин переважають змії, ящірки, черепахи з сухою шкірою. Деякі запасають воду в своєму тілі (верблюди), інші швидко бігають від оазису до іншого оазису в пошуках води (антилопи). Численні гризуни (миші, тушканчики) рятуються від спеки у нірках. Деякі тварини впадають в літню сплячку. Людина поступово освоює пустелі. У місцях видобутку корисних копалин значно змінені неповторні природні комплекси. В інших місцях на зрошенні вирощують бавовник, дині, кавуни.&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;
+[[Image:as175.jpg]]&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; <br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; '''Степи.''' У центральних частинах Євразії та Північної Америки в межах субтропічного та помірного природного поясів сформувалася природна зона степів – безкрає царство трав на дуже родючих чорноземних ґрунтах. Опадів тут небагато. Літня спека чергується з прохолодною зимою. Степи оживають на весні. Після танення снігу з’являється багато квітів: тюльпани, іриси, півонія. З початком літньої спеки, вони відцвітають. Настає час ковили – рослини з довгими вузькими листочками. До осені всі трави вигорають й лише чути тихий гуркіт. Це вітер жене перекотиполе, яке розкидає степом своє насіння. Серед тварин панують невеликі гризуни (полівки, миші, хом’яки, ховрахи, байбаки), які харчуються насінням рослин. На них полюють хижі птахи (степовий орел, боривітер) та змії. Степи найбільше постраждали від людської діяльності через родючі ґрунти й збереглися лише у заповідниках. В минулому понад 2/3 території України також займали степи. Нині вони поступилися місцем полям, на яких колоситься пшениця та дозріває соняшник.
+[[Image:as176.jpg]]<br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; '''Ліси помірного поясу.''' У більш вологих частинах помірного поясу, розміщених у певній&nbsp; близькості до узбережжя Океану, сформувалося кілька лісових природних зон. У більш теплих та вологих умовах виникла зона широколистяних лісів на бурих та сірих лісових ґрунтах. Тут переважають бук, дуб, граб, липа, клен. При просуванні на північ, вони чергуються з хвойними деревами: сосною, ялиною, модриною. Так формується зона мішаних лісів на дерново-підзолистих ґрунтах. У найбільш прохолодних та більш посушливих частинах помірного поясу залишаються найбільш витривалі до зимових морозів хвойні дерева: модрина, кедр, сосна, які ростуть на малородючих підзолистих та мерзлотно-тайгових ґрунтах. Це зона тайги, або хвойних лісів. У лісових природних зонах помірного поясу живе багато травоїдних істот: лось, олень, козуля, тетерук, глухар. На них полюють хижаки: вовк, лисиця, рись. Всеїдними істотами лісів є бурий ведмідь, дикий кабан. Зустрічається багато звірів з цінним хутром, зокрема соболь та горностай. Лісові ландшафти зазнали значної зміни в наслідок господарської діяльності людини. Їх великі площі зведені під міста, дороги, ріллю. Багато лісу знищується під час заготівлі деревини. Північна частина України заходить в зону мішаних лісів. Значна її частина постраждала від аварії на Чорнобильній АЕС.
+[[Image:as177.jpg]]<br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; '''Тундра.''' С просуванням на північ зима стає більш протяжною й морозною, літо більш коротким та прохолодним. Лісова рослинність змінюється поступово тундрою – заболоченими безлісими просторами. Тундра формується в умовах субарктичного клімату. Опадів тут небагато, проте через низькі температури вони мало випаровуються й територія заболочується. Часто земля промерзає на кілька метрів вглиб. В таких складних умовах виживають лише карликові дерева, які ростуть на бідних тундрово-глеєвих ґрунтах. Це карликова береза (ледь сягає 12 см) та полярна верба (до 5 см). Під час сильних вітрів вони низько пригинається до землі. На болотах зустрічають ягідні чагарники: чорниці, журавлина, морошка. Росте багато мохів та лишайників. Ними живляться травоїдні істоти: північний олень, вівцебик, маленькі гризуни. Більшість тварин для маскування линяють кілька разів на рік: зимою їх хутро та пір’я стає білим, влітку – сірим або коричневим. Це песець, заєць-біляк, біла сова, біла куріпка. Через видобуток корисних копалин наростає плив людини на зону тундри. Особливо це небезпечно для лишайників, які ростуть вкрай повільно та є дуже чутливими до чистоти повітря.
+[[Image:as178.jpg]]<br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; '''Арктичні пустелі.''' За лінією північного полярного кола, де панує суворий арктичний клімат, виникла зона арктичних пустель. Рослин тут дуже мало: окремими плямами ростуть лишайники, мохи та водорості. Ґрунти зовсім відсутні. Майже все життя тварин пов’язане з водою. Там можна знайти поживу, та й не так холодно, як на суходолі. Над усіма панує білий ведмідь. Він годинами може чатувати біля лунки на здобич: тюленя або крупну рибу. Не гребує й мертвечиною. На прибережних скелях трапляються “пташині базари”. Тут оселяються птахи різних видів: чайки, крячки, кайри, гаги. Всі вони харчуються рибою, на яку полюють на узбережжі.
+[[Image:as179.jpg]]<br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; Отже, кожна природна зона сформувалася в певних кліматичних умовах. Для кожної з зон характерні свій тип ґрунтів, рослинність та тваринний світу.&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; <br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; Малі природні комплекси. Прикладами більш дрібних, ніж природні зони, комплексами можуть бути яр, озеро, річкова долина. Природні комплекси Землі дуже швидко змінюються під впливом господарської діяльності людини: розорюван¬ня земель, видобування корисних копалин, вирубування лісів, освоєння шельфової зони. Все це призводить до пе¬ретворення або навіть руйнування окремих природних комплексів. Як наслідок утворюються так звані антро¬погенні (від грецької «антропос» – людина) комплекси. Це – поля, сади, міста, кар'єри, шляхи сполучення, водосховища, ставки тощо. Для збе¬реження рівноваги в природі необхідно дуже обережно ставитись до використання її багатств та ресурсів.&nbsp;&nbsp; <br>'''Висновки: '''<br>1.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Природний комплекс (ПК) – це ділянка земної поверхні, яка вирізняється поєднанням певних природних компонентів, які нероздільно пов’язані між собою.<br>2.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Найбільшим природним комплексом Землі є географічна оболонка. В її межах виділяють зональні та азональні природні комплекси. Найбільшими азональними природними комплексами є материки і океани. До зональних природних комплексів належать географічні пояси та природні зони. Вони закономірно повторюються від екватора до полюсів за правилом широтної зональності.<br>3.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Основними природними зонами світу є: вологі екваторіальні ліси, савани, пустелі, степи, широколистяні та мішані ліси, тайга, тундра, арктичні пустелі. Для кожної з них характерні свої клімат, ґрунти, рослинність та тваринний світ.<br>4.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Природні комплекси Землі зазнали значного впливу людської діяльності. Вони часто замінені антропогенними комплексами: полями, садами, містами, кар'єрами, водосховищами тощо.<br>'''Питання для самоконтролю:'''<br>1.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Що таке природні компоненти? Назвіть їх.<br>2.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Що таке природний комплекс?<br>3.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Який природний комплекс є найбільшим на планеті й чому?<br>4.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Назвіть найбільші азональні та зональні природні комплекси.<br>5.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Що таке природна зона? Як на Землі та чому змінюються природні зони?<br>6.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Назвіть основні природні зони світу та покажіть їх на карті. В яких основних природних зонах розміщена територія України? <br>7.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Які комплекси називають антропогенними? Назвіть їх приклади.&nbsp; <br><br>'''Виконайте практичне завдання:'''<br>Дайте характеристику будь-якої з природних зон за типовим планом:<br>-&nbsp;&nbsp; географічне положення, <br>-&nbsp;&nbsp;&nbsp; тип клімату, <br>-&nbsp;&nbsp;&nbsp; тип ґрунтів, <br>-&nbsp;&nbsp;&nbsp; приклади типових для зони рослин, <br>-&nbsp;&nbsp;&nbsp; приклади типових для зони тварин, <br>-&nbsp;&nbsp;&nbsp; екологічні проблеми.&nbsp;&nbsp; <br><br><br><br><br><br>&nbsp;<br><br><br><br><br>&nbsp;<br><br><br><br><br>Загальна географія, 6 клас.<br><br>Надіслано викладачами Міжнародного ліцею Гранд<br><br>С.Г. Кобернік, Р.Р. Коваленко
 <br>

При использовании материалов ресурса
ссылка на edufuture.biz обязательна (для интернет ресурсов - гиперссылка).
edufuture.biz 2008-© Все права защищены.
Сайт edufuture.biz является порталом, в котором не предусмотрены темы политики, наркомании, алкоголизма, курения и других "взрослых" тем.

Разработка - Гипермаркет знаний 2008-

Ждем Ваши замечания и предложения на email:
По вопросам рекламы и спонсорства пишите на email: