Текущая версия на 13:30, 28 сентября 2010

Гіпермаркет Знань>>Зарубіжна література>>Зарубіжна література 6 клас >>Зарубіжна література:Даніел Дефо (бл.1660-173). "Робінзон Крузо"

                                 Даніель ДЕФО (1660-1731). "Робінзон Крузо"

Усі наші нарікання на те, чого ми позбавлені, виникають, здається мені, від недостатньої вдячності за те, що ми маємо.

                                                                                                 Даніель Дефо

Маленький хлопчик, покинутий напризволяще у Святвечір, сидів самотою у великій і холодній класній кімнаті. Здавалося, що напередодні свята, яке має нести лише добро, про нього забув увесь світ. Хлопчина читав, а за вікном немовби оживали герої його улюблених книжок, розвіюючи сум і самотність. Були там і Робінзон Крузо з незмінним папугою на плечі, і вірний П'ятниця, який тікав від дикунів-людожерів, рятуючи своє життя. Цією самотньою дитиною, як ви вже здогадалися, був Ебенезер Скрудж, герой «Різдвяної пісні у прозі» Ч. Діккенса. Але Робінзона Крузо і П'ятницю знають навіть ті, хто ніколи в житті не читав книжки англійського письменника Даніеля Дефо, бо ці літературні персонажі давно переступили межі своєї вигаданої історії й почали жити власним життям.

Даніель Фо (таке справжнє прізвище письменника) народився у сім'ї торговця середнього статку. Це була родина емігрантів із Фландрії, які колись утекли до Англії через релігійні переслідування. Батькові дуже хотілося, щоб син став священиком, і на освіту Даніеля він не шкодував коштів. Але юнак, як і тисячі його сучасників, хотів розбагатіти. Європа знала Даніеля Фо як завзятого англійського комерсанта, який, не шкодуючи ані сил, ані праці, ані завзяття, іноді навіть ризикуючи життям, заробляв гроші: його фабрики виготовляли панчохи і черепицю, він був посередником у торгівлі Англії з Іспанією, страховим поручителем англійського флоту під час війни з Францією, створив агенцію, що віщувала землетруси та появу привидів, організував ферму, на якій збирався отримувати від котів мускус — пахучу речовину, яку тоді використовували в парфумерії. Подібних комерційних проектів, які обіцяли чималий зиск, у голові Фо роїлися сотні, а може, й тисячі. Вони закінчувалися по-різному — одні приносили чималі статки, а інші забирали геть усе, що було надбано. Неодноразово після чергового банкрутства йому доводилося ховатися від влади й виходити на вулицю тільки в неділю, бо в цей день закон забороняв арешти. Саме під час такого «підпільного» життя Даніель вирішив змінити не лише своє прізвище, а й походження. Зник син торговця, натомість з'явився шляхтич із старовинного роду, що дало змогу приєднати до простацького прізвища дворянську частку «де». Комерсант Фо перетворився на містера Де Фо (так спочатку писалося нове прізвище).

Але в гонитві за наживою Дефо не був схожий на особу, яку цікавлять лише гроші. На його думку, комерсант — це інтелектуал, який завдячує своїм багатством насамперед власному розумові. В одному з трактатів, присвячених комерції, він писав, що справжній купець — універсальний учений, адже він, постійно подорожуючи, вивчає різні мови без допомоги книжок, а географію — без допомоги карт.

Енергійна натура Дефо не могла обмежитися лише комерційною діяльністю. Він брав участь у повстанні, яке було жорстоко придушене, і в революції, що привела до влади нового короля. Маючи гострий розум і неабиякий талант публіциста, він відстоював свої погляди у памфлетах, найвідоміший з яких — «Найкоротший спосіб розправи з дисидентами» (1702). На той час в Англії офіційна англіканська церква виступила проти своїх ідеологічних супротивників — пуритан, яких називали дисидентами. Дефо, за віросповіданням пуританин, у сатиричному посланні, яке написав від імені вигаданого англіканського священика, закликав винищити всіх дисидентів, збудувати для них шибениці та розпинати на хрестах уздовж великих доріг по всій Англії. У цьому памфлеті він хотів показати безглуздя боротьби з інакомисленням, яке, зрештою, справді може призвести до таких жахливих наслідків. Однак його іронії ніхто не помітив. У газетах з'явилося безліч відгуків: войовничі англіканські священики гаряче підтримали «пропозиції» невідомого провінційного побратима. А налякані пуритани цілими родинами стали тікати з Англії. Порти закишіли біженцями, уряд країни занепокоївся. Дефо, звичайно ж, не очікував такої реакції на памфлет і, щоб зупинити паніку, розкрив своє авторство. Тоді письменника звинуватили в злочині надзвичайної державної ваги. Дефо знову вимушений був ховатися, але за його голову були обіцяні чималі кошти, тож дуже скоро знайшлася особа, яка його видала. На початку 1703 р. Дефо кинули до в'язниці. Письменника було засуджено до довічного ув'язнення і стояння біля ганебного стовпа. Але безчестя обернулося тріумфом: лондонці прикрасили ганебний стовп квітами, жінки закидали солдатів, що в'язня, овочами. Тож уряд вимушений був піти на поступки, і він опинився на волі.

Хоча Дефо є автором сотень творів, справжню славу йому принесли «Пригоди Робінзона Крузо». За його словами, сісти за цей твір примусив випадок: одна з дочок одружувалася і терміново були потрібні гроші на посаг. У той час серед англійців, які самі себе називали нацією мореплавців, були надзвичайно популярні книжки про всілякі, особливо неймовірні, пригоди на морі. Тож Дефо вирішив написати, як зараз би сказали, суто комерційну книжку. Популярність роману про Робінзона Крузо була приголомшливою, це надихнуло письменника випустити продовження історії моряка з Йорка. Але ані комерційного, ані літературного успіху вони не мали. Тож наприкінці свого життя Дефо знову мусив ховатися від кредиторів.

Смерті письменника Англія не помітила. Біла плита на його могилі швидко заросла бур'яном. Та коли удар блискавки розколов її, один із лондонських журналів звернувся до англійських дівчаток і хлопчиків із проханням прислати гроші на спорудження пам'ятника на могилі письменника. На заклик відгукнулися тисячі й тисячі шанувальників книжки про Робінзона Крузо. 1870 р. на зібрані кошти на могилі Дефо був відкритий гранітний монумент, на якому було викарбувано: «На пам'ять про автора «Робінзона Крузо».

Ю.І.Ковбасенко, Л.В.Ковбасенко. Зарубіжна література 6 клас.

_{Завдання та відповіді з зарубіжної літератури по классам, планування уроків з зарубіжної літератури 6 класу, домашнє завдання та робота}

Зміст уроку
 конспект уроку і опорний каркас                      
 презентація уроку 
 акселеративні методи та інтерактивні технології
 закриті вправи (тільки для використання вчителями)
 оцінювання 

Практика
 задачі та вправи,самоперевірка 
 практикуми, лабораторні, кейси
 рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
 домашнє завдання 

Ілюстрації
 ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
 реферати
 фішки для допитливих
 шпаргалки
 гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати

Доповнення
 зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
 підручники основні і допоміжні 
 тематичні свята, девізи 
 статті 
 національні особливості
 словник термінів                          
 інше 

Тільки для вчителів
 ідеальні уроки 
 календарний план на рік 
 методичні рекомендації 
 програми
 обговорення

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь- форум.