У 50–70-х рр. ХІХ ст. в українському русі Галичини різко посилювався старорусинський напрямок, відгалуженням якого стало москофільство, або русофільство. Започатковано цей напрямок було ще в 40-х рр. У його лавах опинилася майже вся стара українська інтелігенція, в тому числі Яків Головацький. Соціальну базу течії становили духівництво, поміщики, чиновники, інтелігенція. Визнаними лідерами москвофілів у різні часи були: в Галичині – Денис Зубрицький, Богдан Дідицький, Іван Наумович та Михайло Качковський; на Буковині – Касіян Богатирець; у Закарпатті – Адольф Добрянський та ін. Значну роль у становленні ідей старорусинства відіграло греко-католицьке духовенство, яке в роки реакції стало на захист староукраїнських звичаїв, виступило проти латинізації церковної та світської культури, зокрема проти спроб перевести «руську мову» на латинський алфавіт, замінити юліанський календар григоріанським.
-
[[Image:Яків Головацький.jpeg]]
-
Яків Головацький
+
У 50–70-х рр. [[Діяльність_галицьких_народовців_у_другій_половині_70-х—90-х_роках_ХІХ_ст.Повні_уроки|ХІХ ст]]. в українському русі Галичини різко посилювався старорусинський напрямок, відгалуженням якого стало москофільство, або русофільство. Започатковано цей напрямок було ще в 40-х рр. У його лавах опинилася майже вся стара українська інтелігенція, в тому числі Яків Головацький. Соціальну базу течії становили духівництво, поміщики, чиновники, інтелігенція. Визнаними лідерами москвофілів у різні часи були: в Галичині – Денис Зубрицький, Богдан Дідицький, Іван Наумович та Михайло Качковський; на Буковині – Касіян Богатирець; у Закарпатті – Адольф Добрянський та ін. Значну роль у становленні ідей старорусинства відіграло греко-католицьке духовенство, яке в роки реакції стало на захист староукраїнських звичаїв, виступило проти латинізації церковної та світської [[Знищення_природи,_цивiлiзації_і_культури_як_наслідок_бездуховного_науково-технічного_прогресу.|культури]], зокрема проти спроб перевести «руську мову» на латинський алфавіт, замінити юліанський календар григоріанським.
-
[[Image:Адольф Добрянський1.jpeg]]<br>
-
Адольф Добрянський
-
Причинами домінування цього напрямку були: • посилення польських позицій у Галичині, зневіра українців у справедливості австрійського цісаря; • зневіра у власних силах, пошук надійної опори в суспільно-політичному житті. Такою опорою вбачалася Росія; • поширення серед значної частини галицьких селян у 60-80-х рр. наївної віри в російського царя, який буцімто вижене євреїв, покарає поляків, відбере землю в панів і роздасть селянам; • консервативний характер українського суспільства в Галичині; • допомога російських військ Австрії у придушенні угорської революції 1848–1849 рр. Як писав один із дослідників: «У тій армії було стільки своїх, зрозумілих населенню людей, а то просто українських братів. Галичани бачили, яка могутня то була сила, перед якою один їх національний ворог (мадяри) без бою склали зброю. Другий національний ворог (поляки) пробували бунтуватися у Варшаві 1830 р., але грізна російська сила... тільки здавила спротив»; поширення ідей панславізму (теорія про особливу роль слов’ян та необхідність їх об’єднання в єдиній державі); • падіння авторитету імперської влади після поразок у війнах 1859 і 1866 рр.; • загострення відносин Австро-Угорщини з Росією.
Перший раз політичного значення старорусинська течія набрала в 1866 р., коли Австрія програла війну проти Пруссії. Тоді пішов поголос, що рано чи пізно Австрію спіткає доля Речі Посполитої, а Галичина відійде до Росії. Старорусини чітко висловили свою позицію, заявивши, що окремого українського народу не існує, а галицькі русини є представниками «единого великорусского народу», який проживає на території «від Карпат до Уралу». Також вони заперечували самостійність української мови; вона, без жодних на то підстав, проголошувалась однією з вимов єдиної російської мови. На хвилі зростання антипольських настроїв старорусини перейняли керівництво у громадсько-культурних установах Львова – Ставропігійному інституті, Народному домі та Галицько-руській матиці, а також у відкритій 1861 р. «Руській бесіді».
+
''Яків Головацький''
-
Для поширення своїх ідей старорусини розгорнули широку культурно-просвітницьку діяльність. По селах і містах створювалися читальні, бібліотеки, школи, кооперативи, різноманітні товариства. Важливим напрямком їхньої діяльності стала боротьба проти пияцтва. Старорусини започаткували видання серії популярних книжок для селян штучно створеною мовою, яку назвали «язичієм». То була жахлива мішанина російської, української, польської та церковнослов’янської мов. Поступово на цей суржик переходили й періодичні видання, що друкували етнографічні, наукові матеріали, твори російських і місцевих письменників.
-
Таку проросійську позицію не могли не помітити в Санкт-Петербурзі. Царський уряд на підтримку старорусинів спрямував значні субсидії. За проросійську позицію старорусинську течію стали називати москвофільською. Проте старорусинство було ширшим явищем і мало солідну опору в галицькому суспільстві. Головною ознакою старорусинства була чітка антипольська спрямованість, опір будь-яким проникненням західних модерних впливів. Маючи сумніви у спроможності самостійно обстояти свою культуру, а тим більше політичне існування, вони заявляли: «Якщо нам судилося потонути, то краще зробити це в російському морі, ніж у польському болоті». Така позиція зближувала їх з російським царизмом і російськими консервативними слов’янофільськими колами.
• посилення польських позицій у Галичині, зневіра українців у справедливості австрійського цісаря;
+
+
• зневіра у власних силах, пошук надійної опори в суспільно-політичному житті. Такою опорою вбачалася Росія;
+
+
• поширення серед значної частини галицьких селян у 60-80-х рр. наївної віри в російського царя, який буцімто вижене євреїв, покарає поляків, відбере землю в панів і роздасть селянам;
+
+
• консервативний характер українського суспільства в Галичині;
+
+
• допомога російських військ [[Тема_14._Боротьба_Пруссії_і_Австрії_за_переважання_в_Німеччині._Об’єднання_Німеччини_у_1871_р|Австрії]] у придушенні угорської революції 1848–1849 рр.
+
+
Як писав один із дослідників: «У тій армії було стільки своїх, зрозумілих населенню людей, а то просто українських братів. Галичани бачили, яка могутня то була сила, перед якою один їх національний ворог (мадяри) без бою склали зброю. Другий національний ворог (поляки) пробували бунтуватися у Варшаві 1830 р., але грізна російська сила... тільки здавила спротив»; поширення ідей панславізму (теорія про особливу роль слов’ян та необхідність їх об’єднання в єдиній державі); • падіння авторитету імперської влади після поразок у війнах 1859 і 1866 рр.;
+
+
• загострення відносин Австро-Угорщини з Росією.
+
+
+
+
Перший раз політичного значення старорусинська течія набрала в 1866 р., коли Австрія програла війну проти Пруссії. Тоді пішов поголос, що рано чи пізно Австрію спіткає доля [[Західноукраїнські_землі._Поділ_Речі_Посполитої._Повні_уроки|Речі Посполитої]], а Галичина відійде до Росії. Старорусини чітко висловили свою позицію, заявивши, що окремого українського народу не існує, а галицькі русини є представниками «единого великорусского народу», який проживає на території «від Карпат до Уралу». Також вони заперечували самостійність української мови; вона, без жодних на то підстав, проголошувалась однією з вимов єдиної російської мови. На хвилі зростання антипольських настроїв старорусини перейняли керівництво у громадсько-культурних установах Львова – Ставропігійному інституті, Народному домі та Галицько-руській матиці, а також у відкритій 1861 р. «Руській бесіді».
+
+
+
+
Для поширення своїх ідей старорусини розгорнули широку культурно-просвітницьку діяльність. По селах і містах створювалися читальні, [[Бібліотеки,_енциклопедії_і_словники_в_Інтернеті._Повні_уроки|бібліотеки]], школи, кооперативи, різноманітні товариства. Важливим напрямком їхньої діяльності стала боротьба проти пияцтва. Старорусини започаткували видання серії популярних книжок для селян штучно створеною мовою, яку назвали «язичієм». То була жахлива мішанина російської, української, польської та церковнослов’янської мов. Поступово на цей суржик переходили й періодичні видання, що друкували етнографічні, наукові матеріали, твори російських і місцевих письменників.
+
+
+
+
Таку проросійську позицію не могли не помітити в Санкт-Петербурзі. Царський уряд на підтримку старорусинів спрямував значні субсидії. За проросійську позицію старорусинську течію стали називати москвофільською. Проте старорусинство було ширшим [[Вправи_до_теми_«Природні_явища»|явище]]м і мало солідну опору в галицькому суспільстві. Головною ознакою старорусинства була чітка антипольська спрямованість, опір будь-яким проникненням західних модерних впливів. Маючи сумніви у спроможності самостійно обстояти свою культуру, а тим більше політичне існування, вони заявляли: «Якщо нам судилося потонути, то краще зробити це в російському морі, ніж у польському болоті». Така позиція зближувала їх з російським царизмом і російськими консервативними слов’янофільськими колами.
+
+
+
+
[[Image:Видання.jpeg|350px|Газета]]
+
+
+
+
У 1870 р. старорусини заснували політичну організацію – Руську раду, що мала продовжити справу Головної руської ради 1848–1851 рр. стосовно захисту прав та інтересів населення. Було створено потужну видавничу базу. Органами Руської ради були журнал «Слово»(1861–1887 рр.), газети «Руська рада»(1871–1912 рр.), «Наука»(1874–1900 рр.) та ін. І все ж, попри такий розмах і підтримку ззовні, від 80-х рр. старорусинство в [[Радикальний_рух_у_Галичині._І._Франко._Утворення_УНДП_та_УСДП._Українці_в_Галицькому_сеймі_та_Австрійському_парламенті|Галичині]] починало занепадати. Проте на Буковині, а надто в Закарпатті, цей напрям домінував аж до середини ХХ ст.
-
[[Image:Видання.jpeg]]
-
У 1870 р. старорусини заснували політичну організацію – Руську раду, що мала продовжити справу Головної руської ради 1848–1851 рр. стосовно захисту прав та інтересів населення. Було створено потужну видавничу базу. Органами Руської ради були журнал «Слово»(1861–1887 рр.), газети «Руська рада»(1871–1912 рр.), «Наука»(1874–1900 рр.) та ін. І все ж, попри такий розмах і підтримку ззовні, від 80-х рр. старорусинство в Галичині починало занепадати. Проте на Буковині, а надто в Закарпатті, цей напрям домінував аж до середини ХХ ст.
{{#ev:youtube|IohPGXOQJuE&NR=1}}
{{#ev:youtube|IohPGXOQJuE&NR=1}}
Строка 70:
Строка 103:
=== Питання для обговорення та дискусії ===
=== Питання для обговорення та дискусії ===
-
Ваше ставлення до руху москвофілів, та яка б була ваша позиція?
+
''Ваше ставлення до руху москвофілів, та яка б була ваша позиція?''
=== Запитання і завдання ===
=== Запитання і завдання ===
Строка 76:
Строка 109:
1. З’ясуйте причини появи старорусинства в українському русі на західноукраїнських землях та його домінування в 60 80-ті рр.
1. З’ясуйте причини появи старорусинства в українському русі на західноукраїнських землях та його домінування в 60 80-ті рр.
-
2. Які успіхи в розбудові національного життя Галичини ви можете назвати?<br>
+
2. Які успіхи в [[Розбудова_Києва._«Руська_правда»._Церковне_та_культурно-освітнє_життя._Відносини_з_іншими_державами._Ілюстрації_2|розбудові]] національного життя Галичини ви можете назвати?<br>
=== Список використаної літератури ===
=== Список використаної літератури ===
Строка 84:
Строка 117:
*За основу взятий план уроку по історії України вчителя Голец О.О. ЗОШ м. Чернівці
*За основу взятий план уроку по історії України вчителя Голец О.О. ЗОШ м. Чернівці
-
*Гісем О. В., Мартинюк О. О. Історія України. 6—9 класи: Наочний довідник. — Х.: Вид-во «Ранок», 2009
+
*Гісем О. В., Мартинюк О. О. Історія України. 6—[[9_клас_уроки|9 клас]]и: Наочний довідник. — Х.: Вид-во «Ранок», 2009
*Омсльченко І. Соціально-політична ситуація в Україні в першій половині XIX ст. // Нова політика. -2000
*Омсльченко І. Соціально-політична ситуація в Україні в першій половині XIX ст. // Нова політика. -2000
Строка 94:
Строка 127:
*О. К. Струкевич, Історія України, 9 клас, 2008
*О. К. Струкевич, Історія України, 9 клас, 2008
-
*Історія України. Документи і матеріали . – Укладач Король. – К., 2001
+
*[[Історія_України|Історія України]]. Документи і матеріали . – Укладач Король. – К., 2001
*youtube. com
*youtube. com
-
Скомпоновано та відредактовано Муха О.
-
<div>Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, [http://xvatit.com/index.php?do=feedback напишите нам].</div>
-
<br> Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - [http://xvatit.com/forum/ Образовательный форум].
+
+
''Скомпоновано та відредактовано Муха О.''
+
<div>
+
----
+
<br>
+
'''Над уроком працювали'''
+
+
Муха О.
+
+
Супрун Л.С.
+
+
Голец О.О.
+
+
----
+
+
<br>
+
Поставить вопрос о современном образовании, выразить идею или решить назревшую проблему Вы можете на [http://xvatit.com/forum/ '''Образовательном форуме'''], где на международном уровне собирается образовательный совет свежей мысли и действия. Создав [http://xvatit.com/club/blogs/ '''блог,'''] Вы не только повысите свой статус, как компетентного преподавателя, но и сделаете весомый вклад в развитие школы будущего. [http://xvatit.com/school/guild/ '''Гильдия Лидеров Образования'''] открывает двери для специалистов высшего ранга и приглашает к сотрудничеству в направлении создания лучших в мире школ.<br></div>
Вивчення нового матеріалу. Бесіда. Розповідь. Читання матеріалу класом. Перегляд відео.
Дискусія, робота по групам. Висновок по темі
Домашнє завдання
У 50–70-х рр. ХІХ ст. в українському русі Галичини різко посилювався старорусинський напрямок, відгалуженням якого стало москофільство, або русофільство. Започатковано цей напрямок було ще в 40-х рр. У його лавах опинилася майже вся стара українська інтелігенція, в тому числі Яків Головацький. Соціальну базу течії становили духівництво, поміщики, чиновники, інтелігенція. Визнаними лідерами москвофілів у різні часи були: в Галичині – Денис Зубрицький, Богдан Дідицький, Іван Наумович та Михайло Качковський; на Буковині – Касіян Богатирець; у Закарпатті – Адольф Добрянський та ін. Значну роль у становленні ідей старорусинства відіграло греко-католицьке духовенство, яке в роки реакції стало на захист староукраїнських звичаїв, виступило проти латинізації церковної та світської культури, зокрема проти спроб перевести «руську мову» на латинський алфавіт, замінити юліанський календар григоріанським.
Яків Головацький
Адольф Добрянський
Причинами домінування цього напрямку були:
• посилення польських позицій у Галичині, зневіра українців у справедливості австрійського цісаря;
• зневіра у власних силах, пошук надійної опори в суспільно-політичному житті. Такою опорою вбачалася Росія;
• поширення серед значної частини галицьких селян у 60-80-х рр. наївної віри в російського царя, який буцімто вижене євреїв, покарає поляків, відбере землю в панів і роздасть селянам;
• консервативний характер українського суспільства в Галичині;
• допомога російських військ Австрії у придушенні угорської революції 1848–1849 рр.
Як писав один із дослідників: «У тій армії було стільки своїх, зрозумілих населенню людей, а то просто українських братів. Галичани бачили, яка могутня то була сила, перед якою один їх національний ворог (мадяри) без бою склали зброю. Другий національний ворог (поляки) пробували бунтуватися у Варшаві 1830 р., але грізна російська сила... тільки здавила спротив»; поширення ідей панславізму (теорія про особливу роль слов’ян та необхідність їх об’єднання в єдиній державі); • падіння авторитету імперської влади після поразок у війнах 1859 і 1866 рр.;
• загострення відносин Австро-Угорщини з Росією.
Перший раз політичного значення старорусинська течія набрала в 1866 р., коли Австрія програла війну проти Пруссії. Тоді пішов поголос, що рано чи пізно Австрію спіткає доля Речі Посполитої, а Галичина відійде до Росії. Старорусини чітко висловили свою позицію, заявивши, що окремого українського народу не існує, а галицькі русини є представниками «единого великорусского народу», який проживає на території «від Карпат до Уралу». Також вони заперечували самостійність української мови; вона, без жодних на то підстав, проголошувалась однією з вимов єдиної російської мови. На хвилі зростання антипольських настроїв старорусини перейняли керівництво у громадсько-культурних установах Львова – Ставропігійному інституті, Народному домі та Галицько-руській матиці, а також у відкритій 1861 р. «Руській бесіді».
Для поширення своїх ідей старорусини розгорнули широку культурно-просвітницьку діяльність. По селах і містах створювалися читальні, бібліотеки, школи, кооперативи, різноманітні товариства. Важливим напрямком їхньої діяльності стала боротьба проти пияцтва. Старорусини започаткували видання серії популярних книжок для селян штучно створеною мовою, яку назвали «язичієм». То була жахлива мішанина російської, української, польської та церковнослов’янської мов. Поступово на цей суржик переходили й періодичні видання, що друкували етнографічні, наукові матеріали, твори російських і місцевих письменників.
Таку проросійську позицію не могли не помітити в Санкт-Петербурзі. Царський уряд на підтримку старорусинів спрямував значні субсидії. За проросійську позицію старорусинську течію стали називати москвофільською. Проте старорусинство було ширшим явищем і мало солідну опору в галицькому суспільстві. Головною ознакою старорусинства була чітка антипольська спрямованість, опір будь-яким проникненням західних модерних впливів. Маючи сумніви у спроможності самостійно обстояти свою культуру, а тим більше політичне існування, вони заявляли: «Якщо нам судилося потонути, то краще зробити це в російському морі, ніж у польському болоті». Така позиція зближувала їх з російським царизмом і російськими консервативними слов’янофільськими колами.
У 1870 р. старорусини заснували політичну організацію – Руську раду, що мала продовжити справу Головної руської ради 1848–1851 рр. стосовно захисту прав та інтересів населення. Було створено потужну видавничу базу. Органами Руської ради були журнал «Слово»(1861–1887 рр.), газети «Руська рада»(1871–1912 рр.), «Наука»(1874–1900 рр.) та ін. І все ж, попри такий розмах і підтримку ззовні, від 80-х рр. старорусинство в Галичині починало занепадати. Проте на Буковині, а надто в Закарпатті, цей напрям домінував аж до середини ХХ ст.
Питання для обговорення та дискусії
Ваше ставлення до руху москвофілів, та яка б була ваша позиція?
Запитання і завдання
1. З’ясуйте причини появи старорусинства в українському русі на західноукраїнських землях та його домінування в 60 80-ті рр.
2. Які успіхи в розбудові національного життя Галичини ви можете назвати?
Список використаної літератури
За основу взятий тематичний план вчителя історії м.Луцька ЗОШ №1 Супрун Л.С
За основу взятий план уроку по історії України вчителя Голец О.О. ЗОШ м. Чернівці
Гісем О. В., Мартинюк О. О. Історія України. 6—9 класи: Наочний довідник. — Х.: Вид-во «Ранок», 2009
Омсльченко І. Соціально-політична ситуація в Україні в першій половині XIX ст. // Нова політика. -2000
Малик Я. та ін. Історія української державності. - Львів,2005
Довідник з історії України. Т. 2. — К.: Генеза, 2003
О. К. Струкевич, Історія України, 9 клас, 2008
Історія України. Документи і матеріали . – Укладач Король. – К., 2001
youtube. com
Скомпоновано та відредактовано Муха О.
Над уроком працювали
Муха О.
Супрун Л.С.
Голец О.О.
Поставить вопрос о современном образовании, выразить идею или решить назревшую проблему Вы можете на Образовательном форуме, где на международном уровне собирается образовательный совет свежей мысли и действия. Создав блог, Вы не только повысите свой статус, как компетентного преподавателя, но и сделаете весомый вклад в развитие школы будущего. Гильдия Лидеров Образования открывает двери для специалистов высшего ранга и приглашает к сотрудничеству в направлении создания лучших в мире школ.
