Текущая версия на 06:16, 11 сентября 2012

Гіпермаркет Знань>>Історія всесвітня>>Всесвітня історія 7 клас>>Дмитрій Донськой і Куликовська битва. Правління Івана ІІІ. Повалення ординського іга і народження Московської держави. Державне управління. Культура і повсякденне життя.

Найважливішим інститутом державного правління на Русі в домонгольський період була князівська влада. Князь виступав не тільки верховним правителем країни чи землі, а й законодавчим розпорядником усього місцевого життя.

У державному управлінні важливе значення мали бояри. Це були знатні, багаті люди, які належали до верхівки суспільства. Бояри поділялися на «великих» і «малих». Перші, як правило, ставали воєводами, тисяцькими, князівськими канцлерами. «Малі» ж бояри посідали нижчі урядові посади — соцьких, десяцьких, дворецьких тощо. Привілейоване становище в суспільстві належало військовій дружині князя. Вона брала участь не лише у військових походах, айв управлінні державою чи землею.
Упродовж ХІ-ХІІІ ст. майже в усіх містах Північно-Східної Русі виникло віче - збори вільних городян.

У Володимиро-Суздальській Русі в XIII ст. князь Всеволод Велике Гніздо почав скликати великі ради, у яких брали участь духовенство, дворяни, багаті городяни. Ці зібрання були схожі на органи станового представництва в країнах Західної Європи.
У зв'язку з монгольською навалою становите руських князівств змінилося. Верховним сюзереном руських князів став хан Золотої Орди. Віче втратило колишню силу.

На початку XIV ст. уся повнота законодавчої влади зосередилася в руках великого князя. Вищим урядовим органом стала державна рада — Боярська дума, яка постійно діяла при великому князеві. Членів цього органу він призначав із князівських і боярських родин.

Важливі посади в державному управлінні займали казначей (храпи гель великокняжої скарбниці), печатник (храпи гель великокняжої печатки), дворецький (управитель господарством князівського палацу). Рішення, винесені Боярською думою чи великим князем, доручали виконувати дякам (державним секретарям), які переважно походили з дрібних феодалів. Серед них було багато обдарованих людей. Наприкінці XV ст. почали виникати органи центрального управління, що згодом отримали назву прикази.

Московська держава складалася з повітів, що ділилися на волості. Повітами управляли намісники великого князя, які призначалися з-поміж бояр. Волостями керували волосні, які походили з дрібних феодалів. Намісники п волосні збирали податки, розглядали судові справи, скарги тощо. У системі місцевого управління було закладене явище «кормління», згідно з яким намісники іі волосні не отримували платні з державної скарбниці, а жили за рахунок населення, яке було зобов'язане постачати їм продукти та різні речі для господарських потреб.

У процесі формування Російської держави колишні незалежні володарі удільних князівств перетворювалися в служивих князів. Вони завдячували військовою службою великому князеві й поповнювали його двір, їх називали «боярськими дітьми» та «дворянами». У такий спосіб підкреслювалося їхнє нижче, порівняно з московськими боярами, походження. Так поряд зі старою боярською аристократією з'явилася нова, пов'язана з великокняжим двором.

За правління Івана III запровадилася помісна система землеволодіння. Вона полягала в наданні дворянам (поміщикам) землі (иомістя) за виконання ними військової та державної служби й мала матеріально забезпечувати дворянство, яке підгримувало великого князя. Перша така роздача помість була здійснена в Новгородській землі.

Міста були заселені переважно ремісниками та купцями. Однак тут проживали й слуги, чорнороби, жебраки.

Селян, які становили основну масу населення Російської держави, розрізняли за приналежністю до тих, чиї землі вони обробляли: княжі, вотчинні, поміспі, монастирські тощо.

Утворення великої держави вимагало чітких законів, єдиних для всієї країни. Тому в 1497 р. було видано Судебник. Він захищав життя та майно бояр, поміщиків і духовних осіб. Водночас Судебник поклав початок правовому оформленню залежності селян. У ньому було визначено чіткий термін, коли раз на рік селянин міг перейти від одного феодала до іншого: за тиждень до Юрісвого дня (26 листопада) і протягом тижня після нього за умови обов'язкового внесення феодалові «пожилого» — плати за проживання в його дворі.

Розвиток культури

Монгольська навала та встановлення золотоординського іга завдали культурі Русі непоправних утрат. Було знищено та захоплено в полон сотні талановитих ремісників, що призвело до занепаду ремісничої діяльності, а ремесла окремих видів зникли. Багато архітектурних пам'яток було зруйновано. Через відсутність коштів і майстрів на деякий час припинилося кам'яне будівництво. Була втрачена велика кількість писемних шедеврів, занепало літописання, живопис.

Та завойовникам не вдалося все знищити. У другій половині XIV ст. на Русі розпочинається культурне піднесення. Воно було обумовлене успіхами в господарському житті та першою великою перемогою над завойовниками в Кулнковській битві. Простежується провідна роль Москви в об'єднанні земель Північно-Східної Русі, зростає її значення як одного з головних культурних центрів.

Найважливіші й найтрагічніші події свого життя русичі увічнювали в усній народній творчості. Невідомі автори оповідали в сказаннях про битву на Калці, розорення Рязані хамом Батисм, Невську битву та Льодове побоїще, битву на Куликовому полі тощо. Народні співці, виконавці билин звеличували мудре й справедливе правління київського князя Володимира «Красне Сонечко», подвиги богатирів землі руської — Іллі Муромця, Добріші Микитича й Альоші Поповича. У XIV ст. на новгородській землі склали билини про Василія Буслаєва та Садка, зобразивши в них багатство й могутність Великого Новгорода.

У ті часи створювали також багато пісень, які згодом назвали історичними. У багатьох із них зображено простих людей, які намагалися зупинити полчища Батия. Так, героїня «Пісні про Євдокію Рязаночку» здійснює подвиг. Вона виводить із полону мешканців Рязані й заново відроджує місто. Повстання жителів Твсрі проти ханського намісника уславлено в «Пісні про Ще.ікана». Унікальною пам'яткою руського епосу є незакінчена поема XIII ст. «Слово про загибель Руської землі». Вона оспівує силу й могутність християнської Русі, звеличує її правителів напередодні монгольської навали: «О світло-світлая, дивно прикрашена земля Руська!» Видатним твором є «Задонщина», присвячена історичній перемозі на Куликовому полі.

Оригінальним жанром писемної літератури Північно-Східної Русі стали «ходіння», наприклад «Ходіння за гри моря», написане тверським купцем Афанасієм Нікітіним, або «ходіння» новгородця Стефана й смоленчанина Іпіатія до Константинополя тощо.

Поступово відроджувалася писемність і книжкова справа. Про рівень освіченості й заняття населення свідчать знайдені в Новгороді берестяні грамоти. На бересті писали приватні листи й боргові розписки, вели господарські записи тощо. Наприклад, управитель заміського маєтку пите до свого господаря: «Михайло з поклоном до свого пана Тимофія. Землю зорано й уже треба сіяти. Пане, приїздіть, бо все готово, а без вашого наказу ми не можемо взяти жито».

Піднесення культури супроводжувалося розвитком книжкової справи. Найбільшими книжковими центрами були монастирі, при яких існували скрипторії та бібліотеки, які налічували сотні книг. Найзначнішими були книжкові зібрання Троїце-Сергієвого, Кирило-Білозерського та Соловецького монастирів. Кпнгоппсні майстерні існували в містах, ари князівських дворах. Книжки виготовлялися, як правило, на замовлення, іноді — на продаж. їх писали па пергаменті, а з XIV ст. — на папері, який привозили з інших країн.

На початку XV ст. в Москві створено Троїцький літопис, головна ідея якого - об'єднання руських земель. Це був перший літописний звід подій, що відбувалися в усіх куточках Півиічно-Східної Русі. У середині XV ст. в Москві було зроблено короткий виклад всесвітньої історії в книжці «Хронограф».

В архітектурі з кінця XIII ст. відроджується кам'яне будівництво. Перші кам'яні споруди були збудовані у Твері. Прекрасні церкви й храми зводились у Новгороді, Москві, інших містах Півиічно-Східної Русі. Князь Дмитрій Донський збудував у Москві розкішний Кремль із білого каменю. Найдавнішими пам'ятками московського зодчества є Успенський і Благовіщенський собори. Новгород прославився величним храмом Святої Софії, церквою Спаса Преображеиія, храмом Спаса на Нередиці тощо.

Другу половину XIV — початок XV ст. називають «золотою добою» настінного живопису Північно-Східної Русі. Особливі успіхи виявив талановитий митець Тсофан Грек у Новгороді. Він приїхав із Візантії па Русь у другій половині XIV ст. вже зрілим живописцем і прославив нову батьківщину. Спочатку Теофан працював у Новгороді, а згодом — у Москві. На жаль, розписи Теофаиа в московських храмах не збереглися.

Продовжувачем справи Теофана Грека вважають видатного художника Андрія Рубльова (бл. 1360 -1430). У 1405 р. Андрій Рубльов разом із Теофаном Греком розписував стіни Благовіщенського собору в Московському Кремлі. Найвідомішою роботою Андрія Рубльова є ікона «Трійця», написана «в похвалу Сергію» для іконостасу Троїцького собору Троїце-Сергієвого монастиря. У ній митець виразив гуманістичну ілею миру та злагоди між людьми.

Повсякденне життя

У XIII — XV ст. знатні люди на Русі жили здебільшого в хоромах — дво- або триповерхових спорудах, спочатку дерев'яних, а згодом — кам'яних, із ґанками та теремами. їх оточувала висока лерев'яна огорожа з вороїами та хвірткою. У центрі двору, крім самих хоромів, було ще декілька будинків для слуг. Поруч будували стайні, конюшні, клуні та лазні. Якщо господар був дуже багатою людиною, він міг мати й власну церкву, що височіла тут же, у дворі. Біля двору були також сад, великий город, квітники.
У хоромах були житлові кімнати, світлиці — приміщення, що освітлювалися найкраще, - у них жінки вишивали, ткали, пряли тощо. Була також кімната для прийому гостей — горниця (сучасна вітальня).

Прохолодної нори в хоромах затоплювали печі. Дим виходив через комин. У хоромах неодмінно були ікони, добротні й громіздкі меблі, виготовлені з дерева: столи, лави, стільці, скрині, мисники для зберігання посуду тощо. Упродовж XIV — XV ст. у будинках найбагатших людей Москви та Новгорода почали вставляти скляні вікна. У сутінках запалювали свічки, виготовлені з лою чи воску.

Простолюд жив у землянках, напівземлянках або халупах, які не мали вікон, щоб довше зберігалося тепло. Такі житла опалювалися, так би мовити, по-чорному: комина не було й дим виходив через отвір у  покрівлі. Заможні селяни мали обгороджене подвір'я:   дерев'яну хату з господарськими забудовами, садом і городом. Невід'ємним елементом такої хати була піч. Вона обігрівала приміщення, у ній готували їжу та пекти хліб, іноді на печі спали, особливо в холодні зимові ночі. Найчастіше помешкання освітлювали лучинами. Меблі були бідними (стіл і дві лави), а посуд скромним — глиняні та дерев'яні горщики, глечики, миски, ложки, ножі.

Одяг виявляв приналежність людини до певного стану. Простолюд носив грубі домотканки — конопляні, лляні чи вовняні. Тканини фарбували в різні кольори. Молодь носила яскравіший одяг, а старші люди — темніший. Заможні люди шили своє вбрання із закордонних дорогих тканин.

І чоловіки, і жінки одягали спідню сорочку, на неї верхню оздоблену сорочку, пошиту з цупкішої тканини. Чоловіки носили вузькі штани, а зверху на сорочку одягали довгу свиту. Восени й узимку носили ще сіряки, кафтани. кожухи (тулупи), а багаті феодали та купці — шуби, пошиті з хутра ведмедів, вовків, лисиць, соболів. Верхній одяг підперізували широким поясом, на який чіпляли калитку. Вельможні  чоловіки носили здебільшого хутряні шапки, а простолюд — повстяні.

Жіночі сорочки сягали аж до п'ят, зверху на них одягали сарафани — сукні з цупкої тканини 6см рукавів, оздоблені вишивкою. Коли дощило, жінки одягали плащі-накидки. Узимку носили хутряний одяг: заможні — з дорогого хутра, а бідні — з дешевого. Руська княгиня в XV ст. могла мати до десятка, а то іі більше шуб із найрізноманітнішого хутра. Шуби берегли, носили охайно й передавали в спадок.

Дівчата волосся розпускали або заплітали в косу- Заміжні жінки ховали його, запинаючись хусткою, поверх якої одягали кокошник — головний убір із високим оздобленим півкруї лим щитком над чолом.

Феодали та городяни, чоловіки й жінки, носили шкіряні черевики та чоботи, а селяни взували переважно личаки (постоли) і ватянки.

Харчувалися мучними стравами та кашами. «Хліб та каша — їжа наша», -стверджує російська приказка. Хліб їли житній, зрідка — пшеничний. Снідали мало, але обід і вечеря були ситними. Традиційні страви: розсольник, щі, каша, млинці, оладки тощо. їли також багато фруктів, ягід, грибів, горіхів і меду. Русичі частіше вживали рибу, молоко, сир, масло, яйця. Вельможі споживали впольовану па ловах дичину (оленя, зайця, кабана, рябчика, качку), а прості люди їли баранину, телятину тощо.

1. Покажіть на карті територію Володимиро-Суздальського князівства, Московського князівства, території, які було приєднано до Московського князівства у XII XIV ст.
2. Які події відбулися в 1117.1223,1240,1242,1380,1480 і 1497 роках?
3. Чому князя Івана називати «Калита», князя Олександра — «Невським», а князя Дмитрія — «Донським»?
4. Поясніть, чому Куликовська битва в літописах названа Мамаєвим побоїщем, а битва руських військ під проводом Олександра Невського — Льодовим побоїщем.
5. Як здійснювалося управління Новгородом?
6. Про яку історичну особу йдеться в поданих описах:
• «його ім'я пов'язане з однією з найважливіших битв у історії Московського князівства, він хрестив сипів князя Дмитрія Донського, заснував монастир на честь святої Трійці, у монастирі сам виконував усі роботи, працював більше за простих монахів»;
• «художник, іконописець, його найулюбленіші фарби - блакитна, рожева, вишнева, один монах сказав, що ці фарби співають. Його головний шедевр — „Трійця"».
7. Поясніть, чому Твер і Новгород наполегливо відстоювати свою свободу й незалежність від московських князів.
8. Уважно роздивіться ілюстрації. Порівняйте храм Святої Софії в Константинополі, у Новгороді та Києві.

І.М. Ліхтей Історія середніх віків 7 клас
Вислано читачами інтернет-сайту

_{Матеріали з всесвітньої історії 7 класу, завдання та відповіді з всесвітньої історії по усім класам, плани конспектів уроків з всесвітньої історії}

Зміст уроку
 конспект уроку і опорний каркас                      
 презентація уроку 
 акселеративні методи та інтерактивні технології
 закриті вправи (тільки для використання вчителями)
 оцінювання 

Практика
 задачі та вправи,самоперевірка 
 практикуми, лабораторні, кейси
 рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
 домашнє завдання 

Ілюстрації
 ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
 реферати
 фішки для допитливих
 шпаргалки
 гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати

Доповнення
 зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
 підручники основні і допоміжні 
 тематичні свята, девізи 
 статті 
 національні особливості
 словник термінів                          
 інше 

Тільки для вчителів
 ідеальні уроки 
 календарний план на рік 
 методичні рекомендації 
 програми
 обговорення

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.