'''[[Гіпермаркет Знань - перший в світі!|Гіпермаркет Знань]]>>[[Зарубіжна література|Зарубіжна література]]>>[[Зарубіжна література 5 клас. Повні уроки|Зарубіжна література 5 клас. Повні уроки]]>>Зарубіжна література:Зображення природи різними поетами. Повні уроки<metakeywords>Зарубіжна література 5 клас, Повні уроки,Тема Зображення природи різними поетами</metakeywords>'''
'''[[Гіпермаркет Знань - перший в світі!|Гіпермаркет Знань]]>>[[Зарубіжна література|Зарубіжна література]]>>[[Зарубіжна література 5 клас. Повні уроки|Зарубіжна література 5 клас. Повні уроки]]>>Зарубіжна література:Зображення природи різними поетами. Повні уроки<metakeywords>Зарубіжна література 5 клас, Повні уроки,Тема Зображення природи різними поетами</metakeywords>'''
-
'''Тема:''' Зображення природи різними поетами: спільне та відмінне в описах. Алкман (VII ст. до н. е.) «Сплять усі верховини гірські...». Йоганн Вольфганг Гете (1749-1832) «Нічна пісня подорожнього». Михайло Лєрмонтов (1814-1841) «Из Гете» («Горные вершины...»)<br>'''Мета''': розширити знання учнів про поезію природи<br> - розвиток аналітичного мислення учнів;<br> - виховання інтересу до творчості письменника, пошани до культурної спадщини.<br>'''Тип уроку:''' навчально - виховний<br>'''Хід уроку:'''<br>Навряд чи є що-небудь настільки ж владне, що займає людський розум і уяву, як природа. І це цілком природно: людина — дитя природи, з перших кроків своїх він відчуває могутні сили навколишнього світу. Людина зростає, дорослішає — і його відношення до природи змінюється. Воно стає більш багатобічним і усвідомленим. Учений спостерігає природні явища і відкриває усесвітні закони; технік ставить їх на службу людям. А лісовод, наприклад, не дає убожіти зеленим запасам землі і тим допомагає природі зберегти і примножити свої сили.
+
'''Тема:''' Зображення природи різними поетами: спільне та відмінне в описах. Алкман (VII ст. до н. е.) «Сплять усі верховини гірські...». Йоганн Вольфганг Гете (1749-1832) «Нічна пісня подорожнього». Михайло Лєрмонтов (1814-1841) «Из Гете» («Горные вершины...»)<br>'''Мета''': розширити знання учнів про поезію природи<br> - розвиток аналітичного мислення учнів;<br> - виховання інтересу до творчості письменника, пошани до культурної спадщини.<br>'''Тип уроку:''' навчально - виховний<br>'''Хід уроку:'''<br>Навряд чи є що-небудь настільки ж владне, що займає людський розум і уяву, як природа. І це цілком природно: людина — дитя природи, з перших кроків своїх він відчуває могутні сили навколишнього світу. Людина зростає, дорослішає — і його відношення до природи змінюється. Воно стає більш багатобічним і усвідомленим. Учений спостерігає природні явища і відкриває усесвітні закони; технік ставить їх на службу людям. А лісовод, наприклад, не дає убожіти зеленим запасам землі і тим допомагає природі зберегти і примножити свої сили.
-
[[Image:T41p.jpeg]]<br>Відмінність поетичного відношення до природи від наукового, практичного полягає перш за все в тому, що поет в своїх віршах наділяє її переживаннями, властивостями і межами живої істоти, іншими словами — одушевляє.<br>Всім відоме ім'я А. Афанасьева — чудового збирача російських народних казок. Але очевидно, не всі знають, що він є автором однієї дуже цікавої книги — «Поетичні переконання слов'ян на природу». У ній А. Афанасьев говорить, спираючись на вивчені їм твори фольклору, що джерелом і поштовхом народної словесної творчості було «співчутливе споглядання природи, яке супроводжувало людину в період створення мови»
+
[[Image:T41p.jpeg]]<br>Відмінність поетичного відношення до природи від наукового, практичного полягає перш за все в тому, що поет в своїх віршах наділяє її переживаннями, властивостями і межами живої істоти, іншими словами — одушевляє.
-
[[Image:T41p1.jpeg]]<br>Інакше кажучи, людина сприймала могутні сили стихій як щось живе, здатне відчувати і тому не стільки змальовував природу, скільки розмовляв з нею.<br>Традиції пейзажної лірики, як і багато чого іншого в російській поезії, були закладені Олександром Сергійовичем Пушкіним. У розділах роману у віршах «Євгеній Онєгін», у віршах «Зимовий ранок»,
+
<br>Всім відоме ім'я А. Афанасьева — чудового збирача [[Російська_мова|'''російських''']] народних казок. Але очевидно, не всі знають, що він є автором однієї дуже цікавої книги — «Поетичні переконання слов'ян на природу».
-
[[Image:T41p3.jpeg]]
+
{{#ev:youtube|L0l9NNtRuRw}}
-
«Село», «Осінь» поет досяг дивного поєднання піднесеності відчуттів і реалістичності кожної деталі описуваного. Літературний критик Н. Добролюбов так сказав про це в 1860 році: «До Пушкина отвращение от всякого естественного чувства и верного изображения обыкновенных предметов простиралось до того, что самую природу старались искажать... Пушкин долго возбуждал негодование своей смелостью писать стихи, находить поэзию не в воображаемом идеале предмета, а в самом предмете, как он есть. Но сила его таланта, уменье чуять, ловить и воссоздавать естественную красоту предметов — победили дикое упорство фантазёров, и в этом-то приближении к реализму в природе состоит величайшая литературная заслуга Пушкина».
+
У ній А. Афанасьев говорить, спираючись на вивчені їм твори фольклору, що джерелом і поштовхом народної словесної творчості було «співчутливе споглядання природи, яке супроводжувало людину в період створення мови» <br>
-
[[Image:T41p2.jpeg]]<br>Після Пушкіна, який сказав «уж небо осенью дышало, уж реже солнышко блистало» і ще— «дохнул осенний хлад» і якому читач вірить як незаперечному авторитету, ми вже не замислюємося над тим: чи може піднебіння дійсно дихати?
+
[[Image:T41p1.jpeg]]<br>Інакше кажучи, людина сприймала могутні сили стихій як щось живе, здатне відчувати і тому не стільки змальовував природу, скільки розмовляв з нею.<br>Традиції пейзажної лірики, як і багато чого іншого в російській поезії, були закладені [[Олександр_Пушкін_(1799-1837)._Повні_уроки|'''Олександром Сергійовичем Пушкіним''']]. У розділах роману у віршах «Євгеній Онєгін», у віршах «Зимовий ранок»,
-
[[Image:T41p4.jpeg]]
+
[[Image:T41p3.jpeg]]
+
+
«Село», «Осінь» поет досяг дивного поєднання піднесеності відчуттів і реалістичності кожної деталі описуваного. Літературний критик Н. Добролюбов так сказав про це в 1860 році: «До Пушкина отвращение от всякого естественного чувства и верного изображения обыкновенных предметов простиралось до того, что самую природу старались искажать... Пушкин долго возбуждал негодование своей смелостью писать стихи, находить поэзию не в воображаемом идеале предмета, а в самом предмете, как он есть.
+
+
{{#ev:youtube|DQUO3p-IcfU}}
+
+
Но сила его таланта, уменье чуять, ловить и воссоздавать естественную красоту предметов — победили дикое упорство фантазёров, и в этом-то приближении к реализму в природе состоит величайшая литературная заслуга Пушкина». <br>
+
+
[[Image:T41p2.jpeg]]<br>Після Пушкіна, який сказав «уж небо осенью дышало, уж реже солнышко блистало» і ще— «дохнул осенний хлад» і якому читач вірить як незаперечному авторитету, ми вже не замислюємося над тим: чи може піднебіння дійсно дихати?
+
+
[[Image:T41p4.jpeg]]
Услід за поетом ми одухотворяємо природу (слова «дихати» і «душа» адже теж однокорінні!) і лише дивуємося з новизни його точності в цьому вірші:
Услід за поетом ми одухотворяємо природу (слова «дихати» і «душа» адже теж однокорінні!) і лише дивуємося з новизни його точності в цьому вірші:
Дохнул осенний хлад — дорога промерзает.<br>Журча ещё бежит за мельницу ручей,<br>Но пруд уже застыл...<br>Алкману належить знаменитий вірш, що описує пейзажі Лаконії, вірш, що увійшов завдяки Лермонтову і Гете в скарбниці російської і німецької поезії. "Горные вершины спят во мгле ночной" вже майже три тисячі років "Тихие долины полны свежей мглой" .
Дохнул осенний хлад — дорога промерзает.<br>Журча ещё бежит за мельницу ручей,<br>Но пруд уже застыл...<br>Алкману належить знаменитий вірш, що описує пейзажі Лаконії, вірш, що увійшов завдяки Лермонтову і Гете в скарбниці російської і німецької поезії. "Горные вершины спят во мгле ночной" вже майже три тисячі років "Тихие долины полны свежей мглой" .
Строка 23:
Строка 33:
*'''Ось як звучить цей вірш в перекладі В.В. Вересаєва:'''
*'''Ось як звучить цей вірш в перекладі В.В. Вересаєва:'''
-
Спят вершины высокие гор и бездн провалы,<br>Спят утесы и ущелья,<br>Змеи, сколько их черная земля всех ни кормит,<br>Густые рои пчел, звери гор высоких<br>И чудища в багровой глубине морской.<br>Сладко спит и племя<br>Быстролетащих птиц.
+
Спят вершины высокие гор и бездн провалы,<br>Спят утесы и ущелья,<br>Змеи, сколько их черная земля всех ни кормит,<br>Густые рои пчел, звери гор высоких<br>И чудища в багровой глубине морской.<br>Сладко спит и племя<br>Быстролетащих птиц.
-
[[Image:T41p5.jpeg]]<br>Слава Алкмана в Спарті була великою. Його поховали поряд з могилами великих героїв. За свідченням Павсанія, в Спарті був споруджений пам'ятник Алкману, "красу віршів якого анітрохи не зіпсував латинський діалект, що є найменш благозвучним". За межами країни про нього не знали майже нічого, і лише в епоху еллінізму цінителі рідкості захопилися незвичайним поетом-ліриком, що жив у войовничій Спарті.<br><br>Гьоте писав майже все своє життя, більше 60 років. Його ессе «Природа», можна перечитувати все життя, знаходячи все нові відтінки думки. Природа Гьоте радіє мріям. Хто розбиває їх в собі або в інших, того карає вона, як страшного лиходія. Хто їй довірливо слідує, того вона притискує, як улюблене дитя, до серця. Немає числа її дітям. До всіх вона рівно щедра, але у неї є улюбленці, яких вона балує, багато приносить в жертву. Все велике вона приймає під свій покров.<br><br>И жизнь, и бодрость, и покой<br>Дыханьем вольным пью.<br>Природа, сладко быть с тобой,<br>Упасть на грудь твою!<br>Колышась плавно, в лад веслу,<br>Несет ладью вода.<br>Ушла в заоблачную мглу<br>Зубчатых скал гряда.<br>Світ природи Лєрмонтова володіє самостійністю, і світ цей дисгармонійний, розколений на землю і небо як низ і верх. Із землею пов'язане все кінцеве, скороминуще, тимчасове. Нбо втілює в собі вічність. Своєрідною сполучною ланкою між землею і небесами виступають гори. Вони непорушні, не підвладні руйнуванням. Саме тут можливе досягнення гармонії. Такі думки характерні для раннього періоду творчості поета. В молодості М. Ю. Лермонтов описує “бурі галасливі”, величні явища природи:<br> Ревет гроза, дымятся тучи<br> Над темной бездною морской, <br> И хлещут пеною кипучей, <br> Толляся, волны меж собой.
+
[[Image:T41p5.jpeg]]<br>Слава Алкмана в Спарті була великою. Його поховали поряд з могилами великих героїв. За свідченням Павсанія, в Спарті був споруджений пам'ятник Алкману, "красу віршів якого анітрохи не зіпсував латинський діалект, що є найменш благозвучним".
+
+
{{#ev:youtube|7xzlwW1K_hg&feature}}
+
+
За межами країни про нього не знали майже нічого, і лише в епоху еллінізму цінителі рідкості захопилися незвичайним поетом-ліриком, що жив у войовничій Спарті.<br><br>Гьоте писав майже все своє життя, більше 60 років. Його ессе «Природа», можна перечитувати все життя, знаходячи все нові відтінки думки. Природа Гьоте радіє мріям. Хто розбиває їх в собі або в інших, того карає вона, як страшного лиходія. Хто їй довірливо слідує, того вона притискує, як улюблене дитя, до серця. Немає числа її дітям. До всіх вона рівно щедра, але у неї є улюбленці, яких вона балує, багато приносить в жертву. Все велике вона приймає під свій покров.<br><br>И жизнь, и бодрость, и покой<br>Дыханьем вольным пью.<br>Природа, сладко быть с тобой,<br>Упасть на грудь твою!<br>Колышась плавно, в лад веслу,<br>Несет ладью вода.<br>Ушла в заоблачную мглу<br>Зубчатых скал гряда.<br>Світ природи Лєрмонтова володіє самостійністю, і світ цей дисгармонійний, розколений на землю і небо як низ і верх. Із землею пов'язане все кінцеве, скороминуще, тимчасове. Нбо втілює в собі вічність. Своєрідною сполучною ланкою між землею і небесами виступають [[Українські_Карпати._Географічне_положення,_межі_і_розміри.|'''гори''']]. Вони непорушні, не підвладні руйнуванням. Саме тут можливе досягнення гармонії. Такі думки характерні для раннього періоду творчості поета. {{#ev:youtube|q7v5ENnCxrc}} В молодості М. Ю. Лермонтов описує “бурі галасливі”, величні явища природи:<br> Ревет гроза, дымятся тучи<br> Над темной бездною морской, <br> И хлещут пеною кипучей, <br> Толляся, волны меж собой.
*'''Запитання на закріплення нової теми'''
*'''Запитання на закріплення нової теми'''
Строка 35:
Строка 49:
Напишіть твір на тему: Прироса в поезіі сучасних письменників<br>'''Список використаної літератури:'''<br>Урок на тему : Природа в просійській поезії, Масленко Н. М., викладача світової літератури Сш. № 3,м. Херсон. <br>Урок на тему : Поезія природи, Колісніченко В. Д., викладача світової літератури Сш. №2 ,м. Хмельницький<br>Зарубежная литература: Х1Х век. Романтизм. Критический реализм. Хрестоматия.- <br>М.: Современник, 2009.- 639с.
Напишіть твір на тему: Прироса в поезіі сучасних письменників<br>'''Список використаної літератури:'''<br>Урок на тему : Природа в просійській поезії, Масленко Н. М., викладача світової літератури Сш. № 3,м. Херсон. <br>Урок на тему : Поезія природи, Колісніченко В. Д., викладача світової літератури Сш. №2 ,м. Хмельницький<br>Зарубежная литература: Х1Х век. Романтизм. Критический реализм. Хрестоматия.- <br>М.: Современник, 2009.- 639с.
-
Яковлев Александр Николаевич Реализм - земля перестройки.- М.: <br>Изд-во полит. лит-ры,2008.- 544с.<br> Зарубежная литература: Х1Х век. Романтизм. Критический реализм. Хрестоматия.- М.:<br>Просвещение, 2009.- 639с.<br>Відредаговано і надіслано Пилипенко В.В.<br><br> <br> Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, [http://xvatit.com/index.php?do=feedback напишите нам]. <br> Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - [http://xvatit.com/forum/ Образовательный форум].<br>
+
Яковлев Александр Николаевич Реализм - земля перестройки.- М.: <br>Изд-во полит. лит-ры,2008.- 544с.<br> Зарубежная литература: Х1Х век. Романтизм. Критический реализм. Хрестоматия.- М.:<br>Просвещение, 2009.- 639с.<br>Відредаговано і надіслано Пилипенко В.В.<br><br> <br> ----
+
+
'''<u>Над уроком працювали</u>'''
+
+
Масленко Н. М.
+
+
Колісніченко В. Д.
+
+
Пилипенко В.В.
+
----
+
+
+
+
Поставить вопрос о современном образовании, выразить идею или решить назревшую проблему Вы можете на [http://xvatit.com/forum/ '''Образовательном форуме'''], где на международном уровне собирается образовательный совет свежей мысли и действия. Создав [http://xvatit.com/club/blogs/ '''блог,'''] Вы не только повысите свой статус, как компетентного преподавателя, но и сделаете весомый вклад в развитие школы будущего. [http://xvatit.com/school/guild/ '''Гильдия Лидеров Образования'''] открывает двери для специалистов высшего ранга и приглашает к сотрудничеству в направлении создания лучших в мире школ.<br>
Тема: Зображення природи різними поетами: спільне та відмінне в описах. Алкман (VII ст. до н. е.) «Сплять усі верховини гірські...». Йоганн Вольфганг Гете (1749-1832) «Нічна пісня подорожнього». Михайло Лєрмонтов (1814-1841) «Из Гете» («Горные вершины...») Мета: розширити знання учнів про поезію природи - розвиток аналітичного мислення учнів; - виховання інтересу до творчості письменника, пошани до культурної спадщини. Тип уроку: навчально - виховний Хід уроку: Навряд чи є що-небудь настільки ж владне, що займає людський розум і уяву, як природа. І це цілком природно: людина — дитя природи, з перших кроків своїх він відчуває могутні сили навколишнього світу. Людина зростає, дорослішає — і його відношення до природи змінюється. Воно стає більш багатобічним і усвідомленим. Учений спостерігає природні явища і відкриває усесвітні закони; технік ставить їх на службу людям. А лісовод, наприклад, не дає убожіти зеленим запасам землі і тим допомагає природі зберегти і примножити свої сили.
Відмінність поетичного відношення до природи від наукового, практичного полягає перш за все в тому, що поет в своїх віршах наділяє її переживаннями, властивостями і межами живої істоти, іншими словами — одушевляє.
Всім відоме ім'я А. Афанасьева — чудового збирача російських народних казок. Але очевидно, не всі знають, що він є автором однієї дуже цікавої книги — «Поетичні переконання слов'ян на природу».
У ній А. Афанасьев говорить, спираючись на вивчені їм твори фольклору, що джерелом і поштовхом народної словесної творчості було «співчутливе споглядання природи, яке супроводжувало людину в період створення мови»
Інакше кажучи, людина сприймала могутні сили стихій як щось живе, здатне відчувати і тому не стільки змальовував природу, скільки розмовляв з нею. Традиції пейзажної лірики, як і багато чого іншого в російській поезії, були закладені Олександром Сергійовичем Пушкіним. У розділах роману у віршах «Євгеній Онєгін», у віршах «Зимовий ранок»,
«Село», «Осінь» поет досяг дивного поєднання піднесеності відчуттів і реалістичності кожної деталі описуваного. Літературний критик Н. Добролюбов так сказав про це в 1860 році: «До Пушкина отвращение от всякого естественного чувства и верного изображения обыкновенных предметов простиралось до того, что самую природу старались искажать... Пушкин долго возбуждал негодование своей смелостью писать стихи, находить поэзию не в воображаемом идеале предмета, а в самом предмете, как он есть.
Но сила его таланта, уменье чуять, ловить и воссоздавать естественную красоту предметов — победили дикое упорство фантазёров, и в этом-то приближении к реализму в природе состоит величайшая литературная заслуга Пушкина».
Після Пушкіна, який сказав «уж небо осенью дышало, уж реже солнышко блистало» і ще— «дохнул осенний хлад» і якому читач вірить як незаперечному авторитету, ми вже не замислюємося над тим: чи може піднебіння дійсно дихати?
Услід за поетом ми одухотворяємо природу (слова «дихати» і «душа» адже теж однокорінні!) і лише дивуємося з новизни його точності в цьому вірші:
Дохнул осенний хлад — дорога промерзает. Журча ещё бежит за мельницу ручей, Но пруд уже застыл... Алкману належить знаменитий вірш, що описує пейзажі Лаконії, вірш, що увійшов завдяки Лермонтову і Гете в скарбниці російської і німецької поезії. "Горные вершины спят во мгле ночной" вже майже три тисячі років "Тихие долины полны свежей мглой" .
Ось як звучить цей вірш в перекладі В.В. Вересаєва:
Спят вершины высокие гор и бездн провалы, Спят утесы и ущелья, Змеи, сколько их черная земля всех ни кормит, Густые рои пчел, звери гор высоких И чудища в багровой глубине морской. Сладко спит и племя Быстролетащих птиц.
Слава Алкмана в Спарті була великою. Його поховали поряд з могилами великих героїв. За свідченням Павсанія, в Спарті був споруджений пам'ятник Алкману, "красу віршів якого анітрохи не зіпсував латинський діалект, що є найменш благозвучним".
За межами країни про нього не знали майже нічого, і лише в епоху еллінізму цінителі рідкості захопилися незвичайним поетом-ліриком, що жив у войовничій Спарті.
Гьоте писав майже все своє життя, більше 60 років. Його ессе «Природа», можна перечитувати все життя, знаходячи все нові відтінки думки. Природа Гьоте радіє мріям. Хто розбиває їх в собі або в інших, того карає вона, як страшного лиходія. Хто їй довірливо слідує, того вона притискує, як улюблене дитя, до серця. Немає числа її дітям. До всіх вона рівно щедра, але у неї є улюбленці, яких вона балує, багато приносить в жертву. Все велике вона приймає під свій покров.
И жизнь, и бодрость, и покой Дыханьем вольным пью. Природа, сладко быть с тобой, Упасть на грудь твою! Колышась плавно, в лад веслу, Несет ладью вода. Ушла в заоблачную мглу Зубчатых скал гряда. Світ природи Лєрмонтова володіє самостійністю, і світ цей дисгармонійний, розколений на землю і небо як низ і верх. Із землею пов'язане все кінцеве, скороминуще, тимчасове. Нбо втілює в собі вічність. Своєрідною сполучною ланкою між землею і небесами виступають гори. Вони непорушні, не підвладні руйнуванням. Саме тут можливе досягнення гармонії. Такі думки характерні для раннього періоду творчості поета.
В молодості М. Ю. Лермонтов описує “бурі галасливі”, величні явища природи: Ревет гроза, дымятся тучи Над темной бездною морской, И хлещут пеною кипучей, Толляся, волны меж собой.
Запитання на закріплення нової теми
На вашу думку, що є спільного в описанні природи письменниками. Пригадайте вірш про природу.
Домашнє завдання:
Напишіть твір на тему: Прироса в поезіі сучасних письменників Список використаної літератури: Урок на тему : Природа в просійській поезії, Масленко Н. М., викладача світової літератури Сш. № 3,м. Херсон. Урок на тему : Поезія природи, Колісніченко В. Д., викладача світової літератури Сш. №2 ,м. Хмельницький Зарубежная литература: Х1Х век. Романтизм. Критический реализм. Хрестоматия.- М.: Современник, 2009.- 639с.
Яковлев Александр Николаевич Реализм - земля перестройки.- М.: Изд-во полит. лит-ры,2008.- 544с. Зарубежная литература: Х1Х век. Романтизм. Критический реализм. Хрестоматия.- М.: Просвещение, 2009.- 639с. Відредаговано і надіслано Пилипенко В.В.
----
Над уроком працювали
Масленко Н. М.
Колісніченко В. Д.
Пилипенко В.В.
Поставить вопрос о современном образовании, выразить идею или решить назревшую проблему Вы можете на Образовательном форуме, где на международном уровне собирается образовательный совет свежей мысли и действия. Создав блог, Вы не только повысите свой статус, как компетентного преподавателя, но и сделаете весомый вклад в развитие школы будущего. Гильдия Лидеров Образования открывает двери для специалистов высшего ранга и приглашает к сотрудничеству в направлении создания лучших в мире школ.
