Версия 13:32, 9 ноября 2010

'Гіпермаркет Знань>>Географія>>Географія 6 клас. Повні уроки>>Географія: 'Перша кругосвітня подорож Ф.Магеллана. Походи піратів, їх негативні наслідки та географічне значення. Відкриття південного материка (А. Тасман). Походи землепрохідців.

§6. Перші навколосвітні подорожі
    
     Велике значення для розвитку географії та освоєння нашої планети мали перші навколосвітні подорожі. Вони остаточно переконали людство, в наступних фактах. По-перше, форма Землі – куля. По-друге, якщо з одного океану можна потрапити в іншій, то всі вони пов’язані між собою, й існує єдиний Світовий океан. По-третє, на нашій планеті більшу частину поверхні займає океан, а не суходіл, як вважали в давні часи.    
     Перша в історії навколосвітня подорож. Здійснити першу навколосвітню подорож довелося португальському мореплавцю Фернану Магеллану (1480-1521). В молоді роки він активно вивчав астрономію й навігаційну справу, брав участь у морських битвах з арабами, маврами та індусами, за що одержав чин морського капітана. Європейців в ті роки все ще дуже цікавили східні прянощі. Тому Магеллан запропонував свої послуги королю Португалії в пошуку західного шляху до легендарних Островів Прянощів (Молуккських островів), який пролягав би навколо Америки. Проте португальський монарх прогнав мореплавця й той був змушений переїхати до Іспанії. Там його план сподобався королю й розпочалася підготовка до небезпечної мандрівка, яка стала однією з найбільш важкий та жертовних в історії мореплавства.
     20 вересня 1519 року п’ять невеликих кораблів з екіпажем у 319 чоловік відпливли з Іспанії та взяли курс на береги Південної Америки. Атлантичний океан вдалося перетнути за два місяці. Далі розпочалися пошуки проходу в сусідній океан, які тривали майже цілий рік. На трьох кораблях розпочався заколот, який Магеллан жорстоко придушив: двох ватажків було висаджено на безлюдний берег, інших страчено, сорок членів команди були закуті у кайдани. Один з кораблів розбився об скелі, але екіпаж вдалося врятувати. Нарешті, 21 жовтня 1520 року мандрівникам поталанило знайти вузьку протоку, згодом названу Магеллановою, якою протягом місяця вдалося пройти трьом кораблям, на яких лишилося 265 людей. Четвертий корабель повернувся в Іспанію, де капітан дезертирів звинуватив Магеллана у зраді королю. Долаючи протоку, мореплавці побачили великий острів, на якому горіли багаття й Магеллан назвав його Вогняною Землею.

     28 листопада 1520 року мандрівники вийшли у невідомий до того європейцям океан. Іспанці потрапили сюди під час спокійної погоди без вітру. Тому Магеллан назвав відкритий ним океан Тихим, не знаючи яким насправді він є неспокійним. Не зважаючи на ясну погоду, плавання було вкрай важким. Майже чотири місяці тривав шлях протяжністю в 17 тис. км. Люди голодували, харчуючись кришками сухарів, деревною тирсою, воловими шкірами й корабельними пацюками. Лютувала цинга, люди помирали.
     Лише 15 березня 1521 року експедиція з 140 чоловік досягла Філіппінських островів, де вдалося одержати воду й їжу. Магеллан почав активно схиляти туземців до християнства та примушував покоритися іспанському королю. В одній з сутичок з місцевими жителями Магеллан та 24 його супутники загинули. Залишилося 115 чоловік й один корабель довелося спалити.
     Після смерті Магеллана керування експедицією взяв на себе Хуан Елькано. Йому вдалося довести два судна до заповітних Островів Прянощів, завантажити трюми гвоздикою та мускатним горіхом. Один корабель з його екіпажем залишився на ремонт. І лише другий – “Вікторія” з 18 людьми на борту повернулася на батьківщину, здійснивши першу в історії людства навколосвітню подорож, яка тривала 1081 добу, тобто майже 3 роки.          
     Три навколосвітні подорожі Джеймса Кука. Людиною, яка керувала за своє життя трьома навколосвітніми подорожами був видатний англійський мореплавець, освічений й хоробрий моряк, перший полярний мандрівник, капітан вищого рангу, член Королівського суспільства, син простого батрака Джеймс Кук. Його життя та його смерть оповиті легендами та таємницями.
     Свою першу навколосвітню подорож на судні “Індевер” Кук здійснив у 1768-71 роках. Британське адміралтейство направило його у Тихий океан для пошуку південного материка та приєднання його до Британської імперії. Вийшовши з англійського порту Плімут, корабель перетнув Атлантичний океан й обігнувши Південну Америку вийшов у Тихий океан. Тут Джеймс Кук відкрив кілька дрібних островів та два великих з високими, вкритися снігом горами. Це була Нова Зеландія. Капітан протягом трьох місяців плавання сумлінно наносив на карту понад 3800 км її узбережжя, але на берег не висаджувався, опасаючись місцевих людожерів з народу маорі. Знаючи про існування материка Нова Голландія (нині Австралія), відкритого на півтора століття раніше, з Нової Зеландії “Індевер” поплив його шукати на захід. Кук вперше підійшов до східних берегів материка й наніс на карту близько 4 тис. км та відкрив найбільшу в світі коралову будівлю – Великий Бар’єрний риф. Всі знайдені землі були проголошені британськими володіннями. Обігнувши материк з півночі, Кук вийшов в Індійський океан, а згодом оминувши Африку, повернувся додому. За успіхи у першій навколосвітній подорожі, яка тривала понад 3 роки, Джеймсу Куку було присвоєно звання капітана першого рангу.     

     Через рік Кук зібрався у другу навколосвітню подорож (1772-1775 рр.), яка одержала назву Антарктичної. Її метою були пошуки Південного материка та обстеження Нової Зеландії. Випливши з Англії, а згодом оминувши африканський мис Доброї Надії, два кораблі взяли курс на південь й вперше в історії мореплавства перетнули Південне полярне коло, але материка не помітили. Кук першим побачив в Океані великі плоскі айсберги й описав їх, назвавши “крижаними островами”. Віддалившись від холодних широт, Кук відкрив ряд островів у Тихому океані. Назад він повертався через Нову Зеландію та південні окраїни Південної Америки та Африки. Протягом другої навколосвітньої подорожі, яка тривала понад три роки, Джеймс Кук побував у трьох океанах та пройшов шлях у 84 тис. км!
     Метою третьої, останньої навколосвітньої експедиції (1776-1780 рр.) Кука було знайти прохід з Тихого океану в Атлантичний вздовж берегів Північної Америки та паралельно відкрити нові землі. Пройшовши південними морями повз мис Доброї Надії, південніше Австралії та Нову Зеландію, два кораблі пішли на північ Тихого океану. Там Кук відкрив Гавайські острови. Згодом зайнявся обстеженням берегів Північної Америки, підтвердив наявність протоки між Азією та Америкою. Натрапивши на полярну кригу, Кук повернувся на Гаваї, де загинув під час сварки з туземцями. Протягом кількох днів на кораблях не знали про долю капітана. Нарешті група туземців привезла на корабель купку напівоб’їдених кісток. Це все, що залишилося від капітана Кука. Під звуки пострілів тлін було опущено в море. Так закінчилося життя славетного мореплавця, гаслом життя якого було “Прагнути й перемагати”.
     Іменем Джеймса Кука названо понад 20 географічних об’єктів, зокрема три затоки, дві протоки, дві групи островів в Океані.          
     Навколосвітня подорож Івана Крузенштерна та Юрія Лисянського. У 1803-1806 рр. росіянин Іван Крузенштерн та українець за походженням Юрій Лисянський на кораблях “Надія” та “Нева” здійснили першу в історії Російської імперії навколосвітню подорож. Метою подорожі було відшукати найкоротший шлях для торгівельного сполучення між російськими портами на Балтійському морі та Аляскою, яку тоді називали Російською Америкою. Для плавання придбали англійські кораблі. В команду підбирали найкращих офіцерів російського флоту.
      Плавання почалося у 7 серпня 1803 року з порту Кронштадт, що на Балтійському морі. Першу зупинку зробили в Данії, щоб взяти товари для продажу в Російській Америці. Далі відбувалося плавання вздовж берегів Великої Британії та Португалії. Поповнивши запаси продовольства та води на Канарських островах, експедиція рушила на південь до берегів Південної Америки. Під час плавання в Атлантичному океані, яке тривало майже два місяці, був здійснений перший в історії російського флоту перетин лінії екватора. Під час тривалої зупинки на ремонт судна “Нева” на узбережжі Бразилії, моряки бачили, що тут процвітає торгівля рабами, привезеними з Африки для роботи на плантаціях кави та цукрової тростини. Згодом експедиція попрямувала на південь й, обігнувши Південну Америку, вийшли в Тихий океан.
     Тепер кораблі мали прямувати на Гавайські острови, а там розійтися в різних напрямах: “Нева” мала йти до берегів Аляски за вантажем пушини, а “Надія” – в Японію, а потім на Камчатку також за хутром. Але під час жорстокого шторму та сильного туману кораблі Крузенштерна та Лисянського загубили один одного на півдні Тихого океану. “Нева” попливла на острів Пасхи, під час перебування на якому, Лисянський склав детальне описання природи та побуту місцевих жителів. Кораблі зустрілися на Маркізьких островах. Тут дослідники зібрали багатий матеріал про природу островів на їх мешканців, нанесли на карту багато географічних об’єктів. Залишаючи острови, кораблі вдруге перетнули екватор, на цей раз із півдня, й попрямували на Гавайські острови. В приекваторіальній частині Тихого океану мореплавці помітили потужну морську течію, яка завертала води у незвичному напрямку. Її назвали Міжпасатною протитечією.
     З Гавайських островів кораблі розійшлися вдруге. “Надія” пішла до берегів Японії, де ледь не загинула від сильної бурі. Потім Крузенштерн дослідив близько 1000 км берега острова Сахалін, помилково вважаючи його приєднаним до материка. Згодом корабель прибув на Камчатку, а звідки на ремонт до китайського узбережжя.      
     Корабель “Нева” затримався на Гаваях. Тут Юрій Лисянський займався вивченням побуту за занять жителів. З островів корабель попрямував до берегів Північної Америки. Тут в російських володіннях екіпаж “Неви” пробув більше року, допомагаючи колоністам відвертати набіги індіанців. Потім, завантаживши трюми хутром, корабель відплив до берегів Китаю. Більше місяця йшла “Нева” Тихим океаном, не зустрічаючи жодного острова. Але одного разу корабель сів на мілину, не нанесену на карту. Тут дослідники знайшли й нанесли на карту невеликий острів у групі Гавайських островів, який одержав ім’я Лисянського, й риф, названий згодом іменем Крузенштерна.
     У китайському порту Кантон “Надія” й “Нева” зустрілися й виконали комерційне завдання: дорого продали хутро та закупили китайські товари. За два місяці перебування у Китаї, мандрівники зібрали багато цінних відомостей про цю країну.
     Завершивши справи, кораблі рушили додому. В дорозі вони втретє загубили один одного. Першим 22 липня 1806 р. у Кронштадт повернувся Юрій Лисянський на кораблем “Нева”, через два тижні прибула “Надія” на чолі з Іваном Крузенштерном. Так скінчилася перша російська навколосвітня подорож, одним з кораблів якої керував наш співвітчизник. Протягом експедиції мандрівники здійснили не лише багато географічних відкриттів, але й “стерли” з карти ряд неіснуючих об’єктів, провели визначення температури води, її прозорості й кольору, зібрали дані про припливи й відпливи в деяких районах Океану.

Висновки:
1.    Перша навколосвітня подорож була здійснена у 1519-1522 роках. Її очолив португальський мореплавець, який перебував на службі у іспанського короля Фернан Магеллан.
2.    Три навколосвітні експедиції здійснив англійський мореплавець Джеймс Кук у другій половині ХVІІІ ст.
3.    Першу в російській імперії навколосвітню подорож очолювали Іван Крузенштерн та Юрій Лисянський на початку ХІХ ст. Останній з них походив з України.
4.    Всі навколосвітні подорожі мали величезне наукове значення. Вони підтвердили кулястість Землі та існування єдиного Світового океану. Крім того, під час них було відкрито багато географічних об’єктів та нанесено їх на карту світу.

Питання для самоконтролю:
1.    Як Ви розумієте термін “навколосвітня подорож”?
2.    Розкажіть, як проходила перша навколосвітня подорож. Хто її очолював? Яке практичне та наукове значення вона мала?
3.    Які географічні відкриття були зроблені Джеймсом Куком під час трьох навколосвітніх подорожей? Чого не було досягнуто?
4.    Розкажіть, як відбувалася перша російська навколосвітня експедиція? Яке вона мала значення для розвитку географічної науки?
      


Загальна географія, 6 клас.

Надіслано викладачами Міжнародного ліцею Гранд

С.Г. Кобернік, Р.Р. Коваленко