KNOWLEDGE HYPERMARKET


Зображення природи різними поетами.Повні уроки
(Новая страница: «'''Гіпермаркет Знань>>[[Зарубіжна література|Заруб...»)
Строка 1: Строка 1:
'''[[Гіпермаркет Знань - перший в світі!|Гіпермаркет Знань]]&gt;&gt;[[Зарубіжна література|Зарубіжна література]]&gt;&gt;[[Зарубіжна література 5 клас. Повні уроки|Зарубіжна література 5 клас. Повні уроки]]&gt;&gt;Зарубіжна література:Зображення природи різними поетами. Повні уроки<metakeywords>Зарубіжна література 5 клас, Повні уроки,Тема Зображення природи різними поетами</metakeywords>'''  
'''[[Гіпермаркет Знань - перший в світі!|Гіпермаркет Знань]]&gt;&gt;[[Зарубіжна література|Зарубіжна література]]&gt;&gt;[[Зарубіжна література 5 клас. Повні уроки|Зарубіжна література 5 клас. Повні уроки]]&gt;&gt;Зарубіжна література:Зображення природи різними поетами. Повні уроки<metakeywords>Зарубіжна література 5 клас, Повні уроки,Тема Зображення природи різними поетами</metakeywords>'''  
-
Тема: Зображення природи різними поетами: спільне та відмінне в описах. Алкман (VII ст. до н. е.) «Сплять усі верховини гірські...». Йоганн Вольфганг Гете (1749-1832) «Нічна пісня подорожнього». Михайло Лєрмонтов (1814-1841) «Из Гете» («Горные вершины...»)<br>'''Мета''': розширити знання учнів про поезію природи<br>&nbsp;- розвиток аналітичного мислення учнів;<br>&nbsp;- виховання інтересу до творчості письменника, пошани до культурної спадщини.<br>'''Тип уроку:''' навчально - виховний<br>'''Хід уроку:'''<br>Навряд чи є що-небудь настільки ж владне, що займає людський розум і уяву, як природа. І це цілком природно: людина — дитя природи, з перших кроків своїх він відчуває могутні сили навколишнього світу.&nbsp; Людина зростає, дорослішає — і його відношення до природи змінюється. Воно стає більш багатобічним і усвідомленим. Учений спостерігає природні явища і відкриває усесвітні закони; технік ставить їх на службу людям. А лісовод, наприклад, не дає убожіти зеленим запасам землі і тим допомагає&nbsp; природі зберегти і примножити свої сили.<br>Відмінність поетичного відношення до природи від наукового, практичного полягає перш за все в тому, що поет в своїх віршах наділяє її переживаннями, властивостями і межами живої істоти, іншими словами — одушевляє.<br>Всім відоме ім'я А. Афанасьева — чудового збирача російських народних казок. Але очевидно, не всі знають, що він є автором однієї дуже цікавої книги — «Поетичні переконання слов'ян на природу». У ній А. Афанасьев говорить, спираючись на вивчені їм твори фольклору, що джерелом і поштовхом народної словесної творчості було «співчутливе споглядання природи, яке супроводжувало людину в період створення мови»<br>Інакше кажучи, людина сприймала могутні сили стихій як щось живе, здатне відчувати і тому не стільки змальовував природу, скільки розмовляв з нею.<br>Традиції пейзажної лірики, як і багато чого іншого в російській поезії, були закладені Олександром Сергійовичем Пушкіним. У розділах&nbsp; роману у віршах «Євгеній Онєгін», у віршах&nbsp;&nbsp; «Зимовий ранок», «Село», «Осінь» поет досяг дивного поєднання піднесеності відчуттів і реалістичності кожної деталі описуваного. Літературний критик Н. Добролюбов так сказав про це в 1860 році: «До Пушкина отвращение от всякого естественного чувства и верного изображения обыкновенных предметов простиралось до того, что самую природу старались искажать... Пушкин долго возбуждал негодование своей смелостью писать стихи, находить поэзию не в воображаемом идеале предмета, а в самом предмете, как он есть. Но сила его таланта, уменье чуять, ловить и воссоздавать естественную красоту предметов — победили дикое упорство фантазёров, и в этом-то приближении к реализму в природе состоит величайшая литературная заслуга Пушкина».<br>Після Пушкіна, який сказав «уж небо осенью дышало, уж реже солнышко блистало» і ще— «дохнул осенний хлад» і якому читач вірить як незаперечному авторитету, ми вже не замислюємося над тим: чи може піднебіння дійсно дихати? Услід за поетом ми одухотворяємо природу (слова «дихати» і «душа» адже теж однокорінні!) і лише дивуємося з новизни його точності в цьому вірші:
+
'''Тема:''' Зображення природи різними поетами: спільне та відмінне в описах. Алкман (VII ст. до н. е.) «Сплять усі верховини гірські...». Йоганн Вольфганг Гете (1749-1832) «Нічна пісня подорожнього». Михайло Лєрмонтов (1814-1841) «Из Гете» («Горные вершины...»)<br>'''Мета''': розширити знання учнів про поезію природи<br>&nbsp;- розвиток аналітичного мислення учнів;<br>&nbsp;- виховання інтересу до творчості письменника, пошани до культурної спадщини.<br>'''Тип уроку:''' навчально - виховний<br>'''Хід уроку:'''<br>Навряд чи є що-небудь настільки ж владне, що займає людський розум і уяву, як природа. І це цілком природно: людина — дитя природи, з перших кроків своїх він відчуває могутні сили навколишнього світу.&nbsp; Людина зростає, дорослішає — і його відношення до природи змінюється. Воно стає більш багатобічним і усвідомленим. Учений спостерігає природні явища і відкриває усесвітні закони; технік ставить їх на службу людям. А лісовод, наприклад, не дає убожіти зеленим запасам землі і тим допомагає&nbsp; природі зберегти і примножити свої сили.
 +
 
 +
[[Image:T41p.jpeg]]<br>Відмінність поетичного відношення до природи від наукового, практичного полягає перш за все в тому, що поет в своїх віршах наділяє її переживаннями, властивостями і межами живої істоти, іншими словами — одушевляє.<br>Всім відоме ім'я А. Афанасьева — чудового збирача російських народних казок. Але очевидно, не всі знають, що він є автором однієї дуже цікавої книги — «Поетичні переконання слов'ян на природу». У ній А. Афанасьев говорить, спираючись на вивчені їм твори фольклору, що джерелом і поштовхом народної словесної творчості було «співчутливе споглядання природи, яке супроводжувало людину в період створення мови»
 +
 
 +
[[Image:T41p1.jpeg]]<br>Інакше кажучи, людина сприймала могутні сили стихій як щось живе, здатне відчувати і тому не стільки змальовував природу, скільки розмовляв з нею.<br>Традиції пейзажної лірики, як і багато чого іншого в російській поезії, були закладені Олександром Сергійовичем Пушкіним. У розділах&nbsp; роману у віршах «Євгеній Онєгін», у віршах&nbsp;&nbsp; «Зимовий ранок»,
 +
 
 +
[[Image:T41p3.jpeg]]
 +
 
 +
«Село», «Осінь» поет досяг дивного поєднання піднесеності відчуттів і реалістичності кожної деталі описуваного. Літературний критик Н. Добролюбов так сказав про це в 1860 році: «До Пушкина отвращение от всякого естественного чувства и верного изображения обыкновенных предметов простиралось до того, что самую природу старались искажать... Пушкин долго возбуждал негодование своей смелостью писать стихи, находить поэзию не в воображаемом идеале предмета, а в самом предмете, как он есть. Но сила его таланта, уменье чуять, ловить и воссоздавать естественную красоту предметов — победили дикое упорство фантазёров, и в этом-то приближении к реализму в природе состоит величайшая литературная заслуга Пушкина».
 +
 
 +
[[Image:T41p2.jpeg]]<br>Після Пушкіна, який сказав «уж небо осенью дышало, уж реже солнышко блистало» і ще— «дохнул осенний хлад» і якому читач вірить як незаперечному авторитету, ми вже не замислюємося над тим: чи може піднебіння дійсно дихати?
 +
 
 +
[[Image:T41p4.jpeg]]
 +
 
 +
Услід за поетом ми одухотворяємо природу (слова «дихати» і «душа» адже теж однокорінні!) і лише дивуємося з новизни його точності в цьому вірші:  
*'''Прочитайте виразно:'''
*'''Прочитайте виразно:'''
-
Дохнул осенний хлад — дорога промерзает.<br>Журча ещё бежит за мельницу ручей,<br>Но пруд уже застыл...<br>Алкману належить знаменитий вірш, що описує пейзажі Лаконії, вірш, що увійшов завдяки Лермонтову і Гете в скарбниці російської і німецької поезії. "Горные вершины спят во мгле ночной" вже майже три тисячі років "Тихие долины полны свежей мглой" .
+
Дохнул осенний хлад — дорога промерзает.<br>Журча ещё бежит за мельницу ручей,<br>Но пруд уже застыл...<br>Алкману належить знаменитий вірш, що описує пейзажі Лаконії, вірш, що увійшов завдяки Лермонтову і Гете в скарбниці російської і німецької поезії. "Горные вершины спят во мгле ночной" вже майже три тисячі років "Тихие долины полны свежей мглой" .  
*'''Ось як звучить цей вірш в перекладі В.В. Вересаєва:'''
*'''Ось як звучить цей вірш в перекладі В.В. Вересаєва:'''
-
Спят вершины высокие гор и бездн провалы,<br>Спят утесы и ущелья,<br>Змеи, сколько их черная земля всех ни кормит,<br>Густые рои пчел, звери гор высоких<br>И чудища в багровой глубине морской.<br>Сладко спит и племя<br>Быстролетащих птиц.<br>Слава Алкмана в Спарті була великою. Його поховали поряд з могилами великих героїв. За свідченням Павсанія, в Спарті був споруджений пам'ятник Алкману, "красу віршів якого анітрохи не зіпсував латинський діалект, що є найменш благозвучним". За межами країни про нього не знали майже нічого, і лише в епоху еллінізму цінителі рідкості захопилися незвичайним поетом-ліриком, що жив у войовничій Спарті.<br><br>Гьоте писав майже все своє життя, більше 60 років. Його ессе «Природа», можна перечитувати все життя, знаходячи все нові відтінки думки. Природа Гьоте радіє мріям. Хто розбиває їх в собі або в інших, того карає вона, як страшного лиходія. Хто їй довірливо слідує, того вона притискує, як улюблене дитя, до серця.&nbsp; Немає числа її дітям. До всіх вона рівно щедра, але у неї є улюбленці, яких вона балує, багато приносить в жертву. Все велике вона приймає під свій покров.<br><br>И жизнь, и бодрость, и покой<br>Дыханьем вольным пью.<br>Природа, сладко быть с тобой,<br>Упасть на грудь твою!<br>Колышась плавно, в лад веслу,<br>Несет ладью вода.<br>Ушла в заоблачную мглу<br>Зубчатых скал гряда.<br>Світ природи Лєрмонтова володіє самостійністю, і світ цей дисгармонійний, розколений на землю і небо як низ і верх. Із землею пов'язане все кінцеве, скороминуще, тимчасове. Нбо&nbsp; втілює в собі вічність. Своєрідною сполучною ланкою між землею і небесами виступають гори. Вони непорушні, не підвладні руйнуванням. Саме тут можливе досягнення гармонії.&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; Такі думки характерні для раннього періоду творчості поета. В молодості М. Ю. Лермонтов описує “бурі галасливі”, величні явища природи:<br>&nbsp;Ревет гроза, дымятся тучи<br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; Над темной бездною морской, <br>&nbsp;&nbsp;&nbsp; И хлещут пеною кипучей, <br>&nbsp;&nbsp;&nbsp; Толляся, волны меж собой.
+
Спят вершины высокие гор и бездн провалы,<br>Спят утесы и ущелья,<br>Змеи, сколько их черная земля всех ни кормит,<br>Густые рои пчел, звери гор высоких<br>И чудища в багровой глубине морской.<br>Сладко спит и племя<br>Быстролетащих птиц.
 +
 
 +
[[Image:T41p5.jpeg]]<br>Слава Алкмана в Спарті була великою. Його поховали поряд з могилами великих героїв. За свідченням Павсанія, в Спарті був споруджений пам'ятник Алкману, "красу віршів якого анітрохи не зіпсував латинський діалект, що є найменш благозвучним". За межами країни про нього не знали майже нічого, і лише в епоху еллінізму цінителі рідкості захопилися незвичайним поетом-ліриком, що жив у войовничій Спарті.<br><br>Гьоте писав майже все своє життя, більше 60 років. Його ессе «Природа», можна перечитувати все життя, знаходячи все нові відтінки думки. Природа Гьоте радіє мріям. Хто розбиває їх в собі або в інших, того карає вона, як страшного лиходія. Хто їй довірливо слідує, того вона притискує, як улюблене дитя, до серця.&nbsp; Немає числа її дітям. До всіх вона рівно щедра, але у неї є улюбленці, яких вона балує, багато приносить в жертву. Все велике вона приймає під свій покров.<br><br>И жизнь, и бодрость, и покой<br>Дыханьем вольным пью.<br>Природа, сладко быть с тобой,<br>Упасть на грудь твою!<br>Колышась плавно, в лад веслу,<br>Несет ладью вода.<br>Ушла в заоблачную мглу<br>Зубчатых скал гряда.<br>Світ природи Лєрмонтова володіє самостійністю, і світ цей дисгармонійний, розколений на землю і небо як низ і верх. Із землею пов'язане все кінцеве, скороминуще, тимчасове. Нбо&nbsp; втілює в собі вічність. Своєрідною сполучною ланкою між землею і небесами виступають гори. Вони непорушні, не підвладні руйнуванням. Саме тут можливе досягнення гармонії.&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; Такі думки характерні для раннього періоду творчості поета. В молодості М. Ю. Лермонтов описує “бурі галасливі”, величні явища природи:<br>&nbsp;Ревет гроза, дымятся тучи<br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; Над темной бездною морской, <br>&nbsp;&nbsp;&nbsp; И хлещут пеною кипучей, <br>&nbsp;&nbsp;&nbsp; Толляся, волны меж собой.  
*'''Запитання на закріплення нової теми'''
*'''Запитання на закріплення нової теми'''
-
На вашу думку, що є спільного в описанні природи письменниками.<br>Пригадайте вірш про природу.
+
На вашу думку, що є спільного в описанні природи письменниками.<br>Пригадайте вірш про природу.  
*'''Домашнє завдання:'''
*'''Домашнє завдання:'''
-
Напишіть твір на тему: Прироса в поезіі сучасних письменників<br>'''Список використаної літератури:'''<br>Урок на тему : Природа в просійській поезії, Масленко Н. М., викладача світової літератури Сш. № 3,м. Херсон. <br>Урок на тему : Поезія природи, Колісніченко В. Д., викладача світової літератури Сш. №2 ,м. Хмельницький<br>Зарубежная литература: Х1Х век. Романтизм. Критический реализм. Хрестоматия.- <br>М.: Современник, 2009.- 639с.
+
Напишіть твір на тему: Прироса в поезіі сучасних письменників<br>'''Список використаної літератури:'''<br>Урок на тему&nbsp;: Природа в просійській поезії, Масленко Н. М., викладача світової літератури Сш. № 3,м. Херсон. <br>Урок на тему&nbsp;: Поезія природи, Колісніченко В. Д., викладача світової літератури Сш. №2 ,м. Хмельницький<br>Зарубежная литература: Х1Х век. Романтизм. Критический реализм. Хрестоматия.- <br>М.: Современник, 2009.- 639с.  
Яковлев Александр Николаевич Реализм - земля перестройки.- М.: <br>Изд-во полит. лит-ры,2008.- 544с.<br>&nbsp;Зарубежная литература: Х1Х век. Романтизм. Критический реализм. Хрестоматия.- М.:<br>Просвещение, 2009.- 639с.<br>Відредаговано і надіслано Пилипенко В.В.<br><br> <br> Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, [http://xvatit.com/index.php?do=feedback напишите нам]. <br> Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - [http://xvatit.com/forum/ Образовательный форум].<br>  
Яковлев Александр Николаевич Реализм - земля перестройки.- М.: <br>Изд-во полит. лит-ры,2008.- 544с.<br>&nbsp;Зарубежная литература: Х1Х век. Романтизм. Критический реализм. Хрестоматия.- М.:<br>Просвещение, 2009.- 639с.<br>Відредаговано і надіслано Пилипенко В.В.<br><br> <br> Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, [http://xvatit.com/index.php?do=feedback напишите нам]. <br> Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - [http://xvatit.com/forum/ Образовательный форум].<br>  
[[Category:Зарубіжна_література_5_клас]]
[[Category:Зарубіжна_література_5_клас]]

Версия 13:36, 20 декабря 2010

Гіпермаркет Знань>>Зарубіжна література>>Зарубіжна література 5 клас. Повні уроки>>Зарубіжна література:Зображення природи різними поетами. Повні уроки

Тема: Зображення природи різними поетами: спільне та відмінне в описах. Алкман (VII ст. до н. е.) «Сплять усі верховини гірські...». Йоганн Вольфганг Гете (1749-1832) «Нічна пісня подорожнього». Михайло Лєрмонтов (1814-1841) «Из Гете» («Горные вершины...»)
Мета: розширити знання учнів про поезію природи
 - розвиток аналітичного мислення учнів;
 - виховання інтересу до творчості письменника, пошани до культурної спадщини.
Тип уроку: навчально - виховний
Хід уроку:
Навряд чи є що-небудь настільки ж владне, що займає людський розум і уяву, як природа. І це цілком природно: людина — дитя природи, з перших кроків своїх він відчуває могутні сили навколишнього світу.  Людина зростає, дорослішає — і його відношення до природи змінюється. Воно стає більш багатобічним і усвідомленим. Учений спостерігає природні явища і відкриває усесвітні закони; технік ставить їх на службу людям. А лісовод, наприклад, не дає убожіти зеленим запасам землі і тим допомагає  природі зберегти і примножити свої сили.

T41p.jpeg
Відмінність поетичного відношення до природи від наукового, практичного полягає перш за все в тому, що поет в своїх віршах наділяє її переживаннями, властивостями і межами живої істоти, іншими словами — одушевляє.
Всім відоме ім'я А. Афанасьева — чудового збирача російських народних казок. Але очевидно, не всі знають, що він є автором однієї дуже цікавої книги — «Поетичні переконання слов'ян на природу». У ній А. Афанасьев говорить, спираючись на вивчені їм твори фольклору, що джерелом і поштовхом народної словесної творчості було «співчутливе споглядання природи, яке супроводжувало людину в період створення мови»

T41p1.jpeg
Інакше кажучи, людина сприймала могутні сили стихій як щось живе, здатне відчувати і тому не стільки змальовував природу, скільки розмовляв з нею.
Традиції пейзажної лірики, як і багато чого іншого в російській поезії, були закладені Олександром Сергійовичем Пушкіним. У розділах  роману у віршах «Євгеній Онєгін», у віршах   «Зимовий ранок»,

T41p3.jpeg

«Село», «Осінь» поет досяг дивного поєднання піднесеності відчуттів і реалістичності кожної деталі описуваного. Літературний критик Н. Добролюбов так сказав про це в 1860 році: «До Пушкина отвращение от всякого естественного чувства и верного изображения обыкновенных предметов простиралось до того, что самую природу старались искажать... Пушкин долго возбуждал негодование своей смелостью писать стихи, находить поэзию не в воображаемом идеале предмета, а в самом предмете, как он есть. Но сила его таланта, уменье чуять, ловить и воссоздавать естественную красоту предметов — победили дикое упорство фантазёров, и в этом-то приближении к реализму в природе состоит величайшая литературная заслуга Пушкина».

T41p2.jpeg
Після Пушкіна, який сказав «уж небо осенью дышало, уж реже солнышко блистало» і ще— «дохнул осенний хлад» і якому читач вірить як незаперечному авторитету, ми вже не замислюємося над тим: чи може піднебіння дійсно дихати?

T41p4.jpeg

Услід за поетом ми одухотворяємо природу (слова «дихати» і «душа» адже теж однокорінні!) і лише дивуємося з новизни його точності в цьому вірші:

  • Прочитайте виразно:

Дохнул осенний хлад — дорога промерзает.
Журча ещё бежит за мельницу ручей,
Но пруд уже застыл...
Алкману належить знаменитий вірш, що описує пейзажі Лаконії, вірш, що увійшов завдяки Лермонтову і Гете в скарбниці російської і німецької поезії. "Горные вершины спят во мгле ночной" вже майже три тисячі років "Тихие долины полны свежей мглой" .

  • Ось як звучить цей вірш в перекладі В.В. Вересаєва:

Спят вершины высокие гор и бездн провалы,
Спят утесы и ущелья,
Змеи, сколько их черная земля всех ни кормит,
Густые рои пчел, звери гор высоких
И чудища в багровой глубине морской.
Сладко спит и племя
Быстролетащих птиц.

T41p5.jpeg
Слава Алкмана в Спарті була великою. Його поховали поряд з могилами великих героїв. За свідченням Павсанія, в Спарті був споруджений пам'ятник Алкману, "красу віршів якого анітрохи не зіпсував латинський діалект, що є найменш благозвучним". За межами країни про нього не знали майже нічого, і лише в епоху еллінізму цінителі рідкості захопилися незвичайним поетом-ліриком, що жив у войовничій Спарті.

Гьоте писав майже все своє життя, більше 60 років. Його ессе «Природа», можна перечитувати все життя, знаходячи все нові відтінки думки. Природа Гьоте радіє мріям. Хто розбиває їх в собі або в інших, того карає вона, як страшного лиходія. Хто їй довірливо слідує, того вона притискує, як улюблене дитя, до серця.  Немає числа її дітям. До всіх вона рівно щедра, але у неї є улюбленці, яких вона балує, багато приносить в жертву. Все велике вона приймає під свій покров.

И жизнь, и бодрость, и покой
Дыханьем вольным пью.
Природа, сладко быть с тобой,
Упасть на грудь твою!
Колышась плавно, в лад веслу,
Несет ладью вода.
Ушла в заоблачную мглу
Зубчатых скал гряда.
Світ природи Лєрмонтова володіє самостійністю, і світ цей дисгармонійний, розколений на землю і небо як низ і верх. Із землею пов'язане все кінцеве, скороминуще, тимчасове. Нбо  втілює в собі вічність. Своєрідною сполучною ланкою між землею і небесами виступають гори. Вони непорушні, не підвладні руйнуванням. Саме тут можливе досягнення гармонії.     Такі думки характерні для раннього періоду творчості поета. В молодості М. Ю. Лермонтов описує “бурі галасливі”, величні явища природи:
 Ревет гроза, дымятся тучи
     Над темной бездною морской,
    И хлещут пеною кипучей,
    Толляся, волны меж собой.

  • Запитання на закріплення нової теми

На вашу думку, що є спільного в описанні природи письменниками.
Пригадайте вірш про природу.

  • Домашнє завдання:

Напишіть твір на тему: Прироса в поезіі сучасних письменників
Список використаної літератури:
Урок на тему : Природа в просійській поезії, Масленко Н. М., викладача світової літератури Сш. № 3,м. Херсон.
Урок на тему : Поезія природи, Колісніченко В. Д., викладача світової літератури Сш. №2 ,м. Хмельницький
Зарубежная литература: Х1Х век. Романтизм. Критический реализм. Хрестоматия.-
М.: Современник, 2009.- 639с.

Яковлев Александр Николаевич Реализм - земля перестройки.- М.:
Изд-во полит. лит-ры,2008.- 544с.
 Зарубежная литература: Х1Х век. Романтизм. Критический реализм. Хрестоматия.- М.:
Просвещение, 2009.- 639с.
Відредаговано і надіслано Пилипенко В.В.


Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.
Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.

Предмети > Зарубіжна література > Зарубіжна література 5 клас