Текущая версия на 07:22, 12 сентября 2012

Гіпермаркет Знань>>Історія всесвітня>>Всесвітня історія 10 клас>>Вступ

 Особливості державного устрою, політичного життя та соціальноіекономічного розвитку США, Великої Британії та Німеччини на початку XX ст.

1. США
1.1. Особливості державного устрою країни

США стали першою країною, яка здійснила на практиці поділ влади на законодавчу, виконавчу і судову. Це було важливим кроком на шляху до створення правової держави.

У країні ще з кінця XIX ст. утвердилася президентська республіка.

Законодавча влада була делегована Конгресу, який складався з двох палат: Палати представників, що обирались населенням штатів, та Сенату, членів якого обирали (до 1913 р.) парламенти штатів. Палата представників і Сенат мали рівні права у тому, що стосувалося законодавп чої ініціативи і прийняття законів.

Головою виконавчої влади був презиЕ дент. Він обирався загальним голосуванп ням у всіх штатах. Президент обирався на чотирирічний строк, але міг бути переобрап ний на наступний термін. За конституцією президент був головою держави і уряду. Йому доручалося верховне командування збройними силами. Утім конституція не давала президентові законодавчої ініціап тиви (права направляти палатам готовий законопроект); його вето на закон, прип йнятий палатами, могло бути «відкинуте» більшістю Конгресу.

У той же час Конгрес не міг вплинути на політику президента, за винятком, коли її здійснення було неможливе без сприяння Конгресу (асигнування, укладання міжнап родних угод, законодавство, призначення на важливі посади). Для усунення президента від влади конституція вип магала обґрунтованого звинувачення в зраді, хабарництві та інших тяжп ких злочинах. Це правило застосовувалося й до міністрів уряду. З початку XX ст. влада президента в Сполучених Штатах зміцнювалася.

Третьою гілкою влади США був суд. Паралельно з судами штатів функціонувала федеральна судова система. Верховний суд мав право скап сування будьшкого закону за умови порушення конституції. 

Білий Дім, Овальний кабінет - робої чий кабінет президента США - у XX ст. став символом могутності та влади не тільки в країні, а й у світі

Більш того, Верховний суд отримав повноваження видавати накази, обов'язкові для органів виконавчої влади, включаючи президента і міністрів.

1.2. Політичне життя США Антитрестівська боротьба та реформи Т. Рузвельта. Після вбивства у 1901 р. Вільяма МакЕКнлі президентом США став віцеппрєзидент Теодор Рузвельт.

Президентство Теодора Рузвельта (1901—1909 рр.) проходило в умовах розп горнутого в країні масового суспільного руху, спрямованого проти трестів. У перп ших рядах цього руху виступали робітнип ки і фермери. У стані неспокою перебувала дрібна і середня некорпорована буржуазія, тисячі представників якої розорилися чеп рез конкуренцію з монополістами.

Президент США висунув і запровадив програму «Справедливого курсу», яку було розроблено групою політиків на чолі з сенатором з Вісконсіна Р. Лафоллетом. Уряд Рузвельта почав судові процеси проти ряду монополій («Стандарт Ойл», м'ясного тресту та ін.), звинувативши їх у порушенні антитрестівських законів. Викриття в пресі антисанітарних умов на бойнях і заводах м'ясного тресту в Чикаго призвели до прийняття закону про контроль уряду над якістю і санітарними умовами виробнип цтва та продажу харчових продуктів і аптечних товарів.
Було також видано закон про охорону природних ресурсів з метою прип пинення їх розкрадання. Проте дія закону поширювалась не на всю країп ну, а лише на 235 млн акрів громадських земель.

Згодом Т. Рузвельт сповістив про внесення ним до конгресу біллів про прогресивний прибутковий податок, впгсдинний робочий день та інших. Однак вони так і не стали законами, оскільки їх не прийняли комісії Конп гресу або Верховний суд.

У 1903 р. Т. Рузвельтом було створено міністерство торгівлі і праці.

Теодор Рузвельт

Однак його заходи щодо «охорони інтересів населення від свавілля корпоп рацій» звелись до опублікування кількох документів про розслідування діяльності ряду трестів. Ані публічні судові викриття, ані заходи щодо обп меження зловживань корпорацій не зачепили інтересів монополій.

Неоднозначні реформи Т. Рузвельта, а також прямолінійні дії, спряп мовані на підтримку великого капіталу за президента В. Тафта, призвеп ли до кризи всередині правлячої республіканської партії. У 1912 р. від неї відокремились радикальні групи буржуазних реформаторів на чолі з Р. Лафоллетом, до яких незабаром приєднався і Рузвельт. Вони створили Національну прогресивну партію.

Програма «Нової демократії» В. Вільсона. Розкол республіканської партії сприяв перемозі на президентських виборах 1912 р. демократа Вудро Вільсона (був президентом у 1913—1921 рр.). Ним була розроблена програма «Нової демократії». За ініціативи Вільсона було прийнято низку законів:

• закріплювалось право на організацію робітничих спілок, страйків і пікетування;
• скасовувалось судове переслідуванп ня за участь у страйках, крім випадків, коли було завдано непоправної шкоди підприємству;*заборонялось використання праці діп тей у промисловості;
• відмінявся параграф антитрестівськоп го закону Дж. Шермана 1890 р., за яким страйки профспілок вважались змовою, а самі профспілки - монополіями, що мали на меті обмеження розвитку виробництва;
• встановлювалась система компенсап цій за нещасні випадки на виробництві.

Конгрес прийняв закон, який встановив 8пгсдинний робочий день, плап ту за його перевищення у півтора раза більшу для робітників, зайнятих на магістральних залізницях; фермерам надавалась можливість брати у держави кредити; закон про товарні склади передбачав видачу позик ферп мерам під майбутній урожай основних сільськогосподарських продуктів.

Проте ні антитрестівський закон Г. Клейтона (1914), ні прогресивний прибутковий податок не скоротили прибутків монополій.

Найважливішою частиною програми «нової демократії» Вільсона етап ло створення федеральної Резервної системи банків, яка відповідала інп тересам великого капіталу і сприяла підкоренню господарського життя країни могутній фінансовій олігархії.

1.3. «Американське економічне диво»
СПІА наприкінці XIX - на початку XX століття здійснили нечуваний економічний ривок, справжнє економічне диво. Країна, випередивши Веп лику Британію, вийшла на перше місце у світі за обсягом промислового виробництва і не поступається цією позицією аж до наших часів.

Вудро Вільсон

Мовою цифр
У 701х рр. XIX ст. в США виплавлялося сталі у 7 разів менше, ніж в Англії, а до 1910 р. США випереджали Англію за цим показником уже в 4,5 раза! У 1900 р. на американських заводах працювало 9,4 млн робітників, а в 1910 р. - вже 17 млн.

Цікаві подробиці
Для підвищення якості та здешеві лення виробництва автомобілів Форд удосконалював конвеєрне виробництво, стандартизував технологію, заощаджуї вав навіть на фарбуванні машин. Форду належить відомий вислів: Ви можете придбати автомобіль «Форд» будьіякого кольору, за умови, що цей колір - чорний

.
Автомобіль «Форд», 1918 р.

Цікаві подробиці
Символом масового виробництва тої варів для населення став девіз, розмії щений на одному з ньюійоркських суі пермаркетів: «Якщо Ви не знаєте, чого Ви хочете - заходьте до нас, у нас це є».

Наприкінці XIX ст. підприємець Генрі Форд сконструював свій перп ший автомобіль. Незабаром Форд нап лагодив його масове виробництво, і вже до 1915 р. з конвеєрів його заводів сходило до 250 тис. машин на рік. Варп тість фордівських автомобілів постійп но знижувалась, і їх могли купити все більш широкі верстви населення, у тому числі робітники. Якщо в 1910 р. середня ціна автомобіля становила 20 середньомісячних окладів кваліфікоп ваних робітників, то у 1922 р. - лише три.

Одночасно з автомобілебудуванням стрімко розвивалось будівництво автодоп ріг. На гігантської території США розвип нута мережа шосейних доріг та залізниць сприяла становленню внутрішнього ринку.

Бурхливий розвиток промисловості суп проводжувався підвищенням рівня життя населення, у першу чергу - робітнип ків. їхнє становище ставало кращим, ніж у робітників європейських країн.

Завдяки застосуванню новітньої техніки та технологій, створенню нормальних умов праці її продуктивп ність у промисловості США була у 4 рази вищою, ніж у державах Європи.

2. Велика Британія
2.1. Велика Британія — зразок конституційної монархії
Велика Британія (іноді називають Англія, з 1921 р. - Сполучене коЕ ролівство Великої Британії та Північної Ірландії) була класичним зразком конституційної монархії. Вищу виконавчу владу здійснював монарх. Він мав право оголошувати війну й укладати мир, ухвалювати рішення щодо помилування, схвалювати або відхиляти закон. Виконавчу владу з королем розділяв уряд (Кабінет міністрів).

Влада монарха була обмежена вищим законодавчим органом - двоЕ палатним парламентом. Нижню палату парламенту - Палату общин -обирали на основі високого майнового ценп зу (у 1830 р. з 14 млн чоловік населення право голосу мали тільки 220 тис.). Верхня палата парламенту — Палата лордів (неп рів) - затверджувала проекти законів, прип йнятих Палатою общин. Членство в Палап ті лордів було спадкоємним. Парламенти ським актом 1911 р. права Палати лордів були істотно обмежені.

Судова влада належала судам різних інстанцій. Цивільні й кримінальні справи розглядалися судами присяжп них. Судді призначалися парламентом довічно й могли бути позбавлені поп сади тільки за його рішенням.

2.2. Країна політичної стабільності
Політична стабільність. Велика Британія залишалася країною поліЕ тичної стабільності, яку забезпечували передові соціальні реформи.

Роздуми з приводу Британський досвід продемонстрував, що між інтересами буржуазії та робітниі ків не тільки немає непримиренних протиріч (як стверджують радикальні революї ціонери), а навпаки, є спільні інтереси. Підприємці не можуть обійтися без робіті ників, праця яких забезпечує конкурентоспроможність підприємства та прибутки його власника. З іншого боку, робітники зацікавлені в підприємці, який має кошти для розвитку підприємства та розумно ним керує, що забезпечує достойну оплату праці робітників. Крім того, висока заробітна плата мільйонів робітників забезпеї чує зростання внутрішнього ринку, що стимулює виробництво товарів.

Звичайно, відбуваються і конфлікти між робітниками, зацікавленими у підвищенні заробітної плати, і власником, що прагне зменшити свої витрати. Проте компроміс міжсоції альними групами забезпечує обопільне задоволення інтересів. Завдяки соціальної му компромісу, еволюційному розвитку Англії, США та інших демократичних країн у них вдалося забезпечити високий рівень та якість життя населення, що було неї досяжним для інших країн, які «лихоманило» від революцій та громадянських війн.

Інтереси британських робітників захищали тредпюнісни (профспілки).

У країні продовжувала існувати двопартійна система, в якій домінуп вали дві партії: консерватори (торі) і ліберали (віги). Від партії, що пеп ремогла, обирали голову уряду - прем'єрпмністра, а партія, яка програла вибори, переходила в опозицію. Ця система існує й зараз.

Консерватори при владі. У 1900 р. до влади в Англії прийшли консерп ватори, і вони одразу змушені були вирішувати проблему торговельної поп літики. Впливові кола буржуазії, які страждали від іноземної конкуренп ції, вимагали митного захисту. Рупором цих кіл став Дж. Чемберлен. Він почав гучну кампанію за відмову від політики вільної торгівлі і впровап дження імперського мита.

Англійський парламент - символ класичного парламентаризму
Джозеф Остін Чемберлен
Проте представники банків, суднобудуп вання й вугільної промисловості, що здійп снювали зовнішньоторговельні операції, відхилили цю програму. Дж. Чемберлен змушений був вийти зі складу кабінету.

Реформи лібералів. За таких умов у 1906 р. до влади прийшли ліберали. Велип ку роль в їх уряді відігравав Девід Ллойд Джордж, який зайняв посаду міністра торп гівлі та відповідав за промисловість. Уряд лібералів за його ініціативою прийняв низп ку законів у сфері соціального забезпеченп ня. Такі закони сприяли мирному розвитку суспільства, зводили до мінімуму загрозу соціальних конфліктів. Під впливом Ллойд Джорджа у 1908 р. парламент прийняв зап кон про 8ігодинний робочий день для гірників та закон про компенсацію при нещасних випадках на виробництві; були введені податки на висоп кі прибутки та мита на велику спадщину. За це консерватори оголосили його «революціонером», а дії ліберального уряду - «замахом на приватну власність».

Виникнення лейбористської партії. На початку XX ст. на політичній арені Англії з'являється нова партія - лейбористська (заснована в 1900 р. як Комітет робітничого представництва, з 1906 р. називається «лейбористи ською»). По суті це була федерація різних організацій: тредпюнішів (профп спілок), Незалежної робітничої партії, Соціалпдемократичної федерації.

Виникнення на політичній арені «третьої сили» викликало занепокоп єння у стані торі і вігів, але було вже пізно. Через два десятиріччя основна маса виборців, яка голосувала за лібералів, перейшла на бік лейбористів.
Проблема Ірландії. Гострою проблемою для Великої Британії на ноп чатку століття була Ірландія. Так, у перші роки XX ст. в Ірландії виникла партія «Шин Фейн» («Ми самі»), яка вимагала політичної незалежності. Вслід за цими вимогами розпочалися дії: у 1911 р. розпочався страйк зап лізничників, а у 1912 р. - дублінських трамвайників.
Ліберали зрозуміли неминучість поступок ірландцям. Уряд у квітні 1912 р. вніс у парламент білль щодо Ірландської проблеми, але консервап тори зустріли його вороже. Вони вимагали розчленування Ірландії, відоп кремлення її північної частини - Ольстера, промислово найбільш розвип нутої частини країни. Тільки Перша світова війна відтіснила Ірландську проблему на другий план. Проблема Ольстера не вирішена і на сьогодні.

2.3. Відставання в економічному змаганні
Англія на початку XX ст. залишалась однією з провідних країн світу, була найбільшою колоніальною імперією, але поступилася США місцем головної індустріальної держали. Це було пов'язано з низкою чинників.

Наявність у Великій Британії колоніальних володінь з гарантованими ринками збуту, дешевою робочою силою і сировиною дозволяла отримуп вати високі прибутки, використовуючи застарілу техніку, що не сприяло оновленню британської застарілої технічної бази.

Вивіз капіталу до колоній та інших країн позбавляв вітчизняну еконоп міку капіталовкладень, що уповільнювало темпи економічного розвитку.

Британський уряд, а також британські промисловці, фінансисти, торп говці, переконані у довічному зберіганні панування Англії у світовому вип робництві та торгівлі, поступово втратили гнучкість у конкурентній боп ротьбі. Британські товари з кінця XIX ст. витіснялися з ринків німецькип ми та американськими. Німецькі комерсанти краще за англійців вивчили особливості ринків у різних країнах, ураховували інтереси споживачів.

3. Німеччина

3.1. Монархічний союз під верховенством Пруссії
На початок XX ст. змін у політичному устрої Німецької імперії не відп булося. До неї входили 22 монархії (серед них Пруссія, Баварія, Саксонія) та чотири «вільних міста». Конституція надавала їм деяку незалежність, але це був союз, у якому не було навіть формальної рівності членів.

На чолі імперії стояв король найбільшої держави - Пруссії (60% насеп лення і понад половина території). Йому присвоювався титул імператора. Він був головнокомандувачем збройних сил, призначав урядовців, вклюп чаючи голову уряду - союзного канцлера, делегатів Прусії до верхньої пап лати парламенту, й міг здійснювати безпосереднє керівництво міністрами.

Верхньою палатою Німецького парламенту була Союзна рада - бунб десрат. Члени його призначалися керівниками держав. З 58 депутатів 37 представляли Пруссію, інші монархії мали у верхній палаті від 1 до 6 місць. Конституція надавала бундесрату законодавчу та значну частину виконавчої влади, він мав право видавати укази, що мали силу закону.

Нижньою палатою парламенту був рейхстаг. Однак у разі, якщо рейп стаг відхиляв законопроект, уряд міг обійти цю перешкоду.

Імперський уряд був представлений в одній особі — канцлера. Кабінеп ту міністрів не існувало. Міністри були підлеглими канцлера.

3.2. Особливості політичного життя
Роль юнкерства в країні. Правлячим у Німецькій імперії став юнкерськоЕбіржуазний блок (юнкер - дворянинпздалевласник, поміп щик). На початку XX ст. великі дворянипннкери зуміли не тільки збеп регти, а й значно посилити свій вплив і роль у державі. У руках юнкерів опинився уряд та інші органи правління, армія і дипломатія. Дворянство перетворило Пруссію на найбільш реакційну державу Німецької імперії.

Між юнкерами і буржуазією виникали жорстокі сутички, але соціальнопасономічний розвиток і зростання опору робітничого класу були причиною того, що напередодні Першої світової війни склалася тенп денція до переплетення інтересів обох соціальних груп. Капіталізація сільського господарства, участь дворян у промислових підприємствах, придбання маєтків підприємцями, родинні зв'язки - усе це зближувало представників найбагатших дворянп ських і буржуазних родин.

Мілітаризм. Однією з найважп ливіших рис Німецької імперії була надзвичайно висока питома вага міліп таризму у суспільному житті. На поп чатку XX ст. виникли мілітаристські організації, що налічували десятки тисяч членів, від впливових політип ків і громадських діячів до відсталих, безграмотних верств населення. У пропаганді мілітаризму використовуп вались ідеї необхідності «справедлип вої перебудови світу» на користь Ніп меччини, націоналістичні настрої.

Роздуми з приводу
На початку XXI століття націоналізм не сходить з історичної арени; більш того, деякі вчені бачать потенціал подальшої го його росту. Без націоналізму не могли бути створені ні, наприклад, Німеччина у XIX ст., ні Польща чи Індія, Словаччина чи Україна у XX ст., ні жодна інша національна держава. Проте використання ідей націоі налізму для відстоювання інтересів свої єї нації за рахунок інших; пошуки джерел національних проблем не в своєму сеі редовищі, а ззовні; національний егоїзм, ідеалізація власної нації та необ'єктивна критика інших, врештіїрешт, завдають веі ликої шкоди самій нації, інтереси якої ніі бито відстоює такий екстремістський, руйнівний націоналізм.
Доктрина «пангерманізму» стверджувала, що німці мають право панувати над іншими народами. Пангерманісти закликали проводити «політику сили» щодо інших держав, створювати могутні флот та армію, готуватися до війни за переділ світу. «Ми вимагаємо для себе місце під сонцем», - заявив канцлер Бюлов.

3.3. Економічне зростання Німеччини

На початку XX ст. Німеччина висувалася на перше місце в Європі і етап ла другою (після СПІА) індустріальною державою світу. 31870 до 1913рр. обсяг промислового виробництва в країні збільшився в 6 разів.

Нація - велика спільнота людей, яких об'єднує національна самосвідомість, що формується на основі спільної го походження та історії, мови, території проживання, культурних традицій, мені тапьності, особливостей господарського життя. Для різних націй характерні певні особливості національного характеру, темпераменту тощо. Проте немає націй «більш розумних» чи «менш розумних», «агресивних» чи «миролюбних», «доі брих» чи «поганих».

Націоналізм - ідеологія та політика відстоювання інтересів своєї нації.

Націоналізм є необхідною умовою наї ціонального розвитку, створення націоі нальної держави. Разом з тим, екстреї містський, агресивний, руйнівний націоі налізм, що пропагує ідеї відмови іншим народам у праві на існування чи у націоі нальному самовизначенні, призводить до міжнаціональної ворожнечі та війн, шкодить дійсним інтересам нації.

Шовінізм - реакційна політика, спряі мована на розпалювання ворожнечі й ненависті між народами. Для шовінізму характерні войовнича пропаганда націоі нальної винятковості, зверхності над іні шими, приниження інших націй (детальніше про шовінізм пояснено в § 6 «Міжнародна обстановка на початку XXст.»).

До того ж у цей час давалися взнаки позитивні наслідки об'єднання країни, а також воєнної перемоги над Францією та отримання величезних репарацій, що були спрямовані на розвиток промисловості.

Німецькі підприємці успішно використовували досвід інших країн, впроваджували новітні досягнення науки і техніки, передову технологію.

Зростання промисловості стимулювали великі державні замовлення на виробництво озброєння, будівництво фортець, залізниць і морських портів. Держава заохочувала розвиток важкої індустрії та охороняла її інп тереси від іноземної конкуренції на внутрішньому ринку.

Економічний прогрес Німеччини був обумовлений і традиційними рисами німецького народу - працьовитістю, дисциплінованістю й ощадп ливістю. Швидке зростання кількості населення (з 40 млн у 1871 р. до 67 млн у 1913 р.) сприяло збільшенню обсягу внутрішнього ринку.

У країні бурхливо розвивалися нові галузі промисловості - електроп техніка та електроенергетика, хімічна промисловість, машинобудування.

Швидко росли монополії. Лідерство у виробництві зброї, локомотивів, залізничних рейок захопив концерн промислової династії Круппів.

Розвиток сільського господарства відбувався значно повільніше чеп рез збереження напівфеодальної системи поміщицьких (юнкерських) госп подарств і малоземелля (або безземелля) селян. Прусське юнкерство зосеп редило у своїх руках майже третину оброблюваної в країні землі.

Головною ознакою соціальнопасономічного розвитку Німеччини була мілітаризація. Воєнний бюджет країни у 1900-1914 рр. напередодні Першої світової війни становив майже половину усіх витрат Німеччини.

Питання й завдання
I. Для перевірки знань
1. У яких країнах існувала двопартійна система?
2. Назвіть основні політичні партії СІ1ІА та Англії.
3. Що свідчило про швидкий економічний розвиток США на початку XX ст.?
4. Які чинники стримували розвиток сільського господарства Німеччини?

II. Для систематизації навчального матеріалу
1. Назвіть відмінності державного устрою Англії та Німеччини на початку XX ст.
2. Визначте особливості політичного розвитку США на початку XX ст.
3. Якими були передумови відставання Англії в економічному розвитку від США та Німеччини?
4. Що сприяло економічному зростанню Німеччини на початку XX ст.?

III. Для обговорення в групі
1. Які чинники сприяли тому, що Англія і на початку XX ст. залишалася політичі но стабільною країною?
2. Які позитивні та негативні наслідки для робітників мало запровадження конвеєрної системи на виробництві?
3. США стали першою країною, яка здійснила на практиці поділ влади на заі конодавчу, виконавчу і судову. Як Ви вважаєте, чому це є важливим кроком на шляху до створення правової держави?
4. Як впливав розвиток автомобілебудування в США на початку XX ст. на заі гапьний соціальноіе кономічний розвиток країни?

IV. Робота з історичними термінами і поняттями
1. Згадайте курс історії, який Ви вивчали у 9 класі, та дайте визначення понять: «монополія», «юнкерство», «двопартійна система», «президентська республіка», «конституційна монархія».
2. Дайте визначення понять: «нація», «націоналізм», «шовінізм».

V. Творчі завдання
1. Як Ви думаєте, чи існує взаємозв'язок між підвищенням рівня життя населення та прискоренням економічного розвитку країни? Поясніть на прикладі США початку XX ст.
2. Чи є націоналізм важливим у суспільній свідомості та в політиці у XXI стої літті? Якими, на Вашу думку, є перспективи у націоналізма у світі, в Європі?
3. Президенту США Теодору Рузвельту належить багато висловів, що стали крилатими. Серед них:
«Навчи мене, Боже, спокійно сприймати події, перебіг яких я не можу змінити; дай мені енергію і силу втручатися в події, мені підвладні, і навчи мене мудрості відрізняти перше від другого».
«Головна формула успіху - знання, як поводитися з людьми». «Великою нацією нас робить не наше багатство, а те, як ми його викої ристовуємо».
«Роби, що можеш, з тим, що маєш, там, де ти є». «Ніколи не помиляється той, хто нічого не робить». «У політиці доводиться робити багато такого, чого не слід робити». «Я можу керувати Сполученими Штатами і можу керувати своєю доньї кою Ейліс, але я не можу робити те та інше одночасно».
«Цілком неосвічена людина спроможна хіба що обібрати товарний ваі гон, а випускник університету може вкрасти цілу залізницю».
«Нехай краще бізнесмени ведуть свою справу чесно, ніж віддають частиі ну надприбутку на благодійність».
Використовуючи ці афоризми, складіть словесний портрет. Рузвельта.

Запам'ятайте дати
1900 р...............
1901-1909 рр. 1913-1921 рр.
виникнення Лейбористської партії в Англії . президентство Теодора Рузвельта в США ......президентство Вудро Вільсона в США

Щупак І.Я.,Морозова Л.В. Всесвітня історія, Новітній період (1914-1929) 10 клас
Вислано читачами з інтернет-сайту

_{Онлайн бібліотека з підручниками і книгами з всесвітньої історії, плани-конспекти уроків по всім предметам, завдання з всесвітньої історії для 10 класу}

Зміст уроку
 конспект уроку і опорний каркас                      
 презентація уроку 
 акселеративні методи та інтерактивні технології
 закриті вправи (тільки для використання вчителями)
 оцінювання 

Практика
 задачі та вправи,самоперевірка 
 практикуми, лабораторні, кейси
 рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
 домашнє завдання 

Ілюстрації
 ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
 реферати
 фішки для допитливих
 шпаргалки
 гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати

Доповнення
 зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
 підручники основні і допоміжні 
 тематичні свята, девізи 
 статті 
 національні особливості
 словник термінів                          
 інше 

Тільки для вчителів
 ідеальні уроки 
 календарний план на рік 
 методичні рекомендації 
 програми
 обговорення

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.